Рішення

від 20.12.2023 по справі 926/4567/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 року м. ЧернівціСправа № 926/4567/23

Суддя Господарського суду Чернівецької області Дутка В.В., при секретарі судового засідання Токарюк Н.Я., розглянувши матеріали справи

за позовом комунального підприємства "Міський торговельний комплекс "Калинівський ринок", м. Чернівці

до товариства з обмеженою відповідальністю "НОВО БУД", м. Чернівці

про стягнення грошових коштів у сумі 185273,08 грн

Представники сторін:

від позивача - Ткач Ф.Г., довіреність від 16.12.2021

від відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ :

19.10.2023 комунальне підприємство "Міський торговельний комплекс "Калинівський ринок" звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "НОВО БУД" про стягнення грошових коштів у сумі 185273,08 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що ним на підставі договору підряду №233д від 16.12.2020 на рахунок відповідача в якості авансу перераховано грошові кошти у загальному розмірі 1200000,00 грн, проте відповідач взяті на себе зобов`язання щодо виконання підрядних робіт не виконав, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача невикористаний авансовий платіж в сумі 184771,92 грн та 3 % річних в сумі 501,16 грн.

Ухвалою від 30.10.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи призначено на 20.11.2023. Сторонам встановлено строк на подання відзиву на позов і відповіді на відзив.

Ухвалою від 05.12.2023 відкладено розгляд справи на 18.12.2023.

У судовому засіданні 18.12.2023 оголошено перерву до 20.12.2023.

19.12.2023 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання (пояснення) по суті спору до якого додані довідка про вартість виконаних робіт (КБ-3) та акт приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в), в якому вказано, що відповідач невідкладно відновив будівельні роботи у більшому обсязі, ніж передбачено авансовим платежем, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, суперечать умовам укладеного договору підряду і просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

20.12.2023 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі відповідача за наявними у справі матеріалами. Проти позову заперечує та просить взяти до уваги пояснення надіслані відповідачем.

Представник позивача у судовому засіданні 20.12.2023 заперечував проти вказаного клопотання (пояснень) від 19.12.2023, вказавши, що акт та довідку які долучено до клопотання не отримували ні електронною поштою, ні Укрпоштою. Крім того, територія ринку є режимним об`єктом і без дозволу адміністрації приступити до виконання робіт не можливо. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Дослідивши вказане клопотання (пояснення) по суті спору, суд зазначає наступне.

Надіслані відповідачем пояснення у справі від 19.12.2023 за своїм змістом фактично є відзивом на позов, який вже був предметом дослідження та ухвалою суду від 20.11.2023 залишено без розгляду.

Частиною 8 ст. 165 ГПК України врегульовано, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Стаття 251 ГПК України регулює особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні, згідно з ч.1 якої відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Згідно зі ст.115 ГПК України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку; заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, право на подання відзиву на позовну заяву може бути реалізовано відповідачем виключно у строк, встановлений судом, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії.

Згідно зі ст.119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Отже, зміст наведених норм свідчить про те, що право сторони на вчинення процесуальних дій, зокрема, на подання відзиву на позов, обумовлено наявністю певних обмежень та умов, визначених Господарським процесуальним кодексом України.

Відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належних їм процесуальних прав, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання відповідних заяв.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Справа № 926/4567/23 розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, пояснення із запереченнями проти позову подано відповідачем на 3-е судове засідання.

Відповідач, подавши до суду заперечення проти позову з пропуском встановленого строку (на 3-е судове засідання), не звертався до суду з клопотанням про поновлення строку для подання відзиву, не надав будь-яких доказів поважності причин, через які пропущено такий строк.

Відповідач жодним чином не обґрунтовує та не надає доказів на підтвердження неможливості подання ним пояснень у встановлений судом строк.

Відповідно до статті 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Таким чином, враховуючи подання відповідачем пояснень від 19.12.2023, які фактично дублюють відзив на позов, з пропуском встановленого судом строку без заявлення клопотання про поновлення строку для подання відзиву, без подачі доказів поважності причин, через які пропущено такий строк, відтак пояснення відповідача слід залишити без розгляду.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

16.12.2020 між Комунальним підприємством "Міський торговельний комплекс "Калинівський ринок" (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ново Буд" (далі - Підрядник) укладено Договір підряду №233д.

Згідно пункту 1.1. Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується в порядку та на умовах даного Договору, на свій ризик виконати роботи з: Облаштування зупинок очікування транспорту на підпірній стіні на території КП МТК "Калинівський ринок в м. Чернівці", своїми матеріалами, обладнанням і механізмами згідно технічного завдання до закупівлі UA-2020-11-30-005094-b (Додаток № 1 до даного договору), проектно-кошторисної документації (Додаток № 2 до даного договору) та цінової пропозиції поданої до закупівлі UA-2020-11-30-005094-b (Додаток № 3 до даного договору), а Замовник зобов`язується прийняти та здійснити оплату виконаних робіт на підставі актів виконаних робіт (КБ-3).

Відповідно до пункту 1.2. Договору, Підрядник в межах кошторису, складеного згідно з Правил визначення вартості будівництва ДСТУ Б.Д.1.1.-1.2013, виконує на свій ризик власними (залученими) силами та відповідними засобами всі передбачені проектно-кошторисною документацією роботи, здає в обумовлені строки об`єкт в експлуатацію замовнику, усуває протягом гарантійного терміну експлуатації об`єкту недоліки, які зумовлені неякісним виконанням робіт.

В пункті 3.1. Договору сторонами визначено, що ціна договору є твердою та становить 1 766 821,12 гривня, 12 копійок, в т.ч. ПДВ 294 470,20 гривень 20 копійок, згідно пп. 3 п. 297.1 ст. 297 ПК України, включаючи всі обов`язкові платежі, відповідно до цінової пропозиції поданої в закупівлі UA-2020-11-30-005094-b (Додаток № 3 до даного Договору) та проектно-кошторисної документації (Додаток № 2 до даного договору). ПДВ складає 294470,20 грн. Ціна договору без ПДВ складає 1472351,00 грн.

Згідно пункту 4.1. Договору, до початку виконання робіт Замовник може перерахувати підряднику авансовий платіж на придбання матеріалів в розмірі передбаченому проектно-кошторисною документацією.

Відповідно до пункту 5.1. Договору, Роботи повинні бути виконані до 31.12.2020.

Згідно пункту 11.3. Договору, даний Договорів підряду набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами його умов.

31.12.2020 між Сторонами укладено Додатковий договір № 1 до Договору підряду № 233д, в якому виклали деякі пункти Договору підряду в новій редакції, а саме:

1. Пункт 5.1. Договору, роботи повинні бути виконані до 31.03.2021.

2. Пункт 11.3. Договору, даний Договір підряду набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.03.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами його умов.

В подальшому, 26.03.2021 між Сторонами укладено Додатковий договір № 2 до Договору підряду № 233д, в якому Замовник та Підрядник домовились про призупинення виконання робіт до дати закінчення оголошеного рішенням КМУ карантину. А також виклали пункт 5.1. Договору підряду в такій редакції "закінчення виконання робіт до 31.12.2021".

17.12.2020 відповідач звернувся до позивача з листом № 02/12 із вимогою перерахувати на поточний рахунок авансовий платіж на придбання матеріалів в розмірі передбаченому проектно-кошторисною документацією.

На виконання умов договору, позивач 18.12.2020 перерахував відповідачу авансовий пдатіж в сумі 1 200 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1367.

Як вбачається з Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) та Акта про приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за жовтень 2021 року, які містяться в матеріалах справи, відповідачем частково виконано будівельні роботи за Договором підряду № 233д на суму 1 015 228,08 грн (в т.ч. ПДВ - 169204,68 грн).

31.07.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією невідкладно розпочати виконання зобов`язань за договором або повернути (перерахувати) на протязі 10 банківських днів за дня отримання даного повідомлення авансовий платіж в розмірі 184771,92 грн. Вказану претензію відповідач отримав 04.08.2023, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за трек номером 5800704173312.

01.09.2023 позивач звернувся до відповідача з повідомленням - вимогою про відмову позивача від договору підряду №233д від 16.12.2020 та просив повернути невикористану частину авансового платежу в розмірі 184771,92 грн на протязі 10 банківських днів. Дану вимогу відповідач отримав 06.09.2023, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за трек номером 5800704173312.

В свою чергу не виконаними та не переданими підрядником замовнику за відповідними актами залишаються роботи на загальну суму 636 971,96 грн.

Станом на дату звернення з позовом, відповідач невикористану частину авансового платежу в розмірі 184771,92 грн не повернув, роботи згідно з договором частково не виконав, що і стало причиною звернення позивача до суду. У зв`язку з невиконанням зобов`язання, повивач нарахував до стягнення 3% річних за період з 17.09.2023 до 19.10.2023 в сумі 501,16 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Дослідивши умови укладеного договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою цей договір є договором підряду.

Відповідно до частини 1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 570 ЦК України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Так, умовами договору сторонами передбачено здійснення замовником авансових платежів на придбання матеріалів.

Матеріалами справи підтверджується перерахування позивачем на рахунок відповідача авансу згідно договору в сумі 1200000,00 грн, про що свідчить платіжне доручення №1367 від 18.12.2020.

Відповідно до частини 1 статті 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Приписами частини 1 статті 877 ЦК України передбачено, що підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Згідно із частиною 4 статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Судом встановлено, що відповідачем на виконання умов договору підряду частково виконано роботи в сумі 1015228,08 грн, що підтверджується Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) та Актом про приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за жовтень 2021 року. Вказані акт та довідка підписані сторонами без зауважень. В свою чергу, в матеріалах справи відсутні докази виконання та передачі підрядником замовнику за відповідними актами робіт на загальну суму 751593,04 грн (1766821,12 - 1015228,05).

Верховний Суд у постановах від 22.01.2019 у справі №922/1119/18, від 07.12.2018 у справі №910/23196/17, від 02.04.2019 у справі №917/194/18 дійшов висновку, що належними і допустимими доказами використання одержаного авансу є, зокрема, підписані сторонами примірні форми КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт", КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати".

Положенням статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України).

За частиною першою статті 193 Господарського кодексу України, яка кореспондується з частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Частинами 1 та 2 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 2 ст. 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

За умовами п. 10.1. Договору, у випадку порушення умов договору однією стороною друга сторона має право у випадках, передбачених законодавством, розірвати цей договір із стягненням усіх збитків, що виникли, з винної сторони.

Як вбачається з п.1 додаткового договору № 2 від 26.03.2021, сторони домовилися про призупинення виконання робіт до дати закінчення оголошеного рішенням КМУ карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", відмінено з 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Судом встановлено, що 31.07.2023 позивач звернувся до відповідача з проханням невідкладно розпочати виконання зобов`язань за договором підряду або повернути на протязі 10 банківських днів з дня отримання даного повідомлення невикористаного авансового платежу в сумі 184771,92 грн. Вказане повідомлення відповідачем отримано 04.08.2023, однак до виконання робіт відповідач не приступив, доказів протилежного суду не надано.

Як вже зазначалося судом та вбачається із матеріалів справи, враховуючи, що строки виконання робіт сплинули, позивач скористався своїм правом на відмову від договору в односторонньому порядку, надіславши 01.09.2023 відповідачу повідомлення-вимогу про розірвання договору підряду та повернення авансового платежу протягом 10 банківських днів з дня отримання даного повідомлення. Повідомлення-вимогу про розірвання договору підряду відповідач отримав 06.09.2023.

За змістом п. 2 додаткового договору № 2 від 26.03.2021, строк договору закінчився 31.12.2021. Утім, закінчення строку дії договору не є підставою припинення зобов`язань, що виникли відповідно до його умов, оскільки, як встановлено статтею 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Тож, направленням вимоги від 01.09.2023 позивач реалізував своє право, передбачене частиною другою статті 849 Цивільного кодексу України, на відмову від договору, умовами якого були передбачені зобов`язання відповідача з виконання робіт, з огляду на що відповідні договірні зобов`язання припинились 16.09.2023.

Відповідно до ч. 2 ст. 570 Цивільного кодексу України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом.

За приписами положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Таким чином, аванс є звичайною сумою попередньої оплати за договором, яка не є забезпечувальною функцією, властивою задатку. У разі невиконання зобов`язання, по якому передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 28.11.2019 та від 04.12.2019 у справах № 910/1084/18, №910/1085/18.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (правова позиція викладена в Постанові ВС КГС у справі №910/12382/17 від 21.02.2018).

Судом враховано правову позицію Верховного Суду, що наведену у постанові від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17, згідно якої з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України).

Правовий аналіз ст. 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за наявності сукупності умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом.

Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов`язання на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

Отже, враховуючи, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів виконання робіт у строки, визначені договором, а також доказів повернення сплаченої позивачем суми попередньої оплати, припинення дії договору, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 184771,92 гривень сплаченого, але невикористаного авансу.

Щодо стягнення 3 % річних в сумі 501,16 грн за період з 17.09.2023 до 19.10.2023, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або Законом.

Відповідно пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правового висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду України, зокрема в постановах: від 09.02.2021 у справі № 520/17342/18, від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц та від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не мають характеру штрафних санкцій і є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, навіть, якщо умовами договору не передбачено стягнення інфляційних та річних.

Суд перевіривши розрахунок позивача 3 % річних, дійшов висновку про його правомірність.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача 501,16 грн - 3 % річних.

Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов`язання в строки визначені Договором, відповідач, у порушення приписів ст.ст.73,74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем обґрунтовані та доведені, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись статтями 129, 238-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "НОВО БУД" (58018, м. Чернівці, вул. Головна, 190, квартира 6, код ЄДРПОУ 39866791) на користь комунального підприємства "Міський торговельний комплекс "Калинівський ринок" (58013, м. Чернівці, вул. Калинівська, 13-А, код ЄДРПОУ 22849693, IBAN НОМЕР_1 ) суму невикористаного авансу в розмірі 184771,92 грн, 501,16 грн - 3% річних та судовий збір у розмірі 2786,18 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено і підписано 22.12.2023.

Суддя В.В.Дутка