Постанова

від 20.12.2023 по справі 675/275/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 675/275/23

Провадження № 22-ц/4820/2185/23

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.

секретар судового засідання Заворотна А.В.

за участю представника позивача Кедруна Л.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Ізяславська міська багатопрофільна лікарня» Ізяславської міської ради про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 26 вересня 2023 року (суддя Пашкевич Р.В.)

Заслухавши доповідача, пояснення представника учасника справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Ізяславська міська багатопрофільна лікарня» Ізяславської міської ради (далі КНП «Ізяславська МБЛ») про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову зазначала, що з 23.08.1996 вона працювала в різних відділеннях Ізяславської центральної районної лікарні, яка в подальшому була перейменована на КНП «Ізяславська МБЛ» Ізяславської міської ради, а з 07.04.2021 безпосередньо на посаді сестри медичної стаціонару дитячого відділення.

01.11.2022 відбулися збори колективу дитячого відділення КНП «Ізяславська МБЛ» Ізяславської міської ради, на яких завідуючою вказаного відділення ознайомлено всіх присутніх з наказом № 112 від 28.10.2022 «Про скорочення штату працівників» та запропоновано кандидатури на скорочення, однією з яких була ОСОБА_1 . Позивач проти вказаної пропозиції повністю заперечила.

12.11.2022 ОСОБА_1 отримала повідомлення про вивільнення та наказ про попередження працівників про наступне звільнення у зв`язку із скоренням штату працівників від 10.11.2022, згідно якого ОСОБА_1 попереджено про наступне звільнення на підставі п. 1 ст.40 КЗпП України через два місяці з 10.01.2023.

В подальшому, наказом КНП «Ізяславська МБЛ» Ізяславської міської ради № 2-п від 04.01.2023 позивачку звільнено із займаної посади з 12.01.2021, у зв`язку із скороченням штату працівників, п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Вважає дії відповідача незаконними, оскільки за весь період роботи в даному медичному закладі з 23.08.1996 вона постійно підвищувала свою професійну кваліфікацію і, як наслідок, 24.01.2019 їй була присвоєна вища категорія за спеціальністю «сестринська справа». Також, вказує, що за відповідний період роботи вона отримала професійне захворювання та їй була встановлена ІІІ група інвалідності.

З врахуванням зазначеного, вважає, що відповідачем не дотримано вимог ч.ч.1, 2 ст. 42 КЗпП України, а саме не враховано її переважне право на залишенні на рівнозначній посаді порівняно з іншими працівниками дитячого відділення, яким не вручалися попередження про можливе звільнення. З врахуванням того, що їй присвоєна вища категорія, вона має тривалий безперервний стаж роботи в КНП «Ізяславська МБЛ» Ізяславської міської ради, а також наявність на її утриманні двох дітей студентів.

З урахуванням вищевикладеного, просила суд поновити її на посаді сестри медичної стаціонарного дитячого відділення КНП «Ізяславська МБЛ» Ізяславської міської ради, а також стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13.01.2023 по день можливого поновлення її на роботі та понесені витрати на правову допомогу в сумі 5000 грн.

Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 26 вересня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з рішенням суду першої інстанції, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги постанову ВС від 25.07.2018 у справі №382/1039/16-ц та проігноровано той факт, що при звільненні її з роботи проводився порівнювальний аналіз продуктивності праці та кваліфікації лише в межах структурного підрозділу, тобто між медичним персоналом дитячого відділення Комунального некомерційного підприємства «Ізяславська міська багатопрофільна лікарня» Ізяславської міської ради, а не між усіма працівниками категорії «сестра медична», що, є грубим порушенням вимог ст. 42 КЗпП України. Вказане, підтверджується і показами свідка ОСОБА_2 , кадровика відповідача. Також вказує, що при порівнюванні кадровиком було невірно надано інформацію про стаж роботи позивачки, а було надано тільки стаж роботи в дитячому відділенні КНПІ «МБЛ» Ізяславської міської ради з 07 квітня 2021 року, а не з 23 серпня 1996 року.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу.

Позивач та представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день місце і час слухання справи повідомлені належним чином. Від КНП «Ізяславська міська багатопрофільна лікарня» надійшла до апеляційного суду заява про слухання справи у відсутності представника підприємства.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_1 з 23.08.1996 по 29.05.2020 працювала медичною сестрою у Ізяславській центральній лікарні, тублікарні, яка реорганізована у фтизіатричне відділення поліклініки, та, в подальшому, перейменована у протитуберкульозний кабінет Ізяславської центральної районної лікарні (а.с. 10-11).

На підставі рішення 32 сесії районної ради сьомого скликання № 14 від 18.10.2019 Ізяславська центральна районна лікарня реорганізована шляхом перетворення на Комунальне некомерційне підприємство «Ізяславська міська багатопрофільна лікарня» Ізяславської міської ради.

07.04.2021 ОСОБА_1 прийнята на посаду сестри медичної стаціонару дитячого відділення КНП «Ізяславська МБЛ» (а.с.11).

Відповідно до структури КНП «Ізяславська міська багатопрофільна лікарня» Ізяславської міської ради, затвердженої наказом головного лікаря № 125 від 25.08.2021, в структурі даного медичного закладу наявний підрозділ «1.2.Лікувальні підрозділи», який включає «1.2.5.Стаціонар», в який входить «1.2.5.5.Дитяче відділення».

Згідно знаказами КНП «Ізяславська міська багатопрофільна лікарня» Ізяславської міської ради № 87 від 06.06.2022 «Про скорочення ліжкового фонду», № 89 від 08.06.2022 «Про роботу стаціонарних відділень в умовах воєнного стану», в зв`язку з суттєвим зменшенням кількості хворих терапевтичного профілю та відповідно навантаження на наявні ліжка, а також з введенням на території України військового стану, з 13.06.2022 скорочено 5 ліжок дитячого відділення та затверджено 94 ліжка терапевтичного профілю, в тому числі 15 педіатричних ліжок. Відповідна кількість ліжок дитячого відділення міститься в штатних розписах КНП «Ізяславська міська багатопрофільна лікарня» Ізяславської міської ради №№500, 501 від 19.04.2023, затверджених медичним директором вказаного закладу та погоджених рішенням виконавчого комітету Ізяславської міської ради від 29.09.2022 № 157 та від 07.03.2023 № 41, відповідно (а.с.61-62).

У відповідності з наказом директора КНП «Ізяславська міська багатопрофільна лікарня» Ізяславської міської ради №112 від 28.10.2022 «Про скорочення штату працівників», вирішено скоротити з 10.01.2023, зокрема 1,0 шт. од. сестри медичної стаціонару дитячого відділення (а.с.6).

На засіданні зборів трудового колективу дитячого відділення від 01.11.2022 розглядався наказ № 112 від 28.10.2022 «Про скорочення штату працівників» та законодавство про переваги залишення на роботі при скороченні (а.с. 9).

За результатом зборів трудового колективу дитячого відділення від 01.11.2022, вирішено подати на скорочення кандидатури: сестри медичної стаціонару ОСОБА_4 та молодшої медичної сестри по догляду за хворими ОСОБА_5 з клопотанням до адміністрації при можливості працевлаштувати їх (як відповідальних, кваліфікованих та сумлінних працівників). ОСОБА_1 тимчасово була направлена центром зайнятості на період пандемії COVID-19, коли розрахувалась медична сестра ОСОБА_6 , вона залишилась працювати на її місці. Оскільки ОСОБА_1 почала працювати у відділенні пізніше всіх, тому колектив подав її кандидатуру на скорочення. «за» - проголосували 11 осіб, «проти» - 2 особи. Сестра медична стаціонару ОСОБА_1 , як кандидат на скорочення, була проти. Порядок проведення вказаного засідання зборів відображено в протоколі засідання зборів трудового колективу дитячого відділення від 01.11.2022 (а.с.9).

10.11.2022 КНП «Ізяславська міська багатопрофільна лікарня» Ізяславської міської ради винесено наказ № 41-В «Про попередження працівників про наступне звільнення у зв`язку із скороченням штату працівників», яким попереджено ОСОБА_1 сестру медичну стаціонару дитячого відділення, про наступне звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України через два місяці з 10.01.2023 (у випадку настання тимчасової непрацездатності на день звільнення воно відбуватиметься одразу після закриття листка непрацездатності) (а.с. 7).

З вказаним наказом позивача ознайомлено 12.11.2022, на якому нею власноручно зазначено, що вона з наказом не згідна, так як має вищу категорію за спеціальністю «сестринська справа», двох утриманців, 26 років стажу на посаді медичної сестри, професійне захворювання під час роботи в протитуберкульозному відділенні, є інвалідом ІІІ групи, а також протокол трудового колективу не може бути підставою саме для її звільнення.

Письмовим повідомленням про вивільнення, яке ОСОБА_1 отримала 12.11.2022, останню повідомлено, що у зв`язку зі скороченням штату працівників, адміністрація КНП «Ізяславська міська багатопрофільна лікарня» Ізяславської міської ради попереджає про наступне звільнення з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, яке відбудеться 12.01.2023, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку (а.с. 8).

Згідно з наказом КНП «Ізяславська міська багатопрофільна лікарня» Ізяславської міської ради № 1-В від 03.01.2023, ОСОБА_1 запропоновано вакантну посаду 1,0 шт.од. сестра медична відділення невідкладної (екстренної) медичної допомоги на період відпустки для догляду за дитиною основного працівника ОСОБА_7 у термін до 04.01.2023 начальнику відділу кадрів отримати письмове підтвердження щодо згоди або відмови вищевказаного працівника працювати на запропонованій посаді.

Проте, в своїй заяві від 04.01.2023 ОСОБА_1 зазначила, що на переведення на запропоновану їй посаду, сестра медична відділення невідкладної допомоги, відмовляється, оскільки ця посада (на відміну від тієї, яку вона займає) носить тимчасовий характер (а.с. 72).

Наказом директораКНП «Ізяславськаміська багатопрофільналікарня» Ізяславськоїміської ради № 2-п від 04.01.2023 «Про звільнення з роботи у зв`язку зі скороченням штату працівників» ОСОБА_1 сестру медичну стаціонару дитячого відділення звільнено 12.01.2023 у зв`язку зі скороченням штату працівників, п. 1 ст. 40 КЗпП України. Зазначено про виплату ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку згідно ст. 44 КЗпП України та компенсацію за невикористану частину щорічної відпустки за 22 календарних дні, як особі з ІІІ групою інвалідності за період роботи з 07.04.2021 по 07.04.2022 (а.с. 5).

Згідно з листом голови Ізяславської районної організації профспілки працівників охорони здоров`я України №01/23 від 30.08.2023, ОСОБА_1 з 19.05.2020 відповідно до поданої нею заяви за власним бажанням припинила членство у Первинній профспілковій організації КНП «Ізяславська міська багатопрофільна лікарня» Ізяславської міської ради (а.с. 111).

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відмовляючи упозові,суд першоїінстанції виходивз того,що звільнення позивачки на підставі пункту 1частини першоїстатті 40КЗпП Українивідповідає положенням трудовогозаконодавства.

З таким висновком суду погоджується і апеляційний суд.

Згідно з пунктом 1 частини першоїстатті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до статей80,104-111 ЦК України, статей62-66,79-92 ГК України, підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Підприємство може складатися з виробничих або функціональних структурних підрозділів (виробництв, відділень, цехів, управлінь, бюро, служб тощо) та створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи.

Згідно з правовими позиціями, висловленими Верховним Судом у постановах від 16 січня 2018 року у справі №519/160/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі №696/985/15-ц, суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

Положеннями частин другої, третьоїстатті 40 КЗпП Українивизначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першоїстатті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Згідно з частиною першоюстатті 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідно до частин першої-третьоїстатті 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивачки, оскільки відповідачем по справі доведено правомірність дій щодо її звільнення у відповідності до вимог діючого законодавства, в той час як позивачкою належними та допустимими доказами не доведено протилежного.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог позивачки про поновлення його на роботі, не підлягають задоволенню її позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки вказані позовні вимоги є похідними від вимог щодо поновлення позивачки на роботі, які задоволенню не підлягають.

З приводу доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , що відповідачем не розглядалося питання щодо наявності у неї переважного права на залишення на роботі згідно ст.42 КЗпП України серед усіх працівників КНП «Ізяславська міська багатопрофільна лікарня», які мали категорію «сестра медична» Ізяславської міської ради, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним. Оскільки реалізація переважного права на залишення на роботі з урахуванням стажу, кваліфікації та продуктивності праці може мати місце у ситуації, коли скорочення штату стосується кількох аналогічних посад, в даному випадку - посади «сестри медичної стаціонару дитячого відділення».

При цьому, не заслуговує на увагу посилання скаржниці в апеляційній скарзі на постанову ВСвід 25.07.2018у справі382/1039/16-ц, оскільки у цій справі встановлені судом обставини є відмінними від тих, у яких ухвалене судове рішення, наведене як приклад.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, до особистого тлумачення норм права й обставин справи, такі доводи містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 26 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 грудня 2023 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: А.П. Корніюк

О.І. Талалай