Рішення

від 13.12.2023 по справі 643/1718/23

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/1718/23

Провадження № 2/643/682/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2023 м.Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Осадчого О.В.,

за участю секретаря Ткачова Д.О.,

представника позивача - адвоката Приблуди Є.В.,

представника відповідача адвоката Радченка Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року адвокат Приблуда Є.В., в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 , в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить:

-визнати спільним майном подружжя MITSUBISHI OUTLANDER, д.н.з. НОМЕР_1 та гаражний бокс за № НОМЕР_2 у СПОЖИВЧОМУ ТОВАРИСТВІ ПО БУДІВНИЦТВУ І ЕКСПЛУАТАЦІЇ КОЛЕКТИВНИХ ГАРАЖІВ - АВТОМОБІЛЬНО-ГАРАЖНА ФІРМА «ЕНТУЗІАСТ-2», що розташований за адресою: 61129, Харківська обл., м. Харків, пр-т Тракторобудівників, 168;

-стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за її частку у праві спільної сумісної власності на майно подружжя - 1/2 ринкової вартості транспортного засобу MITSUBISHI OUTLANDER, д.н.з. НОМЕР_1 у сумі 240 000,00 грн.;

-стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за її частку у праві спільної сумісної власності на майно подружжя - 1/2 ринкової вартості гаражного боксу за № НОМЕР_2 в СПОЖИВЧОМУ ТОВАРИСТВІ ПО БУДІВНИЦТВУ І ЕКСПЛУАТАЦІЇ КОЛЕКТИВНИХ ГАРАЖІВ АВТОМОБІЛЬНО-ГАРАЖНА ФІРМА «ЕНТУЗІАСТ-2», що розташований за адресою: 61129, Харківська обл., м. Харків, пр-т Тракторобудівників, 168 у сумі 60 000,00 грн.;

-припинити право спільної сумісної власності подружжя на гаражний бокс за № НОМЕР_2 в СПОЖИВЧОМУ ТОВАРИСТВІ ПО БУДІВНИЦТВУ І ЕКСПЛУАТАЦІЇ КОЛЕКТИВНИХ ГАРАЖІВ - АВТОМОБІЛЬНО-ГАРАЖНА ФІРМА «ЕНТУЗІАСТ-2», що розташований за адресою: 61129, Харківська обл., м. Харків, пр-т Тракторобудівників, 168;

-визнати за ОСОБА_2 право власності на гаражний бокс за № НОМЕР_2 в СПОЖИВЧОМУ ТОВАРИСТВІ ПО БУДІВНИЦТВУ І ЕКСПЛУАТАЦІЇ КОЛЕКТИВНИХ ГАРАЖІВ - АВТОМОБІЛЬНО-ГАРАЖНА ФІРМА «ЕНТУЗІАСТ-2», що розташований за адресою: 61129, Харківська обл., м. Харків, пр-т Тракторобудівників, 168;

-виділити та визнати за ОСОБА_1 у порядку поділу спільного майна подружжя 1/2 частину доходів отриманих ОСОБА_2 , як фізичною особою-підприємцем за період 22.02.2019 рік по 10.11.2020 року у розмірі 710 979,50 гривень;

-стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що з 25.02.1989 сторони перебували у шлюбі, який було розірвано 10.11.2023 рішенням Московського районного суду м. Харкова (справа №643/12528/20). У період шлюбу сторонами за спільні кошти було придбано транспортний засіб MITSUBISHI OUTLANDER, д.н.з. НОМЕР_1 , який було відчужено відповідачем. Окрім цього, у період шлюбу сторони придбали гаражний бокс за № НОМЕР_2 в СПОЖИВЧОМУ ТОВАРИСТВІ ПО БУДІВНИЦТВУ І ЕКСПЛУАТАЦІЇ КОЛЕКТИВНИХ ГАРАЖІВ - АВТОМОБІЛЬНО-ГАРАЖНА ФІРМА «ЕНТУЗІАСТ-2», що розташований за адресою: 61129, Харківська обл., м. Харків, пр-т Тракторобудівників, 168. Таким чином, позивач має право на частку майна, яке було придбано у період шлюбу та вважає за можливе стягнути з відповідача компенсацію ринкової вартості транспортного засобу у розмірі 240 000 грн., та ринкової вартості гаражного боксу у розмірі 60 000 грн. Крім того, оскільки відповідач здійснював підприємницьку діяльність та за період перебування у шлюбі отримав дохід у розмірі 1 401 959 грн., позивач вважає за можливе стягнути з відповідача цього доходу.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 24.03.2023 прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження у справі; розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання; учасникам справи встановлено строки для подання заяв по суті.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 20.04.2023 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Витребувано з ГУ ДПС у Харківській області інформацію про декларування доходів/прибутку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , як фізичною особою підприємцем, який зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за №24800000000224387 від 22.02.2019, а саме: який дохід/прибуток було задекларовано та/або вказано у звітності за 2019 та 2020 роки, яке майно було задекларовано у 2019 та 2020 роках (за наявності).

На виконання ухвали суду від 20.04.2023 про витребування доказів з ГУ ДПС у Харківській області 19.05.2023 надійшла інформація про те, що згідно з податковими деклараціями платника єдиного податку ФОП ОСОБА_2 за 2019 рік обсяг доходу складає 699 932 грн., за 2020 рік обсяг доходу складає 702 270, 00 грн.

05.06.2023 представник відповідача адвокат Радченко Є.В. подав до суду відзив на позовну заяву у якому просив відмовити у задоволенні позову.

26.06.2023 представник відповідача адвокат Радченко Є.В. подав до суду ще один відзив на позовну заяву, а також зустрічну позовну заяву.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 26.06.2023 відмовлено у прийнятті вищевказаного зустрічного позову та відзиву.

29.06.2023 представник відповідача адвокат Радченко Є.В. подав до суду додаткові пояснення по справі та клопотання про долучення доказів.

15.08.2023 представник позивача - адвокат Приблуда Є.В. подав уточнення до позовних вимог.

30.08.2023 від представника відповідача адвоката Радченка Є.В. надійшов відзив на уточнення до позовної заяви.

З урахуванням первісного та уточненого відзиву на позовну заяву, а також письмових пояснень представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що позивачем не доведено належності на праві власності сторонам спірних правовідносин транспортного засобу MITSUBISHI OUTLANDER, д.н.з. НОМЕР_1 та гаражного боксу за № НОМЕР_2 в Споживчому товаристві по будівництву і експлуатації колективних гаражів - автомобільно-гаражна фірма «Ентузіаст-2», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , як і відсутні докази державної реєстрації даного гаражного боксу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Більше того, на момент подання даного позову транспортний засіб MITSUBISHI OUTLANDER, д.н.з. НОМЕР_1 не належав відповідачу та був відчужений в інтересах сім`ї, а саме їх доньці ОСОБА_3 . Окрім цього, відповідач вважає довідки про найбільш вірогідну вартість вказаного майна неналежними доказами, оскільки незрозуміло яким чином та чим керуючись оцінювач провів аналіз вихідних даних, так як огляд спірного майна ним не здійснювався. Також зазначив, що позивачем не зазначено, які саме доходи одержані від підприємницької діяльності відповідача вона вважає спільною сумісною власністю, та не наведено достатніх доказів вважати такі доходи спільною власністю подружжя. Позивачем не надано розрахунку чистого прибутку, тобто суми коштів за виключенням податків, зборів, обов`язкових платежів та інших витрат, які поніс відповідач, як у зв`язку із здійсненням підприємницької діяльності. Матеріали позовної заяви не містять належних доказів того, що кошти отримані відповідачем ОСОБА_2 від здійснення підприємницької діяльності в період з 22.02.2019 по 10.11.2020 рік витрачались не на утримання сім`ї, та не на придбання та створення майна, що наразі є предметом поділу. Додав, що кошти отримані відповідачем від здійснення підприємницької діяльності витрачались ОСОБА_2 виключно на утримання сім`ї, зокрема ці кошти використовувались для придбання продуктів харчування, сплати комунальних платежів, відпочинку сім`ї, навчання доньки та її утримання, а також на інші потреби сім`ї. За ці кошти придбавались товари з метою забезпечення здійснення підприємницької діяльності, яка здійснювалась виключно в інтересах сім`ї, були сплачені податки та збори.

Також, 28.09.2023 від представника відповідача адвоката Радченка Є.В. надійшло клопотання про долучення доказів.

Представником позивача адвокатом Приблудою Є.В. 09.10.2023 подано ще одне уточнення щодо позову разом з квитанціями про доплату судового збору.

Під час підготовчого судового засідання, яке відбулось 19.10.2023, суд без виходу до нарадчої кімнати, розглянув та задовольнив клопотання представника позивача про прийняття до розгляду уточнених позовних вимог, а також клопотання представника відповідача про долучення письмових доказів до матеріалів справи.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 19.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Приблуда Є.В., посилаючись на викладені у позовній заяві обставини, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача - адвокат Радченко Є.В. у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити у позові в повному обсязі з підстав викладених у відзиві та додаткових поясненнях.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доходить до наступного висновку.

Так, судом встановлено, що сторони у справі з 25.02.1989 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Московського районного суду від 10.11.2020 (справа №643/12528/20).

У силу статті 60СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 57Сімейного кодексуУкраїни визначено майно, яке є особистою приватною власністю чоловіка, дружини, таким є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Конструкція норми статті 60СК свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, провадження № 61-2446св18, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц, провадження № 61-8518св18, від 29 січня 2020 року у справі № 463/5183/17-ц провадження № 61-19271св19, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, провадження № 14-325цс18.

Згідно зі статтею 63СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 70СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з положеннями частини першої статті 71СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

У постанові Верховного Суду України від 18 травня 2016 року у справі № 6-3037цс15 вказано, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої, третьої статті 325ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу, включається спільне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, а також те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (частина четверта статті 65 СК України).

З довідки РСЦ ГСЦ МВС в Харківській області №31/20-3881 від 24.11.2021 вбачається, що за відповідачем ОСОБА_2 18.04.2013 зареєстровано транспортний засіб MITSUBISHI OUTLANDER, 2013 р.в., № кузова НОМЕР_4 .

Вказане майно було спільною сумісною власністю подружжя, оскільки набуто за час шлюбу, презумпція спільності відповідачем не спростована.

Як встановлено судом, після фактичного припинення подружніх відносин, позивач відчужив вказаний транспортний засіб їх спільній доньці ОСОБА_3 . При цьому відповідач наголошує, що відчуження транспортного засобу відбулось в інтересах сім`ї. Однак до таких доводів відповідача суд ставиться критично з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згідно частини четвертої статті 203ЦК України правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Отже, згода одного з подружжя на відчуження цінного спільного сумісного майна має бути надана у письмовій формі.

Із долученої представником відповідача копії договору купівлі продажу №7565/22/007619 від 08.02.2023 вбачається, що відчуження відповідачем транспортного засобу MITSUBISHI OUTLANDER, д.н.з. НОМЕР_1 , відбулось після розірвання шлюбу між сторонами та без згоди позивача, а тому відсутні підстави вважати, що даний правочин вчинявся в інтересах сім`ї навіть не зважаючи на те, що автомобіль відчужено їх спільній дочці. Більше того, із договору вбачається, що транспортний засіб був відчужений за 49 000 грн., тобто з моменту реалізації автомобіля без згоди позивача, відповідач набув у власність кошти, однак жодним чином не довів, що ці кошти у подальшому були витрачені в інтересах сім`ї.

Частиною першою статті 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанові від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Отже, у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно. Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 жовтня 2018 року, справа № 127/7029/15-ц, відступивши від правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 201/14044/16-ц, провадження № 61-189ск17.

Тому, враховуючи те, що відповідачем без згоди позивача відчужено транспортний засіб MITSUBISHI OUTLANDER, д.н.з. НОМЕР_1 , який був спільною сумісною власністю подружжя, зважаючи на те, що частки подружжя у спільній власності є рівними, то позивач має право на грошову компенсацію 1/2 вартості транспортного засобу виходячи із його вартості на час розгляду справи.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на довідку про найбільш вірогідну ціну продажу рухомого майна, надану суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 (сертифікат №1140/20 від 24.12.2020) щодо колісного транспортного засобу марки MITSUBISHI OUTLANDER, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова - НОМЕР_4 , 2013 року випуску, станом на 02.03.2022, згідно з якою найбільш вірогідна сума грошей, яку міг би отримати власник колісного транспортного засобу складає 480 000,00 грн.

Відповідно до пункту 16 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів в оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки.

Таким чином, визначення ринкової вартість автомобіля здійснено відповідно до Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав».

Під час розгляду справи, заперечуючи щодо вартості автомобіля, відповідач не надав належних та допустимих доказів з цього приводу, іншого висновку щодо вартості спірного майна до суду також не надано, тому суд дійшов висновку, що визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно проти її волі.

Таким чином, суд вважає, що у порядку поділу спільного майна подружжя слід стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію від проданого автомобіля MITSUBISHI OUTLANDER, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова - НОМЕР_4 , 2013 року випуску, в розмірі 1/2 (однієї другої) частки від ринкової вартості колісного транспортного засобу, що становить 240 000,00 грн.

Разом з цим, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині визнання транспортного засобу MITSUBISHI OUTLANDER, д.н.з. НОМЕР_1 спільною сумісною власністю з огляду на наступне.

Так, судовим розглядом встановлено, що вказаний транспортний засіб був об`єктом спільної сумісної власності подружжя, який у подальшому був відчужений відповідачем без згоди позивача. Позивач не оспорює правочини на відчуження цього транспортного засобу, а просить врахувати його вартість при поділі спільного майна подружжя.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22 грудня 2021 року у справі № 726/1388/16 (провадження № 61-10684св21), встановлення належності спірного автомобіля до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя є обставиною, яка потребує встановлення для вирішення заявленого спору, виходячи з його підстав та не є самостійною вимогою та способом захисту, який потребує вирішення та вказівки у резолютивній частині судового рішення.

Отже, встановлення належності вказаного спірного майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя є обставиною, яка потребує встановленню для вирішення заявленого спору, виходячи з його підстав, та не є самостійною вимогою та способом захисту, який потребує вирішення та вказівки у резолютивній частині судового рішення.

Щодо позовної вимоги про визнання спільним майном подружжя гаражного боксу за № НОМЕР_2 у СПОЖИВЧОМУ ТОВАРИСТВІ ПО БУДІВНИЦТВУ І ЕКСПЛУАТАЦІЇ КОЛЕКТИВНИХ ГАРАЖІВ - АВТОМОБІЛЬНО-ГАРАЖНА ФІРМА «ЕНТУЗІАСТ-2», що розташований за адресою: 61129, Харківська обл., м. Харків, пр-т Тракторобудівників, 168 та стягнення грошової компенсації у розмірі 1/2 ринкової вартості вказаного нерухомого майна, суд зазначає наступне.

Сторона позивача вказує, що спірний гараж є спільною сумісною власністю сторін, оскільки це нерухоме майно було придбано у шлюбі.

З долученої до позову довідки про найбільш вірогідну ціну продажу нерухомого майна, надану суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 (сертифікат №1140/20 від 24.12.2020) щодо гаражного боксу № НОМЕР_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 02.03.2022, найбільш вірогідна сума грошей, яку міг би отримати власник даного гаражного боксу складає 120 000,00 грн.

Разом з цим, з копії листа голови АГФ «Ентузіаст -2», наданого на адвокатський запит представника позивача, вбачається, що ОСОБА_2 є членом СПОЖИВЧОГО ТОВАРИСТВА ПО БУДІВНИЦТВУ І ЕКСПЛУАТАЦІЇ КОЛЕКТИВНИХ ГАРАЖІВ - АВТОМОБІЛЬНО-ГАРАЖНА ФІРМА «ЕНТУЗІАСТ-2» (код ЄДРПОУ 23462559) з 2013 року та користується гаражним боксом № НОМЕР_2 , що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Пайовий внесок за будівництво гаражного боксу внесено у повному обсязі. Надати інформацію щодо технічних характеристик вказаного гаражного боксу та копій його технічної документації не має можливості у зв`язку з її відсутністю в адміністрації АГФ «Ентузіаст -2».

З вказаного слідує, що відповідач ОСОБА_2 є членом вищезазначеного споживчого товариства та користується гаражним боксом № НОМЕР_2 , що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , при цьому саме по собі членство у споживчому товаристві не породжує право власності на спірний гаражний бокс, а жодних доказів (правовстановлюючих документів), які б підтверджували право власності відповідача на спірне нерухоме майно позивачем не надано.

При цьомуслід зауважити,що зазначенийлист немістить інформаціїстосовно того,коли,кому таким самесплачено пайовийвнесок забудівництво гаражногобоксу № НОМЕР_2 у споживчомутоваристві.Крім того,копію витягуз Єдиногодержавного реєструюридичних осіб,фізичних осіб-підприємцівта громадськихформувань,Статуту таПротоколу загальнихзборів щодовищевказаного споживчоготовариства,як і доказів того, що спірний гараж № НОМЕР_2 було придбано сторонами у період шлюбу або ними був внесений пай за гараж, тобто що це майно є спільною сумісною власністю подружжя, та підлягає поділу, суду не надано.

Таким чином позивачем не надано жодних належних, допустимих та достатніх доказів, які б були підставою для задоволення позовної вимоги про стягнення грошової компенсації за 1/2 частину гаражного боксу за № НОМЕР_2 у СПОЖИВЧОМУ ТОВАРИСТВІ ПО БУДІВНИЦТВУ І ЕКСПЛУАТАЦІЇ КОЛЕКТИВНИХ ГАРАЖІВ - АВТОМОБІЛЬНО-ГАРАЖНА ФІРМА «ЕНТУЗІАСТ-2», що розташований за адресою: 61129, Харківська обл., м. Харків, пр-т Тракторобудівників, 168, у зв`язку із чим суд відмовляє у задоволенні позову у цій частині.

Також суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині виділення та визнання за позивачем у порядку поділу спільного майна подружжя 1/2 частини доходів отриманих відповідачем, як фізичною особою-підприємцем за період 22.02.2019 рік по 10.11.2020 року у розмірі 710 979,50 гривень.

Так, в обґрунтування даної вимоги сторона позивача зазначає, що за період перебування у шлюбі відповідач здійснював підприємницьку діяльність та отримав дохід у розмірі 1 401 959 грн.

З наданої ГУ ДПС у Харківській області інформації вбачається, що згідно з податковими деклараціями платника єдиного податку ФОП ОСОБА_2 за 2019 рік обсяг доходу складає 699 932 грн., за 2020 рік обсяг доходу складає 702 270, 00 грн.

Правовідносини щодо здійснення підприємницької діяльності фізичною особою врегульовані главою 5 ЦК України.

Так, згідно статті 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Тобто фізична особа-підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у спільній сумісній власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.

Таким чином, системний аналіз вищезазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що майно фізичної особи-підприємця може бути об`єктом спільної сумісної власності подружжя і предметом поділу між кожним з подружжя з урахуванням загальних вимог законодавства щодо критеріїв визначення правового режиму спільного сумісного майна подружжя та способів поділу його між кожним з подружжя.

Разом з цим, суд виходить з того, при поділі доходів ФОП, сторона, яка заявляє вимоги про такий поділ, зобов`язана довести наявність доходів в іншої сторони. Крім того, при визначенні розміру доходу, який підлягає поділу, в суд потрібно надати розрахунок, який буде включати в себе чистий розмір прибутку, тобто сума коштів за виключенням податків, зборів, обов`язкових платежів та інших витрат які несе ФОП в зв`язку зі своєю діяльністю.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований, як фізична особа-підприємець в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань 22.02.2019, номер запису 24800000000224387.

Господарська діяльність позивача, яку він здійснює відноситься до виду діяльності із кодом КВЕД 33.20 «Установлення та монтаж машин і устаткування» (основний).

Пункт 177.4 ст.177 Податкового Кодексу України визначає перелік витрат, пов`язаних з отриманням доходів ФОП від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, до яких входять:

-витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (п.п. 177.4.1 п. 177.4 ст. 177 ПКУ);

-витрати на оплату праці працівників, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають основну і додаткову заробітну плату та інші види заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, премії, заохочення, відшкодування вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами розд. IV ПКУ) (абзац 1 п.п. 177.4.2 п. 177.4 ст. 177 ПКУ);

-обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством (абзац 2 п.п. 177.4.2 п. 177.4 ст. 177 ПКУ).

На підтвердження витрат пов`язаних із підприємницькою діяльністю відповідачем надані копії видаткових накладних та чеків на загальну суму 998 377,18 грн. за період з 06.03.2019 по 08.12.2020.

Факт наявності у відповідача витрат у зв`язку із здійсненням підприємницької діяльності у суду сумнівів не викликає проте їх розмір сторонами належним чином не доведений.

З положень частин 1, 2 статті 142Господарського КодексуУкраїни слідує, що прибуток (дохід) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Склад валового доходу та валових витрат суб`єктів господарювання визначається законодавством. Для цілей оподаткування законом може встановлюватися спеціальний порядок визначення доходу як об`єкта оподаткування.

Відповідно до пункту 22.1статті 22Податкового кодексуУкраїни об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

ОСОБА_2 , як фізичною особою - підприємцем протягом 2019 року задекларована сума отриманого доходу 699 932,00 грн., а протягом 2020 року задекларована сума отриманого доходу 702 0270,00.

Разом з цим, як вбачається з податкових декларацій платника єдиного податку- фізичної особи-підприємця за 2019 рік ОСОБА_2 із задекларованої суми отриманого доходу у розмірі 699 932,00 грн. сплачено податків на суму 34 966,60 грн. За 2020 рік із задекларованої суми отриманого доходу у розмірі 702 270,00 грн. сплачено податків на суму 35 113,50 грн., а також єдиного соціального внеску 9 950,00 грн.

Також відповідач стверджує, що отримані ним від підприємницької діяльності кошти витрачались виключно в інтересах сім`ї, зокрема для придбання продуктів харчування, сплату комунальних платежів, відпочинку, навчання доньки та її утримування, тощо.

Під час судового розгляду, на уточнююче запитання суду, представники сторін підтвердили, що у період з 22.02.2019 по 10.11.2020 рік відповідач був єдиним утримувачем сім`ї.

На підтвердження витрати коштів від здійснення підприємницької діяльності відповідачем надано до суду копію договору про надання освітніх послуг між закладом вищої освіти та фізичною (юридичною) особою №15 від 23.07.2019, з якого вбачається, що в період з 22.02.2019 по 10.11.2020 рік відповідачем понесені витрати у розмірі 11 600 грн. на навчання доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 в Харківському національному університеті міського господарства імені О.М. Бекетова.

Таким чином суд зауважує, що стороною позивача не надано жодного розрахунку чистого доходу, або експертного висновку щодо чистого доходу ФОП ОСОБА_2 . При цьому, стороною позивача жодним чином не спростована обставина того, що отримані відповідачем від здійснення підприємницької діяльності кошти в період з 22.02.2019 по 10.11.2020 рік витрачались не на утримання сім`ї, придбання майна, ведення господарської діяльності. За наслідками судового розгляду факт одноособового утримання сім`ї відповідачем у вказаний період суд вважає доведеним.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача частини доходу від підприємницької діяльності за період з 22.02.2019 по 10.11.2020 рік у розмірі 710 979,50 грн. не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Приписами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частинами 1, 2 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Виходячи із заявлених позовних вимог, пояснень сторін, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 та ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (240 000,00 / 1 010 979,50 х 10200,00 = 2421,41).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 89, 133, 141, 213, 258, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 60, 61, 63, 65, 68-71 СК України, ст.ст. 218, 316, 317, 368, 369, 372 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя грошову компенсацію ринкової вартості 1/2 частини транспортного засобу марки MITSUBISHI OUTLANDER, д.н.з. НОМЕР_1 , у розмірі 240 000,00 грн (двісті сорок тисяч гривень).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2421 грн. (дві тисячі чотириста двадцять одна) грн. 41 коп.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 21.12.2023.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Суддя О.В. Осадчий