Постанова

від 11.12.2023 по справі 910/6395/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2023 р. Справа№ 910/6395/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Шапрана В.В.

Гаврилюка О.М.

при секретарі судового засідання Алчієвій І.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2023

у справі № 910/6395/23 (суддя: Удалова О.Г.)

за позовом Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 2"

про стягнення 5 400 636,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Міністерство оборони України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 2" про стягнення 5 400 636,60 грн, а саме: 4 512 564,00 грн попередньої оплати та 888 072,60 грн штрафних санкцій, у т.ч. 129 961,84 грн пені та 758 110,76 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 286/2/22/61 від 27.09.2022 в частині поставки товару у встановлений договором строк.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 у справі № 910/6395/23 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 2" на користь Міністерства оборони України 4 512 564,00 грн суми сплаченої попередньої оплати, а також 67 688,46 грн судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд зазначив, що матеріалами справи підтверджується наявність підстав для стягнення з відповідача суми попередньої оплати за непоставлений товар в розмірі 4 512 564,00 грн. Зауважив, що відповідачем належними засобами доказування підтверджено настання форс-мажорних обставин, які призвели до часткового невиконання відповідачем договірних зобов`язань у встановлений договором строк. Також судом враховано строки постачання товару, погоджені сторонами у договорі та додатках до нього, які охоплюються періодом, протягом якого постачальник перебував під дією форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що засвідено сертифікатом Торгово-промислової палати України №3100-23-0902 від 24.02.2023, у зв`язку з чим відповідач звільняється від відповідальності за порушення зобов`язань.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Міністерство оборони України звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 у справі № 910/6395/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов Міністерства оборони України до ТОВ "МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 2" задовольнити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, без врахування висновків Верховного Суду по справі №911/3067/20 від 20.10.2021, по справі №904/3886/21 від 25.01.2022, по справі №910/15264/21 від 21.08.2022. Зокрема скаржник вказує на те, що відсутність електроенергії для виготовлення продукції, на його думку, можна вважати відсутністю на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, а отже не можливо віднести до форс-мажору. Підкреслює, що відповідачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між форс-мажорними обставинами та неможливістю відповідачем виконати свої зобов`язання за договором. Зауважує, що ТОВ "МТЗ - 2" не оскаржує сам факт прострочення виконання зобов`язання чи правильності розрахунку штрафних санкцій.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2023 апеляційна скарга у справі № 910/6395/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 у справі № 910/6395/23 залишено без руху та надано строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків шляхом подання до Північного апеляційного господарського суду доказу сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення у сумі 19981,63 грн.

У зв`язку з перебуванням у відпустці суддів Євсікова О.О. та Корсака В.А., які входить до складу колегії суддів і не є суддями-доповідачами, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2023, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Шапран В.В., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 справу № 910/6395/23 за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 прийнято до провадження визначеним складом суду; поновлено Міністерству оборони України строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 у справі № 910/6395/23; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 у справі № 910/6395/23; витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/6395/23; розгляд апеляційної скарги Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 у справі № 910/6395/23 призначено на 30.10.2023; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 розгляд апеляційної скарги Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 у справі № 910/6395/23 відкладено на 11.12.2023.

В межах встановлених судом процесуальних строків від відповідача письмового відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Представник позивача в судовому засіданні 11.12.2023 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.12.2023 проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 27.09.2022 між Міністерством оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 2" (постачальник) укладено договір № 286/2/22/61 про постачання продовольчих товарів для державних потреб (за кошти Державного бюджету України), за умовами якого постачальник зобов`язується у 2022 році поставити замовнику товар, а замовник - забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості та у строки, встановлені цим договором (п. 1.1).

Ціну договору сторонами погоджено в розмірі 5 415 439,68 грн (п. 3.1).

Розрахунки за товар здійснюються шляхом проведення 100% попередньої оплати (авансу) на весь товар (кожну партію) відповідно до п. 1.2 договору протягом 20 календарних днів з моменту отримання рахунку-фактури (п. 4.1).

Згідно з п. 7.4.4 договору за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% від вартості товару, з яких пропущено прострочення виконання, за кожен день прострочення. За прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф в розмірі 7% вказаної вартості.

Відповідно до п. 10.1 останній набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2022, а в частині проведення розрахунків та гарантійного строку - до повного їх завершення.

Додатковою угодою № 1 від 06.10.2022 сторонами внесені зміни до специфікації та зменшено ціну договору, встановлено її в розмірі 5 415 076,80 грн.

Також специфікацією до договору встановлені строки поставки товару та місце поставки.

31.10.2022 відповідачем виставлено позивачу рахунок-фактуру № 3 від 31.10.2022 на суму 5 415 076,80 грн.

На підставі рішення № 34147/з від 19.10.2022 та згідно з вимогами на оплату від 03.11.2022 позивачем проведена попередня оплата товару в розмірі 100% за договором № 286/2/22/61 на суму 5 415 076,80 грн.

Відповідачем відповідно до акту № 236 від 23.12.2022 та видаткової накладної № 412 від 23.12.2022 було поставлено, а позивачем прийнято товар на суму 902 512,80 грн.

Листом № 1-1/1;06.01.23 від 06.01.2023 відповідач звертався до позивача та повідомляв, що у зв`язку з систематичним відключення електроенергії на виробничих потужностях за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, смт. Димер, вул. Народна, 56 у період з 20.10.2022 по 06.01.2023 відсутня можливість поставки товару в обумовлені договором з урахуванням специфікації строки. При цьому останній не відмовлявся від виконання зобов`язань згідно з договором та гарантував поставку товару через п`ятнадцять календарних днів після фактичного постійного отримання електричної енергії.

Відповідачем до матеріалів справи надано сертифікат Торгово-промислової палати України № 3100-23-0902, виданий 24.02.2023, яким засвідчено факт настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у період з 20.10.2022 по 24.02.2023 (тривають) щодо виконання зобов`язань за договором № 286/2/22/61 від 27.09.2022.

Таким чином, відповідачем товар зазначений у специфікації у встановлений строк поставлений не був, у зв`язку з чим позивач звернувся до Господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді неустойки в розмірі 888 072,60 грн за порушення строків поставки та попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 4 512 564,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч. 1).

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2).

Згідно з частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем здійснено попередню оплату товару в розмірі 5 415 076,80 грн, проте відповідачем товар поставлений лише на суму 902 512,80 грн., у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з останнього суми попередньої оплати в розмірі 4 512 564,00 грн.

Крім того, як вже зазначалось раніше, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача неустойки в розмірі 888 072,60 грн, з яких 129 961,84 грн пеня та 758 110,76 грн штраф, оскільки відповідач належними засобами доказувавання підтвердив настання форсмажорних обставин, які призвели до часткового невиконання останнім договірних зобов`язань у встановлений договором строк.

В обгрунтування апеляійної скарги позивач зазначив про те, що форс-мажор, навіть підтверджений сертифікатом відповідної Торгово-промислової палати, сам по собі не свідчить про неможливість виконання умов договору, не є підставою для їх зміни чи звільнення від виконання зобов`язання.

Також апелянт зазначив про неврахуванням судом першої інстанції висновків Верховного Суду у постановах №911/3067/20 від 20.10.2021, №904/3886/21 від 25.01.2022, №910/15264/21 від 21.08.2022 в частині необхідності доведення обставин непереборної сили.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 та частиною другою статті 217 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов`язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (презумпція вини).

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

При цьому, в силу ч.ч. 2, 3 вказаної норми штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов договору №286/2/22/61 від 27.09.2022 сторонами погоджено, що за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% від вартості товару, з яких пропущено прострочення виконання, за кожен день прострочення. За прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф в розмірі 7% вказаної вартості.

ТОВ "МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 2" надано до суду сертифікат Торгово-промислової палати України № 3100-23-0902, виданий 24.02.2023, яким засвідчено факт настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у період з 20.10.2022 по 24.02.2023 (тривають) щодо виконання зобов`язань за договором № 286/2/22/61 від 27.09.2022, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у даному випадку настали обставини непереборної сили (обставини форс-мажору).

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові по справі № 905/857/19 від 26.10.2022, єдиний належний документ, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань - це сертифікат, виданий у порядку та на підставі статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні". Разом з цим обставини, які можуть бути кваліфіковані як обставини непереборної сили (форс-мажор), можуть бути підтверджені належними доказами, зокрема висновками експертів, показаннями свідків. Суд також враховує підстави звільнення від доказування - обставини, які визнаються учасниками справи, обставини, визнані судом загальновідомими тощо (стаття 75 ГПК України).

Отже, суд визнає наявність форс-мажорних обставин з урахуванням установлених обставин справи та наявних у справі доказів.

Згідно з частиною другою статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Колегія суддів звертає увагу, що на підтвердження вжиття заходів щодо недопущення господарського правопорушення за договором №286/2/22/61 від 27.09.2022 товаристом надано копії листів адресованх Голові Київсьої обласної військової адміністрації № 7/1 від 20.10.2022, Голові Київської обласної військової адміністрації № 10-1/1:23.12.22 від 23.12.2022, листа Димерської селищної ради № 2657/03-18 від 17.11.2022, № 8/1 від 04.11.2022, акта фактичних відключень електропостачання за період з 20.10.2022 по 23.12.2022.

Крім того, в судовому засіданні представник відповідача зауважив на тому, що підприємство засноване ветеранами, а його діяльність спрямована на належне забезпечення Збройних Сил України.

Частиною другою статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем належними засобами доказування підтверджено настання форс-мажорних обставин, які (обставини) у даному конкретному випадку (враховуючи, що виготовлення, поставка продуктових наборів та їх зберігання неможливі за відсутності безперебійного або хоча прогнозованого постачання електричної енергії за графіком тощо) призвели до часткового невиконання відповідачем договірних зобов`язань у встановлений договором строк, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача 129 961,84 грн пені та 758 110,76 грн штрафу.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Згідно з статетею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, без врахування висновків Верховного Суду по справі №911/3067/20 від 20.10.2021, по справі №904/3886/21 від 25.01.2022, по справі №910/15264/21 від 21.08.2022, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 у справі № 910/6395/23 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати зі сплати судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (позивача у даній справі).

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 у справі № 910/6395/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 у справі № 910/6395/23 - залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 у справі № 910/6395/23.

4. Судові витрати, понесені стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Міністерство оборони України.

5. Справу № 910/6395/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 22.12.2023.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.В. Шапран

О.М. Гаврилюк