Постанова

від 18.09.2024 по справі 357/6779/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2024 року місто Київ

справа № 357/6779/22

провадження № 22-ц/824/7168/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Височанської Н.В.

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського районного суду Київської області від 13 грудня 2023 року, ухвалене у складі судді Бондаренко О.В.,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому з урахуванням зміни предмету позову, просив: визнати об`єктами права спільної сумісної власності подружжя одноповерховий садовий будинок з прибудованим навісом для автомобілів за адресою: АДРЕСА_1 та садовий будинок, літ. «А» за адресою: АДРЕСА_1 ; в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину одноповерхового садового будинку з прибудованим навісом для автомобілів за адресою: АДРЕСА_1 , та 1/2 частину садового будинку літ. «А» за адресою: АДРЕСА_1 . Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, стягнути з відповідача.

Позов обґрунтовано тим, що 16 серпня 2013 року між ним та ОСОБА_3 був зареєстрований шлюб, який рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 квітня 2021року розірвано. За період перебування у шлюбі, за спільні кошти подружжя, ними було придбано: земельну ділянку, загальною прощею 0,0840 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Білоцерківський район, Фурсівська сільська рада, кадастровий номер: 3220488300:05:004:0470, яка зареєстрована на ім`я ОСОБА_1 ; земельну ділянку, загальною прощею 0,1000 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Білоцерківський район, Фурсівська сільська рада, кадастровий номер: 3220488300:05:004:0232, яка зареєстрована на ім`я ОСОБА_2 ; транспортний засіб марки VOLKSWAGEN TIGUAN, 2015 року випуску, який зареєстрований на ім`я ОСОБА_1 ; транспортний засіб марки VOLKSWAGEN JETTA, 2013 року випуску, який зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 .

Також, за час шлюбу, за спільні кошти подружжя, було збудовано на земельній ділянці загальною прощею 0,1000 га, кадастровий номер: 3220488300:05:004:0232 одноповерховий садовий будинок з прибудованим навісом для автомобілів за адресою: АДРЕСА_1 в обслуговуючому кооперативі СТ «Городок Хуторок» в межах Фурсівської сільської ради, замовником будівництва є ОСОБА_2 Будинок, згідно з декларацією про готовність об`єкта до експлуатації від 10 січня 2020 року, є введеним в експлуатацію, видано технічний паспорт, право власності на нього не зареєстровано.

Також на земельній ділянці, загальною прощею 0,0840 га., кадастровий номер: 3220488300:05:004:0470 збудовано садовий будинок за адресою: АДРЕСА_2 в обслуговуючому кооперативі СТ «Городок Хуторок» в межах Фурсівської сільської ради, замовником будівництва є ОСОБА_1 . На будинок відповідачу видано технічний паспорт та 12 серпня 2022 року ОСОБА_4 оформлено право власності.

16 березня 2021 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений Договір про поділ спільного майна подружжя, відповідно до якого в особисту приватну власність ОСОБА_2 перейшло наступне нерухоме майно: земельна ділянка, загальною прощею 0,1000 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Білоцерківський район, Фурсівська сільська рада, кадастровий номер: 3220488300:05:004:0232; транспортний засіб марки VOLKSWAGEN JETTA, 2013 року випуску; земельна ділянка, загальною прощею 0,0840 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Білоцерківський район, Фурсівська сільська рада, кадастровий номер: 3220488300:05:004:0470. В особисту приватну власність ОСОБА_1 перейшов транспортний засіб марки VOLKSWAGEN TIGUAN, 2015 року випуску.

Разом з цим даним договором не охоплювались збудовані садові будинки, які на даний час не поділені та знаходяться у спільній сумісній власності сторін.

У жовтні 2022 року ОСОБА_2 звернулася з зустрічним позовом, у якому просила визнати її особистою приватною власністю об`єкт незавершеного будівництва, розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 3220488300:05:004:0232, та визнати її особистою приватною власністю садовий будинок, розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 3220488300:05:004:0470.

Зазначала, що земельна ділянка з кадастровим номером 3220488300:05:004:0232 була придбана на підставі договору купівлі-продажу від 09 жовтня 2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 22 травня 2015 року замовнику - ОСОБА_2 Відділом містобудування, архітектури та розвитку інфраструктури Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області надано будівельний паспорт, реєстраційний номер 63, реєстраційний номер містобудування кадастру не зазначено. В подальшому на вказаній земельній ділянці було розпочато зведення садового будинку, однак будівельні роботи по ньому не завершені й досі, що спростовується наданими роздруківками фотознімків зазначеного будинку. Декларація, на яку посилається позивач була сформована ним же, з метою можливого продажу вказаної земельної ділянки з незакінченим будівництвом. На даний час, будинок на земельній ділянці з кадастровим номером 3220488300:05:004:0232 знаходиться в тому ж недобудованому стані, в якому він був і на 10 січня 2020 року. Вирішуючи питання щодо поділу належного подружжю майна, було вирішено передати вказану земельну ділянку з незакінченим об`єктом будівництва ОСОБА_2 . У свою чергу, відповідач ОСОБА_2 , в порядку компенсації подарувала ОСОБА_1 земельну ділянку, що належала їй на праві приватної власності. Отже, зазначений садовий будинок (об`єкт незавершеного будівництва) є особистою приватною власністю ОСОБА_2 , оскільки з ОСОБА_1 будо проведено розрахунок, як коштами вилученими від купівлі-продажу земельної ділянки, так і подарованою йому земельною ділянкою. Відтак, у позивача немає жодних законних підстав стверджувати про визнання зазначеного садового будинку (об`єкту незавершеного будівництва) об`єктом спільної сумісної власності, оскільки фактично ОСОБА_2 провела розрахунок з ОСОБА_1 .

Щодо будинку збудованого на земельній ділянці з кадастровим номером 3220488300:05:004:0470, ОСОБА_2 зазначала, що вказана земельна ділянка буда придбана на підставі договору купівлі-продажу від 29 травня 2020 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 . Згідно з Договором про поділ спільного майна подружжя від 16 березня 2021 року, земельна ділянка з кадастровим номером 3220488300:05:004:0470 перейшла у право власності ОСОБА_2 та 16 березня 2021року приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Корнійчук А.В. зареєстровано вказану земельну ділянку на праві приватної власності за ОСОБА_2 16 квітня 2021 року за замовленням ОСОБА_2 . Відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Фурсівської сільської ради видано будівельний паспорт реєстраційний № НОМЕР_1 , реєстраційний номер містобудівного кадастру 97/11-16. 01 липня 2021 року ОСОБА_2 та ТОВ «Балканське Бізнес Група» уклали договір № 234/0107 про компенсацію витрат на утримання інженерних мереж загального користування, прилеглої території та інших додаткових робіт по обслуговування об`єктів нерухомого майна. В подальшому, 29 листопада 2021року ОСОБА_2 через систему «Дія» подано повідомлення про початок виконання будівельних робіт на підставі будівельного паспорта. Згодом на вказаній земельній ділянці за кошти відповідачки було зведено садовий будинок, який введено в експлуатацію та зареєстровано за ОСОБА_2 , щодо якого позивачем висунуто вимогу про визнання будинку спільною сумісною власністю подружжя та виділення частки. Рішенням виконавчого комітету Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області № 392 від 09 серпня 2022 року садовому будинку, зведеному на земельній ділянці з кадастровим номером 3220488300:05:004:0470, власником якого є ОСОБА_2 , присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 та 12 серпня 2022 року державним реєстратором Майорко Т.О. Фурсівської сільської ради Київської області зареєстровано садовий будинок, літ «А» за адресою АДРЕСА_1 , на праві приватної власності за ОСОБА_2 . Таким чином, вказаний будинок зведено відповідачкою та він зареєстрований за нею після укладення Договору про поділ спільного майна подружжя від 16 березня 2021 року та розірвання шлюбу з позивачем 30 квітня 2021 року, відтак є її особистою приватною власністю та не може бути визнаний об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Рішенням Білоцерківського районного суду Київської області від 13 грудня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано особистою приватною власністю ОСОБА_2 садовий будинок за адресою: вулиця Депутатська, 15 СТ «Городок Хуторок», що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3220488300:05:004:0470. У задоволенні решти вимог зустрічного позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами було досягнуто згоди про поділ майна подружжя набутого за час шлюбушляхом укладення 16 березня 2021 року договору про поділ спільного майна подружжя з врахуванням взаємних поступок при його укладенні, що, на думку суду, підтверджується тим, що цього ж дня ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_1 належну їй земельну ділянку за кадастровим номером 3220485100:05:008:0076, загальною площею 0,1000 га, і відповідний правочин передував укладенню договору про поділ майна.

Визнаючи будинок за адресою: АДРЕСА_2 , що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3220488300:05:004:0470, особистою приватною власністю ОСОБА_2 , суд виходив з того, що ОСОБА_1 не доведено факту зведення вказаного будинку за спільні кошти подружжя за час перебування у шлюбі. Водночас суд, пославшись на роздруківки фотознімків зазначеного будинку, технічний паспорт виготовлений на замовлення ОСОБА_2 ПП «Геоінвент+» станом на 18 листопада 2022 року та звіт про оцінку майна від 19 грудня 2022 року,прийшов до висновку, що садовий будинок по АДРЕСА_1 в СТ «Городок Хуторок» є об`єктом незавершеного будівництва (58% готовності), у зв`язку з чим поділу не підлягає.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, позивачем ОСОБА_1 подана апеляційна скарга, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким первісний позов задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що крім майна, яке було поділено за договором від 16 березня 2021 року, наявне інше майно, що не охоплено договором - 2 садові будинки по АДРЕСА_1 , який побудований у період з 2015 по 2019 роки, та будинок по АДРЕСА_2 , який був побудований у 2020 році, які залишились у спільній власності подружжя.

Так, пунктом 10 договору передбачено, що питання, не врегульовані у цьому договорі, вирішуються відповідно до чинного сімейного законодавства, а пункт 12 договору передбачає можливість вносити зміни та доповнення до цього договору, які будуть невід`ємною його частиною.

Отже, сторони передбачили можливість в майбутньому вирішити питання поділу майна, не зазначеного в договорі, але наявного по факту, адже в договорі відображено майно, щодо якого сторони дійшли добровільної згоди, а все інше набуте подружжям за час шлюбу майно, може бути поділене у відповідності до вимог Сімейного кодексу України, і наявний договір не є обмеженням в цьому. Судом не врахована позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у справі № 916/2813/18 з цього питання.

Також вказує на помилковість висновків суду про те, що будинок за адресою: АДРЕСА_2 , що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3220488300:05:004:0470, був збудований ОСОБА_4 після розірвання шлюбу між сторонами, оскільки на кінець 2020 року та на дату подання позову будівництво вказаного будинку було закінчено, що підтверджується відповідною технічною інвентаризацією: будівельний паспорт від 20 липня 2020 року, замовником якого є ОСОБА_1 ; технічний паспорт, виготовлений станом на 29 грудня 2020 року, змовником якого є ОСОБА_1 ; витяг з Реєстру будівельної діяльності про подання ОСОБА_1 повідомлення про початок виконання будівельних робіт; договір про компенсацію витрат на утримання інженерних мереж від 15 січня 2021 року; відповідь Київського обласного БТІ від 09 грудня 2022 року щодо інвентаризації будинку за заявою ОСОБА_1 та за заявою ОСОБА_2 Будинок фактично експлуатувався за своїм функціональним призначенням, у серпні 2022 року ОСОБА_4 лише зареєструвала на нього право власності за собою.

Щодо будівництва будинку по АДРЕСА_1 , зазначає, що сторонами не заперечувався факт його зведення у шлюбі, спір є лише в його готовності. Водночас дані звіту про оцінку майна станом на 19 грудня 2022 року та технічний паспорт, виготовлений станом на 18 листопада 2022 року, суперечать Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, поданою самою ж ОСОБА_2 , яка була зареєстрована 10 січня 2020 року за № КС 141200100713 та є підтвердженням того, що об`єкт введений в експлуатацію, а отже не є незавершеним будівництвом.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, стверджуючи про те, що будинок за адресою: АДРЕСА_2 , що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3220488300:05:004:0470, зведений нею та зареєстрований за нею після укладення договору про поділ майна подружжя та розірвання шлюбу, відтак є її особистою приватною власністю та не може бути визнаний об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Будівництва будинку по АДРЕСА_1 є незавершеним, що підтверджується технічним паспортом, виготовленим ПП «Геоінвент+» станом на 18 листопада 2022 року та звітом про оцінку майна від 19 грудня 2022 року.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Федоренко В.С. апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити.

Представник ОСОБА_2 адвокат Карпенко В.М. проти доводів апеляційної скарги заперечував і просив рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов наступного.

Судом встановлено, що з 16 серпня 2013 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 квітня 2021 року було розірвано.

Від даного шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За період перебування у шлюбі, ОСОБА_1 придбав земельну ділянку загальною прощею 0,0840 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Білоцерківський район, Фурсівська сільська рада, кадастровий номер: 3220488300:05:004:0470, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29 травня 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Корнійчук А.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1817.

ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі придбала земельну ділянку загальною прощею 0,1000 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Білоцерківський район, Фурсівська сільська рада, кадастровий номер: 3220488300:05:004:0232, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09 жовтня 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Савчук Н.І., зареєстрованого в реєстрі за № 1156.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 СК України).

Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (частина перша статті 63 СК України).

У частині першій статті 65 СК України закріплено принцип розпорядження спільним майном подружжя за взаємною згодою.

Також частина друга статті 69 СК України передбачає принцип розподілу майна подружжя за взаємною згодою.

У статті 9 СК України законодавець закріпив право подружжя на укладення між собою сімейних договорів. При цьому подружжя може врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам СК України, інших законів та моральним засадам суспільства. Особи, які проживають однією сім`єю, також можуть врегулювати свої сімейні відносини за договором, який має бути укладений у письмовій формі. Такий договір є обов`язковим до виконання, якщо він не суперечить вимогам СК України, інших законів України та моральним засадам суспільства.

Відтак подружжя має право на власний розсуд здійснити поділ спільного майна, яке належить їм на праві спільної сумісної власності, при цьому самостійно визначивши його обсяг та частку кожного з них у цьому майні.

16 березня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про поділ спільного майна подружжя, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Корнійчук А.В., зареєстрований в реєстрі за № 929, відповідно до якого сторони дійшли згоди щодо розподілу належного їм майна нажитого за час шлюбу.

Згідно з вказаним договором, позивачу - ОСОБА_1 в особисту приватну власність перейшов транспортний засіб марки Volkswagen, моделі-Tiguan, випуску 2015 року, шасі (кузов, рами) № НОМЕР_2 , а відповідачці ОСОБА_2 в особисту приватну власність перейшло: земельна ділянка за кадастровим номером 3220488300:05:004:0232, земельна ділянка за кадастровим номером 3220488300:05:004:0470; транспортний засіб марки Volkswagen, моделі-Jetta, випуску 2013 року.

Пунктом 10 договору сторони визначили, що питання не врегульовані у цьому договорі, вирішуються відповідно до чинного сімейного договору, а пунктом 12 передбачили можливість внесення до договору змін і доповнень до нього за взаємною згодою сторін.

Частиною 1 статті 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Встановлено, що спір у цій справі виник щодо поділу майна подружжя, а саме: двох садових будинків, які, як стверджує позивач ОСОБА_1 , є спільною сумісною власністю подружжя, проте на даний час не поділені, хоча щодо іншого майна сторони досягли згоди.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вважав, що уклавши договір про поділ спільного майна подружжя від 16 березня 2021 року, сторони у справі, маючи на меті припинити право спільної сумісної власності щодо майна, яке набуте сторонами у власність у період перебування в зареєстрованому шлюбі та встановити режим особистої приватної власності, визначили обсяг всього майна, придбаного у шлюбі, та дійшли згоди про його поділ, у зв`язку з чим залишив без задоволення позовні вимоги ОСОБА_1 .

Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду з огляду на те, що договір про поділ майна подружжя повинен відповідати принципу розпорядження спільним майном подружжя за взаємною згодою. Тобто, між подружжям на підставі такого договору поділу підлягає майно щодо якого подружжя дійшло згоди, решта майна, набутого подружжям за час шлюбу, не охопленого договором, залишається в спільній сумісній власності подружжя.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 зазначила, що предметом договору про поділ спільного майна подружжя може бути як все майно (майнові права), що були набуті подружжям за час шлюбу, так і його частина. Майно (майнові права), які не увійшли до предмета договору, залишаються в спільній сумісній власності подружжя.

ОСОБА_1 , звернувшись з цим позовом, зазначав, що згоди щодо спірного майна сторони не досягли, що і стало підставою для звернення до суду.

Водночас ОСОБА_2 стверджує, що спірне майно є її особистою власністю.

Згідно з пунктами 1, 3 частини 1 статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

В силу статті 60 СК України діє презумпція спільності майна подружжя.

Зазначена презумпція спільності майна подружжя перерозподіляє тягар доказування, визначений статтями 12, 81 ЦПК України. Тобто набуте за час спільного проживання майно є майном подружжя, якщо особа, яка не визнає цей факт, доведе протилежне.

За встановлених обставин у цій справі, саме ОСОБА_2 має довести, що спірне майно, не є спільним сумісним майном подружжя. Для ОСОБА_1 цей факт презюмується.

Як убачається із матеріалів справи та не оспорюється сторонами, під час шлюбу сторонами розпочато будівництво садового будинку на земельній ділянці з кадастровим номером 3220488300:05:004:0232 за адресою: АДРЕСА_1 в обслуговуючому кооперативі СТ «Городок Хуторок» в межах Фурсівської сільської ради.

Водночас ОСОБА_2 стверджує, що при укладенні договору про поділ майна подружжя, нею з ОСОБА_1 було проведено розрахунок за вказане майно шляхом укладення між сторонами договору дарування належної ОСОБА_2 на праві приватної власності земельної ділянки за кадастровим номером 3220485100:05:008:0076, загальною площею 0,1000 га від 16 березня 2021 року, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Корнійчук А.В., а також коштами вилученими від купівлі-продажу належної їй на праві особистої приватної власності земельної ділянки за кадастровим номером 3220485100:05:008:0046, який укладено нею 21 липня 2021 року вже після укладання договору про поділ спільного майна подружжя та після рішення суду щодо розірвання шлюбу. Грошові кошти вилучені від продажу отримано ОСОБА_1 в день укладання договору - 21 липня 2021 року.

Колегія суддів критично оцінює вказані твердження ОСОБА_2 з огляду на те,що предметом договору про поділ спільного майна подружжя від 16 березня 2021 року садовий будинок, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3220488300:05:004:0232 за адресою: АДРЕСА_1 в обслуговуючому кооперативі СТ «Городок Хуторок» в межах Фурсівської сільської ради, не був. Будь-яких застережень щодо отримання ОСОБА_1 від ОСОБА_2 компенсації майном чи компенсації грошовими коштами на час укладення договору та/або в майбутньому, наслідком чого було б припинення режиму спільної сумісної власності на вказане майно, договір також не містить.

Отже, відсутні правові підстави вважати, що вказаний садовий будинок є особистою приватною власністю ОСОБА_2 .

Водночас ОСОБА_2 також наполягає на тому, що садовий будинок, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3220488300:05:004:0232 за адресою: АДРЕСА_1 , не підлягає поділу за вимогами ОСОБА_1 , оскільки є незавершеним будівництвом, що підтверджується технічним паспортом, виготовленим ПП «Геоінвент+» станом на 18 листопада 2022 року та звітом про оцінку майна від 19 грудня 2022 року, відповідно до якого готовність будівництва становить 58%.

ОСОБА_1 , заперечуючи проти твердження ОСОБА_2 , зазначає, що вказаний садовий будинок введено в експлуатацію ще у січні 2020 року, у зв`язку з чим може бути предметом поділу майна подружжя. На підтвердження наведеного надав ряд технічних, будівельних документів, які, на його думку, підтверджують ту обставину, що будівництво розпочато ще у 2015 році, а також Декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, зареєстровану Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області 10 січня 2020 року, підписантом якої є ОСОБА_2 (т.1 а.с. 15-23). Також, саме ОСОБА_2 надано копію паспорта точки розподілу електричної енергії від 14 липня 2021 року про подачу напруги до будинку по АДРЕСА_1 (т. 1 а.с 99).

До речей як складової поняття майна, зокрема нерухомих, відповідно до положень статті 181 ЦК України належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (аналогічні положення містить і норма частини третьої статті 368 ЦК України).

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

За частиною першою статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними (частина перша статті 70 СК України).

У частині другій статті 372 ЦК України вказано, що в разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Набуття права власності на об`єкти незавершеного будівництва визначено у статті 331 ЦК України. За змістом частини другої цієї статті право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Водночас статтею 2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - 1952-IV) визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 цього Закону).

Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17).

Державна реєстрація не є способом набуття права власності, а лише становить засіб підтвердження фактів набуття речових прав на нерухоме майно (постанова Верховного Суду від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18).

Також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16 та від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 зроблено висновок про те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.

У частині першій статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із частиною 1статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини1, 2 статті 89 ЦПК України).

Оцінюючи надані сторонами докази у їх сукупності, на переконання колегії суддів, садовий будинок, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3220488300:05:004:0232 за адресою: АДРЕСА_1 в обслуговуючому кооперативі СТ «Городок Хуторок» в межах Фурсівської сільської ради не є незавершеним будівництвом, оскільки його введено в експлуатацію, а тому воно може бути об`єктом поділу між подружжям, незважаючи на те, що реєстрацію права власності на нього не проведено.

До наданих ОСОБА_2 доказів на підтвердження того, що вказаний будинок є незавершеним будівництвом, колегія суддів відноситься критично, оскільки ні технічний паспорт, виготовлений ПП «Геоінвент+» станом на 18 листопада 2022 року, ні звіт про оцінку майна від 19 грудня 2022 року не спростовують достовірність декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованої 10 січня 2020 року Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, яка свідчить про узаконення будівництва спірного будинку.

Доказів того, що реєстрація вказаної декларації про готовність об`єкта до експлуатації скасована, ОСОБА_2 не надала.

Водночас колегія суддів звертає увагу на непослідовність дій самої ОСОБА_2 , яка ще у 2020 році поданням декларації про готовність об`єкта до експлуатації підтверджувала факт готовності будинку, проте після звернення ОСОБА_1 з позовом про поділ спірного об`єкта у серпні 2022 року, замовила технічний паспорт, виготовлений ПП «Геоінвент+» станом на 18 листопада 2022 року та звіт про оцінку майна від 19 грудня 2022 року, які за її твердженням свідчать про готовність будинку лише на 58%.

Вказане розцінюється колегією суддів як спроба ОСОБА_2 уникнути поділу введеного в експлуатацію садового будинку, який є спільним сумісним майном подружжя.

Проте, суд першої інстанції однобічно оцінив надані сторонами докази, не звернувши увагу на те, що в даному випадку саме зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації, яка є підставою для державної реєстрації новоствореного об`єкта нерухомості, є належним доказом завершення будівництва.

Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про можливість поділу цього будинку між подружжям, які за спільні кошти та під час перебування у шлюбі побудували спірний об`єкт нерухомості та визнати за ОСОБА_1 право власності на його частину.

Також колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 не доведена та обставина, що садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 є її особистою приватною власністю з огляду на таке.

Так, на підтвердження обставини про те, що вказаний садовий будинок було збудовано ОСОБА_2 після розірвання шлюбу з ОСОБА_1 , відповідачкою надано наступні документи: Будівельний паспорт від 16 квітня 2021року, повідомлення про початок виконання будівельних робіт на підставі будівельного паспорта, поданого та підписаного ОСОБА_2 29 листопада 2021 року, договір № 234/0107 про компенсацію витрат на утримання інженерних мереж загального користування, прилеглої території та інших додаткових робіт по обслуговуванню об`єктів нерухомого майна з Додатком № 2 від 01 липня 2021 року, паспорт точок розподілу електричної енергії від 14 липня 2021 року, договір № 7/06-21 від 07 червня 2021 року, укладений між ФОП ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про передачу будівельних матеріалів з Додатками.

На спростування вказаних доказів, ОСОБА_1 надано будівельний паспорт від 20 липня 2020 року, замовником якого є ОСОБА_1 , технічний паспорт, виготовлений станом на 29 грудня 2020 року, змовником якого є ОСОБА_1 , витяг з Реєстру будівельної діяльності про подання ОСОБА_1 повідомлення про початок виконання будівельних робіт; договір про компенсацію витрат на утримання інженерних мереж від 15. січня 2021року; лист Київського обласного БТІ від 09 грудня 2022 року, у якому зазначено, що первинна технічна інвентаризація на будинок по АДРЕСА_2 проводилась 10 грудня 2020 року за заявою ОСОБА_1 із подальшим виготовленням техпаспорта, а наступнатехнічна інвентаризація та виготовлення техпаспорта проводилась 20 січня 2022 року за заявою ОСОБА_2 .

Також матеріали справи містять технічну документацію на будинок по АДРЕСА_2 , яка не містить дат, надану листом Київського обласного БТІ від 10 січня 2023 року № 27 на запит суду. У листі також зазначено, що технічний паспорт на садовий будинок по АДРЕСА_2 відсутній, оскільки видається замовнику нарочно. Декларація про готовність до експлуатації вказаного будинку також відсутня(т. 2, а.с 133-136).

Технічний паспорт на садовий будинок по АДРЕСА_2 , який був виготовлений за заявою ОСОБА_2 , про що зазначено у листі Київського обласного БТІ від 09 грудня 2022 року, ОСОБА_11 суду не надала.

Відповідно до п.п. 1, 2 Розділу III Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 127 від 24.05.2001 (яка була чинною на дату виготовлення технічного паспорту, наданого позивачем) технічній інвентаризації підлягають об`єкти, визначені у розділі II цієї Інструкції, всіх форм власності, розташовані на земельних ділянках або територіях за окремими адресами (місцезнаходженням (адреса)). Під час технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна оглядаються основні конструктивні елементи будинків: фундаменти, стіни, перегородки, міжповерхові та горищні перекриття, підлога, вікна, двері, покрівля, а також внутрішнє і зовнішнє опорядження; системи опалення та вентиляції, водопровідно-каналізаційне обладнання, газове і електрообладнання, ліфти, сміттєпроводи тощо.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К.» та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість,у цивільних справах законне вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Оцінюючи надані сторонами докази з метою встановлення дати будівництва спірного об`єкта, на переконання колегії суддів, технічний паспорт, виготовлений на замовлення ОСОБА_1 . КП Київської обласної ради «Південне бюро технічної інвентаризації» станом на 29 грудня 2020 року є належним документом первинної інвентаризації будинку у відповідний часовий період, а тому є належним доказом на підтвердження факту побудови будинку у 2020 році, тобто, у період перебування сторін у шлюбі, і законність вказаного документу, як доказу у справі, відповідачем не спростована.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що сторонами надано суду два різні за датами видачі будівельні паспорти, видані сторонам Фурсівською сільською радою щодо одного і того ж об`єкта нерухомості, які повністю ідентичні щодо графічних зображень та розмірів.

З урахуванням сукупності зібраних у справі доказів, апеляційний суд вважає, що факт побудови спірного садового будинку у 2020 році під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі є більш вірогідним, ніж твердження відповідачки про те, що будівництво будинку розпочалось вже після розірвання шлюбу.

Відповідачкою не доведено належними і достатніми доказами своїх доводів, що спірний будинок був побудований за її особисті кошти у 2021 році вже після розірвання шлюбу, отже, не спростовано презумпції спільності вказаного майна. Не є такими доказами цього податкові декларації про доходи відповідачки за період з 2015 по 2020 рік, оскільки не охоплюють 2021 рік, та договір № 7/06-21 від 07 червня 2021 року про передачу будівельних матеріалів, оскільки доказів оплати за ним не надано.

Посилання ОСОБА_2 на декларації ОСОБА_1 , у яких відсутня інформація щодо спірних об`єктів нерухомості, як на підставу вважати, що це майно є її особистою приватною власністю, не заслуговують на увагу, оскільки їх відображення чи не відображення ОСОБА_1 у деклараціях не є предметом розгляду даної справи та не свідчить про те, що спірне майно не перебувало у спільній сумісній власності подружжя.

Зважаючи на викладене, керуючись статтею 376 ЦПК України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , наслідком якого є скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 та про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , з розподілом судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 грудня 2023 року скасувати і ухвалити нове судове рішення наступного змісту.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати об`єктами права спільної сумісної власності подружжя садовий будинок з прибудованим навісом для автомобілів за адресою: АДРЕСА_1 та садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на частину садового будинку з прибудованиим навісом для автомобілів за адресою: АДРЕСА_1 та на частину садового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Корнійчук Антоніна Валеріївна про визнання об`єктів незавершеного будівництва особистою приватною власністю відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 31012,50 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Постанова складена 11 жовтня 2024 року.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус