Постанова

від 11.09.2024 по справі 561/491/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 561/491/23

провадження № 61-18704св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідачі: Зарічненська державна нотаріальна контора Рівненської області, Зарічненська селищна рада Вараського району Рівненської області, Комунальне підприємство «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації Рівненської обласної ради», ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Рівненського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року в складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Хилевича С. В., Шимківа С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Зарічненської державної нотаріальної контори Рівненської області, Зарічненської селищної ради Вараського району Рівненської області, Комунального підприємства «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації Рівненської обласної ради» (далі - КП «Рівненське обласне БТІ»), ОСОБА_4 та просили:

визнати причини пропуску ними строку для звернення до суду з вказаним позовом поважними та поновити цей строк;

визнати недійсним рішення Борівської сільської ради Зарічненського району № 54 від 28 листопада 2002 року про оформлення права приватної власності на домоволодіння, яке знаходиться на АДРЕСА_1 , видане на ім`я ОСОБА_5 , визнати недійсним свідоцтво про право власності на вказаний житловий будинок від 13 грудня 2002 року, видане ОСОБА_5 , та свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 11 червня 2003 року державним нотаріусом Зарічненської державної нотаріальної контори на ім`я ОСОБА_4 ;

визнати за їх матір`ю ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на частку у праві спільної сумісної власності подружжя на житловий будинок на АДРЕСА_1 та на 1/6 частку вказаного житлового будинку у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 право власності на 1/6 частку у спірному житловому будинку;

визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_6 право власності на 1/6 частку вказаного житлового будинку за кожним.

На обґрунтування позовних вимог зазначали, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх мати ОСОБА_6 , після смерті якої відкрилася спадщина, що складається з житлового будинку на АДРЕСА_1 .

На час відкриття спадщини з нею проживали та були зареєстровані її син ОСОБА_1 та дочка ОСОБА_2 . Із заявами про отримання свідоцтва про право на спадщину до нотаріуса звернулися діти спадкодавця ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 ; інші спадкоємці першої черги за законом ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 відмовилися від прийняття спадщини на користь ОСОБА_3 .

З повідомлення КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» Рівненської обласної ради від 26 грудня 2022 року № 4734 їм стало відомо, що спірний житловий будинок належить їх брату ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 11 червня 2003 року державним нотаріусом Зарічненської державної нотаріальної контори Герман В. М. після смерті їх батька ОСОБА_5 . У вказаному свідоцтві про право на спадщину зазначено, що спірний житловий будинок розташований на АДРЕСА_1 та він належав спадкодавцю ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 13 грудня 2002 року виконкомом Борівської сільської ради Зарічненського району.

На час відкриття спадщини після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ним проживали та були зареєстровані його дружина ОСОБА_6 , син ОСОБА_1 , який є інвалідом дитинства першої групи. Жодних дій, пов`язаних з відмовою від прийняття спадщини після його смерті у визначений законом строк вони не вчиняли і є такими, що прийняли спадщину. Разом з тим, державний нотаріус при видачі спірного свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті їх батька ОСОБА_5 всупереч вимогам статті 71 Закону України «Про нотаріат», пункту 126 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України не видала його дружині ОСОБА_6 свідоцтво про право власності на частину житлового будинку, оскільки він набутий за час шлюбу та є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. При цьому нотаріусом також не було вжито заходів щодо встановлення кола спадкоємців померлого ОСОБА_5 , які прийняли спадщину після його смерті.

ОСОБА_4 навмисно подав нотаріусу недостовірну інформацію та приховав відомості про інших спадкоємців, які прийняли спадщину. Позивачі, будучи спадкоємцями першої черги за законом, у встановлений законом строк звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_6 , однак жодної відповіді від державного нотаріуса не отримали. Вказували, що наявність зазначеного свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 , виданого на ім`я ОСОБА_10 , позбавляє їх права на спадкування після смерті матері ОСОБА_6 та зазначене свідоцтво підлягає визнанню недійсним.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Зарічненського районного суду Рівненської області від 07 вересня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняв його син ОСОБА_4 , який отримав свідоцтво про право на спадщину на весь житловий будинок, у тому числі на частку ОСОБА_6 , яка до спадкової маси не входила.

