Ухвала

від 01.05.2024 по справі 910/18388/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

01.05.2024Справа № 910/18388/23

Суддя господарського суду міста Києва Ломака В.С., розглянувши

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кріополіс»

до Національного банку України

про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кріополіс» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Національного банку України (далі - відповідач) про відшкодування шкоди, завданої позивачу, як учаснику Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» (далі - Банк) унаслідок віднесення Банку до категорії неплатоспроможних та протиправного (незаконного) відкликання у останнього банківської ліцензії, а саме реальних збитків у розмірі вартості акцій на день прийняття рішення відповідача про віднесення Банку до категорії неплатоспроможних/відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Банку, визначеної у звіті про стан фінансово-господарської діяльності Банку, складеної міжнародну визнаною аудиторською фірмою.

Ухвалою від 06.12.2023 у справі № 910/18388/23 господарський суд міста Києва залишив вищевказаний позов без руху; встановив позивачу десятиденний строк з дня вручення вказаної ухвали для усунення недоліків, шляхом надання суду доказів сплати судового збору та відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету; попереджено позивача про наслідки невиконання у встановлений строк вимог вказаної ухвали.

14.12.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства від 13.12.2023, у якій останнє зазначило про реєстрацію електронного кабінету, просило суд відстрочити сплату судового збору до отримання судом звіту про стан фінансово-господарської діяльності банку, що складається міжнародно визнаною аудиторською фірмою, призначеною за ухвалою суду, а у разі відмови у відстроченні сплати судового збору - продовжити на максимально можливий строк виконання ухвали господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі № 910/18388/23.

Ухвалою від 22.12.2023 господарський суд міста Києва відмовив у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Кріополіс» від 13.12.2023 в частині відстрочення сплати судового збору; відмовив у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Кріополіс» від 13.12.2023 в частині продовження строку на виконання ухвали господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі № 910/18388/23; позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кріополіс» повернув заявнику.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кріополіс» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва по справі № 910/18388/23 від 22.12.2023 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постановою від 05.03.2024 Північний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кріополіс» на ухвалу господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі № 910/18388/23 задовольнив; ухвалу господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі № 910/18388/23 скасував; справу № 910/18388/23 передав до господарського суду міста Києва для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження у справі.

Ухвалюючи постанову від 05.03.2024 у справі № 910/18388/23, суд апеляційної інстанції виходив з того, що місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви Товариству на підставі частини 6 статті 174 Господарського процесуального кодексу України згідно з якою, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції, викладених у постанові Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2024, господарський суд міста Києва ухвалою від 15.04.2024 у справі № 910/18388/23 вирішив встановити Товариству з обмеженою відповідальністю «Кріополіс» додатковий строк, що не перевищує 10 днів з дня отримання вказаної ухвали для подання доказів сплати судового збору у сумі 499 500,00 грн.

26.04.2024 року через систему «Електронний суд» надійшла заява позивача, у якій останній просив суд відстрочити сплату судового збору у справі № 910/18388/23 до ухвалення господарським судом міста Києва рішення у вказаній справі .

Означена заява позивача мотивована низькою матеріальною можливістю та простоєм заявника, а також відсутністю у останнього рахунків.

На підтвердження оголошення Товариством з обмеженою відповідальністю «Кріополіс» простою з 28.01.2021 та відсутності у останнього відкритих рахунків позивач долучив довідку від 20.04.2024 № 1 та скріншоти з кабінету платника податків.

Розглянувши подане Товариством з обмеженою відповідальністю «Кріополіс» клопотання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, з урахуванням наступних підстав.

Питання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України «Про судовий збір», норма якої є спеціальною.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено право суду враховуючи майновий стан сторони за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

З огляду на наведене, звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов`язком суду, можливість реалізації якого пов`язується з майновим станом особи.

В той же час, суд зазначає, що наведеними правовими нормами статті 8 Закону України «Про судовий збір» встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб`єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема, відстрочити сплату судового збору.

Зокрема, виходячи з положень статті 8 Закону України "Про судовий збір" суд наділений правом відстрочення, зменшення та звільнення від сплати судового збору в такому випадку:

1) за клопотанням фізичних осіб, тільки за наявності певних умов, або

2) якщо предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Цей перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати є вичерпним.

Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що норми пунктів 1 та 2 частини 1 статті 8 Закону «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а норми пункту 3 частини 1 цієї статті можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18).

Велика Палата Верховного Суду у пункті 48 постанови від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18 зазначила, що «юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату…».

Проте, відповідно до пункту 37 цієї постанови навіть за наявності умов для відстрочення сплати судового збору, таке відстрочення за змістом статті 8 Закону України "Про судовий збір" є правом, а не обов`язком суду.

З урахуванням положень статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд наділений правом відстрочення, зменшення та звільнення від сплати судового збору лише, щодо фізичних осіб за наявності певних умов та юридичних осіб за наявності підстав визначених пунктом 3 частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір».

Як свідчать матеріали справи предметом спору у даній справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Також, положення пунктів 1, 2 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію. За таких обставин підстав для відстрочення сплати судового збору у цій справі немає (подібна за змістом правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 05.03.2021 у справі № 910/9741/20, від 06.01.2021 у справі № 927/579/19, від 31.03.2021 у справі № 903/465/20, від 26.04.2021 у справі № 5028/19/59/2012, від 22.02.2021 у справі № 910/17424/19, від 19.04.2021 у справі № 908/859/20, у постанові від 25.03.2021 у справі № 912/3514/20).

При цьому, питання про відстрочення сплати судового збору вирішується судом у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження наявності передбачених законом обставин, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Слід відзначити, що необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

За змістом частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (див. рішення суду від 28.10.1998 року у справі "Ейрі проти Ірландії", серія А, №32).

Обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти (див. рішення суду від 28.11.2006 року у справі "Апостол проти Грузії", заява №40765/02). При цьому, суд в якості "законної мети" визнає, зокрема, фінансування функціонування органів судової влади та дію в якості стримуючого фактору від легковажних позовів (див. рішення суду від 12.06.2007 року у справі "Станков проти Болгарії", заява №68490/01).

Суд відзначає, що законодавче закріплення судових витрат має на меті: по-перше, відшкодування державі витрат, понесених на утримання судової системи і забезпечення її діяльності (саме у цьому проявляється компенсаційна функція інституту судових витрат); по-друге: покладає певні витрати на тих, хто звертається до суду за захистом, що покликано дисциплінувати фізичних та юридичних осіб від подання до суду необґрунтованих заяв та клопотань, забезпечуючи таким чином також процесуальну економію.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява №24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).

Європейський суд з прав людини в рішенні "Креуз проти Польщі" у справі 28249/95 від 19 червня 2001 року зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Суд під час розгляду клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору за подання позову у даній справі, врахував вимоги статті 8 Закону України «Про судовий збір» та встановив, що заявник не обґрунтував та не надав належних та допустимих доказів, з якими Закон України «Про судовий збір» пов`язує обставини можливості відстрочення позивачу сплати судового збору.

З огляду на наведені підстави, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав відстрочення сплати судового збору.

Також, позивачем до заяви про усунення недоліків долучено клопотання про продовження строку на виконання ухвали господарського суду міста Києва від 16.04.2024 у справі № 910/18388/23.

Дослідивши означене клопотання, суд зазначає наступне.

Згідно із частинами першою - четвертою статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання встановлених процесуальним законом вимог, протягом п`яти днів з дня надходження її до суду постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються її недоліки, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Тобто, якщо позовна заява залишається судом без руху, то позивачу надається строк для усунення її недоліків. Цей строк встановлюється судом, проте не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частин першої, другої статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Згідно із частинами четвертою, шостою, сьомою статті 119 Господарського процесуального кодексу України одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущений строк. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У випадку залишення судом клопотання про звільнення скаржника від сплати судового збору без розгляду або відмови в задоволенні такого клопотання суд постановляє ухвалу, яку направляє позивачу.

Отримавши її, позивач повинен виконати ухвалу суду про залишення позовної заяви без руху, а саме подати суду докази сплати судового збору. У випадку якщо позивач не встигає цього зробити до закінчення строку, наданого судом або встановленого законом на усунення недоліків, він може звернутись до суду із заявою, відповідно, про продовження або поновлення зазначеного строку.

Північний апеляційний господарський суд у постанові від 05.03.2024 у даній справі дійшов висновку про те, що перед постановленням ухвали про повернення апеляційної скарги з підстав неусунення скаржником її недоліків суд має переконатись, що скаржник отримав ухвалу про залишення без розгляду або відмову в задоволенні його клопотання про звільнення від сплати судового збору та має розумний строк для сплати судового збору і подання заяви про продовження або поновлення строку на усунення недоліків разом з доказами сплати судового збору.

З урахуванням вищевказаного, з метою забезпечення позивачу права на усунення недоліків, зважаючи на те, що позивач у клопотанні не зазначив конкретного строку, який необхідний останньому для сплати судового збору, суд дійшов висновку про продовження Товариству з обмеженою відповідальністю «Кріополіс» строку на усунення недоліків шляхом сплати судового збору на 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

Керуючи ст. ст. 118, 119, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Законом України «Про судовий збір» господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Кріополіс» про відстрочення сплати судового збору.

2. Продовжити Товариству з обмеженою відповідальністю «Кріополіс» строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання доказів сплати судового збору у сумі 499 500, 00 грн. на 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

3. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Кріополіс», що в разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулась із позовною заявою (частина 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України).

4. Відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її підписання. Дана ухвала не підлягає оскарженню.

5. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається https://ki.arbitr.gov.ua/.

Суддя В.С. Ломака