Постанова

від 14.12.2023 по справі 922/1084/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2023 року м. Харків Справа № 922/1084/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О. , суддя Пуль О.А.

за участю секретаря Андерс О.К.

за участю представників:

позивача - Алфімова О.В., ордер серії АО від 04.01.2022 № 1077764 (в режимі відео конференції поза межами приміщення суду);

відповідача Кутової К.О., ордер серії ВІ від 12.12.2023 № 1185053

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Імест плюс" (вх. № 2178 Х/2-5) на рішення Господарського суду Харківської області від 05.09.2023 (ухвалене у приміщенні господарського суду Харківської області суддею Сусловою В.В., повний текст складено 15.09.2023) у справі № 922/1084/22

за позовом -Товариства з обмеженою відповідальністю "Імест плюс", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промспеціндустріал" , м. Харків

про стягнення 1150463,68 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Імест плюс" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промспеціндустріал" про стягнення упущеної вигоди в розмірі 451175,06 грн та пені в розмірі 699288,62 грн, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки від 19.02.21 № 19/02-1.

В обґрунтування позовних вимог в частині стягнення пені Товариство з обмеженою відповідальністю "Імест плюс" послалось на невиконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки від 19.02.21 № 19/02-1 в частині здійснення 100% передплати за товар, який підлягає поставці, за що п. 7.2 Договору встановлена відповідальність у вигляді пені.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.11.2022, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.02.2023, позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промспеціндустріал" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імест плюс" пеню в сумі 675054,24 грн та судовий збір у сумі 10125,82 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.05.2023 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Промспеціндустріал задоволено частково. Рішення Господарського суду Харківської області від 21.11.2022 в частині стягнення пені та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.02.2023 у справі №922/1084/22 скасовано, а справу №922/1084/22 в скасованій частині передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.09.2023 у справі № 922/1084/22 в задоволенні позову в частині стягнення пені відмовлено.

Рішення обґрунтовано недоведеністю позивачем настання у відповідача обов`язку із здійснення попередньої оплати товару, за невиконання якого нараховано до стягнення спірну суму пені, з огляду на те, що зі змісту Договору вбачається, що здійсненню попередньої оплати має передувати виставлення позивачем відповідного рахунку, в той час як виставленню рахунку має передувати замовлення на поставку товару, оскільки за відсутності замовлення відсутні підстави здійснювати поставку товару, а отже і підстави здійснювати її оплату, в той час як матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем попереднього замовлення товару за Договором, що виключає правомірність виставлення рахунку на оплату та обов`язок покупця (відповідача) його оплатити. Також суд зазначив і про відсутність доказів направлення позивачем відповідачу рахунку на попередню оплату товару.

Позивач подав на рішення господарського суду Харківської області від 05.09.2023 у справі № 922/1084/22 до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на нез`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні виоги в частині стягнення пені задовольнити.

В обгрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно не було прийнято до уваги докази виконання позивачем своїх зобов`язань, які відповідно до умов Догвоору передують виконанню відповідачем свого зустрічного обов`язку зі здійснення попередньої оплати, а саме надісланий на погоджену сторонами в Договорі адресу листування лист від 01.11.2021 за вих. № 01/11-1, яким позивач повідомив відповідача про доставку товару до місця призначення склад постачальника за адресою: м. Київ, вул. Добрий шлях, 5 а також про необхідність вчинення дій з отримання товару покупцем і здійснення протягом 5-ти днів оплати товару відповідно до п. 3.2. Договору на підставі рахунку від 01.11.21 № 2852 на суму 7414829,90 грн., який було долучено до цього листа.

Також позивач зазначив про ненадання судом оцінки таким доказам надсилання на юридичну та фактичну адресу відповідача рахунку на оплату товару разом з листом про готовність товару до відвантаження наявні у матеріалах справи описи вкладення у цінний лист № № 0304010745208, 0304010745518 та службові чеки (накладні)АТ «Укрпошта» до листів з номерами :0405351529148, 0405351452145, 0405351594969, 0405351529130, а також паперовим копіям електронних доказів відмови відповідача від отримання вказаних поштових відправлень у вигляді зроблених адвокатом позивача Алфімовим О.В. з месенджера «VIBER» на власному мобільному телефоні скріншотів.

Крім цього позивач зазначає про відсутність в тексті Договору будь-яких посилань на порядок подання та погодження замовлення на поставку товару, що, на його думку, підтверджує здійснення відповідачем замовлення в усній формі, враховуючи, що підтвердженням прийняття такого замовлення до виконання є в даному випадку здійснення позивачем дій на виконання умов певної домовленості, зокрема, шляхом виготовлення обумовленого Договором товару та безпосередньо здійснення поставки товару у погоджене місце та строк, тобто виконання позивачем умов п. 5.2. Договору щодо здійснення поставки товару зі складу постачальника.

Крім цього позивач у скарзі зазначив те, що його представник - адвокат Алфімов О.В., як фізична особа зареєстрований та постійно проживає в м. Києві, адресою робочого місця адвоката є: м. Київ, вул. Дмитрівська, 71,офіс 211, але враховуючи введення в Україні воєнного стану, у зв`язку із погіршенням безпечної ситуації в м. Києві, регулярними обстрілами міста, з січня 2023 року вказаний представник для забезпечення безпеки своєї родини вимушений був залишити м. Київ та переїхати тимчасово проживати до Закарпатської області, а тому у нього був обмежений доступ до свого робочого місця та відповідно до матеріалів своїх справ, але нещодавно повернувшись до свого робочого місця він віднайшов додаткові докази - фіскальні чеки, які в сукупності з описами вкладення до цінного листа та службовими чеками підтверджують факт надання поштових послуг з відправлення відповідачу листа від 01.11.2021 за вих. № 01/11-1 з повідомленням про поставку товару до визначеного Договором місця призначення - склад постачальника за адресою:м. Київ, вул. Добрий шлях,5А, необхідність вчинення дій щодо отримання товару покупцем та сплати доданого до цього листа рахунку від 01.11.2021 № 2852 на суму 7414829,90 грн., а також претензій від 08.02.2022 за № № 0802/22-1, 0802/22-2, 0802/22-3, 0802/22-4 з вимогами сплатити грошові кошти за замовлений та виготовлений для покупця товар в розмірі 7414829,90 грн. згідно з рахунком.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2023 для розгляду справи № 922/1084/22 сформовано склад колегії суддів: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Імест плюс" (вх. № 2178 Х/2-5) на рішення господарського суду Харківської області від 05.09.2023 у справі № 922/1084/22 та призначено її до розгляду в судове засідання з повідомленням сторін на 14.12.2023 об 11:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 104 .

20.11.2023 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 14308), згідно з яким він просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

23.11.2023 від позивача надійшло клопотання (вх. № 14502 від 23.11.2023), в якому він просить визнати винятковим випадком неподання суду першої інстанції оригіналів фіскальних чеків АТ «Укрпошта» № № 0405351452145,0405351529130, 0405351529148, та просить долучити до матеріалів справи вказані додаткові докази, подані ним разом з апеляційною скаргою.

В обґрунтування причин неподання вказаних доказів з причин, що об`єктивно від нього не залежали, позивач послався на те, що його представник - адвокат Алфімов О.В., як фізична особа зареєстрований та постійно проживає в м. Києві, адресою робочого місця адвоката є:м. Київ, вул. Дмитрівська, 71,офіс 211, але враховуючи введення в Україні воєнного стану, у зв`язку із погіршенням безпечної ситуації в м. Києві, регулярними обстрілами міста, з січня 2023 року вказаний представник для забезпечення безпеки своєї родини вимушений був залишити м. Київ та переїхати тимчасово проживати до Закарпатської області, а тому у нього був обмежений доступ до свого робочого місця та відповідно до матеріалів своїх справ, але нещодавно повернувшись до свого робочого місця він віднайшов вказані додаткові докази, які в сукупності з описами вкладення до цінного листа та службовими чеками підтверджують факт надання поштових послуг з відправленням відповідачу листа від 01.11.2021 за вих. № 01/11-1 з повідомленням про поставку товару до визначеного Договором місця призначення-склад постачальника за адресою:м. Київ, вул. Добрий шлях,5А, необхідність вчинення дій щодо отримання товару покупцем та сплати доданого до цього листа рахунку від 01.11.2021 № 2852 на суму 7414829,90 грн., а також претензій від 08.02.2022 за № № 0802/22-1, 0802/22-2, 0802/22-3, 0802/22-4 з вимогами сплатити грошові кошти за замовлений та виготовлений для покупця товар в розмірі 7414829,90 грн .згідно з рахунком.

Колегія суддів відмовляє в задоволенні вказаного клопотання з огляду на наступне.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Позивач, всупереч наведеним положенням, не довів неможливості подання ним вищенаведених додаткових доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, з урахуванням наступного.

Як правомірно зазначив відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, заперечуючі проти наведених в ній доводів, які продубльовано у зазначеному клопотанні про долучення додаткових доказів, у матеріалах справи відсутні докази того, що офіс в м. Києві є єдиним робочим місцем його представника - адвоката Алфімова О.В., з урахуванням того, що за даними Єдиного державного реєстру адвокатів України адвокат Алфімов О.В. зареєстрований в раді адвокатів Закарпатської області, що свідчить про наявність у нього офісу в Закарпатській області, як обов`язкової умови закріплення адвоката в певній Раді адвокатів, де також можуть зберігатись матеріали його справ.

При цьому позивачем не надано доказів переїзду зазначеного представника з міста Києва, в тому числі довідки внутрішньо переміщеної особи, постановки на облік до відповідного військомату та ін., в той час як відповідачем до відзиву на позов надано низку доказів, а саме роздруківок з офіційного сайту Судової влади України щодо особистої участі адвоката Алфімова О.В. в судових засіданнях в судах в м. Києві у період з 24.10.2022 по 28.08.2023.

Крім цього, позов у даній справі подано 19.07.2022, провадження відкрито 25.07.2022, тобто більш ніж за півтора роки до моменту, з якого за твердженням позивача його представник вимушений був залишити місцезнаходження його офісу в м. Києві; попередній розгляд справи в суді першої інстанції тривав до 22.11.2022, апеляційний розгляд - з 28.12.2022 по 08.02.2023, а її касаційний розгляд з 23.03.2023 по 18.05.2023, після чого її було направлено на новий розгляд, який в суді першої інстанції тривав з 14.06.2023 по 05.09.2023.

Разом з цим, відповідно до вимог ч.ч. 1,2, 4 ст.80, п. 5 ч. 3 ст. 162, ч. 2 ст.164 Господарського процесцуального кодексу України позивач мав подати відповідні докази на підтвердження обставин, на які він послався в позовній заяві разом із позовною заявою, а в разі наявності об`єктивних причин, які перешкоджають поданню доказів в зазначений строк письмово повідомити про це суд, зазначивши, який доказ не може бути подано у встановлений строк та надати докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаних доказів.

В матеріалах справи відсутні докази вчинення позивачем вказаних дій щодо повідомлення суду про об`єктивну неможливість надати вищезазанчені фіскальні чеки.

При цьому позивачем не доведено та взагалі не наведено наявність обставин, які об`єктивно перешкоджали наданню ним до суду відповідних доказів протягом такого тривалого періоду часу розгляду справи, і виникнення лише нещодавно можливості їх надання, зокрема, обставин, які саме з незалежних від нього причин виключали обізнаність його представника про існування зазначених фіскальних чеків, враховуючи, що позивач в своєму клопотанні сам стверджує, що вказані докази знаходились в офісі його представника та були знайдені останнім лише нещодавно.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, а представник відповідача проти її задоволення заперечив.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, зважаючи на таке.

19.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Імест-Плюс" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промспеціндустріал" (далі - покупець) укладено договір поставки №19/02-1 (далі - договір), за умовами п.1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та оплатити його вартість у порядку і за умовами, передбаченими цим договором.

Предметом поставки є спеціалізований автомобіль ФПВ-А42РК (Комбінований автомобіль для прочистки каналізаційних систем) на шасі Renault (4x2) та відеоінспекційна камера RAUSCH, модель - Delta pro, для обстеження каналізаційних комунікацій без мікрофона (далі - товар або спеціалізований автомобіль) (п.1.1 договору).

Згідно з п.3.1 Договору його ціна становить 7 414 829,90грн., у тому числі ПДВ.

Покупець зобов`язується попередньо оплатити поставлений товар за ціною, обумовленою цим договором (п.2.2 договору).

Пунктом 3.2 Договору сторони погодили, що розрахунки за цим договором здійснюються у національній валюті України, в порядку 100% передплати за поставлений товар. Покупець здійснює оплату за товар на підставі рахунку, наданого постачальником.

Відповідно до п.п.5.2, 5.3 Договору товар за даним Договором поставляється на умовах DDP (Інкотермс - 2010). Товар повинен бути поставлений у повному обсязі до 31.12.2021 за умови 100% передплати за товар. Поставка товару відбувається зі складу постачальника.

Право власності на поставлений товар переходить до покупця після підписання видаткової накладної постачальником та акту прийому-передачі (п.5.4 Договору).

При порушенні строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення за кожен день прострочення (пункт 7.2 Договору).

Кожна із сторін звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов`язків за Договором, якщо вона доведе, що порушення Договору викликане обставинами нездоланної сили, факт настання яких повинен бути підтверджений актом відповідних державних органів, розташованих за місцем перебування однієї із сторін Договору, що посилається на обставини нездоланної сили (пункт 9.1 Договору).

Сторона, для якої виникла неможливість належного виконання зобов`язання, зобов`язана негайно сповістити іншу сторону про настання, передбачуваний термін дії і припинення обставин нездоланної сили і несе ризик збитків, що стали наслідком неповідомлення чи несвоєчасності такого повідомлення (пункт 9.2 Договору).

Згідно з п.п.11.1, 11.3 Договору останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками. Строк дії цього договору починається з моменту, визначеного в п.11.1 цього договору, і закінчується 31.12.2021. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання обов`язків по всіх пунктах договору і додатків до нього та відповідальності за порушення договору, яке мало місце під час дії цього Договору.

Як зазначає Товариство з обмеженою відповідальністю "Імест-Плюс", у межах здійснення господарської діяльності та поставки передбаченого договором №19/02-1 від 19.02.2021 спеціалізованого автомобіля позивач мав взаємовідносини з підприємством, яке займається виробництвом спеціальних та спеціалізованих автомобілів ФПВ, а саме з Приватним акціонерним товариством "Нафтоавтоматика".

Так, 04.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Імест-Плюс" (покупець) та Приватним акціонерним товариством "Нафтоавтоматика" (постачальник) укладено договір поставки №04/01-1, за умовами п.1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та оплатити його вартість у порядку та за умовами, визначеними цим договором. Предметом поставки є спеціалізований автомобіль ФПВ-А42РК (Комбінований автомобіль для прочистки каналізаційних систем) на шасі Renault (4x2).

Інша складова предмету поставки за договором №19/02-1 від 19.02.2021 - відеоінспекційна камера RAUSCH, модель - Delta pro, була придбана позивачем у компанії Rausch GmbH (Німеччина). Відповідна декларація форми МД 2 міститься в матеріалах справи.

Листом вих.№01/11-1 від 01.11.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Імест-Плюс" повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Промспеціндустріал" про поставку товару до місця призначення - склад постачальника за адресою: м. Київ, вул. Добрий шлях, 5А, та необхідність вчинення дій щодо отримання товару покупцем. Крім того, позивач просив протягом п`яти календарних днів здійснити оплату товару відповідно до п.3.2 договору на підставі рахунку №2852 від 01.11.2021 на суму 7 414 829,90грн., який був долучений до названого листа.

Як вказує позивач, вищевказаний лист разом із рахунком на оплату було направлено на юридичну та фактичну адреси відповідача (станом на 01.11.2021 юридичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю "Промспеціндустріал" була: вул. Запорізьке шосе, 40, кв.350, м. Дніпро). Однак відповідач жодним чином на вказаний лист не відреагував, оплату товару не здійснив.

Також позивач вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Імест-Плюс" зверталося до керівника та засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Промспеціндустріал" з претензіями за вих.№0802/22-1 від 08.02.2022, №0802/22-2 від 08.02.2022, №0802/22-3 від 08.02.2022, №0802/22-4 від 08.02.2022, за змістом яких з метою досудового врегулювання спору вимагав сплатити грошові кошти за замовлений та виготовлений для покупця товар у розмірі 7 414 829,90 грн. у семиденний термін. Зазначені претензії залишені без відповіді та задоволення.

Згідно з твердженнями позивача, внаслідок порушення відповідачем умов договору поставки №19/02-1 від 19.02.2021, а саме невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої 100% оплати товару, позивач зазнав збитків у вигляді упущеної вигоди. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Імест-Плюс", посилаючись на порушення відповідачем строків попередньої оплати товару,на підставі п.7.2 Договору нарахував до стягнення пеню в розмірі 699 228,62 грн.

Зважаючи на вказане, позивач звернувся до суду з відповідним позовом, в якому просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промспеціндустріал" упущену вигоду в розмірі 451 175,06 грн та пеню в розмірі 699 288,62 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.11.2022, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.02.2023, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Імест-Плюс" було задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промспеціндустріал" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імест- Плюс" пеню в сумі 675 054,24 грн та судовий збір у сумі 10 125,82 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.05.2023 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Промспеціндустріал задоволено частково. Рішення Господарського суду Харківської області від 21.11.2022 в частині стягнення пені, та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.02.2023 у справі №922/1084/22 скасовано, а справу №922/1084/22 в скасованій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, з наступних мотивів.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Згідно зі статтею 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 174 Господарського кодексу України серед підстав виникнення господарських зобов`язань передбачено господарські договори.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов`язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов`язку щодо першої сторони.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною другою цієї статті передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 689 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Отже, двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов`язаний здійснити оплату.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як зазначено вище, предметом даного розгляду є позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені, нарахованої позивачем на підставі п. 7.2. Договору за порушення відповідачем грошового зобов`язання із здійснення передплати за товар, поставка якого становить предмет Договору.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша та друга статті 217 ГК України).

За частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 Господарського кодексу України ),

Статтею 218 Господарського кодексу Украъни передбачено, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

З огляду на наведене, для вирішення питання щодо наявності підстав застосування до відповідача відповідальності у вигляді нарахованої позивачем до стягнення пені, необхідно встановити наявність чи відсутність порушення ним обов`язку з попередньої оплати товару, здійснення поставки якого входить до предмету Договору, зокрема питання щодо того, чи настав у нього вказаний обов`язок за умовами Договору.

Так, частинами 1, 2 статті 538 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

За змістом цієї статті зустрічність виконання зобов`язання полягає у виконанні однією стороною взаємного обов`язку, тобто такого обов`язку, виконання якого відповідно до умов договору обумовлене виконанням свого обов`язку другою стороною.При цьому визначеність договором обумовленості зустрічного виконання може випливати зі змісту договору в цілому, із закону чи із суті зобов`язання.Разом з цим одночасність зустрічного виконання означає не одномоментність, а послідовність виконання у максимально стислий розумний строк після здійснення (початку здійснення) іншою стороною виконання, яким зустрічне виконання зумовлене.Таким чином зустрічне виконання слід розуміти як виконання наступне, таке, що слідує за здійсненням іншою стороною передуючого виконання,тобто за виконанням іншою стороною обов`язку, виконанням якого обумовлене зустрічне виконання.

Виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.

Як зазначено вище, за умовами спірного Договору (п.п. 1.2.,3.2.) сторони погодили поставку товару на умовах 100% попередньої оплати.У подальшому, тобто після 100% передплати за товар, за домовленостями сторін поставка товару мала відбутися шляхом передачі товару на складі постачальника.

Відповідно, обов`язок продавця поставити товар за своєю суттю є зустрічним по відношенню до обов`язку зі здійснення покупцем попередньої оплати.

В той же час, як зазначено вище, умовами договору визначено базис поставки -DDP, склад постачальника, який відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС (редакція 2020 року) передбачає обов`язок продавця здійснити постачання товару, який пройшов митне очищення для імпорту покупцю, без розвантаження, в обумовлене сторонами місце призначення-склад постачальника , в той час як відповідно до положень статті 664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Тобто обов`язок продавця з поставки в данному випадку полягає у наданні товару, який знаходиться на його складі, у розпорядження покупця шляхом підготовки товару для передання покупцеві у вказаному місці та належного інформування останнього про це.

З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що позивач в апеляційній скарзі безпідставно посилається на вказаний обов`язок, який віднесено до дій постачальника з постачання товару шляхом надання його в розпорядження покупцеві, як такий, що передує обов`язку із здійснення попередньої оплати.

Водночас, як правомірно зазначив суд першої інстанції, відповідно до умов п. 3.2. Договору, покупець здійснює оплату за товар на підставі рахунку наданого постачальником, а тому надання постачальником рахунку відповідно до умов договору є передумовою для здійснення покупцем зустрічного виконання з попередньої оплати.

Разом з цим, пунктом 5.1. Договору передбачено, що поставка товару здійснюється за попереднім замовленням покупця.

Направляючи дану справу на новий розгляд , Верховний Суд у постанові від 18.05.2023 зазначив, зокрема, те, що оскільки спірний Договір поставки має двосторонній характер, тобто певні обов`язки покладаються як на одну, так і на іншу сторону, і у такому зобов`язанні кожна зі сторін одночасно є боржником та кредитором, господарським судам, ураховуючи специфіку зустрічного виконання зобов`язання, де виконання свого обов`язку однією із сторін обумовлюється виконанням другою стороною свого обов`язку, необхідно встановити алгоритм дій як покупця, так і продавця у спірних правовідносинах, ураховуючи умови Договору, а саме:

- чи має місце у спірних правовідносинах попереднє замовлення покупцем товару;

- якщо так, то чи має це передувати виставленню рахунку на оплату товару продавцем;

- чи є дії позивача (з виставлення рахунку, поставки товару) послідовними та такими, що у повній мірі відповідають умовам Договору, ураховуючи приписи пунктів 5.1, 5.2 Договору.

Без встановлення відповідних обставин справи висновки судів щодо підставності дій позивача з пред`явлення/направлення рахунку на оплату відповідачу є передчасними та необґрунтованими.

Крім того Верховний Суд в цій постанові зазначив про те, що суди при попередньому розгляді справи виходили з того, що строк (момент) на оплату товару настав через 7 днів з дня направлення позивачем (постачальником) відповідачу (покупцю) листа про оплату товару з рахунком на оплату, в той час як ними не встановлено обставин наявності беззаперечних доказів направлення вказаного листа з рахунком відповідачу.

Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про поштовий зв`язок", в якій наведено визначення основних термінів, які вживаються в цьому законі, послуги поштового зв`язку - продукт діяльності оператора поштового зв`язку з приймання, обробки, перевезення та доставки (вручення) поштових відправлень, виконання доручень користувачів щодо поштових переказів, банківських операцій, спрямований на задоволення потреб користувачів.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про поштовий зв`язок" оператори надають користувачам послуги поштового зв`язку відповідно до законодавства України та провадять іншу підприємницьку діяльність в установленому законом порядку. Послуги поштового зв`язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв`язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості. У договорі про надання послуг поштового зв`язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов`язково зазначаються найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. Договір про надання послуги поштового зв`язку вважається укладеним після оплати користувачем вартості цієї послуги, якщо інше не передбачене відповідними договорами.

Відповідно до пункту 8 Загальної частини Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009, (далі по тексту - Правила) оператори поштового зв`язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів. До внутрішніх поштових відправлень належать зокрема листи - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю.

Згідно з пунктом 19 Загальної частини Правил внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.

Пунктом 2 Загальної частини Правил визначено, що поштове відправлення з оголошеною цінністю - реєстровані лист, бандероль, посилка, прямий контейнер, які приймаються для пересилання з оцінкою вартості вкладення, визначеною відправником; реєстрованим поштовим відправленням є поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку.

Крім того, відповідно до пункту 2 Правил розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку.

Згідно з пунктом 3.2.1.7. Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" № 211 від 12.05.2006, на прийнятий лист (бандероль) з оголошеною цінністю відправнику видається розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція), в якому, крім даних, передбачених для рекомендованих поштових відправлень, зазначається сума оголошеної цінності та сума післяплати.

Отже, наведені вище норми чинного законодавства України свідчать про те, що підтвердженням надання послуг поштового зв`язку може бути квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об`єкту поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. При цьому, опис вкладення у цінний лист без розрахункового документу не може бути належним доказом надіслання відповідних документів.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №921/311/17-г/7, від 29.01.2019 у справі 922/705/18.

Враховуючи зазначені вказівки суду касаційної інстанції, колегія суддів зазначає, що з огляду на положення пункту 5.1. Договору у продавця настає обов`язок поставити лише попередньо замовлений товар, тобто подання попереднього замовлення на товар є умовою настання відповідного обов`язку надати товар в розпорядження покупцеві, а тому, виходячи із суті зобов`язання за Договором, з урахуванням встановлених статтею 3 Цивільного кодексу України таких засад цивільного законодавства як розумність, добросовісність та справедливість, на яких відповідно до ч. 3 статті 509 цього Кодексу має ґрунтуватись зобов`язання, покупцем попередньо може бути оплачений лише замовлений ним товар, тобто товар, щодо поставки якого він у відповідності до умов Договору здійснив відповідне волевиявлення, з чого випливає, що замовлення (заявка) покупця на поставку товар має передувати виставленню рахунку продавцем на здійснення попередньої оплати.

З наведеного вбачається, що умовами для настання у покупця обов`язку з попередньої оплати визначеного предметом Договору товару, є здійснення ним попереднього замовлення відповідного товару та отримання після цього від продавця рахунку на його попередню оплату.

Разом з цим, як правомірно зазначив суд першої інстанції, в матеріалах справи відсутні докази, з яких би вбачались відомості щодо здійснення відповідачем замовлення на поставку товару, як в усній, так і в письмовій формі, в той час як відповідач заперечує здійснення ним такого замовлення.

При цьому колегія суддів зазначає, що позивач в апеляційній скарзі безпідставно посилається на те, що доказом усного замовлення відповідача на поставку товару є здійснення позивачем прийняття його до виконання шляхом повідомленя покупця про готовність надання товару в його розпорядження на складі постачальника, оскільки відповідні дії можуть свідчити лише про волевиявлення саме постачальника виконати обов`язок з поставки, а не про наявність волевиявлення покупця на здійснення замовлення товару, враховуючи при цьому, що як зазначено вище, такі дії стосуються не передуючого виконання стосовно обов`язку з попередньої оплати, а є зустрічним виконанням стосовно нього, й, відповідно до вищенаведеної послідовності дій сторін за Договором, мають здійснюватись не після подання попередньої заявки, а після попередньої оплати, якій в свою чергу передує подання такої заявки .

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність попереднього замовлення покупця на поставку товару за Договором, виключає правомірність виставлення рахунку на оплату та обов`язок покупця (відповідача) його оплатити.

До того ж, як правомірно зазначив суд першої інстанції, з врахуванням вказівок суду Касаційної інстанції у вищенаведеній постанові, позивачем також не доведено обставин, на які він послався в обгрунтування позову, щодо того, що листом вих. №01/11-1 від 01.11.2021 надіслав на юридичну та фактичну адресу Відповідача рахунок на оплату товару №2852 від 01.11.2021 на суму 7 414 829,90 грн.

Так, на підтвердження надіслання Позивачем Відповідачу рахунку Позивач надав описи вкладення до цінного листа.

Отже, позивач вважає, що строк для нарахування пені за Договором починається 02.11.2021 (наступний день після надіслання рахунку), та саме з цієї дати Позивачем здійснено нарахування пені.

В свою чергу, відповідач наполягає на тому, що вказаний вище рахунок не отримував.

Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про поштовий зв`язок", в якій наведено визначення основних термінів, які вживаються в цьому законі, послуги поштового зв`язку - продукт діяльності оператора поштового зв`язку з приймання, обробки, перевезення та доставки (вручення) поштових відправлень, виконання доручень користувачів щодо поштових переказів, банківських операцій, спрямований на задоволення потреб користувачів.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про поштовий зв`язок" оператори надають користувачам послуги поштового зв`язку відповідно до законодавства України та провадять іншу підприємницьку діяльність в установленому законом порядку. Послуги поштового зв`язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв`язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості. У договорі про надання послуг поштового зв`язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов`язково зазначаються найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. Договір про надання послуги поштового зв`язку вважається укладеним після оплати користувачем вартості цієї послуги, якщо інше не передбачене відповідними договорами.

Відповідно до пункту 8 Загальної частини Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009, (далі по тексту - Правила) оператори поштового зв`язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів. До внутрішніх поштових відправлень належать зокрема листи - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю.

Згідно з пунктом 19 Загальної частини Правил внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.

Пунктом 2 Загальної частини Правил визначено, що поштове відправлення з оголошеною цінністю - реєстровані лист, бандероль, посилка, прямий контейнер, які приймаються для пересилання з оцінкою вартості вкладення, визначеною відправником; реєстрованим поштовим відправленням є поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку.

Крім того, відповідно до пункту 2 Правил розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку.

Згідно з пунктом 3.2.1.7. Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" № 211 від 12.05.2006, на прийнятий лист (бандероль) з оголошеною цінністю відправнику видається розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція), в якому, крім даних, передбачених для рекомендованих поштових відправлень, зазначається сума оголошеної цінності та сума післяплати.

Отже, наведені вище норми чинного законодавства України свідчать про те, що підтвердженням надання послуг поштового зв`язку може бути квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об`єкту поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. При цьому, опис вкладення у цінний лист без розрахункового документу не може бути належним доказом надіслання відповідних документів.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №921/311/17-г/7, від 29.01.2019 у справі 922/705/18. Вказану позицію також підтримав Верховний Суд у цій справі.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що що описи вкладення у цінний лист, надані позивачем в підтвердження своїх доводів про направлення відповідачу рахунку на оплату, за відсутності розрахункового документу, який би підтвердив факт надання поштових послуг з відправлення відповідачу зазначеного рахунку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) не є належними доказами та не доводять надіслання відповідачу рахунку.

При цьому, як правомірно зазанчив суд першої інстанції, з інформації з розділу АТ Укрпошта відстеження поштових відправлень, вбачається, що дані про відправлення за №0304010745208 та №0304010745518 (які зазначені в описах вкладення до цінного листа оператором поштового зв`язку) на даний час відсутні та не зареєстровані в системі.

Крім того, позивачем не надано також належних доказів надіслання на адресу відповідача претензій за вих. №0802/22-1 від 08.02.2022, №0802/22-2 від 08.02.2022, №0802/22-3 від 08.02.2022, №0802/22-4 від 08.02.2022. Розрахункові документи відсутні, а з інформації з розділу АТ Укрпошта відстеження поштових відправлень, вбачається, що дані про відправлення за номерами, які зазначені в описах вкладення до цінного листа оператором поштового зв`язку, на даний час відсутні та не зареєстровані в системі.

При цьому, лист вих. №01/11-1 від 01.11.2021 на адресу м. Дніпро, вул. Ігоря Клюєва, буд. 24, оф. 9 та претензії за вих №0802/22-2 від 08.02.2022, №0802/22-3 від 08.02.2022, №0802/22- 4 від 08.02.2022 не можуть взагалі братися до уваги, оскільки адреси адресата у вказаних листах не є юридичною адресою Відповідача, а в претензії за вих №0802/22-3 від 08.02.2022 і адреса і сам адресат не є ТОВ ПРОМСПЕЦІНДУСТРІАЛ.

Колегія суддів відхиляє посилання позивача на обставини щодо відмови відповідача від отримання поштових відправлень з претензіями позивача щодо необхідності вчинення дій із отримання товару на складі постачальника та його оплати від 08.02.2022, на підтвердження, яких ним надано скріншоти з месенджера «VIBER» мобільного телефону представника, оскільки як зазначено вище, відповідно до встановленої умовами договору послідовності дій сторін, умовами для настання у покупця обов`язку з попередньої оплати товару, є здійснення ним попереднього замовлення відповідного товару та отримання після цього від продавця рахунку на його попередню оплату, що не мало місце у спірних правовідносинах, а повідомлення постачальником покупця про готовність товару до передання на складі постачальника стосується вже обов`язку постачальника з постачання товару, який є зустрічним стосовно обов`язку покупця із здійснення попередньої оплати, а тому відповідні обставини не мають значення для вирішення спору.

Отже, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені.

Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін як прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а апеляційна скарга залишенню без задоволення.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, статтею 269, пунктом 1 статті 275, статтею 276, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача-Товариства з обмеженою відповідальністю "Імест плюс" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 05.09.2023 у справі № 922/1084/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.Порядок і строк її оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 25.12.2023

Головуючий суддя І.В. Тарасова

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль