Постанова

від 18.12.2023 по справі 466/10582/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/10582/19 Головуючий у 1 інстанції: Ковальчук О.І.

Провадження № 22-ц/811/1691/23 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Цяцяк Р.П.,

судді Ванівський О.М. та Шеремета Н.О.,

за участю: секретаря Цьони С.Ю.;

відповідачки ОСОБА_1

та її представника адвоката Галань В.М.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , представника ОСОБА_1 , на рішення Шевченківського районногосуду міста Львова від 08 червня 2021 року,

В С Т А Н О В И В:

У грудні2019року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позовні вимогиобґрунтовувалися тим,що08 жовтня 2019 року згадані позивачі звернулися до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Дяків В.О. із заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і яка була власником квартири АДРЕСА_1 (в подальшому «спірна квартира») відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 26 квітня 1996 року, в якій вони зареєстровані та разом проживали до дня смерті матері. Нотаріусом заведена спадкова справа за № 13/2019, зареєстрована у спадковому реєстрі за № 64861857. 09 грудня 2019 року приватний нотаріус Дяків В. О. відмовила позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері, оскільки згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 09 грудня 2019 року спірна квартира належить відповідачці ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 12 березня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Рачинською І. Я., реєстровий № 1002. Крім того, позивачам стало відомо, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018140080002360, яке 07 серпня 2018 року зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертоюстатті 190 КК України. Підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне правопорушення була заява ОСОБА_6 (племінниці померлої ОСОБА_5 ) про заволодіння шляхом шахрайства спірним нерухомим майном спірною квартирою.

Аналіз Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна свідчить про те, що 23 листопада 2017 року державний реєстратор Покровської районної державної адміністрації. Дніпропетровської області Замфір О. М. зареєстрував за ТОВ Фірма «Техноком» право власності на спірне нерухоме майно на підставі акту прийому-передачі майна до статутного капіталу товариства, складеного від імені ОСОБА_5 від 10 липня 2006 року.

Позивачі вважали, що майно вибуло незаконно з володіння власника ОСОБА_5 поза її волею, оскільки згоди на його відчуження вона не давала, фізично не могла виїжджати у м. Дніпро, оскільки за місяць до смерті була важко хвора та померла від розвитку хвороби - бактеріальної пневмонії, ніколи не була учасником TOB Фірма «Техноком», вона не в праві була здійснювати вклади, у тому числі вносити до його статутного капіталу нерухоме майно. Державна реєстрація права власності за ТОВ Фірма «Техноком» здійснена держреєстратором Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Замфір О. М. щодо об`єкта нерухомості, який знаходиться у місті Львові, акт приймання-передачі був засвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Дніпропетровської області Гуніним В. В., який припинив свою діяльність 23 червня 2006 року; директор ОСОБА_7 , який ніби підписував акт прийому-передачі спірної квартири від 10 липня 2006 року, став директором TOB Фірма «Техноком» тільки з 07 червня 2011 року, а на момент посвідчення акту директором TOB Фірма «Техноком» був ОСОБА_8 .

З урахуванням уточнених позовних вимог (том 1, а.с. 2-6, 129-130, 162-163, 241-242; том 2, а.с. 4-5) позивачі просили:

-визнати недійсним рішення загальних зборів TOB Фірма «Техноком», оформлене протоколом № 66-04 загальних зборів учасників TOB Фірма «Техноком» від 09 липня 2006 року в частині внесення майна: об`єкт нерухомого майна під реєстраційним номером 1416010512242 - квартира АДРЕСА_1 , загальна площа якої становить 35,3 кв. м, до статутного капіталу TOB Фірма «Техноком», на підставі акту приймання-передачі майна, серія та номер б/н, від 10 липня 2006 року, укладений між TOB Фірма «Техноком» та ОСОБА_5 ;

-скасувати рішення державного реєстратора Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Замфіра О. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 38294272 від 23 листопада 2017 року 10:08:44, номер запису про право власності: 23520848, на підставі якого внесено відомості про право власності TOB Фірма «Техноком» на об`єкт нерухомого майна під реєстраційним номером 1416010512242 - квартиру АДРЕСА_1 , загальна площа якої становить 35,3 кв. м;

-витребувати у ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 35,3 кв. м, житловою площею - 26,5 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1416010512242, яка складається з двох житлових кімнат та кухні, комора в підвалі 4,0 кв. м;

-визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , загальна площа якої становить 35,3 кв. м, в порядку спадкування за законом, після померлої матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , загальна площа якої становить 35,3кв. м, в порядку спадкування за законом, після померлої матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Шевченківського районногосуду міста Львова від 08 червня 2021 року позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено повністю.

Визнано недійсним рішення загальних зборів TOB Фірма «Техноком», оформлене протоколом № 66-04 загальних зборів учасників TOB Фірма «Техноком» від 09 липня 2006 року в частині внесення майна: об`єкт нерухомого майна під реєстраційним номером 1416010512242 - квартира АДРЕСА_1 , загальна площа якої становить 35,3 кв. м, до статутного капіталу TOB Фірма «Техноком», на підставі акту приймання-передачі майна, серія та номер б/н, від 10 липня 2006 року, укладений між TOB Фірма «Техноком» та ОСОБА_5 .

Скасовано рішення державного реєстратора Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Замфіра О. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 38294272 від 23 листопада 2017 року 10:08:44, номер запису про право власності: 23520848, на підставі якого внесено відомості про право власності TOB Фірма «Техноком» на об`єкт нерухомого майна під реєстраційним номером 1416010512242 - квартиру АДРЕСА_1 , загальна площа якої становить 35,3 кв. м.

Витребувано у ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 35, 3 кв. м, житловою площею - 26,5 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1416010512242, яка складається з двох житлових кімнат та кухні, комора в підвалі 4,0 кв. м.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , загальна площа якої становить 35,3 кв. м, в порядку спадкування за законом, після померлої матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , загальна площа якої становить 35,3 кв. м, в порядку спадкування за законом, після померлої матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_1 та ТОВ Фірма «Техноком» на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 сплачений судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп.

Оскаржуване рішення суду мотивоване тим, що наявними у справі доказами встановлено факт вибуття спірного нерухомого майна з володіння померлої ОСОБА_5 поза її волею. Враховуючи, що позивачі є єдиними спадкоємцями після смерті власника спірної квартири ОСОБА_5 , такі мають право на витребування спадкового майна з чужого незаконного володіння відповідно достатті 388 ЦК Українита право на визнання за ними права власності на таке майно - квартиру АДРЕСА_1 .

Суд не погодився з твердженнями представника відповідача щодо пропуску позивачами строку звернення до суду з даним позовом, так як даний строк почався лише після того, як приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Дяків В. О. відмовила позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), а позовна заява була подана 24 грудня 2021 року, тому позивачі не пропустили строк звернення до суду, встановленийстаттею 257ЦК України (том 2, а.с. 26-32).

Дане рішенняоскаржив представник відповідачки ОСОБА_1 .

Апелянт просить оскаржуване рішення в частиніпозовних вимог щодо визнання за позивачами права власності на спірну квартиру, а також щодо витребування цієї квартири у відповідачки ОСОБА_1 скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення, яким в задоволенні цих позовних вимог відмовити за їх безпідставністю, покликаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення норм матеріального і процесуального права.

Звертає увагу на те, що у позовній заяві не зазначено місце проживання (перебування) позивачів (а лише останнє їх місце реєстрації); так само, як не зазначено, як позивачі проживали з матір`ю, як приймали спадщину після її смерті, коли і за яких обставин вони покинули володіння спірною квартирою, як дізналися про нового власника тощо.

Вважає, що матеріали справи не містять доказів про те, що позивачі станом на момент смерті матері у 2006 році проживали з нею, а відтак доказів про те, що вони прийняли спадщину.

Вважає неправомірним обрахунок строків позовної давності з 2019 року (часу «формального» звернення позивачів до нотаріуса через 13 років після відкриття спадщини), а не з часу відкриття спадщини у 2006 році.

Вважає неправомірним обґрунтування судом оскаржуваного рішення посиланням на статтю 1299 ЦК України, оскільки ця стаття була виключеною з ЦК України ще у 2013 році (том 2, а.с. 39-42).

Справа судами розглядалася неодноразово.

Постановою Верховного Суду від 31 травня 2023 року постанову Львівського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року (якоюзалишено беззмін оскаржуванерішення Шевченківськогорайонного судуміста Львовавід 08червня 2021року) було скасовано та передано справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (том 3, а.с. 136-142).

Представник позивачів, адвокат Колодій Ю.Ю., ознайомившись 25.08.2023 року з матеріалами справи (том 3, а.с. 159-162), 29.09.2023 року подала до суду заяву про відкладення апеляційного розгляду справи, призначеного на 02.10.2023 року, оскільки вона «перебуватиме з02жовтня по05жовтня увідпустці» (том 3, а.с. 163), у зв`язку з чим апеляційний розгляд справи було відкладено на 20 листопада 2023 року.

20листопада 2023року представник позивачів давала свої пояснення та заперечення на доводи апеляційної скарги, однак судом було визнано обов`язковою особисту явку позивачів в судове засідання, що їхній представник зобов`язалася забезпечити, і у судовому засіданні було оголошено перерву до 18грудня 2023року (том 3, а.с. 174-176).

В судове засідання 18 грудня 2023 року, ні позивачі, ні їхній вищезгаданий представник не з`явилися. При цьому адвокат Колодій Ю.Ю. 15.12.2023 року подала до суду чергове Клопотання про відкладення розгляду справи, мотивуючи його тим, що «на час розгляду справи 18 грудня 2023 р. на 16-00 год. немає можливості забезпечити явку позивачів», а тому представник просить «відкласти розгляд справи на іншу дату». Тобто, у цьому Клопотанні … не наведено жодних причин неявки обох позивачів до суду, так само, як не наведено жодних причин неявки до суду і самої представниці цих позивачів (том 3, а.с. 204).

В той же час, представником апелянта до додаткових пояснень, поданих до суду апеляційної інстанції, було долучено фотографію виклику ОСОБА_3 Шевченківським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України, з якого вбачається, що згаданий позивач розшукується правоохоронними органами для здійснення адміністративного затримання та доставлення до Шевченківського РТЦКтаСП міста Львова за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210 КУпАП (том 3, а.с. 202).

За вищенаведених обставин колегія суддів вважає за можливе завершувати розгляд справи за відсутності позивачів та їхнього представника.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта та її представника на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони представника позивачів (в судовому засіданні 20 листопада 2023 року), перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судами встановлено, що відповідно до реєстраційного посвідчення, виданого Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації 14 жовтня 1996 року, ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Корпало Г. В. 26 квітня 1996 року, на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 .

Згідно будинкової книги для прописки громадян та довідки Львівського комунального підприємства «Тополя-406» від 10 жовтня 2019 року, у спірній квартирі зареєстровані ОСОБА_5 та позивачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла.

08жовтня 2019року позивачі, які зареєстровані та проживали з померлою до дня її смерті в належній їй спірній квартирі, звернулися до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Дяків В. О із заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері, за наслідками чого нотаріусом заведена спадкова справа за № 13/2019, зареєстрована у спадковому реєстрі за № 64861857.

09 грудня 2019 року приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Дяків В. О. відмовила позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті їхньої матері, оскільки згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 09 грудня 2019 року вищевказана квартира на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого Рачинською І. Я., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, 12 березня 2018 року за реєстровим № 1002, належить відповідачці ОСОБА_1 .

Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018140000000566, яке 18 жовтня 2018 року зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертоюстатті 190 КК України. У відповідності до відомостей внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань, невідомі особи впродовж 2017-2018 років шляхом шахрайства заволоділи спірною квартирою, чим завдано майнової шкоди в особливо великих розмірах.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, встановлено, що 23 листопада 2017 року реєстратор Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Замфір О.М. зареєстрував за ТОВ Фірма «Техноком» право власності на спірний об`єкт нерухомості на підставі акту приймання-передачі даного майна до статутного капіталу товариства від 10 липня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гуніним В. В., складеного від імені ОСОБА_5 зі згаданим вище суб`єктом господарювання, а саме: спірноїх квартири, як об`єкту нерухомого майна під реєстраційним номером 1416010512242.

27 листопада 2017 року приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кононенко С. А. зареєструвала право власності на спірну квартиру за ОСОБА_9 на підставі укладеного між ним та ТОВ «Фірма «Техноком» договору купівлі-продажу.

12 березня 2018 року приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Рачинська І. Я. зареєструвала право власності на спірну квартиру за відповідачкою ОСОБА_1 на підставі укладеного між нею та ОСОБА_9 договору купівлі-продажу від 12 березня 2018 року.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна спірна квартира перебуває у приватній власності ОСОБА_1 .

Згідно з інформації, отриманої на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, директор ОСОБА_7 , який підписував акт приймання-передачі спірної квартири від 10 липня 2006 року, став директором ТОВ Фірма «Техноком» тільки з 07 червня 2011 року, а на момент посвідчення вищезгаданого акту 10 липня 2006 року директором був ОСОБА_8 .

Згідно відповіді на адвокатський запит від 31 серпня 2020 року з Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Гунін В. В., який посвідчував спірний вищевказаний акт приймання-передачі від 10 липня 2006 року, припинив свою діяльність 22 травня 2006 року, відтак не міг здійснювати жодних нотаріальних дій.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частини першої статті15, частини першої статті16 ЦК України).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК Українитут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року в справі №304/1648/14-ц (провадження № 61-6953св18).

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостатті 1270 цього Кодексу(шість місяців), він не заявив про відмову від неї (частина третястатті 1268 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі №461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20) зазначено, що:

«54. Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

55. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частини перша та третястатті 388 ЦК України).

56. Якщо законом установлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом (частина п`ятастатті 12 ЦК України).

57. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (частина другастатті 328 ЦК України).

58. Розглядаючи справи щодо застосування положеньстатті 388 ЦК Україниу поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції,суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (див. постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина першастатті 81 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третястатті 89 ЦПК України).

У пунктах 1, 2 частини першоїстатті 264 ЦПК Українизазначено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Згідно пунктів 1, 2 частини четвертоїстатті 265 ЦПК Україниу мотивувальній частині рішення зазначаються фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

Відповідачка (апелянт) оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів TOB Фірма «Техноком», скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі якого внесено відомості про право власності TOB Фірма «Техноком» на спірний об`єкт нерухомого майна, в апеляційному порядку не оскаржує, а тому в цій частині оскаржуване рішення і не переглядається.

Як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення, суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачка ОСОБА_1 є добросовісним набувачем: у мотивувальній частині оскаржуваного рішення посилання на статтю 388 ЦК України міститься більше 10-ти разів.

Сторона позивача, незважаючи на те, що свої позовні вимоги обґрунтовувала посиланням на статтю 387 ЦК України, рішення суду не оскаржувала.

В суді апеляційної інстанції представник позивачів визнала ту обставину, що відповідачка ОСОБА_1 є добросовісним набувачем спірної квартири, а відтак ця обставина (у відповідності до частини 1 статті 82 ЦПК України) доказуванню не підлягає.

Частиною 1 статті 388 ЦК України встановлено, що у випадку якщо майно за відплатним договоромпридбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про щонабувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом частини п`ятоїстатті 12 Цивільного кодексу Українидобросовісність набувача презюмується,тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першоїстатті 388 ЦК Українизалежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Судом встановлено, стверджується матеріалами справи та визнається її учасниками (в тому числі і стороною позивача) те, що ОСОБА_1 (відповідачка/апелянт) придбала спірну квартиру за відплатним договором, а саме: Договором купівлі-продажу квартири, укладеним 12 березня 2018 року з ОСОБА_9 (як продавцем цієї квартири) та посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Рачинською І.Я. (том 1, а.с. 102-105).

Відтак, у зв`язку із задоволенням судом першої інстанції позовної вимоги про витребування у ОСОБА_1 на користь позивачів спірної квартири, згадана відповідачка у відповідності до статті 661 ЦК України набула право вимоги до продавця даної квартири ОСОБА_9 на відшкодування їй (як покупцеві цієї квартири) збитків, завданих вилученням у неї спірної квартири за рішенням суду.

В той же час, продавець спірної квартири ОСОБА_9 взагалі до участі у справі не залучався.

Визначення відповідачів (третіх осіб), предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Тобто, коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі, суд відмовляє у задоволенні позову (постанова Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі №200/8461/15-ц).

Отже визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Суд зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню.

Разом з тим позивачі, будучи обізнаними про ОСОБА_9 , як про особу, яка продала спірну квартиру відповідачці, визначили відповідачем лише ОСОБА_1 , а ОСОБА_9 взагалі не залучили до участі у справі, що свідчить про неналежний суб`єктний склад учасників справи, оскільки висновки суду по суті вирішення спору про обґрунтованість або необґрунтованість позовних вимог мають бути зроблені за належного суб`єктного складу учасників справи.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 02 листопада 2022 року у справі № 753/537/19, від 16 вересня 2022 року у справі №642/2316/20, від 18 травня 2022 року у справі № 753/8090/18 та від 08 листопада 2023 року у справі № 465/4965/13-ц, які (у відповідності до частини 4 статті 263 ЦПК України) підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №922/3537/17 добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

За відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

Як вбачається з описової частини позовної заяви, позивачі стверджують, що на час смерті їхньої матері, власниці спірної квартири ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), вони проживали спільно з нею у спірній квартирі, а відтак прийняли спадщину після її смерті.

Заявляючи у грудні2019року (через,більш як13років післясмерті матері) позовну вимогу до відповідачки ОСОБА_1 про витребування у неї спірної квартири (з посиланням на статтю 387 ЦК України «із чужого незаконного володіння»), позивачі жодним словом у позовній заяві не зазначають, коли саме і в який спосіб спірна квартира (яка, на твердження позивачів, була їх єдиним житлом) вибула з їхнього володіння.

Скасовуючи попередні судові рішення по даній справі та передаючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд у своїй постанові 31 травня 2023 року звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги щодо не доведення позивачами їх фактичного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Однак, позивачами так і не було подано до суду апеляційної інстанції жодних доказів їх фактичного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ). Так само, як не було подано до суду жодних пояснень стосовно того, коли саме і в який спосіб спірна квартира вибула з їхнього володіння і чому саме з приводу оформлення своїх спадкових прав на спірну квартиру вони звернулися до нотаріуса лише у жовтні 2019 року. В той же час, за цей період спірна квартира неодноразово була об`єктом відчуження, що знаходило своє відображення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Як вже зазначалося вище, як суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, так і представник позивачів в ході нового апеляційного розгляду справи, визнали, що відповідачка ОСОБА_1 є добросовісним набувачем спірної квартири по відплатному договору.

Добросовісна особа, яка придбала нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. За відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

Можливість витребування майна з володіння особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна.

За вищенаведених обставин в їх сукупності колегія суддів приходить до висновку про добросовісність поведінки відповідачки ОСОБА_1 щодо набуття спірної квартири, оскільки докази про протилежне відсутні. Також колегія суддів враховує, що спірну квартиру відповідачка набула за відплатним договором, при укладенні якого користувалася визнаними державою у встановленому порядку відомостями щодо належності майна особі, у якої майно придбане; договір нотаріально посвідчений.

Крім цього, в ході нового апеляційного розгляду справи було встановлено, що у спірній квартирі станом на час звернення до суду з даним позовом також була зареєстрованою (з 08.07.2019 року) і малолітня донька відповідачки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . А станом на час ухвалення судом оскаржуваного рішення у спірній квартирі також була зареєстрованою (з 30.10.2020 року) і друга малолітня донька відповідачки ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (том 3, а.с. 195-198). Таким чином оскаржуване рішення в частині задоволення позовної вимоги про витребування у відповідачки спірної квартири безпосередньо стосується прав та законних інтересів малолітніх дітей, які зареєстровані у спірній квартирі, однак орган опіки та піклування до участі у розгляді даної справи не залучався, хоча (у відповідності до частини 4 статті 19 Сімейного кодексу України) участь останнього у справах такої категорії є обов`язковою.

Відтак, витребування спірної квартири від відповідачки ОСОБА_1 не забезпечить справедливого балансу між захистом прав позивачів та врахування прав відповідачки та її малолітніх дітей, дотримання засад верховенства права та розумності, що має бути забезпеченим у демократичному суспільстві.

З урахуванням всіх вищенаведених обставин в їх сукупності колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції в оскарженій частині.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.2, 376 ч.1 п.п. 1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , представника ОСОБА_1 , задовольнити.

Рішення Шевченківського районногосуду міста Львова від 08 червня 2021 року в частинах:

-витребування у ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1416010512242;

-визнання за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 права власності на частки у квартирі АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-вирішення питання розподілу судових витрат,

- скасувати і в цих частинах ухвалити нову постанову.

Відмовити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог про витребування у ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1416010512242, та визнанні за ними права власності на частки у цій квартирі в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Техноком» на користь ОСОБА_3 384 грн. 20 коп. сплаченого судового збору за подання позовної заяви.

З урахуванням вищенаведеного перший абзац резолютивної частини рішення Шевченківського районногосуду міста Львова від 08 червня 2021 року викласти у наступній редакції:

«Позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Техноком» задовольнити частково».

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повну постанову складено 25 грудня 2023 року.

Головуючий: Цяцяк Р.П.

Судді: Ванівський О.М.

Шеремета Н.О.