Після отримання ОСОБА_4 вказаного свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_6 мала право на його оспорення (пред`явлення вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину), однак протягом 18 років з відповідним позовом до суду не зверталася. 11 червня 2003 року ОСОБА_6 подала до Зарічненської державної нотаріальної контори заяву про відмову від спадщини на користь свого сина ОСОБА_4 , заяву про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя не подавала.

Також встановлено, що матеріали спадкової справи, заведеної щодо померлого ОСОБА_5 , не містять заяви ОСОБА_1 , його опікуна чи піклувальника про прийняття спадщини, видачу свідоцтва про право на спадщину.

Позивачі були обізнані про факт відкриття спадщини після смерті батька, та у встановленому законом порядку мали можливість її прийняти та оформити.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 07 вересня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Визнано недійсним рішення Борівської сільської ради Зарічненського району від 28 листопада 2002 року № 54 про оформлення права приватної власності на будинок з надвірними будівлями, який знаходиться на АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_5 .

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на будинок з надвірними будівлями, який знаходиться на АДРЕСА_1 від 13 грудня 2002 року, видане на ім`я ОСОБА_5 .

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 11 червня 2003 року державним нотаріусом Зарічненської державної нотаріальної контори на ім`я ОСОБА_4 на будинок з надвірними будівлями, який знаходиться на АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/6 частку в будинку з надвірними будівлями, який знаходиться на АДРЕСА_2 , та на 2/21 частин цього будинку після смерті матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а всього визнано за ОСОБА_1 право на спадщину на 11/41 частин у будинку з надвірними будівлями, який знаходиться на АДРЕСА_2 .

Визнано за ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/6 частку в будинку з надвірними будівлями, який знаходиться на АДРЕСА_2 , та на 2/21 частин цього будинку після смерті матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а всього визнано за ОСОБА_4 право на спадщину на 11/41 частин у будинку з надвірними будівлями, який знаходиться на АДРЕСА_2 .

Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом право власності на 2/21 частин будинку з надвірними будівлями, який знаходиться на АДРЕСА_2 , після смерті матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнано за ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом право власності на 8/21 частин будинку з надвірними будівлями, який знаходиться на АДРЕСА_2 , після смерті матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що співвласниками спірного господарства після смерті ОСОБА_6 є: сини ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , дочки ОСОБА_2 . ОСОБА_3 .

Спірні правовідносини виникли між сторонами у зв`язку з відмовою нотаріуса видати позивачам свідоцтво про право на спадщину після смерті матері. Підставою для такої відмови стало те, що на день смерті у спадкодавця ОСОБА_6 не було у власності рухомого, нерухомого майна. Право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , в якому вона проживала, 01 липня 2003 року зареєстровано за відповідачем ОСОБА_4 .

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вказували, що вони дізнались про порушення відповідачами їх права на спадкування у грудні 2022 року з листа КП «Рівненське обласне БТІ» № 4734 від 26 грудня 2022 року під час підготовки документів для прийняття спадщини після смерті матері. Про оформлення права власності на господарство за ОСОБА_4 не знали, оскільки ОСОБА_1 , ОСОБА_6 після смерті батька постійно проживали у будинку, безперешкодно ним користувались.

Враховуючи те, що відповідачі не надали докази на підтвердження тієї обставини, що позивачам до грудня 2022 року було відомо про реєстрацію права власності на весь будинок за ОСОБА_4 , позовна давність розпочала свій перебіг у грудні 2022 року. З цим позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись 02 травня 2023 року, тобто в межах позовної давності, визначеної частиною першою статті 257 ЦК України.

ОСОБА_6 11 червня 2003 року звернулася до Зарічненської державної нотаріальної контори із заявою про відмову від своєї частки спадщини на користь відповідача ОСОБА_4 , однак ця відмова прийнята нотаріусом всупереч положенням статті 553 ЦК УРСР (чинної на час відкриття спадщини), відповідно до якої спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Врахувавши викладене, не може залишатись чинним рішення виконавчого комітету Борівської сільської ради Зарічненського району від 28 листопада 2002 року № 54 про оформлення на ім`я померлого ОСОБА_5 права особистої приватної власності на весь спірний будинок з надвірними будівлями вцілому та свідоцтво про право власності на цей будинок, видане Рівненським обласним бюро технічної інвентаризації 13 грудня 2002 року на ім`я спадкодавця ОСОБА_5 , оскільки на момент видачі вказаних документів законними співвласниками господарства були ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 .

Оскільки свідоцтво про право на спадщину за законом від 11 червня 2003 року № 634 видане ОСОБА_4 державним нотаріусом на підставі недійсного свідоцтва про право власності на будинок від 13 грудня 2002 року на ім`я ОСОБА_5 , воно підлягає визнанню недійсним.

Співвласниками житлового будинку з надвірними будівлями на АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_5 були: дружина ОСОБА_6 , сини ОСОБА_1 , ОСОБА_4 . Дружині належало 2/3 частини господарства (1/2 частини на праві спільної власності подружжя та 1/6 частина спадщини після смерті чоловіка). Синам ОСОБА_1 , ОСОБА_4 належало по 1/6 частині господарства як спадкового майна після смерті батька.

Після смерті ОСОБА_6 спадщина відкрилась на 2/3 частини спірного житлового будинку. На час смерті ОСОБА_6 з нею проживали та були зареєстровані син ОСОБА_1 - інвалід дитинства, дочка ОСОБА_2 .

Відповідно до спадкової справи № 127\2022, заведеної державним нотаріусом Зарічненської державної нотаріальної контори після смерті ОСОБА_6 , із заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Інші спадкоємці першої черги за законом ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у встановлений законом строк подали до нотаріуса письмові заяви про відмову від своєї частки у спадщині на користь ОСОБА_3 .

З врахуванням набутого права на спадкове майно після смерті батька ОСОБА_5 , співвласники ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 набули право на житловий будинок із надвірними будівлями на АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_3 після смерті матері в таких долях: ОСОБА_1 - 11/41 частин, ОСОБА_4 - 11/41 частин, ОСОБА_2 - 2/21 частин, ОСОБА_3 - 8/21 частин.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 19 березня 2024 року в задоволенні заяви представника ОСОБА_3 про виправлення описки в постанові Рівненського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року відмовлено.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У грудні 2023 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову Рівненського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року та залишити в силі рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 07 вересня 2023 року.

На обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування судом апеляційної інстанції норм прав без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17, від 16 січня 2019 року в справі № 543/668/14-ц, від 24 квітня 2019 року в справі № 301/1916/16-ц, від 11 вересня 2019 року в справі № 487/10132/14-ц, від 07 жовтня 2020 року в справі № 450/2286/16-ц, від 25 червня 2021 року в справі № 465/3609/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

ОСОБА_6 як особа, яка мала право на оспорення свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого на його ім'я у 2003 році, висловилась як прямо (в адресованій нотаріусу письмовій заяві від 11 червня 2003 року про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_5 ), так і своєю наступною поведінкою (протягом майже 18 років не оспорювала свідоцтво про право на спадщину), що не буде реалізовувати своє право його оспорення.

Оскільки до складу спадщини входять лише ті права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті, право на оспорення його права власності на спірне майно, оформлене у 2003 році, яке належало його матері, припинилося з її смертю у грудні 2021 року, тому позивачі не успадкували право на оспорювання свідоцтва про право на спадщину, виданого на його ім'я.

Позивач ОСОБА_2 зареєструвала своє місце проживання у спірному будинку близько 10 років тому, відтак вона була обізнана про те, хто є власником цього нерухомого майна.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Зарічненського районного суду Рівненської області.

02 квітня 2024 року матеріали справи № 561/491/23 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 є дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які перебуваючи у шлюбі побудували будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 .

Відповідно до довідки Зарічненської селищної ради Рівненської області № 28 від 04 січня 2023 року на день смерті ОСОБА_5 разом з ним були зареєстровані його дружина ОСОБА_6 та син ОСОБА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Борівської сільської ради Зарічненського району № 54 від 28 листопада 2002 року за заявою ОСОБА_4 вирішено оформити на ім`я ОСОБА_5 право приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

13 грудня 2002 року КП «Рівненське обласне БТІ» видало свідоцтво про право власності на житловий будинок з надвірними будівлями на АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_5 .

Зі спадкової справи № 165 до майна померлого ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається, що 11 червня 2003 року ОСОБА_4 звернувся до Зарічненської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, в якій повідомив, що крім нього інших спадкоємців немає, неповнолітні і непрацездатні спадкоємці відсутні, надав довідку Борівської сільської ради Зарічненського району Рівненської області № 2127 від 11 червня 2003 року про те, що він у шестимісячний строк з дня відкриття спадщини фактично прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_5 .

Також матеріали спадкової справи містять заяву ОСОБА_6 від 11 червня 2003 року про відмову від належної їй частки спадщини, що лишилася після смерті ОСОБА_5 , на користь сина ОСОБА_4 .

ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_5 до нотаріуса не звертався.

11 червня 2003 року державний нотаріус Зарічненської державної нотаріальної контори видала на ім`я ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_5 на житловий будинок на АДРЕСА_1 , зареєстроване в реєстрі за № 634.

01 липня 2003 року КП «Рівненське обласне БТІ» зареєструвало за ОСОБА_4 право власності на вказаний житловий будинок.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 .

Зі спадкової справи № 127/2022 до майна померлої ОСОБА_6 вбачається, що із заявами про прийняття спадщини після її смерті до Зарічненської державної нотаріальної контори звернулися її діти: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Інші спадкоємці першої черги за законом ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у встановлений законом строк подали до нотаріуса письмові заяви про відмову від своєї частки у спадщині на користь ОСОБА_3 .

Відповідно до довідки Зарічненської селищної ради Рівненської області від 22 лютого 2022 року на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 з нею проживали та були зареєстровані її син ОСОБА_1 , дочка ОСОБА_2 .

Рішенням Зарічненської селищної ради Рівненської області № 6 від 07 лютого 2023 року змінено адресу житлового будинку АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_4 , на адресу: АДРЕСА_4 .

Встановлено, що ОСОБА_6 за життя не зверталася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подужжя (спірному домоволодінні), отримане ОСОБА_4 після смерті батька ОСОБА_5 свідоцтво про право на спадщину в установленому законом порядку не оскаржувала.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 524 ЦК УРСР (чинної на час виникнення спірних правовідносин) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом

Згідно зі статтею 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Відповідно до частини першої статті 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (частини перша, друга статті 549 ЦК УРСР).

Відповідно до статей 560, 561 ЦК УРСР спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно з пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред`явлення яких, установлений законодавством, що діяло раніше, не закінчився до набрання чинності зазначеним Кодексом.

Згідно зі статтею 71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до статті 75 ЦК УРСР позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін.

Згідно зі статтею 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і переривання перебігу строків позовної давності встановлюються статтями 78 і 79 цього Кодексу.

Закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові (стаття 80 ЦК УРСР).

Встановлено, що 11 червня 2003 року ОСОБА_4 звернувся до Зарічненської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_5 .

Того ж дня ОСОБА_6 подала до нотаріуса заяву про відмову від належної їй частки спадщини, що лишилася після смерті ОСОБА_5 , на користь сина ОСОБА_4

11 червня 2003 року державний нотаріус Зарічненської державної нотаріальної контори видала на ім`я ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_5 на житловий будинок на АДРЕСА_1 , зареєстроване в реєстрі за № 634.

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином, з моменту отримання ОСОБА_4 оспорюваного свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_5 до смерті ОСОБА_6 пройшло понад 18 років, однак ОСОБА_6 за життя відмовилася від прийняття спадщини після смерті свого чоловіка на користь сина ОСОБА_4 та не оспорювала вищевказане свідоцтво про право на спадщину.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для поновлення позовної давності для звернення спадкоємців ОСОБА_6 до суду з вимогами про визнання недійсними рішення Борівської сільської ради Зарічненського району № 54 від 28 листопада 2002 року, свідоцтва про право власності на спірний житловий будинок від 13 грудня 2002 року та свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 11 червня 2003 року державним нотаріусом Зарічненської державної нотаріальної контори на ім`я ОСОБА_4 .

Як наслідок, вимоги про визнання за ОСОБА_6 права власності на частку у праві спільної сумісної власності подружжя на спірний житловий будинок, на 1/6 частку вказаного житлового будинку у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_5 та визнання за позивачами права власності на частки вказаного житлового будинку в порядку спадкування задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, перевірив їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду є законним і обґрунтованим.

Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року скасувати та залишити в силі рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 07 вересня 2023 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська СуддіА. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов