Постанова

від 29.04.2024 по справі 926/4567/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2024 р. Справа №926/4567/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої суддіОрищин Г.В.,

суддівГалушко Н.А.,

Желіка М.Б.

розглянув без повідомлення (виклику) представників сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ново Буд»

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 20.12.2023 (повний текст рішення складено 22.12.2023, суддя Дутка В.В.)

у справі № 926/4567/23

за позовом комунального підприємства «Міський торговельний комплекс «Калинівський ринок»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ново Буд»

про стягнення грошових коштів у сумі 185273,08 грн

19.10.2023 комунальне підприємство «Міський торговельний комплекс «Калинівський ринок» (далі КП «МТК «Калинівський ринок») звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом про стягнення 185273,08 грн з Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Ново Буд». В обґрунтування своїх позовних вимог КП «МТК «Калинівський ринок» покликається на те, що на підставі договору підряду №233д від 16.12.2020 товариство, в якості авансу, перерахувало на рахунок відповідача грошові кошти у загальному розмірі 1200000,00 грн, проте відповідач взяті на себе зобов`язання щодо виконання підрядних робіт не виконав, у зв`язку з чим позивач просить стягнути невикористаний авансовий платіж в сумі 184771,92 грн та 501,16 грн 3 % річних.

Господарський суд Чернівецької області в рішенні від 20.12.2023 позовні вимоги КП «МТК «Калинівський ринок» задоволив; з ТОВ «Ново Буд» на користь позивача стягнув 184771,92 грн невикористаного авансу, 501,16 грн. 3% річних та 2786,18 грн судового збору.

Задовільняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з такого:

- матеріалами справи підтверджується перерахування позивачем на рахунок відповідача авансу згідно договору в сумі 1200000,00 грн, про що свідчить платіжне доручення №1367 від 18.12.2020. Судом встановлено, що відповідачем на виконання умов договору підряду частково виконано роботи на суму 1015228,08 грн, що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) та актом про приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за жовтень 2021 року, які підписані сторонами без зауважень;

- 26.03.2021 сторони уклали додатковий договір № 2, в п. 1 якого домовилися про призупинення виконання робіт до дати закінчення оголошеного рішенням КМУ карантину. 31.07.2023 позивач звернувся до відповідача з проханням невідкладно розпочати виконання зобов`язань за договором підряду або протягом 10 банківських днів з дня отримання даного повідомлення повернути невикористаний авансовий платіж в сумі 184771,92 грн. Вказане повідомлення відповідачем отримано 04.08.2023, однак до виконання робіт відповідач не приступив, доказів протилежного суду не надано;

- з огляду на сплив строків виконання робіт, позивач скористався своїм правом на відмову від договору в односторонньому порядку, надіславши 01.09.2023 відповідачу повідомлення-вимогу про розірвання договору підряду та повернення авансового платежу протягом 10 банківських днів з дня отримання даного повідомлення. Повідомлення-вимогу про розірвання договору підряду відповідач отримав 06.09.2023;

- враховуючи, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів виконання робіт у строки, визначені договором, а також доказів повернення сплаченої позивачем суми попередньої оплати, припинення дії договору, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 184771,92 гривень сплаченого, але невикористаного авансу та 501,16 грн. 3% річних, нарахованих за період з 17.09.2023 до 19.10.2023, в якості компенсації за користування утримуваними грошовими коштами.

Відповідач не погодився з ухваленим рішенням місцевого господарського суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а також неповне з`ясування дійсних обставин справи, що полягало в такому:

-відповідач стверджує, що судом першої інстанції безпідставно залишено без розгляду його відзив на позовну заяву та, з покликанням на приписи ст. 165 ГПК України, зазначає, що останнім днем строку на подання відзиву є 17.11.2023, оскільки ухвала про відкриття провадження у справі отримана товариством 03.11.2023. Водночас, скаржник зазначає, що суд неправомірно не взяв до уваги докази, які подані ним разом із поясненнями 19.12.2023;

-судом помилково не було взято до уваги відсутність підстав для стягнення з відповідача грошової суми в розмірі 184771,92 грн та 501,16 грн 3% річних, оскільки відповідач умови договору не порушив, позаяк сторони домовилися про призупинення виконання робіт до закінчення оголошеного КМУ карантину. Разом з тим, суд залишив поза увагою той факт, що відповідач невідкладно відновив виконання робіт та виконав будівельні роботи у більшому обсязі, ніж передбачалося авансовим платежем, що підтверджується документами, долученими до відзиву на позов;

-на думку скаржника безпідставним є нарахування та стягнення з нього 3% річних, так як відповідач не є боржником у даному випадку, а долученими до відзиву документами підтверджується виконання ним, взятих на себе зобов`язань.

З огляду на наведене, ТОВ «Ново Буд» просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду, а в задоволенні позовних вимог відмовити.

Скориставшись своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи апелянта, з огляду на таке:

-відзив на позов взагалі був підписаний та поданий лише 20.11.2023, навіть поза межами п`ятнадцятиденного строку з моменту одержання ухвали суду, що підтверджується карткою руху документу та протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису. При цьому, відповідачем не було подано жодного клопотання про поновлення строку для подання відзиву на позов з обґрунтуванням поважності причин його пропуску, а тому суд першої інстанції обґрунтовано залишив відзив на позов без розгляду. Позивач звертає увагу суду на те, що перше засідання у справі було проведено 20.11.2023 р., друге - 05.12.2023 та відкладались ці засідання за клопотанням представника відповідача. Разом з тим, на третє судове засідання від представника відповідача надійшли пояснення по суті спору із запереченнями проти позову та доказами якими вони обґрунтовуються. Оскільки, подані пояснення представника відповідача фактично дублюють відзив на позов, такі подані з пропуском встановленого судом строку без клопотання про поновлення строку для подання відзиву та доказів, яким обґрунтовуються заперечення, без подачі доказів поважності причин, через які пропущено такий строк, відтак суд правомірно залишив їх також без розгляду та не взяв до уваги при розгляді судового спору, як і сам відзив на позов;

-відповідачем не було доведено, що ним були відновлені(розпочаті) підрядні роботи після закінчення 30.06.2023 карантинних обмежень, зокрема не надано жодних звернень до позивача про їх початок, не надано копій письмових дозволів позивача на початок проведення підрядних робіт та встановлення графіку їх проведення з врахуванням графіку роботи ринку, наявністю великого скупчення людей в певні дні і години, тощо, не надано виконавчої документації, яка ведеться під час проведення будівельних робіт та документації по витратах та закупівлі матеріалів у зазначений період;

-відповідності до п. 4.3. договору підряду № 233д від 16.12.2020 акти виконаних робіт готує підрядник і передає їх для підписання уповноваженому представнику технічного нагляду, авторського нагляду, уповноваженому представнику замовника(позивача). Доказів передачі акта за липень 2023 представнику технагляду не надано, також як і не надано доказів перевірки ним об`ємів виконаних робіт згідно зазначеного акта. При цьому, акт та довідка за жовтень 2021 замовником(позивачем) були підписані лише після перевірки обсягів робіт представником технічного нагляду, про що є відповідні відмітки в довідці та акті за формою КБ-2 та КБ-3, копії яких наявні в матеріалах справи;

-безпідставними є доводи відповідача про направлення на електронну адресу позивача 27.07.2023 довідки та акта за липень 2023, оскільки доказів такого направлення та підтвердження доставки у спосіб та у відповідності до вимог електронного документообігу не надано, відсутні також відомості про підписання такого електронного документу, проставлення на ньому електронного цифрового підпису, тощо;

-позивач вважає правомірним нарахування відповідачу 3% річних, позаяк спірні кошти, після відмови позивача від договору(припинення договірних правовідносин) протиправно перебувають у володінні відповідача.

Підсумовуючи наведене, позивач просить суд відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги ТОВ «Ново Буд», а оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

З огляду на приписи ч. 10 ст. 270 ГПК України, з врахуванням ціни позову, розгляд апеляційної скарги ТОВ «Ново Буд» здійснюється Західним апеляційним господарським судом без виклику представників сторін.

