Рішення

від 07.12.2023 по справі 476/467/19

ЄЛАНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 476/467/19

Провадження № 2/476/5/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.12.2023 року с.м.т. Єланець

Єланецький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Чернякової Н.В.

за участю секретаря Козаченко Л.М.

представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представників співвідповідача ОСОБА_4 , ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Калинівської сільської об`єднаної територіальної громади, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , Єланецької селищної ради Миколаївської області, третя особа без самостійних вимог - ОСОБА_9 , про визнання права постійного користування на земельну ділянку у порядку спадкування за законом

В С Т А Н О В И В :

30.05.2019 року ОСОБА_6 звернувся в суд з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання права постійного користування земельною ділянкою у порядку спадкування за законом.

Свої вимоги мотивує тим, що він являється спадкоємцем за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 , яка була його матір`ю. Після її смерті до складу спадщини ввійшло право постійного користування земельною ділянкою площею 40,7 га для ведення селянського (фермерського) господарства, яка розташована на території Маложенівської сільської ради відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії МК № 690 від 07.04.1997 року. Отримати свідоцтво про право на спадщину на вказану земельну ділянку у нотаріуса він не має можливості, оскільки відділ Держземагенства в Єланецькому районі Миколаївської області відмовляє йому у видачі відповідних документів на земельну ділянку.

Посилаючись на положення ст. ст. 1218, 1225 ЦК України, ст. 141 ЗК України, ст. 11 ЗУ «Про особисте селянське господарство» просив визнати за ним право постійного користування земельною ділянкою площею 40,7 га для ведення селянського (фермерського) господарства, яка розташована на території Маложенівської сільської ради, що належала померлій ОСОБА_10 на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії МК № 690 від 07.04.1997 року в порядку спадкування за законом.

Ухвалою від 07.06.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

16.09.2019 року ухвалою Єланецького районного суду Миколаївської області залучено доучасті вцивільній справіу якостіспіввідповідача Калинівськусільську об`єднанутериторіальну громаду(с.Калинівка,вул.Першотравнева,1Єланецького районуМиколаївської області);в якостітретьої особибез самостійнихвимог ОСОБА_9 ( АДРЕСА_1 ).Витребувано відКалинівської сільськоїоб`єднаноїтериторіальної громадиінформацію проналежність земельноїділянки площею40,7га,що розташованана територіїМаложенівської сільськоїради,та належалана правіпостійного користування ОСОБА_10 напідставі державногоакту направо постійногокористування землеюсерії МК№690від 07.04.1997року,до земелькомунальної власностівідповідної територіальноїгромади тавід Єланецькоїдержавної нотаріальноїконтори належнимчином посвідченуспадкову справущодо спадковогомайна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 ,та інформаціюпро колоспадкоємців,які прийнялиспадщину,наявності заповітів,прав осібна обов`язковучастку успадщині.

18.12.2019 року ухвалою Єланецького районного суду Миколаївської області залучено до участі в цивільній справі у якості співвідповідачів ОСОБА_7 ( АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_8 ( АДРЕСА_2 ). Витребувано від Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області: правоустановчі документи, які підтверджують його право на спірну земельну ділянку площею 40,7 га, призначену для ведення селянського (фермерського) господарства на території Маложенівської сільської ради Єланецького району Миколаївської області, що належала на праві постійного користування ОСОБА_10 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 (крім витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно); інформацію про те, чи не втратив юридичну силу внаслідок різних причин державний акт на право постійного користування землею, виданий на ім`я ОСОБА_10 серії МК №690 від 04.04.1997 року; проект землеустрою на спірну земельну ділянку площею 40,7 га, призначену для ведення селянського (фермерського) господарства на території Маложенівської сільської ради Єланецького району Миколаївської області; документ, який підтверджує чи спростовує факт, що земельна ділянка, якою користується позивач має кадастровий номер 4823082400:01:000:0416; відомості щодо того чи входять до земельної ділянки площею 40,7 га, виділеної ОСОБА_10 на підставі державного акту на право постійного користування землею серії МК №690 від 04.04.1997 року, земельні ділянки з іншими кадастровими номерами.

21.10.2021 року ухвалою Єланецького районного суду Миколаївської області залучено до участі в цивільній справі у якості співвідповідача - Єланецьку селищну раду Миколаївської області.

21.01.2022 року ухвалою Єланецького районного суду Миколаївської області клопотання представника співвідповідача про витребуваннядоказів та визнання обов`язковою явки позивача задоволено. Витребувано від Єланецької ДПІ Головного управління ДПС у Миколаївській області інформацію про сплату податку за користування земельною ділянкою кадастровий номер 4823082400:01:000:0416, площею 39,6639 га, починаючи з 2013 року по теперішній час; чи сплачувався податок за користування земельною ділянкою кадастровий номер 4823082400:01:000:0416 ФГ " ОСОБА_11 " за вказаний період. Визнано обов`язковою явку в судове засідання позивача ОСОБА_6 для дачі особистих пояснень.

27.09.2023 року та 06.12.2023 року ухвалами Єланецькогорайонного судуМиколаївської області в задоволенні заяв позивача та представника позивача про відвід судді у цивільній справі відмовлено.

Позивач в судові засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлений про слухання справи.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд їх задовольнити.

Представники відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області просили відмовити в задоволенні позову. Начальник Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до суду направив відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що право постійного користування земельною ділянкою не дає право користувачу земельної ділянки розпоряджатися нею, а відповідно спадкоємці не мають права успадковувати її за заповітом або за законом. Земельним законодавством передбачено можливість успадкування права оренди земельної ділянки та права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), проте успадкування права постійного користування земельною ділянкою не передбачено, тому право постійного користування ОСОБА_10 припинилося у зв`язку зі смертю.

Посилаючись на викладене просив відмовити ОСОБА_6 у визнанні за ним права постійного користування земельною ділянкою площею 40,7 га, яка на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії МК № 690 від 07.04.1997 року перебувала у постійному користуванні ОСОБА_10 , у порядку спадкування за законом.

В ході розгляду справи представник Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області направив до суду додаткові пояснення в яких зазначив, що на даний час вищевказана земельна ділянка передана в комунальну власність і її розпорядником є Єланецька громада Вознесенського району Миколаївської області. А відтак, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області не здійснює розпорядження земельною ділянкою, яка на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії МК № 690 перебувала у користуванні ОСОБА_10 , отже, не є зобов`язаною особою за вимогою визнання права постійного користування на цю земельну ділянку.

Представник Калинівської сільської об`єднаної територіальної громади в судові засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлений про слухання справи.

Відповідачі ОСОБА_7 , ОСОБА_8 в судові засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлені про слухання справи.

Представники Єланецької селищної ради Миколаївської області в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні позову. До суду надали відзив на позовну заяву, в якому зазначили, що земельна ділянка кадастровий номер 4823082400:01:000:0416, площею 39,6639 га згідно наказу № 15-ОТГ від 07.12.2020 року була передана від Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до комунальної власності Єланецької селищної ради Вознесенського району Миколаївської області, а також 02.11.2021 року виконавчим комітетом Вознесенської міської ради зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку за Єланецькою селищною радою в Державному реєстрі речових прав за № 44832879. За результатами торгів вказана земельна ділянка передана в оренду ОСОБА_9 . Відповідач ОСОБА_6 використовує земельну ділянку без документів, що посвідчують право користування або оренди земельної ділянки, що є порушенням вимог ст.ст. 125, 126, п. «Б» ст. 211 ЗК України. 31.05.2019 року було проведено розрахунок шкоди за самовільне зайняття позивачем земельної ділянки в розмірі 49065,83 грн., яку на сьогоднішній день позивач добровільно не сплатив. Вважають, що позивач використовує земельну ділянку без правовстановлюючих документів, тим самим перешкоджає використанню земельної ділянки ОСОБА_9 , який має законні підстави користуватися вказаною земельною ділянкою згідно договору оренди. До того ж ОСОБА_6 перешкоджає Єланецькій селищній раді у виконанні завдань щодо наповнення бюджету, а саме не сплачує орендну плату за земельну ділянку згідно договору оренди від 13.06.2019 року. А тому вважають, що позовні вимоги ОСОБА_6 слід залишити без задоволення.

Третя особа без самостійних вимог - ОСОБА_9 , в судові засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлений про слухання справи.

Вислухавши представника позивача, представників Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, представників Єланецької селищної ради, дослідивши письмові матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, суд приходить до слідуючого висновку.

Так, відповідно до частини 1 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зокрема, частиною 1 статті 13ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в ході розгляду справи по суті, мати позивача - ОСОБА_10 на підставі рішення ІХ серії ХІІ скликання Єланецької районної ради народних депутатів Миколаївської області від 26.12.1995 року отримала право постійного користування земельною ділянкою площею 40,7 га для ведення селянського (фермерського) господарства, яка розташована на території Маложенівської сільської ради, що підтверджується копією державного акту на право постійного користування землею серії МК № 690 від 7 квітня 1997 року на підставі розпорядження держадміністрації Єланецького району Миколаївської області від 4 березня 1996 року № 89 (том І а.с. 10, 160-175).

26.04.2011 року було зареєстровано фермерське господарство «Валентина» (код ЄДРПОУ 34337018) (том ІІІ а.с. 239). Засновником і головою вказаного господарства стала ОСОБА_10 . Вказані обставини підтверджуються також випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (том ІІІ а.с. 241). Починаючи з 2011 року ФГ «Валентина» сплачувало земельний податок за період з 2011 року по 2020 рік (том ІІІ а.с. 181-185, 216-220). Фермерське господарство "Валентина" на теперішній час є діючим господарством.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 померла (том І а.с. 88).

14.09.2015 року заведено спадкову справу № 110/2015 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 . З заявами про прийняття спадщини звернулися позивач ОСОБА_6 , відповідачі ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (том І а.с. 79-98).

Як вбачається з відповіді в.о. державного нотаріуса Єланецької державної нотаріальної контори Миколаївської області від 30.06.2021 року, 14.09.2015 року до Єланецької державної нотаріальної контори Миколаївської області звернувся ОСОБА_7 із заявою про прийняття спадщини після смерті дружини ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . 14.09.2015 року державним нотаріусом заведено спадкову справу 110/2015 до майна померлої ОСОБА_10 . Встановлено, що померлій ОСОБА_10 надана земельна ділянка площею 40,7 га для ведення селянського (фермерського) господарства згідно державного акту на право постійного користування землею, виданого 07.04.1997 року Єланецькою райдержадміністрацією Єланецького району Миколаївської області. Зазначила, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належить таке право (том ІІ а.с. 180).

Із відповіді завідувача Єланецької державної нотаріальної контори Миколаївської області від 03.08.2021 року слідує, що ОСОБА_7 свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку площею 40,7 га після смерті ОСОБА_10 не видавалося.

Як слідує з відповіді Головного управління ДПС у Миколаївській області від 14.02.2022 року згідно даних інформаційних систем ДПС України платником ФГ «Валентина» в податковій звітності з фіксованого сільськогосподарського податку (2013, 2014, 2015 роки), єдиного податку четвертої групи (2016, 2017, 2019, 2020 роки), плати за землю за 2018 рік, наданій до ГУ ДПС у Миколаївській області (Єланецька ДПІ), задекларовано до оподаткування земельну ділянку площею 40,7 га без зазначення кадастрового номеру. Задекларовані до сплати податкові зобов`язання з вищезазначених податків сплачено в повному обсязі. За податкові періоди 2021 та 2022 рік податкова звітність ФГ «Валентина» відсутня (том ІІІ а.с. 134-135).

Актом комісії в складі старости Маложенівського старостинського округу, інспектора-землевпорядника, діловода від 19.09.2023 року обстежено земельну ділянку площею 39,6639 га з кадастровим номером 4823082400:01:000:0416, що знаходиться в межах Маложенівського старостинського округу № 6 Єланецької селищної ради Вознесенського району Миколаївської області та встановлено, що на протязі останніх п`яти років вказану земельну ділянку обробляє ОСОБА_6 без договору оренди. Користувач проводить обробіток ґрунту, просіви та щорічне збирання врожаю власною технікою і в результаті не сплачує жодного виду податків (том ІІІ а.с. 240).

Із інформації наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області на запит суду № 9-14-0.62-309/2-20 від 15.01.2020 року слідує, що формування земельної ділянки з кадастровим номером 4823082400:01:000:0416 здійснено за проектом землеустрою щодо її відведення, розробленого на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 23.11.2018 року № 410. Згідно інформації начальника відділу в Єланецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області земельна ділянка площею 39,6639 га з кадастровим номером 4823082400:01:000:0416 сформована за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 40,7 га, яка на підставі Державного акта на право постійного користування серії МК № 690 перебувала у постійному користуванні ОСОБА_10 (том І а.с. 153-155).

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 15-ОТГ від 07.12.2020 року передано територіальній громаді, в особі Єланецької селищної ради Єланецького району Миколаївської області, у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 4743,2236 га, які розташовані в межах території Єланецької селищної ради Єланецького району Миколаївської області, згідно з актом приймання-передачі (том ІІ а.с. 184, том ІІІ а.с. 37).

Із акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної в комунальну власність від 07.12.2020 року слідує, що земельна ділянка площею 39,6639 га з кадастровим номером 4823082400:01:000:0416 передана у комунальну власність під номером 153 (том ІІ а.с. 185-186).

Із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 20.08.2019 року слідує, що земельна ділянка площею 39,6639 га з кадастровим номером 4823082400:01:000:0416 передана в оренду ОСОБА_9 строком до 03.06.2026 року з правом пролонгації згідно договору оренди землі від 03.06.2019 року (том І а.с. 51).

Так, ст. 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Виходячи з положень ст. 1225 ЦК України і ст. 131 Земельного кодексу до спадкоємців на загальних підставах може перейти виключно право на земельну ділянку.

Відповідно до ч. 3 ст. 102-1 ЗК України право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам (крім випадків переходу права власності на будівлі та споруди), внесено до статутного капіталу, передано у заставу.

Як роз`яснив Верховний Суд України в пункті 10 постанови Пленуму №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис),

право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Відповідно до ст.ст. 402, 407, 413 ЦК України види користування даними ділянками, що можуть бути успадковані, виникають на підставі договорів, тоді як ОСОБА_10 (спадкодавець) набула право користування землею для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі державного акту.

Слід зазначити, що відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Водночас ч. ч. 3 ,4 ст. 26 ЦК України визначено, що фізична особаздатна матиусі майновіправа,що встановленіцим Кодексом,іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановленіКонституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства.

Пунктом 6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України 2001 року визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

У Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 р. №5-рп (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що Конституційний Суд України вважав, що встановлення обов`язку громадян переоформити земельні ділянки, які знаходяться у постійному користуванні, на право власності або право оренди до 01 січня 2008 року, потребує врегулювання чітким механізмом порядку реалізації цього права відповідно до вимог частини 2 статті 14, частини 2 статті 41 Конституції України. У зв`язку з відсутністю визначеного у законодавстві відповідного механізму переоформлення громадяни не в змозі виконати вимоги пункту 6 Перехідних положень Кодексу у встановлений строк, про що свідчить неодноразове продовження Верховною Радою України цього строку. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт.

Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:

- пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення;

- пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року N 563-ХII з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

З огляду на викладене, особа, яка володіє земельною ділянкою на праві постійного користування за Законом не може бути позбавлена права на таке володіння.

Судом встановлено, що на підставі рішення ІХ сесії ХІІ скликання Єланецької районної Ради народних депутатів Миколаївської області від 26.12.1995 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №120, ОСОБА_10 надано у постійне користування земельну ділянку площею 40,7 га, для ведення селянського (фермерського) господарства.

На час надання ОСОБА_10 права постійного користування земельною ділянкою діяв ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, який у відповідній редакції передбачав регулювання відносин щодо права постійного користування земельною ділянкою.

Так, постійним визнавалося землекористування без заздалегідь установленого строку (частина друга статті 7 зазначеного кодексу. Право постійного користування землею посвідчували державні акти. Їх видавали та реєстрували сільські, селищні, міські, районні Ради народних депутатів (частина перша статті 23 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року).

Громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, земельні ділянки передавалися у власність або надавалися в користування, в тому числі на умовах оренди, включаючи присадибний наділ (частина перша статті 50 вказаного кодексу). Землю у постійне користування надавали Ради народних депутатів, зокрема і для ведення громадянами України селянського (фермерського) господарства (пункт 1 частини п`ятої статті 7 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року).

Громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздив з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подавали до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписував голова створюваного селянського (фермерського) господарства. У заяві зазначали: бажані розмір і місце розташування ділянки, кількість членів селянського (фермерського) господарства, повідомляли про їх досвід роботи в сільському господарстві та наявність кваліфікації або спеціальної підготовки. Можливими були також інші обґрунтування щодо виділення земельної ділянки (частини перша та друга статті 51 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року).

Право користування земельною ділянкою чи її частиною припинялося, зокрема, у разі припинення діяльності селянського (фермерського) господарства (пункт 3 частини першої статті 27 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року).

На час заснування ФГ "Валентина" відносини, пов`язані зі створенням і діяльністю селянських (фермерських) господарств, регулював Закон України "Про фермерське господарство" № 973-ІV від 19.06.2003 року.

Нормами ч. 1 ст. 23 Закону України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 року передбачено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1, ч. 4ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство діє на основі Статуту. У Статуті зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Частинами 1, 4 ст. 4 ЗУ «Про фермерське господарство» визначено, що головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа. Голова фермерського господарства може письмово доручати виконання своїх обов`язків одному з членів господарства або особі, яка працює за контрактом.

Відповідно дост. 19 Закону України «Про фермерське господарство» до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Згідно статті 20 зазначеного Закону майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства, передаються йому на визначений у Статуті термін. У власності фермерського господарства може перебувати будь-яке майно, в тому числі земельні ділянки, житлові будинки, господарські будівлі і споруди, засоби виробництва тощо, яке необхідне для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і набуття якого у власність не заборонено законом. Фермерське господарство має право здійснювати відчуження та набуття майна на підставі цивільно-правових угод. Порядок володіння, користування і розпорядження майном фермерського господарства здійснюється відповідно до його Статуту, якщо інше не передбачено угодою між членами фермерського господарства та законом. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються Статутом фермерського господарства.

Пунктом 4статті 35 Закону України «Про фермерське господарство» передбачено, що діяльність фермерського господарства припиняється, зокрема, у разі якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства.

Як вбачається з виписки зЄдиного державногореєстру юридичнихосіб,фізичних осіб-підприємцівта громадськихформувань на момент відкриття спадщини ОСОБА_10 була головою (засновником) ФГ "Валентина".

Статтею 92 Земельного кодексу Українивизначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; та інші суб`єкти.

Тобто, відповідно до ст. 92 ЗК України громадяни не мають права набувати та володіти земельними ділянками на праві постійного користування, що унеможливлює набуття спадкоємцем тих прав, що не можуть належати йому відповідно до закону.

Згідно з п. 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу Українизобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого організаційного та фінансового забезпечення визнано неконституційним на підставі рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 року №5-рп\2005.

Відповідно дост. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Статтею 141 Земельного кодексу України визначено вичерпний перелік підстав для припинення права користування земельною ділянкою, серед яких смерть користувача земельної ділянки як підстава для припинення права користування землею відсутня.

Пунктом 10 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр», який набрав чинності з 01.01.2013 року, передбачено, що документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

Відповідно до постанови Великої Палати ВС від 20 березня 2019 року у справі №615/2197/15-ц у правовідносинах постійного користування земельною ділянкою, наданою засновнику фермерського господарства, відбувається фактична заміна користувача й обов`язки землекористувача переходять до фермерського господарства з дня його державної реєстрації.

У вказаній постанові Велика Палата ВС послалась також на власні висновки, викладені у постановах від 13.03.2018 року у справі №348/992/16-ц, від 20.06.2018 року у справі №317/2520/15-ц та від 12.12.2018 року у справі №388/1103/16-ц, стосовно того, що у правовідносинах користування земельною ділянкою, наданою засновнику селянського (ферсмерського) господарства, відбувається фактична заміна орендаря і обов`язки землекористувача переходять до селянського (ферсмерського) господарства з дня його державної реєстрації.

Обов`язковою умовою державної реєстрації фермерського господарства є надання (передача) громадянину України або громадянам, які виявили бажання створити фермерське господарство земельної ділянки (земельних ділянок) для ведення фермерського господарства.

Після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Крім цьогозакономне передбачено права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення селянського (фермерського) господарства, без створення такого господарства.

Велика Палата ВС у постанові від 23.06.2020 року вважає, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. У відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) селянського (фермерського) господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати ВС від 20 березня 2019 року у справі № 615/2197/15-ц).

Відповідно до висновків викладених у постанові Великої Палати ВС від 23.06.2020 у справі179/1043/16-цселянське (фермерське) господарство, зареєстроване як юридична особа, є власником цілісного майнового комплексу, а не засновник або член такого господарства.Тому право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення селянського (фермерського) господарства, після його створення належить цьому господарству, а відтак, не може входити до складу спадщини.

Право постійного користування земельною ділянкою, яку отримав для ведення селянського (фермерського) господарства його засновник, може бути об`єктом спадкування, якщо зазначена особа до її смерті не змогла створити (зареєструвати) селянське (фермерське) господарство. У такому разі право постійного користування зазначеною ділянкою входить до складу спадщини у разі смерті цієї особи та може бути успадкованим лише для мети, для якої це право отримав спадкодавець.

Таким чином, позивач ОСОБА_6 не може набувати в порядку спадкування право постійного користування землею набуте спадкодавцем на підставі державного акту, оскільки відповідно до норм чинного законодавства зазначене право не може бути об`єктом спадкування, а постійним користувачем вказаної земельної ділянки після смерті засновника ОСОБА_10 залишається фермерське господарство «Валентина».

Враховуючи вищевказані норми законодавства, обставини встановлені в ході розгляду справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання за позивачем права постійного користування спірною земельною ділянкою, що розташована на території Маложенівської сільської ради, цільове призначення - для ведення селянського (фермерського) господарства, так як з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи право постійного користування земельною ділянкою, яку отримала саме для ведення такого господарства його засновниця, переходить до цього господарства. Отже, у такій ситуації зазначене право не може бути об`єктом спадкування, а постійним користувачем вказаної ділянки після смерті засновника залишається селянське (фермерське) господарство.

За викладених обставин суд вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_6 про визнання права постійного користування на земельну ділянку у порядку спадкування за законом слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_6 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Калинівської сільської об`єднаної територіальної громади, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , Єланецької селищної ради Миколаївської області, третя особа без самостійних вимог - ОСОБА_9 , про визнання права постійного користування на земельну ділянку у порядку спадкування за законом відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Єланецький районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення буде виготовлено 15.12.2023 року.

Суддя Н.В. Чернякова