Окрема думка

від 20.12.2023 по справі 480/8341/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Гімона М. М.

20 грудня 2023 року

м. Київ

справа №480/8341/22

адміністративне провадження №К/990/34473/23

щодо ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.12.2023 про передачу на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справи № 480/8341/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2023 про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) усі питання, що виникають під час колегіального розгляду адміністративної справи, вирішуються більшістю голосів суддів. Суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку.

Частиною п`ятою статті 347 КАС України встановлено, що суддя, не згодний із рішенням про передачу (відмову у передачі) справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати, письмово викладає свою окрему думку в ухвалі про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду або в постанові, прийнятій за результатами касаційного розгляду.

Більшістю голосів постановлено ухвалу про передачу цієї справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Підставою для такої передачі стали мотиви незгоди із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 22.11.2023 у справі №520/8180/22 (адміністративне провадження № К/990/33321/23), від 19.07.2023 у справі №280/1218/22 (адміністративне провадження №К/990/20698/23), від 10.03.2023 у справі №600/7237/21-а (адміністративне провадження № К/990/5648/23), від 17.05.2023 у справі №240/7840/22 (адміністративне провадження № К/990/9165/23). Колегія суддів зазначила, що у цих постановах, аналізуючи вимоги статті 251 КАС України та встановивши отримання копії судового рішення представником (частина сьома статті 251 КАС України), Суд не перевіряє дотримання процедури вручення судового рішення особисто позивачу (частина п`ята статті 251 КАС України), формуючи судову практику судів першої та апеляційної інстанцій таким чином, що направлення копії судового рішення представнику, нівелює обов`язок суду направлення рішення позивачу, а отримання копії судового рішення представником - є початком відліку строку на апеляційне оскарження.

На переконання колегії суддів є практична потреба у розв`язані цієї проблеми шляхом розширеного тлумачення вимог статті 251 КАС України в розрізі з вимогами частини п`ятої статті 18 КАС України з урахуванням ситуації, в якій позивач опинився через надіслання судом першої інстанції копії судового рішення у справі № 480/8341/22 тільки його представнику в електронний кабінет, не дотримавшись порядку надіслання судового рішення позивачеві у процесуальний спосіб. Наслідки таких дій суду обмежують право позивача на доступ до апеляційного перегляду справи.

Не в повній мірі погоджуюсь з такими висновками колегії суддів, оскільки такі зводяться до незгоди із запровадженими у процесуальному законі вимогами щодо визначення дати вручення судового рішення і не враховують інших вимог процесуального закону щодо порядку обчислення строку на апеляційне оскарження судових рішень. Відповідно, такі мотиви не давали підстав для передачі цієї справи на розгляд об`єднаної палати.

Першочергово вважаю за потрібне звернути увагу на те, що позовна заява у цій справі подана 19.12.2022, а рішення суду першої інстанції ухвалено 23.02.2023. Спірним у цій справі є зокрема визначення моменту, з якого розпочинається облік закріпленого у частині другій статті 295 КАС України строку на апеляційне оскарження судового рішення, дотримання якого надає стороні право на його поновлення, а також наявність чи відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження такого рішення суду першої інстанції. Відповідно, застосуванню підлягають норми КАС України в редакції, чинній на час ухвалення такого рішення.

Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною другою цієї статті встановлено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно з частиною третьою статті 295 КАС України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Аналіз наведеної норми свідчить про те, що за загальним правилом строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня проголошення судового рішення або з дня складення повного судового рішення. Частина друга цієї статті надає право учаснику справи для поновлення строку на апеляційне оскарження у разі, якщо апеляційну скаргу подано в межах встановленого строку з дня вручення копії судового рішення. Тобто, навіть у разі, якщо апеляційна скарга подана в межах встановленого строку з дня отримання копії судового рішення, строк на апеляційне оскарження є пропущеним, але КАС України закріплює право на його поновлення. Частина ж третя передбачає можливість поновлення строку на апеляційне оскарження у випадку наявності інших поважних причин пропуску, ніж ті, про які йдеться у попередній частині цієї норми. Сам по собі факт не отримання копії судового рішення стороною у справі не означає, що строк на апеляційне оскарження судового рішення не розпочався.

Отже, однією із ключових обставин, яка має істотне значення, є встановлення дати вручення судового рішення учаснику справі.

Згідно з частинами третьою, п`ятою статті 251 КАС України у разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів із дня його складання в електронній формі у порядку, встановленому законом (у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса у особи відсутня. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Частиною шостою статті 251 КАС України встановлено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Частиною сьомою статті 18 КАС України встановлено, що особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що у розумінні статті 251 КАС України врученим належим чином є судове рішення, яке було доставлено на офіційну електронну адресу особи, а якщо така адреса в учасника справи відсутня - в день доставки рекомендованого поштового відправлення з паперовою копією судового рішення. При цьому за змістом КАС України суд не має обов`язку надсилати паперову копію судового рішення особі, яка зареєстрована в ЄСІТС, що, однак, не позбавляє таку особу права на отримання паперової копії судового рішення за окремою заявою.

Саме такі підходи висловлені у постановах від 22.11.2023 у справі №520/8180/22, від 27.05.2023 у справі №240/7840/22, на які міститься посилання в ухвалі суду від 20.12.2023 про передачу справи на розгляд об`єднаної палати. У цих постановах Верховного Суду відсутній висновок про відсутність у суду обов`язку направляти паперову копію судового рішення особі, яка не має офіційної електронної адреси, якщо таке рішення ухвалено в порядку письмового провадження. Тим більш, такий обов`язок закріплений у КАС України.

Вважаю недоречними посилання колегії суддів на постанову Верховного Суду від 14.07.2022 у справі № 340/5875/21, від 07.08.2022 у справі №120/4298/21-а, адже за встановленими у таких справах обставинами судове рішення було направлено на електронну пошту представника позивача, яка не є офіційною в розумінні КАС України та/або Положення про ЄСІТС. У цих справах відсутні встановлені обставини наявності у позивача та/або його представника електронних кабінетів, а так само отримання ними судового рішення в підсистемі «Електронний суд». У таких справах суд першої інстанції використав один спосіб направлення судового рішення, який взагалі не передбачений КАС України, що і стало підставою для скасування ухвал апеляційних судів про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Вважаю за необхідне зазначити, що використання судом різних способів направлення судового рішення, які передбачені процесуальним законом, не впливає на правила обчислення строку на апеляційне оскарження, адже такі не містять прив`язки до конкретного способу вручення/отримання судового рішення. Про це Верховний Суд зазначав в постанові від 19.07.2023 у справі №280/1218/22.

Спільним же у справах № 520/8180/22 (постанова Верховного Суду від 22.11.2023), №280/1218/22 (постанова Верховного Суду від 19.07.2023), №600/7237/21-а (постанова Верховного Суду від 10.03.2023), №240/7840/22 (постанова Верховного Суду від 17.05.2023) є застосування Верховним Судом частини сьомої статті 251 КАС України. Верховний Суд зазначив, що в розумінні цієї норми якщо уповноважений представник особи отримав судове рішення через підсистему «Електронний суд», то вважається, що його вручено й особі, яку він представляє. Тому строк на апеляційне оскарження судового рішення, який може бути поновленим з урахуванням дати вручення судового рішення, обчислюється саме виходячи з такої дати отримання судового рішення.

Зазначене випливає безпосередньо із частини сьомої статті 251 КАС України і пункту 2 частини шостої статті 251 КАС України, тому неможливо стверджувати, що викладене у зазначених постановах правозастосування їм суперечить і є неправильним.

На мій погляд, підстав для відступу від цього правозастосування немає. Зазначена норма закріплює положення, які дають можливість визначити день вручення судового рішення стороні судового провадження незалежно від того, хто першим його отримав - безпосередньо сторона у справі чи її представник.

На моє переконання, з точки зору судового процесу для правил обчислення строку на апеляційне оскарження судового рішення не може існувати декількох різних дат вручення копії такого судового рішення одній стороні у справі: дата отримання копії судового рішення безпосередньо стороною, її представником чи різними представниками. Вважаю, що саме перша з таких дат, яка відповідатиме вимогам частини шостої статті 251 КАС України, і буде вважатися датою вручення судового рішення безпосередньо стороні, а подання апеляційної скарги в межах встановленого строку з такої дати, надаватиме їй право на поновлення пропущеного строку відповідно до частини другої статті 295 КАС України.

