Ухвала

від 22.12.2023 по справі 910/18388/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua0,2

УХВАЛА

м. Київ

22.12.2023Справа № 910/18388/23

Суддя господарського суду міста Києва Ломака В.С., розглянувши

позовну заявуТовариства з обмеженою відповідальністю «Кріополіс»

доНаціонального банку України

провідшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кріополіс» (далі позивач, Товариство) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Національного банку України (далі відповідач) про відшкодування шкоди, завданої позивачу, як учаснику Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» (далі Банк) унаслідок віднесення Банку до категорії неплатоспроможних та протиправного (незаконного) відкликання у останнього банківської ліцензії, а саме реальних збитків у розмірі вартості акцій на день прийняття рішення відповідача про віднесення Банку до категорії неплатоспроможних/відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Банку, визначеної у звіті про стан фінансово-господарської діяльності Банку, складеної міжнародну визнаною аудиторською фірмою.

Ухвалою від 06.12.2023 у справі № 910/18388/23 господарський суд міста Києва залишив вищевказаний позов без руху; встановив позивачу десятиденний строк з дня вручення вказаної ухвали для усунення недоліків, шляхом надання суду доказів сплати судового збору та відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету; попереджено позивача про наслідки невиконання у встановлений строк вимог вказаної ухвали.

Як вбачається з повідомлення, сформованого системою «Діловодство спеціалізованого суду», означену ухвалу було доставлено в електронний кабінет представника позивача Зубчук Оксани Русланівни 06.12.2023 року.

14.12.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства від 13.12.2023, у якій останнє зазначило про реєстрацію електронного кабінету, просило суд відстрочити сплату судового збору до отримання судом звіту про стан фінансово-господарської діяльності банку, що складається міжнародно визнаною аудиторською фірмою, призначеною за ухвалою суду, а у разі відмови у відстроченні сплати судового збору продовжити на максимально можливий строк виконання ухвали господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі № 910/18388/23.

Дослідивши заяву Товариства від 13.12.2023 в частині відстрочення сплати судового збору, суд дійшов висновку, що означене клопотання не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Вказане клопотання обґрунтовано тим, що у позивача відсутня можливість сплатити судовий збір за подачу позовної заяви у встановлений судом строк з огляду на негативний вплив військової агресії з бору російської федерації на фінансове становище Товариства.

На підтвердження наведених обставин, Товариство долучило до заяви копію наказу від 28.01.2021 № 2 про оголошення простою, копії податкових декларацій за 2021 рік, 2022 рік та 3 квартали 2023 року.

Частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

З преамбули Закону України «Про судовий збір» вбачається, що цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до статті 1 цього Закону судовий збір це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України «Про судовий збір», норма якої є спеціальною.

Стаття 8 Закону України «Про судовий збір» регулює відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Зокрема, статтею 8 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Як вбачається зі змісту цієї норми, існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (частина 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір»), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина друга цієї ж статті):

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Насамперед варто зауважити, що Законом України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.

З аналізу ж статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Що ж до самих умов, визначених статті 8, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини 1 статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини 1 статті 8, то законодавець, застосувавши слово "або", не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.

При цьому, як уже зазначалось, із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення пунктів 1 та 2 частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Крім того, із наведеного убачається, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору.

Зазначеної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18.

Питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується на розсуд суду в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони дійсно перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання про відстрочення сплати судового збору, повинна навести доводи того, що її майновий стан об`єктивно перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також надати докази, які б свідчили про вжиття ним всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору.

Статтею 129 Конституції України, як однією із засад судочинства, визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

При здійсненні судочинства, апеляційний суд повинен забезпечити процесуальну рівність сторін, не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою.

У даному випадку, обов`язок учасника справи щодо сплати судового збору за подання заяви, передбачений положеннями Закону України «Про судовий збір», і не може порушити принципу розумної пропорційності, доступу до суду, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, особа, яка звертається до суду, повинна дотримуватися вимог процесуального закону стосовно форми і змісту заяви щодо сплати судового збору за подання такої заяви та вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання такого обов`язку.

Як зазначалось судом вище, на підтвердження зазначених у клопотанні доводів позивачем надано копію наказу від 28.01.2021 № 2 про оголошення простою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кріополіс» (код ЄДРПОУ 39290116), а також копії податкових декларацій позивача за 2021 рік, 2022 рік та 3 квартали 2023 року.

Згідно зі статтею 46.1 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.

Суд зауважує, у податковій декларації відображаються обсяги доходів (прибутків) за визначений звітний (податковий) період.

За таких обставин, означені декларації не є належними доказами на підтвердження відсутності у позивача будь-яких доходів станом на дату подання цієї позовної заяви (01.12.2023 року).

Слід зауважити, що позивачем не надано доказів того, що на усіх рахунках позивача, що відкриті у фінансових установах недостатньо коштів для сплати судового збору.

Беручи до уваги викладене та зміст заяви про відстрочення сплати судового збору, суд вважає, що позивачем не наведено обставин, які мали б виключний характер та свідчили б про наявність достатніх підстав для відстрочення сплати судового збору, та не обґрунтовано належними і допустимими доказами відсутність можливості сплатити судовий збір у встановлених законом порядку і розмірі.

За таких обставин, у суду відсутні правові підстави для задоволення заяви Товариства про відстрочення сплати судового збору.

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (п. 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (п. 57).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" (заява № 28249/95) зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить п. 1 ст. 6 Конвенції (п. 60).

Таким чином, розстрочення судового збору, звільнення від сплати або зменшення його розміру з підстав, передбачених ст. 8 Закону України «Про судовий збір», є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).

Звертаючись з клопотанням про відстрочення сплати судового збору позивач не вказує конкретної підстави з зазначених у переліку в статті 8 Закону України «Про судовий збір», що є вичерпним при вирішенні питання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру або звільнення від сплати судового збору.

Враховуючи наведене вище та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у таких правовідносинах, господарський суд міста Києва не вбачає, у даному випадку, наявності обставин, які відповідали б зазначеним вище критеріям, узгоджувались з наведеними законодавчими приписами в контексті визначених законодавцем умов та підстав для відстрочення сплати судового збору, що могли б зумовити вчинення такої процесуальної дії.

При цьому, дослідивши клопотання позивача в частині продовження строку на подання заяви про усунення недоліків, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Зі змісту наведеної норми випливає, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду. Разом з тим на відміну від поновлення процесуального строку, вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена.

При цьому, у тих випадках, коли суду процесуальним законом надано право встановити строк в межах певного строку, встановленого Господарського процесуального кодексу України, суд також не може продовжити строк понад встановлений Господарського процесуального кодексу України строк.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання позивача про продовження строку на усунення недоліків позовної заяви в частині сплати судового збору, оскільки суд встановив позивачу максимально можливий строк (десять днів) в межах строку, передбаченого частиною 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

Як зазначалось судом вище, ухвалу господарського суду міста Києва було доставлено в електронний кабінет представнику позивача Зубчук Оксані Русланівні 06.12.2023 року о 16:09 год.

Пунктом 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що днем вручення судового рішення день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє (частина 7 статті 242 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням того, ухвалою від 06.12.2023 у справі № 910/18388/23 господарський суд міста Києва встановив позивачу десятиденний строк з дня вручення вказаної ухвали для усунення недоліків, останнім днем для подання заяви про усунення недоліків є 18.12.2023 року.

Проте, у встановлений строк Товариство не виконало вимог ухвали суду від 06.12.2023 у справі № 910/18388/23 в частині подання доказів сплати судового збору.

Приписами частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Відповідно до частини 6 статті 174 Господарського процесуального кодексу України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді.

З урахуванням наведено, суд зазначає про наявність підстав для повернення позовної заяви Товариству з обмеженою відповідальністю «Кріополіс».

При цьому, суд звертає увагу позивача, що в силу пункту 8 статті 174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

Керуючись статтями 174 та 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1.Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Кріополіс» від 13.12.2023 в частині відстрочення сплати судового збору.

2.Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Кріополіс» від 13.12.2023 в частині продовження строку на виконання ухвали господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі № 910/18388/23.

3.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кріополіс» вважати неподаною і повернути заявнику.

4.Згідно з положеннями статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її підписання (22.12.2023 року) та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складання.

Суддя В.С. Ломака