Постанова

від 16.11.2023 по справі 1313/3628/2012

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 1313/3628/2012 Головуючий у 1 інстанції: Дем`яновський Ю.Г.

Провадження № 22-ц/811/1248/23 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,

секретаря: Іванової О.О.,

з участю: представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 , представника Львівської міської ради Гринихи Х.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Львівської міської ради на додаткове рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 05 лютого 2013 року за заявою ФОП ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі № 1313/3628/2012 за позовом ОСОБА_3 до Київецької сільської ради Миколаївського району Львівської області, третьої особи Миколаївської ДНК про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2013 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі №1313/3628/12.

В обґрунтування вимог вищевказаної заяви покликався на те, що при постановленні рішення судом не вирішено наявні в матеріалах справи заявлені позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 про визнання права власності, хоча сторони в процесі судового розгляду давали з приводу цього пояснення.

Просив визнати за ним право власності на нежитлове приміщення павільйон під літерою «Б-1» загальною площею 44,8 кв. м., який знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Орган державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зареєструвати за ним право власності на нежитлове приміщення павільйон під літерою «Б-1» загальною площею 44,8 кв. м., який знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .

Визнати за ним право власності на нежитлове приміщення - павільйон під літерою "А-1" загальною площею 66, 4 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 .

Зобов`язати Орган державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зареєструвати за ФОП ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) право власності на нежитлове приміщення павільйон під літерою "А-1" загальною площею 66, 4 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 .

Додатковим рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 05 лютого 2013 року позов задоволено.

Визнано за ФОП ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) право власності на нежитлове приміщення павільйон під літерою «Б-1» загальною площею 44,8 кв. м., який знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .

Зобов`язано Орган державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зареєструвати за ФОП ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) право власності на нежитлове приміщення павільйон під літерою «Б-1» загальною площею 44,8 кв. м., який знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .

Визнано за ФОП ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) право власності на нежитлове приміщення - павільйон під літерою "А-1" загальною площею 66, 4 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 .

Зобов`язано Орган державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зареєструвати за ФОП ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) право власності на нежитлове приміщення павільйон під літерою "А-1" загальною площею 66, 4 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 .

Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржила Львівська міська рада.

В апеляційній скарзі покликається на те, що Львівська міська рада є власником спірних земельних ділянок на яких розташовані вказані об`єкти.

Вказує, що Львівською міською радою погоджувалось розміщення на земельних ділянках виключно тимчасових споруд, а не об`єктів нерухомості.

Зазначає, що за змістом частини першої статті 375 Цивільного кодексу України, лише власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Відповідно до ч. 2 ст. 376 Цивільного кодексу України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Враховуючи вищенаведене, стверджує, що прийняття додаткового рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 05 лютого 2013р., порушує права Львівської міської ради, як власника земельних ділянок, внаслідок визнання права власності на тимчасові споруди, як на об`єкти нерухомого майна, в результаті чого Львівська міська рада позбавлена можливості розпоряджатися земельними ділянками комунальної власності.

Просить додаткове рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 05 лютого 2013 року скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача,пояснення представника Львівської міської ради Гринихи Х.А. на підтримання апеляційної скарги, пояснення представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на її заперечення, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення із наступних підстав.

Судом таматеріалами справивстановлено,що рішенням Миколаївськогорайонного судуЛьвівської областівід 08листопада 2012року позов ОСОБА_3 задоволено. Визначено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 додатковий строк терміном на два місяця для подання заяви про прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

08 лютого 2013 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі №1313/3628/12, покликаючись на те, що при постановленні рішення судом не вирішено наявні в матеріалах справи заявлені позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 про визнання права власності, хоча сторони в процесі судового розгляду давали з приводу цього пояснення.

Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що стосовно позовних, з приводу яких сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

З таким висновком суду не можна погодитись, виходячи із наступних обставин.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень міських рад належать розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відноситься до повноважень Львівської міської ради.

Згідно з ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів

Згідно з ст. 80 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальні громади, які реалізують право власності через органи місцевого самоврядування, є суб`єктами права власності на землю, що є комунальною власністю. Виходячи з п.1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам належить право власності на землю, нерухоме майно тощо, а відповідно до п.5 ст. 60 цього ж Закону, органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що вирішення відповідно до Закону питань земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до ч.1 ст.123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Так, єдиною підставою для громадян та юридичних осіб набуття права власності чи права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності, є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

За змістом ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

В силу статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Разом з тим, відповідно до п.34 ст.26, п.2 ст.77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Таким чином, законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка реалізує право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії.

За змістом частини першої статті 375 Цивільного кодексу України, лише власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Частиною першою статті 376 Цивільного кодексу України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

За змістом вказаної статті будівництво вважається самочинним, якщо у діях особи є хоча б одна із ознак, передбачених ч. 1 ст. 376 ЦК України: 1) на земельній ділянці, що не була відведена для будівництва, збудовані або будуються житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно; 2) забудова проведена або здійснюється без одержаного у встановленому порядку дозволу чи належно затвердженого проекту* або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до ч. 2 ст. 376 Цивільного кодексу України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Встановлено, що ухвалою Львівської міської ради від 23 грудня 2003 року № 925 «Про надання у короткострокову оренду земельних ділянок для встановлення та обслуговування малих архітектурних форм у м. Львові» передано ПП ОСОБА_1 в короткострокову оренду терміном на 3 роки земельну ділянку площею 42 кв.м для встановлення та обслуговування малих архітектурних форм за адресою: АДРЕСА_2 (2 кіоски), без зміни категорії земель (згідно з пунктом 36 додатку до ухвали).

Зазначена інформація підтверджується листом управління земельних ресурсів департаменту Львівської міської ради від 10 березня 2023 року № 4-2403-3346.

Відповідно до листа управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 10 березня 2023 року № 4-2302-3347 повідомлено, що згідно бази даних нарахування орендних платежів, в управлінні комунальної власності обліковується два договори на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення тимчасової споруди, укладені відповідно до ухвали Львівської міської ради від 26 грудня 2019 року № 6107 «Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м.Львова»: ФОП ОСОБА_1 № Ф-3275-20 від 24 червня 2020 року; ФОП ОСОБА_5 № Ф-2893-20 від 06 травня 2020 року.

Одночасно повідомлено, що згідно додатку № 1 затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 06 грудня 2022 року № 2679. «Про окремі питання здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території Львівської міської територіальної громади у зв`язку із введенням воєнного стану», ФОП ОСОБА_1 був вилучений з додатка до ухвали Львівської міської ради від 26 грудня 2019 року № 6107, відтак відповідно до ухвали від 06 грудня 2022 року № 2679 та п. 5.4. Договору на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення тимчасової споруди, управлінням комунальної власності було припинено договір в односторонньому порядку з дати прийняття ухвали про вилучення.

Відповідно до договору № Ф-3275-20 від 24 червня 2020 року на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення тимчасових споруд, фізичні особі-підприємцю ОСОБА_1 було надано у тимчасову оренду конструктивний елемент благоустрою комунальної власності площею 49,00 кв.м (тротуар, газон тощо)для розміщення ТС за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно листа управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 03 квітня 2023 року № 4-2302-4447 повідомлено, що згідно бази даних нарахування орендних платежів, в управлінні комунальної власності обліковується чотири договори (термін дії яких закінчився), на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення тимчасових споруд за період з 2017 по 2023 за адресою: АДРЕСА_2 , а саме:

1. ФОП ОСОБА_6 , № Ф-1000-17 від 29.08.2017 (дата закінчення договору 21.12.2017);

2. ФОП ОСОБА_7 , № Ф-1000-17 (Д-17) від 22.12.2017 (дата закінчення договору 31.12.2019);

3. ФОП ОСОБА_1 , № Ф-1982-17 від 29.12.2017 (дата закінчення договору 31.12.2019);

4. ФОП ОСОБА_1 , № Ф-3276-20 від 24.06.2020 (дата закінчення договору 06.12.2022).

Відповідно до листів Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю від 03 березня 2023 року № 4-0006-2951 та від 03 березня 2023 року № 4-0006-2959 згідно з даними Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва дозвільні документи зареєстровані Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю за адресами: м,Львів, вул. В.Великого, 117 та АДРЕСА_1 - відсутні.

Згідно з частинами 2 та 3 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки).

Відповідно до інформації наданої управлінням архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради від 04 квітня 2023 року №4-2401-4460 та від 12 квітня 2023 № 4-2401-4887, не надавались вихідні дані на проектування містобудівні умови та обмеження на проектування об`єкта будівництва) для таких об`єктів:

Нежитлове приміщення-павільйон під літ «Б-1» за адресою:

АДРЕСА_1 , заг. пл. 44,8 кв.м. (реєстраційний номер майна

47901846101).

Нежитлове приміщення-павільйон під літ «А-1» за адресою:

АДРЕСА_2 , заг. пл. 66,4 кв.м. (реєстраційний номер майна

47849946101).

Вказані листи управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради підтверджує те, що дозвіл на об`єкт будівництва не видавався.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до ч. 4 цієї статті Закону не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження, малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення.

Зазначене вище підтверджує ту обставину, що нежитлові приміщення на які визнано право власності є тимчасовими спорудами, право власності на яких згідно з частинами 1, 4 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не підлягає державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відтак, Миколаївський районний суд Львівської області дійшов помилкового висновку про те, що об`єкти, на які позивачі просить суд визнати за ним право власності, є об`єктами нерухомого майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували те, що спірні об`єкти є нерухомим майном, а також докази, якими підтверджується факт отримання у встановленому законом порядку дозволів на будівництво спірних об`єктів як об`єктів нерухомого майна, прийняття в експлуатацію спірних об`єктів в порядку прийняття в експлуатацію об`єктів нерухомого майна.

Крім цього, відповідності до ч.1 ст. 220 ЦПК України ( в редакції, що діяла на час ухвалення оскаржуваного рішення) суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати;

3) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 367 цього Кодексу;

4) судом не вирішено питання про судові витрати.

Подібна за змістом норма міститься в ч. 1 ст. 270 чинному ЦПК: суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Як вбачаєтьсяз матеріалівсправи,рішення Миколаївськогорайонного судуЛьвівської областівід 08листопада 2012року ухвалювалосьза результатомрозгляду позову ОСОБА_3 до Київецької сільської ради Миколаївського району Львівської області, третьої особи Миколаївської ДНК про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

В той же час, в матеріалах справи міститься також позовна заява ФОП ОСОБА_1 до КП «Компаньйон», третя особа ОСОБА_3 з позовними вимогами, які вирішені оскаржуваним додатковим рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 05 лютого 2013 року.

Вищезазначенапозовна заявадатована 07листопада 2012року,тобто поданаза одиндень доухвалення рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 08 листопада 2012 року та щодо якої згідно матеріалів справи не було вчинено процесуальних дій щодо відкриття провадження, надіслання учасникам справи, з приводу вказаної позовної заяви та позовних вимог учасниками справи не надавались пояснененя та не зазначено жодного слова в рішенні Миколаївського районного суду Львівської області від 08 листопада 2012 року.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про помилковість висновку суду першої інстанції про наявність підстав для ухвалення оскаржуваного додаткового рішення.

За вказаних обставин, апеляційна скарга Львівської міської ради підлягає до задоволення, додаткове рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 05 лютого 2013 року до скасування та відмови у задоволенні заяви ФОП ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі № 1313/3628/2012.

Керуючись ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 375, ст.ст. 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Львівської міської ради задовольнити.

Додаткове рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 05 лютого 2013 року - скасувати.

У задоволенні заяви фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі № 1313/3628/2012 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівської міської ради 2684 гривень судових витрат.

Постанова апеляційногосуду набираєзаконної силиз дняїї прийняття,але можебути оскарженоюу касаційномупорядку шляхомподачі касаційноїскарги безпосередньодо судукасаційної інстанціїпротягом тридцятиднів здня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 20 грудня 2023 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Приколота Т.І.