Постанова

від 21.12.2023 по справі 911/2515/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2023 р. Справа№ 911/2515/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Гаврилюка О.М.

Владимиренко С.В.

без виклику представників сторін

розглянувши матеріали апеляційної Комунального підприємства "Виробниче управління житлово-комунального господарства-1"

на рішення Господарського суду Київської області від 15.08.2023 року

у справі №911/2515/22 (суддя Подоляк Ю.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Комунального підприємства "Виробниче управління житлово-комунального господарства-1",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача: Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз"

про стягнення 222 651,96 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунального господарства-1» (далі-відповідач) , за участі третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - третя особа 1), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" (далі - третя особа 2)

про стягнення 222651,96 грн, з яких 197599,28 грн компенсація вартості відібраного без номінацій обсягу природного газу у березні 2017 року, 22064,33 грн інфляційних втрат та 2988,35 грн 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань зі сплати вартості відібраного без номінацій обсягу природного газу у березні 2017 року.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.08.2023 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунального господарства-1» на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» 197599,28 грн компенсації вартості відібраного без номінацій обсягу природного газу у березні 2017 року, 22064,33 грн інфляційних втрат, 2988,35 грн 3 % річних, 3339,78 грн витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Комунальне підприємство "Виробниче управління житлово-комунального господарства-1" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 15.08.2023 та ухвалити нове рішення суду, яким відмовити в позові повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Київської області, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.

Так, за твердженням скаржника, «суддя приймаючи рішення постійно втручалася в судовий процес та порушувала загально відомі принципи права».

При цьому, представник скаржника вказав, що позивачем не надано первинних документів на підтвердження надання послуг або поставки товару, а за надання послуг розподілу перед АТ «Київоблгаз» та послуг транспортування перед позивачем відповідач повністю розрахувався.

Крім того, представник скаржника зауважив, що фактично позивач посилається саме на норми Закону України № 1730, яка «намагається» врегулювати неіснуючу заборгованість яка виникла 2016-2017 роках, тобто фактично Закон України №1730 втручається в правовідносини в минулому, що заборонено. Водночас, за твердженням скаржника, суд першої інстанції не мав враховувати обставини, встановлені у справах №911/2396/17 (щодо обсягів поставленого газу) та безпідставно не врахував встановлену постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/16697/17 обставину постачання АТ «НАК «Нафтогаз України» відповідачу природного газу у спірний період та протиправне не підписання актів.

Висновки про обов`язок АТ «НАК «Нафтогаз України» видати номінації теплопостачальним підприємствам містяться у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 року у справі №925/358/18, від 22.06.2018 року у справі № 904/5621/17.

Також, за твердженням представника скаржника, з боку позивача не було вчинено жодних дій які мали б направленість на врегулювання заборгованості та було б зроблено відповідні дії які мали надати можливість для врегулювання заборгованості та було застосовано шлях погашення заборгованості та врегулювання боргів періоду безправності в діях постачальника на якого покладено спеціальні обов`язки Кабінетом Міністрів України. Саме порушення норм матеріального права з боку АТ «НАК «Нафтогаз України» призвело до виникнення небалансу природного газу та фактичного споживання відповідачем газу без навіть інформації про не отримання номінації.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2023 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.

25.09.2023 року суддя Майданевич А.Г. заявив про самовідвід від розгляду справи 911/2515/22. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 заяву про самовідвід судді Майданевича А.Г. від розгляду справи №911/2515/22 задоволено. Матеріали справи №911/2515/22 передано на повторний автоматизований розподіл для визначення складу суду.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2023 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сулім В.В., судді Гаврилюк О.М., Ткаченко Б.О.

Північний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Комунального підприємства "Виробниче управління житлово-комунального господарства-1" на рішення Господарського суду Київської області від 15.08.2023 року у справі №911/2515/22 залишив без руху своєю ухвалою від 26.09.2023 року.

Апелянтом протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було усунено недоліки та подано до суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору.

Відтак, скаржником усунено недоліки поданої апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Виробниче управління житлово-комунального господарства-1" на рішення Господарського суду Київської області від 15.08.2023 року у справі №911/2515/22. Розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

27.10.2023 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника третьої особи 1 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого третя особа 1 просила суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Крім того, представник третьої особи 1, зокрема, зазначив, що скаржник не зазначає, які саме норми права на його думку були порушені судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення, що свідчить про невідповідність апеляційної скарги вимогам ст. 258 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд першої інстанції правомірно застосував до спірних правовідносин Закон України №1730-VIII від 03.11.2016 року. Так, згідно ч. 2 ст. 8 Закону України №1730, компенсація вартості природного газу позивачу здійснюється за використаний природний газ протягом періоду з 01.02.2015 року по 31.12.2019 року без поданих постачальником газу номінацій та у яких відсутні підписані акти приймання-передачі природного газу з постачальником щодо таких обсягів.

Жодна норма діючого законодавства України не надає право відповідачу використовувати природний газ безоплатно, при цьому отримувати плату за надані послуги теплопостачання від споживачів, зважаючи, що більша частина вартості наданих відповідачем послуг споживачами, становить саме вартість використаного природного газу.

Водночас, відповідачем не було надано суду доказів слати грошових коштів на рахунок АТ «НАК «Нафтогаз України» за спожитий природний газ в обсязі 184,540 тис. куб. м. у березні 2017 року.

Разом з цим, актуальна судова практика підтверджує правомірність застосування Закону України №1730, враховуючи, що підприємства теплоенергетики використали природний газ у спірний період та не сплачували вартість вказаних обсягів природного газу.

Крім того, за твердженням представника третьої особи 1 факт наявності у АТ «НАК «Нафтогаз України» договорів із споживачами - виробниками теплової енергії не має жодного значення для доведення факту здійснення поставки газу.

Скаржником не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує свої заперечення проти позовних вимог, а доводи (міркування, припущення) скаржника, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції.

27.10.2023 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Крім того, представник позивача, зокрема, зазначив, що Законом України №1730 відповідачу було надано строк для здійснення оплати компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу, рівними частинами протягом 72 місяців, починаючи з 01.10.2021 року, що так і не було здійснено відповідачем, у зв`язку з чим в позивача виникло законне право на вимогу про стягнення простроченої за 11 місяців заборгованості на підставі ч. 2 ст. 8 Закону України №1730.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що споживання відповідачем обсягів природного газу для виробництва теплової енергії у березні 2017 року в обсязі 184,540 тис. м. куб. підтверджено, та не заперечувалося відповідачем в суді першої інстанції.

При цьому, за твердженням представника позивача лише наявність укладеного договору не може свідчити про здійснення відповідної поставки природного газу споживачу, оскільки доказом який підтверджує факт поставки газу є підписаний між сторонами акт приймання-передачі природного газу, який фіксує проведення господарської операції, а в письмових поясненнях АТ «НАК «Нафтогаз України» підтвердив про не підписання останнім таких актів у спірний період.

Факт наявності у АТ «НАК «Нафтогаз України» договорів споживачами - виробниками теплової енергії не має жодного значення для доведення факту здійснення поставки газу.

Отже, обставини, які визначені у Законі України №1730, наявні у правовідносинах між АТ «Укртрансгаз» та відповідачем, та має місце: - не підписання актів приймання-передачі природного газу між відповідачем та АТ «НАК «Нафтогаз України» та неподання номінацій, а також відсутні докази сплати відповідачем на користь АТ «НАК «Нафтогаз України» грошових коштів за спожитий у березні 2017 року природний газ в обсязі 184,540 тис. куб. метрів.

Розпорядженням керівника апарату суду 09.1-08/4986/23 від 19.12.2023 року, у зв`язку перебуванням судді Ткаченко Б.О. на лікарняному, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/2515/22.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2023 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сулім В.В., судді Гаврилюк О.М., Владимиренко С.В.

Північний апеляційний господарський суд прийняв до свого провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства "Виробниче управління житлово-комунального господарства-1" на рішення Господарського суду Київської області від 15.08.2023 року у справі №911/2515/22 у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Гаврилюк О.М., Владимиренко С.В. своєю ухвалою від 20.12.2023 року.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Акціонерне товариство «Укртрансгаз» до 31.12.2019 року виконувало функції оператора газотранспортної системи (далі оператор ГТС), тобто було суб`єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників), що передбачено пунктом 19 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок природного газу».

Комунальне підприємство «Виробниче управління житлово-комунального господарства-1» є споживачем юридичною особою, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини (далі споживач).

Відповідач є захищеним споживачем природного газу у розумінні пункту 10 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу», оскільки здійснює надання важливих суспільних послуг та є виробником теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об`єктів, не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподільної системи.

