Постанова

від 13.12.2023 по справі 2-291/11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2023року м. Київ

Справа № 2-291/11

Провадження: № 22-ц/824/6043/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,

суддів Нежури В. А., Поліщук Н. В.,

секретар Талдонова М. Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Клименка Євгена Григоровича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваканда»

на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 17 липня 2023 року, постановлену під головуванням судді Коробенка С. В.,

у справі за заявою ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа, виданого на підставі рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 04.07.2011 в справі №2-291/11 таким, що не підлягає виконанню, заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арагон», Товариство з обмеженою відповідальністю «Ваканда»

у с т а н о в и в:

У квітні 2021 року до суду звернувся ОСОБА_2 із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, виданого на підставі рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 04.07.2011, мотивуючи її тим, що рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 04 липня 2011 року з урахуванням рішення Апеляційного суду м. Києва від 19 грудня 2013 року було стягнуто з нього, як з поручителя, солідарно, з позичальником ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором №03-08Ип/41 від 20.08.2008 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в сумі 1003894,01 гривень. На підставі вказаного рішення було видано виконавчий лист від 19.03.2014 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості у вказаному розмірі. В подальшому, Банк «Фінанси та Кредит» відступив права вимоги за зобов`язаннями на користь ТОВ «Фінансова компанія «Арагон», а після цього право вимоги перейшло до ТОВ «Ваканда». Заявник зазначає, що, окрім поруки, зобов`язання позичальника ОСОБА_3 були забезпечені іпотекою у вигляді належної ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1 . З інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 дізнався, що 23.12.2019 іпотекодержателем квартири стало ТОВ «Ваканда», а 07 травня 2020 року ТОВ «Ваканда» зареєструвало за собою право власності на вказану квартиру на підставі іпотечного договору.

Враховуючи, що після завершення позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов`язання є недійсними, боржник вважає, що зобов`язання з погашення заборгованості, визначене рішенням суду від 04.07.2011, є виконаним, а тому виконавчий лист підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 17 липня 2023 року заяву ОСОБА_2 задоволено.

Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист №2-291/11 про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арагон», заборгованості за кредитним договором №03-08Ип/41 від 20.08.2008 в сумі 1003894,01 грн, виданий 19 березня 2014 року на підставі рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 04 липня 2011 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 19 грудня 2013 року.

Не погодившись із таким судовим рішенням, ТОВ «Ваканда» в особі представника Клименка Є.Г. подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись не правильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, не повне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою в задоволенні заяви ОСОБА_2 відмовити.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 04.07.2011 не виконано, ТОВ «Ваканда» не було відповідачем у справі № 2-291/11, не виконувало рішення Солом`янського районного суду м. Києва і не зобов`язано було цього робити. Вказував, що суд першої інстанції оскаржуваною ухвалою звільнив боржника від необхідності виконувати судове рішення без фактичного повернення боржником хоч якої-небудь частини боргу, позбавивши таким чином кредитора, можливості добитися повернення кредитних коштів.

Зазначив, що виконання ТОВ «Ваканда» як поручителем будь-яких зобов`язань боржника за кредитним договором, є підставою для переходу до ТОВ «Ваканда» прав кредитора у цьому зобов`язанні, але саме зобов`язання не припиняється. Відповідно, немає підстав для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, адже відсутні обставини, передбачені ч. 2 ст 432 ЦПК України (обов`язок боржника не виконаний і не припинений).

Окрім того, зазначив, що ТОВ «Ваканда» не перераховувало на користь кредитора ТОВ ФК «Арагон» ту частину заборгованості за кредитним договором, яка була стягнута рішенням Солом`янського суду м. Києва від 04.07.2011 року. Таким чином, навіть після часткового погашення заборгованості боржника за кредитним договором № 03-08-Ип/41 від 20.08.2008 поручителем ТОВ «Ваканда», та частина заборгованості за кредитним договором, яка була стягнута рішенням Солом`янського суду м. Києва, на даний час залишається непогашеною, отже, відсутні підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Новохатько В.В. в інтересах ОСОБА_2 заперечувала проти апеляційної скарги та посилалась на те, що ТОВ «Ваканда» та ТОВ «ФК «Арагон» є учасниками одного адвокатського об`єднання та відповідно обізнані про дії один одного, а також про змагання кредиторів, і можливість подвійного стягнення.

Зазначила, що суперечлива поведінка ТОВ «Ваканда» та ТОВ «ФК «Арагон» призведе до подвійного виконання зобов`язання, оскільки апелянт вже отримав квартиру, передану в іпотеку як забезпечення виконання основного зобов`язання.

В судовому засіданні Клименко Є.Г. в інтересах ТОВ «Ваканда» підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вислухавши пояснення Клименка Є.Г. який діє в інтересах ТОВ «Ваканда», дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 04 липня 2011 року з урахуванням змін, внесених рішенням Апеляційного суду м. Києва від 13.12.2013 стягнуто:

-солідарно з ОСОБА_3 (позичальника) та ОСОБА_4 (поручителя-1) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк" Фінанси та Кредит" заборгованість за кредитним договором №03-08Ип/41 від 20.08.2008 в сумі 1003894 гривні 01 копійку;

-солідарно з ОСОБА_3 (позичальника) та ОСОБА_2 (поручителя-2) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк" Фінанси та Кредит" заборгованість в сумі 1003894 гривні 01 копійку.

19 березня 2013 року на підставі зазначеного судового рішення Солом`янським районним судом міста Києва було видано виконавчі листи, в тому числі, про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 .

03 квітня 2019 року між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арагон» було укладено договір №14 про відступлення прав вимоги, згідно з яким ТОВ «ФК «Арагон» набуло прав та обов`язків кредитора за кредитним договором №03-08Ип/41 від 20.08.2008.

02 вересня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арагон» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ваканда» було укладено договір поруки №02/09-п, згідно з яким ТОВ «Ваканда» поручилося за виконання ОСОБА_3 своїх зобов`язань за кредитним договором 03-08Ип/41 від 20.08.2008 в межах суми 1299640,00 гривень.

Згідно з платіжним дорученням №31 від 23.12.2019 вказана сума була перерахована ТОВ «Ваканда» на користь ТОВ «ФК «Арагон», тобто, фактично була погашена уся сума заборгованості, стягнута згідно з рішенням Солом`янського районного суду м. Києва 04.07.2011 (з урахуванням змін, внесених рішенням Апеляційного суду м. Києва від 13.12.2013).

Представник ТОВ «Ваканда» в апеляційній скарзі посилався на те, що сплачена сума в розмірі 1299640,00 гривень не стосується заборгованості, стягнутої згідно з вказаним рішенням суду, а є процентами, нарахованими додатково за час користування кредитними коштами,

Станом на дату звернення до суду з позовом (14 вересня 2010 року) Позичальник ОСОБА_3 мав заборгованість, яка складалась з наступного :

- 101 107,60 доларів США - заборгованість по основній сумі кредиту;

- 11 212,61 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами;

- 11 412,19 гривень - заборгованість по щомісячній комісії за надання кредитних ресурсів.

- 104 231,14 гривень - пеня за несвоєчасне погашення кредиту, відсотків, комісії.

Банк, окрім зміни строку кредитування, також змінив і валюту виконання грошового зобов`язання, вимагаючи погашення заборгованості у національній валюті, що становило 1003894,01 (один мільйон три тисячі вісімсот дев`яносто чотири) гривні 01 копійка.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив із того, що нарахування банком процентів за користування кредитними коштами, комісій та пені, які передбачені кредитним договором, після пред`явлення вимоги про дострокове стягнення заборгованості за кредитом, призвело до безпідставного зазначення у Додатку №1 до Договору відступлення права вимоги від 03.04.2019 суми заборгованості Позичальника в загальному розмірі 221958,79 доларів США та 60366434,62 гривень. Факт внесення ТОВ«Ваканда», яке добровільно прийняло на себе обов`язки поручителя за зобов`язаннями позичальника ОСОБА_3 , в порядку погашення його заборгованості на користь кредитора ТОВ «Фінансова компанія «Арагон» суми в розмірі 1299640,00 грн свідчить про повне виконання рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 04.07.2011.

Частиною другою статті 369 ЦПК України, чинного на час постановлення ухвал судами попередніх інстанцій, передбачено, що суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

Підстави для цього зазначені у частині четвертій статті 369 ЦПК України, відповідно до якої суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо: а) його було видано помилково; б) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою; в) з інших причин.

Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 4 частини першої статті 49 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV) є закінчення виконавчого провадження.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

У пункті 4 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV передбачено скасування рішення суду, на підставі якого видано виконавчий документ, як самостійну підставу для закінчення виконавчого провадження. У зв`язку з цим у разі, якщо виконавчий лист вже пред`явлено до виконання, необхідності звертатися до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, немає. Виконавче провадження в цьому випадку буде закінчене на зазначеній підставі.

Згідно з ч. 4 ст. 543 ЦК України виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Звернувшись в 2010 році до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом про дострокове стягнення з позичальника та поручителів заборгованості за кредитним договором №03-08Ип/41 від 20.08.2008, позивач скористався своїм правом на одноосібну зміну строку кредитування.

Окрім того, як убачається із поданих заінтересованою особою документів, ТОВ «Ваканда» на підставі договору поруки №02/09-п від 02.09.2019 поручилося перед правонаступником банку - ТОВ «Фінансова компанія «Арагон» - за виконання ОСОБА_3 своїх зобов`язань за Кредитним договором №03-08Ип/41 від 20.08.2008 в межах суми 1299640,00 гривень. І вказана сума була погашена ТОВ «Ваканда» добровільно на користь ТОВ «ФК «Арагон» 23 грудня 2019 року. Вказана сума перевищує розмір заборгованості, стягнутий згідно з рішенням суду від 04.07.2011, а тому,даний факт також підтверджує, що зобов`язання, визначені вказаним судовим рішенням виконані. При цьому ТОВ «Ваканда» має право зворотньої вимоги лише до позичальника, в той час як до інших поручителів, в точу числі - ОСОБА_2 - такого права немає.

Отже, з метою недопущення подвійного стягнення боргу за виконавчим листом виданим 19.03.2014 року, виданого на підставі рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 04.07.2011року, такий виконавчий лист підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 24.01.2018 року у справі № 907/425/16, стягнення з кожного з солідарних боржників повної суми боргу не відповідає ані суті солідарної відповідальності, ані принципам справедливості, добросовісності, розумності.

При цьому такі принципи як справедливість, добросовісність та розумність визначені як основні засади цивільних зобов`язань в цілому (ст.509 ЦК України).

З урахуванням вищевикладеного, доводи, викладені в апеляційній скарзі, були предметом розгляду суду першої інстанції, який дав належну оцінку цим доводам та дійшов правильного висновку про визнання виконавчого листа №2-291/11 про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арагон», заборгованості за кредитним договором №03-08Ип/41 від 20.08.2008, таким, що не підлягає виконанню.

За таких обставин, судом першої інстанції було дотримано норми процесуального права, а тому колегія ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Клименка Євгена Григоровича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваканда»залишити без задоволення.

Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 17 липня 2023 року, постановлену під головуванням судді Коробенка С. В. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 22 грудня 2023 року.

Головуючий: Т. О. Невідома

Судді: В. А. Нежура

Н. В. Поліщук