Розглянувши доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції приписів процесуального законодавства в частині залишення без розгляду відзиву на позовну заяву, судова колегія зазначає таке:

Відповідно до ч. 1 ст. 165 ГПК України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

Частина 8 згаданої статті визначає, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи 30.10.2023 Господарським судом чернівецької області було постановлено ухвалу про відкриття провадження у даній справі, якою зокрема, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов до 14.11.2023.

Аналізом матеріалів справи встановлено, що відзив на позов був сформований відповідачем 17.11.2023 після 18 години (тобто після закінчення робочого дня), поданий через «Електронний суд» та зареєстрований канцелярією суду 20.11.2023 (а.с. 63).

Стаття 251 ГПК України регулює особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні, згідно з ч.1 якої відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ст.115 ГПК України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Стаття 118 ГПК України визначає, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку; заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, право на подання відзиву на позовну заяву може бути реалізовано відповідачем виключно у строк, встановлений судом, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії.

У відповідності до ст.119 ГПК України суд, за заявою учасника справи, поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Відповідач, подаючи до суду відзив на позов поза межами визначених ухвалою та нормами ст. 165 ГПК України строків, не клопотав перед судом про поновлення строку на вчинення відповідної процесуальної дії, таким чином, судова колегія не вбачає у діях суду першої інстанції, які полягали в залишенні відзиву на позов без розгляду, порушення вимог процесуального закону.

Щодо тверджень апелянта про залишення поданих ним пояснень без розгляду, то суд апеляційної інстанції зазначає, що дана справа розглядалася судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження та призначена до розгляду на 20.11.2023, відповідно до ухвали від 30.10.2023.

Судові засідання 20.11.2023 та 05.12.2023 були відкладені за клопотаннями представника відповідача.

18 та 19.12.2023 через систему «Електронний суд» представником відповідача були подані пояснення по суті спору із запереченнями проти позову та доказами якими вони обґрунтовуються, аргументи в яких були аналогічні відзиву на позов, який поданий з пропуском встановленого судом строку без клопотання про поновлення строку для подання відзиву та доказів, яким обґрунтовуються заперечення, відтак, правомірно залишені судом першої інстанції без розгляду.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення відсутні, з огляду на наступне:

16.12.2020 між КП «МТК «Калинівський ринок» (замовник) та ТОВ «Ново Буд» (підрядник) було укладено договір підряду №233д, за умовами п. 1.1. якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується в порядку та на умовах даного договору, на свій ризик виконати роботи з: «Облаштування зупинок очікування транспорту на підпірній стіні на території КП «МТК «Калинівський ринок в м. Чернівці», своїми матеріалами, обладнанням і механізмами згідно технічного завдання до закупівлі UA-2020-11-30-005094-b (додаток № 1 до даного договору), проектно-кошторисної документації (додаток № 2 до даного договору) та цінової пропозиції, поданої до закупівлі UA-2020-11-30-005094-b (додаток № 3 до даного договору), а замовник зобов`язується прийняти та здійснити оплату виконаних робіт на підставі актів виконаних робіт (КБ-3).

Відповідно до пункту 1.2. договору, підрядник в межах кошторису, складеного згідно Правил визначення вартості будівництва ДСТУ Б.Д.1.1.-1.2013, виконує на свій ризик власними (залученими) силами та відповідними засобами всі передбачені проектно-кошторисною документацією роботи, здає в обумовлені строки об`єкт в експлуатацію замовнику, усуває протягом гарантійного терміну експлуатації об`єкту недоліки, які зумовлені неякісним виконанням робіт.

В пункті 3.1. договору сторони погодили, що ціна договору є твердою та становить 1766821,12 гривня, в т.ч. ПДВ 294470,20 гривень, згідно пп. 3 п. 297.1 ст. 297 ПК України, включаючи всі обов`язкові платежі, відповідно до цінової пропозиції поданої в закупівлі UA-2020-11-30-005094-b (додаток № 3 до даного договору) та проектно-кошторисної документації (додаток № 2 до даного договору). ПДВ складає 294470,20 грн. Ціна договору без ПДВ складає 1472351,00 грн.

За умовами пункту 4.1. договору, до початку виконання робіт замовник може перерахувати підряднику авансовий платіж на придбання матеріалів в розмірі передбаченому проектно-кошторисною документацією.

В п. 5.1. договору сторони передбачили, що роботи повинні бути виконані до 31.12.2020.

Договір підряду, у відповідності до п. 11.3., набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами його умов.

31.12.2020 сторони уклали додатковий договір № 1 до договору підряду № 233д, в якому деякі пункти договору підряду виклали в новій редакції:

« 1. Пункт 5.1. договору, роботи повинні бути виконані до 31.03.2021.

2. Пункт 11.3. договору, даний договір підряду набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.03.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами його умов.»

Згодом, 26.03.2021 сторони уклали додатковий договір № 2 до договору підряду № 233д, в якому домовились про призупинення виконання робіт до дати закінчення оголошеного рішенням КМ України карантину та виклали пункт 5.1. договору підряду в новій редакції, що передбачає закінчення виконання робіт до 31.12.2021.

17.12.2020 відповідач звернувся до позивача з листом № 02/12 із вимогою перерахувати на поточний рахунок авансовий платіж на придбання матеріалів в розмірі передбаченому проектно-кошторисною документацією.

На виконання умов договору, позивач 18.12.2020 перерахував відповідачу авансовий платіж в сумі 1200 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1367.

Як вбачається з довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) та акта про приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за жовтень 2021 року, які містяться в матеріалах справи, відповідачем частково виконано будівельні роботи за договором підряду №233д на суму 1015228,08 грн (в т.ч. ПДВ - 169204,68 грн).

31.07.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією невідкладно розпочати виконання зобов`язань за договором або повернути (перерахувати) протягом 10 банківських днів з дня отримання даного повідомлення авансовий платіж в розмірі 184771,92 грн. Вказану претензію відповідач отримав 04.08.2023, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за трек номером 5800704173312.

01.09.2023 позивач звернувся до відповідача з повідомленням - вимогою про відмову позивача від договору підряду №233д від 16.12.2020 та просив повернути невикористану частину авансового платежу в розмірі 184771,92 грн протягом 10 банківських днів. Дану вимогу відповідач отримав 06.09.2023, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за трек номером 5800704173312.

Відповідач невикористану частину авансового платежу позивачу не повернув, роботи згідно з договором в повному обсязі не виконав, що слугувало підставою для звернення КП «МТК «Калинівський ринок» до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 184771,92 грн авансового платежу та 501,16 грн 3% річних, нарахованих позивачем за період з 17.09.2023 до 19.10.2023.

За приписами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також інші юридичні факти.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором, у відповідності до ч. 1 ст. 626 ЦК України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором підряду, у відповідності до ч.1 ст. 837 ЦК України, одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

За умовами ч. 2 ст. 570 ЦК України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Сторони в договорі обумовили здійснення замовником авансових платежів на придбання матеріалів, таким чином, позивач перерахував на рахунок відповідача 1200000,00 грн авансу, що підтверджується платіжним дорученням №1367 від 18.12.2020.

Частина 1 статті 875 ЦК України передбачає, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до ч.1 ст. 877 ЦК України підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами (ч. 4 ст. 882 ЦК України).

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, відповідачем на виконання умов договору підряду частково виконано роботи на суму 1015228,08 грн, що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) та актом про приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за жовтень 2021, що підписані сторонами без зауважень. В свою чергу, в матеріалах справи відсутні докази виконання та передачі підрядником замовнику за відповідними актами робіт на загальну суму 751593,04 грн (1766821,12 - 1015228,05).

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 22.01.2019 у справі №922/1119/18, від 07.12.2018 у справі №910/23196/17, від 02.04.2019 у справі №917/194/18, належними і допустимими доказами використання одержаного авансу є, зокрема, підписані сторонами примірні форми КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт", КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати".

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно, у відповідності до ст. 530 ЦК України, підлягає виконанню у цей строк (термін). Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 615 ЦК України).

Частинами 1 та 2 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За умовами ч. 3 ст. 651 ЦК України в разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (ч. 2 ст. 849 ЦК України).

В п. 10.1. договору сторони погодили, що у випадку порушення умов договору однією стороною друга сторона має право у випадках, передбачених законодавством, розірвати цей договір із стягненням усіх збитків, що виникли, з винної сторони.

Водночас, уклавши додатковий договір № 2 від 26.03.2021, сторони домовилися про призупинення виконання робіт до дати закінчення оголошеного рішенням КМ України карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», карантин відмінено з 30.06.2023 на всій території України.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.07.2023 позивач звернувся до відповідача з проханням невідкладно розпочати виконання зобов`язань за договором підряду або повернути протягом 10 банківських днів з дня отримання даного повідомлення невикористаний авансовий платіж в сумі 184771,92 грн. Дане повідомлення відповідачем отримано 04.08.2023, однак до виконання робіт відповідач не приступив, доказів протилежного суду не надано.

З огляду на сплив строків виконання робіт, позивач скористався своїм правом на відмову від договору в односторонньому порядку, надіславши 01.09.2023 відповідачу повідомлення-вимогу про розірвання договору підряду та повернення залишку авансового платежу протягом 10 банківських днів з дня отримання даного повідомлення, яке було отримано відповідачем 06.09.2023.

Відповідно до п. 2 додаткового договору № 2 від 26.03.2021, строк договору закінчився 31.12.2021, проте, закінчення строку дії договору не є підставою припинення зобов`язань, що виникли відповідно до його умов, оскільки, як встановлено статтею 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Отже, направленням вимоги від 01.09.2023 позивач реалізував своє право, передбачене ч. 2 ст. 849 ЦК України, на відмову від договору, умовами якого були передбачені зобов`язання відповідача з виконання робіт, з огляду на що відповідні договірні зобов`язання припинились 16.09.2023.

За умовами ч. 2 ст. 570 Цивільного кодексу України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом.

У відповідності до положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Таким чином, аванс є звичайною сумою попередньої оплати за договором, яка не є забезпечувальною функцією, властивою задатку. В разі невиконання зобов`язання, по якому передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, що відповідає правовій позиції, наведеній Верховним Судом у постановах від 28.11.2019 та від 04.12.2019 у справах № 910/1084/18, №910/1085/18.

Отже, виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (правова позиція викладена в Постанові ВС КГС у справі №910/12382/17 від 21.02.2018).

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України).

Правовий аналіз ст. 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за наявності сукупності умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом. Відповідна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів виконання робіт у строки, визначені договором, а також доказів повернення сплаченої позивачем суми попередньої оплати, припинення дії договору, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 184771,92 гривень сплаченого, але невикористаного авансу

Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду України у своїх постановах, зокрема, від 09.02.2021 у справі № 520/17342/18, від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц та від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначила, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не мають характеру штрафних санкцій і є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, навіть, якщо умовами договору не передбачено стягнення інфляційних та річних.

Зважаючи, що спірні кошти, після відмови позивача від договору протиправно перебували у володінні відповідача, позивач правомірно нарахував відповідачу 501,16 грн 3 % річних за період з 17.09.2023 до 19.10.2023.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відхиляючи доводи скаржника, суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі «Проніна проти України», в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).

З врахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення ухвалено відповідно до норм чинного законодавства, наведених правових позицій Верховного Суду та встановлених обставин справи.

Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухваленого у цій справі рішення.

Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ново Буд».

Рішення Господарського суду Чернівецької області від 20.12.2023 у справі №926/4567/23 залишити без змін.

Судові витрати покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Справу повернути в Господарський суд Чернівецької області.

Головуючий суддяГ.В. Орищин

суддяН.А. Галушко

суддяМ.Б.Желік