Постановами КМУ від 01.10.2015 № 758 та від 22.03.2017 року № 187 затверджено «Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу», якими, зокрема, було покладено спеціальні обов`язки на ПАТ «НАК «Нафтогаз України» постачати природний газ на умовах та у порядку, що визначені цими Положеннями.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач здійснює діяльність з виробництва теплової енергії на основі укладених договорів з учасниками ринку природного газу. Зокрема, постачання природного газу відповідачу відбувалося на підставі укладених договорів з ПАТ «НАК «Нафтогаз України», розподіл природного газу відбувався на підставі договору укладеного з Акціонерним товариством оператора газорозподільної системи «Київоблгаз», а його транспортування на підставі договору, укладеного з позивачем.

Так, між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (постачальник) та КП «Виробниче управління житлово-комунального господарства-1» (споживач) було укладено наступні договори на постачання природного газу: 1) від 03.10.2016 року № 1674/1617-ТЕ-17, предметом якого є постачання природного газу в період з 01.10.2016 року по 31.03.2017 року включно обсягом до 1220 тис. куб. метрів для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню;

2) від 28.10.2016 року № 1867/1617-КП-17, предметом якого є постачання природного газу в період з 01.10.2016 року по 31.03.2017 року включно обсягом до 21 тис. куб. метрів для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими споживачами (крім бюджетних установ/організацій);

3) від 28.10.2016 року № 1853/1617-БО-17, предметом якого є постачання природного газу в період з 01.10.2016 року по 31.03.2017 року включно обсягом до 300 тис. куб. метрів для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями).

На виконання зазначених договорів на постачання природного газу відповідачем складені наступні акти приймання-передачі природного газу:

- від 31.03.2017 року про передачу споживачу КП «Виробниче управління житлово-комунального господарства-1» відповідно до договору від 03.10.2016 року № 1674/1617-ТЕ-17 від АТ «НАК «Нафтогаз України» у березні 2017 року природного газу в обсязі 162,893 тис. м. куб.;

- від 31.03.2017 року про передачу споживачу КП «Виробниче управління житлово-комунального господарства-1» відповідно до договору від 28.10.2016 року № 1853/1617-БО-17 від АТ «НАК «Нафтогаз України» у березні 2017 року природного газу в обсязі 19,709 тис. м. куб.;

- від 31.03.2017 року про передачу споживачу КП «Виробниче управління житлово-комунального господарства-1» відповідно до договору від 28.10.2016 року № 1867/1617-КП-17 від АТ «НАК «Нафтогаз України» у березні 2017 року природного газу в обсязі 1,938 тис.м.куб., які підписані лише зі сторони КП «Виробниче управління житлово-комунального господарства-1», підпис уповноваженої особи АТ «НАК «Нафтогаз України» відсутній. Доказів погодження перелічених актів зі сторони постачальника АТ «НАК «Нафтогаз України» матеріали справи не містять.

01.04.2016 року між Акціонерним товариством "Укртрансгаз" (газотранспортне підприємство) та до Комунальним підприємством "Виробниче управління житлово-комунального господарства-1" (замовник) було укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1604000742/BOY/2016/1.1344, предметом якого є надання газотранспортним підприємством замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу, на виконання умов якого між сторонами у справі у двосторонньому порядку підписано та скріплено печатками акт наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 31.03.2017 року № 03-17-1604000742/BOY/2016/1.1344, за яким позивач надав, а відповідач отримав послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у березні 2017 року в обсязі 184,540 тис.м.куб.

Так, факт надання послуг з розподілу природного газу відповідачу у спірний період підтверджується належними та допустимими доказами, зокрема актом наданих послуг з розподілу природного газу за березень 2017 року від 31.03.2012 року № 100 100 142, відповідно до якого з 01 по 31 березня 2017 року споживачем - КП «Виробниче управління житлово-комунального господарства-1» прийнято, а оператором ГРМ ПАТ «Київоблгаз» розподілено споживачу природний газ згідно з договором розподілу природного газу від 01.01.2016 року № 09420ZGOQAТ016, укладеним між ПАТ «Київоблгаз» та КП «Виробниче управління житлово-комунального господарства-1» в обсязі 184540 куб.м.

З огляду на викладене колегія суддів критично оцінює твердження скаржника що позивачем не надано первинних документів на підтвердження надання послуг або поставки товару.

Разом з цим, відбір природного газу у спірний період також встановлено рішенням Господарського суду Київської області від 08.02.2020 року у справі №911/2298/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2020 року (касаційне провадження закрито ухвалою Верховного Суду від 29.09.2020 року), та в якому встановлено обставини щодо споживання відповідачем в березні 2017 року природного газу в обсязі 184540 куб.м.

Твердження скаржника, що останній за надання послуг розподілу перед АТ «Київоблгаз» та послуг транспортування перед позивачем повністю розрахувався, не спростовують висновків суду, зокрема щодо наявності заборгованості/компенсації за відібраний без номінацій у спірних період природний газ.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р «Деякі питання опалювального сезону 2016/17 року» на Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» було покладено обов`язок разом з операторами газотранспортних та газорозподільних систем забезпечити протягом опалювального сезону 2016/17, безперебійне постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, для надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води населенню в необхідних обсягах та до початку опалювального сезону 2016/17 року видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 р. № 357 «Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії».

Відповідно до п. 1 глави 1 розділу XI Кодексу газотранспортних систем (далі за текстом - Кодекс ГТС), замовники послуг транспортування зобов`язані подати оператору ГТС номінації та/або місячну номінацію по точках входу та точках виходу.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що за результатом опрацювання поданих номінацій, ним було встановлено відсутність номінацій НАК «Нафтогаз України» у спірний період у вказаних обсягах для КП «Виробниче управління житлово-комунального господарства-1».

Позивач встановивши обставини щодо здійснення відповідачем відбору природного газу з газотранспортної системи без поданих будь яким постачальником природного газу номінацій у обсязі 184,540 тис.м.куб., з посиланням на положення ч. 2 ст. 8 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» зазначає про обов`язок відповідача протягом 72 місяців, починаючи з 01.10.2021, щомісяця рівними частинами компенсувати позивачу вартість відібраних у березні 2017 без номінацій обсягів природного газу.

За розрахунком позивача вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу у визначеному періоді у обсязі 184,540 тис.куб.м. за цінами реалізації природного газу по категоріям споживачів складає 1094396,02 грн, які відповідач зобов`язаний протягом 72 місяців, починаючи з 01.10.2021 року, щомісяця рівними частинами оплатити позивачу. Відповідно, розмір щомісячної оплати (починаючи з 01.10.2021 року) вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу складає 15199,94 грн. Станом на листопад 2022 року, строк оплати щомісячних рівних частин вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу із розрахунку 15199,94 грн щомісяця за період з 01.10.2021 року по 01.11.2022 року є таким, що настав, а тому за розрахунком позивача відповідач зобов`язаний був сплати 197599,28 грн.

Разом з тим, відповідачем не здійснено на користь позивача оплату вартості відібраних обсягів природного газу без поданих постачальником газу номінацій в розмірі 197599,28 грн в період з 01.10.2021 року по 01.11.2022 року із розрахунку 15199,94 грн щомісяця, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

На підставі п.1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р «Деякі питання опалювального сезону 2016/17» , яке є обов`язковим до виконання, на НАК «Нафтогаз України» покладено обов`язок разом з операторами газотранспортних та газорозподільних систем забезпечити протягом опалювального сезону 2016/17 безперебійне постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, для надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води населенню в необхідних обсягах.

Крім того, вказаним розпорядженням на НАК «Нафтогаз України» та постачальників природного газу покладено обов`язок до початку опалювального сезону 2016/17 року видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 р. N 357 "Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії".

Правове регулювання взаємовідносин оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також визначення правових, технічних, організаційних та економічних засад функціонування газорозподільних систем здійснюється Кодексом газотранспортної системи, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 року № 2496, а також положеннями Закону України «Про ринок природного газу», Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.

Регламентом функціонування газотранспортної системи України є Кодекс ГТС, який визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України.

Відповідно до п. 1 глави 1 розділу XI Кодексу газотранспортних систем (далі за текстом - Кодекс ГТС), замовники послуг транспортування зобов`язані подати оператору ГТС номінації та/або місячну номінацію по точках входу та точках виходу.

Згідно ст. 5 розділу 1 глави І Кодексу ГТС, номінацією визнається попереднє повідомлення, надане замовником послуг транспортування оператору газотранспортної системи, стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу. Несанкціонований відбір природного газу - відбір природного газу за відсутності по суб`єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період.

Відповідно до ст. 1 розділу 3 глави І Кодексу ГТС, оператор газотранспортної системи на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в цьому Кодексі, надає суб`єктам ринку природного газу послуги транспортування природного газу газотранспортною системою в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій.

Пунктом 4 глави 3 розділу І Кодексу ГТС визначено, що експлуатацію газотранспортної системи здійснює виключно оператор газотранспортної системи.

Згідно п. 9 глави 1 розділу VІІІ Кодексу ГТС замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити в оператора газотранспортної системи нижче наведені послуги, що є складовими послуги транспортування: доступ до потужності в точці входу або виходу з газотранспортної системи; замовлення фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтвердженої номінації; послугу балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи та які відбираються з неї.

Для отримання послуг із транспортування (фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою) замовник послуг транспортування подає оператору газотранспортної системи номінації та/або місячну номінацію по точках входу та точках виходу в установленому цим розділом порядку (п. 1 глави 1 розділу XI Кодексу ГТС).

Отже, подання та підтвердження номінацій є необхідною передумовою для відбору природного газу в межах газотранспортної системи.

Зокрема, як правильно встановлено судом першої інстанції, це зумовлено тим, що газотранспортна система є технологічним комплексом, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об`єктами і спорудами, пов`язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу»). А функції з транспортування, розподілу та постачання природного газу розділені між різними суб`єктами ринку. Зазначене зумовлює необхідність координації та співпраці таких суб`єктів.

Відповідно до Ліцензії НКРЕКП серії АЕ №194511 від 28.02.2013 року АТ «Укртрансгаз» до 31.12.2019 року, тобто до часу створення та початку функціонування окремого суб`єкта на ринку природного газу України оператора ГТС, виконував функції оператора ГТС, який здійснював діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників), що передбачено п. 19 ч. 1 cт. 1 Законом України «Про ринок природного газу».

Частиною 1 ст. 11 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.

Такі спеціальні обов`язки визначені у постанові Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 року №758 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)» (із змінами та доповненнями) (далі - постанова №758).

Відповідно до вказаної постанови НАК «Нафтогаз України» було зобов`язане постачати природний газ виробникам теплової енергії, які здійснюють виробництво теплової енергії для всіх категорій споживачів. До таких виробників належав і відповідач.

Незважаючи на це, постачання природного газу мало відбуватися з урахуванням вимог, які визначалися чинними нормативно-правовими актами, а саме Законом України «Про ринок природного газу» та Кодексом ГТС.

З метою запровадження комплексу організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення в Україні, ухвалено Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» від 03.11.2016 №1730-VIII (далі - Закон №1730), а згодом Закон України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» від 14.07.2021 №1639-IX (далі - Закон №1639).

Оскільки на практиці виникали ситуації, коли АТ «НАК «Нафтогаз України» не подавав номінацій оператору ГТС, а виробники теплової енергії продовжували споживати природний газ, АТ «Укртрансгаз» довелося балансувати газотранспортну систему за рахунок власного природного газу. Враховуючи ці обставини, законодавець визначив умови та суб`єкта ринку природного газу, якому споживач повинен сплатити вартість спожитого природного газу за відсутності підтверджених номінацій та підписаних актів приймання-передачі газу.

Законом №1639 внесено зміни до Закону №1730, які розширили сферу його дії, у тому числі шляхом викладення статті 2 в новій редакції, відповідно до якої дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та послуги з його розподілу і транспортування, за теплову енергію, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію.

Законом №1639 внесено зміни до Закону №1730, які розширили сферу його дії, у тому числі шляхом викладення статті 2 в новій редакції, відповідно до якої дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та послуги з його розподілу і транспортування, за теплову енергію, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону №1730, підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, які протягом періоду з 01.12.2015 року по 31.12.2019 року здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих постачальником газу номінацій та у яких відсутні підписані акти приймання-передачі природного газу з постачальником щодо таких обсягів, зобов`язані, незалежно від включення до реєстру, укладення договору реструктуризації та підписання акта звіряння взаєморозрахунків, протягом 72 місяців, починаючи з 01.10.2021 року, щомісяця рівними частинами компенсувати (оплатити) особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31.12.2019 року включно, вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затверджених постановами Кабінету Міністрів України на виконання статті 11 Закону України «Про ринок природного газу», чинними протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів; послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газ за цінами, встановленими постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, чинними протягом періоду таких відборів.

Аналіз наведених приписів Закону №1730-VIII дає підстави для висновку, що необхідними та визначальними умовами для застосування положень ст. 8 цього Закону є: 1) учасниками процедури врегулювання заборгованості мають бути - підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води та особа, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31.12.2019 року включно; 2) заборгованість складається з вартості об`ємів природного газу, відбір якого відбувався без поданих постачальником газу номінацій та за умови відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу з постачальниками щодо таких обсягів; 3) період заборгованості - відбір природного газу відбувся упродовж 01.12.2015 року -31.12.2019 року; 4) строк оплати настав з 01.10.2021 року.

Вказане свідчить про те, що відповідно до зазначеної норми закону підприємства, які виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, мають обов`язок оплатити особі, яка виконувала функції оператора ГТС до 31.12.2019 року, вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу за наявності таких умов:

- відбір природного газу відбувся упродовж 01.12.2015 року - 31.12.2019 року;

- відбір природного газу відбувся без поданих постачальником газу номінацій та за умови відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу з постачальниками щодо таких обсягів.

Такий обов`язок споживача виник безпосередньо із закону і не залежить від наявності чи відсутності постачальника природного газу на період споживання та договору із ним.

Таким чином, з урахуванням вставлених обставин справи, колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої ст. 8 Закону №1730-VIII у редакції Закону №1639-ІХ.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.05.2023 року у справі №914/1940/22.

При цьому, колегія суддів відзначає, що позов у даній справі пред`явлено на підставі ч. 2 ст. 8 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» №1730-VIII від 03.11.2016 року зі змінами, внесеними Законом №1639 від 14.07.2021 року, яка визначає обов`язок споживача, який здійснив відбір природного газу без поданих постачальником газу номінацій та з яким не було підписано акту приймання-передачі щодо таких обсягів, компенсувати їх вартість особі, яка здійснювала функцію оператора ГТС до 31.12.2019 року незалежно від включення до реєстру, укладення договору реструктуризації та підписання акта звіряння взаєморозрахунків, а також незалежно від того, з чиєї вини номінації не були видані та Акти не були підписані, чим спростовуються твердження відповідача про неможливість стягнення з нього відповідних сум без підписання договору про врегулювання.

Враховуючи викладене, для спростування позовних вимог, відповідач мав подати докази подання постачальником номінацій на зазначені обсяги природного газу та акти приймання-передачі природного газу, підписані між постачальником природного газу і відповідачем.

Разом з цим, матеріали справи не містять, а скаржником не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України доказів подання номінацій АТ «НАК "Нафтогаз України» на постачання у березні 2017 року відповідачу природного газу.

При цьому, колегія суддів відзначає, що відсутність номінацій на обсяги відібраного відповідачем природного газу у березні 2017 року підтверджено у письмових поясненнях АТ «НАК «Нафтогаз України».

Твердження скаржника, що з боку позивача не було вчинено жодних дій які мали б направленість на врегулювання заборгованості та було б зроблено відповідні дії які мали надати можливість для врегулювання заборгованості та було застосовано шлях погашення заборгованості та врегулювання боргів періоду безправності в діях постачальника на якого покладено спеціальні обов`язки Кабінетом Міністрів України, не спростовує висновків суду.

При цьому, колегія суддів відхиляє як необґрунтоване твердження відповідача про неможливість застосування до спірних правовідносин Закону №1730, як такого, що не має зворотної дії в часі з огляду на наступне.

Закріплений у ст. 58 Конституції України принцип незворотності дії закону та інших нормативно-правових актів у часі "lex ad praeterian non valet" полягає в тому, що дія їх не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання ними чинності, за винятком випадку коли закон або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Зокрема, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 року №1-зп, від 09.02.1999 року №1-рп/99, від 05.04.2001 року №3-рп/2001, від 13.03.2012 року №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно до ст. 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Системний аналіз викладеного дає змогу виокремити два випадки зворотної дії норм цивільного/господарського законодавства:

1) коли акт законодавства пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність;

2) якщо законодавець встановлює спеціальні випадки зворотної дії актів законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.06.2021 року у справі №904/7905/16.

Слід також врахувати, що за вимогами ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Таким чином у контексті спірних правовідносин колегія суддів зазначає про те, що внесення змін до законодавства шляхом його доповнення щодо особливостей врегулювання відносин підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води) на ринку природного газу, свідчить про те, що по-перше, такі зміни поширюються на правовідносини, що виникли з 01.12.2015 року по 31.12.2019 року, тобто підлягають обов`язковому застосуванню виключно до правовідносин які виникли до набрання ними законної сили; по-друге, що до їх запровадження, ці відносини не були врегульовані таким чином.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.05.2023 року у справі №914/1940/22.

Посилання скаржника на практику суду, яка містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду, від 10.10.2019 року у справі №925/358/18, від 22.06.2018 року у справі № 904/5621/17 не заслуговує на увагу, оскільки, як зазначено вище наявні нові висновки Верховного Суду щодо даних правовідносин.

При цьому, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника про не врахування судом першої інстанції встановлену постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/16697/17 обставину постачання АТ «НАК «Нафтогаз України» відповідачу природного газу у спірний період та протиправне не підписання актів, оскільки, встановлені у справі №826/16697/17 обставини не є преюдиційними для даної справи, крім того, розгляд справи №826/16697/17 не завершено.

Частиною 3 ст. 8 Закону №1730 встановлено, що обсяги природного газу, зазначені у частині другій цієї статті, визначаються як різниця між обсягами фактично спожитого природного газу на підставі алокацій/звітів операторів газорозподільних систем та обсягами поставленого/придбаного природного газу на підставі договорів купівлі-продажу/постачання природного газу та актів приймання-природного газу за відповідний період.

Відповідно до вказаної норми обсяг відібраного відповідачем у березні 2017 року природного газу склав 184,540 тис. куб. м.

Разом з тим, як було встановлено вище, вказаний відбір природного газу з газотранспортної системи відповідач здійснив без поданих постачальником та підтверджених оператором ГТС номінацій, що порушує приписи ст. 1 розділу 3 глави І Кодексу ГТС та з огляду на ч. 2 ст. 8 Закону № 1730 (в редакції Закону № 1639) є підставою для виникнення у відповідача обов`язку компенсувати АТ «Укртрансгаз» вартість відібраного у березні 2017 року без номінацій обсягу природного газу в строки, визначені законом. Доказів протилежного суду не надано.

Вказане свідчить про те, що для відповідача у справі настали визначені ст. 8 Закону України №1730 умови, за яких він зобов`язаний протягом 72 місяців, починаючи з 01.10.2021 року, щомісяця рівними частинами компенсувати (оплатити) особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31.12. 2019 року тобто на користь позивача АТ «Укртрансгаз», вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затверджених постановами Кабінету Міністрів України на виконання ст. 11 Закону України «Про ринок природного газу», чинними протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів.

При цьому, колегія суддів відзначає, що закон не ставить вказаний обов`язок у залежність від того, з чиєї вини номінації не були видані, а акти не були підписані.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з вимогами ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи зазначені положення законодавства, а також те, що відповідач не виконав своїх зобов`язань зі сплати вартості відібраного без номінацій обсягу природного газу у березні 2017 року, його вартість має бути оплачена відповідачем відповідно до умов Закону №1730. Доказів сплати вказаного боргу відповідач суду не надав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, строк оплати за період з 01.10.2021 року по 01.11.2022 року вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу є таким, що настав, а тому прострочена заборгованість відповідача перед позивачем становить 197 599,28 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу у березні 2017 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у визначеному позивачем розмірі.

Щодо позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних з прострочених сум грошового зобов`язання, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань позивача за період з 01.11.2021 року по 01.11.2022 року вважає його арифметично вірним та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в цій частині в сумі 2988,35 грн 3 % річних , 22064,33 грн інфляційних втрат.

Твердження скаржника, що суддя приймаючи рішення постійно втручалася в судовий процес та порушувала загально відомі принципи права, не обґрунтоване та не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

При цьому, колегія суддів погоджується з твердженнями позивача викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.

Згідно ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

В п. 53 рішення ЄСПЛ ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано висновки щодо всіх суттєвих доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Так, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції - без змін.

Суд апеляційної інстанції роз`яснює, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Виробниче управління житлово-комунального господарства-1" на рішення Господарського суду Київської області від 15.08.2023 року у справі №911/2515/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 15.08.2023 року у справі №911/2515/22 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №911/2515/22 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Гаврилюк

С.В. Владимиренко