Ухвала

від 23.12.2024 по справі 910/6395/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

23.12.2024Справа № 910/6395/23

За скаргою Міністерства оборони України

на дії Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

у справі № 910/6395/23

за позовом Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 2"

про стягнення 5 400 636,60 грн

Головуючий суддя О.Г. Удалова

Секретар судового засідання Жалоба С.Р.

За участю представників учасників процесу:

від позивача (скаржника) Хмара Ю.О.

від відповідача (боржника) не з`явились

від органу виконання не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/6395/23 за позовом Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 2" про стягнення 5 400 636,60 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 позовні вимоги задоволено частково, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 2" на користь Міністерства оборони України 4 512 564,00 грн суми сплаченої попередньої оплати, а також 67 688,46 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Вказане рішення суду залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023.

31.01.2024 на виконання рішення суду у даній справі видано наказ про примусове виконання.

02.12.2024 від Міністерства оборони України через підсистему "Електронний суд" надійшла скарга на дії Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому проваджені № 74426809, в якій скаржник просить суд:

- поновити строк на подання скарги на дію старшого державного виконавця Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Тимченко Катерини Іванівни щодо винесення вимоги державного виконавця від 11.11.2024 № 82742 у виконавчому проваджені № 74426809 від 13.03.2024;

- визнати протиправними дії старшого державного виконавця Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Тимченко Катерини Іванівни, щодо винесення вимоги державного виконавця від 11.11.2024 № 82742 у виконавчому проваджені № 74426809 від 13.03.2024 та призначення Міністерства оборони України як зберігача майна;

- зобов`язати старшого державного виконавця Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Тимченко Катерину Іванівну скасувати вимогу державного виконавця № 82742 від 11.11.2024 у виконавчому провадженні № 74426809 від 13.03.2024.

Вказана скарга мотивована тим, що при виконанні рішення суду у даній справі державним виконавцем Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Тимченко Катериною Іванівною у виконавчому проваджені № 74426809 винесено вимогу № 82742 від 11.11.2024, якою здійснено опис майна, що належить боржнику, вилучення та передання майна скаржнику на зберігання.

Проте, скаржник вказує, що повідомляв виконавця про неможливість Міністерства оборони України прийняти майно на зберігання.

Ухвалою суду від 10.12.2024: поновлено Міністерству оборони України строк на звернення зі скаргою та прийнято до розгляду скаргу Міністерства оборони України на дії Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ); розгляд скарги призначено на 19.12.2024; запропоновано Вишгородському відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та Товариству з обмеженою відповідальністю "МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 2" надати пояснення щодо поданої скарги у справі № 910/6395/23; зобов`язано орган виконання рішень надати до суду належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 74426809.

Ухвалою суду від 19.12.2024 судове засідання відкладено на 23.12.2024.

20.12.2024 від позивача через підсистему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі, в яких останній повідомляє суд, що 10.12.2024 Вишгородський відділ державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції виніс постанову № 94956 про повернення виконавчого документа стягувачу, як підставу для повернення наказу виконавець зазначає не прийняття на зберігання майна Міністерством оборони України, у зв`язку з чим позивач просить суд:

- визнати протиправними дії старшого державного виконавця Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Тимченко Катерини Іванівни, щодо винесення вимоги державного виконавця від 11.11.2024 № 82742 у виконавчому провадженні № 74426809 від 13.03.2024 та призначення Міністерства оборони України як зберігача майна;

- зобов`язати старшого державного виконавця Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Тимченко Катерину Іванівну скасувати вимогу державного виконавця від 11.11.2024 № 82742 у виконавчому провадженні № 74426809 від 13.03.2024 та постанову від 10.12.2024 № 94956 про повернення виконавчого документа стягувачу.

У судове засідання 23.12.2024 з`явився представник позивача (скаржника), підтримав вимоги скарги, просив їх задовольнити, представники інших учасників справи, у т.ч. органу виконання, у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Крім того, 31.12.2024 після проведення судового засідання 23.12.2024 до Господарського суду міста Києва від Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) надійшли пояснення (здані до відправлення відділенню зв`язку в день судового засідання, а саме 23.12.2024), в яких останній заперечує проти задоволення скарги.

Проте, суд зазначає, що такі пояснення від органу виконання не надходили до суду в електронному вигляді через підсистему «Електронний суд» або через електронну пошту суду станом на момент розгляду (23.12.2024), у той час як орган виконання був належним чином повідомлений про розгляд даної скарги 19.12.2024 о 22:31 год. шляхом доставлення відповідної ухвали до електронного кабінету. Відповідно до приписів ст. 242 Господарського процесуального кодексу України орган виконання вважається повідомлений про розгляд скарги 20.12.2024.

Зважаючи на викладене та враховуючи, що такі пояснення надійшли після ухвалення у даній справі за скаргою позивача рішення, такі пояснення та додані до неї документи не приймаються судом до розгляду під час розгляду скарги позивача.

Заслухавши пояснення представника позивача (скаржника), оцінивши надані докази, суд вважає, що подана останнім скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом під час розгляду скарги позивача у даній справі на дії Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), на виконанні останнього перебувало виконавче провадження № 74426809 з виконання рішення суду у даній справі на підставі виконавчого документу від 31.01.2024.

Вимогою державного виконавця від 26.06.2024 № 47772, адресованою позивачу, державний виконавець просив визначити дату для виїзду та опису майна боржника та визначити уповноважену особу за довіреністю, яка буде визначена зберігачем описаного майна боржника.

У відповідь на вказану вимогу позивачем надано відповідь від 15.07.2024, яка зареєстрована органом виконання 23.07.2024, в якій повідомлено, що у Міністерства оборони на даний час відсутні фонди та можливість зберігати описане майно, у зв`язку з чим останнє просило визначити зберігачем майна організатора аукціону з продажу описаного та арештованого майна.

17.07.2024 виконавець звернувся до Державного підприємства «СЕТАМ» як організатора аукціону з вимогою, в якій просив повідомити про можливість транспортування описаного майна та прийняття такого майна боржника на зберігання.

11.11.2024 державним виконавцем винесена вимога, адресована позивачу, в якій вимагалось:

- сторонам виконавчого провадження бути присутніми 10.12.2024 об 11:00 год., де будуть проводитись виконавчі дії за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, смт. Димер, вул. Народна, 56, а саме опис та арешт майна, що належить боржнику;

- також бути присутнім представнику стягувача - уповноваженій особі за довіреністю для прийняття на зберігання описаного майна;

- також у вказаній вимозі виконавцем зазначено, що під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу.

10.12.2024 державним виконавцем на підставі п. 4 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) винесена постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.

В обґрунтування вказаної постанови виконавцем вказано, що неявка представників стягувача для проведення виконавчих дій 10.12.2024 унеможливлює передачу майна на зберігання та виконання рішення суду.

У додаткових поясненнях від 20.12.2024 позивач (скаржник) вважає винесену постанову протиправною, у зв`язку з чим подану в межах даної справи скаргу доповнено вимогою про зобов`язання старшого державного виконавця Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Тимченко Катерини Іванівни скасувати постанову від 10.12.2024 про повернення виконавчого документа стягувачу.

Відповідно до ст. 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст. 2 вказаного Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Як визначено ст. 10 вказаного Закону, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону для проведення виконавчих дій виконавець за потреби залучає понятих, працівників поліції, представників органів опіки і піклування, інших органів та установ у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як визначено ч. 2 вказаної норми, виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Відповідно до ч. 3 вказаної норми виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна; залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з ч. 4 ст. 36 Закону витрати, пов`язані з розшуком боржника, майна боржника та його зберіганням, дитини за виконавчими документами про відібрання дитини, стягуються з боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Як визначено ст. 37 Закону, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо, зокрема, стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 вказаної норми про наявність обставин, зазначених у пунктах 2-6 частини першої цієї статті, виконавець складає акт.

Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).

Згідно зі ст. 56 Закону, яка регламентує порядок арешту та вилучення майна боржника, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Наявність накладеного виконавцем у процесі виконавчого провадження арешту державного або комунального майна, крім арешту, накладеного у кримінальному провадженні, не перешкоджає продажу шляхом приватизації єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства, до складу якого входить таке майно.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов`язковим.

Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.

Згідно з ч. 7 вказаної норми вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений виконавцем, але не раніше ніж через п`ять робочих днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону майно, на яке накладено арешт, крім майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, під розписку. Копія постанови видається боржнику, стягувачу, а якщо обов`язок щодо зберігання майна покладено на іншу особу - також зберігачу. Якщо опис і арешт майна здійснювалися на виконання рішення про забезпечення позову, виконавець передає арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику (якщо інше не зазначено в судовому рішенні або якщо боржник відмовився приймати майно на зберігання).

Згідно з ч.ч. 2, 3 вказаної норми зберігач може користуватися майном, переданим йому на зберігання, якщо проти цього не заперечує стягувач (щодо рухомого майна) або якщо особливості такого майна не призведуть до його знищення чи зменшення цінності внаслідок користування.

У разі якщо зберігачем призначено іншу особу, крім боржника або члена його сім`ї, вона може одержувати за зберігання майна винагороду, розмір та порядок виплати якої визначаються договором між зберігачем та виконавцем.

Відповідно до ст. 60 Закону під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу.

У разі письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про їх передачу стягувачу, виконавець повертає зазначені предмети боржникові, про що складає акт, і виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. При цьому внесений стягувачем авансовий внесок поверненню не підлягає.

Реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом проведення електронних аукціонів або за фіксованою ціною (ч. 1 ст. 61 Закону).

Відповідно до ч. 2 вказаної норми порядок проведення електронних аукціонів визначається Міністерством юстиції України.

Разом з тим, Законом не встановлено обов`язку стягувача та/або боржника щодо прийняття на зберігання майна.

При цьому згідно з абз. 21 пункту 1 розділу I Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5 (далі - Порядок) організатор електронних аукціонів, аукціонів за фіксованою ціною (далі - Організатор) - суб`єкт господарювання, якого за результатами конкурсної процедури відбору організатора (далі - Конкурс), передбаченої цим Порядком, уповноважено на здійснення заходів із супроводження програмного та технічного забезпечення центральної бази даних системи електронних аукціонів, збереження та захисту даних, що містяться у ній, обслуговування цієї системи, забезпечення її постійної роботи та доступу користувачів до неї, публікації повідомлень про безоплатне передання нереалізованого конфіскованого майна, забезпечення збереження майна і виконання інших функцій, передбачених цим Порядком.

Відповідно до абз. 2 п. 5 розділу II Порядку зберігачами можуть бути боржник, члени його сім`ї або інші особи, у тому числі Організатор.

За результатами конкурсу з визначення Організатора, проведеного 24.05.2024, переможцем конкурсу визначено державне підприємство "OpenMarket - СЕТАМ" (далі - ДП "OpenMarket - СЕТАМ").

Як вказано судом вище, 15.07.2024 позивачем надано відповідь на вимогу виконавця від 26.06.2024 з пропозицією про визначення ДП "OpenMarket - СЕТАМ", як організатора електронного аукціону - зберігачем майна.

Як вбачається зі скарги Міністерства оборони України 19.07.2024, боржник повідомив Виконавця про неможливість прийняття на зберігання майна.

Відповідно до абз. 5, 6 п. 5 розділу II Порядку встановлено, що у разі письмової відмови боржника та членів його сім`ї, інших осіб прийняти арештоване майно на зберігання таке майно підлягає в обов`язковому порядку передачі на зберігання організатору.

Організатор не може відмовитися від забезпечення збереження майна, щодо якого існує загроза його втрати, знищення, пошкодження або суттєвого зменшення вартості.

Згідно з абз. 8 п. 5 розділу II вказаного Порядку організатор зобов`язаний на вимогу виконавця забезпечити отримання арештованого майна з подальшим його зберіганням. У разі необхідності Організатор для зберігання арештованого майна на договірних засадах залучає третіх осіб, що мають відповідні можливості, приміщення, обладнання та підтверджений досвід.

При цьому, як вказано судом вище, рішенням суду у даній справі позов задоволено повністю, а саме стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 2" на користь Міністерства оборони України 4 512 564,00 грн суми сплаченої попередньої оплати, а також 67 688,46 грн судового збору.

Таким чином, виконання рішення у даній справі полягає в стягненні з відповідача (боржника) та передачі позивачу стягувачу грошових коштів.

Крім того, нормами ЗУ «Про виконавче провадження» та вищевказаного Порядку реалізації арештованого майна не передбачено обов`язку стягувача у виконавчому провадження приймати на зберігання майно.

При цьому позивач повідомляв виконавця про неможливість приймання на зберігання майна боржника, у свою чергу обов`язок з прийняття на зберігання описаного та арештованого майна згідно з Порядком покладено на організатора електрону.

Таким чином, дії державного виконавця Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Тимченко Катерини Іванівни, викладені у вимозі виконавця від 11.11.2024, з визначення позивача зберігачем майна, а також повернення виконавчого документу стягувачу на підставі того, що стягувач не з`явився для проведення виконавчих дій 10.12.2024, не відповідають вимогам законодавства, оскільки у стягувача відсутній обов`язок з прийняття майна боржника на зберігання, про що виконавець був проінформований позивачем у даній справі.

Враховуючи викладене, суд вважає вимогу скарги про визнання протиправними дій старшого державного виконавця щодо винесення вимоги від 11.11.2024 № 82742 у виконавчому провадженні № 74426809 від 13.03.2024 та призначення Міністерства оборони України як зберігача майна обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач у скарзі просив (з урахуванням додаткових пояснень від 20.12.2024) зобов`язати державного виконавця скасувати вимогу державного виконавця від 11.11.2024 № 82742 у виконавчому провадженні № 74426809 від 13.03.2024 та постанову від 10.12.2024 про повернення виконавчого документа стягувачу.

Стосовно вказаних вимог, суд зазначає про наступне.

Так, ЗУ «Про виконавче провадження» не містить приписів про можливість зобов`язання виконавця скасувати винесені ним раніше вимогу та постанову, оскільки згідно зі ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» правом на скасування постанов або інших процесуальних документів (або їх частину) наділені начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець або суд при розгляді скарги на дії виконавця.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Проте, враховуючи, що виконавцем вже на даний момент винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу, суд вважає за доцільне для поновлення порушеного права заявника скасувати постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.

Таким чином, подана позивачем скарга підлягає частковому задоволенню, а саме в частині визнання протиправними дій виконавця щодо визначення позивача зберігачем майна та скасування постанови про від 10.12.2024 про повернення виконавчого документа стягувачу.

У вимозі про зобов`язання державного виконавця скасувати вимогу державного виконавця від 11.11.2024 № 82742 у виконавчому провадженні № 74426809 від 13.03.2024 та постанову від 10.12.2024 про повернення виконавчого документа стягувачу, суд відмовляє, оскільки виконавець не має повноважень на скасування раніше винесених ним в виконавчому провадженні процесуальних документів, адже таким правом на зобов`язання державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому Законом, наділені начальник відділу, якому підпорядкований виконавець, або суд в межах розгляду скарги на дії виконавця.

Поряд з цим, винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу вважається завершеним виконавчим провадження, у зв`язку з чим до відновлення такого провадження у зв`язку зі скасуванням постанови від 10.12.2024 у суду відсутні підстави для зобов`язання виконавця усувати порушене право заявника (позивача/скаржника).

Керуючись ст.ст. 234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії старшого державного виконавця Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Тимченко Катерини Іванівни щодо винесення вимоги державного виконавця від 11.11.2024 № 82742 у виконавчому провадженні № 74426809 від 13.03.2024 та призначення Міністерства оборони України зберігачем майна.

3. Скасувати постанову від 10.12.2024 про повернення виконавчого документа стягувачу.

4. В іншій частині скарги відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст ухвали складено 09.01.2025.

Суддя О.Г. Удалова