Рішення

від 19.12.2023 по справі 177/513/23

КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/513/23

Провадження № 2/177/273/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19 грудня 2023 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Березюк М. В.

за участі: секретаря Авдєєвої В. В.,

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Чорна Оксана Сергіївна, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання заповіту недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив суд визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_7 26.02.2016 на користь ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Чорною О.С.

В обґрунтування позову вказано, що позивач ОСОБА_3 є рідним сином ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя, а саме 23.10.2012, ОСОБА_7 склав заповіт на користь свого сина ОСОБА_8 , яким заповів йому все належне майно.

Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина, в тому числі на земельну ділянку площею 2,610 га, що розташована на території Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області та належала спадкодавцеві на праві приватної власності.

Будучи спадкоємцем першої черги спадкування за законом, а також знаючи про існування заповіту на свою користь, ОСОБА_3 звернувся до нотаріуса, де йому повідомлено про існування заповіту від 26.02.2016 складеного ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 , яким ОСОБА_7 заповів останньому земельну ділянку площею 2,610 га, що розташована на території Лозуватської сільської ради.

Обґрунтовуючи недійсність заповіту від 26.02.2016, позивач вказував, що напередодні складення заповіту на користь ОСОБА_4 , ОСОБА_7 дуже хворів, мав тяжку хворобу та перебував на лікуванні в неврологічному відділенні КЗ «Криворізька ЦРЛ» з діагнозом: наслідки атеротромботичного інфаркту головного мозку в коркових гілках ПСМА і перфоріруючих артеріях у вигляді ДЕП11-111 ст., ст. компенсації, лівостороння пірамідна недостатність, легкі когнітивні порушення, цефалічний і астено-вестибулярний синдром, обумовлений ГБ, церебросклерозом. Позивач вказував на те, що вказані захворювання унеможливлювали усвідомлення ОСОБА_7 значення своїх дій та здатність керувати ними.

Також зазначав, що оспорюваний заповіт було складено в один день з укладенням договору позики, відповідно до умов якого його батько отримав від ОСОБА_4 кошти в борг. У зв`язку з чим, позивач вважав, що ОСОБА_4 змусив батька скласти на його ім`я заповіт, всупереч волі заповідача ОСОБА_7 . Крім цього, батько ніколи не говорив йому ОСОБА_3 , щодо зміни ним заповіту складеного на його користь.

У зв`язку з викладеним, позивач просив суд визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_7 26.02.2016 на користь ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Чорною О.С.

Позивач до суду не з`явився, але забезпечив участь у справі представника, який позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач позов не визнав та надав суду відзив на позов. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача вказала, що ОСОБА_7 за життя надав у користування ОСОБА_4 земельну ділянку площею 2,610 га, що розташована на території Лозуватської сільської ради, яку в подальшому бажав продати ОСОБА_4 , але отримав роз`яснення про неможливість укладення договорів купівлі-продажу землі сільськогосподарського призначення. Після чого, сторони дійшли згоди про те, що ОСОБА_4 надасть необхідну суму коштів ОСОБА_7 , а останній складе на користь ОСОБА_4 заповіт на вказану земельну ділянку. Укладення вказаних правочинів відповідало волі ОСОБА_7 , здійснювалося в присутності його дружини ОСОБА_5 , яка в тому числі надавала згоду на отримання її чоловіком коштів у позику. Відповідач стверджував, що жодного примусу, схиляння, до складення ОСОБА_7 заповіту не було, складення заповіту відповідало його волі, вказане питання вирішувалося в присутності членів його сім`ї, які не ставили під сумнів дієздатність ОСОБА_7 , як при складенні заповіту, так і при укладення договору позики, а особа ОСОБА_7 була встановлена та його дієздатність перевірена нотаріусом, під час посвідчення заповіту. Особистий підпис заповідача у заповіті свідчить про вільне волевиявлення заповідача, а неповідомлення ОСОБА_7 свого сина ОСОБА_3 про намір заповісти майно та реалізацію цього наміру, не впливає на дійсність заповіту.

У зв`язку з чим, представник відповідача просила суд відмовити у задоволенні позову.

Представники сторін у ході судового засідання підтримали позиції, викладені в заявах по суті справи.

Треті особи повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи в порядку визначеному законом, але до суду не з`явилися, про причини неявки не повідомили. Матеріали справи містять заяви ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про проведення судового засідання за їх відсутності, в яких вони повідомили суду засоби мобільного зв`язку, за якими здійснено їх повідомлення про дату, час та місце розгляду справи (73-74, 176,177). Відповідно до ст. 223 ЦПК України, неявка вказаних осіб не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши заяви по суті справи та письмові докази, надавши оцінку доказам у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно дост.1223ЦК України,право наспадкування маютьособи,визначені узаповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно дост.1233-1234ЦК України,заповітом єособисте розпорядженняфізичної особина випадоксвоєї смерті.Право назаповіт маєфізична особаз повноюцивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Положення ст.1247ЦК України,містять вимогищодо формизаповіту.Так,заповіт складаєтьсяу письмовійформі,із зазначенняммісця тачасу йогоскладення. Заповітмає бутиособисто підписанийзаповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно дочастини четвертої статті 207цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними устаттях 1251-1252цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі впорядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно дост.1257ЦК України,заповіт,складений особою,яка немала наце права,а такожзаповіт,складений зпорушенням вимогщодо йогоформи тапосвідчення,є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 01.11.2022 виданого виконавчим комітетом Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області (а.с. 18). ОСОБА_7 доводився батьком ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , чоловіком ОСОБА_5 , що підтверджується копіями свідоцтво про народження синів та копією свідоцтва про одруження спадкодавця (а.с. 4-7, 14, 15, 45-46).

За життя ОСОБА_7 , серед іншого майна (а.с. 65-67), йому належало право приватної власності на земельну ділянку площею 2,610 га, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, що підтверджено копією державного акту про право приватної власності на землю IV-ДП № 038524 виданого Лозуватською сільською радою Криворізького району Дніпропетровської області, на підставі рішення вказаної ради № 176 від 28.10.2000 (а.с. 19).

23.10.2012 ОСОБА_7 склав заповіт, яким усе своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, все на що він матиме право на день смерті, заповів ОСОБА_3 , що підтверджено копією заповіту від 23.10.2012 посвідченого приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Фоміних В.В., реєстровий номер 1492 (а.с. 17).

26.02.2016 приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Чорна О.С., посвідчила договір позики, укладений між ОСОБА_4 як позикодавцем та ОСОБА_7 як позичальником, предметом якого були грошові кошти в сумі 35000 грн. Як слідує зі змісту вказаного договору позики, його укладено в присутності дружини позичальника ОСОБА_5 , яка надала згоду на укладення договору позики, про що надала нотаріусу письмову заяву-згоду (п. 8 договору). Договір підписано сторонами в присутності нотаріуса, який встановив осіб та перевірив їх дієздатність (а.с. 9).

В цей же день, тобто 26.02.2016 ОСОБА_7 склав заповіт, який на випадок своєї смерті зробив розпорядження, а саме належну йому земельну ділянку площею 2,610 га, що розташована на території Лозуватської сільської ради, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1221884000:09:001:0116, заповів ОСОБА_4 . Вказаний заповіт надруковано нотаріусом, прочитано особисто вголос заповідачем, заповіт посвідчено приватним нотаріусом Криворізького нотаріального округу Чорною О.С., зареєстровано в реєстрі за № 305. При цьому, згідно змісту заповіту, текст заповіту записаний нотаріусом зі слів ОСОБА_7 , прочитано вголос заповідачем ОСОБА_7 та власноручно підписано ним у присутності нотаріуса. Особа заповідача нотаріусом встановлена та дієздатність перевірена (а.с. 10-11, 57).

З матеріалів спадкової справи відкритої після смерті ОСОБА_7 , слідує, що з заявами про прийняття спадщини після його смерті, у визначений законом строк, до нотаріуса звернулися: ОСОБА_4 , подавши заяву про прийняття спадщини за заповітом (а.с. 39), ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , кожен з яких відмовився від належного їм спадкового майна, що залишилося після смерті ОСОБА_7 , на користь - ОСОБА_3 (а.с. 43,51 зворот), а також ОСОБА_3 який звернувшись до нотаріуса 17.01.2023, вказав про обізнаність з існуванням заповіту спадкодавця від 26.02.2016 на користь ОСОБА_4 , та вказав про прийняття ним спадщини за законом та заповітом (а.с. 46-47). Як слідує з довідки Лозуватської сільської ради, на момент смерті ОСОБА_7 , він був зареєстрований разом з дружиною ОСОБА_5 та сином ОСОБА_6 : АДРЕСА_1 (а.с. 54 зворот). Кожен із заповітів, укладених за життя ОСОБА_7 зареєстровані у спадковому реєстрі (заповіти/спадкові договори) (а.с. 55-56, 59-63).

Відповідно до ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до ст. 1236 ЦК України, заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Згідно зіст.1254ЦК України,заповідач маєправо убудь-якийчас скасуватизаповіт. Заповідач маєправо убудь-якийчас скластиновий заповіт.Заповіт,який булоскладено пізніше,скасовує попереднійзаповіт повністюабо утій частині,в якійвін йомусуперечить. Кожнийновий заповітскасовує попереднійі невідновлює заповіту,який заповідачсклав передним. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановленихстаттями 225і231цього Кодексу. Заповідачмає правоу будь-якийчас внестидо заповітузміни. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться заповідачем особисто.

Отже, з вказаних норм чинного законодавства слідує, що заповіт складений ОСОБА_7 26.02.2016 скасував заповіт від 23.10.2012 в частині розпорядження земельною ділянкою площею 2,610 га, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, оскільки відповідно до змісту заповіту укладеного пізніше, спадкодавець ОСОБА_7 заповів цю земельну ділянку ОСОБА_4 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо недійсності заповіту від 26.02.2016, позивач зазначав про наявність тяжких хвороб у заповідача, в підтвердження чого надав суду копії виписних епікризів (а.с. 12-13), а представник позивача надав медичну картку хворого ОСОБА_7 , які були предметом дослідження судово-психіатричної експертизи. Згідно відповіді КП «Криворізька центральна районна лікарня «Новопільської сільської ради» № 1520 від 28.07.2023, ОСОБА_7 на обліку лікаря психіатра у вказаному лікувальному закладі не перебував (а.с. 123 т.1).

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 9 від 02.10.2023, ОСОБА_7 , на момент складення заповіту, тобто станом на 26.02.2016 виявляв психічний розлад у вигляді легкого когнітивного розладу, у зв`язку з захворюванням головного мозку. За своїм психічним станом у період часу, який відноситься до складення та підписання заповіту 26.02.2016 року, він міг розуміти значення своїх дій і керувати ними (а.с. 134-139 т.1).

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем того, що в момент укладення оспорюваного заповіту, спадкодавець ОСОБА_7 не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними. Більш того, як встановлено судом, у вказаний день, ОСОБА_7 перебував у нотаріуса не один, а з дружиною ОСОБА_5 , укладав інший правочин, а саме договір позики, зі згоди дружини, яка не вказувала про наявність сумнівів у дієздатності чоловіка, можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними, надавала згоду на укладення ним договору позики.

Доводи позивача про те, що складення ОСОБА_7 заповіту від 26.02.2016 року не відповідало його волі, суд розцінює критично, оскільки належних та допустимих доказів цьому не надано. Так, як вже було вказано, у цей день він перебував у нотаріуса з дружиною, укладав інший правочин договір позики, дійсність якого позивач під сумнів не ставить. Нотаріусом було встановлено особу ОСОБА_7 та перевірено його дієздатність, текст заповіту надруковано нотаріусом зі слів заповідача ОСОБА_7 , який після цього особисто прочитав текст заповіту вголос та підписав його, в присутності нотаріуса. Отже, в момент укладення заповіту, ОСОБА_7 будучи дієздатною фізичною особою, міг повідомити нотаріуса про будь-який вплив на нього, та відмовитися укладати, підписувати правочин заповіт, якби той не відповідав його волі. Більш того, після укладення заповіту, впродовж свого життя, ОСОБА_7 міг скасувати заповіт від 26.02.2016, змінити його, визнати його недійсним за наявності до того підстав, однак до дня смерті ОСОБА_7 вказаний заповіт залишався незмінним та не був скасований, що свідчить про те, що його зміст не суперечив волі спадкодавця. Доказів протилежного, в змагальному процесі, позивачем суду не надано.

Сам лише факт того, що оспорюваний заповіт був укладений в один день з договором позики, не свідчить про те, що укладений заповіт не відповідав волі спадкодавця. Відповідно суд приходить до висновку про недоведеність того, що зміст заповіту від 26.02.2016 року не відповідав волі спадкодавця.

Доводи позивача про те, що про бажання змінити заповіт 23.10.2012, укладений на його користь, та про реалізацію такого бажання, ОСОБА_7 його не повідомляв, суд до уваги не приймає, оскільки спадкодавець не має зобов`язань узгоджувати свою волю зі спадкоємцем за попереднім заповітом, а відповідно відсутність такого узгодження не впливає на дійсність наступного заповіту.

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку що підстави для недійсності заповіту, на яких ґрунтувався позов позивача, є необґрунтованими та недоведені перед судом. Відповідно заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Позивач є звільненим від сплати судового збору відповідно до п. 9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», будучи особою з інвалідністю ІІ групи (а.с. 8). Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 223, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Чорна Оксана Сергіївна, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання заповіту недійсним - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 25.12.2023 року.

Суддя М.В. Березюк