Ухвала

від 15.02.2024 по справі 1313/3628/2012

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 1313/3628/2012

провадження № 61-1627ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Осіяна О. М. розглянув касаційну скаргу представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - адвоката Вівчарівського Володимира Петровича на постанову Львівського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року за заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до Київецької сільської ради Миколаївського району Львівської області, третя особа - Миколаївська державна нотаріальна контора Львівської області, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 08 листопада 2012 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визначено ОСОБА_2 додатковий строк терміном на два місяця для подання заяви про прийняття спадщини, після смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 .

В судове засідання позивач фізична особа-підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_1 подав заяву, в якій позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, що викладені у позовній заяві.

Додатковим рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 05 лютого 2013 року позов задоволено. Визнано за ФОП ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення - павільйон під літерою «Б-1» загальною площею 44,8 кв. м., який знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язано орган державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зареєструвати за ФОП ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення - павільйон під літерою «Б-1» загальною площею 44,8 кв. м., який знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано за ФОП ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення - павільйон під літерою «А-1» загальною площею 66, 4 кв. м, що за адресою: АДРЕСА_2 . Зобов`язано Орган державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зареєструвати за ФОП ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення - павільйон під літерою «А-1» загальною площею 66, 4 кв. м, що за адресою АДРЕСА_2 .

Мотивуючи тим, що при постановленні судового рішення не вирішено наявні в матеріалах справи заявлені позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 про визнання права власності, хоча сторони в процесі судового розгляду давали з цього приводу пояснення. Судом встановлено, що по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , знаходяться нежитлові будівлі, павільйони, якими користується ОСОБА_1 . На даний час ОСОБА_1 вправі володіти та користуватися павільйонами по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , однак не мав права розпоряджатися ним на власний розсуд, а також зареєструвати за собою право власності на вказані об`єкти нерухомості, саме тому він був змушений звернутися до суду з даним позовом.

Львівська міська рада, не погоджуючись з додатковим рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 05 лютого 2013 року, оскаржила його до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 12 червня 2023 року клопотання Львівської міської ради про поновлення строку на апеляційне оскарження додаткового рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 05 лютого 2013 року задоволено. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Львівської міської ради на додаткове рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 05 лютого 2013 року.

Постановою Львівського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року апеляційну скаргу Львівської міської ради задоволено. Додаткове рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 05 лютого 2013 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ФОП ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цій справі відмовлено.

У січні 2024 року представник ФОП ОСОБА_1 - адвокат Вівчарівський В. П. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить ухвалу Львівського апеляційного суду від 12 червня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року скасувати, а додаткове рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 05 лютого 2013 року залишити в силі.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку та розміру.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції на час подачі позову) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений законом станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01 січня 2012 року мінімальна заробітна плата була установлена у розмірі 1 073 грн.

Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції на час вчинення процесуальної дії) за подання до суду позовної заяви майнового характеру (визнання права власності) ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції на час вчинення процесуальної дії) за подання до суду позовної заяви немайнового характеру (зобов`язання вчинити певні дії) ставка судового збору становить 0,1 розмір мінімальної заробітної плати.

Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до підпункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається, зокрема, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна. При цьому вартість майна - це грошова сума, за яку це майно може бути придбане у даній місцевості. Тягар доказування вартості майна несе позивач у справі.

Так, судове рішення, яке оскаржує заявник, свідчить про існування окрім вимог немайнового характеру й вимоги майнового характеру (визнання права власності на нежитлові приміщення: павільйон під літерою «Б-1» загальною площею 44,8 кв. м, який знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та павільйон під літерою «А-1» загальною площею 66,4 кв. м, що за адресою: АДРЕСА_2 .

Оскільки з поданої касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення неможливо встановити ціну позову станом на день звернення до суду з вимогою майнового характеру, заявник зобов`язаний самостійно встановити й обґрунтувати розмір судового збору щодо вимог майнового характеру та сплатити суму судового збору як за вимогами майнового так і немайнового характеру.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві, Печерський район, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

На підтвердження сплати судового збору до Верховного Суду необхідно надати документ, що підтверджує його сплату або документи, що підтверджують підстави звільнення від його сплати відповідно до закону.

Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.

18 жовтня 2023 року введено в дію Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (далі - ЄСІТС) або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29 червня 2023 року № 3200-IX.

З урахуванням внесених змін до процесуального закону, частиною шостою статті 14 ЦПК України визначено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Відповідно до частини сьомої статті 14 ЦПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Реєстрація в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі. Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги», якщо інше не передбачено цим Кодексом (частина восьма статті 14 ЦПК України.

У поданій касаційній скарзі адвокат Вівчарівський В. П. не зазначає код РНОКПП, на виконання вимог пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України, тому для підтвердження відомостей про наявність електронного кабінету адвокату Вівчарівському В. П. належить надати суду власний код РНОКПП, що забезпечує обмін документами безпосередньо з адвокатом.

Отже на виконання вимог пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України для підтвердження відомостей про наявність електронного кабінету адвокату Вівчарівському В. П. належить надати суду власний код РНОКПП.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.

Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - адвоката Вівчарівського Володимира Петровича на постанову Львівського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. М. Осіян