Ухвала

від 20.12.2023 по справі 480/8341/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 грудня 2023 року

м. Київ

справа №480/8341/22

адміністративне провадження №К/990/34473/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Юрченко В.П., Гімона М.М.,

розглядаючи в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №480/8341/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2023 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі № 480/8341/22, -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом, підписаним його представником, адвокатом Абрамович О.В., до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (а.с. 1-3).

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23.02.2023 року, прийнятим за результатами розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, відмовлено в задоволенні адміністративного позову (а.с. 39, 88-90).

13.06.2023 року на адресу суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшла апеляційна скарга на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.02.2023 року (яка надіслана ним на адресу суду засобами поштового зв`язку 07.06.2023 року) (а.с. 95-100), до якої, як встановлено судом апеляційної інстанції, останнім додано клопотання про поновлення пропущеного строку звернення із апеляційною скаргою внаслідок поважності причин його пропуску, які доводились скаржником не надходженням на його адресу оскаржуваного рішення суду першої інстанції і самостійну обізнаність останнього з цим рішенням із відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень лише 06.06.2023 року, додатково посилаючись на розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Оскільки справа була розглянута судом першої інстанції в паперовій формі, суд апеляційної інстанції, посилаючись на вимоги підпункту 15.3 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідні положення КАС України для вирішення питання дотримання строків звернення з апеляційною скаргою, передбачених статтею 295 КАС України, ухвалою від 19.06.2023 року витребував справу № 480/8341/22 з суду першої інстанції (а.с. 104-105).

Після надходження паперової справи на адресу суду, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2023 року визнано неповажними повідомлені скаржником підстави пропуску строку звернення із апеляційною скаргою, та залишено апеляційну скаргу без руху із наданням позивачу десятиденного строку для усунення встановлених судом недоліків, шляхом подачі уточненого клопотання про поновлення строку з інших підстав, ніж наведені у заяві, доданій до апеляційної скарги, з наданням доказів поважності причин пропуску цього строку. Такі висновки суду апеляційної інстанції були вмотивовані тим, що датою отримання копії оскаржуваного судового рішення є 27.02.2023 року, тобто перший робочий день після доставки до електронного кабінету його представника (26.02.23 об 15:13 год) копії рішення суду першої інстанції, що свідчить про вручення копії рішення і позивачеві. Також судом апеляційної інстанції були відхилені посилання скаржника на позбавлення можливості брати участь безпосередньо у судовому розгляді в суді першої інстанції та бути присутнім під час оголошення рішення суду, внаслідок заявленого в позовній заяві клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с. 109-114).

15.09.2023 року на виконання вимог зазначеної ухвали суду до Другого апеляційного адміністративного суду, засобами поштового зв`язку від позивача, надійшло уточнене клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обгрунтовано відсутністю в матеріалах справи доказів отримання судового рішення саме позивачем. Тоді, як після ознайомлення на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень 06.06.2023 року із оскаржуваним рішенням суду першої інстанції, він наступного дня звернувся до суду із апеляційною скаргою, направивши її засобами поштового зв`язку до суду апеляційної інстанції 07.06.2023 року. Крім цього, скаржник звернув увагу на те, що він фактично проживає в Охтирській міській територіальній громаді Сумської області, яка включена до переліку територій, на яких ведуться бойові дії (наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309), що не дає змоги контролювати надходження судових документів чи їх розміщення на порталі ЄДРСР. Додатково позивач посилався на те, що він є волонтером, у зв`язку з чим був практично відсутній вдома, оскільки їздив по Україні з метою збору допомоги ЗСУ і зазначає, що в період з 23.02.2023 року по 07.06.2023 року не спілкувався зі своїм адвокатом. Враховуючи сукупність вищенаведених обставин, позивач просив суд апеляційної інстанції визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення від 23.02.2023 у справі № 480/8341/22 та поновити пропущений строк з наведених ним підстав (а.с.113).

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2023 року визнано неповажними наведені скаржником підстави пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у справі № 480/8341/22 та відмовлено у відкритті апеляційного провадження (а.с. 116-120).

Мотивуючи висновок про неповажність причин пропуску строку, суд апеляційної інстанції, посилаючись на вимоги частини 7 статті 251 КАС України дійшов висновку, що датою вручення копії оскаржуваного судового рішення позивачу є 27.02.2023 року тобто перший робочий день після доставки до електронного кабінету його представника копії рішення суду першої інстанції, що підтверджено довідкою про доставку електронного листа. За висновками суду апеляційної інстанції, позивачу заздалегідь було відомо про судовий розгляд ініційованого ним адміністративного позову, проте, в період з 23.02.2023 по 07.06.2023 він жодним чином не проявив інтерес стосовно ходу та результату розгляду справи, що в свою чергу за висновком суду апеляційної інстанції не свідчить про добросовісне користування належними позивачу процесуальними правами. Доводи скаржника про поважність причин пропуску строку звернення до суду із апеляційною скаргою з огляду на воєнний стан і ракетні загрози в м. Охтирка суд апеляційної інстанції відхилив, посилаючись на загальнодоступні засоби масової інформації, які свідчать, що останній масований ракетний удар в м. Охтирка був 17.05.2022, тобто ще до винесення судом першої інстанції оскаржуваного рішення. Також судом апеляційної інстанції відхилені посилання скаржника на поважність пропуску строку звернення до суду, що обґрунтовані волонтерською діяльністю, оскільки за оцінкою суду апеляційної інстанції доданого позивачем до матеріалів справи посвідчення волонтера, останнє не підтверджує факту набуття апелянтом статусу волонтера, внаслідок того, що не містить реквізитів, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України від 29.12.2014 за №1100, зокрема: "№ посвідчення відповідно до журналу", "Дата народження", "Громадянство" , "Дата видачі", в разі наявності договору "Дата та номер договору", (а.с. 116-120). Супровідним листом Другого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2023 року вих. № 480/8341/22 42015/23 надіслано позивачу копію ухвали про відмову у відкритті, разом із матеріалами, доданими до апеляційної скарги на 26 арк. (а.с. 121).

16.10.2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2023 про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі №480/8341/22, в обґрунтування доводів якої зазначено, що порушення судом апеляційної інстанції права позивача на апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції, забезпечення якого у відповідності до статті 129 Конституції України є основною засадою судочинства, в розрізі із підтвердженням ним на виконання вимог частини 1 статті 121 КАС України поважності причин пропуску строку звернення із апеляційною скаргою. Скаржником зазначено про неправильне застосування судом апеляційної інстанції вимог п. 4 ч. 1 статті 299 КАС України під час висновку про неповажність причин пропуску строку звернення до суду, оскільки він не отримував рішення суду першої інстанції, яке було предметом апеляційного оскарження і про його існування позивачу стало відомо 06.06.2023 року з Єдиного державного реєстру судових рішень, після чого, на наступний день ним надіслано апеляційну скаргу (07.06.2023 року). Скаржником зазначено, що він проживає в Охтирській міській територіальній громаді Сумської області, де ракетні та артилерійські ворожі обстріли не дають змоги контролювати надходження судових документів чи їх розміщення на порталі ЄДРСР. Крім цього, скаржником зазначено, що він є волонтером, у зв`язку з чим був практично відсутній вдома, їздив по Україні з метою збору допомоги ЗСУ, та в період з 23.02.2023 по 07.06.2023 року не спілкувався зі своїм адвокатом. До касаційної скарги також доданий оригінал апеляційної скарги, а також посвідчення волонтера (а.с. 126-142).

Наведені скаржником підстави касаційного оскарження, які обґрунтовані порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час вирішення питання поважності підстав пропуску строку звернення до суду із апеляційною скаргою і як наслідок, відмови у відкритті апеляційного провадження, слугували підставою для відкриття ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2023 року касаційного провадження у даній справі з метою їх перевірки судом касаційної інстанції (а.с. 145-147).

В надісланому на адресу суду 14.11.2023 року відзиві на касаційну скаргу відповідач, заперечуючи проти доводів касаційної скарги з огляду на їх необґрунтованість і безпідставність, а також наголосивши на правильності висновків суду апеляційної інстанції в контексті неповажності причин пропуску строку звернення позивача із апеляційною скаргою, які вірно оцінені судом апеляційної інстанції, просив відмовити в задоволенні касаційної скарги і залишити без змін ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2023 року (а.с. 160-164).

У цій справі скаржник вважає, що судове рішення за наслідками розгляду справи йому надіслано не було, що свідчить про поважність причин пропуску строку звернення до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою, після самостійного ознайомлення з цим рішенням на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень лише 06.06.2023 року.

Отже фактично позивачем ставиться питання застосування вимог статті 251 КАС України стосовно дотримання судом обов`язку надіслання судового рішення та правові наслідки його вручення учаснику справи.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що наявні підстави для передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з огляду на наступне.

Однією з основних засад судочинства, визначених пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, а також одним із принципів здійснення адміністративного судочинства, передбачених п. 6, 7 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України) є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже право на розгляд справи, означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень, а здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.

Повертаючись до спірного питання в цій справі, колегія суддів звертає увагу, що справа розглядалась судом першої інстанції в паперовій формі і в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні), та рішенням від 23.02.2023 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Відповідно до частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо, зокрема скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Колегія суддів звертає увагу, що Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 року затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС), яке визначає порядок функціонування в судах та органах системи правосуддя окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, зокрема підсистем "Електронний кабінет", "Електронний суд" та підсистеми відеоконференцзв`язку; порядок вчинення процесуальних дій в електронній формі з використанням таких підсистем; особливості використання в судах та органах системи правосуддя іншого програмного забезпечення в перехідний період до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у складі всіх підсистем (модулів) (далі - Положення ЄСІТС).

04.09.2021 року в газеті «Голос України» № 168 (7668) Вищою радою правосуддя опубліковано оголошення про початок функціонування трьох підсистем (модулів) ЄСІТС: «Електронний кабінет», «Електронний суд», підсистема відеоконференцзв`язку. Зазначені підсистеми офіційно почали функціонувати з 05.10.2021 року.

У розвиток електронної комунікації, до Кодексу адміністративного судочинства України Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення поетапного впровадження Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи» від 27 квітня 2021 року № 1416-IX внесені зміни.

Зокрема, частиною 5 статті 18 КАС України (в редакції Закону № 1416-IX від 27.04.2021) визначено, що Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їх офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до п. 5.8 розділу І Положення ЄСІТС (ред. 19.05.2022) офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Адреса електронної пошти, що використовується при реєстрації Електронного кабінету, не може бути зареєстрована на доменних іменах, використання яких заборонено законодавством України.

Частиною 5 статті 18 КАС України (із змінами, внесеними згідно із Законом № 1416-IX від 27.04.2021) встановлено, що Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їх офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку (частина 6 статті 18 КАС України).

У відповідності до частини 7 статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Однак, у відповідності до частини 5 статті 251 КАС України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Учасниками справи є сторони, треті особи (частини 1 статті 42 КАС України), а сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач (ч. 1 статті 46 КАС України). У відповідності до ч. 1 статті 55 КАС України сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до частини 6 статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відповідно до частини сьомої статті 251 КАС України, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє

Згідно з частиною 11 статті 251 КАС України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення. До того ж, пунктом 15.15 пункту 15 пункту 1 розділу VІІ Перехідні положення» КАС України передбачено, що до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи такі дії вчиняються в такому порядку: суд вручає судові рішення в паперовій формі (в редакції Закону № 1416-IX від 27.04.2021).

Пунктом 17 підрозділу 1 розділу ІІІ «Підсистема «Електронний кабінет» Положення про порядок функціонування окремих підсистем ЄСІТС визначено, що особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою. Однак, абзацом 5 пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих "Електронних кабінетів", документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

Пунктом 42 підрозділу 2 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи встановлено, що засобами ЄСІТС в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету. У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі. В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.

В позовній заяві, поданій представником позивача, адвокатом Абрамович О.В. вказано про відсутність електронної адреси у позивача, але зазначений e-mail представника: ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з чим, як встановлено судом апеляційної інстанції, суд першої інстанції надіслав копію рішення до електронного кабінету його представника, що підтверджено довідкою про доставку електронного листа (а.с. 42).

Ключовими питаннями, які підлягали вирішенню в даній справі було:

1) чи повинно надсилатись рішення суду першої інстанції на виконання вимог ч. 5 статті 251 КАС України особисто позивачу, як учаснику справи, який не має електронного кабінету і в якого офіційна електронна адреса відсутня в тому випадку, коли його представником є адвокат, який зареєстрований в Електронному кабінеті?

2) чи є достатнім в даному випадку надсилання судового рішення лише представнику позивача на офіційну електронну адресу (в електронний кабінет) на виконання вимог частини 5 статті 18 КАС України у порядку, визначеному Положенням про ЄСІТС (в редакції від 19.05.2022 року) та КАС України (зі змінами, внесеними Законом № 1416-IX від 27.04.2021), безвідносно до вимог ч. 5 статті 251 КАС України, якою встановлено обов`язок надсилання судового рішення учаснику справи, який не має електронного кабінету і в якого офіційна електронна адреса відсутня?

3) в разі не надіслання позивачу копії судового рішення на виконання вимог ч. 5 ст. 251 КАС України, а надіслання цього рішення представникові в електронний кабінет (на електронну адресу) на виконання вимог частини 5 статті 18 КАС України (в редакції Закону № 1416-IX від 27.04.2021), чи може судове рішення вважатись врученим і позивачу в розумінні вимог частини 7 статті 251 КАС України і чи наявні підстави для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду в разі не надіслання позивачу копії рішення суду першої інстанції?

Колегія суддів, відповідаючи на вказані питання, враховуючи вимоги статті 251 КАС України вважає, що чинним процесуальним законодавством передбачений обов`язок суду надіслати судове рішення особисто позивачу або в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня. А його представнику, як адвокату - в порядку, визначеному статтею 18 КАС України (ч. 6, 7).

Як встановлено судом із відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, в постановах Верховного Суду від 22 листопада 2023 року у справі №520/8180/22 (адміністративне провадження № К/990/33321/23), від 19 липня 2023 року у справі №280/1218/22 (адміністративне провадження №К/990/20698/23), від 10 березня 2023 року у справі №600/7237/21-а (адміністративне провадження № К/990/5648/23), від 17 травня 2023 року у справі №240/7840/22 (адміністративне провадження № К/990/9165/23) аналізуючи вимоги статті 251 КАС України та встановивши отримання копії судового рішення представником (частина 7 статті 251 КАС України), Суд не перевіряє дотримання процедури вручення судового рішення особисто позивачу (ч. 5 статті 251 КАС України), формуючи судову практику судів першої та апеляційної інстанцій таким чином, що направлення копії судового рішення представнику, нівелює обов`язок суду направлення рішення позивачу і отримання копії судового рішення представником, - є початком відліку строку на апеляційне оскарження.

Колегія суддів не погоджується з безумовністю такого висновку, оскільки послідовне його застосування на практиці в умовах не надіслання судового рішення позивачу, як учаснику справи, призведе до порушення права особи на доступ до правосуддя, у тому випадку, коли вимоги процесуального закону, передбачені частиною 5 статті 251 КАС України щодо надсилання судових рішень учасникам справи трактуються Судом в такий спосіб. Ототожнення судом процесуальних способів вручення копії судового рішення з надісланням копії судового рішення учаснику справи, яким є позивач, має різну правову природу і відповідно наслідки.

До того ж, тлумачення судом в постанові від 22 листопада 2023 року у справі №520/8180/22 (адміністративне провадження № К/990/33321/23) норм процесуального права в контексті відсутності обов`язку суду направлення судового рішення, позаяк позивач реалізовував своє право на звернення до суду із позовною заявою через свого представника, який відповідно до вимог статті 18 КАС України зареєструвався в підсистемі "Електронний Суд, суперечить встановленому частиною 5 статті 251 КАС України обов`язку суду надсилати судове рішення особисто позивачу, як учаснику справи, який не має електронного кабінету і в якого офіційна електронна адреса відсутня.

Відтак є практична потреба у розв`язані цієї проблеми шляхом розширеного тлумачення вимог статті 251 КАС України в розрізі з вимогами частини 5 статті 18 КАС України з урахуванням ситуації, в якій позивач опинився через надіслання судом першої інстанції копії судового рішення у справі № 480/8341/22 тільки його представнику в електронний кабінет, не дотримавшись порядку надіслання судового рішення позивачеві у процесуальний спосіб. Наслідки таких дій суду обмежують право позивача на доступ до апеляційного перегляду справи.

Доречно звернути у вагу і на правову позицію, викладену Верховним Судом в постанові від 14 липня 2022 року у справі № 340/5875/21 (адміністративне провадження № К/990/11051/22 Судді: Кашпур О.В., Радишевської О.Р., Уханенка С.А.), в якій, за наслідками розгляду касаційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2022 року (якою визнано неповажними причини пропуску строку звернення і відмовлено у відкритті апеляційного провадження позивачу) Суд зазначив, що в силу частин 6, 11 статті 251, частини 2 статті 295 КАС України позивач має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки рішення суду першої інстанції не було йому надіслано у паперовій формі відповідно до вимог частини 11 статті 251 КАС України. Матеріали справи свідчили про те, що під час розгляду справи позивач та його представник не зверталися до суду з відповідними заявами щодо надіслання на електронну адресу копій прийнятих судових рішень. Отже, судом було порушено вимоги статті 251 КАС України в частині дотримання порядку направлення копії судового рішення у справі. За наслідками касаційного перегляду справи, ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2022 року скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Також, слід звернути увагу на те, що досліджуючи питання порядку направлення копій судового рішення особі, яка не має офіційної електронної адреси, в постанові Верховного Суду від 07 липня 2022 року у справі № 120/4298/21-а адміністративне провадження № К/990/281/22 Суд дійшов висновку, що у розумінні статті 251 КАС України врученим належим чином є судове рішення, яке було доставлено на офіційну електронну адресу особи, а якщо така адреса в учасника справи відсутня - в день доставки рекомендованого поштового відправлення з паперовою копією судового рішення. Таким чином, аналіз викладених вище приписів КАС України, якими встановлено порядок направлення копій судового рішення особі, яка не має офіційної електронної адреси, свідчить про обов`язок суду направлення копії судового рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення, днем отримання якого та початком відліку наданого строку на оскарження, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення. Дійшовши вказаного висновку, колегія суддів також посилалась на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 22 липня 2021 року у справі № 340/141/21 із цитуванням, що неналежне виконання судом обов`язку щодо вручення стороні справи судового рішення не може бути підставою для застосування до особи, яка самостійно не отримала таке рішення, негативних процесуальних наслідків.

Повертаючись до обставин даної справи колегія суддів враховує, що справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом загалом для того, щоб окрема помилка не обмежила доступ особі до правосуддя. Надсилання рішення є способом забезпечення права учасника справи, яким є позивач знати про ухвалене судом рішення, а здатність забезпечити досягнення мети судом - направити це рішення позивачу в процесуальний спосіб. В іншому підході, не надсилання судового рішення в процесуальний спосіб, як це передбачено статтею 251 КАС України учаснику справи, яким є позивач може свідчити про те, що його не вручено останньому і в цьому випадку позивач не зможе реалізувати процесуальне право доступу до правосуддя шляхом самостійного звернення до суду.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що як наголошено в постанові Верховного Суду від 07 липня 2022 року у справі № 120/4298/21-а, при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Однією з основних засад судочинства, визначених пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного перегляду справи. При цьому право на апеляційне оскарження судових рішень у контексті положень частини першої статті 55 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду. КАС України також визначено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного оскарження судового рішення. Цей принцип полягає у тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень. Тому необґрунтована відмова у відкритті апеляційного провадження суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого доступу до правосуддя та права на апеляційний (другий) перегляд судового рішення.

Колегія суддів у цій справі зазначає, що однакове застосування закону забезпечує його загальнообов`язковість, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до правосуддя.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Частиною другої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

На думку колегії суддів, суд апеляційної інстанції у розглядуваному випадку під час вирішення питання поважності причин пропуску строку звернення до суду, занадто формально підійшов до оцінки порушеного скаржником питання про не отримання ним рішення суду першої інстанції, як учасником справи і передчасно, посилаючись на вимоги частини 7 статті 251 КАС України, за відсутності даних про надіслання позивачеві копії рішення суду першої інстанції, дійшов висновку про неповажність причин пропуску строку звернення до суду і як наслідок відмовив у відкритті апеляційного провадження, що свідчить про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та позбавлення як процесуального так і конституційного права на апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає за необхідне передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справу для вирішення таких питань:

1) чи повинно надсилатись рішення суду першої інстанції на виконання вимог ч. 5 статті 251 КАС України особисто позивачу, як учаснику справи, який не має електронного кабінету і в якого офіційна електронна адреса відсутня в тому випадку, коли його представником є адвокат, який зареєстрований в Електронному кабінеті?

2) чи є достатнім в даному випадку надсилання судового рішення лише представнику позивача на офіційну електронну адресу (в електронний кабінет) на виконання вимог частини 5 статті 18 КАС України у порядку, визначеному Положенням про ЄСІТС (в редакції від 19.05.2022 року) та КАС України (зі змінами, внесеними Законом № 1416-IX від 27.04.2021), безвідносно до вимог ч. 5 статті 251 КАС України, якою встановлено обов`язок надсилання судового рішення учаснику справи, який не має електронного кабінету і в якого офіційна електронна адреса відсутня?

3) в разі не надіслання позивачу копії судового рішення в будь-якій спосіб, а надіслання цього рішення представникові в електронний кабінет (на електронну адресу) на виконання вимог частини 5 статті 18 КАС України (в редакції Закону № 1416-IX від 27.04.2021), чи може судове рішення вважатись врученим і позивачу в розумінні вимог частини 7 статті 251 КАС України і чи наявні підстави для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду в разі не надіслання позивачу копії рішення суду першої інстанції?

Колегія суддів у цій справі зазначає, що застосування норм процесуального права у спірному питанні забезпечить правову визначеність у подальшому застосуванні судом вимог статті 251 КАС України в розрізі із вимогами частини 5 статті 18 КАС України в контексті необхідності дотримання судом процесуального порядку надіслання судового рішення особисто позивачу, як учаснику справи.

Згідно зі статтею 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 346 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 346 цього Кодексу.

Керуючись статтями 346, 347 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Справу №480/8341/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2023 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі № 480/8341/22, - передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: В.П. Юрченко М.М. Гімон