Постанова

від 20.12.2023 по справі 283/1742/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 283/1742/21

провадження № 61-11547св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Олійник А. С. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Гулейкова І. Ю., Осіяна О. М., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 24 жовтня 2022 року та додаткову постанову Житомирського апеляційного суду від 31 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Микитюк О. Ю., Галацевич О. М., Григорусь Н. Й.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним.

Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_6 , на день смерті якої разом з нею проживав і був зареєстрований її чоловік ОСОБА_7 (батько позивача), який прийняв спадщину в порядку статті 1268 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер і позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок та земельну ділянку.

ОСОБА_8 (діду позивача і батьку його матері) належала земельна ділянка площею 2,56 га на території Луківської сільської ради Малинського району Житомирської області на підставі державного акта на право приватної власності на землю, серія ІІ-ЖТ №020640, виданого на підставі розпорядження голови Малинської райдержадміністрації від 17 квітня 2002 року № 165.

ОСОБА_6 після смерті батька вступила у свої спадкові права шляхом фактичного володіння та управління спадковим майном, оскільки на час відкриття спадщини вона була непрацездатною і мала право на обов`язкову частку.

В актових записах про народження існують розбіжності, тому встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 та факту прийняття спадщини ОСОБА_6 після смерті ОСОБА_8 необхідне йому для реалізації спадкових прав, оскільки свідоцтво про право на спадщину за заповітом на всю земельну ділянку площею 2,56 га, отримав рідний брат ОСОБА_6 - ОСОБА_9 , спадкоємцями якого є відповідачі у справі. Проте ОСОБА_6 як непрацездатна спадкоємиця першої черги мала право на обов`язкову частку у спадщині. Отже, порядок видачі свідоцтва було порушено.

Просив:

встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була дочкою ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті батька ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 01 липня 2004 року, виданого державним нотаріусом Малинської державної нотаріальної контори Житомирської області та зареєстрованого в реєстрі за № 5138, на ім`я ОСОБА_9 на земельну ділянку площею 2,56 га у межах згідно з планом, яка належала померлому ОСОБА_8 на підставі державного акта на право приватної власності на землю, серія ІІ-ЖТ № 020640, виданого на підставі розпорядження голови Малинської районної державної адміністрації від 17 лютого 2002 року № 165.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 07 лютого 2022 року позов задоволено частково. Встановлено факт, що ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дочкою ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Встановлено факт прийняття ОСОБА_6 спадщини, яка відкрилася після смерті батька ОСОБА_8 . Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім`я, ОСОБА_9 у частині 2/9 частини спадкового майна. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольнивши частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що мати позивача ОСОБА_6 ( ОСОБА_6 ) народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 та її батьками зазначено: батько - ОСОБА_8 , мати - ОСОБА_11 , що випливає з посвідки про народження № НОМЕР_1 . Надалі за життя матері позивача, на її ім`я були видані документи, згідно з якими її прізвище, ім`я та по батькові зазначалося як ОСОБА_6 . Актовий запис про народження матері позивача було складено ще у довоєнні роки, що могло стати причиною неправильного заповнення посвідки про народження, що була видана у 1937 році. Отже, у цьому випадку імена ОСОБА_6/ОСОБА_6 , ОСОБА_8 / ОСОБА_6 / ОСОБА_8 та ОСОБА_28/ОСОБА_8/ОСОБА_28 є тотожними іменами, записаними у посвідці у скороченій формі.

Внаслідок розбіжностей у записі імені матері та імені її батька позивач не може довести родинних відносин між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 та не може реалізувати своє право на спадщину після смерті батьків.

Суд також врахував, що допитані в судовому засіданні свідки підтвердили, що померла ОСОБА_6 є дочкою ОСОБА_8 . Таким чином, аналіз досліджених доказів в їх сукупності дає підстави для задоволення позову про встановлення факту родинних відносин ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , як дочки та батька.

Крім того, аналіз досліджених доказів (довідка від 18 червня 2021 року № 2654 про те, що на час відкриття спадщини разом з ОСОБА_8 постійно проживала ОСОБА_6 , акт депутата Малинської міської ради Житомирської області Кашиці В. М. про те, що ОСОБА_6 на день смерті батька, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживала разом з ним без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , наявність зберігання у позивача після смерті матері оригіналу належного ОСОБА_8 приватизаційного майнового сертифікату від 15 березня 1979 року, серія НОМЕР_10) в їх сукупності дає підстави для задоволення позову про встановлено факту, що ОСОБА_6 вступила в управління і володіння спадковим майном після смерті свого батька ОСОБА_8 .

Також державний нотаріус Малинської державної нотаріальної контори видав свідоцтво про право на спадщину за заповітом № 5138 лише ОСОБА_9 , тобто не врахував наявність у спадкодавця ОСОБА_8 інших спадкоємців першої черги: ОСОБА_6 та ОСОБА_16 , які також мали не менше 2/3 від частки, яка належала б кожній з них при спадкоємстві за законом, успадкувати майно померлого ОСОБА_8 .

Отже, суд дійшов висновку про порушення права матері позивача на спадкування належного їй спадкового майна.

ОСОБА_6 від спадщини не відмовилася, прийняла її в установленому законом порядку, шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном. На день смерті ОСОБА_6 разом з нею проживав і був зареєстрований її чоловік ОСОБА_7 (батько позивача), який на підставі статті 1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину. Таким чином, позивач успадкував за законом право на частину нерухомого майна у вигляді 2/9 частин спадкового майна (земельної ділянки) (1/3 частки при спадкуванні ОСОБА_6 за законом та 2/3 обов`язкової частки ОСОБА_17 ) площею 2,56 га, право на яку мав спадкодавець, та в установленому порядку на цей час не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину на вказане майно, через те, що нотаріус не врахувала наявність ще двох спадкоємців першої черги та порушила права позивача на спадкування належної йому частини спадщини, а надалі відмовила йому у видачі свідоцтва про право на спадщину, тому успадковане право позивача підлягає захисту в судовому порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 24 жовтня 2022 року рішення Малинського районного суду Житомирської області від 07 лютого 2022 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у позові.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що задовольнивши вимогу про встановлення факту про прийняття спадщини, суд першої інстанції мотивував рішення письмовими доказами, а також показаннями свідків.

Отже, суд першої інстанції не дотримався правил оцінки доказів встановлених статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Суд першої інстанції не взяв до уваги, що показання свідків не є належними доказами, оскільки не містять інформації про вчинення ОСОБА_17 дій щодо прийняття спадщини саме у період шестимісячного строку з дня відкриття спадщини - з ІНФОРМАЦІЯ_3 до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Крім того, суд першої інстанції помилково вважав допустимими доказами довідку міської ради та акт депутата, що складені через 25 років після смерті ОСОБА_8 . Щодо приватизаційного майнового сертифіката, позивач не надав доказів на підтвердження того, що ним заволоділа саме ОСОБА_17 у шестимісячний строк з дня відкриття спадщини.

Таким чином, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження факту прийняття спадщини ОСОБА_6 після ОСОБА_8 , висновок суду про обґрунтованість такої вимоги не відповідає обставинам справи й суперечить нормам матеріального права. Оскільки факт прийняття спадщини не доведено, факт родинних відносин не має юридичного значення, тому що з ним позивач пов`язував виключно набуття спадкових прав.

Додатковою постановою Житомирського апеляційного суду від 31 жовтня 2022 року стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 2 724,00 грн.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Житомирського апеляційного суду від 24 жовтня 2022 року та додаткову постанову Житомирського апеляційного суду від 31 жовтня 2022 року, просить скасувати, рішення Малинського районного суду Житомирської області від 07 лютого 2022 року залишити в силі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не застосував правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 305/235/17, провадження № 61-11869св19, від 08 червня 2022 року у справі № 715/2172/17, провадження № 61-1563св22, від 03 листопада 2021 року у справі № 691/1237/20, провадження

№ 61-14225св21.

ОСОБА_9 прийняв спадщину та оформив її майже через 8 років, не в шестимісячний строк відповідно до статті 549 Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК Української РСР).

Таким чином, було порушено порядок видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки не було враховано право на отримання обов`язкової частки - непрацездатної дочки ОСОБА_6 .

Встановлення факту родинних відносин для позивача має юридичне значення, оскільки від цього залежить його право на отримання спадщини. Проте при розгляді справи суд апеляційної інстанції факт родинних відносин не досліджував, а обмежився лише одним реченням, вказавши: «оскільки факт прийняття спадщини не доведено, факт родинних відносин не має юридичного значення, бо з ним позивач пов`язував виключно набуття спадкових прав». Вказане свідчить про формальний підхід до розгляду справи, оскільки докази та обставини, які підтверджували факт родинних відносин пов`язані із фактом прийняття спадщини.

Він і на сьогодні зберігає оригінал свідоцтва про смерть свого діда, хоча такий документ має бути у відповідачів, оскільки саме вони приймали спадщину.

Таким чином, він надав достатню кількість доказів, оригінали яких дослідив суд першої інстанції, на підтвердження відповідного факту.

Суд апеляційної інстанції вказав, що суд першої інстанції не дотримався правил оцінки доказів, оскільки всі надані позивачем докази є неналежними та недопустимими доказами, а також не підтверджують факт прийняття спадщини.

Однак такі висновки суду апеляційної інстанції є помилковими, оскільки у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 305/235/17, провадження № 61-11869св19, від 08 червня 2022 року у справі № 715/2172/17, провадження № 61-1563св22 зазначено, що докази, а саме: довідка органу місцевого самоврядування, наявність у спадкоємців іменних цінних паперів, є доказом вступу в управління чи володіння майном.

Таким чином, постанова суду апеляційної інстанції є незаконною, оскільки суд не враховував висновків Верховного Суду, а обмежився лише формальними міркуваннями щодо не дотримання судом першої інстанції правил та порядку дослідження доказів, проте сам такі дії не провів.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3 мотивований тим, що наведені у касаційній скарзі постанови Верховного Суду не містить правового висновку щодо правильного застосування норми права, на яку посилається заявник, а правовідносини, які стали предметом розгляду в наведених заявником справах, не є подібними до правовідносин цієї справи. Рішення суду апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим, постановленим з додержанням норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_3 подав клопотання про закриття касаційного провадження з тих підстав, що правовідносини у наведених заявником справах не є подібними зі справою, що переглядається, з огляду на підстави заявлених позовних вимог, характер спірних правовідносин, встановлені судами обставини та за фактично-доказової бази, відмінної від тієї, яка наявна у цій справі, що зумовлює лише зовнішню схожість відповідних справ, але не подібність правовідносин у них.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У січні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Згідно з пунктом 1 частини другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Щодо встановлення факту родинних відносин ОСОБА_8 та ОСОБА_6 .

Згідно зі свідоцтвом про народження, серія НОМЕР_2 , виданого 29 травня 1965 року, батьками позивача є: ОСОБА_7 та ОСОБА_6 (т. 1, а. с. 9).

Відповідно до посвідки про народження № НОМЕР_1 , виданої Відділом актів громадянського стану Народного комісаріату внутрішніх справ СРСР, ОСОБА_6 (мати позивача) народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що в Книзі записів актів громадянського стану про народження 18 березня 1937 року зроблений відповідний запис. Батьками ОСОБА_6 є батько - ОСОБА_8 , мати - ОСОБА_11 (т. 1, а. с. 16).

Згідно з копією посвідки про народження № НОМЕР_1 , виданої секретарем Буківської сільської ради 25 листопада 1955 року, ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що в Книзі записів актів громадянського стану про народження 18 березня 1937 року зроблений відповідний запис. Батьками ОСОБА_6 є: батько - ОСОБА_8 , мати - ОСОБА_11 . Місце народження дитини - с. Буки Чоповицького району Київської області. Місце реєстрації: Буківська сільська рада Чоповицького району (т. 1, а. с. 17).

Відповідно до свідоцтва про одруження, серія НОМЕР_3 , виданого Буківським сільським ЗАГСом Малинського району Житомирської області 27 січня 1959 року, було зареєстровано шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 . Після укладення шлюбу мати позивача змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_6 » (т. 1, а. с. 14).

У посвідченні громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4, серія НОМЕР_4 , прізвище, ім`я, по батькові матері позивача зазначено, як « ОСОБА_6 » (т. 1, а. с. 15).

У матеріалах справи наявна заява позивача до Малинського відділу ДРАЦС у Коростенському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), згідно з якою ОСОБА_1 просив внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_6 , складеного 18 березня 1937 року Виконавчим комітетом Буківської сільсьської ради Малинського району Житомирської області, а саме змінити ім`я дитини з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_6 », по батькові дитини з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_6 », а ім`я батька з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_8 » (т. 2, а. с. 188-189).

Відповіді на вказану заяву від органу державної реєстрації актів цивільного стану в матеріалах справи немає.

Щодо встановлення факту прийняття ОСОБА_6 спадщини після смерті ОСОБА_8 та визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним

ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Буки Малинського (нині - Коростенського) району помер ОСОБА_8 , про що свідчить свідоцтво про смерть, серія НОМЕР_5 , актовий запис про смерть № 3 (т. 1, а. с. 19).

На момент смерті ОСОБА_8 особами, які за законом могли успадкувати майно, були діти спадкодавця: ОСОБА_6 , 1937 року народження (мати позивача), ОСОБА_16 , 1939 року народження та ОСОБА_9 , 1946 року народження.

Проте за життя 01 жовтня 1991 року ОСОБА_8 склав заповіт на користь свого сина ОСОБА_9 , яким все своє майно заповів останньому. Заповіт посвідчений секретарем Виконавчого комітету Луківської сільської ради народних депутатів Малинського району Житомирської області Баранівською В. П., зареєстрований в реєстрі за № 27 (т. 1, а. с. 22).

01 липня 2004 року державний нотаріус Малинської державної нотаріальної контори Іваненко О. М. на ім`я ОСОБА_9 видав свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за № 5138.

Спадкове майно, на яке видано свідоцтво, складається із земельної ділянки, площею 2,56 га у межах згідно з планом, яка належала ОСОБА_8 на підставі державного акта на право приватної власності на землю, серія ІІ-ЖТ № 020640, виданого на підставі розпорядження голови Малинської райдержадміністрації від 17 квітня 2002 року № 165 (т. 2, а. с. 122-123).

Також додатком до вказаного розпорядження є акт обстеження земельних угідь реформованого КСП «Луківське» Луківської сільської ради Малинського району (т. 2, а. с. 124-125) з якого випливає, що до членів комісії з обстеження угідь, входив, в тому числі й позивач, а, власне, сам акт був погоджений зборами власників земельних часток (паїв) 08 квітня 2002 року та погоджений рішенням Луківської сільської ради від 16 квітня 2002 року (т. 2, а. с. 126-127).

У матеріалах справи є протокол погодження меж земельної ділянки, що відводиться в оренду ВКФ «Буки ЛТД» для розробки Іванівського родовища габро із земель запасу Луківської сільської ради Малинського району Житомирської області від 05 серпня 2004 року (т. 2, а. с. 128), з якого випливає, що комісією, до якої, в тому числі входив і позивач, як сільський голова, було виконано погодження в натурі меж земельної ділянки з суміжними землевласниками (землекористувачами), в тому числі «від Б до В межа проходить по суміжності із землями громадянина ОСОБА_9 протяжністю 0,22 км».

Відповідно до довідки від 18 червня 2021 року № 2654, виданої за підписом секретаря Малинської міської ради Василя Майстренка, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживав і був зареєстрований в с. Буки Малинського району. На час відкриття спадщини разом з ним постійно проживала ОСОБА_6 , проте зареєстрована не була. Вказана довідка видана на підставі погосподарської книги № 4 1996-2000 років, особовий рахунок № НОМЕР_6 та складена зі слів сусідів (т. 1, а. с. 18).

З акта депутата Малинської міської ради Житомирської області Кашиці В. М. на предмет обстеження житлових умов від 15 червня 2021 року випливає, що на підставі пояснень сусідів ОСОБА_23 , ОСОБА_24 та ОСОБА_25 , на предмет проживання ОСОБА_6 , 1937 року народження, встановлено, що остання на день смерті батька, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 проживала разом з ним без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті батька ОСОБА_6 проводила обряд поховання та вирішувала всі організаційні питання. Надалі ОСОБА_6 здійснювала догляд за будинком та обробляла земельну ділянку (т. 2, а. с. 183).

Згідно з листом Виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області від 28 липня 2021 року № 1774/03-12, ОСОБА_8 , 1907 року народження, на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживав та був зареєстрований в с. Буки Малинського району Житомирської області. Після смерті ОСОБА_8 будинку, де він проживав на момент смерті, рішенням Виконавчого комітету Луківської сільської ради було присвоєно адресу: АДРЕСА_1 (т. 2, а. с. 102).

Відповідно до довідки № 159, виданої 01 грудня 1986 року Виконавчим комітетом Буківської сільської Ради народних депутатів Малинського району Житомирської області, сім`я ОСОБА_8 , жителя с. Буки Малинського району Житомирської області, складається з: дружина - ОСОБА_11 , 1906 року народження, онук - ОСОБА_1 , 1965 року народження (т. 1, а. с. 137).

Факт проживання ОСОБА_1 зі своїм дідом ОСОБА_8 підтверджується і копією наявної в матеріалах справи погосподарських книг № 28 та № 4 за період 1991-2000 років (т. 2, а. с. 111-116).

Як доказ зберігання позивачем після смерті матері ОСОБА_6 , документів після смерті діда ОСОБА_8 , позивач надав копію приватизаційного майнового сертифіката від 15 березня 1979 року серії ТМ № 0525326, виданого на ім`я спадкодавця на 10500000 українських карбованців, що беззаперечно є доказом володіння ОСОБА_6 спадковим майном ОСОБА_8 (т. 2, а. с. 187).

Ухвалою Малинського районного суду Житомирської області від 05 липня 2021 року витребувано від Малинської державної нотаріальної контори спадкову справу до майна померлого ОСОБА_8 (т. 1, а. с. 45).

21 липня 2021 року від нотаріальної контори на запит суду надійшла спадкова справа № 290-04 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 (т. 1, а. с. 53-56, т. 2, а. с. 69-88).

З матеріалів зазначеної спадкової справи випливає, що вона відкрита за заявою ОСОБА_9 від 01 липня 2004 року в якій зазначено, що інших спадкоємців, крім ОСОБА_9 немає. Також є запис нотаріуса, що факт прийняття спадщини перевірено таким чином: спадкоємцем пред`явлено ощадну книжку на ім`я спадкодавця, яку оглянуто та повернено.

У матеріалах спадкової справи є копія державного акта на право приватної власності на землю, серія ІІ-ЖТ №020640 (т. 2, а. с. 119, 186).

У матеріалах справи є заява ОСОБА_1 від 30 червня 2021 року на ім`я державного нотаріуса Малинської державної нотаріальної контори Іваненко О. М. щодо прийняття позивачем спадщини після смерті своїх батьків, в тому числі з вимогою позивача видати йому свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку, загальною площею 2,56 га на підставі державного акта на право приватної власності на землю, серія ІІ-ЖТ № 020640 (т. 2, а. с. 190-191).

Згідно з листом-відповіддю нотаріуса від 28 серпня 2021 року № 02-14/735 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що таке свідоцтво уже видане (т. 2, а. с. 192).

Ухвалою Малинського районного суду Житомирської області від 05 липня 2021 року витребувано від Малинської державної нотаріальної контори спадкову справу до майна померлої ОСОБА_6 (т. 1, а. с. 45).

21 липня 2021 року від нотаріальної контори на запит суду надійшов лист

№ 02-14/645, з якого випливає, що спадкова справа до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 не заведена (т. 1, а. с. 51).

Ухвалою Малинського районного суду Житомирської області від 22 липня 2021 року витребувано від Житомирського обласного державного нотаріального архіву спадкову справу до майна померлого ОСОБА_7 (т. 1, а. с. 83).

29 липня 2021 року від нотаріального архіву на запит суду надійшла спадкова справа № 92/2017 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 , яка відкрита за заявою сина померлого ОСОБА_1 від 12 грудня 2017 року. У зазначеній заяві вказано, що факт прийняття спадщини ОСОБА_1 встановлено шляхом спільного проживання зі спадкодавцем, що підтверджується довідкою від 21 липня 2017 року № 499 (т. 1, а. с. 152-209).

Також за життя 02 грудня 2016 року ОСОБА_7 склав заповіт на користь свого сина ОСОБА_1 , який посвідчений секретарем Луківської сільської ради Малинського району Житомирської області Гусаковською Т. О., зареєстрований в реєстрі за № 12. Згідно із заповітом, спадкодавець заповів все своє майно позивачеві.

ОСОБА_1 приватний нотаріус Малинського нотаріального округу Житомирської області видав такі свідоцтва про право на спадщину в порядку спадкування після смерті батька: свідоцтво про право на спадщину за законом від 12 грудня 2017 року, зареєстроване в реєстрі за № 1062, яке складається з житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_2 , який належав померлому на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_7 , виданого Виконавчим комітетом Луківської сільської ради 01 жовтня 2010 року, право власності на який зареєстровано в Малинському районному комунальному підприємстві з технічної інвентаризації 17 листопада 2010 року в книгу 1, номер запису 117; свідоцтво про право на спадщину за законом від 12 грудня 2017 року, зареєстроване в реєстрі за № 1063, яке складається з земельної ділянки кадастровий номер 1823481400:07:001:0077, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, площею 0,5772 га, розташованій в с. Забране Малинського району Житомирської області, яка належала померлому на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №291870, виданого відділом Держкомзему у Малинському районі Житомирської області 16 грудня 2010 року; свідоцтво про право на спадщину за законом від 12 грудня 2017 року, зареєстроване в реєстрі за № 1064, яке складається з земельної ділянки кадастровий номер 1823481400:07:001:0076, цільове призначення - для будівництва й обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,2442 га, розташованій в АДРЕСА_2 , яка належала померлому на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 291869, виданого відділом Держкомзему у Малинському районі Житомирської області 16 грудня 2010 року; свідоцтво про право на спадщину за законом від 12 грудня 2017 року, зареєстроване в реєстрі за № 1065, яке складається з земельної ділянки кадастровий номер 1823481400:08:000:0141, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,2531 га, розташованій на території Луківської сільської ради Малинського району Житомирської області, яка належала померлому на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ЖТ № 020539, виданого Малинським відділом земельних ресурсів Житомирської області 26 червня 2002 року.

Також, з матеріалів зазначеної спадкової справи випливає, що ОСОБА_1 повторно звернувся до приватного нотаріуса Сотніченко І. В. із заявою від 16 травня 2018 року, з якої випливає, що на день смерті батька ОСОБА_7 залишилося спадкове майно, яке складається із земельної ділянки, яка належала дружині померлого ОСОБА_6 , спадкоємцем якої є її чоловік ОСОБА_7 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав. У зазначеній заяві вказано, що факт прийняття спадщини ОСОБА_1 встановлено шляхом спільного проживання зі спадкодавцем, що підтверджується довідкою від 21 липня 2017 року № 499.

Отже, ОСОБА_1 приватний нотаріус Малинського нотаріального округу Житомирської області видав у порядку спадкування після смерті батька свідоцтво про право на спадщину за законом від 16 травня 2018 року, зареєстроване в реєстрі за № 421. Спадщина, на яку видане зазначене свідоцтво складається із земельної ділянки, кадастровий номер 1823481400:08:000:0156, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,1025 га, розташованій на території Луківської сільської ради Малинського району Житомирської області, яка належала дружині померлого ОСОБА_6 , спадкоємцем якої був її чоловік ОСОБА_7 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав, на підставі державного акта на право приватної власності на землю, серія ІІ-ЖТ №020570, виданого Малинським відділом земельних ресурсів Житомирської області 26 червня 2002 року.

Ухвалою Малинського районного суду Житомирської області від 05 липня 2021 року витребувано від Першої Київської державної нотаріальної контори спадкову справу до майна померлого ОСОБА_9 (т. 1, а. с. 45).

25 серпня 2021 року на виконання ухвали суду від Першої Київської державної нотаріальної контори надійшла копія спадкової справи № 1430/2017 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_9 (т. 2, а. с. 2-88).

Зі спадкової справи випливає, що вона відкрита нотаріусом за наступними заявами: заяви дружини померлого ОСОБА_2 від 16 грудня 2017 року; заяви дочки померлого ОСОБА_4 від 16 грудня 2017 року, з якої вбачається, що вона відмовляється від прийняття спадщини на користь дружини спадкодавця та своєї матері ОСОБА_2 ; заяви дочки померлого ОСОБА_3 від 16 грудня 2017 року, з якої вбачається, що вона відмовляється від прийняття спадщини на користь дружини спадкодавця та своєї матері ОСОБА_2 ; заяви спадкоємця за заповітом ОСОБА_5 від 06 лютого 2018 року.

Згідно з матеріалами спадкової справи, за життя 30 грудня 2014 року ОСОБА_9 склав заповіт, зареєстрований в реєстрі за № 41 та посвідчений секретарем Луківської сільської ради Малинського району Житомирської області Лось А. О. Вказаним заповітом ОСОБА_9 заповів належну йому земельну ділянку, площею 1,7005 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Луківської сільської ради Малинського району Житомирської області, належної йому на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29 листопада 2013 року НОМЕР_8 , ОСОБА_5 .

У зв`язку з наявністю зазначеного заповіту на користь ОСОБА_5 , який ОСОБА_2 вважає спірним, остання звернулася до нотаріальних органів із заявою від 13 січня 2018 року про призупинення процедури оформлення спадщини після смерті свого чоловіка. Також в провадженні Малинського районного суду Житомирської області перебувала справа № 283/289/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Малинська міська рада Житомирської області та ОСОБА_1 , про визнання заповіту недійсним, рішенням якого від 02 грудня 2021 року відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні позову у зв`язку з безпідставністю.

10 березня 2018 року державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Праведник Н. О. було видано ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 9-128. Спадщина, на яку видане вказане свідоцтво складається з квартири АДРЕСА_3 , яка належала померлому на підставі договору купівлі-продажу нерухомості, зареєстрованого на Київській Універсальній біржі 17 листопада 1994 року за реєстраційним № 5632/4162.

07 березня 2019 року державний нотаріус Першої київської державної нотаріальної контори Праведник Н. О. видав ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 9-121. Спадщина, на яку видане вказане свідоцтво складається з акцій іменних простих, без документарних в кількості 2216 штук Приватного акціонерного товариства «АТП-1», загальною номінальною вартістю 554,00 грн, які належали померлому, що підтверджується випискою про стан рахунку в цінних паперах, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМЕКС-ФІНАНС» в м. Києві 31 липня 2018 року вих. 31/07/04.

Ухвалою Малинського районного суду Житомирської області від 23 вересня 2021 року витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУ ПФУ в Житомирській області) інформацію про час призначення пенсійних виплат ОСОБА_6 (т. 2, а. с. 246).

На виконання зазначеної ухвали суду, 25 жовтня 2021 року до суду надійшов лист-відповідь від 24 вересня 2021 року № 283/1742/21/14490/2021 від ГУ ПФУ в Житомирській області, відповідно до якої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ідентифікаційний номер НОМЕР_9 , з 01 жовтня 1991 року призначена пенсія за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Виплата пенсії ОСОБА_6 припинена з 01 січня 2017 року у зв`язку зі смертю (т. 3, а. с. 10).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Згідно з пунктом 5 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, тобто відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм ЦК Української РСР.

Отже, якщо спадщина відкрилась у період дії ЦК Української РСР, застосуванню підлягають норми ЦК Української РСР щодо належності спадщини спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, незалежно від оформлення права на спадщину.

Відповідно до частини першої статті 1216 ЦПК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частин перша, третя статті 1268).

Згідно з частинами першою, другою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Суд першої інстанції встановив, що на день смерті ОСОБА_7 (батька позивача) залишилося спадкове майно, яке складається із земельної ділянки, яка належала дружині померлого ОСОБА_6 (мати позивача), спадкоємцем якої є її чоловік ОСОБА_7 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав. Факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_7 встановлено шляхом спільного проживання зі спадкодавцем, що підтверджується довідкою від 21 липня 2017 року № 499.

За життя ОСОБА_7 не оскаржував обсяг спадщини після смерті своєї дружини ОСОБА_6 .

У позовній заяві ОСОБА_1 посилався на те, що після смерті матері спадщину прийняв його батько ОСОБА_7 , який на день її смерті проживав з нею і був зареєстрований за місцем її проживання. Він прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_7 .

Згідно з матеріалами справи ОСОБА_27 отримав Свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_1 (а. с. 189, т.1).

Суд першої інстанції встановив, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 (матері позивача) спадкова справа заведена не була (а. с. 51, т.1).

Суди не встановили, а позивач не доводив, що після смерті матері прийняв спадщину.

Оскільки позивач прийняв спадщину після смерті батька, то до спірних правовідносин застосовується ЦК України.

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до спадкоємців переходять усі цивільні права та обов`язки спадкодавця.

Отже, позивач має право лише на ті права та обов`язки, які мав спадкодавець ОСОБА_7 , тому його право не є порушеним.

Фактами, що мають юридичне значення є факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб (стаття 315 ЦПК України).

Оскільки права позивача не порушено, то немає підстав для встановлення факту родинних відносин, з яким позивач пов`язував виключно набуття спадкових прав.

Зважаючи на підстави та предмет позову, з урахуванням фактично встановлених обставин справи та досліджених доказів та враховуючи, що суд апеляційної інстанції відмовив у позові через його недоведеність, то підлягає зміні мотивувальна частина постанови суду першої інстанції, оскільки у позові необхідно відмовити за безпідставністю.

Оскільки постанова Житомирського апеляційного суду від 24 жовтня 2022 року підлягає зміні, а вимоги позивача по суті не задовольняються, тому підстав для скасування додаткової постанови Житомирського апеляційного суду від 31 жовтня 2022 року не має.

Щодо клопотання ОСОБА_3 про закриття касаційного провадження

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

У постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 305/235/17, провадження № 61-11869св19, зазначено, що «під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо. Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним».

У постанові Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 715/2172/17, провадження № 61-1563св22, зазначено, що якщо позивач вступив в управління та володіння спадковим майном або його частиною, суд з цих підстав вирішує питання про визнання права на спадкове майно. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів.

У постанові Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у справі № 691/1237/20, провадження № 61-14225св21, зазначено, що вимога про встановлення факту родинних відносин між померлими родичами позивача, заявлена разом із вимогою вирішити спір про право (право на спадщину), вирішується у позовному провадженні. Суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника.

Велика Палата Верхового Суду у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 зазначила, що у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності необхідно насамперед визначити, які правовідносини є спірними, а тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

Верховний Суд вважає, що висновки щодо застосування норм права, викладені у зазначених постановах Верховного Суду та на які посилається заявник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які є подібними до спірних правовідносин.

Враховуючи наведене, відсутні правові підстави, передбачені пунктом 5 частини першої статті 396 ЦПК України, для закриття касаційного провадження.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

За змістом частин першої, другої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

З урахуванням наведених вище мотивів, Верховний Суд вважає за необхідне постанову Житомирського апеляційного суду від 24 жовтня 2022 року змінити у мотивувальній частині, виклавши її у редакції цієї постанови.

Відповідно до частини третьої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а додаткової постанови Житомирського апеляційного суду від 31 жовтня 2022 року - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за результатами касаційного перегляду вимоги заявника по суті не задовольняються, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_3 про закриття касаційного провадження відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 24 жовтня 2022 року змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

Додаткову постанову Житомирського апеляційного суду від 31 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. С. Олійник

Судді: О. В. Білоконь

І. Ю. Гулейков

О. М. Осіян

В. В. Шипович