Постанова

від 20.12.2023 по справі 820/4357/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 820/4357/18

касаційне провадження № К/9901/68920/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Васильєвої І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської митниці ДФС на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2018 (суддя - Сагайдак В.В.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2018 (головуючий суддя - Бегунц А.О., судді - Старостін В.В., Резнікова С.С.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віндхенд Юкрейн" до Одеської митниці ДФС, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Віндхенд Юкрейн" (далі - позивач, Товариство, платник) звернулось до суду з позовом до Одеської митниці ДФС (далі - відповідач, Митниця, митний орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 05.12.2017 №11А500060/2017/000142/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 01.12.2017 №11А500060/2017/00893, зобов`язати Митницю визнати дійсною митну вартість товарів, заявлену позивачем.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Товариство посилається на протиправність оспорюваної картки відмови та рішення, оскільки, платником надані всі необхідні документи в підтвердження задекларованої ціни, подані платником документи дозволяли у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів.

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 09.08.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2018, позов задовольнив частково: визнав протиправними та скасував рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 05.12.2017 №11А500060/2017/000142/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 01.12.2017 №11А500060/2017/00893. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Задовольняючи позовні вимоги у визначеній судами частині, суди виходили з того, що позивачем у відповідності до вимог митного законодавства для підтвердження заявленої митної вартості товару подано до Митниці всі необхідні для цього документи, та митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, у зв`язку з чим прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови у прийнятті митних декларацій і пропуску товару є протиправним, відтак, оскаржувані рішення та картка відмови підлягають скасуванню.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Митниця звернулася з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог Митниця посилається на невірну оцінку доказів та обставин у справі, вважає, що заявлена позивачем митна вартість товару менша, ніж митна вартість подібних товарів по фактам розмитнень іншими митницями ДФС. Скаржник доводить, що надані для митного оформлення документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідач вважає, що судами попередніх інстанцій не враховано, що позивачем не було надано до Митниці витребувані додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, зокрема, виписки з бухгалтерської документації, висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини, каталогів виробника товару, а надані платником документи містять розбіжності.

У касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, митний орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваних рішень.

У відзиві на касаційну скаргу, позивач, посилаючись на законність і обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 22.01.2019 відкрив провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19.12.2023 визнав за можливим розгляд справи у попередньому судовому засіданні та призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 20.12.2023.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як установлено судами попередніх інстанцій, між позивачем (в якості покупця) та FORMOSAPLASTICSCORPORATION (Taiwan) (в якості продавця) укладено контракт від 05.09.2017 №FPC-WH-52 (далі - Контракт), за умовами якого: продавець продає, а позивач купує на умовах і в терміни товари, які зазначені в додатках, які є невід`ємною частиною цього Контракту; ціни на товар приймаються на умовах FOBKaoshiung, Тайвань, згідно з "Інкотермс 2010" якщо інше не обумовлено в додатках на поставку конкретної партії товару, які є невід`ємною частиною цього Контракту; ціни на товар приймаються на умовах FOBKaoshiung, Тайвань, згідно з "Інкотермс 2010" якщо інше не обумовлено в додатках на поставку конкретної партії товару, які є невід`ємною частиною цього Контракту.

На виконання вимог Контракту, сторони уклали додаток №1 від 05.09.2017 та додаткову угоду №1 від 03.10.2017, у яких визначили якість, кількість, характеристику, ціну, умови поставки та оплати за товар.

Додатком №1 від 05.09.2017 до Контракту в редакції додаткової угоди №1 від 03.10.2017 сторони додатково узгодили поставку ACETALCOPOLYMER(РОМ)FORMOCONFM090/Поліформальдегід, Поліоксіметілен (АцетальСополімер), марка: FORMOCONFM090 у кількості 20 т, вартістю 840,00 доларів США за тонну (20x840=16 800,00 доларів США).

На виконання умов додатку №1 до контракту позивачем платіжним дорученням від 18.10.2017 №38 було перераховано 100% попередньої оплати за товар в сумі 16 800,00 доларів США на рахунок продавця.

Також, між ПП "Роял Трейд Імпекс" (в якості декларанта) та Товариством (в якості довірителя) 03.10.2017 укладено договір доручення №Р/ВЮ03102017 про надання брокерських послуг, за умовами якого, довіритель доручає, а декларант приймає на себе зобов`язання з надання послуг із здійснення в межах своєї компетенції декларування вантажів довірителя, що через кордон України згідно з діючим Митним кодексом України.

Для митного оформлення товару платником було надано митному органу митну декларацію №UA500060/2017/024614.

На підтвердження заявленої митної вартості товарів, що поставлялися відповідно до умов контракту №FPC-WH-52 декларантом також було подано: Контракт, додаток №1 до Контракту, додаткову угоду до Контракту №FPC-WH-52, рахунок-фактури (інвойс) від 24.10.2017 на суму 16800,0 доларів США, платіжне доручення від 18.10.2017 №38, коносамент №4410-0177-710.011 від 31.10.2017, рахунок фактури від 29.11.2017 №12010429, довідку від 29.11.2017 №008.

З метою підтвердження заявленої митної вартості товарів та на виконання листа-запиту Митниці також платником були надані: виписка по рахунку №032 від 18.10.2017, звіт про оцінку майна №А/04/12/17/07 від 04.12.2017, прейскурант (прайс-лист) виробника №б/н від 04.09.2017 та переклад митної декларації країни відправлення від 01.12.2017.

За результатами розгляду поданих декларантом документів митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 05.12.2017 №11А500060/2017/000142/2 та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 01.12.2017 №11А500060/2017/00893.

Відносини, з приводу яких виник даний спір регулюються Митним кодексом України.

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина 5 статті 53 Митного кодексу України).

З аналізу наведених норм вбачається, що положення статті 53 Митного кодексу України містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Зазначені положення зобов`язують митницю у рішенні про коригування митної вартості зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України.

Судами обґрунтовано відхилені посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми чинного законодавства, Верховний Суд дійшов до висновку, що судами попередніх інстанцій обґрунтовано відзначено про надання позивачем митниці належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

У зв`язку з цим суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного рішення митниці про коригування митної вартості та картки відмови.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Доводи касаційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами попередніх інстанцій було порушено норми матеріального права.

Відповідно до частини першої статті 349 КАС України Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.І. Бившева І.А. Васильєва Р.Ф. Ханова