Ухвала

від 20.12.2023 по справі 924/318/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 924/318/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Мачульський Г. М., Могил С. К.,

секретар судового засідання - Денисевич А. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Релігійної організації "Кам`янець-Подільська Свято-Миколаївська парафія Кам`янець-Подільської Єпархії Української Православної церкви" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 (колегія суддів: Гудак А.В., Мельник О.В., Олексюк Г. Є.) та рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.06.2023 (суддя Гладій С. В.)

у справі за позовом Національного історико-архітектурного заповідника "Кам`янець" до Релігійної організації "Кам`янець-Подільська Свято-Миколаївська парафія Кам`янець-Подільської Єпархії Української Православної церкви" про зобов`язання звільнити будівлю Миколаївської церкви з дзвіницею та передати її національному історико-архітектурному заповіднику "Кам`янець"

та зустрічним позовом Релігійної організації "Кам`янець-Подільська Свято-Миколаївська парафія Кам`янець-Подільської Єпархії Української Православної церкви" до Національного історико-архітектурного заповідника "Кам`янець" про внесення змін до пункту 1 угоди № 5/4 про внесення доповнень до типового договору про безоплатне користування релігійною організацією культовими будівлями та іншим майном, що є державною власністю, від 15.03.2009 № 5,

за участю представника відповідача (позивача за зустрічним позовом) - Вересюка О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2023 року Національний історико-архітектурний заповідник "Кам`янець" (далі - Заповідник) звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Релігійної організації "Кам`янець-Подільська Свято-Миколаївська парафія Кам`янець-Подільської Єпархії Української Православної церкви" (далі - Церква) про зобов`язання звільнити будівлю Миколаївської церкви з дзвіницею та передати її позивачу. На обґрунтування позовних вимог Заповідник послався на відсутність підстав для користування Церквою спірним майном.

2. Церква, зі свого боку, звернулася до цього ж суду із зустрічним позовом до Заповідника про внесення змін до пункту 1 угоди № 5/4 про внесення доповнень до типового договору про безоплатне користування релігійною організацією культовими будівлями та іншим майном, що є державною власністю, від 15.03.2009 року № 5 (далі - типовий договір) стосовно продовження строку його дії.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. 22.11.1990 Виконавчий комітет Кам`янець-Подільської міської Ради народних депутатів прийняв рішення № 411а про передачу приміщення Миколаївської церкви/пам`ятки архітектури XIV століття з дзвіницею, розташованих за адресою: Хмельницька обл., м. Кам`янець-Подільський, пров. Миколаївський (вул. Толстого), 2, общині Руської православної церкви у користування для проведення релігійних обрядів. Доручено укласти охоронний договір на використання будівель, розробити проектну документацію й організувати виконання робіт з їх реставрації.

4. 22.11.1990 Миколаївська церква XIV століття, розташована у пров. Л. Толстого, 2, в особі директора Заповідника на підставі Положення "Про охорону та користування пам`яток історії та культури", затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 16.09.1982 № 865, і релігійне об`єднання Кам`янець-Подільської православної громади уклали охоронний договір на передачу пам`ятки архітектури № 3 (далі - охоронний договір) про безоплатне користування названих вище об`єктів для проведення релігійних обрядів, а 28.11.1990 представники Заповідника, Руської православної церкви м. Кам`янця-Подільського і голови Виконавчого органу релігійної православної громади підписали акт приймання-передачі.

5. 20.11.1991 Церква зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

6. 27.08.2009 Кам`янець - Подільська міська рада на підставі рішення цієї ж ради від 04.08.2009 № 35 видала Церкві державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 333838, згідно з яким остання є постійним користувачем земельної ділянки площею 0,1100 га (1100 кв. м) з цільовим призначенням - для обслуговування комплексу споруд Свято-Миколаївської церкви. Цей акт зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030974400018 і до нього долучений план меж земельної ділянки з кадастровим номером 6810400000:02:003:0021.

7. 15.03.2009 Заповідник та Церква уклали типовий договір, строком дії до 15.03.2014. Цього ж дня сторони підписали акт приймання-передачі № 5 про передачу у користування Миколаївської церкви з дзвіницею і огорожею, будівельний об`єм (загальний) 320 кв. м, у тому числі дзвіниці - 25 кв. м, площею забудови (загальна) 162 кв. м, у тому числі дзвіниці 40 кв. м, площею земельної ділянки - 0,0792 га.

8. Підпунктом 5 пункту 6 типового договору передбачено, що у разі припинення дії цього договору користувач зобов`язаний повернути майно у належному стані, не гіршому ніж під час передачі його у користування, з урахуванням фізичного зносу, або у стані, обумовленому цим договором.

9. Пунктом 10 типового договору передбачено, що у разі, коли майно, що передається, є пам`яткою культурної спадщини чи її частиною, користувач зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання його у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

10. 15.03.2014, 15.03.2019, 21.10.2019, 20.10.2020, 20.10.2021 сторони укладали додаткові угоди про продовження терміну дії типового договору, а в останній раз до 20.10.2022.

11. Миколаївська церква з дзвіницею перебуває у державній власності, власником є держава в особі Міністерства культури України, а Заповідник є користувачем Миколаївської церкви з дзвіницею на праві оперативного управління.

12. 20.02.2023 генеральний директор Заповідника видав наказ № 19 "Про створення комісії для приймання-передачі Миколаївської церкви 14 ст. у пров. Миколаївському, 2 у м. Кам`янці-Подільському". Також надіслав на адресу Церкви листа № 01-17/51, в якому зазначено, що з урахуванням Указу Президента України від 01.12.2022 № 820/2022 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 01.12.2022 "Про окремі аспекти діяльності релігійних організацій в Україні і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" та висновку релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української православної церкви на наявність церковно-канонічного зв`язку з Московським патріархатом, затвердженого наказом Державної служби України з етнополітики та свободи совісті від 27.01.2023 № Н-8/11, Заповідник утримується від продовження дії названого вище типового договору. З метою належною оформлення повернення запропоновано 21.02.2023 з`явитися для підписання акта приймання-передачі майна.

13. 07.03.2023 комісія з приймання-передачі пам`ятки архітектури Миколаївської церкви у складі представників Заповідника склали акт про відмову настоятеля Церкви ОСОБА_1 здійснити передачу будівлі за наслідком спливу 20.10.2022 терміну дії типового договору від 15.03.2009 № 5.

14. 08.03.2023 генеральний директор Заповідника надіслав на адресу Церкви листа № 01-17/93 про підписання акта приймання-передачі майна та звільнення приміщення до 10.03.2023 для подальшого його використання в екскурсійній діяльності. Додатково повідомив про право релігійної організації звернутися до Міністерства культури та інформаційної політики України для отримання згоди на передачу в оренду пам`ятки архітектури.

15. 09.03.2023 Церква звернулася до Заповідника з пропозицією (офертою) про внесення змін щодо продовження терміну дії типового договору та охоронного договору на пам`ятку культурної спадщини від 19.03.2009 року за № 1 на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.

16. Заповідник відмовився від цієї пропозиції, повідомивши заявнику про його право на подальше використання майна у порядку, передбаченому Законом України "Про оренду державного та комунального майна", на підставі договору оренди, який укладає територіальне відділення Фонду державного майна України у Хмельницькій і Вінницькій областях за погодженням з Міністерством культури та інформаційної політики України.

17. 04.04.2023 Кам`янець-Подільська міська рада ухвалила рішення № 377/27 про припинення права користування названою вище земельною ділянкою.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

18. 29.06.2023 Господарський суд Хмельницької області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2023, про задоволення первісного позову та відмову у зустрічному позові.

19. Судові рішення мотивовані тим, що типовий договір не був посвідчений нотаріально у порядку частини другої статті 793 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а тому у силу частини першої статті 220 цього ж Кодексу є нікчемним, відповідно усі укладені до нього додаткові угоди мають таку ж саму юридичну силу. Оскільки типовий договір є нікчемним, то Церква зобов`язана звільнити приміщення, що перебувало в неї у користуванні за цим договором. До того ж відсутні підстави для внесення доповнень до цього договору, яких вимагала Церква, як нікчемного.

20. Суди також виснували те, що охоронний договір від 22.11.1990 № 3, укладений між Заповідником і релігійним об`єднанням Кам`янець-Подільської православної громади на виконання рішення виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради народних депутатів від 22.11.1990 № 411а, не є правовою підставою для користування Церквою спірним майном, оскільки стаття 13 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" у редакції, що діяла на момент укладення охоронного договору, встановлювала, що релігійна організація визнається юридичною особою з моменту реєстрації її статуту (положення). Релігійна організація як юридична особа користується правами і несе обов`язки відповідно до чинного законодавства і свого статуту (положення), а згідно із випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Церкви датою її державної реєстрації є 20.11.1991, тобто після укладення вказаного охоронного договору. При цьому спростували посилання Церкви на те, що вона користувалася спірною будівлею на підставі охоронного договору на пам`ятку культурної спадщини від 19.05.2009 № 1, укладеного нею із Заповідником, на тій підставі, що цей охоронний договір укладений на виконання типового договору і відповідно відсутні підстави для користування спірним об`єктом.

21. Крім того, суд апеляційної інстанції з підстав недоведення Церквою обставин неможливості подання нових доказів до суду першої інстанції не прийняв такі докази: заяву про створення та реєстрацію релігійної громади від 01.04.1990; висновку про реєстрацію релігійного об`єднання; рішення президії Кам`янець-Подільської міської ради від 31.07.1990 № 31 "Про передачу Миколаївської церкви общині руської православної церкви"; рішення Виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради від 23.08.1990 № 266 "Про заяву віруючих руської православної церкви"; рішення Виконавчого комітету Хмельницької обласної ради від 26.10.1990 № 190 "Питання релігійної сфери"; довідку про реєстрацію релігійної громади від 17.05.1991; довідку про реєстрацію релігійного об`єднання від 25.12.1990; довідку щодо проекту рішення виконкому Кам`янець-Подільської міської ради; указ керуючого Хмельницької єпархії від 17.12.1990 № 377; протокол виконавчого органу релігійної громади від 28.11.1991; протокол парафіяльних зборів громади Української православної церкви від 06.10.1991; заяву про реєстрацію статуту від 24.10.1991 № 248; статут Кам`янець-Подільської Свято-Миколаївської парафії Хмельницької єпархії; рішення виконавчого комітету Хмельницької обласної ради від 16.10.1991 № 173; свідоцтво про реєстрацію статуту релігійної громади від 20.11.1991 № 217; охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини від 19.05.2009 № 1; угоди до охоронного договору від 19.09.2014 № 1/1; від 19.05.2019 № 1/2; від 21.10.2019 № 1/3; від 20.10.202 № 1/4 0; від 20.10.2021 № 1/5.

Короткий зміст касаційної скарги

22. Церква звернулася із касаційною скаргою про скасування цих судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

23. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки він вважає, що судові рішення ухвалені без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 23.12.2019 у справі № 806/1536/18 (щодо охоронного договору), від 03.02.2022 у справі № 905/730/20 та від 22.12.2022 у справі № 910/9215/21 (стосовно обрання способу захисту), від 02.11.2022 у справі № 922/3166/20 та від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 (щодо негаторного позову).

24. Скаржник також наполягає на неправильному застосуванні судами нижченаведених норм матеріального права, щодо яких відсутні висновки Верховного Суду про їх застосування, а саме стверджує, що: не застосовано Положення про релігійні об`єднання в Українській РСР, затверджене Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 01.11.1976 (далі - Положення), яке було чинним на момент існування спірних правовідносин, у частині виникнення права релігійної громади на безстрокове безоплатне користування культовою спорудою та відсутності юридичного факту його припинення; не застосовано статті 7, 8 та 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» і презумпцію правомірності правочину щодо охоронного договору (стаття 204 ЦК України), статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо законних очікувань релігійної громади на виконання взятих на себе державною організацією (Державою Україна) зобов`язань за укладеними правочинами з відповідачем та щодо прийнятих органами місцевої влади рішень про передачу у безоплатне користування Миколаївської церкви; помилково застосовано частину першу статті 220 і статтю 391 ЦК України.

25. На переконання скаржника, є підстави для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази у контексті зазначених у розділі ІІІ касаційної скарги підстав касаційного оскарження, а саме докази, які підтверджують, що:

- Церква у минулому була релігійною громадою Руської православної церкви у місті Кам`янець-Подільському, яка утворена (зареєстрована) 26.10.1990 з отриманням статусу юридичної особи - 20.11.1991; релігійна громада діяла на підставі Положення, що було чинним на момент існування спірних правовідносин;

- 22.11.1990 Виконавчий комітет Кам`янець - Подільської міської ради народних депутатів прийняв рішення № 411а "Про передачу приміщення Миколаївської церкви по вул. Толстого, 2 общині Руської Православної церкви", у зв`язку з чим укладено охоронний договір від 22.11.1990 № 3, а згодом охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини національного значення від 19.05.2009 року за № 1;

- релігійна громада безперервно і безоплатно користувалася Миколаївською церквою з дзвіницею протягом 1990 - 2023 років і за рахунок її коштів підтримувався належний стан і здійснювалися релігійні обряди.

26. Узагальнено доводи скаржника зводяться до такого:

- Миколаївська церква з дзвіницею перебувала у користуванні відповідача з 1990 року;

- додаткові угоди до типового договору підтверджують виконання сторонами цього правочину до 20.10.2022 та виконання охоронного договору на передачу пам`ятки архітектури від 22.11.1990 № 3;

- саме відповідач є стороною охоронного договору, користувачем Миколаївської церкви з дзвіницею зі встановленим режимом використання (виключно для проведення релігійних обрядів), а також обов`язками щодо охорони пам`ятки, і протилежні висновки судів з цього приводу, які вважали відповідача новою релігійною громадою, не пов`язаною з охоронним договором, є неправильними;

- типовий договір не підлягає нотаріальному посвідченню, він містить усі істотні умови та виконувався сторонами.

Підстави передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

27. Спірним питанням у цій справі є висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності чи відсутності підстав для звільнення Церквою будівлі Миколаївської церкви з дзвіницею та передачу її Заповіднику.

28. Як установили суди попередніх інстанцій, укладений 15.03.2009 між Заповідником і Церквою типовий договір мав строк дії до 15.03.2014, а згодом шляхом підписання додаткових угод продовжений до 20.10.2022. Крім того, на виконання типового договору сторони уклали охоронний договір від 19.05.2009 № 1.

29. Проте Церква після закінчення дії типового договору від 15.03.2009 не звільнила майно, яким користувалася, що стало підставою для звернення Заповідника з цим позовом.

30. Суди попередніх інстанцій виснували, що відповідач за первісним позовом знаходиться у спірному приміщенні незаконно. Однією з таких підстав визначили нікчемність типового договору, який підлягав нотаріальному посвідченню. Оскільки охоронний договір від 19.05.2009 № 1 укладений з метою охорони об`єктів культурної спадщини і сам по собі не тягне виникнення права на користування такими об`єктами, то суди визнали безпідставним перебування Церкви у спірному приміщенні.

31. Водночас суди попередніх інстанцій зробили висновок про те, що охоронний договір (від 22.11.1990 № 3) не можна вважати правовою підставою для користування Церквою спірним майном і послалися при цьому на положення статті 13 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" у редакції, чинній на момент укладення цього договору, зазначивши, що Церква як юридична особа зареєстрована лише 20.11.1991.

32. У касаційній скарзі Церква наголошує на тому, що суди неправильно визначили сторону охоронного договору (від 22.11.1990 № 3) і помилково визначили відповідача за первісним позовом новою релігійною громадою, у користуванні якої перебуває спірне майно, не пов`язаною з цим охоронним договором. Відповідач за первісним позовом наполягає на тому, що саме він, а не будь-яка інша релігійна громада отримав у користування Миколаївську церкву з дзвіницею на підставі рішення Виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської Ради народних депутатів від 22.11.1990 № 411а. У цьому контексті скаржник звернув увагу на незастосування судами Положення, яке було чинним на момент існування спірних правовідносин, у частині виникнення права релігійної громади на безстрокове безоплатне користування культовою спорудою та відсутності юридичного факту його припинення. Скаржник виклав обставини, які, на його переконання, свідчать про те, що він є однією тією ж особою, яка є користувачем Миколаївської церкви з дзвіницею на підставі охоронного договору (від 22.11.1990 № 3).

33. Спір у справі виник між релігійною громадою, в користуванні якої, починаючи з 1990 року, перебуває Миколаївська церква з дзвіницею на підставі охоронного договору (від 22.11.1990 № 3), щодо законності їх використання, Церкви, яка як юридична особа зареєстрована лише 20.11.1991, і Заповідником, з яким укладені типовий договір від 15.03.2009 № 5 та охоронний договір від 19.05.2009 № 1.

34. Колегія суддів вважає, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики з огляду на таке.

35. Так, як убачається з доводів касаційної скарги пунктів 7, 8 названого вище Положення 01.04.1990 засновники релігійної громади у кількості 20 чоловік звернулися із заявою до Кам`янець-Подільської ради народних депутатів про реєстрацію релігійного об`єднання при Свято-Миколаївській церкві у м. Кам`янці-Подільському і на виконання пункту 9 цього ж Положення заступник голови виконкому надав позитивний висновок про реєстрацію релігійного об`єднання Руської православної церкви у м. Кам`янець-Подільському.

36. У пункті 10 цього ж Положення визначалися права віруючих, які утворили релігійне об`єднання, зокрема: справляти релігійні обряди і церемонії, проводити молитовні збори та збори для вирішення організаційних питань; одержувати в безплатне користування молитовну споруду і культове майно за рішенням виконавчого Комітету обласної, міської (міст Києва і Севастополя) Рад народних депутатів; користуватися для молитовних зборів спорудою (приміщенням), наданою їм окремими громадянами або виконавчим комітетом районної, міської Рад народних депутатів за договором оренди.

37. 31.07.1990 Президія Кам`янець-Подільської міської Ради народних депутатів прийняла рішення № 31 "Про передачу Миколаївської церкви общині Руської Православної церкви", в якому рекомендовано виконкому міської Ради народних депутатів передати Миколаївську церкву з дзвіницею общині Руської православної церкви.

38. 23.08.1990 Виконавчий комітет Кам`янець-Подільської міської Ради народних депутатів прийняв рішення № 266 "Про заяву віруючих руської православної церкви" про розгляд питання щодо реєстрації у місті Кам`янці-Подільському релігійного об`єднання Руської православної церкви з передачею в користування віруючих колишнього приміщення Миколаївської церкви.

39. 26.10.1990 Виконавчий комітет Хмельницької обласної Ради народних депутатів прийняв рішення № 190 «Питання релігійної сфери» про реєстрацію релігійних православних об`єднань, у тому числі у місті Кам`янці-Подільському.

40. 22.11.1990 Виконавчий комітет Кам`янець-Подільської міської Ради народних депутатів прийняв рішення № 411а про передачу приміщення Миколаївської церкви/пам`ятки архітектури XIV століття з дзвіницею, розташовані за адресою: Хмельницька обл., м. Кам`янець-Подільський, пров. Миколаївський (вул. Толстого), 2, общині Руської православної церкви у користування для проведення релігійних обрядів. Доручено укласти охоронний договір на використання будівель, розробити проектну документацію й організувати виконання робіт з їх реставрації.

41. 25.12.1990 на підставі цього рішення зареєстрована релігійна громада Української православної церкви у місті Кам`янці-Подільському.

42. Охоронний договір (від 22.11.1990 № 3) від імені релігійного об`єднання Кам`янець-Подільської православної громади підписаний головою виконавчого органу - ОСОБА_2. З грудня 1990 року настоятелем у Миколаївській церкві призначено ОСОБА_1 (указ керуючого Хмельницькою єпархією від 17.12.1990 № 377).

43. Відповідно до пунктів 28, 30, 41, 49 названого вище Положення молитовні споруди, а також необхідне для відправлення культу майно, що перебувають на обліку виконавчого комітету районної, міської Ради народних депутатів, передаються релігійним громадам у безоплатне користування за договором. У договорі про передачу в безплатне користування релігійній громаді молитовної споруди і культового майна передбачається, що особи, які приймають споруду і майно в користування, зобов`язуються, зокрема: охороняти і берегти передане їм державне майно; провадити ремонт молитовної споруди, а також нести витрати на її опалення, охорону, страхування, сплату податків, зборів тощо; користуватися культовим майном тільки для задоволення релігійних потреб. У разі недотримання релігійною громадою договору про передачу в безплатне користування молитовної споруди і культового майна або охоронного зобов`язання (в тому випадку, коли молитовна споруда є пам`яткою історії та культури) цей договір розривається. Рішення про розірвання договору приймається виконавчим комітетом обласної, міської (міст Києва і Севастополя) Ради народних депутатів. Передача молитовних споруд, що знаходяться в користуванні релігійних об`єднань, для державних або громадських потреб, а також закриття їх в усіх інших випадках (зняття релігійного об`єднання з реєстрації тощо) проводяться за рішенням виконавчого комітету обласної, міської (міст Києва і Севастополя) Ради народних депутатів за поданням виконавчого комітету районної, міської Ради народних депутатів.

44. 23.04.1991 Верховна Рада Української РСР прийняла Постанову № 988-ХІІ "Про порядок введення в дію Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" з дня його опублікування. У цій постанові визначалося, що до приведення законодавства України у відповідність із Законом України "Про свободу совісті та релігійні організації" застосовуються чинні акти законодавства України, якщо вони не суперечать цьому Закону. Цей Закон застосовується до правовідносин, які виникли після введення його в дію. Щодо правовідносин, які виникли до введення в дію цього Закону, він застосовується до тих прав і обов`язків, що виникнуть після введення його в дію. Релігійні організації, зареєстровані до введення в дію цього Закону, у разі збереження віросповідної приналежності, для одержання правоздатності юридичної особи подають до 01.01.1992 органам, що здійснюють реєстрацію, лише статути (положення), які відповідають вимогам цього Закону. Визнано таким, що втратив чинність з дня введення в дію Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 01.11.1976 "Про затвердження Положення про релігійні об`єднання в Українській РСР".

45. 06.10.1991 на виконання цієї постанови збори громади Української Православної церкви Свято-Миколаївської у місті Кам`янці-Подільському погодили статут парафії і подали заяву на реєстрацію.

46. 20.11.1991 Виконавчий комітет Хмельницької обласної Ради народних депутатів прийняв рішення № 193 про реєстрацію цього статуту і видано свідоцтво про реєстрацію статуту релігійної громади № 217. Статут громади підписаний настоятелем - ОСОБА_1 та парафіяльною радою (ОСОБА_5, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ).

47. Пунктом 20 цього ж Положення передбачено, що релігійне об`єднання може бути зняте з реєстрації в разі порушення ним законодавства про релігійні культи або в разі його самоліквідації за рішенням загальних зборів віруючих. Рішення про зняття з реєстрації релігійного об`єднання приймається органом, що його зареєстрував.

48. Утім, рішення про зняття з реєстрації релігійного об`єднання і відповідно рішення Виконавчого комітету про розірвання охоронного договору (від 22.11.1990 № 3) та передачу (повернення) молитовної споруди (Миколаївської церкви у місті Кам`янець-Подільському) не прийнято.

49. На переконання відповідача за первісним позовом, на момент існування цих правовідносин на виконання Постанови Верховної Ради Української РСР від 23.04.1991 № 988-ХІІ "Про порядок введення в дію Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" та Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" 20.11.1991 створено та зареєстровано релігійну громаду відповідача (Українська Православна церква у місті Кам`янці-Подільському), якій передана у користування Миколаївська церква з дзвіницею.

50. Статті 13 і 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" у редакції станом на час створення відповідача за первісним позовом передбачали, що релігійні громади одержують правоздатність юридичної особи з моменту реєстрації їх статуту (положення) у виконавчому комітеті обласної, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів. Релігійна організація як юридична особа користується правами і несе обов`язки відповідно до чинного законодавства і свого статуту (положення).

51. Як зазначалося раніше, пункт 4 постанови Верховної Ради Української РСР від 23.04.1991 № 988-ХІІ "Про порядок введення в дію Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" передбачав, що права релігійних громад, які в установленому порядку користувалися культовими будівлями і майном до введення в дію Закону, зберігаються і після одержання ними правоздатності юридичної особи. Права громад щодо володіння і користування цими будівлями і майном зберігаються також за їх правонаступниками.

52. Стаття 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" у редакції станом на час створення відповідача за первісним позовом визначала, яким чином використовується майно, яке є власністю держави, громадських організацій або громадян.

53. Так, за приписами цієї статті релігійні організації мають право використовувати для своїх потреб будівлі і майно, що надаються їм на договірних засадах державними, громадськими організаціями або громадянами. Культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями виконавчих комітетів обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів, а в Кримській АРСР - Уряду Кримської АРСР. Якщо культова будівля передається у користування двом чи більше релігійним громадам за їх згодою, то з кожною громадою укладається окремий договір, в якому передбачається порядок і черговість користування нею.

54. Культова будівля та інше майно, які становлять історичну, художню або іншу культурну цінність, передаються релігійним організаціям і використовуються ними з додержанням установлених правил охорони і використання пам`яток історії та культури. Клопотання про передачу релігійним організаціям культових будівель і майна у власність чи безоплатне користування розглядається в місячний термін з письмовим повідомленням про це заявників. Релігійні організації мають переважне право на передачу їм культових будівель із земельною ділянкою, необхідною для обслуговування цих будівель. Володіння і користування землею релігійні організації здійснюють у порядку, встановленому Земельним кодексом Української РСР та іншими законодавчими актами Української РСР. Договори про надання в користування релігійним організаціям культових та інших будівель і майна можуть бути розірвані або припинені в порядку і на підставах, передбачених цивільним законодавством Української РСР.

55. Підстави для дострокового розірвання договору, розірвання договору на вимогу нового власника майна та припинення договору визначалися статтями 329 - 331 Цивільного кодексу Української РСР.

56. Стаття 16 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" у редакції станом на час створення відповідача за первісним позовом передбачала, що діяльність релігійної організації може бути припинено у зв`язку з її реорганізацією (поділом, литтям, приєднанням) або ліквідацією. Реорганізація або ліквідація релігійної організації здійснюється відповідно до її власних настанов. Реєстрація статутів (положень) новоутворених після реорганізації релігійних організацій здійснюється в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. У разі порушення релігійною організацією, що є юридичною особою, положень цього Закону та інших законодавчих актів Української РСР її діяльність може бути припинено також за рішенням суду.

57. У разі припинення діяльності релігійної громади за цих підстав дія договору безоплатного користування культовими та іншими будівлями, стороною якого була зазначена громада, також припиняється відповідно до статті 331 Цивільного кодексу Української РСР.

58. Отже, закон чітко передбачає припинення користування релігійною громадою культовими та іншими будівлями у випадку припинення діяльності такої громади.

59. Водночас у законі існує прогалина у вирішенні питання, якщо створена у 1990 році релігійна громада не припинила своєї діяльності, позаяк пункт 20 Положення передбачає, що релігійне об`єднання може бути зняте з реєстрації в разі порушення ним законодавства про релігійні культи або в разі його самоліквідації за рішенням загальних зборів віруючих; рішення про зняття з реєстрації релігійного об`єднання приймається органом, що його зареєстрував, а відповідно до постанови Верховної Ради Української РСР від 23.04.1991 № 988-ХІІ "Про порядок введення в дію Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" Церкву зареєстровано як юридичну особу 20.11.1991, то чи правомірно Церква користується майном, яке перебувало у користуванні створеної у 1990 релігійної громади. Адже створена у 1990 році релігійна громада користувалася Миколаївською церквою з дзвіницею на підставі охоронного договору від 22.11.1990 № 3 і після створення Церкви як юридичної особи продовжувала ними користуватися на підставі цього ж договору, тоді як типовий договір і охоронний договір сторони уклали лише у 2009 році. Тобто постає питання щодо припинення чи продовження користування релігійною громадою спірним майном за наслідком набуття Церквою правоздатності (реєстрації її як юридичної особи, враховуючи, що в охоронному договорі від 22.11.1990 № 3 не визначений термін його дії.

60. До того ж скаржник у касаційній скарзі також наполягає на необхідності уникнення ситуації, за якої продовжує існувати охоронний договір від 22.11.1990 № 3, у силу якого він зобов`язаний виконувати свої обов`язки, тоді як у випадку звільнення ним спірного майна умови цього договору не будуть дотримані.

61. Серед іншого слід звернути увагу на те, що Заповідник сформулював позовну вимогу про зобов`язання звільнити будівлю Миколаївської церкви з дзвіницею та передати її позивачу.

62. У цьому контексті постало питання про те, що судове рішення про зобов`язання звільнити будівлю та передати її позивачу може виявитись фактично «невиконуваним», оскільки виконання такого рішення передбачено виключно за волею відповідача, тоді як у випадку викладення альтернативного судового рішення про виселення значно би сприяло його виконанню. Натомість процесуальне законодавство обмежує суд у виході за межі позовних вимог і зумовлює відмову в позові у випадку обрання позивачем неефективного способу захисту.

63. Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що виконавець має докласти всіх зусиль задля виконання рішення зобов`язального характеру. Так, у постанові від 30.08.2018 у справі № 916/4106/14 суд касаційної інстанції зазначив, що: "та обставина, що саме боржник відповідно до вказаного судового рішення зобов`язаний вчинити певні дії, не свідчить про те, що у разі невиконання цього рішення саме Боржником, воно не може бути виконано без його участі відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки хоч і зобов`язує саме Боржника вчинити ці дії, однак не є нерозривно пов`язаним з особою Боржника та не унеможливлює виконання цього рішення без його участі шляхом вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання, враховуючи встановлені судами обставини невиконання його у добровільному порядку та вчинення перешкод в його виконанні".

64. У постанові від 04.12.2019 у справі № 552/3995/17 суд касаційної інстанції зазначив, що «Враховуючи те, що завданням виконавчого провадження є, зокрема, примусове виконання рішень суду у разі невиконання їх у добровільному порядку, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що під час примусового виконання судового рішення, що набрало законної сили і є обов`язковим до виконання на всій території України, державний виконавець зобов`язаний вжити усіх заходів примусового характеру, у тому числі застосувати засоби впливу на боржника. Такі повноваження надані йому саме з метою забезпечення безумовного виконання судового рішення, а застосування заходів відповідальності за невиконання вимог державного виконавця, не звільняє боржника від виконання основного зобов`язання - виконати вимоги виконавчого документа».

65. Отже, проблема також полягає у тому, чи ефективним способом захисту є вимога позивача про зобов`язання звільнити приміщення у контексті його виконання.

66. Наведене є підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду згідно із частиною п`ятою статті 302 ГПК України.

67. Відповідно до частини першої статті 332 ГПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

68. Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, задля уникнення повороту виконання судових рішень у разі їх скасування, та зважаючи на відсутність на теперішній час повного складу Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів вважає за необхідне зупинити дію і виконання рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 240, 302, 303, 332 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Зупинити дію та виконання рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.06.2023 у справі № 924/318/23 до закінчення його перегляду у касаційному порядку.

2. Справу № 924/318/23 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя С. К Могил