Ухвала

від 22.12.2023 по справі 280/516/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 280/516/22

адміністративне провадження № К/990/42764/23

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О., перевіривши касаційну скаргу Енергодарського міського голови, в інтересах якого діє адвокат Вишнякова Ірина Олександрівна, на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 липня 2023 року у справі №280/516/22 за позовом ОСОБА_1 до Енергодарського міського голови, виконавчого комітету Енергодарської міської ради про визнання протиправними та скасування розпоряджень, поновлення на посаді та стягнення коштів,-

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду до Енергодарського міського голови (далі - відповідач 1), виконавчого комітету Енергодарської міської ради (далі - відповідач 2), в якому позивач просив:

- визнати протиправним і скасувати розпорядження Енергодарського міського голови №147-р від 23 квітня 2021 року "Про затвердження штатних розписів";

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Енергодарського міського голови №394-ос від 20 грудня 2021 року "Про звільнення ОСОБА_1 ";

- зобов`язати Енергодарського міського голову поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу державного реєстратора відділу державної реєстрації Енергодарської міської ради;

- стягнути з Виконавчого комітету Енергодарської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 грудня 2021 року по день винесення рішення у даній справі.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03 липня 2023 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано розпорядження Енергодарського міського голови №394-ос від 20 грудня 2021 року "Про звільнення ОСОБА_1 "; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу, державного реєстратора відділу державної реєстрації Енергодарської міської ради з 21 грудня 2021 року; стягнуто з Виконавчого комітету Енергодарської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 472 851,72 грн; допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місць у розмірі 24 478,41 грн; допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу, державного реєстратора відділу державної реєстрації Енергодарської міської ради. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 липня 2023 року залишено без змін.

Не погоджуючись із судовим рішенням суду першої інстанції в частині розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, Енергодарський міський голова, в інтересах якого діє адвокат Вишнякова Ірина Олександрівна, подав через підсистему "Електронний Суд" касаційну скаргу до Верховного Суду.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про необхідність її повернення з таких підстав.

Відповідно до пунктів 3 та 5 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються судові рішення, що оскаржуються, та вимоги особи, що подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.

Як слідує з матеріалів касаційної скарги, заявник, зазначає, що оскаржує рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 липня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року у справі №280/516/22.

Разом з цим, у вимогах до суду касаційної інстанції, заявник ставить питання про скасування лише рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 липня 2023 року в частині розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Керуючись частиною 5 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" від 22 грудня 2005 року № 3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з`ясовано, що у справі №280/516/22 Третім апеляційним адміністративним судом ухвалено постанову від 18 жовтня 2023 року, якою залишено без змін рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 липня 2023 року.

Втім, скаржник не визначає предметом касаційного оскарження постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року у справі №280/516/22.

При цьому, як слідує з постанови суду апеляційної інстанції доводів скаржника щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права в частині розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу апеляційна скарга не містила, а тому висновків щодо застосування вказаних норм суд апеляційної інстанції не викладав.

Таким чином рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу може бути предметом перегляду в суді касаційної інстанції лише після його перегляду в суді апеляційної інстанції, однак, у цій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 липня 2023 року судом апеляційної інстанції не переглядалося.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених)статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

В обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України відповідно до якого відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пунктів 2 та 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 (далі - Порядок №100).

Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.

У цій справі, що розглядається в частині позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що останніми повними місяцями у році звільнення, що були відпрацьовані позивачкою є лютий та березень 2021 року, а тому саме ці два місяці повинні братися за основу при визначенні середнього заробітку за час вимушеного прогулу. При цьому, позивач у 2021 році працювала та отримувала у цьому розрахунковому періоді заробітну плату, а тому, на думку суду, відсутні підстави для визначення середньої заробітної плати відповідно до абзаців третього - п`ятого пункту 4 цього Порядку №100. Натомість у цьому випадку суди застосували пункт 2 розділу ІІ Порядку №100 відповідно до якого середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Суд звертає увагу на те, що висновки щодо застосування пункту 2 Порядку №100, якою передбачено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи, викладалися неодноразово Верховним Судом у свої постановах, зокрема, від 01 вересня 2022 року у справі № 640/21496/20, від 21 квітня 2021 року у справі № 640/6398/19, від 16 листопада 2023 року у справі № 200/1256/21-а та багато інших.

У цьому аспекті варто зауважити, що висновки, викладені у постановах Верховного Суду, перебувають у нерозривному зв`язку із обсягом встановлених обставин у кожній конкретній справі окремо, результат вирішення у яких зумовлений наявністю конкретних обставин та оцінкою доказів.

Також, Суд зазначає, що висновки щодо застосування пункту 4 Порядку №100, згідно з яким, якщо працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу, викладалися Верховним Судом у постановах від 29 травня 2020 року у справі № П/811/636/17, від 27 липня 2020 року у справі № 804/7622/15, від 28 липня 2022 року у справі № 826/3540/18, від 20 травня 2020 року у справі № 1340/3750/18 тощо.

При цьому, касаційна скарга не містить обґрунтувань в чому саме полягає неправильність висновків суду першої інстанції щодо необхідності застосування положень пункту 2 Порядку №100 при вирішенні позовної вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.

Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.

Посилання на приписи статті 242 КАС України не підміняє визначення таких підстав касаційного оскарження.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, суд касаційної інстанції звертає увагу, що в попередній ухвалі Верховного Суду від 08 грудня 2023 року про повернення касаційної скарги скаржнику надавалися вичерпні роз`яснення щодо зазначення підстав касаційного оскарження та умов за яких подається касаційна скарга на підставі визначених частиною четвертою статті 328 КАС України пунктів.

Однак при поданні цієї касаційної скарги скаржником не взято до уваги роз`яснення щодо вимог, яким має відповідати касаційна скарга в частині визначення підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.

Ураховуючи викладене та керуючись статтею 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Енергодарського міського голови, в інтересах якого діє адвокат Вишнякова Ірина Олександрівна, на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 липня 2023 року у справі №280/516/22 за позовом ОСОБА_1 до Енергодарського міського голови, виконавчого комітету Енергодарської міської ради про визнання протиправними та скасування розпоряджень, поновлення на посаді та стягнення коштів - повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддяЛ.О. Єресько