Постанова

від 20.12.2023 по справі 297/1455/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 297/1455/20

провадження № 61-12756св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь. О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - приватний нотаріус Берегівського районного нотаріального округу Мирончук Оксана Василівна;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Джуги С. Д., Бисаги Т.Ю., Мацунича М.В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - приватний нотаріус Берегівського районного нотаріального округу Мирончук О. В., про переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу частки земельної ділянки.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що заочним рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 15 лютого 2019 року у справі № 297/1656/18, яке залишене без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 12 березня 2020 року, було задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя та визнано за ОСОБА_2 право власності на нерухоме майно, зокрема на 1/4 частку земельної ділянки площею 0,54 га, кадастровий номер 2110200000:01:050:0001, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Тобто він залишився власником 3/4 часток вказаної земельної ділянки. 05 травня 2020 року приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу Мирончук О. В. було посвідчено договір за реєстраційним № 917, згідно з яким ОСОБА_2 продала ОСОБА_3 належну їй 1/4 частку земельної ділянки. Однак, в порушення вимог статті 362 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та підпунктів 5.1, 5.2 пункту 5 глави 1 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок № 296/5), він не отримував письмового повідомлення про намір ОСОБА_2 продати належну їй частку земельної ділянки, оскільки мав переважне право на купівлю її частки. Враховуючи викладене ОСОБА_1 просив перевести на нього права та обов`язки покупця 1/4 частки земельної ділянки площею 0,54 га, кадастровий номер 2110200000:01:050:0001, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 67 200 грн, за договором купівлі-продажу від 05 травня 2020 року, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченим приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу Мирончук О. В. за реєстраційним № 917, стягнути з нього на користь ОСОБА_3 сплачену останнім за договором купівлі-продажу від 05 травня 2020 року вартість 1/4 частки земельної ділянки в сумі 67 200 грн шляхом перерахування цих коштів з депозитного рахунку суду, внесених ним згідно з квитанцією від 22 липня 2020 року № 2832220125, а також стягнути з відповідачів на його користь понесені судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 21 липня 2021 року у складі судді Михайлишин В. М. у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що листом ОСОБА_1 , надісланим як приватним підприємцем (далі - ПП), підтверджується, що він був повідомлений про намір ОСОБА_2 продати належну їй 1/4 частку земельної ділянки ОСОБА_3 .. За клопотанням позивача було проведено комплексну почеркознавчу та технічну експертизу листа ПП ОСОБА_1 і згідно з висновком експерта від 09 квітня 2021 року № 9397/9398 підпис у нижній частині бланку ПП ОСОБА_1 з текстом листа без дати про обізнаність щодо продажу 1/4 частки земельної ділянки і про відсутність у нього заперечень щодо укладення між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договору про такий продаж виконаний ОСОБА_1 . Підпис у нижній частині вказаного бланку ПП ОСОБА_1 виконаний пишучим приладом, а саме кульковою ручкою, спорядженою пастою синього кольору. Підпис від імені ОСОБА_1 , відтиск печатки та друковані текст чорного кольору на бланку ПП ОСОБА_1 виконувалися у наступній послідовності: підпис, відтиск печатки, друковані тексти. В листі зазначено, що ОСОБА_1 не заперечив щодо укладення між відповідачами такого договору та не бажав скористатися своїм правом першочергової купівлі відповідної частки земельної ділянки. Крім того, зобов`язався в строк до 01 лютого 2021 року безоплатно відчужити (на підставі договору дарування) ОСОБА_3 1/2 частку вищевказаної земельної ділянки, що належить йому на праві приватної власності. При цьому позивач не надав жодного належного доказу на спростування його обізнаності про продаж відповідачем ОСОБА_2 своєї частки земельної ділянки, що підтверджується наявними матеріалами справи.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 21 липня 2021 року скасовано та ухвалено у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Переведено на ОСОБА_1 права та обов`язки покупця 1/4 частки земельної ділянки площею 0,54 га з кадастровим номером 2110200000:01:050:0001, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 67 200 грн, за договором купівлі-продажу від 05 травня 2020 року, укладеним між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та посвідченим приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу Мирончук О. В. за реєстраційним № 917. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 сплачену останнім за договором купівлі-продажу від 05 травня 2020 року вартість 1/4 частки земельної ділянки площею 0,54 га з кадастровим номером 2110200000:01:050:0001, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , у сумі 67 200 грн шляхом перерахування цих коштів з депозитного рахунку суду, внесених ОСОБА_1 згідно з квитанцією від 22 липня 2020 року № 2832220125. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що продаж відповідачем ОСОБА_2 належної їй частки земельної ділянки відбувся з порушенням переважного права на її купівлю позивачем, чим порушено його законні права. Лист ПП ОСОБА_1 не є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом повідомлення позивача як співвласника об`єкта спільної часткової власності про намір відповідача ОСОБА_2 продати 1/4 частку земельної ділянки і відмови позивача від здійснення його переважного права купівлі цієї частки майна, так як всупереч вимогам підпунктів 5.1, 5.2 пункту 5 глави 1 розділу ІІ Порядку № 296/5, справжність підпису ОСОБА_1 на цьому листі не засвідчена нотаріально і витребувані документи, на підставі яких нотаріусом посвідчено договір купівлі-продажу, не містять виданого нотаріусом свідоцтва про передачу іншому співвласнику заяви продавця. Крім того, вказаний лист (повідомлення) співвласника - продавця ОСОБА_2 виготовлений на бланку ПП ОСОБА_1 , який він використовував при здійсненні підприємницької діяльності разом з відповідачем ОСОБА_3 , у ньому відсутня дата його складення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2022 року ОСОБА_3 подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Закарпатського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, у випадку, коли через помилку нотаріуса було укладено правочин щодо відчуження майна у спільній власності, який формально не відповідає вимогам закону, однак наявні докази повідомлення співвласника про намір іншого співвласника продати майно, а саме лист-відмова співвласника від переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності, на якому підпис не засвідчений нотаріально, однак стосовно якого експерт дав відповідь, що він підписаний співвласником.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ОСОБА_4 (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В. від 10 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Берегівського районного суду Закарпатської області.

02 березня 2023 року справа № 297/1455/20 надійшла до Верховного Суду.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у зв`язку із звільненням у відставку судді ОСОБА_4 , на підставі службової записки Секретаря судової палати Луспеника Д. Д., призначений повторний автоматизований розподіл цієї справи.

За протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 серпня 2023 року матеріали справи № 297/1455/20 передано судді-доповідачу Осіяну О. М., судді, які входять до складу колегії: Білоконь О. В., Сакара Н. Ю.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 грудня 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно послався на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2019 року у справі № 234/16417/13-ц, так як їх зроблено за інших фактичних обставин, які не є подібними до обставин цієї справи. При цьому суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що листПП ОСОБА_1 не є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом повідомлення позивача як співвласника об`єкта спільної часткової власності про намір відповідача ОСОБА_2 продати 1/4 частку земельної ділянки і відмови позивача від здійснення його переважного права купівлі цієї частки майна, так як висновком експерта від 09 квітня 2021 року № 9397/9398 підтверджено, що підпис в цьому листі виконаний ОСОБА_1 . За таких обставин відсутність нотаріального засвідчення підпису вказаного листа є формальними порушеннями, яке не може бути підставою для висновку про порушення переважного права позивача на купівлю частки у праві спільної часткової власності, оскільки відповідна вимога законодавства передбачена з метою, щоб не допустити сумнівів стосовно того, хто підписував документ.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Гончарова В. В. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, вякому просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законними та обґрунтованими, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Заочним рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 15 лютого 2019 року у справі № 297/1656/18, яке залишене без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 12 березня 2020 року, було задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя та визнано за ОСОБА_2 право власності на нерухоме майно, зокрема на 1/4 частку земельної ділянки площею 0,54 га, кадастровий номер 2110200000:01:050:0001, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 залишився власником 3/4 часток вказаної земельної ділянки.

05 травня 2020 року приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу Мирончук О. В. посвідчений договір за реєстраційним номером 917, згідно з яким відповідач ОСОБА_2 продала відповідачу ОСОБА_3 належну їй 1/4 частку вищезазначеної земельної ділянки.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17 липня 2020 року: 1/4 частка земельної ділянки площею 0,54 га, кадастровий номер 2110200000:01:050:0001, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ,належать на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_3 , а 3/4 частка цієї земельної ділянки - ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи заявлений позов позивач посилався на те, що він як співвласник земельної ділянки не отримував письмового повідомлення про намір ОСОБА_2 продати належну їй 1/4 частку земельної ділянки, чим порушено його переважне право на купівлю частки у праві спільної часткової власності.

Натомість сторона відповідача посилалася на те, що ОСОБА_1 підписав листа, яким підтверджено, що він повідомлений про намір ОСОБА_2 продати ОСОБА_3 належну їй 1/4 частку земельної ділянки площею 0,54 га, кадастровий номер 2110200000:01:050:0001, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на умовах, що ними обумовлені, за ціною 67 200 грн. При цьому ОСОБА_1 не заперечував щодо укладення між ними такого договору та своїм правом першочергової купівлі відповідної частки ділянки скористатися не бажав, а зобов`язався в строк до 01 лютого 2021 року безоплатно відчужити (на підставі договору дарування) ОСОБА_3 1/2 частку вищевказаної земельної ділянки.

За клопотанням представника ОСОБА_1 - адвоката Гончарової В. В. ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 23 грудня 2020 року у справі призначено комплексну почеркознавчу експертизу та технічну експертизу документа (технічну експертизу реквізитів документа), проведення якої доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

За отриманим судом висновком експерта від 09 квітня 2021 року № 9397/9398 судами встановлено, що підпис у нижній частині бланку ПП ОСОБА_1 з текстом листа без дати про обізнаність щодо продажу 1/4 частки земельної ділянки і про відсутність у нього заперечень щодо укладення між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 договору про такий продаж виконаний ОСОБА_1 . Підпис у нижній частині вказаного бланку ПП ОСОБА_1 виконаний пишучим приладом, а саме кульковою ручкою, спорядженою пастою синього кольору. Підпис від імені ОСОБА_1 , відтиск печатки та друковані текст чорного кольору на бланку ПП ОСОБА_1 виконувалися у наступній послідовності: підпис, відтиск печатки, друковані тексти.

Разом з тим, за наданими приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу Мирончук О. В. документами, на підставі яких нею був оформлений та посвідчений договір купівлі-продажу від 05 травня 2020 року, апеляційним судом було встановлено, що підпис ОСОБА_1 на вищевказаному листі не засвідчено нотаріально, та документи не містять виданого нотаріусом свідоцтва про передачу іншому співвласнику заяви продавця. Крім того, вказаний лист (повідомлення) співвласника - продавця ОСОБА_2 виготовлений на бланку ПП ОСОБА_1 , який він використовував при здійсненні підприємницької діяльності разом з відповідачем ОСОБА_3 , у ньому відсутня дата його складення.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Касаційна скарга ОСОБА_3 не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Частиною першою статті 355 ЦК України передбачено, що майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності (частина перша статті 386 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.

Згідно з підпунктами 5.1, 5.2, 5.7 пункту 5 глави 1 розділу ІІ Порядку № 296/5 у разі якщо один з учасників спільної часткової власності продає належну йому частку в спільній власності іншій особі, нотаріус повинен упевнитись у тому, що продавець у письмовій формі повідомив усіх інших учасників спільної часткової власності (як фізичних, так і юридичних осіб) про свій намір продати свою частку іншій особі із зазначенням ціни та інших умов, на яких продається ця частка. Доказом повідомлення учасників спільної часткової власності про подальший продаж частки в спільному майні є або свідоцтво, видане нотаріусом, про передачу їм заяви продавця, або заява учасників спільної часткової власності про відмову від здійснення права переважної купівлі частки майна, що продається (із зазначенням ціни та інших умов продажу цієї частки). Справжність підпису на заяві має бути засвідчена нотаріально. Договір купівлі-продажу частки спільного майна іншій особі може бути посвідчений нотаріусом за наявності відомостей про те, що учасники спільної часткової власності відмовились одержати надіслані на їх адресу заяви продавця про його намір продати свою частку. Про цю обставину повинна свідчити зроблена на зворотному повідомленні відмітка органу зв`язку.

Суб`єктивне право на продаж частки сторонній особі виникає у співвласника з моменту одержання відмови усіх інших співвласників від здійснення переважного права на купівлю або нездійснення ними цього права протягом одного місяця від дня отримання ними повідомлення, якщо предметом договору купівлі-продажу є нерухоме майно. При цьому під здійсненням переважного права необхідно вважати передання (надіслання) продавцю оферти щодо укладення основного або попереднього договору купівлі-продажу частки.

Частиною четвертою статті 362 ЦК України передбачено, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця. Одночасно позивач зобов`язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець. До таких вимог застосовується позовна давність в один рік.

На підставі належним чином оцінених доказів, апеляційний суд дійшов правильного висновку про переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу від 05 травня 2020 року, укладеним між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , на ОСОБА_1 , оскільки продаж спірної частки земельної ділянки ОСОБА_2 здійснила з порушенням переважного права на її купівлю позивачем, всупереч вимогам підпунктів 5.1, 5.2 пункту 5 глави 1 розділу ІІ Порядку № 296/5, так як документи, на підставі яких нотаріусом був оформлений та посвідчений договір купівлі-продажу від 05 травня 2020 року, не містять свідоцтва про передачу іншому співвласнику заяви продавця, а справжність підпису на листі ПП ОСОБА_1 не засвідчена нотаріально.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89, 367, 368 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Зі змісту підстави оскарження судового рішення у справі, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню судами під час вирішення спору.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі вказаної норми, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

Вказані правові висновки викладено в постанові Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 461/2321/20 (провадження № 61-16181св20).

У справі, що переглядається, Верховний Суд, проаналізувавши зміст оскаржуваного судового рішення з точки зору застосування норм права, які стали підставою для розгляду позову та вирішення справи по суті, дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції було ухвалено судове рішення відповідно до встановлених ними обставин на підставі поданих сторонами доказів. При цьому висновки апеляційного суду узгоджуються з правовими висновками щодо застосування вищевказаних положень статті 362 ЦК України та підпунктів 5.1, 5.2 пункту 5 глави 1 розділу ІІ Порядку № 296/5, викладеними в постановах Верховного Суду від 21 лютого 2019 року у справі № 234/16417/13-ц та від 18 липня 2019 року у справі № 544/19/18.

Отже, аргументи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, є необґрунтованими.

В касаційній скарзі ОСОБА_3 не заперечував тих обставин, що договір купівлі-продажу від 05 травня 2020 року був укладений з порушенням вимог підпунктів 5.1, 5.2 пункту 5 глави 1 розділу ІІ Порядку № 296/5, тому його доводи про те, що відсутність нотаріального засвідчення підпису в листі ПП ОСОБА_1 є формальними порушеннями, не заслуговують на увагу, так як не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про те, що переважне право на купівлю позивачем спірної частки земельної ділянки було порушене та воно підлягає захисту.

Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Отже, належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Згідно зі статтею 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Розуміння допустимості доказів досягається крізь призму прав, що охороняються законом: допустимим є доказ, отриманий без порушення закону. Недопустимими, відповідно, є докази, отримані з порушенням закону. Недопустимими також є докази, одержані з неправдивих показань свідка, завідомо неправдивого висновку експерта, фальшивих документів або речових доказів, тобто з порушенням процесуального порядку формування засобів доказування. Допустимість доказів характеризується органічним зв`язком процесуальної форми засобів доказування та законністю отримання інформації про той чи інший факт, який має значення для справи. Тому одержання доказів з дотриманням порядку, встановленого законом, слід розуміти як відсутність при одержанні доказів порушення норм матеріального права та норм процесуального права, як одночасне дотримання передбачених законом особистих немайнових і майнових прав та процесуальної форми.

Встановити недопустимість конкретного доказу суд може лише після того, як дослідить його в судовому засіданні. Недопустимість доказу не є очевидною. Сторони вправі висловлювати суду свої міркування щодо допустимості чи недопустимості конкретного доказу. Якщо суд дійде висновку, що доказ є недопустимим, він не бере цей доказ до уваги, тобто не може обґрунтовувати ним своє рішення. Разом з тим суд повинен у мотивувальній частині рішення зазначити, чому саме він цей доказ відхиляє.

Розглядаючи справу по суті, суд апеляційної інстанції дослідив наявний в матеріалах справи лист ПП ОСОБА_1 в сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами, та виходив з того, що цей лист не є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом повідомлення позивача як співвласника об`єкта спільної часткової власності про намір відповідача ОСОБА_2 продати 1/4 частку земельної ділянки і відмови позивача від здійснення його переважного права купівлі цієї частки майна, так як всупереч вимогам підпунктів 5.1, 5.2 пункту 5 глави 1 розділу ІІ Порядку № 296/5, справжність підпису ОСОБА_1 на цьому листі не засвідчена нотаріально і витребувані документи, на підставі яких нотаріусом посвідчено договір купівлі-продажу, не містять виданого нотаріусом свідоцтва про передачу іншому співвласнику заяви продавця.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні апеляційного суду, питання обґрунтованості висновків цього суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись статтями400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович