Постанова

від 11.12.2023 по справі 307/3036/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 307/3036/19

П О С Т А Н О В А

Іменем України

11 грудня 2023 року м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Собослой Г.Г.,

суддів: Джуга С.Д., Мацунич М.В.,

з участю секретаря: Гусонька З.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Закарпатської обласної прокуратури на рішення Тячівського районного суду від 28 вересня 2022 року у справі № 307/3036/19 (Головуючий: Гримут В.І.),-

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2019 року заступник керівника Тячівської місцевої прокуратури діючи в інтересах держави в особі Буштинської селищної ради звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки, мотивуючи тим, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 180708630, ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 9320 від 16.10.2008 року та договору купівлі-продажу № 1225 від 14.05.2019 року належить на праві приватної власності нежитлове приміщення будівлі фруктосховища, площею 8261.3 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 , яке в період з 06.04.2016 р. по 14.05.2019 р. на підставі свідоцтва про право на спадщину № 2792 належало на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_1 (частка 68/100) та ОСОБА_2 (частка 32/100).

Зазначена нежитлова будівля знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером - 2124455300:04:001:0440, площею 2.1022 га, з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, в АДРЕСА_1 та належить Буштинській селищній раді.

Разом із цим, як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 180708630 від 12 вересня 2019 року, договір оренди земельної ділянки між Буштинською селищною радою та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 протягом 2016-2019 рр., не укладався. Наведене також підтверджується листами Буштинської селищної ради № 378/02-31 від 11.06.2019 та № 46502/31 від 07.08.2019.

Відповідачі протягом 2016-2019 років не були ані власниками, ані постійними землекористувачами земельної ділянки, а тому не були суб`єктами плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю протягом 2016-2019 років для них, як землекористувачів, була орендна плата (ст. 14.1.72 ПК України).

Відповідачі з часу виникнення права власності на нежитлову будівлю та відповідно користуючись земельною ділянкою, речові права на таку не оформили та за період з 01.10.2016 по 30.04.2019 не сплачували за користування земельною ділянкою плату за землю у вигляді орендної плати, у зв`язку з чим порушені охоронювані законом права та інтереси Буштинської селищної ради, як позивача щодо недоодержаних грошових коштів у розмірі орендної плати за землю, а тому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зобов`язані повернути Буштинській селищній раді кошти, які вони зберегли у вигляді несплаченої орендної плати, що за зазначений період становить 343 441.99 грн.

Оскільки, в період з 01.10.2016 по 30.04.2019 р.р. нежитлове приміщення будівлі фруктосховища належало ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власності, її частка складала 68/100, то з такої слід стягнути на користь Буштинської селищної ради неодержані доходи у вигляді орендної плати в розмірі 233 540.55 грн., а з ОСОБА_2 , частка якої становила 32/100 слід стягнути неодержані доходи у вигляді орендної плати в розмірі 109901.44 грн..

Посилаючись на вказані обставини, заступник керівника Тячівської місцевої прокуратури просив позовні вимоги задовольнити.

Рішенням Тячівського районного суду від 28 вересня 2022 року у задоволенні позовних вимог прокурора відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням суду, заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури Ломакіна-Невідома О. подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення суду як таке, що ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки підстави передбачені чинним законодавством для відмови у позові відсутні. Суду було надано достатньо доказів того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , будучи в період з 06.04.2016 по 14.05.2019 роки власниками будівлі фруктосховища площею 8261,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , не уклали з Буштинською селищною радою договір оренди земельної ділянки, хоча здійснювали користування земельною ділянкою 2,1022 га, внаслідок чого вони за рахунок позивача зберегли у себе грошові кошти, які мали заплатити за користування такою у вигляді орендної плати. Крім цього, відповідачі по справі, звертаючись до органу місцевого самоврядування підтвердили, що для обслуговування належної їм на праві спільної часткової власності будівлі вони використовують земельну ділянку площею 2,1022 га. Також, судом помилково встановлено, що державна реєстрація земельної ділянки за Буштинською селищною радою проведена 23.04.2019 року, оскільки з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 180708630 від 12.09.2019 року вбачається, що державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію вказаного права 02.05.2019 року. Отже, земельна ділянка з кадастровим номером 2124455300:04:001:0440 площею 2,1022 га є сформованою з моменту державної реєстрації в Державному реєстрі вказаного права, тобто з 10.12.2018 року.

Заслухавши пояснення прокурора Закарпатської обласної прокуратури Андрейчик А., яка підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, представника ОСОБА_2 адвоката Гриньо Д.Д. та представника ОСОБА_1 адвоката Олійник Р.Б., які просять рішення суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 з 29.10.2008 року є власником будівлі фруктосховища, площею 8 261.3 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 і її частка власності становить 68/100. У період з 06.04.2016 по 14.05.2019 співвласником цього майна, крім неї, була і відповідачка ОСОБА_2 і її частка становила 32/100.

Рішенням Буштинської селищної ради 28 сесії VII скликання № 1168 від 21 грудня 2018 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості в АДРЕСА_1 площею 2,1022 га, кадастровий номер 2124455300:04:001:0440. Зареєстровано право комунальної власності зе територіальною громадою селища Буштино.

03 травня 2019 року між Буштинською селищною радою та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 укладено Договір № 3 про сплату авансного платежу в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

Тобто з травня 2019 року між сторонами почалися відносини з приводу викупу земельної ділняки.

Апеляційним судом також встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , з 03.09.2001 року по 26.10.2017 рік була зареєстрована як фізична особа-підприємець, а ОСОБА_2 з 15.01.2016 року по 16.03.2017 рік була зареєстрована як фізична особа-підприємець що підтверджується відповідями № 346564 та № 346577 від 04.12.2023 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Тож на момент виникнення права власності на нерухоме майно, а саме будівлю фруктосховища, відповідачі мали статус фізичної особи-підприємця.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено право кожної особи на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору.

Частиною другою статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна і суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена устатті 20 ГПК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокремасправи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 916/2791/16 (провадження № 12-141гс18) зроблено висновки про те, що спір є підвідомчим господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, Господарським кодексом України (далі ГК України), іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі правової норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми права, що безпосередньо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суб`єктного складу такого спору, суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до частини другої статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Частиною першою статті 128 ГК України визначено, що громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що у правовідносинах, з яких і виник даний спір, одна сторона суб`єкт владних повноважень, а відповідачі фізичні особи-підприємці і дані правовідносини виникли з тих підстав, що фізичні особи підприємці користувалися земельною ділянкою не будучи суб`єктами плати за землю яка їм не належала.

З матеріалів справи вбачається, що приватні підприємці ОСОБА_3 та ОСОБА_2 користувалися вказаною земельною ділянкою для здійснення саме підприємницької діяльності.

У позовній заяві Тячівської місцевої прокуратури наголошується на тому, що відповідачі з часу виникнення права власності на нежитлову будівлю, у період з 2016 року по 2019 рік не були ані власниками ані постійними землекористувачами земельної ділянки, при цьому такою земельною ділянкою користувалися без достатньої на це правової підстави, не сплачуючи плату за землю у вигляді орендної плати, у зв`язку з чим, територіальна громада селища Буштина в особі Буштинської селищної ради позбавлена можливості отримати дохід від здачі земельної ділянки в оренду.

Враховуючи встановлені обставини та предмет спору, зміст спірних правовідносин, суб`єктний склад сторін спору, судова колегія приходить до висновку, що вказані вимоги мають вирішуватись за правилами господарського судочинства.

Враховуючи те, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, рішення суду про задоволення позову підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 255 та ч.ч., 1,2 ст. 377 ЦПК України, оскільки заявлені позовні вимоги мають розглядатися за правилами господарського, а не цивільного судочинства.

Крім того, на виконання вимог ч.1 ст. 256 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду, та він має право протягом десяти днів з дня отримання ними відповідної постанови звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись ст. ст. 255 ч. 1 п. 1, 367, 374, 377,367, 368, 377, 381-384 ЦПК України судова колегія,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Закарпатської обласноїпрокуратури задоволити частково.

Рішення Тячівського районного суду від 28 вересня 2022 року скасувати, а провадження у справі за позовом Тячівської місцевої прокуратури Закарпатської області в інтересах Буштинської селищної ради Тячівського району до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених грошових коштів за використання земельної ділянки закрити.

Роз`яснити Тячівській місцевій прокуратурі, яка подала позов в інтересах Буштинської сільської ради Тячівського району про звернення із даним позовом до Господарського суду.

Роз`яснити позивачу право протягом 10 днів з дня отримання ними відповідної постанови звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21 грудня 2023 року.

Головуючий

Судді: