Постанова

від 11.04.2024 по справі 675/275/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 675/275/23

провадження № 61-1431св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальне некомерційне підприємство «Ізяславська міська багатопрофільна лікарня» Ізяславської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 26 вересня 2023 року у складі судді Пашкевича Р. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 грудня 2023 року у складі колегії суддів: П`єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Ізяславська міська багатопрофільна лікарня» Ізяславської міської ради (далі - КНП «Ізяславська МБЛ») про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 23 серпня 1996 року працювала в різних відділеннях Ізяславської центральної районної лікарні, яка в подальшому була перейменована на КНП «Ізяславська МБЛ» Ізяславської міської ради, а з 07 квітня 2021 року - безпосередньо на посаді медичної сестри стаціонару дитячого відділення.

01 листопада 2022 року на зборах колективу дитячого відділення КНП «Ізяславська МБЛ» Ізяславської міської ради завідуюча відділення ознайомила всіх присутніх із наказом від 28 жовтня 2022 року № 112 «Про скорочення штату працівників» та запропонувала кандидатури на скорочення, однією з яких була вона ( ОСОБА_1 ); проти свого скорочення заперечила.

12 листопада 2022 року вона отримала повідомлення про вивільнення та наказ про попередження працівників про наступне звільнення у зв`язку із скоренням штату працівників від 10 листопада 2022 року, згідно якого її попереджено про наступне звільнення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України через два місяці, з 10 січня 2023 року.

В подальшому наказом КНП «Ізяславська МБЛ» Ізяславської міської ради від 04 січня 2023 року № 2-п її звільнено із займаної посади з 12 січня 2023 року на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням штату працівників.

Вважає дії відповідача незаконними, оскільки за весь період роботи в даному медичному закладі з 23 серпня 1996 року вона постійно підвищувала свою професійну кваліфікацію і, як наслідок, 24 січня 2019 року їй була присвоєна вища категорія за спеціальністю «сестринська справа». Окрім того, за відповідний період роботи вона отримала професійне захворювання та їй була встановлена ІІІ група інвалідності.

При її звільненні відповідач не дотримався вимог частин першої-другої статті 42 КЗпП України, а саме не врахував її переважне право на залишенні на рівнозначній посаді порівняно з іншими працівниками дитячого відділення, яким не вручалися попередження про можливе звільнення; наявність у неї вищої категорія, тривалого безперервного стажу роботи в КНП «Ізяславська МБЛ» Ізяславської міської ради, а також наявність на її утриманні двох дітей - студентів.

Посилаючись на наведене, просила суд поновити її на посаді сестри медичної стаціонарного дитячого відділення КНП «Ізяславська МБЛ» Ізяславської міської ради, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 січня 2023 року до дня можливого поновлення її на роботі та понесені витрати на правову допомогу в сумі 5 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 26 вересня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач при звільненні позивачки не допустив порушень визначеної законодавством процедури звільнення працівника за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, які б могли стати підставою для поновлення її на роботі.

Короткий зміст постанови апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 26 жовтня 2023 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 26 вересня 2023 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що звільнення позивачки на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України відповідає положенням трудового законодавства, вважав рішення місцевого суду таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним і обґрунтованим та не вбачав підстав для його скасування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 серпня 2021 року в справі № 607/18097/19, від 22 вересня 2020 року в справі № 161/7196/19, від 19 серпня 2020 року в справі № 334/4326/17, 05 лютого 2020 року в справі № 725/3265/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник посилається на порушення судами норм процесуального права, а суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.

Зазначає, що суди попередніх інстанцій на надали оцінку її доводам щодо відсутності об`єктивного підходу при визначенні осіб, які можуть бути претендентами на звільнення при зміні штату одночасно з нею; не надали оцінки щодо її переважного права на залишення на роботі, яке регламентується законом. Крім того, суди не дослідили, чому роботодавець не надав підтвердження відсутності можливості переведення або переміщення її в інший підрозділ, штатного розпису до та після реорганізації для встановлення дійсного факту проведення скорочення штату саме по всій організації /установі.

Інші доводи учасників справи

КНП «Ізяславська МБЛ» Ізяславської міської ради подало відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що при появі вакантної посади 03 січня 2023 року КНП «Ізяславська міська багатопрофільна лікарня» Ізяславської міської ради (КНП «Ізяславська МБЛ») запропонувало ОСОБА_1 посаду «Сестра медична відділення невідкладної (екстреної) медичної допомоги» на період відпустки для догляду за дитиною основного працівника, від якої вона відмовилась, подавши відповідну заяву, в якій вказала про відсутність бажання та можливості працювати на новій посаді. З 12 листопада 2022 року до 03 січня 2023 року на підприємстві не було інших вакантних посад. Зазначене свідчить про спроби роботодавця зберегти працівника, надаючи йому альтернативну посаду, але позивачка відмовилася від цієї можливості, а іншої вакансій для пропозиції на той момент не існувало.

Окрім того, адміністрація лікарні повідомляла ОСОБА_1 про наявність інших вакантних посад також і після її звільнення, проте остання не виявила бажання працювати. Ці обставини свідчать про реальні зусилля роботодавця забезпечити альтернативні варіанти для збереження працівника в організації, а також відповідальність працівника за вибір та його неприйняття альтернатив.

Окрім того, у ОСОБА_1 відсутні курси проходження підвищення кваліфікації по циклу «Педіатрія» порівняно з іншими медичними сестрами дитячого відділення.

Суд об`єктивно розглянув всі обставини справи, витребувавши, при цьому, всі необхідні документи (штатний розпис, витяги та копії наказів, заяв позивача і т. д.) та заслухавши безпосередньо покази свідків.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Ізяславського районного суду Хмельницької області цивільну справу № 675/275/23 за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Ізяславська міська багатопрофільна лікарня» Ізяславської міської ради про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, щоз 23 серпня 1996 року до 29 травня 2020 року ОСОБА_1 працювала медичною сестрою у Ізяславській центральній лікарні, тублікарні, яка реорганізована у фтизіатричне відділення поліклініки, та, в подальшому, перейменована у протитуберкульозний кабінет Ізяславської центральної районної лікарні.

На підставі рішення 32 сесії районної ради сьомого скликання від 18 жовтня 2019 року № 14 Ізяславська центральна районна лікарня реорганізована шляхом перетворення на Комунальне некомерційне підприємство «Ізяславська міська багатопрофільна лікарня» Ізяславської міської ради.

07 квітня 2021 року ОСОБА_1 прийнята на посаду сестри медичної стаціонару дитячого відділення КНП «Ізяславська МБЛ».

У структурі КНП «Ізяславська міська багатопрофільна лікарня» Ізяславської міської ради, затвердженій наказом головного лікаря від 25 серпня 2021року № 125, наявний підрозділ «1.2.Лікувальні підрозділи», який включає «1.2.5.Стаціонар», в який входить «1.2.5.5.Дитяче відділення».

Згідно з наказами КНП «Ізяславська міська багатопрофільна лікарня» Ізяславської міської ради від 06 червня 2022 року № 87 «Про скорочення ліжкового фонду», від 08 червня 2022 року № 89 «Про роботу стаціонарних відділень в умовах воєнного стану», у зв`язку з суттєвим зменшенням кількості хворих терапевтичного профілю та, відповідно, навантаження на наявні ліжка, а також із введенням на території України військового стану, з 13 червня 2022 року скорочено 5 ліжок дитячого відділення та затверджено 94 ліжка терапевтичного профілю, в тому числі 15 педіатричних ліжок. Відповідна кількість ліжок дитячого відділення міститься в штатних розписах КНП «Ізяславська міська багатопрофільна лікарня» Ізяславської міської ради від 19 квітня 2023 року № № 500, 501, затверджених медичним директором вказаного закладу та погоджених рішенням виконавчого комітету Ізяславської міської ради від 29 вересня 2022 року № 157 та від 07 березня 2023 року № 41, відповідно.

28 жовтня 2022 року КНП «Ізяславська міська багатопрофільна лікарня» Ізяславської міської ради прийнято наказ № 112 «Про скорочення штату працівників», згідно з яким вирішено скоротити з 10 січня 2023 року, зокрема 1,0 шт. од. - сестри медичної стаціонару дитячого відділення.

10 листопада 2022 року КНП «Ізяславська міська багатопрофільна лікарня» Ізяславської міської ради винесено наказ № 41-В «Про попередження працівників про наступне звільнення у зв`язку зі скороченням штату працівників», яким попереджено ОСОБА_1 - сестру медичну стаціонару дитячого відділення, про наступне звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України через два місяці, з 10 січня 2023 року.

З цим наказом позивачка ознайомилась 12 листопада 2022 року, на якому власноручно зазначила, що з наказом не погоджується, так як має вищу категорію за спеціальністю «сестринська справа», двох утриманців, 26 років стажу на посаді медичної сестри, професійне захворювання під час роботи в протитуберкульозному відділенні, є особою з інвалідністю ІІІ групи, а також протокол трудового колективу не може бути підставою саме для її звільнення.

12 листопада 2022 року адміністрація КНП «Ізяславська міська багатопрофільна лікарня» Ізяславської міської ради письмово попередила ОСОБА_1 про наступне звільнення з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, яке відбудеться 12 січня 2023 року, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку.

Згідно з наказом КНП «Ізяславська міська багатопрофільна лікарня» Ізяславської міської ради від 03 січня 2023 року№ 1-В ОСОБА_1 запропоновано вакантну посаду - 1,0 шт. од., сестра медична відділення невідкладної (екстренної) медичної допомоги на період відпустки для догляду за дитиною основного працівника ОСОБА_2 , від якої позивачка відмовилась у заяві від 04 січня 2023 року, зазначивши, що на переведення на запропоновану їй посаду відмовляється, оскільки ця посада (на відміну від тієї, яку вона займає) носить тимчасовий характер.

Згідно з листом голови Ізяславської районної організації профспілки працівників охорони здоров`я України від 30 серпня 2023 року ОСОБА_1 з 19 травня 2020 року, відповідно до поданої нею заяви, за власним бажанням припинила членство у Первинній профспілковій організації КНП «Ізяславська міська багатопрофільна лікарня» Ізяславської міської ради.

12 січня 2023 року, згідно з наказом директора КНП «Ізяславська міська багатопрофільна лікарня» Ізяславської міської ради від 04 січня 2023 року № 2-п «Про звільнення з роботи у зв`язку зі скороченням штату працівників» ОСОБА_1 , сестру медичну стаціонару дитячого відділення, звільнено із займаної посади у зв`язку зі скороченням штату працівниківвідповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України. Зазначено про виплату ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку згідно статті 44 КЗпП України та компенсації за невикористану частину щорічної відпустки за 22 календарних дні, як особі з ІІІ групою інвалідності, за період роботи з 07 квітня 2021 року до 07 квітня 2022 року.

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 серпня 2021 року в справі № 607/18097/19, від 22 вересня 2020 року в справі № 161/7196/19, від 19 серпня 2020 року в справі № 334/4326/17, 05 лютого 2020 року в справі № 725/3265/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); порушення судами норм процесуального права, а суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частина шоста статті 43 Конституції України).

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП).

Згідно частини другої статті 40 КЗпП звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 зроблено висновок, що: «за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав відступити від цих висновків».

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

В постанові Верховного Суду від 17 березня 2020 року у справі № 826/510/16 (провадження № К/9901/10417/18) вказано, що «при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов`язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.

Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз може бути проведений шляхом приготування довідки в довільній формі про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі. Тобто, ці обставини повинен був з`ясовувати сам роботодавець, приймаючи відповідне рішення.

При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України.».

Тлумачення статті 42 КЗпП України дає підстави для висновку, що переважне право на залишення на роботі при скороченні однорідних професій та посад визначається кваліфікацією і продуктивністю праці. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України, а також якщо це передбачено законодавством України (постанова Верховного Суду від 04 липня 2023 року в справі № 519/313/20 (провадження № 61-6605св22)).

У справі, яка є предметом касаційного перегляду, суди встановили, що у відповідача дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, що призвело до скорочення посади сестри медичної стаціонару дитячого відділення, яку займала позивачка.

При вирішенні питання про звільнення ОСОБА_1 з роботи відповідач здійснив належне порівняння продуктивності праці і кваліфікації позивачки та інших медичних сестер, зробив аналіз, хто з працівників користується перевагами, що підтверджено відповідними документами, вирішив належним чином питання про те, хто із працівників має переважне право на залишення на роботі.

Так, за змістом довідки КНП «Ізяславська міська багатопрофільна лікарня» Ізяславської міської ради від 08 червня 2023 року № 33 про роботу сестер медичних стаціонару дитячого відділення за 2022 рік та порівняльної таблиці (при скорочені) сестер медичних стаціонару дитячого відділення, в даному відділені наявні посади 6 сестер медичних. Одна з них - ОСОБА_3 перебуває у відпустці по догляду за дитиною з 25 листопада 2011 року, на її посаді, яка є тимчасовою, працює ОСОБА_4 , що свідчить про наявність лише 4 посад сестер медичних у вказаному відділені, які є постійними. Крім того, одна із медсестер - є одинокою матір`ю, заборона звільнення якої прямо передбачено статтею 184 КЗпП України.

Також установлено, що серед вказаних працівників 2 працівники (в тому числі, ОСОБА_1 ) мають вищу категорію, 1 працівник - 1 категорію, 2 працівники - 2 категорію.

Відповідно до пункту 2.10. Положення про дитяче відділення КНП «Ізяславська міська багатопрофільна лікарня» Ізяславської міської ради, основними завданнями відділення є підвищення професійної кваліфікації медичного персоналу. Однією із кваліфікаційних вимог, відповідно до пункту 6.4. посадової інструкції сестри медичної стаціонару дитячого відділення, пріоритетне право при зарахуванні на посаду медична сестра стаціонару надається медичній сестрі, яка має кваліфікаційну категорію та пройшла курси спеціалізації.

Відповідно до порівняльної таблиці (при скорочені) сестер медичних стаціонару дитячого відділення та їх посадової інструкції 4 медсестри пройшли курси підвищення для медичних сестер дитячих відділень та кабінетів по циклу «педіатрія», 1 медсестра пройшла курси по циклу «анестезіологія», працювала медичною сестрою анестезисткою у відділенні реанімації та інтенсивної терапії новонароджених та недоношених дітей в ДУ «Інститут педіатрії, акушерства та гінекології НАМН України».

ОСОБА_1 пройшла курси підвищення кваліфікації по циклу «фтизіатрія» для медичних сестер протитуберкульозних відділень і кабінетів, будучи медичною сестрою протитуберкульозного кабінету. Тобто у позивачки відсутнє підвищення кваліфікації та курси по спеціалізації «педіатрія», що пов`язує собою роботу з малолітніми та неповнолітніми дітьми.

Суди також установили, що ОСОБА_1 роботодавець пропонував переведення на посаду «сестра медична відділення невідкладної (екстренної) медичної допомоги» на період відпустки для догляду за дитиною основного працівника, від якого вона письмово відмовилась. Після звільнення позивачки їй повторно пропонувалась посада «сестра медична процедурна хірургічного відділення» на період проходження військової служби основного працівника, але від даного переведення остання також відмовилась, про що свідчать відповідні акти від 09 та 10 березня 2023 року.

Встановивши вказані обставини, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 із підстав його необґрунтованості, оскільки при звільненні позивачки порушень вимог діючого законодавства не встановлено,відповідач дотримався визначеного законодавством порядку при звільненні позивачки із займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Висновки судів попередніх інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, та узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій того, що відповідач не визначив об`єктивних критеріїв її кваліфікації і продуктивності праці позивачки у порівнянні з іншими працівниками, спростовуються проведеним відповідачем порівняльним аналізом, наявним у матеріалах справи у відповідній довідці, за результатами якого встановлено, що ОСОБА_1 має найменше переваг для залишення її на роботі. Крім того, встановлено, що загальний стаж роботи позивачки на посаді сестри медичної стаціонару дитячого відділення становить 1 рік 9 місяців, що відповідає поданій відповідачем порівняльній таблиці (при скороченні) сестер медичних даного відділення.

Колегія суддів враховує, що суд не володіє достатньою інформацією для визначення продуктивності праці будь-якого працівника, оскільки це є прерогативою виключно роботодавця, який володіє повною інформацією про результативність праці, що характеризує ефективність її витрат у виробництві та сфері послуг. Визначення працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці є компетенцією роботодавця.

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 7 серпня 2019 року у справі № 367/3870/16-ц (провадження № 61-38248св18) та від 01 лютого 2023 року у справі № 607/18097/19 (провадження № 61-3781св22), від 16 серпня 2023 року у справі № 202/825/16-ц (провадження № 61-2164св19).

Під час розгляду цієї справи суди також установили, що позивачці встановлена ІІІ групу інвалідності, яка отримана нею в період роботи в протитуберкульозному кабінеті, звідки вона була звільнена 29 травня 2020 року, але зазначена перевага на залишення на роботі враховується при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації порівняло з іншими працівникам (частина друга статті 42 КЗпП України). Обставина щодо наявності у позивачки вищої категорії враховувалося роботодавцем у сукупності зі всіма критеріями кваліфікації інших працівників та з урахуванням специфіки роботи саме в дитячому відділенні. Тому доводи касаційної скарги з цього приводу є необґрунтованими.

Колегія суддів відхиляє посилання в касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених Верховним Судом в постановах, що зазначені заявником в касаційній скарзі, оскільки висновки у цих справах та у справі, що переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у зазначених справах суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші аргументи касаційної скарги є ідентичними доводам заявника, яким суди надали належну оцінка, тому Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі доводи, які не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав вважати, що суди порушили норми процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 26 вересня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун