Ухвала

від 21.12.2023 по справі 569/15742/23

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Рівненський апеляційний суд

У Х В А Л А

Іменем України

21 грудня 2023 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі:

судді-доповідача ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

підозрюваного ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівне в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 14 грудня 2023 року про продовження щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 42023180000000028 від 01.03.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 14 грудня 2023 року задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах СВ УСБУ в Рівненській області ОСОБА_8 та продовжено щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб до 11 лютого 2024 року. Також залишено визначену раніше заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 214720 грн. В разі внесення застави покладено на підозрюваного обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

Не погодившись з рішенням місцевого суду захисник ОСОБА_7 вказує, що слідчий суддя формально прийшов до переконання про продовження існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, не надавши належну оцінку долученим матеріалам як з боку сторони обвинувачення, так і з боку сторони захисту. Зазначає, що з моменту свого затримання ОСОБА_6 ніколи не оспорював обґрунтованість пред`явленої йому підозри, під відеозапис надав викривальні показання, позаяк не заперечує свою причетність до інкримінованого кримінального правопорушення. Також вказав, що грошові кошти в сумі 4000 дол. США передав особі на ім`я ОСОБА_9 , який, в свою чергу, під час допиту підтвердив, що отримав від ОСОБА_6 дані кошти та передав іншій особі, що на думку захисника, свідчить про відсутність ризику знищення речей чи документів, а також впливу на свідків та інших осіб. Звертає увагу колегії суддів на те, що слідчий суддя не надав належної оцінки можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, проігнорував доводи сторони захисту в ході розгляду клопотання, а також долучені письмові заперечення.

Наголошує, що ОСОБА_6 одружений, має на утриманні дружину інваліда ІІІ групи, яка на теперішній час потребує оперативного втручання, рідного брата дружини інваліда І групи з дитинства, офіційно не працевлаштований, тому, на його думку, складна життєва ситуація, яка обумовлена даними обставинами, ймовірно й послугувала мотивом можливого вчинення інкримінованих підозрюваному дій.

Просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою обрати щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 з покладенням на нього відповідних обов`язків, або, якщо колегія суддів прийде до переконання про необхідність продовження підозрюваному строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вирішити питання про зменшення раніше визначеного розміру застави.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника на підтримання апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечив проти її задоволення, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Частиною 1 ст.131 КПК України передбачено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосуванням більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного і його поведінки.

Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_6 інкримінується те, що під час дії спеціальних правил перетину кордону в умовах воєнного стану військовозобов`язаними особами, він, діючи із прямим умислом, з корисливих мотивів, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але до 19.08.2023 року вступив у якості виконавця із невстановленими на даний час особами у злочинну змову, направлену на отримання прибутку за незаконне переправлення осіб чоловічої статі призовного віку через державний кордон України шляхом виготовлення та надання підроблених документів, які дають підстави для виїзду за межі території України. Відповідно до відведеної йому ролі виконавця, в порушення нормативно-правових актів, він реалізуючи попередні домовленості, 25.08.2023 року близько 08 год. 05 хв., перебуваючи по вул. Генуезька, буд. 36, у м. Одеса, передав ОСОБА_10 документи, що дають підстави перетнути державний кордон України в напрямку Республіки Молдова, зокрема, які підтверджують, що ОСОБА_10 заброньований на період мобілізації та на воєнний час за підприємством, що здійснює зовнішньо-економічну діяльність та відряджений з 25.08.2023 року по 09.09.2023 року до Республіки Молдова з робочим візитом та висловив вимогу щодо необхідності передачі йому решти суми. Після чого, ОСОБА_6 проінструктував ОСОБА_10 щодо правил перетину державного кордону та отримав від нього кошти в розмірі 2000 доларів США (що станом на 25.08.2023 згідно офіційного курсу НБУ становить 73 137,2 грн.) в якості плати за виготовлення та надання підроблених документів, які дають підстави виїхати за межі території України військовозобов`язаним особам.

25 серпня 2023 року ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.

Вимогами ст.177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченимпокладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Апеляційний суд вважає, що рішення про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою постановлене слідчим суддею з дотриманням вимог зазначених статей.

Так, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про існування обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення, що підтверджується доказами, зібраними органом досудового розслідування, а саме: протоколом затримання ОСОБА_6 від 25.08.2023 року, протоколом огляду місця події від 25.08.2023 року, протоколом обшуку від 25.08.2023 року, протоколом обшуку від 06.09.2023 року, протоколами допитів свідків ОСОБА_11 від 15.08.2023 року, ОСОБА_12 від 21.08.2023 року та 25.08.2023 року, ОСОБА_10 від 26.08.2023 року, ОСОБА_13 від 06.09.2023 року, ОСОБА_14 від 06.09.2023 року, ОСОБА_15 від 06.09.2023 року, ОСОБА_16 від 09.11.2023 року, листом Мінекономіки № 2701-10/47692-05 від 06.09.2023 року, протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, висновками експертів №СЕ-19/118/23/9703-ВЗ від 20.10.20923 року, №СЕ-19/118-23/9704-ПЧ від 26.09.2023 року, протоколами тимчасового доступу від 16.11.2023 року та 21.11.2023 року.

Крім того, в апеляційній скарзі захисник наголосив, що з моменту затримання підозрюваний не оспорював обґрунтованість пред`явленої йому підозри та надає викривальні показання.

Ризик переховуватись від органів досудового розслідування та суду, на переконання колегії суддів, також був належним чином оцінений місцевим судом, з огляду на те, що у разі доведення винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину, останньому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років з конфіскацією майна, а в умовах воєнного стану, який на теперішній час діє в Україні, ризик втечі лише збільшується. І хоч тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Разом з тим він є уродженцем Республіки Молдова, протягом останніх 15 років проживає на території м. Одеса, яке межує із територією вказаної держави, до затримання не мав офіційного місця роботи та офіційного джерела доходу, тому може вдатись до переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Під час апеляційного розгляду прокурор вказав, що на даний час планується затримання та вручення повідомлення про підозру іншим учасникам інкримінованого правопорушення, а обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу, не пов`язаного з позбавленням волі ймовірно дасть можливість останньому комунікувати з цими особами та порадами чи вказівками сприяти їм у переховуванні, чи виробити з ними спільну позицію з метою заплутування досудового розслідування альтернативними версіями.

Посилання захисника про те, що ОСОБА_6 одружений, має дружину інваліда ІІІ групи та на його утриманні перебуває її брат інвалід І групи з дитинства, відсутність судимостей беруться до уваги, однак жодним чином не спростовують і не зменшують існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, не можуть бути підставою для скасування ухвали суду та обрання підозрюваному запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою. До того ж, встановлені обставини існували і на час вчинення інкримінованих дій, а тому, на переконання суду, вони не здатні на даний час запобігти встановленим ризикам.

Вимоги захисника щодо зменшення розміру застави колегія суддів вважає безпідставними, оскільки застава була визначена відповідно до вимог ч.5 ст.182 КПК України з урахуванням тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, а саме тяжкого злочину, пов`язаного з організацією незаконного переправлення осіб через державний кордон України під час дії правового режиму воєнного стану, а тому відсутні підстави для зменшення розміру застави.

Так, колегія апеляційного суду вважає, що застава в розмірі 80прожиткових мінімумівдля працездатнихосібта визначені обов`язки у разі її внесення не є непомірною з урахуванням всіх обставин справи, захищеного законного інтересу, тяжкості злочину, що інкримінуються ОСОБА_6 , і саме такий розмір застави здатний забезпечити стимулюючий ефект цього запобіжного заходу, належну процесуальну поведінку підозрюваного під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання ним обов`язків (вказаний висновок відповідає позиції Європейського суду з прав людини, викладеному у рішенні по справі «Мангурас проти Іспанії»).

Всі інші питання, фактичні обставини кримінального провадження, питання винуватості чи не винуватості в скоєні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Крім того, сторона захисту не позбавлена права в подальшому знову звернутися з клопотанням про зміну запобіжного заходу.

Таким чином, під час розгляду клопотання слідчого з`ясовані всі обставини, які мають значення для вирішення питання про продовження підозрюваному запобіжного заходу, які були оцінені в сукупності та стали підставою для прийняття законного судового рішення, тому апеляційний судне вбачаєпідстав дляскасування ухвалисуду першоїінстанції,а відтак і для задоволення апеляційної скарги захисника.

Керуючись ст.ст.405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 14 грудня 2023 року про продовження щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №42023180000000028 від 01.03.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 без задоволення.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3