Рішення
від 13.12.2023 по справі 357/6779/22
БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/6779/22

Провадження № 2/357/487/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2023 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого - судді Бондаренко О.В., при секретарі - Кононюку П.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ спільного майна подружжя, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Корнійчук Антоніна Валеріївна, про визнання об`єктів незавершеного будівництва особистою приватною власністю,

В С Т А Н О В И В :

08.08.2022 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, обґрунтовуючи тим, що 16 серпня 2013 року між ним та ОСОБА_3 був зареєстрований шлюб та рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30.04.2021, у справі № 357/3763/21, шлюб було розірвано. За період перебування у шлюбі, за спільні кошти подружжя, ними було придбано: земельну ділянку, загальною прощею 0,0840 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Білоцерківський район, Фурсівська сільська рада, кадастровий номер: 3220488300:05:004:0470, яка зареєстрована на ім`я ОСОБА_1 ; земельну ділянку, загальною прощею 0,1000 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Білоцерківський район, Фурсівська сільська рада, кадастровий номер: 3220488300:05:004:0232, яка зареєстрована на ім`я ОСОБА_2 ; транспортний засіб марки VOLKSWAGEN TIGUAN, 2015 року випуску, який зареєстрований на ім`я ОСОБА_1 ; транспортний засіб марки VOLKSWAGEN JETTA, 2013 року випуску, який зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 . Також, за час шлюбу, за спільні кошти подружжя, було збудовано: 1) одноповерховий садовий будинок з прибудованим навісом для автомобілів за адресою: АДРЕСА_1 в обслуговуючому кооперативі СТ «Городок Хуторок» в межах Фурсівської сільської ради, замовником будівництва є ОСОБА_2 . Даний будинок збудовано на земельній ділянці загальною прощею 0,1000 га., кадастровий номер: 3220488300:05:004:0232. Будинок, згідно декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 10.01.2020, є введеним в експлуатацію, видано технічний паспорт, право власності на нього не зареєстровано; 2) садовий будинок за адресою: АДРЕСА_2 в обслуговуючому кооперативі СТ «Городок Хуторок» в межах Фурсівської сільської ради, замовником будівництва є ОСОБА_1 . Даний будинок збудовано на земельній ділянці, загальною прощею 0,0840 га., кадастровий номер: 3220488300:05:004:0470. На будинок видано технічний паспорт, здійснено всі внутрішні роботи, він забезпечений електро, газо і водопостачанням та іншими необхідними побутовими умовами, тобто будівництво його фактично закінчено й він фактично експлуатується за своїм функціональним призначенням, але не введений в експлуатацію і право власності на нього не зареєстровано. В даному будинку проживає відповідачка з їхніми спільними дітьми. 16.03.2021 між ним та ОСОБА_2 був укладений Договір про поділ спільного майна подружжя. Відповідно до вказаного договору в особисту приватну власність ОСОБА_2 перейшло: земельна ділянка, загальною прощею 0,1000 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Білоцерківський район, Фурсівська сільська рада, кадастровий номер: 3220488300:05:004:0232; транспортний засіб марки VOLKSWAGEN JETTA, 2013 року випуску; земельна ділянка, загальною прощею 0,0840 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Білоцерківський район, Фурсівська сільська рада, кадастровий номер: 3220488300:05:004:0470. В особисту приватну власність ОСОБА_1 перейшов транспортний засіб марки VOLKSWAGEN TIGUAN, 2015 року випуску. Втім, даним договором не охоплювались збудовані садові будинки, які на даний час не поділені та знаходяться у їх спільній сумісній власності. Тому, він бажає скористатись своїм правом на розподіл спільного сумісного майна, а саме будинків. Добровільного розподілу вказаного майна між ними досягнути не можливо. Тому, просив визнати об`єктами права спільної сумісної власності подружжя одноповерховий садовий будинок з прибудованим навісом для автомобілів за адресою: АДРЕСА_1 та об`єкт незавершеного будівництва - садовий будинок за адресою: АДРЕСА_2 та визнати за ним право власності на 1/2 частину одноповерхового садового будинку з прибудованим навісом для автомобілів за адресою: АДРЕСА_1 , та 1/2 частину об`єкта незавершеного будівництва - садового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , судові витрати стягнути з відповідачки.

19.09.2022, після отримання відповіді на запит з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання відповідачки, судом прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

11.10.2022 представник відповідача, адвокат Карпенко Віктор Миколайович, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що з вимогами позивача категорично не погоджується, заперечує щодо їх задоволення з наступних підстав. Дійсно позивач та відповідачка з 16.08.2013 перебували у зареєстрованому шлюбі. У шлюбі у них народилось двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 30.04.2021 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області задоволено спільну заяву позивача та відповідачки від 07.04.2021, про розірвання шлюбу. До подання спільної заяви між позивачем та відповідачкою було досягнуто домовленість щодо поділу спільного майна подружжя, визначено місце проживання дітей та про участь у вихованні дітей. Відтак, питання щодо поділу майна подружжя вирішено між сторонами у позасудовому порядку, а даний позов ОСОБА_1 є нічим іншим, як спробою незаконно збагатитися за рахунок відповідачки. 16.03.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено Договір між батьками про проживання дитини та про участь у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Корнійчук А.В., за яким визначено місце проживання дітей, після розірвання шлюбу з матір`ю. Також, 16.03.2021 приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Корнійчук А.В., посвідчено Договір про поділ спільного майна подружжя, відповідно до якого, сторони дійшли згоди щодо розподілу належного їм майна нажитого за час шлюбу. На даний час, позивачем не заперечуються та не оскаржуються умови укладеного Договору від 16.03.2021 про поділ спільного майна подружжя. Згідно вказаного Договору, ОСОБА_1 в особисту приватну власність відійшов транспортний засіб марки Volkswagen, моделі -Tiguan, випуску 2015 року, шасі (кузов, рами) № НОМЕР_1 , який в грошовому еквіваленті значно дорожчий ніж автомобіль, що відійшов відповідачці, а ОСОБА_2 в особисту приватну власність перейшло: земельна ділянка за кадастровим номером 3220488300:05:004:0232, земельна ділянка за кадастровим номером 3220488300:05:004:0470; транспортний засіб марки Volkswagen, моделі-Jetta, випуску 2013 року. 16.03.2021 приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Корнійчук А.В., посвідчено Договір дарування земельної ділянки, за яким ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3220485100:05:008:0076, загальною площею 0,1000 га. Вказана земельна ділянка належала ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого ОСОБА_6 , приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області 28.12.2020, за реєстровим №2909. Цього ж дня, 16.03.2021 приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Корнійчук А.В. здійснено реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220485100:05:008:0076 за ОСОБА_1 . В подальшому, як було обумовлено сторонами раніше, ОСОБА_2 продала земельну ділянку та вилучені від продажу кошти передала позивачу, в порядку обумовленому щодо поділу належного їм майна. Так, 21.07.2021 приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Корнійчук А.В. посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3220485100:05:008:0046, відповідно до якого ОСОБА_2 відчужила на користь ОСОБА_7 вказану земельну ділянку. Грошові кошти вилучені від продажу отримано ОСОБА_1 в день укладання договору - 21.07.2021. Однак, позивач в позові жодним чином не зазначає даних фактів, з метою їх приховування та введення суду в оману, щодо поділу майна між колишнім подружжям. Саме у зв`язку з тим, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було досягнуто згоди щодо поділу майна та щодо місця проживання дітей та участь у їхньому вихованні, сторони звернулись до суду з спільною заявою про розірвання шлюбу. Враховуючи викладене вище, між позивачем та відповідачкою у позасудовому порядку вирішено питання щодо поділу належного їм майна. Але, як зазначає позивач у позовній заяві, даним договором не охоплювались збудовані садові будинки, які на даний час не поділені та знаходяться у їх із відповідачкою спільній сумісній власності. Однак таке твердження позивача є неправдивим та не відповідає досягнутим між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 домовленостям. По-перше, щодо будинку збудованого на земельній ділянці з кадастровим номером 3220488300:05:004:0232. Позивач стверджує, що вказаний будинок, згідно декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 10.01.2020 є введеним в експлуатацію, видано технічний паспорт, право власності на нього не зареєстровано. Проте вказане не відповідає дійсності, та спростовується наданими роздруківками фотознімків зазначеного будинку. Стан будівництва на вказаній земельній ділянці добре відомий позивачу. Декларація, на яку посилається позивач була сформована ним же, з метою можливого продажу вказаної земельної ділянки із незакінченим будівництвом. На даний час, будинок на земельній ділянці з кадастровим номером 3220488300:05:004:0232 знаходиться в тому ж недобудованому стані, в якому він був і станом на 10.01.2020. Позивачу достеменно було відомо про наявність на вказаній земельній ділянці об`єкту незавершеного будівництва, під час укладання Договору про поділ спільного майна подружжя. Однак, сторони дійшли згоди та вирішили, що зазначена земельна ділянка залишається ОСОБА_2 , а позивач, як компенсацію отримує від неї в дарунок, іншу земельну ділянку. Відповідач мала на меті добудувати зазначений будинок, з метою його подальшого продажу, проте витрати на завершення будівельних робіт є більш затратними ніж кошти, що можуть бути отримані від його реалізації, тому, після вирішення питань щодо поділу спільного майна та розірвання шлюбу, взялась за будівництво нового меншого та зручнішого (економнішого в догляді) будинку на іншій земельній ділянці. По-друге, щодо будинку збудованого на земельній ділянці з кадастровим номером 3220488300:05:004:0470. Позивач зазначає, що його будівництво фактично закінчено й він фактично експлуатується за своїм функціональним призначенням, але не введений в експлуатацію і право власності на нього не зареєстроване. Будинок на вказаній ділянці збудовано за особисті кошти відповідачки, уже після укладання Договору про поділ спільного майна подружжя та розірвання шлюбу. Більше того, на думку відповідачки, саме факт зведення нею будинку та його реальна експлуатація нею з дітьми, і стало підставою для звернення позивача з даним позовом. Згідно Договору про поділ спільного майна подружжя від 16.03.2021, земельна ділянка з кадастровим номером 3220488300:05:004:0470 перейшла у право власності ОСОБА_2 та приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Корнійчук А.В. зареєстровано вказану земельну ділянку на праві приватної власності за ОСОБА_2 . В подальшому, 16.04.2021, за замовленням ОСОБА_2 , як безпосереднім власником земельної ділянки, Відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Фурсівської сільської ради видано будівельний паспорт реєстраційний №97, реєстраційний номер містобудівного кадастру 97/11-16. 01.07.2021 ОСОБА_2 та ТОВ «Балканське Бізнес Група» уклали договір №234/0107 про компенсацію витрат на утримання інженерних мереж загального користування, прилеглої території та інших додаткових робіт по обслуговування об`єктів нерухомого майна. В подальшому, 29.11.2021 ОСОБА_2 через систему «Дія» подано повідомлення про початок виконання будівельних робіт на підставі будівельного паспорта. Згодом на вказаній земельній ділянці за кошти відповідачки було зведено садовий будинок, який введено в експлуатацію та зареєстровано за ОСОБА_2 , щодо якого позивачем висунуто вимогу про визнання будинку спільною сумісною власністю подружжя та виділення частки. Рішенням виконавчого комітету Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області №392 від 09.08.2022 садовому будинку зведеному на земельній ділянці з кадастровим номером 3220488300:05:004:0470, власником якого є заявниця, ОСОБА_2 , присвоєно поштову адресу: Київська область, Білоцерківський район, Фурсівська територіальна громада, Обслуговуючий кооператив «Садове товариство «Городок Хуторок», вулиця Депутатська, 15. 12.08.2022 державним реєстратором Майорко Т.О. Фурсівської сільської ради Київської області зареєстровано садовий будинок, літ «А» за адресою АДРЕСА_2 , на праві приватної власності за ОСОБА_2 . Відтак, вказаний будинок зведено відповідачкою та зареєстрований за нею після укладення Договору про поділ спільного майна подружжя та розірвання шлюбу з позивачем, тому вимоги позивача про визнання вказаного будинку спільною сумісною власністю подружжя є надуманими та безпідставними. Відповідачка - ОСОБА_2 являєтеся фізичною особою-підприємцем та останньою щорічно подаються податкові декларації платника Єдиного податку із зазначенням суми отриманого доходу. Даним деклараціями підтверджується наявність в останньої грошових коштів на здійснення будівництва вказаного вище садового будинку, більше того, і зазначених позивачем земельних ділянок. Позивач, ОСОБА_1 з 2015 по 2021 рік займав посаду начальника Відділу містобудування, архітектури та розвитку інфраструктури Білоцерківської районної державної адміністрації та як посадова особа органу державної влади зобов`язаний подавати щорічні декларації про доходи та належне йому майно, однак відомості щодо будівництва будинків не вказав. Враховуючи викладене вище, з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду вказаної справи та належного захисту прав та інтересів як відповідачки так і її малолітніх дітей, просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , про поділ спільного майна подружжя, відмовити.

17.10.2022 представник позивача, адвокат Федоренко Володимир Сергійович, подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що сторона позивача повністю не визнає обставини, зазначені у відзиві, відхиляє їх, оскільки відповідачкою не наведено належних обґрунтувань та не надано доказів про те, що між колишнім подружжям поділено все їхнє спільно нажите майно, наявне на дату укладення Договору про поділ спільного майна у позасудовому порядку, не спростовано факту побудови садового будинку за адресою: АДРЕСА_2 в обслуговуючому кооперативі СТ «Городок Хуторок» в межах Фурсівської сільської ради на земельній ділянці з кадастровим номером: 3220488300:05:004:0470 під час перебування у шлюбі - у 2020 році. Щодо Договору про поділ спільного майна подружжя від 16.03.2021, про який наголошує представник відповідачки, то у ньому не зазначено, що договором охоплюється все без виключень майно, нажите за період шлюбу, не зазначено, що майно, вказане у договорі, є вичерпним і іншого майна подружжя не існує. Так, в даному договорі відображено майно, щодо якого сторони дійшли добровільної згоди, а все інше майно, набуте подружжям за час шлюбу, може бути поділено у відповідності до вимог Сімейного кодексу України, і наявний Договір не є обмеженням в цьому. Адже, п. 10 Договору про поділ спільного майна подружжя від 16.03.2021 передбачає можливість врегулювання питань, що не охоплені ним, вирішити відповідно до сімейного законодавства. У відзиві зазначається про здобуття позивачем копії будівельного паспорту від 20.07.2020 та технічного паспорта від 29.12.2020 шляхом використання свого службового становища, і що станом на 29.12.2020 садового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_2 в обслуговуючому кооперативі СТ «Городок Хуторок» в межах Фурсівської сільської ради не було. Однак, доказів про використання службового становища позивачем до суду не надано, тобто, це є припущенням відповідачки. Наявність нового будівельного паспорта у відповідачки від 16.04.2021 та подання повідомлення про початок виконання будівництва від 29.11.2021 пояснюється наступним: для того, щоб зареєструвати право власності на збудований будинок необхідно подати документи, які засвідчують його побудову - технічний паспорт, декларацію про готовність, документ про присвоєння такому об`єкту адреси. Оскільки власник земельної ділянки (КН 3220488300:05:004:0470) змінився в результаті укладення Договору про поділ спільного майна подружжя, відповідачці потрібно було вказані документи виготовляти на своє ім`я, включаючи будівельний паспорт, оскільки він видається власнику земельної ділянки, на якій має будуватись об`єкт. В іншому випадку, коли документи були виготовлені на попереднього власника - позивача, право власності зареєструвати не можливо. Тобто, фактично, на фізично вже існуючий (побудований) об`єкт, потрібно пройти процедуру документального оформлення будівництва новому власнику земельної ділянки. Про те, що станом на 29.12.2020 садовий будинок по АДРЕСА_2 вже був побудований на земельній ділянці з кадастровим номером: 3220488300:05:004:0470 можуть також підтвердити свідки. Також, на підтвердження справжності будівельного паспорту від 20.07.2020, виготовленого на ім`я позивача, а також реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 29.09.2020, ним надається до суду Витяг з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 12.10.2020.

18.10.2022 представник позивача, адвокат Федоренко Володимир Сергійович, подав до суду заяву, про зміну предмету позову, в якій просив: визнати об`єктами права спільної сумісної власності подружжя одноповерховий садовий будинок з прибудованим навісом для автомобілів за адресою: АДРЕСА_1 та садовий будинок, літ. «А» за адресою: АДРЕСА_2 та в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину одноповерхового садового будинку з прибудованим навісом для автомобілів за адресою: АДРЕСА_1 , та 1/2 частину садового будинку літ. «А» за адресою: АДРЕСА_2 . Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, стягнути з відповідача.

19.10.2022 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про прийняття до розгляду заяви позивача про зміну предмету позову.

11.10.2022 представник відповідача, адвокат Карпенко Віктор Миколайович, направив до суду зустрічну позовну заяву, в якій зазначив підстави, що викладені у відзиві, та просив визнати особистою приватною власністю ОСОБА_2 об`єкт незавершеного будівництва розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 3220488300:05:004:0232 та визнати особистою приватною власністю ОСОБА_2 садовий будинок розташований на земельні ділянці за кадастровим номером 3220488300:05:004:0470. Крім того, зазначив, що земельна ділянка з кадастровим номером 3220488300:05:004:0232 була придбана на підставі договору купівлі-продажу від 09.10.2014 між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 22.05.2015 замовнику - ОСОБА_2 . Відділом містобудування, архітектури та розвитку інфраструктури Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області надано будівельний паспорт, реєстраційний номер 63, реєстраційний номер містобудування кадастру не зазначено. В подальшому на вказаній земельній ділянці було розпочато зведення садового будинку, однак будівельні роботи по ньому не завершені й досі. Позивач за первісним позовом стверджує, що вказаний будинок, згідно декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 10.01.2020 є введеним в експлуатацію, видано технічний паспорт, право власності на нього не зареєстровано. Однак, вказане ОСОБА_1 не відповідає дійсності, та спростовується наданими роздруківками фотознімків зазначеного будинку. Стан будівництва на вказаній земельній ділянці добре відомий позивачу. Декларація, на яку посилається позивач була сформована ним же, з метою можливого продажу вказаної земельної ділянки з незакінченим будівництвом. На даний час, будинок на земельній ділянці з кадастровим номером 3220488300:05:004:0232 знаходиться в тому ж недобудованому стані, в якому він був і на 10.01.2020. Вирішуючи питання щодо поділу належного подружжю майна, було вирішено передати вказану земельну ділянку з незакінченим об`єктом будівництва ОСОБА_2 . У свою чергу, остання, в порядку компенсації подарувала ОСОБА_1 земельну ділянку, що належала їй на праві приватної власності. Враховуючи викладене вище, зазначений садовий будинок (об`єкт незавершеного будівництва) являється особистою приватною власністю ОСОБА_2 , оскільки з ОСОБА_1 будо проведено розрахунок, як коштами вилученими від купівлі-продажу земельної ділянки, так і подарованою йому земельною ділянкою. Відтак, у позивача немає жодних законних підстав стверджувати про визнання зазначеного садового будинку (об`єкту незавершеного будівництва) об`єктом спільної сумісної власності, оскільки фактично ОСОБА_2 провела розрахунок з ОСОБА_1 . Щодо будинку збудованого на земельній ділянці з кадастровим номером 3220488300:05:004:0470, то вказана земельна ділянка буда придбана на підставі договору купівлі-продажу від 29.05.2020, укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_1 . Згідно Договору про поділ спільного майна подружжя від 16.03.2021, земельна ділянка з кадастровим номером 3220488300:05:004:0470 перейшла у право власності ОСОБА_2 та 16.03.2021 приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Корнійчук А.В. зареєстровано вказану земельну ділянку на праві приватної власності за ОСОБА_2 16.04.2021 за замовленням ОСОБА_2 . Відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Фурсівської сільської ради видано будівельний паспорт реєстраційний №97, реєстраційний номер містобудівного кадастру 97/11-16, 01.07.2021 ОСОБА_2 та ТОВ «Балканське Бізнес Група» уклали договір №234/0107 про компенсацію витрат на утримання інженерних мереж загального користування, прилеглої території та інших додаткових робіт по обслуговування об`єктів нерухомого майна. В подальшому, 29.11.2021 ОСОБА_2 через систему «Дія» подано повідомлення про початок виконання будівельних робіт на підставі будівельного паспорта. Згодом на вказаній земельній ділянці за кошти відповідачки було зведено садовий будинок, який введено в експлуатацію та зареєстровано за ОСОБА_2 , щодо якого позивачем висунуто вимогу про визнання будинку спільною сумісною власністю подружжя та виділення частки. Рішенням виконавчого комітету Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області №392 від 09.08.2022 садовому будинку зведеному на земельній ділянці з кадастровим номером 3220488300:05:004:0470, власником якого є заявниця, ОСОБА_2 , присвоєно поштову адресу: Київська область, Білоцерківський район, Фурсівська територіальна громада, Обслуговуючий кооператив «Садове товариство «Городок Хуторок», вулиця Депутатська, будинок 15 та 12.08.2022 державним реєстратором Майорко Т.О. Фурсівської сільської ради Київської області зареєстровано садовий будинок, літ «А» за адресою АДРЕСА_2 , на праві приватної власності за ОСОБА_2 . Таким чином, вказаний будинок зведено відповідачкою та він зареєстрований за нею після укладення Договору про поділ спільного майна подружжя від 16.03.2021 та розірвання шлюбу з позивачем 30.04.2021, відтак являється її особистою приватною власністю та не може бути визнаний об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

19.10.2022 судом прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Корнійчук Антоніни Валеріївни, про визнання об`єктів незавершеного будівництва особистою приватною власністю, до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ спільного майна подружжя.

25.10.2022 представник відповідача, адвокат Карпенко Віктор Миколайович, подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що у наданій відповіді жодним чином не надано пояснень та спростувань тим фактам, що в рахунок компенсації ОСОБА_2 на користь свого колишнього чоловіка відчужила належну їй на праві особистої приватної власності земельну ділянку за кадастровим номером 3220485100:05:008:0076, загальною площею 0,1000 га., договір дарування від 16.03.2021, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Корнійчук А.В. Вказаний договір укладався одночасно з договором про поділ спільного майна подружжя. Крім того, не спростовується і той факт, що ОСОБА_1 отримано грошові кошти від продажу ОСОБА_2 належної їй на праві особистої приватної власності земельної ділянки за кадастровим номером 3220485100:05:008:0046. Договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки від 21.07.2021 укладено уже після укладання договору про поділ спільного майна подружжя та після рішення суду щодо розірвання шлюбу. Грошові кошти вилучені від продажу отримано ОСОБА_1 в день укладання договору - 21.07.2021. Щодо твердження представника позивача про те, що не спростовано факту побудови садового будинку за адресою АДРЕСА_2 , під час перебування у шлюбі у 2020 році, то вказаний факт буде доведено в судовому порядку під час розгляду вказаної справи на підставі відповідних документів та показань свідків. Щодо посилання на п.10 договору про поділ спільного майна подружжя,то 07.04.2021 сторони звернулись до суду зі спільною заявою про розірвання шлюбу, оскільки між ними було досягнуто домовленостей щодо місця проживання дітей та щодо поділу належного їм майна. Зокрема у вказаній заяві зазначено: «Будь-які спори стосовно майна або інших питань між нами відсутні». Тобто, станом на дату звернення до суду з заявою про розірвання шлюбу сторони стверджували що дійшли згоди щодо поділу належного майна. Однак, зі спливом майже півторарічного строку, позивач змінює свою позицію та звертається до суду з вказаним позовом щодо безпідставно витребування у відповідача належного їй майна. Щодо Витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, то даний витяг може підтвердити тільки намір будівництва, а не сам факт його здійснення. Щодо твердження про маніпулювання дітьми, то зазначає, що в жодному разі ОСОБА_2 не маніпулює дітьми. У відзиві були відображені дані зазначені самим позивачем, ОСОБА_1 , у позовній заяві, про те, що в будинку (щодо якого заявлена позовна вимога) проживають його дві малолітні доньки, які після розлучення залишились проживати з матір`ю, та взагалі не зрозуміло для чого надано копію Висновку органу опіки та піклування Фурсівської сільської ради про встановлення порядку участі батька у вихованні дітей, який містить рекомендаційний характер. Більше того, спору щодо виховання дітей між сторонами немає. Дане питання врегульовано Договором між батьками про проживання дитини та про участь у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від 16.03.2021, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Корнійчук А.В. ОСОБА_2 жодним чином не перешкоджає колишньому чоловікові ОСОБА_1 у зустрічах з їхніми дітьми та участь у їхньому вихованні. Враховуючи викладене вище, вважає позовну заяву подану ОСОБА_1 безпідставною та такою що не підлягає задоволенню, а тому просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

02.11.2022 представник позивача, адвокат Федоренко Володимир Сергійович, подав до суду відзив на зустріну позовну заяву, в якому зазначив, що ОСОБА_1 не визнає позовні вимоги, викладені в зустрічній позовній заяві, в повному обсязі не визнає обставини, які вказані ОСОБА_2 , а також, не погоджується із їх правовою оцінкою, та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі виходячи з наступного. ОСОБА_2 не наведено належних обґрунтувань та не надано доказів про те, що між колишнім подружжям поділено все їхнє спільно нажите майно, наявне на дату укладення Договору про поділ спільного майна у позасудовому порядку, не спростовано факту побудови садового будинку за адресою: АДРЕСА_2 в обслуговуючому кооперативі СТ «Городок Хуторок» в межах Фурсівської сільської ради на земельній ділянці з кадастровим номером: 3220488300:05:004:0470 під час перебування у шлюбі - у 2020 році. Щодо Договору про поділ спільного майна подружжя від 16.03.2021, про який наголошує представник ОСОБА_2 , то у ньому не зазначено, що договором охоплюється все без виключень майно, нажите за період шлюбу, не зазначено, що майно, вказане у договорі, є вичерпним і іншого майна подружжя не існує. Поділ може бути здійснений як за домовленістю - взаємною згодою подружжя, так і за судовим рішенням (ст. 69, 71 СК України). Так, в даному договорі відображено майно, щодо якого сторони дійшли добровільної згоди, а все інше майно, набуте подружжям за час шлюбу, може бути поділено у відповідності до вимог СК України, і наявний Договір не є обмеженням в цьому. До того ж, п. 10 Договору про поділ спільного майна подружжя від 16.03.2021 передбачає можливість врегулювання питань, що не охоплені ним, вирішити відповідно до сімейного законодавства. Також, п. 12 Договору передбачає можливість внесення до нього змін і доповнень за взаємною згодою і такі зміни підлягають нотаріальному посвідченню. Тобто, передбачена можливість доповнення договору поділом майна згодом, за усунення певних умов, наявність яких перешкоджало поділу раніше, або відсутності спільної згоди на це сторін. Ці пункти вносились сторонами завбачливо, адже, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була домовленість про поділ фактично збудованих у шлюбі будинків після оформлення на них права власності. Проте, коли ОСОБА_1 запропонував колишній дружині повернутись до питання оформлення будинків та їх добровільного поділу, вона категорично відмовилась та повідомила, що будинки належать виключно їй. Представник ОСОБА_2 зазначає про якісь домовленості сторін щодо компенсації одного майна іншим, про отримання ОСОБА_1 коштів від продажу іншої земельної ділянки. Проте, таких домовленостей договір про поділ спільного майна подружжя не містить, належних та допустимих доказів щодо цих обставин до суду не надано, тобто, це є юридичною фантазією та припущеннями. Текст укладеного договору не містить умов компенсації майном чи компенсації грошовими коштами, будь - яких розписок чи угод про домовленості компенсації чи передачі грошових коштів сторонами не укладалось. Щодо подарованої земельної ділянки з кадастровим номером 3220485100:05:008:0076, загальною площею 0,1000 га., за адресою: Пилипчанська сільська рада, Білоцерківського району, то варто зазначити, що вказана земельна ділянка не була предметом договору про поділ спільного майна подружжя (об`єктом поділу), відсутні будь - які застереження в договорі щодо даної земельної ділянки, отже, вона не відноситься до предмету даного спору. Щодо твердження про отримання ОСОБА_1 грошових коштів від продажу ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 3220485100:05:008:0046, то варто зазначити, що сторонами договору купівлі - продажу є ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , жодного відношення до даної угоди ОСОБА_1 не має. Вказана земельна ділянка не відноситься до предмету даного спору. Щодо заяви сторін про розірвання шлюбу, то варто зазначити, що вона була сформована в системі «Електронний суд», є типовою за текстом та формою, була подана одним представником сторін і ним же підписана. Тому, посилання на фразу про відсутність спору стосовно майна або інших питань є недоречним. Крім цього, така заява в цілому не є перешкодою для сторін вирішити питання розподілу майна в судовому порядку на підставі норм СК України. Також, у рішенні суду про розірвання шлюбу від 30.04.2021 не йдеться про відсутність спору сторін щодо спільно нажитого майна. Щодо збудованого в період шлюбу (у 2019 році) садового будинку по АДРЕСА_1 в обслуговуючому кооперативі СТ «Городок Хуторок» на земельній ділянці з кадастровим номером 3220488300:05:004:0232, то відповідно до поданої ОСОБА_2 декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 10.01.2020 він є введенням в експлуатацію, видано технічний паспорт. Представником ОСОБА_2 до позову додано фотографії будинку без прив`язки до місцевості, але з намаганням спростувати факт введення в експлуатацію будинку самою ж ОСОБА_2 . Крім цього, до позову додано Паспорт точки/точок розподілу електричної енергії від 14.07.2021, як Додаток 2 до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії о/р № 201130391. Даний будинок є об`єктом спільного сумісного майна подружжя, що не спростовано позивачем. Щодо твердження представника позивача про зведення ОСОБА_2 садового будинку по АДРЕСА_2 за власні кошти після розірвання шлюбу, то слід зазначити, що воно не відповідає дійсності та не підтверджено належними доказами. Так, із поданих до суду доказів та тексту позову ОСОБА_2 вбачається, що даний спірний будинок був зведений нею менш ніж за місяць (повідомлення про початок виконання будівельних робіт на підставі будівельного паспорта подане до органу державного архітектурно-будівельного контролю 29.11.2021 р.) в зимовий період, згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, рік побудови будинку - 2021 рік, що є фізично не можливо. ОСОБА_1 надано до суду належні та допустимі докази, а саме: будівельний паспорт на будівництво садового будинку реєстраційний № 17/02-61 від 20.07.2020 та технічний паспорт на садовий будинок по АДРЕСА_2 від 29.12.2020 та ці докази ОСОБА_2 не спростовані. Таким чином, садовий будинок по АДРЕСА_2 є об`єктом спільної сумісної власності та має бути поділений між колишнім подружжям. На підставі вище викладеного, просив суд відмовити ОСОБА_2 у задоволенні зустрічного позову в повному обсязі.

14.11.2022 представник відповідача, адвокат Карпенко Віктор Миколайович, подав до суду відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, в якій зазначив, щодо посилання на п. 10 та 12 договору про поділ майна подружжя наступне. У відзиві зазначено: «Ці пункти вносились сторонами завбачливо, адже між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була домовленість про поділ фактично збудованих у шлюбі будинків після оформлення на них права власності. Проте, коли ОСОБА_1 запропонував колишній дружині повернутись до питання оформлення будинків та їх добровільного поділу, вона категорично відмовилась, та повідомила, що будинки належать виключно їй, що стало приводом для подачі ним позову». По-перше, договір складається нотаріусом, а не сторонами, а викладене у п. 10 та 12 Договору є стандартними фразами такого роду Договору. По-друге, щодо так званої «завбачливості», то з дій ОСОБА_1 у даній справі вона добре прослідковується. Останній всі дії щодо майна вчиняє завбачливо, задля подальшого використання на свою користь. По-третє, виходячи з тверджень ОСОБА_1 на момент укладання Договору про поділ спільного майна подружжя, інформація про начебто наявність будинків на земельних ділянках, що були предметом Договору приховувалась. Напевне теж завбачливо?! По-четверте, з поданих ОСОБА_1 в рамках даної справи документів, жодного разу не згадувалось про нібито, якусь домовленість між ним та колишньою дружиною, щодо поділу будинків, що підтверджує відсутність такої домовленості взагалі. Вкотре зазначає, що станом на 16.03.2021 між колишнім подружжям було досягнуто домовленостей, як щодо майна, так щодо дітей, підтвердженням чого являються договори, укладені 16.03.2021 одночасно у одного і того ж нотаріуса та спільна заява про розлучення. Щодо твердження про те, що договір про поділ спільного майна подружжя «не містить умов компенсації майном чи компенсації грошовими коштами, будь-яких розписок чи угод про домовленості компенсації чи передачі грошових коштів сторонами не укладалось». Це, напевне, теж із за завбачливості позивача?! Однак, вказане підтверджується договорами та діями вчиненими ОСОБА_2 на користь свого колишнього чоловіка в подальшому. Договори про дарування земельної ділянки ОСОБА_2 своєму колишньому чоловікові, а також отримання ОСОБА_1 коштів, від продажі ОСОБА_2 земельної ділянки, підтверджують домовленість між ними щодо поділу належного їм майна та дають суду можливість в повній мірі зрозуміти всю ситуацію, щодо поділу майна між сторонами. Твердження викладені у відзиві щодо заяви про розірвання шлюбу є помилковими та не відповідають дійсності. Як зазначає адвокат Федоренко В.С. заява була сформована в системі «Електронний суд», є типовою за текстом та формою, була подана одним представником сторін і ним же підписана. Тому, посилання на фразу про відсутність спору стосовно майна або інших питань є недоречним. Однак, підсистема «Електронний суд» не містить типів, чи шаблонів тих чи інших заяв чи документів. В підсистемі наявний приклад того чи іншого документу. Більше того, приклад спільної зави подружжя про розірвання шлюбу, що міститься в підсистемі «Електронний суд» не містить жодного посилання щодо майна сторін. Відтак, адвокат Агудалічев О.О., діючи в інтересах колишнього подружжя, подаючи до суду спільну заяву про розірвання шлюбу, вказавши «про відсутність будь-яких спорів стосовно майна або інших питань між ними» висловив позицію сторін, яка існувала на час звернення до суду. Однак, як бачимо з даної справи ОСОБА_1 свою позицію змінив. Інші твердження викладені у відзиві не спростовують доводів викладених у зустрічній позовній заяві. Щодо доданих до відзиву копій видаткових накладних від 26.08.2020 та 28.08.2020, якими начебто підтверджується факт побудови будинку по АДРЕСА_2 , зазначає наступне. По-перше, вказані видаткові накладні не містять підпису особи, яка начебто отримала товар; по-друге, до них не додано квитанції про оплату зазначеного в них товару. Відбиток печатки «сплачено» не містить ні дати такої оплати, ні даних ким проставлено такий відбиток; по-третє, вказані видаткові накладні в жодному разі не підтверджують факту придбання та використання зазначених в них товарів для будівництва саме будинку по АДРЕСА_2 . Також зазначає, що у відповідь на адвокатський запит АО «Апріорі» до НАЗК надано копії декларацій про майно та доходи ОСОБА_1 з 2015 по 2021 роки. В наданих копіях декларацій у розділі 4 «Об`єкти незавершеного будівництва» не міститься жодних даних про наявність у суб`єкта декларування об`єктів незавершеного будівництва. Враховуючи викладене вище, просив зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Корнійчук А. В., про визнання майна особистою приватною власністю задовольнити.

21.11.2022 представник позивача, адвокат Федоренко Володимир Сергійович, подав до суду заперечення на відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, в яких зазначив, щодо пояснень представника ОСОБА_2 з приводу п. 10, 12 Договору про поділ майна, то вважає їх суб`єктивною думкою, яка зводиться до припущень та власного тлумачення. Вказані пункти регулюють визначені між сторонами відносини, договір підписаний кожною із сторін. Позиція ОСОБА_1 з цього питання висловлювалась у відзиві та є незмінною. Щодо наданих в якості доказів копій видаткових накладних: видаткова накладна - це первинний документ постачальника , який підтверджує факт передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи до іншої, від постачальника до покупця. Форма товарно-видаткової накладної законодавчо не затверджена, проте, має містити реквізити, що притаманні первинному бухгалтерському документу. Як первинний документ видаткова накладна(типової або довільної форми) має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання (дата має бути саме день фактичного здійснення господарської операції); назву підприємства, від імені якого склали документ (назва може бути як повна, так і скорочена); зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за проведення господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»). У наданих до суду доказах містяться всі перелічені складові. Щодо відсутності відомостей у деклараціях ОСОБА_1 про об?єкт незавершеного будівництва, зазначає, що сам по собі факт не зазначення в декларації не спростовує факту зведення об?єкта незавершеного будівництва. Щодо долучених до справи електронних доказів - фото та відео, важливим є те, що на вказаних доказах, крім дітей, зафіксовано спірний садовий будинок по АДРЕСА_2 , зокрема, його внутрішні частини та оздоблення (кімнати, кухня, ванна кімната) в період з лютого місяця по квітень 2021 року, що дає змогу підтвердити позицію ОСОБА_1 щодо періоду будівництва спірного садового будинку по АДРЕСА_2 . Подані докази є належними та допустимими, адже містять безпосередню інформацію щодо предмета доказування та підтверджують обставини, на які посилається ОСОБА_1 у своїх вимогах, а саме - здійснення будівництва та зведення будинку в період шлюбу. Дані докази долучені до справи з дозволу ОСОБА_1

18.01.2023 судом відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача, про застосування заходів процесуального примусу, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ спільного майна подружжя, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Корнійчук Антоніна Валеріївна, про визнання об`єктів незавершеного будівництва особистою приватною власністю.

07.02.2023 судом відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача, про призначення експертизи, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ спільного майна подружжя, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Корнійчук Антоніна Валеріївна, про визнання об`єктів незавершеного будівництва особистою приватною власністю.

07.02.2023 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

05.07.2023 та 23.11.2023 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про залишення без розгляду клопотання представника відповідача, адвоката Карпенка В.М., про огляд доказів за їх місцезнаходженням.

13.12.2023 судом відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача, про звернення до правоохоронних органів щодо виявлення ознак кримінального правопорушення, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ спільного майна подружжя, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Корнійчук Антоніни Валеріївни, про визнання об`єктів незавершеного будівництва особистою приватною власністю.

Позивач - ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, а зустрічний позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні. Також надав пояснення, що у шлюбі за спільні кошти вони з відповідачкою придбали майно, дві земельні ділянки, 2 авто та побудували 2 будинки: по АДРЕСА_1 (великий будинок) побудували у 2019 році, в експлуатацію ввели у січні 2020 року, по АДРЕСА_2 (малий будинок, в якому живе відповідач із дітьми) - побудували у 2020 році, а в грудні 2020 він отримав на нього технічний паспорт, 100 % АДРЕСА_3 було швидше та раціональніше добудувати, ніж будинок по АДРЕСА_1 . Розлучилися вони з відповідачкою у квітні 2021 року. Договір укладали для швидкого вирішення питання про розірвання шлюбу. Частина майна була поділена за договором поділу майна подружжя, а будинки не вписували в договір, так як на той час не було їх реєстрації. Будинок по АДРЕСА_1 мав відійти йому, а будинок по АДРЕСА_2 мав відійти відповідачу, така була усна домовленість з відповідачкою під час укладення договору, однак після розірвання шлюбу вона відмовилась від своїх слів та будинки залишилися не поділеними у спільній власності подружжя. Після народження дітей жили сім?єю, дані проживання вказані в декларації, він був зареєстрований по АДРЕСА_4 , діти були разом зареєстровані, тому в декларації вказував цю адресу. Були періоди коли жили в іншому місці. Станом на 21.08.2020 (укладення договору) реєстрації права власності на будинок не було. Позов подано у зв`язку з тим, що будинки залишилися неподіленими. Відповідачка 16.03.2021 подарувала йому земельну ділянку, яка знаходиться в Пилипчанській сільській раді, але дане майно було набуте ним, а зареєстроване на іншу особу.

Представник позивача, адвокат Федоренко Володимир Сергійович, у судовому засіданні первісний позов підтримав, у задоволенні зустрічного просив відмовити. Також, надав письмові пояснення, в яких зазначив, що у шлюбі за спільні кошти було надбано майно - 2 земельні ділянки, 2 автомобіля, побудовано 2 садові будинки. Будинок по АДРЕСА_1 був побудований у період з 2015 по 2019 рік та введений в експлуатацію у січні 2020 року, будинок по АДРЕСА_2 був побудований у 2020 році і у грудні 2020 року ОСОБА_10 отримав технічний паспорт. Частина майна була поділена згідно договору про поділ майна подружжя (2 земельні ділянки і авто, які перейшли у власність ОСОБА_2 , у власність ОСОБА_1 перейшов лише автомобіль). Щодо побудованих 2-х будинків, то вони залишились у спільній власності. Сторони домовились, що розподіл будинків відбудеться після оформлення права власності, на що також вказують п.п. 10 та 12 укладеного Договору про поділ майна подружжя. Зокрема, п. 10 договору визначає, що питання, не врегульовані у цьому договорі, вирішуються відповідно до чинного сімейного законодавства, а п. 12 передбачає зміни та доповнення до цього договору, які можуть бути укладені та будуть невід`ємною його частиною. Таким чином, збудовані у шлюбі будинки не охоплювались договором про поділ та залишились у спільній сумісній власності. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 30.04.2021 за спільною заявою подружжя, яка була подана їх представником, шлюб між сторонами був розірваний. Вказаним рішенням не встановлено, що сторонами вирішено питання поділу їх спільного сумісного майна. Отже, два будинки, які не увійшли до предмета договору про поділ, залишились у спільній власності подружжя та можуть бути поділені відповідно до норм СК України в судовому порядку. Таке твердження відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, відображене у постанові від 29.06.2021 року по справі № 916/2813/18. Аргумент сторони відповідача про повний поділ майна подружжя шляхом дарування ОСОБА_2 своєму чоловікові земельної ділянки КН 3220485100:05:008:0076 не може братись до уваги, оскільки дана земельна ділянка не є предметом позовних вимог ні первісного ні зустрічного позовів, не є предметом Договору про поділ спільного майна подружжя (об`єктом поділу), відсутні будь - які застереження в договорі щодо даної земельної ділянки чи умови для виконання договору, отже, не відноситься до предмету даного спору. В судовому засіданні 23.11.2023 ОСОБА_1 було надано вичерпну відповідь щодо вказаної земельної ділянки, а також щодо земельної ділянки з КН 3220485100:05:008:0046, яку ОСОБА_2 згодом продала - фактично це їх земельні ділянки, але оформлялись на матір ОСОБА_2 , та у такий спосіб сторони дійшли консенсусу саме щодо даних земельних ділянок. Аргумент про продаж ОСОБА_2 земельної ділянки з КН 3220485100:05:008:0046 з подальшою передачею грошових коштів ОСОБА_1 також не знайшов свого підтвердження, адже зазначений свідок (особа, яка купила) не з`явилась, ОСОБА_1 не є стороною договору, будь-яких доказів передачі йому коштів представлено не було, більше того, в п. 9 Договору купівлі - продажі земельної ділянки чітко зазначено кому передавались гроші. Таким чином, вище зазначені ЗД жодним чином не вплинули на поділ частини майна між подружжям, аргументи сторони відповідача не підтверджено жодними належними та допустимими доказами, тобто, є припущеннями. Будівництво садового будинку по АДРЕСА_1 (більший будинок) та введення його в експлуатацію підтверджується: будівельним паспортом, замовник ОСОБА_2 , технічним паспортом, замовником є ОСОБА_12 , декларацією про готовність до експлуатації об`єкта від 10.01.2020, замовником, подавачем та підписантом є ОСОБА_13 . Також, представником ОСОБА_12 , в якості доказу, надано копію паспорта точки розподілу електричної енергії від 14.07.2021 про подачу напруги до будинку по АДРЕСА_1 . Стороною відповідача заперечувалось введення в експлуатацію будинку по АДРЕСА_1 і до суду було надано звіт про оцінку майна станом на 19.12.2022 та технічний паспорт, виготовлений станом на 18.11.2022, але дані документи не спростовують як замовлення ОСОБА_12 будівельного паспорта, так і виготовлення за її зверненням технічного паспорта та подання декларації про готовність будинку до експлуатації. Подання звіту про оцінку та технічного паспорта станом на кінець 2022 року є не коректним в силу сплину часу, враховуючи, що в будинку не проживали, будинок не обслуговувався та перебував без охорони; суперечить власним діям ОСОБА_12 по отриманню технічного паспорта та введенню будинку в експлуатацію. Більше того, в достовірності даних, відображених в наданих документах виникають великі сумніви, оскільки: неможливо встановити, що це саме будинок по АДРЕСА_1 , фото зроблено без прив`язки до будь-якої місцевості чи орієнтиру і тільки ззовні будинку, на фото відображено чималий прошарок снігу, а 16-17 грудня 2022 року були опади у вигляді дощу та плюсова температура, дані у звіті про оцінку суперечать даним в технічному паспорті, на що він наголошував в судовому засіданні 25.04.2023. Зокрема, існує явна суперечність у характеристиках об`єкта: у документах зазначена різна висота приміщень, існують відмінності в найменуваннях та описі конструктивних елементів одного й того ж будинку,відмінність у наявності/відсутності інженерних комунікацій. Тому, про достовірність цих документів та об`єктивну оцінку таких документів має зробити суд. Будівництво садового будинку по АДРЕСА_2 підтверджується: будівельним паспортом від 20.07.2020, замовник ОСОБА_1 , технічним паспортом, виготовленим станом на 29.12.2020, замовником є ОСОБА_1 , витягом з Реєстру будівельної діяльності про подання ОСОБА_14 повідомлення про початок виконання буд. робіт, копією Договору про компенсацію витрат па утримання інженерних мереж від 15.01.2021, видатковими накладними від 26-28.08.2020, електронними доказами - фото та відео, де можливо бачити внутрішні частини та оздоблення будинку за період лютий - квітень 2021 року, відповіддю з Київського обласного БТІ від 09.12.2022 щодо інвентаризації будинку за заявою ОСОБА_1 , та за заявою ОСОБА_12 , технічною документацією на будинок, наданою БТІ на запит суду, при цьому, тех. документація зроблена один раз, а Схема розташування будівель та споруд, План садового будинку та Експлікація приміщень повністю ідентичні технічному паспорту, що видано ОСОБА_1 29.12.2020. Стороною відповідача так і не було надано до суду технічний паспорт на будинок по АДРЕСА_2 , повідомивши, що його втрачено, та декларації про готовність до експлуатації об`єкта. На ухвалу суду щодо витребування копії техпаспорта на ім`я ОСОБА_12 , Київське обласне БТІ надало відповідь про відсутність техпаспортів в матеріалах інвентаризаційної справи та було надано лише копії технічної документації. Відповідно до однієї і тієї ж тех. документації було видано два техпаспорта. Таким чином, ні оригіналу, ні навіть копії техпаспорта на ім`я ОСОБА_12 сторона відповідача не надала. Втім, у матеріалах справи наявна відповідь Київського обласного БТІ про те, що первинна технічна інвентаризація на будинок по АДРЕСА_2 проводилась 10.12.2020 за заявою ОСОБА_1 із подальшим виготовленням техпаспорта, а наступна тех. інвентаризація та виготовлення техпаспорта проводилась 20.01.2022 за заявою ОСОБА_13 .. Дана відповідь вказує на те, що органом БТІ технічну інвентаризацію будинку по фату було проведено двічі - первинну, коли будинок був збудований на ЗД, власником якої був ОСОБА_1 , та наступну, після укладення договору про поділ майна подружжя, в результаті якого змінився власник ЗД - на ОСОБА_13 . Вказане беззаперечно свідчить про те, що будинок по АДРЕСА_2 фізично був побудований у 2020 році і перша тех. інвентаризація і видача техпаспорта на будинок відбулись в грудні 2020 року на ім`я ОСОБА_1 . Сторона відповідача зазначала про припинення шлюбних відносин восени 2020 року, проте, на підтвердження цього, доказів надано не було, а ОСОБА_2 не з`явилась до суду для надання особистих пояснень як з цього приводу так і інших обставин. Більше того, наявні у справі докази (договори, рішення суду), покази свідків і власні пояснення ОСОБА_1 повністю спростовують дане твердження. Також, сторона відповідача заперечувала існування будинку по АДРЕСА_2 станом на кінець 2020 року, а на підтвердження побудови його ОСОБА_12 у грудні 2021 року до суду було надано копії: будівельний паспорт від 16.04.2021, замовник ОСОБА_12 , повідомлення про початок виконання будівельних робіт на підставі будівельного паспорта від 29.11.2021, Рішення ВК Фурсівської сільської Ради від 09.08.2022 про присвоєння поштової адреси, Витяг з ДРРП на нерухоме майно про реєстрацію права власності, Договір № 234/0107 про компенсацію витрат на утримання інженерних мереж загального користування, прилеглої території та інших додаткових робіт по обслуговуванню об`єктів нерухомого майна від 01.07.2021 з Додатком № 2 до цього договору, паспорт точок розподілу електричної енергії від 14.07.2021, Податкові декларації платника ЄП ФОП ОСОБА_12 за період з 2015 по 2020 рік, Декларації, подані ОСОБА_14 , Договір № 7/06-21 від 07.06.2021, укладений між ФОП ОСОБА_15 та ОСОБА_12 з Додатком і «Перелік матеріалів», видатковою накладною від 09.06.2021 та рахунками - фактурами від 07.06.2021. Але, будівельний паспорт від 16.04.2021 повністю ідентичний та з фотографічною точністю передає графічні зображення та розміри, що і у будівельному паспорті від 20.07.2020, замовником якого є ОСОБА_16 .З Повідомлення про початок виконання будівельних робіт на підставі будівельного паспорта, поданого та підписаного ОСОБА_12 , вбачається дата його подання - 29.11.2021, а у Витягу з ДРРП на нерухоме майно зазначено рік побудови будинку - 2021 рік. Тобто, з наданих доказів наявний висновок, що будинок був зведений ОСОБА_12 менш ніж за місяць, в зимовий період, що ні фізично ні технічно (технологічно) не можливо. Рішення Ради про присвоєння будинку поштової адреси - даний документ не вказує на факт та період побудови будинку і має значення вже при оформленні права власності. Договір № 234/0107 про компенсацію витрат на утримання інженерних мереж загального користування, прилеглої території та інших додаткових робіт по обслуговуванню об`єктів нерухомого майна з Додатком № 2, був укладений 01.07.2021, але ж будинок ще не був збудований. Так, у Додатку 2 до Договору у п. 1 зазначено тип нерухомого майна, що розташований на зем. ділянці та належить Стороні 2 ( ОСОБА_12 ) на праві власності - Котедж . Те ж саме з Паспортом точок розподілу електричної енергії, який укладений 14.07.2021 та у якому зазначено вид об`єкта - садовий будинок та його адреса « АДРЕСА_2 ».Податкові декларації платника ЄП ФОП ОСОБА_12 надані до справи, не охоплюють 2021 рік, у якому був побудований будинок. Щодо Декларацій ОСОБА_1 - тут варто зазначити, що службова діяльність та подані декларації не є предметом розгляду даної справи. Відображення чи не відображення в них об`єктів нерухомості (чи будь-яких інших даних) не ставить в залежність їх існування чи не існування. Щодо Договору № 7/06-21 від 07.06.2021, укладений між ФОП ОСОБА_15 та ОСОБА_12 про передачу будівельних матеріалів з Додатками. Я звертав увагу суду в попередніх засіданнях та звертаю зараз на наступне. Як повідомив сам представник ОСОБА_12 у письмовому клопотанні від 06.02.2023 р., що ФОП ОСОБА_15 уже в ході розгляду даної справи в суді були роздруковані та надані вказані документи. Повідомив він про це після заявленого стороною позивача клопотання про призначення експертизи. При цьому, представник надавав ці документи як копії з оригіналів, засвідчивши підписом, до суду не надавались докази того, що сторона зверталась до ФОП ОСОБА_15 для отримання дублікатів. Наявний у справі Витяг з Єдиного ДР юридичних осіб, ФОП та ГФ (Т 2/а/с 100) вказує на наявні у ФОП ОСОБА_19 види діяльності, і ні основний вид діяльності ні додаткові не передбачають торгівлю будівельними матеріалами та їх доставку. Як відомо, дохід від заборонених видів діяльності оподатковується підвищеною ставкою ЄГІ в 15% і ФОП зобов`язаний перейти на загальну систему. Стороною Відповідача не додано документів про оплату ОСОБА_12 по виставленим рахункам ФОП ОСОБА_15 . Також, зазначає, що зі слів представника ОСОБА_12 в судовому засіданні 25.04.2023, будинок по АДРЕСА_2 (менший) побудований з шлакоблоків, згідно технічного паспорта, наявного у ОСОБА_20 , стіни будинку - з газоблоків, в той же час, згідно Договору № 7/06-21 від 07.06.2021, укладеного між ФОП ОСОБА_15 та ОСОБА_12 про передачу будівельних матеріалів, зазначено про «цеглу рядову повнотілу М 100», то можна зробити два висновки: про фіктивність самого договору з додатками, та про те, що фактично будинок ОСОБА_12 не будувався. Отже, всі надані стороною відповідача докази про нібито будівництво будинку по АДРЕСА_2 не свідчать про його фактичне будівництво, більше того, деякі з документів вказують на його будівництво саме до розірвання шлюбу, у 2020 році. Щодо показів свідків, то вказані покази є змістовними та послідовними. У матеріалах справи відсутня декларація про доходи ФОП ОСОБА_12 за 2021 рік, тобто за рік, в якому було нібито збудовано будинок по АДРЕСА_2 .Щодо цілісності будинку та ЗД, на якій він розташований. Ситуація, яка має місце в даній справі, специфічна, адже, маємо поділ ЗД за угодою сторін. З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (постанова Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17 (провадження № 61-18730св20).Тому, вважаєправомірним та доцільним спочатку поділити будинки і, в залежності від результату, ОСОБА_1 матиме право звертатись з позовом щодо ідеальної частки в землі, оскільки є частка в будинку, і вже потім - виділ в натурі.

Представник відповідача, адвокат Карпенко Віктор Миколайович, у судовому засіданні просив у задоволенні первісного позову відмовити повністю, а позовні вимоги за зустрічним позовом задовольнити. Також, надав письмові пояснення, в яких зазначив, що 16.08.2013 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб, у шлюбі у них народилось двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та фактично з осені 2020 року сторони припинили ведення спільного господарства та фактично припинили шлюбні відносини.Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі №357/3763/21 від 30.04.2021 задоволено спільну заяву позивача та відповідача та шлюб між ними розірвано. У тексті спільної заяви, поданої до суду від імені колишнього подружжя адвокатом ОСОБА_21 зазначено «про відсутність будь-яких спорів стосовно майна або інших питань між ними», що підтверджує то факт, що станом на квітень 2021 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійшли згоди між собою, щодо майнових питань, наслідком чого і стала подача спільної заяви про розірвання шлюбу. Звертає увагу, що в даній справі адвокат представляв інтереси, як ОСОБА_1 так і ОСОБА_2 , що вкотре підтверджує досудове врегулювання всіх питань між сторонами, в тому числі майнових, відсутність між ними будь-якого спору. Відтак, представник сторін, діючи в інтересах колишнього подружжя, подаючи до суду спільну заяву про розірвання шлюбу, вказавши «про відсутність будь-яких спорів стосовно майна або інших питань між ними» висловив позицію сторін, яка існувала на час та була зумовлена досягнутими між колишнім подружжям домовленостями. До подання спільної заяви про розірвання шлюбу між Позивачем та Відповідачем було досягнуто домовленостей щодо поділу спільного майна, визначено місце проживання дітей та участь у вихованні дітей. Таким чином, питання щодо поділу майна подружжя було вирішено між сторонами у позасудовому порядку.16.03.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено Договір між батьками про проживання дитини та про участь у вихованні дитини того з батьків, хто проживає Окремо, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міське нотаріального округу Корнійчук А.В., яким визначено місце проживання дітей, після розірвання шлюбу з матір`ю. У п. 2 вказаного Договору зазначено: «Відповідно до цього договору батьки домовились, що після розірвання ними шлюбу місцем проживання дітей буде міс проживання Матері, за адресою: АДРЕСА_4 ».Вказане також ставить під сумнів твердження позивача ОСОБА_1 щодо наявності уже на той час будинку по АДРЕСА_2 .Окрім вирішення питання щодо місця проживання малолітніх дітей, сторонами так врегульовано питання щодо належного їм майна, адже, 16.03.2021 приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріальні округу Корнійчук А.В., посвідчено Договір про поділ спільного майна подружжя, відповідно до якого, сторони дійшли згоди щодо розподілу належного їм майна нажитого за час шлюбу. ОСОБА_1 не заперечуються та не оскаржуються умови укладеного Договору від 16.03.2021 про поділ спільного майна подружжя. Крім того, той факт, що між сторонами було досягнуто домовленостей щодо поділу належного їм як подружжю майна, як зазначено у Договорі про поділ спільного майна подружжя, свідчить і те, що ОСОБА_2 , після підписання Договору і поділ майна, розпоряджалась своїм особистим майном на користь ОСОБА_1 , про що зазначалося у заявах по суті спору та копії згаданих вище договорів долучені до матеріалів справи та досліджені судом в ході судового розгляду. Укладання вказаних договорів доводить той факт, що між колишнім подружжям у позасудовому порядку вирішено питання щодо поділу належного їм майна. Вкотре зазначає, що станом на 16.03.2021 між колишнім подружжям було досягнуто домовленостей, як щодо майна, так щодо дітей, підтвердженням чого являються договори, укладені 16.03.2021 одночасно у одного і того ж нотаріуса та спільна заява про розлучення. Щодо твердження про те, що договір про поділ спільного майна подружжя «не містить умов компенсації майном чи компенсації грошовими коштами, будь-яких розписок чи угод про домовленості компенсації чи передачі грошових коштів сторонами не укладалось, однак, вказане підтверджується договорами та діями вчиненими ОСОБА_2 на користь свого колишнього чоловіка в подальшому. Щодо будинку по АДРЕСА_1 в обслуговуючому кооперативі СТ «Городок Хуторок» в межах Фурсівської сільської ради, що на земельній ділянці з кадастровим номером 3220488300:05:004:0232, яка на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.10.2014 , придбана за період шлюбу та оформлена на ОСОБА_2 . За договором поділу спільного майна подружжя від 16.03.2021 відійшла ОСОБА_2 . ОСОБА_1 стверджує, що вказаний будинок збудовано за час шлюбу та за спільні кошти подружжя, а відтак він є об`єктом спільної сумісної власності та підлягає поділу між колишнім подружжям, в підтвердження своєї позиції останній надав документи. Однак, вказане позивачем не відповідає дійсності, та спростовується дослідженими в ході судового розгляду матеріалами справи зокрема, деклараціями про доходи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , договором про поділ спільного майна подружжя від 16.03.2021, роздруківками фотознімків зазначеного будинку, технічним паспортом виготовленим на замовлення ОСОБА_2 ПП «Геоінвент+» станом на 18.11.2022, звітом про оцінку майна від 19.12.2022. Позивач, ОСОБА_1 з 2015 по 2021 роки займав посаду начальника Відділу містобудування, архітектури та розвитку інфраструктури Білоцерківської районної державної адміністрації та як посадова особа органу державної влади зобов`язаний подавати щорічні декларації про доходи та належне йому майно. Разом з тим, як було досліджено в ході розгляду справив деклараціях про доходи та майно ОСОБА_1 отриманих від Департаменту проведення спеціальних перевірок та моніторингу способу життя Національного агентства з питань запобігання корупції в період 2015 по 2021 роки, у розділі 4 «Об`єкти незавершеного будівництва» не міститься жодних даних про наявність у суб`єкта декларування об`єктів незавершеного будівництва, а також у розділі 3 «Об`єкти нерухомості» не міститься даних щодо наявності щодо будинку на земельній ділянці з кадастровим номером 3220488300:05:004:0232.Вирішуючи питання щодо поділу належного подружжю майна, було вирішено передати вказану земельну ділянку з незакінченим об`єктом будівництва ОСОБА_2 , у свою чергу, остання, в порядку компенсації подарувала ОСОБА_1 земельну ділянку, що належала їй на праві приватної власності. Крім того, доводи позивача щодо стану готовності даного будівництва спростовуються технічним паспортом на об`єкт незавершеного будівництва, садовий будинок за адресою, АДРЕСА_1 ,земельна ділянка з кадастровим номером 3220488300:05:004:0232, виготовленим на замовлення ОСОБА_2 ПП «Геоінвент+» станом на 18.11.2022, інвентаризаційна справа 202911/29. Витягом з Реєстру будівельної діяльності, щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 20.11.2022, підтверджує реєстрація зазначеного технічного паспорта.Згідно даних зазначених у технічному паспорті від 18.11.2022, садовий будинок по АДРЕСА_5 , готовий на 58%. Згідно опису об`єкта незавершеного будівництва, в будинку відсутні: вікна, двері, інженерне обладнання та оздоблення, як внутрішнє так і зовнішнє. Також у технічному паспорті від 18.11.2022 вказано про відсутність навісу, відсутність електрики, водовідведення, каналізації, газопроводу, опалення як про це зазначено у технічному паспорті від 24.12.2019 наданого позивачем. Крім того, як вбачається з технічного паспорту від 24.12.2019 щодо садового будинку по АДРЕСА_5 , дані технічного паспорта актуальні протягом одного року з дати проведення технічної інвентаризації. Вказане також підтверджено звітом про оцінку майна від 19.12.2022, виготовленого ТОВ «Центр оцінки «Партнер». Відповідно до вказаного звіту визначено що ринкова вартість незавершеного будівництвом садового будинку, готовністю 58%, загальною площею 236,50 кв. м. становить 1 999 680,00 грн.Про неготовність будинку до експлуатації свідчить і факт відсутності договорів на обслуговування даного будинку, щодо сплати житлово-комунальних послуг (електроенергія, вода, газ тощо).Все викладене вище, спростовує доводи ОСОБА_1 про готовність об`єкта до експлуатації та введення його в експлуатацію. Щодо будинку по АДРЕСА_2 в обслуговуючому кооперативі «Садове товариство «Городок Хуторок», в межах Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, який збудованого на земельній ділянці з кадастровим номером 3220488300:05:004:0470, зазначає наступне. Вказана земельна ділянка з кадастровим номером 3220488300:05:004:0470 була придбана під час перебування сторін у шлюбі, та на підставі договору купівлі-продажу від 29.05.2020оформлено на ОСОБА_1 . Згідно Договору про поділ спільного майна подружжя від 16.03.2021 земельна ділянка з кадастровим номером 3220488300:05:004:0470 перейшла у право власності ОСОБА_2 .. 16.04.2021 за замовленням ОСОБА_2 . Відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Фурсівської сільської ради видано будівельний паспорт реєстраційний №97, реєстраційний номер містобудівного кадастру 97/11-16, 01.07.2021 ОСОБА_2 та ТОВ «Балканське Бізнес Група» уклали договір №234/0107 про компенсацію витрат на утримання інженерних мереж загального користування, прилеглої території та інших додаткових робіт по обслуговування об`єктів нерухомого майна.В подальшому, 29.11.2021 ОСОБА_2 через систему «Дія» подано повідомлення про початок виконання будівельних робіт на підставі будівельного паспорта. Згодом на вказаній земельній ділянці за кошти Відповідача було зведено садовий будинок, який введено в експлуатацію та зареєстровано за ОСОБА_2 , щодо якого позивачем висунуто вимогу про визнання будинку спільною сумісною власністю подружжя та виділення частки. Рішенням виконавчого комітету Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області №392 від 09.08.2022р. садовому будинку зведеному на земельній ділянці з кадастровим номером 3220488300:05:004:0470, власником якого є заявниця, ОСОБА_2 , присвоєно поштову адресу та 12.08.2022 державним реєстратором зареєстровано садовий будинок, літ «А» за адресою АДРЕСА_2 , на праві приватної власності за ОСОБА_2 ..Таким чином, вказаний будинок зведено Відповідачем та зареєстрований за нею після укладення Договору про поділ спільного майна подружжя від 16.03.2021 та розірвання шлюбу з Позивачем 30.04.2021р., відтак являється її особистою приватною власністю та не може бути визнаний об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Також ОСОБА_1 стверджує, що по АДРЕСА_2 , Садове товариство «Городок Хуторок, зведено в період шлюбних відносин між сторонами, однак, як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка з кадастровим номером 3220488300:05:004:0470 була придбана під час перебування сторін у шлюбі, та на підставі договору купівлі-продажу від 29.05.2020 оформлено на ОСОБА_1 .. З осені 2020 року, фактичні шлюбні відносини між сторонами були припинені (з ініціативи ОСОБА_1 , у зв`язку наявністю іншої сім`ї), а тому, твердження ОСОБА_1 про те, що вказаний будинок було збудовано за спільні кошти подружжя є безпідставними. Щодо показань наданих в ході судового розгляду, то вказані свідки були заявлені стороною позивача за первісним позовом і надавали виключно позитивні для нього показання суду, оскільки перебувають з останнім у тісних дружніх стосунках. Також, звертає увагу, що згідно з ч. 4 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного) іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. Таким чином, ОСОБА_1 заявляюся вимоги про визнання права власності на 1/2 частину будинків, намагається повернути собі у власність земельні ділянки, які за Договором про поділ спільного майна подружжя відійшли ОСОБА_2 , чим нівелює досягненні домовленості.

Третя особа - приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Корнійчук Антоніни Валеріївни в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала до суду письмову заяву, в якій просила розгляд справи проводити без її участі.

Суд, заслухавши учасників справи, показання свідків, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до змісту ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (частина 1 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із ч.2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову (правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 08.06.2022 у справі № 1303/1459/12).

Судом встановлено, що з 16.08.2013 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебували у зареєстрованому шлюбі та рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30.04.2021, яке набрало законної сили 01.06.2021, шлюб між сторонами було розірвано. Від даного шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі №357/3763/21 та копією спільної заяви (Т. 1 а.с. 7-8, 67-69, 131-133).

За період перебування у шлюбі, ОСОБА_1 придбав земельну ділянку загальною прощею 0,0840 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Білоцерківський район, Фурсівська сільська рада, кадастровий номер: 3220488300:05:004:0470, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29.05.2020, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Корнійчук А.В., зареєстрованого в реєстрі за №1817 та ОСОБА_2 придбала земельну ділянку загальною прощею 0,1000 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Білоцерківський район, Фурсівська сільська рада, кадастровий номер: 3220488300:05:004:0232, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.10.2014, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Савчук Н.І., зареєстрованого в реєстрі за №1156, що підтверджується матеріалами справи (Т. 1 а.с. 9-11).

16.03.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір про поділ спільного майна подружжя, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Корнійчук А.В., зареєстрований в реєстрі за №929 (Т. 1 а.с. 12-14, 70-72, 134-136), відповідно до якого дійшли згоди щодо розподілу належного їм майна нажитого за час шлюбу. Згідно вказаного договору, позивачу - ОСОБА_1 в особисту приватну власність перейшов транспортний засіб марки Volkswagen, моделі-Tiguan, випуску 2015 року, шасі (кузов, рами) № НОМЕР_1 , а відповідачці ОСОБА_2 в особисту приватну власність перейшло: земельна ділянка за кадастровим номером 3220488300:05:004:0232, земельна ділянка за кадастровим номером 3220488300:05:004:0470; транспортний засіб марки Volkswagen, моделі-Jetta, випуску 2013 року.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно із ч.1, ч.6, ч.9, ч.10 ст.7 СК України, сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Згідно із ст. 3 СК України, сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно ч. 1 ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Ст. 68, 69 СК України передбачено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. А отже дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч.1 ст. 70 Сімейного Кодексу України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зокрема, ст. 355 ЦК України передбачає два види спільної сумісної власності осіб: спільна сумісна або спільна часткова. При поділі або виділі в натурі частки з майна, що перебуває в спільній сумісній власності, вважається, що частки в співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

Так, визначення вищезгаданого договору в законодавстві відсутнє, але з аналізу наявних норм та умов договору можна надати таке визначення: договір про поділ майна подружжя є домовленістю між чоловіком і дружиною про порядок та умови розподілу майна, яке перебуває в їх спільній сумісній власності. Після укладання договору спільне майно розподіляється між подружжям, в результаті чого спільна власність припиняється.

Поділ спільного майна подружжя означає припинення права спільної сумісної власності подружжя на це майно і виникнення на її основі приватної (роздільної) власності або спільної часткової власності подружжя. Поділ спільного майна може здійснюватися в добровільному порядку за рішенням самого подружжя або в судовому порядку за наявності між ними спору.

Добровільний поділ майна подружжя передбачає наявність взаємної волі подружжя на припинення режиму спільної сумісної власності щодо належного їм майна.

Представник ОСОБА_1 , адвокат Федоренко Володимир Сергійович, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив, що у договорі про поділ спільного майна подружжя від 16.03.2021, не зазначено, що ним охоплюється все без виключень майно, нажите за період шлюбу, не зазначено, що майно, вказане у договорі, є вичерпним і іншого майна подружжя не існує. Так, в даному договорі відображено майно, щодо якого сторони дійшли добровільної згоди, а все інше майно, набуте подружжям за час шлюбу, може бути поділено у відповідності до вимог Сімейного кодексу України, і наявний Договір не є обмеженням в цьому, адже, п. 10 Договору про поділ спільного майна подружжя від 16.03.2021 передбачає можливість врегулювання питань, що не охоплені ним, вирішити відповідно до сімейного законодавства.

Представник ОСОБА_2 , адвокат Карпенко Віктор Миколайович, заперечуючи проти первісного позову, зокрема, зазначив, що питання щодо поділу майна подружжя вирішено між сторонами у позасудовому порядку, адже, 16.03.2021 приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Корнійчук А.В., посвідчено Договір про поділ спільного майна подружжя, відповідно до якого, сторони дійшли згоди щодо розподілу належного їм майна нажитого за час шлюбу, який позивачем не заперечуються та не оскаржується. Також, 16.03.2021 приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Корнійчук А.В., посвідчено Договір дарування земельної ділянки, за яким ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3220485100:05:008:0076, загальною площею 0,1000 га, яка належала ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Цвинтарною І.О., приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області 28.12.2020, за реєстровим №2909, в подальшому, ОСОБА_2 продано земельну ділянку та вилучені від продажу кошти передано позивачу, в порядку обумовленому щодо поділу належного їм майна. Враховуючи викладене вище, між позивачем та відповідачем у позасудовому порядку вирішено питання щодо поділу належного їм майна.

Суд враховує твердження представника ОСОБА_2 , адвоката Карпенка В.М., та оцінює критично твердження представника ОСОБА_1 , адвоката Федоренко В.С., виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 16.03.2021 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за взаємною згодою поділили спільне майно, шляхом укладення договору про поділ спільного майна подружжя, який посвідчений нотаріально, предметом якого сторони визначили майно набуте сторонами у спільну сумісну власність у період перебування у шлюбі, а саме: 1) земельну ділянку загальною прощею 0,0840 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Білоцерківський район, Фурсівська сільська рада, кадастровий номер: 3220488300:05:004:0470, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29.05.2020, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Корнійчук А.В., зареєстрованого в реєстрі за №1817, яка набута за час шлюбу на ім`я ОСОБА_1 ; 2) земельну ділянку загальною прощею 0,1000 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Білоцерківський район, Фурсівська сільська рада, кадастровий номер: 3220488300:05:004:0232, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.10.2014, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Савчук Н.І., зареєстрованого в реєстрі за №1156, яка набута за час шлюбу на ім`я ОСОБА_2 ; 3) транспортний засіб марки VOLKSWAGEN TIGUAN, 2015 року випуску, який набутий за час шлюбу на ім`я ОСОБА_1 та зареєстрований ТСЦ 3242 05.09.2019; 4) транспортний засіб марки VOLKSWAGEN JETTA, 2013 року випуску, який набутий за час шлюбу на ім`я ОСОБА_2 та зареєстрований ТСЦ 3242 05.10.2018. Здійснюючи поділ вказаного майна, сторони підтвердили, що з моменту укладення та нотаріального посвідчення цього договору право спільної сумісної власності на вищезазначене майно припиняється. Поділ майна, що є предметом цього договору, сторонами здійснюється без грошової компенсації.

Сімейні відносини як вид цивільних правовідносин можуть бути врегульовані крім СК України іншими нормативно-правовими актами.

У ст. 9 СК України законодавець закріпив право подружжя на укладення між собою сімейних договорів. При цьому подружжя може врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам СК України, інших законів та моральним засадам суспільства. Такий договір є обов`язковим до виконання, якщо він не суперечить вимогам СК України, інших законів України та моральним засадам суспільства.

Оскільки СК України допускає регулювання сімейних відносин за допомогою договору, то при укладенні, виконанні і розірванні такого договору можуть застосовуватися й норми ЦК України.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 638 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Істотною умовою договору про поділ майна подружжя є предмет договору. Під час укладення договору необхідно встановити обсяг спільного нажитого майна, джерела його придбання та вартість. У договорі зазначається перелік майна, яке переходить в особисту приватну власність до кожного з подружжя, яким чином буде здійснюватися та оформлятися (у разі потреби) передача майна, терміни його передачі тощо.

Відповідно до ч. 4 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

У разі якщо предметом договору про поділ майна подружжя є нерухоме майно, такий договір підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню.

На обов`язковості такої вимоги наголошує і Верховний Суд у постанові від 19.02.2020 у справі № 266/5267/18, від 20.06.2018 у справі № 640/13903/16-ц зазначаючи, що факт поділу спільного нерухомого майна подружжя повинен бути доведений нотаріально посвідченою угодою, а не угодою, укладеною у простій письмові формі. У випадку ж поділу рухомого майна, договір може бути укладений в простій письмовій формі, проте, як показує практика, досить часто такі договори теж нотаріально посвідчуються.

Відповідно ч. 3 ст. 334 ЦК України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Встановлено, що договір про поділ спільного майна подружжя від 16.03.2021 укладений у письмовій формі, підписаний сторонами та посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Корнійчук А.В., зареєстрований у реєстрі за №929.

У вказаному договорі сторони у справі, маючи на меті припинити право спільної сумісної власності щодо майна яке набуте сторонами у власність у період перебування в зареєстрованому шлюбі та встановити режим особистої приватної власності щодо зазначеного в п. 2 цього договору, керуючись ст. 64, 69 СК України та принципом добровільності визначення способів поділу спільного майна подружжя дійшли згоди про його поділ, поділ здійснено добровільно, сторони усвідомлювали значення своїх дій та могли керувати ними. Крім того, сторони договору стверджували, що укладення договору відповідає їх інтересах, вчинений без будь-якого фізичного та психічного тиску, волевиявлення є вільним, усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі, не умови договору їм зрозумілі, договір не приховує інший правочин, ніяких зауважень та доповнень до цього договору не мають.

На момент звернення ОСОБА_1 з позовом до суду, вказаний договір сторонами не заперечується, та умови укладеного Договору від 16.03.2021, про поділ спільного майна подружжя, не оскаржуються.

Отже, враховуючи, що між сторонами було досягнуто згоди за всіма істотними умовами договору про поділ спільного майна подружжя від 16.03.2021, визначено предмет договору про поділ майна, такий правочин, згідно з вимогами ст. 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим цей договір, згідно зі ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів ст. 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Також, встановлено, що 16.03.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір дарування земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Корнійчук А.В., зареєстрований в реєстрі за №928 (Т. 1 а.с. 73-74, 137-138), згідно якого ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_1 земельну ділянку за кадастровим номером 3220485100:05:008:0076, загальною площею 0,1000 га, яка належала ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Цвинтарною І.О. 28.12.2020, за реєстровим №2909, та 16.03.2021 приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Корнійчук А.В. здійснено реєстрацію права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 3220485100:05:008:0076 за ОСОБА_1 .

Вказана обставина підтверджується матеріалами справи та визнаються сторонами у справі, та відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Вказана обставина може свідчити, про добровільну домовленість сторін про поділ майна подружжя набутого за час шлюбу та наявність взаємних поступок, з метою укладення договору про поділ майна подружжя від 16.03.2021, враховуючи, що вказаний договір дарування зареєстрований першим (реєстровий №928), а договір про поділ майна зареєстрований після укладення договору дарування (реєстровий №929).

Водночас твердження, представника ОСОБА_2 щодо того, що 21.07.2021 приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Корнійчук А.В. було посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3220485100:05:008:0046 (Т. 1 а.с. 75), відповідно до якого ОСОБА_2 відчужила на користь ОСОБА_7 вказану земельну ділянку, а грошові кошти вилучені від продажу було отримано ОСОБА_1 в день укладання договору, 21.07.2021, суд оцінює критично, оскільки вказаний договір укладено після укладання договору про поділ спільного майна подружжя від 16.03.2021 та не стосується предмету спору. Крім того, будь-яких належних та достатніх доказів в підтвердження отримання ОСОБА_1 грошових коштів від ОСОБА_2 в рахунок договірного поділу майна подружжя до суду не надано, а передача грошових коштів від однієї фізичної особи до іншої у сумі, яка у двадцять і більше разів перевищує розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, не може підтверджуватись в суді показами свідків.

Так, конструкція ст. 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим, зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя у судовому порядку у разі оспорювання ним поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та у постанові Верховного Суду від 31.01.2019 у справі №686/23104/17.

Отже, наведеними нормами права передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.

Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована.

Якщо ж заява, одного з подружжя, про те, що річ була куплена на її особисті кошти не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною.

Таким чином, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 22.01.2020 у справі № 711/2302/18 та у постанові від 03.04.2020 у справі №286/1537/16-ц.

Представник ОСОБА_1 , адвокат Федоренко Володимир Сергійович, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив, що за час шлюбу за спільні кошти подружжя було збудовано: 1) одноповерховий садовий будинок з прибудованим навісом для автомобілів за адресою: АДРЕСА_1 в обслуговуючому кооперативі СТ «Городок Хуторок» в межах Фурсівської сільської ради, замовником будівництва є ОСОБА_2 , на земельній ділянці загальною прощею 0,1000 га., кадастровий номер: 3220488300:05:004:0232 (будинок згідно декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 10.01.2020 є введеним в експлуатацію, видано технічний паспорт, право власності на нього не зареєстровано) та садовий будинок за адресою: АДРЕСА_2 в обслуговуючому кооперативі СТ «Городок Хуторок» в межах Фурсівської сільської ради, замовником будівництва є ОСОБА_1 , на земельній ділянці загальною прощею 0,0840 га., кадастровий номер: 3220488300:05:004:0470. На будинок видано технічний паспорт, здійснено всі внутрішні роботи, він забезпечений електро, газо і водопостачанням та іншими необхідними побутовими умовами, тобто будівництво його фактично закінчено, будинок введений в експлуатацію і зареєстровано право власності, а тому, просив визнати вказане майно об`єктами права спільної сумісної власності подружжя вказані будинки та в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину одноповерхового садового будинку по АДРЕСА_1 , та 1/2 частину садового будинку по АДРЕСА_2 . Також, зазначив, що наявність нового будівельного паспорта у відповідача від 16.04.2021 та подання повідомлення про початок виконання будівництва від 29.11.2021 пояснюється наступним: для того, щоб зареєструвати право власності на збудований будинок необхідно подати документи, які засвідчують його побудову - технічний паспорт, декларацію про готовність, документ про присвоєння такому об`єкту адреси. Оскільки власник земельної ділянки (КН 3220488300:05:004:0470) змінився в результаті укладення Договору про поділ спільного майна подружжя, відповідачу потрібно було вказані документи виготовляти на своє ім`я, включаючи будівельний паспорт, оскільки він видається власнику земельної ділянки, на якій має будуватись об`єкт. В іншому випадку, коли документи були виготовлені на попереднього власника - позивача, право власності зареєструвати не можливо. Тобто, фактично, на фізично вже існуючий (побудований) об`єкт, потрібно пройти процедуру документального оформлення будівництва новому власнику земельної ділянки. Про те, що станом на 29.12.2020 садовий будинок по АДРЕСА_2 вже був побудований на земельній ділянці з кадастровим номером: 3220488300:05:004:0470 можуть також підтвердити свідки

На підтвердження будівництва садового будинку по АДРЕСА_1 та введення його в експлуатацію за час перебування у шлюбі, ОСОБА_1 надав до суду наступні письмові докази: копію будівельного паспорту, замовник ОСОБА_2 , копію технічного паспорту, замовником є ОСОБА_2 , копію декларації про готовність до експлуатації об`єкта від 10.01.2020, замовник та підписантом є ОСОБА_22 1 а.с. 15-18, 19-21, 22-23).

На підтвердження будівництва садового будинку по АДРЕСА_2 за час перебування у шлюбі, ОСОБА_1 надав до суду наступні письмові докази: копію будівельного паспорту від 20.07.2020, замовник ОСОБА_10 , копію технічного паспорту, виготовлений станом на 29.12.2020, замовник ОСОБА_10 , витяг з Реєстру будівельної діяльності про подання ОСОБА_23 повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 12.10.2020, копію договору №148/1501 про компенсацію витрат па утримання інженерних мереж від 15.01.2021, копії видаткових накладних від 26-28.08.2020, копію відповіді з Київського обласного БТІ від 09.12.2022 щодо інвентаризації будинку за заявою ОСОБА_24 та за заявою ОСОБА_2 , диск з фото та відео та технічну документацією на будинок, яка надана БТІ на ухвалу суду від 12.12.2022 про задоволення клопотання представника ОСОБА_1 про витребування доказів (Т. 1 а.с. 25-26, 27-29, 196-198, Т. 2 а.с. 18-21, 22- 25, 33, 99, 133-136).

Також, на підтвердження вказаних фактів, було допитано наступних свідків.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засідання дав показання, що позивача знає з 2012 року, зустрівся на будівництві, ОСОБА_10 архітектор, а він забудовник. З 2012 року і по даний час має дружні відносини з позивачем, зустрічався з ним в середньому 10 разів на рік. Відповідачку знає з 2012 року, коли позивач її представив як свою половинку. По АДРЕСА_2 побудував будинок у 2020 році, коли переїхали невідомо. Він хрестив їхню молодшу дочку. Він дав сторонам у справі квартиру у Хуторку для проживання у 2017-2018 роках, вони там прожили приблизно 2 роки. Де вони жили у 2019 році йому невідомо, причини їх розлучення йому також невідомі. Будинок по АДРЕСА_2 можна побудувати за 7-8 місяців, а будинок по АДРЕСА_1 , він заливав фундамент та 1 поверх, потім знайшли інших підрядників, коробка, дах та вікна. Він там був під час будівництва приблизно весною 2016 року. Коли будував будинок по АДРЕСА_1 , він мав справи з позивачем, гроші на фундамент йому давав ОСОБА_25 , коли вони будували будинок вони жили у його будинку (2017-2018 р.).

Свідок ОСОБА_26 в судовому засіданні дала показання, що позивача знає з 2017-2018 року, її друзі будували підприємство, позивача порекомендували як архітектора. З відповідачкою познайомилася приблизно 2018 року коли під`їхала до позивача за документами СК «Хуторок». Коли вони одружилися вона не знає, але розлучилися вони у квітні 2021 року. На кому і хто придбав майно їй невідомо. Знає про будівництво будинку: по АДРЕСА_1 , більший будинок навесні 2019 року готувалися паспорта, а у 2018 році позивач виконував роботи по будівництву будинку, а по АДРЕСА_2 , менший будинок. Після будівництва 2 будинку, вона їх запитала про 1 будинок, позивач сказав, що треба його продати, а жити у меншому будинку. Щодо меншого будинку, то це був секрет, ОСОБА_25 сказав лише у 2020 році. У жовтні 2020 вони попросили пожити у квартирі (з жовтня 2020 по АДРЕСА_6 ), так як ОСОБА_27 хворіє, у хаті грибок. Вони переїхали у малий будинок перед новим 2021 роком. Ініціатором розірвання шлюбу стала ОСОБА_28 , але хто прийняв рішення розлучатися невідомо, наразі ОСОБА_25 одружився, а як особисте життя ОСОБА_28 їй невідомо. Великий будинок у 2019 році вже був збудований, технічні паспорти робила київська фірма, але у ньому вони не жили, бо його потрібно було ще закінчувати. Великий будинок мав 1 поверх: велика кімната, камін, двері на вихід, на підлозі плитка, 2 поверх: теж кімнати, але скільки не знає, що на підлозі не пам`ятає, чи були шпалери не пам`ятає. Малий будинок: 1 поверх, горище, велика кімната, кухня, туалет, душ, 2 кімнати.

Однак, суд критично оцінює зазначені письмові докази надані позивачем та показання свідків, оскільки будь-яких інших належних, достатніх та допустимих доказів (докази щодо придбання будівельних матеріалів (чеки, накладні, рахунки-фактури) в підтвердження викладених у позові обставин, позивачем не надано, враховуючи, що для доведення факту будівництва об`єкту саме під час шлюбу поширеним є призначення судової будівельно-технічної експертизи, зокрема з питаннями яка вартість та який відсоток готовності будівельних матеріалів, будівництва, а також рік побудови, а позивачем таке клопотання не заявлялося.

Крім того, оглянувши в судовому засіданні диск з фото та відео житлового будинку, як доказ побудови будинку по АДРЕСА_2 станом на 29.12.2020, достеменно стверджувати, що на фото та відео зображено саме вказаний будинок, підстав немає.

Щодо клопотання представника ОСОБА_2 , адвоката Карпенка С.М., про визнання даного диску з фотознімками та відео, недопустимим доказом та його вилучення, слід зазначити наступне.

Так, позивач ОСОБА_1 на підтвердження будівництва садового будинку по АДРЕСА_2 за час перебування у шлюбі, надав докази, долучені до відзиву на зустрічну позовну заяву, зокрема, копію диск з фотознімками та відео.

Представник відповідача, адвокат Карпенко В.М., у своєму клопотання зазначив, що вказаний диск не є доказом по справі та просив його вилучити з матеріалів справи, оскільки на вказаному диску містяться фотознімки малолітніх дітей позивача та відповідачки, які жодним чином не відносяться до предмета доказування у даній справі.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Так, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.

Суд критично оцінює твердження представника відповідачки, оскільки батько дітей - ОСОБА_1 , як законний їх представник, надав згоду на долучення в рамках даної цивільної справи фото та відео, на яких зображені його малолітні діти (Т. 2 а.с. 83), а питання про належність чи допустимість доказів вирішується судом при ухвалені рішення у справі, зокрема, суд оцінивши вказані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні дійшов висновку, що вказані докази не є допустимими та належними у межах даного спору.

Отже, для поділу об`єкта незавершеного будівництва між подружжям має бути сукупність наступних умов: довести факт того, що період будівництва співпадає з перебуванням особами у зареєстрованому шлюбі або фактичних шлюбних відносинах та встановити ступінь готовності об`єкта незавершеного будівництва та визначити його частини, що підлягають поділу (шляхом проведення будівельно-технічної експертизи).

Представник ОСОБА_2 , адвокат Карпенко Віктор Миколайович, обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги та заперечуючи проти первісного позову, зазначив наступне. Щодо будинку збудованого на земельній ділянці з кадастровим номером 3220488300:05:004:0232, то ОСОБА_1 стверджує, що вказаний будинок, згідно декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 10.01.2020 є введеним в експлуатацію, видано технічний паспорт, право власності на нього не зареєстровано. Проте вказане не відповідає дійсності, та спростовується наданими роздруківками фотознімків зазначеного будинку. Стан будівництва на вказаній земельній ділянці добре відомий позивачу. Декларація, на яку посилається позивач була сформована ним же, з метою можливого продажу вказаної земельної ділянки з незакінченим будівництвом. На даний час, будинок на земельній ділянці з кадастровим номером 3220488300:05:004:0232 знаходиться в тому ж недобудованому стані, в якому він був і на 10.01.2020. Позивачу достеменно було відомо про наявність на вказаній земельній ділянці об`єкту незавершеного будівництва, під час укладання Договору про поділ спільного майна подружжя. Однак, сторони дійшли згоди та вирішили що зазначена земельна ділянка залишається ОСОБА_2 , а позивач, як компенсацію отримує від неї в дарунок, іншу земельну ділянку. Щодо будинку збудованого на земельній ділянці з кадастровим номером 3220488300:05:004:0470, то вказана земельна ділянка буда придбана на підставі договору купівлі-продажу від 29.05.2020, укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_1 , але згідно Договору про поділ спільного майна подружжя від 16.03.2021, перейшла у право власності ОСОБА_2 . Будинок на вказаній ділянці збудовано за особисті кошти відповідача, уже після укладання Договору про поділ спільного майна подружжя та розірвання шлюбу.16.04.2021 за замовленням ОСОБА_2 , Відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Фурсівської сільської ради видано будівельний паспорт реєстраційний № 97 , РНМК 97/11-16. В подальшому, 29.11.2021 ОСОБА_2 через систему «Дія» подано повідомлення про початок виконання будівельних робіт на підставі будівельного паспорта. Згодом на вказаній земельній ділянці за кошти відповідача було зведено садовий будинок, який введено в експлуатацію та 12.08.2022 зареєстровано за ОСОБА_2 , щодо якого позивачем висунуто вимогу про визнання будинку спільною сумісною власністю подружжя та виділення частки. Відтак, вказаний будинок зведено відповідачем та зареєстрований за нею після укладення Договору про поділ спільного майна подружжя та розірвання шлюбу з позивачем.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму ст. 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями:1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Норма ст. 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

У зв`язку з викладеним у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Саме про таке застосування норм ст. 57, 60 СК України зазначено у постановах Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-612цс15, від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2641цс15.

Щодо садового будинку по АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3220488300:05:004:0232, в обслуговуючому кооперативі СТ «Городок Хуторок» в межах Фурсівської сільської ради, слід зазначити наступне.

Як було встановлено вище у рішенні суду, земельна ділянка з кадастровим номером 3220488300:05:004:0232, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.10.2014, набута ОСОБА_2 в період шлюбу та за договором поділу спільного майна подружжя від 16.03.2021 відійшла ОСОБА_2 в особисту приватну власність, що підтверджується матеріалами та визнається сторонами у справі.

Так, ОСОБА_1 стверджує, що вказаний садовий будинок по АДРЕСА_1 , згідно декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 10.01.2020 є введеним в експлуатацію, на будинок видано технічний паспорт, але право власності не зареєстровано.

Надані позивачем будівельний паспорт (№63 від 22.05.2015) замовник ОСОБА_2 , виготовлений Відділом містобудування, архітектури та розвитку інфраструктури Білоцерківської РДА, технічний паспорт (інвентаризаційна справа №307/01/19), виготовлений 24.12.2019, замовник ОСОБА_2 та декларація про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта, замовник ОСОБА_2 , зареєстровано в департаменті Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області 10.01.2020 (Т. 1 а.с. 15-23), спростовуються наданими ОСОБА_2 доказами, зокрема, роздруківками фотознімків зазначеного будинку (Т. 1 а.с. 79-81, 143-145), технічним паспортом виготовленим на замовлення ОСОБА_2 ПП «Геоінвент+» станом на 18.11.2022 та звітом про оцінку майна від 19.12.2022.

Крім того, як вбачається з технічного паспорту від 24.12.2019 (інвентаризаційна справа №307/01/19), виготовленого на замовлення ОСОБА_2 щодо садового будинку по АДРЕСА_1 , дані технічного паспорта актуальні протягом одного року з дати проведення технічної інвентаризації.

Також, слід зазначити, що технічний паспорт на будинок - це документ, який містить у собі основні відомості про об`єкт нерухомого майна. У технічному паспорті зазначаються такі характеристики будинку: місцезнаходження (адреса) об`єкта; склад; технічні характеристики; план та опис об`єкта; ім`я/найменування власника/замовника;відомості щодо права власності на об`єкт нерухомого майна; відомості щодо суб`єкта господарювання, який виготовив технічний паспорт. Зокрема, вказується рік споруди і матеріал фундаменту, стін і перекриттів, кількість поверхів, висота, розміри кімнат і нежитлових приміщень. Описується призначення кожного з них. Водночас, технічний паспорт не є правовстановлюючим документом на нерухомість, а є тільки інформаційним документом, може бути оформлений як на всю будівлю так і на окремі її частини. Починаючи з серпня 2021 року кожний розроблений технічний паспорт підлягає реєстрації в Реєстрі будівельної діяльності. Підтвердженням реєстрації є, зокрема спеціальний QR-код на технічному паспорті, електронне посилання з якого веде на веб-сторінку Реєстру будівельної діяльності з даними про реєстрацію такого технічного паспорту.

Так, згідно технічного паспорту на об`єкт незавершеного будівництва, виготовленого на замовлення ОСОБА_2 ПП «Геоінвент+» від 18.11.2022, інвентаризаційна справа 202911/29 та зареєстрованого в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва від 20.11.2022, що підтверджується Витягом з Реєстру будівельної діяльності, щодо інформації про технічні інвентаризації (діючий) (Т. 2 а.с. 148-161), вбачається, що садовий будинок за адресою, АДРЕСА_1 розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3220488300:05:004:0232 та згідно даних зазначених у технічному паспорті від 18.11.2022, садовий будинок по АДРЕСА_5 , готовий на 58%. Згідно опису об`єкта незавершеного будівництва, в будинку відсутні: вікна, двері, інженерне обладнання та оздоблення, як внутрішнє так і зовнішнє. Також у технічному паспорті від вказано про відсутність навісу, відсутність електрики, водовідведення, каналізації, газопроводу, опалення як про це зазначено у технічному паспорті від 24.12.2019 наданого позивачем.

Вищезазначене також підтверджується звітом про оцінку майна від 19.12.2022, виготовленого ТОВ «Центр оцінки «Партнер» (Т. 2 а.с. 177-222), відповідно до якого визначено ринкову вартість незавершеного будівництвом садового будинку по АДРЕСА_1 , готовністю 58%, загальною площею 236,50 кв. м. , яка становить 1 999 680,00 грн.

Отже, судом встановлено, що садовий будинок, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3220488300:05:004:0232 по АДРЕСА_1 , є об`єктом незавершеного будівництва (58 % готовності).

Щодо будинку по АДРЕСА_2 , що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3220488300:05:004:0470 в обслуговуючому кооперативі СТ «Городок Хуторок» в межах Фурсівської сільської ради, слід зазначити наступне.

Так, ОСОБА_1 стверджує, що по АДРЕСА_2 , Садове товариство «Городок Хуторок, зведено садовий будинок в період шлюбних відносин між сторонами.

Як зазначено вище у рішенні, земельна ділянка з кадастровим номером 3220488300:05:004:0470 була придбана під час перебування сторін у шлюбі, та на підставі договору купівлі-продажу від 29.05.2020, оформлено на ОСОБА_1 , та згідно Договору про поділ спільного майна подружжя від 16.03.2021, земельна ділянка з кадастровим номером 3220488300:05:004:0470 перейшла у право власності ОСОБА_2 , що підтверджується матеріалами справи та визнається сторонами.

Відповідачка - ОСОБА_2 , в підтвердження будівництва будинку по АДРЕСА_2 , що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3220488300:05:004:0470 в обслуговуючому кооперативі СТ «Городок Хуторок» в межах Фурсівської сільської ради, надала до суду наступні письмові докази: будівельний паспорт реєстраційний № 97 , реєстраційний номер містобудівного кадастру 97/11-16від 16.04.2021 виготовлений за замовленням ОСОБА_2 та виданий Відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Фурсівської сільської ради, повідомлення про початок виконання будівельних робіт на підставі будівельного паспорта від 29.11.2021, рішення виконавчого комітету Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області №392 від 09.08.2022 про присвоєння садовому будинку, власником якого є, ОСОБА_2 , поштової адреси: Київська область, Білоцерківський район, Фурсівська територіальна громада, Обслуговуючий кооператив «Садове товариство «Городок Хуторок», вулиця Депутатська, 15, копію договору №234/0107 про компенсацію витрат на утримання інженерних мереж загального користування, прилеглої території та інших додаткових робіт по обслуговування об`єктів нерухомого майна від 01.07.2021 укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Балканське Бізнес Група» та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.08.2022 (Т. 1 а.с. 82-86, 87-90, 91, 92, 93-97, 98, 146-150, 151-154, 155, 156, 157-161, 162).

Також, відповідачка - ОСОБА_2 , в підтвердження будівництва будинку по АДРЕСА_2 , що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3220488300:05:004:0470 в обслуговуючому кооперативі СТ «Городок Хуторок» в межах Фурсівської сільської ради, надала до суду копію договору №7/06-21 від 07.06.2021, укладений між нею ФОП ОСОБА_15 на поставку матеріалів (Т. 2 а.с. 162-170), згідно якого ФОП ОСОБА_15 поставив ОСОБА_2 матеріалів на загальну суму 626278,50 грн.

Також, суд враховує твердження ОСОБА_2 , щодо будівництва будинку по АДРЕСА_2 , за власні кошти, адже вказане твердження підтверджується деклараціями про доходи ОСОБА_2 за період з 2015-2020 роки (Т. 1 а.с. 100-111, 164-181), згідно яких ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем та останньою щорічно подаються податкові декларації платника Єдиного податку, з зазначенням суми отриманого доходу та даними деклараціями підтверджується наявність в останньої грошових коштів на здійснення будівництва вказаного вище садового будинку.

Вищезазначене також підтверджується і щорічними деклараціями про доходи ОСОБА_1 (Т. 2 а.с. 44-72), з яких водночас вбачається, що в період з 2015 по 2021 роки він займав посаду начальника Відділу містобудування, архітектури та розвитку інфраструктури Білоцерківської районної державної адміністрації та як посадова особа органу державної влади зобов`язаний подавати щорічні декларації про доходи та належне йому майно, але заробітна плата останнього не підтверджує наявність в останнього грошових коштів на здійснення будівництва вказаних садових будинків по АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» у декларації зазначаються відомості, зокрема, про:2-1) об`єкти незавершеного будівництва, об`єкти, не прийняті в експлуатацію або право власності на які не зареєстроване в установленому законом порядку, які:а) належать суб`єкту декларування або членам його сім`ї на праві власності відповідно до Цивільного кодексу України; б) розташовані на земельних ділянках, що належать суб`єкту декларування або членам його сім`ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або передані їм в оренду чи на іншому праві користування, незалежно від правових підстав набуття такого права; в) повністю або частково побудовані з матеріалів чи за кошти суб`єкта декларування або членів його сім`ї. Такі відомості включають: а) інформацію про місцезнаходження об`єкта;б)інформацію про власника або користувача земельної ділянки, на якій здійснюється будівництво об`єкта;в)якщо об`єкт перебуває у спільній власності - про всіх його співвласників зазначаються відомості, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Разом з тим, у деклараціях про доходи та майно ОСОБА_1 в період 2015 по 2021 роки, у розділі 4 «Об`єкти незавершеного будівництва» не міститься жодних даних про наявність у суб`єкта декларування об`єктів незавершеного будівництва, а також у розділі 3 «Об`єкти нерухомості» не міститься даних щодо наявності будинку на земельній ділянці з кадастровим номером 3220488300:05:004:0232.

Встановлено, що 12.08.2022 державним реєстратором Майорко Т.О. Фурсівської сільської ради Київської області садовий будинок, літ «А» за адресою АДРЕСА_2 , зареєстровано на праві приватної власності за ОСОБА_2 , що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.08.2022 (Т. 1 а.с. 92, 156).

Ст. 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У ст. 321 ЦК України закріплено конституційний принцип непорушності права власності. За частинами першою та другою цієї статті ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За вимогами частини першої ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Згідно з вимогами ст. 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не суперечать закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Отже, садовий будинок по АДРЕСА_2 побудовано відповідачкою ОСОБА_2 та зареєстровано за нею після укладення Договору про поділ спільного майна подружжя від 16.03.2021 та розірвання шлюбу з позивачем - 30.04.2021, а ОСОБА_1 не доведено факту зведення будинку по АДРЕСА_2 , за спільні кошти подружжя за час перебування у шлюбі, не доведено який % готовності даного будинку був на момент фактичного припинення шлюбних відносин, в якій пропорційності було витрачено кошти кожним із колишнього подружжя на зведення даного будинку, тому дане майно є особистою приватною власністю відповідачки та не може бути визнане об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_2 за зустрічним позовом, про визнання її особистою приватною власністю об`єкта незавершеного будівництва розташованого на земельній ділянці за кадастровим номером 3220488300:05:004:0232, слід зазначити наступне.

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ст. 190 цього Кодексу).

До речей як складової поняття майна, зокрема нерухомих, відповідно до положень ст./ 181 ЦК України належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Права та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина перша статті 182 ЦК України).

У ЦК України, крім понять «нерухомість», «нерухоме майно», «об`єкт нерухомого майна» (частина перша статті 181, пункт 6 частини першої статті 346, статті 350, 351 ЦК України), вживаються також інші поняття, наприклад: «об`єкт незавершеного будівництва» (стаття 331 ЦК України), «об`єкт будівництва» (статті 876, 877, 879-881, 883 ЦК України), однак прямого визначення цих понять не міститься.

Виходячи з аналізу чинного законодавства та враховуючи характерні ознаки незавершеного будівництва, необхідно визнати, що об`єкт будівництва (об`єкт незавершеного будівництва) - це нерухома річ особливого роду, оскільки її фізичне створення розпочато, однак не завершено.

Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав, у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.

Вирішуючи питання про виникнення, зміну та припинення суб`єктивних цивільних прав стосовно об`єкта незавершеного будівництва, потрібно враховувати особливості та обмеження, встановлені законодавчими актами.

Згідно з ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього.

Аналіз положень статті 331 ЦК України у системному зв`язку з нормами статей 177-179, 182 цього Кодексу, частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації, а державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.

Визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятий до експлуатації, у судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 200/22329/14-ц та від 12.04.2023 у справі № 511/2303/19, у постанові Верховного суду від 16.06.2021 у справі № 1008/339/12 та у постанові від 25.05.2022 у справі №206/1198/20.

Новостворене нерухоме майно, будівництво якого здійснено в передбаченому законом порядку, набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. До цього об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів як речей матеріального світу, як у зібраному виді (конструкції, окремі елементи об`єкта незавершеного будівництва, чи сам об`єкт у цілому залежно від ступеня готовності), так і у вигляді окремих видів будівельних матеріалів, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, тому такий об`єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

Отже, законодавством не передбачено можливості звернення до суду з вимогою про визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, який не прийнято у встановленому законом порядку до експлуатації. У такому випадку об`єкт незавершеного будівництва ще не набув статусу нерухомого майна як об`єкта цивільного права.

До реєстрації права власності на новозбудоване нерухоме майно особа є власником лише матеріалів, обладнання та іншого майна, що було використано в процесі будівництва.

Враховуючи вищевикладене, чинним законодавством не передбачена можливість визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва (58% готовності) розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 3220488300:05:004:0232 по АДРЕСА_1 , Обслуговуючий кооператив СТ «Городок Хуторок», Фурсівська територіальна громада, Білоцерківський район, Київська область.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ спільного майна подружжя, не підлягає задоволенню у повному обсязі, а зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Корнійчук Антоніна Валеріївна, про визнання майна особистою приватною власністю, підлягає до часткового задоволення.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України, у відповідності до ч. ч. 1, 2 якої, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач - ОСОБА_1 сплатив при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 12405,00 грн (Т. 1 а.с. 1), але враховуючи, що у задоволенні його позову відмовлено, понесені ним судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Відповідачка - ОСОБА_2 , сплатила при подачі зустрічного позову судовий збір у розмірі 12405,00 грн (Т. 1 а.с. 128), тому, з ОСОБА_1 на її користь стягуються вказані судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 6202,50 грн.

Керуючись ст. 3, 7, 57, 60, 61, 63, 68, 69, 70, 71 СК України, ст. 15, 16, 183, 190, 204, 316, 319, 321, 331, 355, 368, 626, 627, 628, 638, 639 ЦК України, ст. 4, 12, 13, 76 - 81, 82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ спільного майна подружжя, відмовити.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Корнійчук Антоніна Валеріївна, про визнання майна особистою приватною власністю, задовольнити частково.

Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_2 садовий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3220488300:05:004:0470.

У задоволенні решти вимог зустрічного позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати (судовий збір) у розмірі 6202,50 грн (шість тисяч двісті дві гривні 50 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_7 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_4 .

Третя особа: приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Корнійчук Антоніна Валеріївна, місцезнаходження: АДРЕСА_8 .

Повний текст рішення складено 22.12.2023.

Суддя О. В. Бондаренко

СудБілоцерківський міськрайонний суд Київської області
Дата ухвалення рішення13.12.2023
Оприлюднено26.12.2023
Номер документу115861239
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них

Судовий реєстр по справі —357/6779/22

Ухвала від 16.12.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Ігнатенко Вадим Миколайович

Ухвала від 18.11.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Ігнатенко Вадим Миколайович

Постанова від 18.09.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Шкоріна Олена Іванівна

Ухвала від 02.08.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Шкоріна Олена Іванівна

Ухвала від 18.04.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Шкоріна Олена Іванівна

Ухвала від 26.03.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Шкоріна Олена Іванівна

Ухвала від 05.03.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Шкоріна Олена Іванівна

Рішення від 13.12.2023

Цивільне

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Бондаренко О. В.

Ухвала від 13.12.2023

Цивільне

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Бондаренко О. В.

Рішення від 13.12.2023

Цивільне

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Бондаренко О. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні