Постанова

від 18.12.2023 по справі 916/1513/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/1513/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)

Секретар судового засідання (за дорученням головуючого судді): Соловйова Д.В.;

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі-флор" - Фещенко І.С.;

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Білдінг інвест" не з`явився.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі-флор"

на рішення Господарського суду Одеської області від 22.06.2023

по справі №916/1513/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білдінг інвест"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі-флор"

про стягнення 490 593,88 грн.,

(суддя першої інстанції: Литвинова В.В., дата та місце ухвалення рішення: 22.06.2023 року, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, пр-т Шевченка,29),

У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Білдінг інвест" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі-флор", у якій просило стягнути з відповідача 490593,88 грн. заборгованості.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилався на невиконання відповідачем умов Договору підряду №ПФ/15062021 від 15.06.2021, укладеного між сторонами, з огляду на що у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 490593,88 грн., з яких 458 124,24 грн. заборгованість за зобов`язанням та 32469,64 грн. втрат від інфляції.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.06.2023 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі-флор" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Білдінг інвест" 458124,24 грн. заборгованості та 5497,50 грн. витрат зі сплати судового збору.

Відмовляючи у стягненні інфляційних втрат, місцевий господарський суд зазначив, що позивачем не надано суду доказів коли саме відповідач отримав вимогу про повернення 458124,24 грн. або коли підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення йому поштового відправлення, з огляду на що суд відмовив у задоволенні вимог про стягнення витрат від інфляції, оскільки неможливо встановити період прострочення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Як стверджує заявник, всупереч висновкам суду першої інстанції, позивачем не було дотримано умови п.2.2. та 4.2.1. укладеного між сторонами Договору, оскільки позивачем було перераховано аванс у сумі 458124,24 грн. відповідно до платіжного доручення №468 від 02.07.2021, що становить лише 35% від загальної суми Договору, саме тому поставка матеріалів для початку будівництва, яка повинна була здійснитись протягом 30 днів з моменту отримання авансу, не була проведена.

Апелянт зазначає, що через несплату повної суми авансу позивачем, відповідач був позбавлений можливості закупити будівельні матеріали для початку будівництва повною мірою, а роботи не були розпочаті вчасно через недотримання умов договору саме позивачем.

Відповідач звертає увагу суду, що позивачем не надано до матеріалів справи доказів оплати повної суми авансу згідно Договору та, посилаючись на ч.3 ст.320 Господарського кодексу України та норми цивільного законодавства, зазначає, що підрядник має право не братися за роботу, а розпочату роботу зупинити у разі порушення замовником своїх зобов`язань за договором, внаслідок якого початок або продовження робіт підрядником виявляються неможливими чи занадто ускладненими.

Апелянт також вказує, що роботи за Договором №ПФ/15062021 від 15.06.2021 ведуться з серпня 2022 року та станом на день подання апеляційної скарги, що підтверджується довідкою вих.№612/01-26 від 15.09.2023.

Отже, на переконання відповідача рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі-флор" на рішення Господарського суду Одеської області від 22.06.2023 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/1513/23.

29.09.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/1513/23.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі-флор" на рішення Господарського суду Одеської області від 22.06.2023 по справі №916/1513/23 залишено без руху.

19.10.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява від Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі-флор" про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 22.06.2023 по справі №916/1513/23.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2023 відкрито з поновленням пропущеного процесуального строку апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі-флор" на рішення Господарського суду Одеської області від 22.06.2023 по справі №916/1513/23.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі-флор" на рішення Господарського суду Одеської області від 22.06.2023 по справі №916/1513/23 на 18.12.2023 року о 12-00 год. у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду.

23.11.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі-флор" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі-флор" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції по справі №916/1513/23 поза межами приміщення суду; розгляд справи №916/1513/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі-флор" на рішення Господарського суду Одеської області від 22.06.2023 призначено на 18.12.2023 року о 12-00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку EASYCON.

В судове засідання 18.12.2023, яке проводилось в режимі відеоконференції, з`явився представник відповідача, який підтримав доводи, викладені ним письмово. Представник позивача у судове засідання не з`явився, не повідомивши суд про причини неявки. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Колегією суддів у судовому засіданні відмовлено у прийнятті наданих до апеляційної скарги додаткових доказів, а саме: довідки Яськівського ліцею Яськівської сільської ради Одеського району Одеської області №612/01-26 від 15.09.2023 з огляду на наступне.

Вимогами ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що письмові докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Так, виходячи із правил доказування у господарському процесі, закріплених в ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, а також принципів змагальності сторін у господарському процесі, судова колегія зазначає, що подання тих чи інших доказів стосовно обставин, які мають значення для справи, обмежується встановленими законом процедурами та строками. При цьому, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього.

Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Разом із тим, скаржником не було заявлено клопотання про залучення додаткових доказів з наданням належних вірогідних доказів неможливості подання останнього в суді першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Крім того, колегія суддів зауважує, що зазначений доказ не існував під час розгляду справи в суді першої інстанції та під час прийняття рішення судом, з огляду на що такий доказ судом апеляційної інстанції не приймається до уваги.

Позивач своїм правом на подання відзиву не скористався, що у відповідності до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності представника позивача, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 15.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Білдінг інвест" (позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Профі-флор" (відповідач, підрядник) укладено Договір підряду №ПФ/15062021, за умовами якого замовник оплачує, а підрядник приймає на себе зобов`язання по поставці матеріалів та виконанню робіт по облаштуванню покриття на спортивних майданчиках, розташованих за адресою: Одеська область, с. Яськи вул. Центральна 57 (п. 1.1).

Відповідно до п. 2.1 Договору загальна сума Договору становить 1308926,40 грн, в т.ч. ПДВ.

Згідно з п. 2.2 Договору, замовник виконує оплату за наступним графіком: аванс у розмірі 70% від суми даного Договору протягом 5 днів з дня підписання Договору, а решту суми в момент здачі об`єкту в експлуатацію та підписання Акта приймання виконаних робіт.

Пунктом 3.1 Договору встановлені строки виконання робіт, відповідно до якого поставка матеріалів - 30 днів з моменту отримання авансу; початок робіт 12 липня 2021 року; закінчення робіт - 15.10.2021.

З матеріалів справи вбачається, що позивач перерахував відповідачу аванс у сумі 458124,24 грн. відповідно до платіжного доручення №468 від 02.07.2021 та становить 35% від загальної суми Договору, що є менше встановленого відсотка відповідно до умов, встановлених п.2.2. Договору (зворот а.с. 5г).

Позивач направив відповідачу лист від 24.08.2021 №668 з повідомленням про те, що сплатив аванс у розмірі 35% від загальної суми Договору та просить виконати комплекс робіт на суму авансу (зворот а.с.18).

Гарантійним листом від 22.08.2022 №1/2022 відповідач гарантував позивачу, що підрядні роботи за Договором будуть виконані до 30.09.2022 (а.с.18).

Оскільки роботи за Договором відповідачем не були виконані у строк до 30.09.2022, позивач направив відповідачу претензію від 05.10.2022 №05/10 у якій, посилаючись на ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України, вимагав повернути протягом 15 днів з дня її отримання 458124,24 грн.

Як зазначав позивач, вищезазначені повідомлення №668 та претензію було направлено відповідачу, на підтвердження чого надав копію фіскального чека від 18.11.2022 без опису вкладення та роздруківку переписки від 24.11.2021, 26.11.2021, 30.11.2022 та 01.12.2022 в месенджері, із роздруківки яких неможливо встановити між якими номерами відбувалось спілкування та кому вони належать.

Колегія суддів зазначає, що згідно з п.1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та правочини.

Відповідно до ч.1 ст.14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно з ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ч.2 ст. 222 Господарського кодексу України У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач відмовився від Договору підряду №ПФ/15062021 від 15.06.2021 на підставі ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України, шляхом направлення претензії від 05.10.2022 № 05/10.

Доводи апелянта, що роботи за Договором №ПФ/15062021 від 15.06.2021 ведуться з серпня 2022 року та продовжується станом на день подання апеляційної скарги колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки матеріали справи не містять доказів використання відповідачем суми авансу, апелянтом не надано жодного акту виконання робіт, як це передбачено розділом 5 Договору.

Отже, умови Договору відповідачем не виконувались, з огляду на що позивач висловив бажання повернути сплачену суму авансу.

Як зазначалось раніше, позивач перерахував відповідачу аванс у сумі 458124,24 грн. відповідно до платіжного доручення №468 від 02.07.2021, що становить 35% від загальної суми Договору.

У постанові Верховного Суду від 16.09.2022 у справі № 913/703/20 зазначено, що аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відмова замовника від Договору відповідно до положень ч.2 ст. 849 Цивільного кодексу України є підставою для задоволення вимоги про повернення невикористаної частини авансу в сумі 458124,24 грн. відповідно до вимог ст.1212 вказаного Кодексу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 910/10233/20.

Доводи апелянта стосовно відсутності доказів оплати повної суми авансу згідно Договору із посиланням на ч.3 ст.320 Господарського кодексу України та норми цивільного законодавства, відповідно до яких підрядник має право не братися за роботу, а розпочату роботу зупинити у разі порушення замовником своїх зобов`язань за договором, внаслідок якого початок або продовження робіт підрядником виявляються неможливими чи занадто ускладненими, судом апеляційної скарги відхиляються. В матеріалах справи наявне платіжне доручення №468 від 02.07.2021, відповідно до якого позивач перерахував відповідачу аванс у сумі 458124,24 грн., разом із тим відповідачем роботи не було розпочато. Відповідач мав право ініціювати розірвання Договору, якщо на його переконання позивачем було порушено умови Договору при внесенні авансу, натомість відповідач гарантував позивачу виконання Договору, а саме поставку та укладання трав`яного покриття за адресою Одеська обл., с. Яськи до 30.09.2022, що підтверджується наявним в матеріалах справи гарантійним листом №1/2022 від 22.08.2022.

Таким чином, доводи апелянта жодним чином не спростовують вірних висновків суду, з огляду на що колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги та залишенню рішення суду першої інстанції без змін.

Рішення в частині відмови у стягненні втрат від інфляції, нарахованих за період 30.09.2022 - 21.04.2023 відповідачем не оскаржуються, з огляду на що докази в цій частині судом апеляційної інстанції не досліджується.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок суду.

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі-флор" на рішення Господарського суду Одеської області від 22.06.2023 по справі №916/1513/23 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 22.06.2023 по справі №916/1513/23 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі-флор" на рішення Господарського суду Одеської області від 22.06.2023 по справі №916/1513/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 22.06.2023 по справі №916/1513/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 21.12.2023 року.

Головуюча cуддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош