Постанова

від 19.12.2023 по справі 561/491/23

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2023 року

м. Рівне

Справа № 561/491/23

Провадження № 22-ц/4815/1225/23

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:головуючий: суддя Ковальчук Н. М.,

судді: Хилевича С. В., Шимківа С. С.,

секретар судового засідання - Пиляй І. С.,

учасники справи:

позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідачі - Зарічненська державна нотаріальна контора Рівненської області, Зарічненська селищна рада Вараського району Рівненської області, Комунальне підприємство «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» Рівненської обласної ради, ОСОБА_4

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 07 вересня 2023 року у складі судді Снітчук Р. М., постановлене в смт. Зарічне Рівненської області о 10 годині 47 хвилини, повний текст рішення складено 07 вересня 2023 року,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Зарічненської державної нотаріальної контори Рівненської області, Зарічненської селищної ради Вараського району Рівненської області, Комунального підприємства «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» Рівненської обласної ради, ОСОБА_4 про визнання недійсними рішення про оформлення права приватної власності на житловий будинок, свідоцтва про право власності на житловий будинок, свідоцтва про право на спадщину та визнання права на спадкове майно в порядку спадкування за законом. Свої позовні вимоги обґрунтовували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх мати ОСОБА_5 , після смерті якої відкрилася спадщина, що складається із житлового будинку по АДРЕСА_1 . На час відкриття спадщини з нею проживали та були зареєстровані її син ОСОБА_2 , дочка ОСОБА_3 . Із заявами про отримання свідоцтва про право на спадщину до нотаріуса звернулися діти спадкодавця ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 ; інші спадкоємці першої черги за законом ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 відмовилися від прийняття спадщини на користь ОСОБА_1 .. Із повідомлення КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» Рівненської обласної ради від 26.12.2022 р. №4734 позивачам стало відомо, що спірний житловий будинок належить їх брату ОСОБА_4 (відповідачу у справі) на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 11.06.2003 року державним нотаріусом Зарічненської державної нотаріальної контори Герман В.М., зареєстровано в реєстрі за № 634, після смерті їх батька ОСОБА_9 .. У вказаному свідоцтві про право на спадщину зазначено, що спірний житловий будинок розташований по АДРЕСА_2 та він належав спадкодавцю ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 13.12.2002 року виконкомом Борівської сільської ради Зарічненського району на підставі рішення № 54 виконавчого комітету Борівської сільської ради Зарічненського району 28.11.2002 року. На час відкриття спадщини після смерті батька ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ним проживали та були зареєстровані його дружина ОСОБА_5 , син ОСОБА_2 , який є інвалідом дитинства першої групи. Жодних дій, пов`язаних з відмовою від прийняття спадщини після його смерті у визначений законом строк вони не вчиняли і є такими, що прийняли спадщину. Разом з тим, державний нотаріус при видачі спірного свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті їх батька ОСОБА_9 всупереч вимогам ст. 71 Закону України «Про нотаріат», п. 126 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України не видала його дружині ОСОБА_5 свідоцтва про право власності на 1/2 частину житлового будинку, оскільки він набутий за час шлюбу та є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. При цьому нотаріусом також не було вжито заходів щодо встановлення кола спадкоємців померлого ОСОБА_9 , які прийняли спадщину після його смерті, зокрема його дружина ОСОБА_5 та його непрацездатний син ОСОБА_2 .. Вважають, що відповідачем ОСОБА_4 навмисно було подано нотаріусу недостовірну інформацію, зокрема документи, які містили змінену адресу житлового будинку та приховано відомості про інших спадкоємців, які прийняли спадщину. Позивачі, будучи спадкоємцями першої черги за законом, у встановлений законом строк звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 , однак жодної відповіді від державного нотаріуса не отримали. Вказували, що наявність зазначеного свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_9 , виданого на ім`я ОСОБА_10 , позбавляє їх права на спадкування після смерті матері ОСОБА_5 , порушує їх права як спадкоємців на оформлення права власності на вказане майно та зазначене свідоцтво підлягає визнанню недійсним. Просили суд:

- визнати причини пропуску ними строку для звернення до суду з вказаним позовом поважними та поновити цей строк;

- визнати недійсним рішення Борівської сільської ради Зарічненського району № 54 від 28.11.2002 року про оформлення права приватної власності на домоволодіння, яке знаходиться по АДРЕСА_1 , виданого на ім`я ОСОБА_9 , визнання недійсним свідоцтва про право власності на вказаний житловий будинок від 13.12.2002 року, виданого ОСОБА_9 та свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 11.06.2003 року державним нотаріусом Зарічненської державної нотаріальної контори на ім`я ОСОБА_4 ;

- визнати за їх матір`ю ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 1\2 частку у праві спільної сумісної власності подружжя на житловий будинок по АДРЕСА_1 та на 1\6 частку вказаного житлового будинку у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- визнати за ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_9 право власності на 1/6 частку у спірному житловому будинку;

- визнати за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5 право власності на 1/6 частку за кожним вказаного житлового будинку.

Рішенням Зарічненського районного суду Рівненської області від 07 вересня 2023 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 оскаржили його в апеляційному порядку. У поданій апеляційній скарзі заперечують висновок місцевого суду про те, що позивачами не надано суду належних і допустимих доказів на спростування презумпції можливості та обов`язку знати про стан своїх майнових прав та недоведеність того, що вони не могли дізнатися про порушення свого права раніше. Зазначають, що будь-які докази на підтвердження того, що позивачі дізнались або повинні були дізнатись про порушення свого права раніше аніж 26.12.2022 року, матеріали справи не містять. Додають, що ОСОБА_4 не надав та не довів суду, що інформацію про порушення цивільного права позивачів можна було отримати раніше, навпаки, після смерті батька позивачі, в тому числі ОСОБА_2 , будучи інвалідом дитинства, не припиняли користування спірним будинком, проживали в ньому, вели спільне господарство, що не заперечувалося сторонами і до 2022 року не виникало спору з цього приводу. Вважають, що ці факти і обставин підтверджують, що позивачі не могли бути обізнаними щодо отримання ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину після смерті батька. Зазначають, що судом не надано оцінки добросовісності відповідача ОСОБА_4 , оспорюваному документу та діям нотаріуса, який всупереч ст.550 ЦК УРСР прийняв заяву дружини спадкодавця ОСОБА_5 про відмову від спадщини в користь ОСОБА_4 після спливу шестимісячного строку для подання відповідних заяв. Наголошує, що нотаріус видав свідоцтво про право на спадщину за законом єдиному спадкоємцю, при цьому не вживши заходів щодо встановлення кола спадкоємців померлого ОСОБА_9 , та без врахування тієї обставини, що на час відкриття спадщини разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 проживала його дружина ОСОБА_5 та ОСОБА_2 -інвалід дитинства, що підтверджується довідкою, виданою Зарічненською селищною радою Рівненської області від 04.01.2023 року №28. Зазначає, що спадкоємець ОСОБА_2 не міг самостійно вчиняти будь-які юридично значимі діє, включаючи заяву на видачу спадщини після смерті батька. Стверджують, що ОСОБА_4 навмисно подав документи, що містили неправдиву інформацію щодо місця розташування житлового будинку, а саме: будинок АДРЕСА_2 , та приховав відомості про інших спадкоємців, які прийняли спадщину, оскільки фактична адреса місцезнаходження житлового будинку та проживання спадкодавця: житловий будинок АДРЕСА_1 . Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що в ході судового розгляду справи судом було встановлено той факт, що документи зі спадкової справи № 165 до майна померлого ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено, що 11.06.2003 року відповідач ОСОБА_4 звернувся до Зарічненської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, в якій повідомив, що крім нього інших спадкоємців немає, неповнолітні і непрацездатні спадкоємці відсутні, надав довідку Борівської сільської ради Зарічненського району Рівненської області № 2127 від 11.06.2003 року про те, що він у шестимісячний строк з дня відкриття спадщини фактично прийняв спадщину після смерті батька та заяву ОСОБА_2 від 11.06.2002 року про відмову від належної їй частки спадщини, що лишилася після смерті чоловіка, на користь сина - ОСОБА_4 . Вважають ці докази недопустимими, оскільки заяви зареєстровані під одним реєстраційним номером, що суперечить пункту 125 Інструкції, згідно якої визначено, що в державній нотаріальній конторі ведеться книга обліку спадкових справ (додаток № 4) та алфавітна книга спадкових справ (додаток № 5). Після смерті ОСОБА_9 право на спадщину виникло у його дітей, яких на час відкриття спадщини було 9 ( дев`ять) осіб. Пояснюють, що

усі вони прийняли спадщину протягом шести місяців шляхом управління спадковим майном, збором урожаю, доглядом за житловим будинком АДРЕСА_1 , отриманням у спадок речей, що належали спадкодавцю. Вказують, що місцевим судом при вирішенні спору не було встановлено, кому ж належить житловий будинок АДРЕСА_1 , в якому приживала сім`я ОСОБА_13. Додають, що спадкоємці ОСОБА_9 до 2023 року отримували довідки про місце проживання, оформляючи пенсію, допомогу, ведучи переписку, вказуючи дані в біографії та інших юридично значущих документах вказували місце розташування житлового будинку за адресою: будинок АДРЕСА_1 , серед доказів є довідки, видані Зарічненською селищною радою в 2022, 2023 роках. З наведених підстав просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_4 вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення через її безпідставність.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Cудом встановлено: батьки позивачів ОСОБА_9 , ОСОБА_5 проживали у зареєстрованому шлюбі з 10.08.1952 року.

У 1984 році закінчили будівництвом житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_2 . Їх право власності на вказане нерухоме майно підтверджується записами у особовому рахунку № НОМЕР_1 погосподарської книги № 15 Борівської сільської ради Зарічненського району Рівненської області.

Відповідно до ч.3. ст.3 Закону України від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації; а ч.4 ст.3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України ( в редакції 2004 року) та Законом України від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Таким чином до 2004 року виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

У разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.

Згідно статті 22 КпШС 1969 року (в редакції, чинній на момент будівництва) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 від 01.08.1999 року.

Згідно ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в

рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

У частинах 1, 2 ст. 549 ЦК УРСР передбачено, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до довідки Зарічненської селищної ради Рівненської області № 28 від 04.01.2023 року на день смерті ОСОБА_9 разом з ним у будинку по АДРЕСА_2 були зареєстровані та проживали його дружина ОСОБА_5 , син ОСОБА_2 . Вони залишились проживати у будинку після смерті спадкодавця.

Довідкою Борівської сільської ради Зарічненського району Рівненської області підтверджено, що відповідач ОСОБА_4 після смерті батька ОСОБА_9 прийняв спадщину, оскільки у шестимісячний срок з дня смерті спадкодавця взяв на зберігання речі домашнього вжитку, доглядав за спадковим будинком.

Враховуючи вказані обставини та вимогам законодавства, що діяло на час відкриття спадщини, апеляційний суд приходить до висновку, що після смерті ОСОБА_9 відкрилась спадщина на частину житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_2 . Спадкоємцями першої черги, які прийняли спадщину, є: дружина - ОСОБА_5 , два сини ОСОБА_2 , ОСОБА_4 .

Інші спадкоємці першої черги: дочки ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , син ОСОБА_8 спадщину після смерті батька й встановленому законом порядку не прийняли.

Прийняття спадщини врегульовано ст.. 548 Цивільного Кодексу УРСР, де зазначено, що д ля придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Тобто, співвласниками житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_2 після смерті ОСОБА_9 були: дружина ОСОБА_5 , сини ОСОБА_2 , ОСОБА_4 . Дружині належало 2/3 частини господарства (1/2 частини на праві спільної власності подружжя та 1/6 частина спадщини після смерті чоловіка). Синам ОСОБА_2 , ОСОБА_4 належало по 1/6 частині господарства як спадкового майна після смерті батька.

У 2002 році відповідач ОСОБА_4 звернувся до виконавчого комітету Борівської сільської ради із заявою про оформлення права особистої приватної власності на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_2 за покійним батьком ОСОБА_9 .

Рішенням № 54 виконавчого комітету Борівської сільської ради Зарічненського району від 28 листопада 2002 року заяву ОСОБА_4 задоволено, вирішено оформити на ім`я покійного ОСОБА_9 право особистої приватної власності на весь вказаний будинок.

13 грудня 2002 року Рівненським обласним бюро технічної інвентаризації видано свідоцтво про право власності на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_2 на ім`я ОСОБА_9

11 червня 2003 року ОСОБА_4 звернувся до державного нотаріуса Зарічненської державної нотаріальної контори із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_9 на житловий будинок з господарськими будівлями, що по АДРЕСА_2 . В цей день державним нотаріусом Зарічненської державної нотаріальної контори на ім`я ОСОБА_4 видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_9 на житловий будинок, що по АДРЕСА_2 , зареєстроване в реєстрі за № 634.

Сторони у справі не заперечували, що на спірний будинок змінювалась адреса. Останнім рішенням Зарічненської селищної ради Рівненської області № 6 від 07.02.2023 року змінено адресу житлового будинку АДРЕСА_1 на адресу АДРЕСА_3 .

01.07.2003 року ОСОБА_4 зареєстрував своє право особистої приватної власності в КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» на спірний житловий будинок з адресою АДРЕСА_3 , реєстровий № 889600 .

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 07.12.2021 року.

Після смерті ОСОБА_5 спадщина відкрилась на 2/3 частини житлового будинку із надвірними будівлями по АДРЕСА_2 (після змін АДРЕСА_2 .

Із довідки Зарічненської селищної ради Рівненської області № 2472 від 19.09.2022 року вбачається, що на час смерті ОСОБА_5 з нею проживали та були зареєстровані син ОСОБА_2 - інвалід дитинства, дочка ОСОБА_3 .

Відповідно до спадкової справи № 127\2022, заведеної державним нотаріусом Зарічненської державної нотаріальної контори, після смерті ОСОБА_5 із заявами про прийняття спадщини звернулися її діти: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 . Інші спадкоємці першої черги за законом ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у встановлений законом строк подали до нотаріуса письмові заяви про відмову від своєї частки у спадщині на користь ОСОБА_1 .

Згідно ст.1261 ЦК України, який діяв на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За нормами ст.. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Право на відмову від прийняття спадщини врегульовано ст. 1273 ЦК України с падкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Враховуючи норми спадкового права, встановлені судом обставини і докази, що є в матеріалах справи, апеляційний суд приходить до висновку, що 2/3 частини спірного господарства, яка належала спадкодавцю ОСОБА_5 , у рівних долях прийняти сини ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , дочка ОСОБА_3 і їх частка у спадковому майні після смерті матері складає по 2/21 частини. Дочка ОСОБА_1 після смерті матері (враховуючи відмову інших спадкоємців першої черги на її користь) набула права на 8/21 частин у житлового будинку із надвірними будівлями по АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_2 .

З огляду на зазначене, співвласниками спірного господарства після смерті ОСОБА_5 є: сини ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , дочки ОСОБА_3 ОСОБА_1 .

З врахуванням набутого права на спадкове майно після смерті батька ОСОБА_9 , співвласники ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 набули право на житловий будинок із надвірними будівлями по АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_2 після смерті матері в таких долях: ОСОБА_2 - 11/41 частин, ОСОБА_4 - 11/41 частин, ОСОБА_3 - 2/21 частин, ОСОБА_1 - 8/21 частин.

Спірні правовідносини виникли між сторонами у зв`язку з відмовою нотаріуса видати позивачам свідоцтво про право на спадщину після смерті матері. Підставою для такої відмови стало те, що на день смерті у спадкодавця ОСОБА_5 не було у власності рухомого, нерухомого майна. Житловий будинок АДРЕСА_3 , в якому вона проживала, 01.07.2003 року в КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» на праві особистої приватної власності зареєстровано за відповідачем ОСОБА_4 .

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 вказували, що саме з того часу, коли готували документи для прийняття спадщини після смерті матері, у грудні 2022 року з листа КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» № 4734 від 26.12.2022 року взнали про порушене відповідачами їхнє право на спадкування. Про оформлення права власності на господарство за ОСОБА_4 не знали, оскільки ОСОБА_2 , ОСОБА_5 після смерті батька постійно проживали у будинку, безперешкодно їм користувались. За цих обставин позивачі заявили вимогу про поновлення строку позовної давності.

Факт про те, що позивачі до грудня 2022 року не знали про реєстрацію права власності на весь будинок за ОСОБА_4 не спростовано жодними доказами. Також з матеріалів справи не вбачається, що позивачі за певних обставин могли би до грудня 2022 року знати про порушення їхніх прав на спадщину.

Тому, на думку апеляційного суду, початок перебігу строку позовної давності, що дає право позивачам на звернення до суду за захистом порушених прав, є грудень 2022 року. З даним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись 2 травня 2023 року, тобто в межах строку позовної давності, визначеної ч. 1 ст. 257 ЦК України, де зазначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За ч. 1 ст.. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За таких обставин позовні вимоги про поновлення строку позовної давності є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Також судом встановлено, що ОСОБА_5 11 червня 2003 року звернулася до Зарічненської державної нотаріальної контори із заявою про відмову від своєї частки спадщини на користь відповідача ОСОБА_4 .

Однак, відмова ОСОБА_5 від своєї частки спадщини на користь іншого спадкоємця ОСОБА_4 не має чинності, оскільки прийнята нотаріусом всупереч положенням ст.553 ЦК УРСР (чинної на час відкриття спадщини), де зазначено, що с падкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається.

Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).

Врахувавши вказане, апеляційний суд приходить до висновку, що не може залишатись чинним рішення № 54 виконавчого комітету Борівської сільської ради Зарічненського району від 28 листопада 2002 року про оформлення на ім`я покійного ОСОБА_9 права особистої приватної власності на весь будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_2 та свідоцтво про право власності на цей будинок, видане Рівненським обласним бюро технічної інвентаризації 13 грудня 2002 року на ім`я спадкодавця ОСОБА_9 , оскільки на момент видачі вказаних документів законними співвласниками господарства були ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 .

Оскільки, свідоцтво про право на спадщину за законом від 11 червня 2003 року № 634, видане ОСОБА_4 державним нотаріусом на підставі недійсного свідоцтва про право власності на будинок від 13 грудня 2002 року на ім`я ОСОБА_9 , то, за таких обставин, вказане свідоцтво про право на спадщину за законом, також не може залишатись чинним.

Свої заперечення на позов ОСОБА_4 обгрунтував тим, що мати ОСОБА_5 відмовилась на його користь від своєї частки спадщини, після отримання ним свідоцтва про право на спадщину мати могла оспорити свідоцтво, однак таких дій не вчиняла. На думку відповідача, в силу вимог ст..ст. 1216,1218,1219 ЦК України, право покійної матері на оскарження свідоцтва про право на спадщину не могло входити у спадкову масу після її смерті, позивачі такого права не успадкували, тому безпідставно звернулись до суду з даним позовом.

Місцевий суд у оскаржуваному рішенні прийшов до висновку, що такі аргументи відповідача є обгрунтованими, право на оспорення свідоцтва про право на спадщину, яке мала ОСОБА_5 , припинилось із її смертю, його не успадкували позивачі, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Такий висновок є невірними. На думку апеляційного суду, місцевим судом не враховано, що після смерті ОСОБА_9 мати не була одноособовим власником будинку, суд не врахував всі обставини у справі, не перевірив відповідність аргументів відповідача нормам спадкового права.

Судом достовірно встановлено, що на час прийняття оскаржуваного рішення виконкому сільської ради та видачі свідоцтв про право власності на нерухоме майно, частина цього нерухомого майна була у законній власності ОСОБА_5 , інша половина майна була у законній власності спадкоємців, які прийняли спадщину, оскільки за положеннями ст.. 549 ЦК УРСР прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_5 вчиняла дії по відчуженню своєї частини господарства на користь відповідача. ЇЇ відмова від частини спадкового майна, є нікчемною, оскільки подана поза строками, встановленими ст. 553 ЦК УРСР.

Не містять матеріали справи і того, що покійній ОСОБА_5 було відомо про оформлення відповідачем на своє ім`я права власності на все господарство. Доводи останнього про те, що мати не суперечила його діям, не подавала до суду позову, і це було її мовчазною згодою, не можуть бути підставою для перешкоди оформлення законного права спадкоємців на спадщину.

Відповідач також вказує, що матері та позивачам було відомо про те, що він оформив за собою право власності на весь будинок, і всі з цим погоджувались.

При цьому, відповідач, подаючи 11 червня 2003 року до державного нотаріуса Зарічненської державної нотаріальної контори заяву про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_9 , вказав про відсутність інших спадкоємців першої черги. Відповідач свідомо не повідомив нотаріуса, що після смерті батька у будинку залишилась проживати мати, його брат - інвалід дитинства.

Подання нотаріусу неправдивих відомостей про відсутність інших спадкоємців першої черги, в тому числі і матері, спростовують доводи відповідача про те, що мати і інші спадкоємці знали про вчинення ним дій, спрямованих на оформлення права на все спадкове майно після смерті батька на своє ім`я.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої

інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні

суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких відносяться і витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, стягненню з ОСОБА_4 на користь позивачів на відшкодування понесених витрат по сплаті судового збору підлягає по 2511 гривень 73 копійки на кожного.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 07 вересня 2023 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Зарічненської державної нотаріальної контори Рівненської області, Зарічненської селищної ради Вараського району Рівненської області, Комунального підприємства «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» Рівненської обласної ради, ОСОБА_4 про визнання недійсними рішення про оформлення права приватної власності на житловий будинок, свідоцтва про право власності на житловий будинок, свідоцтва про право на спадщину та визнання права на спадкове майно в порядку спадкування за законом задовольнити частково.

Визнати недійсним рішення Борівської сільської ради Зарічненського району № 54 від 28.11.2002 року про оформлення права приватної власності на будинок з надвірними будівлями, який знаходиться по АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_9 .

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на будинок з надвірними будівлями, який знаходиться по АДРЕСА_1 від 13.12.2002 року, видане на ім`я ОСОБА_9 .

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 11.06.2003 року державним нотаріусом Зарічненської державної нотаріальної контори на ім`я ОСОБА_4 на будинок з надвірними будівлями, який знаходиться по АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1\6 частку у будинку з надвірними будівлями, який знаходиться по АДРЕСА_3 (до перейменування АДРЕСА_1 та на 2/21 частин цього будинку після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а всього визнати за ОСОБА_2 право на спадщину на 11/41 частин у будинку з надвірними будівлями, який знаходиться по АДРЕСА_4 .

Визнати за ОСОБА_4 у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1\6 частку у будинку з надвірними будівлями, який знаходиться по АДРЕСА_3 (до перейменування АДРЕСА_1 та на 2/21 частин цього будинку після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а всього визнати за ОСОБА_4 право на спадщину на 11/41 частин у будинку з надвірними будівлями, який знаходиться по АДРЕСА_4 .

Визнати за ОСОБА_3 у порядку спадкування за законом право власності на 2/21 частин будинку з надвірними будівлями, який знаходиться по АДРЕСА_3 (до перейменування АДРЕСА_1 після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом право власності на 8/21 частин будинку з надвірними будівлями, який знаходиться по АДРЕСА_3 (до перейменування АДРЕСА_1 після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відшкодування витрат, понесених позивачами по сплаті судового збору по 2511(дві тисячі п`ятсот одинадцять) гривень 73 копійки на кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 21 грудня 2023 року.

Головуючий Ковальчук Н.М.

Судді: Хилевич С. В.

Шимків С. С.