Не заперечуючи, що невиконання судом обов`язку з направлення копії судового рішення усім учасникам справи є порушенням вимог частини п`ятої статті 251 КАС України, вважаю, що така обставина не може нівелювати юридичного значення вручення копії такого судового рішення її уповноваженому представникові та її врахування під час перевірки наявності підстав для поновлення строку відповідно до частини другої статті 295 КАС України.

Інший підхід до правозастосування створить умови, за яких для однієї сторони у справі (наприклад, позивача) по-різному будуть застосовуватися правила частини другої статті 295 КАС України, фактично, в залежності від дати, яку така сторона зазначить у своїй апеляційній скарзі як дата вручення судового рішення: нею особисто чи представником/представниками. Таким розсудом у визначенні дати вручення копії судового рішення КАС України не наділяє ані учасників справи, ані суд.

У цій справі мають місце такі обставини: позивачем є фізична особа, відповідачем - суб`єкт владних повноважень; позивач звернувся до суду з позовом після початку функціонування окремих підсистем ЄСІТС (05.10.2022) - 19.12.2022; позов підписано адвокатом Абрамовичем Олексієм Володимировичем, який згідно з частиною шостою статті 18 КАС України має обов`язок з реєстрації своєї офіційної електронної адреси в ЄСІТС і такий обов`язок виконав; в Ордері зазначено, що Договором про надання правової (правничої) допомоги повноваження адвоката не обмежуються; рішення суду першої інстанції від 23.02.2023 ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; зазначене судове рішення доставлено в електронний кабінет адвоката 26.02.2023 о 15:13.

Оскільки судове рішення ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, то згідно з частиною першою статті 295 КАС України строк на його оскарження становив тридцять днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення. Частиною п`ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно, строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції розпочався 24.02.2023 і сплинув 27.03.2023 (з урахуванням вихідних) для будь-якої зі сторін цієї справи (як для позивача, так і для відповідача). Строк, який міг бути поновленим позивачеві з урахуванням вимог частини другої статті 295 КАС України сплинув 28.03.2023. Відповідно, у випадку подання апеляційної скарги після цієї дати позивач повинен був довести наявність поважних причин пропуску строку для його поновлення, як це передбачено у частині третій статті 295 КАС України і частині першій статті 121 КАС України.

З матеріалів справи дійсно не вбачається обставин направлення копії судового рішення безпосередньо позивачеві ОСОБА_1 , що на моє переконання, дійсно є порушенням судом першої інстанції вимог частини п`ятої статті 251 КАС України.

Однак, таке процесуальне порушення в умовах встановленого факту належного вручення судового рішення представникові (у встановлений частиною шостою статті 251 КАС України спосіб) не могло нівелювати законодавчі приписи частини сьомої статті 251 КАС України і вплинути на порядок обчислення строку на апеляційне оскарження судового рішення. Оцінка поважності причин пропуску строку, з урахуванням сталої і послідовної практики Верховного Суду, здійснюється в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Саме цей механізм забезпечує доступ до суду та забезпечує баланс у додержанні прав сторін і їх рівність в судовому процесі.

Вважаю, що позивач у цій справі не був обмежений у праві на апеляційне оскарження судового рішення, як і не був обмежений у праві довести суду наявність об`єктивних причин пропуску строку, в тому числі й, наприклад, з доведенням порушення адвокатом умов договору та/або неналежним їх виконанням. Здійснена судом апеляційної інстанції правова оцінка зазначених позивачем причин пропуску строку і підлягає перевірці судом касаційної інстанції. Та обставина, що строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, як вже зазначалося, є пропущеним не є спірним і не підлягає доказуванню.

За таких обставин, вважаю, що касаційний розгляд справи № 480/8341/22 мав бути здійснений колегією суддів Касаційного адміністративного суду, визначеною для її розгляду, а підстави для її передачі на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відсутні.

Суддя Микола ГІМОН