Постанова

від 30.11.2023 по справі 505/361/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4829/23

Справа № 505/361/22

Головуючий у першій інстанції Івінський О.О.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2023 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 505/361/22

Номер провадження: 22-ц/813/4829/23

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя доповідач),

- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання Зєйналової А.Ф.к.,

учасники справи:

- позивач ОСОБА_1 ,

-відповідачі 1) ОСОБА_2 , 2) Куяльницька сільська рада Подільського району Одеської області,

- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Сектор державної реєстрації Балтської міської ради Одеської області,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Сектор державної реєстрації Балтської міської ради Одеської області, про визнання протиправними та скасування рішень,за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області, ухвалене у складі судді Івінського О.О. 20 жовтня 2022 року,

встановив:

2. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним уточненим у подальшому позовом, в якому остаточно просить визнати протиправними та скасувати: 1) рішення Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області від 30.11.2021 № 3696 - VIII «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства», яким надано ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею - 2,0000 га., кадастровий номер 5122983400:01:001:0824, яка розташована на території Куяльницької сільської ради, Подільського району, Одеської області (за межами населеного пункту); 2) рішення Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області від 22.12.2021 № 3991 VIII про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею - 2,0000 га., кадастровий номер 5122983400:01:001:0824, яка розташована на території Куяльницької сільської ради, Подільського району, Одеської області (за межами населеного пункту) та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 . Також позивач просить стягнути з відповідачів судові витрати.

ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що розпорядженням Котовської районної державної адміністрації від 14.10.2011 № 935/11 «Про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельних ділянок» йому надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею - 2,0000 га. сільськогосподарських угідь, із земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на території Косівської сільської ради Котовського (Подільського) району Одеської області за межами села Коси Слобідка, а саме із земельної ділянки кадастровий номер 5122983400:01:001:0612, загальною площею - 26,3857 га.

У 2019 та 2020 році позивач звертався до Куяльницької сільської ради з метою виконання даного розпорядження та просив провести реєстрацію земельної ділянки зкадастровим номером 5122983400:01:001:0612 у комунальну власністьКуяльницької сільської ради Подільського району Одеської області для можливості продовження послідуючих дій. Не дивлячись на це, посадові особи Куяльницької сільської ради намагалися протидіяти в отриманні земельної ділянки. Голова Куяльницької сільської ради Паламарчук С.М. 29.12.2019 до чергової частини Подільського ВП ГУНП в Одеській області подав заяву про те, що посадовими особами сільської ради встановлено ознаки кримінального правопорушення, а саме - відсутність заяв громадян про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельних ділянок. Тому розпорядження, на підставі яких громадяни отримали земельні ділянки у власність, не відповідають дійсності. По вказаному факту було внесено відомості в ЄРДР під № 12019160180001654 від 26.12.2019 за ч. 1 ст. 358 КК України. До цього часу вказане кримінальне провадження розслідується.

Попри все, 30.11.2021 було прийняте рішення Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області за № 3696-VIIІ «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства», яким надано ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею - 2,0000 га.,кадастровий номер 5122983400:01:001:0824, яка розташована на території Куяльницької сільської ради Подільського району (за межами населеного пункту).

РішеннямКуяльницької сільської ради Подільського району Одеської областівід 22.12.2021 за № 3991-VIIІ затверджено технічну документацію із землеустрою щодо вищезазначеної земельної ділянки та передано її у власність ОСОБА_2 .

Позивач вважає дані рішення протиправними, такими, що порушують його законні права та інтереси, оскільки рішення органу місцевого самоврядування ухвалені стосовно тієї земельної ділянки, на яку раніше позивачу було надано дозвіл на виготовлення технічної документації, а пізніше відмовлено у такій. В результаті вказаних рішень ОСОБА_2 протиправно зареєструвала право власності на дану земельну ділянку, та вважає, що вона має бути скасована (а. с. 32 - 37, 67 - 73).

Позиція сторін в суді першої інстанції

ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволені позовних вимог позивача у повному обсязі. Зазначає, що вона була зацікавлена в одержанні у приватну власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель комунальної власності в порядку, визначеному статтею 122 ЗК України. У зв`язку з чим, звернулась до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею - 2,0000 га., кадастровий номер 5122983400:01:001:0824, у власність для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель запасу із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області за межами населеного пункту. До заяви були надані графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки. Звернення було розглянуто позитивно та надано відповідний дозвіл на виготовлення технічної документації на дану земельну ділянку. Після чого, ОСОБА_2 звернулася до землевпорядної організації для виготовлення технічної документації та подала її на затвердження до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області. Згідно рішення Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області від 22.12.2021 № 3991-VIІI «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства» їй передано у приватну власність земельну ділянку, площею - 2,0000 га..

Позивач не надав жодних доказів того, що розпорядженням Котовської районної державної адміністрації від 14.10.2011 № 935/11 «Про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки» видано на підставі картографічних матеріалів, викопіювань або графічних зображень, що підтверджують правові підстави для звернення ОСОБА_1 до ліцензованої землевпорядної організації для виготовлення проекту саме на земельну ділянку із кадастровим номером 5122983400:01:001:0824. Крім того, у завданні на виконання робіт згідно проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, у вихідних даних вказано, що матеріали відбору місця розташування об`єкту - відсутні. З чого випливає, що на момент звернення проекту позивачка могла потенційно вказати будь-яку земельну ділянку на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області і наполягати на тому, що саме на неї вона отримала дозвіл (а. с. 84 - 85).

Куяльницька сільська рада Подільського району Одеської області у відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що земельна ділянка набута відповідачкою ОСОБА_2 у приватну власність у законний спосіб. Підстав у відмові, згідно ч. 7 ст. 118 ЗК України у Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області не було. Перевищень повноважень з боку Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, згідно ст. 122 ЗК України, не вбачається (а. с. 87 - 94).

ОСОБА_1 у відповіді на відзив, вважає, що викладені у відзиві аргументи не доводять законність оскаржуваних рішень Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, та не спростовують вимоги поданого позову. Зазначає, що ОСОБА_2 протиправно зареєструвала право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5122983400:01:001:0824 (а. с. 97 - 99).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків

Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 20 жовтня 2022 року відмовлено у задоволенні вищевказаних позовних вимог ОСОБА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 не довів належними і допустимими доказами порушення його прав, свобод та інтересів, прийнятими рішеннями Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області від 30.11.2021 № 3696 VIII та від 22.12.2021 № 3991 VIII, оскільки відповідачка при набутті права власності на земельнуділянку та винесенні оскаржуваних рішень діяла в межах чинного законодавства України.

Доводи позову про те, що ОСОБА_1 першим пройшов усі передбачені земельним законодавством процедури безоплатної приватизації земельної ділянки, а тому першою отримав легітимні сподівання та правомірні очікування на законне завершення такої процедури, а саме - прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою та надання йому спірної земельної ділянки у власність, спростовуються змістом положень статті 118 ЗК України, відповідно до яких завершальним етапом процедури безоплатної приватизації земельних ділянок є саме затвердження проекту землеустрою та передача (надання) земельної ділянки у власність (а. с. 133 - 136).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 20 жовтня 2022 року. Ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт вказує на те, що: 1) суд першої інстанції не прийняв до уваги рішення адміністративних судів про зобов`язання відповідача затвердити Проект землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства; 2) помилковими є висновки про не доведеність позивачем порушення його прав прийняттям рішень Куяльницької селищної ради від 30.11.2021 року №3696-VІІІ та від 22.12.2021 року №3991-VІІІ; 3) судом не було взято до уваги висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах (а. с. 141 - 157, 169 - 177).

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24.04.2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 20.10.2022 року залишено без руху (а. с. 204 - 204 зворотна сторона).

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом було надано заяву, якою усунуто недоліки апеляційної скарги.

Ухвалою Одеськогоапеляційного судувід 28.04.2023року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 20.10.2022 року (а. с. 212 - 212 зворотна сторона).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29.05.2023 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено справу до розгляду в приміщенні Одеського апеляційного суду з повідомленням учасників справи (а. с. 231).

Згідно Рішення Вищої ради правосуддя від 30.05.2023 року № 567/0/15-23 суддя Воронцова Л.П. достроково закінчила відрядження в Одеському апеляційному суді.

На підставі цього та керуючись Положенням про АСДС, було здійснено повторний автоматизований розподіл.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 06.07.2023 року вказану цивільну справу прийнято до провадження іншої колегії суддів. Справу призначено до розгляду.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін,а неможливістьвирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників.

3. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

Розпорядженням Котовської (Подільської) районної державної адміністрації від 14.10.2011 № 935/11 «Про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельних ділянок» ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтованою площею по - 2,0000 га. кожному, сільськогосподарських угідь із земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на території Косівської сільської ради Котовського (Подільського) району Одеської області за межами села Коси Слобідка.

29.11.2019 на електрону пошту було надіслано звернення ОСОБА_3 до сільського голови Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області Паламарчука С.М., в якому вказано, що він та ще 7 осіб за власний рахунок розробили проект землеустрою на земельну ділянку, яка була виділена позивачу та іншим особам відповідно до розпорядження Котовської (Подільської) районної державної адміністрації від 14.10.2011 за № 935/11 «Про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельних ділянок» та просив провести реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером5122983400:01:001:0612 у комунальну власність Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області для можливості продовження послідуючих дій.

15.01.2020 ОСОБА_3 від імені позивача повторно звернувсядо сільського голови Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області Паламарчука С.М. із зверненням, на яке отримав відповідь сільського голови Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області Паламарчука С.М. від 12.02.2020 за № Ч-234, в якій було повідомлено, що проведення реєстрації вищезазначеної земельної ділянки у комунальну власність Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області буде проведено в порядку черговості.

Рішенням Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області від 24 червня 2021 року за № 2145-VIII ОСОБА_1 та іншим особам було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею - 2,0000 га., яка розташована на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, у зв`язку з тим, що слідчим відділом Подільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019160180001654 від 26.12.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.

Не погодившись з даним рішенням, ОСОБА_3 звернувся із позовом до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на боці позивача - ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, до Одеського окружного адміністративного суду, в якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати п. 1 рішення Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області від 24.06.2021 «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» в частині відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власності для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею - 2,0000 га., яка розташована на території Куяльницької сільської ради, Подільського району, Одеської області, в зв`язку з тим, що слідчим відділом Подільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019160180001654 від 26.12.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, ОСОБА_3 ; 2) зобов`язати Куяльницьку сільську раду Подільського району Одеської області затвердити поданий ОСОБА_3 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки 5122983400:01:001:0818 у власність, орієнтовною площею - 2,0000 га., земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області для ведення особистого селянського господарства на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області за межами населеного пункту.

20 вересня 2021 року рішенням Одеського окружного адміністративного суду позов ОСОБА_3 (справа № 420/12243/21) було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано п. 1 рішення Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області від 24.06.2021 «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» в частині відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею - 2,0000 га., яка розташована на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області к зв`язку з тим, що слідчим відділом Подільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019160180001654 від 26.12.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, ОСОБА_3 .. Зобов`язано Куяльницьку сільську раду Подільського району Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 31.05.2021 про затвердження проекту землеустрою та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Рішенням Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області від 30 листопада 2021 року за № 3696-VIII ОСОБА_2 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею - 2,0000 га., кадастровий номер5122983400:01:001:0824, яка розташована на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області (за межами населеного пункту). Рекомендувано ОСОБА_2 звернутися в землевпорядну організацію для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та подати її на затвердження до Куяльницької сільської ради встановлений законом термін.

Рішенням Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області від 22 грудня 2021 року за № 3991-VIII було затверджено технічну документацію із землеустроющодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 для введення особистого селянського господарства, яка розташована на території Куяльницької сільської радиПодільського району Одеської області. Передано у власність земельну ділянку ОСОБА_2 для введення особистого селянського господарства, площею - 2,0000 га., кадастровий номер5122983400:01:001:0824, яка розташована на території Куяльницької сільської ради, Подільського району, Одеської області.

По справі виникли правовідносини щодо надання у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно зположеннямич. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі

Спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу безоплатної передачі із земель комунальної власності Куяльницькою сільською радою Подільського району Одеської області відповідачу ОСОБА_2 у власність земельної ділянки, площею - 2,0000 га., для ведення особистого селянського господарства площею, кадастровий номер 5122983400:01:001:0824, яка розташована на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області. Позивач вважає порушеним своє першочергове право на набуття вказаної земельної ділянки у власність, оскільки саме ОСОБА_3 першим пройшов всі передбачені земельним законодавством процедури безоплатної приватизації земельної ділянки, а тому першим отримав легітимні сподівання та правомірні очікування на законне завершення такої процедури.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

За статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частинами першою, другою статті 78 ЗК України визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною першою статті 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до пункту «а» частини третьої статті 22 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з пунктом «в» частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

За змістом пункту «б» частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірі не більше 2,0 га.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється статтями 118, 186-1 ЗК України.

Згідно з частинами шостою, сьомою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним, при цьому відповідний орган у випадку прийняття рішення про відмову у наданні такого дозволу зобов`язаний належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Частиною дев`ятою статті 118 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до положень частин четвертої, п`ятої та шостої статті 186-1 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, розробник проекту землеустрою подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Орган, зазначений в частині першій цієї статті, зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Згідно з частинами першою, третьою-п`ятою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про землеустрій» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

У дозволі на виготовлення проекту землеустрою визначається лише приблизна площа земельної ділянки та орієнтовне місцезнаходження (наприклад, земельний масив, у межах якого вона буде знаходитись).

Конкретизується ж земельна ділянка у проекті землеустрою. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає інформацію щодо меж земельної ділянки та інформацію, важливу для визначення можливості використання земельної ділянки у той чи інший спосіб, зокрема перелік обмежень у використанні земельних ділянок (меж охоронних зон (наприклад, біля ліній електропередач), зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель); матеріали погодження проекту землеустрою тощо (стаття 50 Закону України «Про землеустрій»).

Отже, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет оренди. Цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду в майбутньому. У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.

Відсутність договірних відносин між сторонами до моменту укладення договору не означає, що на переддоговірній стадії сторони не несуть жодних обов`язків по відношенню одна до одної. Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Прояви таких обов`язків та недобросовісної чи нерозумної поведінки є численними і не можуть бути визначені у вичерпний спосіб. Зокрема, недобросовісну поведінку може становити необґрунтоване припинення переговорів, пропозиція нерозумних умов, які завідомо є неприйнятними для контрагента, вступ у переговори без серйозних намірів (зокрема, з метою зірвати укладення договору з третьою особою, з конкурентом недобросовісної сторони переговорів), нерозкриття необхідної контрагенту інформації тощо.

При цьому обов`язок діяти добросовісно поширюється на обидві сторони.

Так, може кваліфікуватися як недобросовісна така поведінка власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування), коли він необґрунтовано зволікає з наданням дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не повідомляє чи несвоєчасно повідомляє про відмову у наданні дозволу або не наводить вичерпні мотиви такої відмови, надає дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду, необґрунтовано зволікає з розглядом проекту землеустрою щодо відведення, безпідставно відмовляє у його затвердженні і у той же час надає дозвіл на розробку проекту землеустрою та затверджує цей проект щодо іншої особи.

З іншого боку, якщо особа, отримавши дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження, вона цілком може очікувати, що земельна ділянка буде надана в користування іншій особі. Не вважатиметься добросовісною і поведінка особи, яка отримала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробила проект та подала його на затвердження, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду.

Виходячи з викладеного, неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо, виходячи з конкретних обставин справи.

Такий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц, на яку послалися суди першої та апеляційної інстанцій у цій справі.

Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процедури отримання права власності (права користування) на земельну ділянку. Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки у власність чи користування зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод. Зазначений інтерес, у випадку формування земельної ділянки за заявою такої особи та поданими документами, підлягає правовому захисту. Погодження та затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, яка раніше сформована на підставі проекту землеустрою іншої особи, порушує законний інтерес такої особи щодо можливості завершити розпочату ним відповідно до вимог чинного законодавства процедуру приватизації земельної ділянки та суперечить вимогам землеустрою. За наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність при безоплатній передачі земельних ділянок в межах встановлених норм (стаття 121 ЗК України) першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проекту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього відсутні законні перешкоди.

Доводи апеляційної скарги щодо незаконності набуття ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку,площею - 2,0000 га., для ведення особистого селянського господарства площею, кадастровий номер 5122983400:01:001:0824, яка розташована на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, зводяться до порушення першочергового права позивача ОСОБА_3 набуття права на неї та на його легітимних очікувань на таке з огляду на проходження ним процедури набуття такого права, починаючи з 2011 року та послідуючого подання ним відповідних заяв Куяльницькій сільській раді у 2019-2021 роках, розроблення позивачем проекту землеустрою щодо відведення йому у власність земельної ділянки, погодження представником Куяльницької сільської ради акту прийому-передачі межових знаків на зберігання 19.03.2021 та проставлення державним кадастровим реєстратором відповідних відміток на проекті землеустрою та реєстрацію спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрового номеру 5122983400:01:001:0824.

Проте висновки суду про відсутність порушеного або оспорюваного права позивача у спірних правовідносинах не спростовується помилковими доводами апеляційної скарги про наявність у позивача ОСОБА_3 першочергового права на набуття права власності на спірну земельну ділянку.

Відповідно до принципу змагальності сторін, закріпленого у статтях 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Надані позивачем докази свідчать про розпочату ним у 2011 році процедуру безоплатного набуття права власності на земельну ділянку, орієнтовною площею - 2,0 га., сільськогосподарських угідь із земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на теріториї Косівської сільської ради Котовського (Подільського) району Одеської області за межами села Коси Слобідка, а саме із загальної земельної ділянки, кадастровий номер 5122983400:01:001:0612, загальною площею - 26,3857 га., у відповідності із статтями 17, 116, 118, 121, 122 п. 12 Перехідних положень Земельного Кодексу України.

30.10.2020 проведена реєстрація права комунальної власності за Куяльницькою сільською радою на вказану земельну ділянку кадастровий номер 5122983400:01:001:0612, загальною площею - 26,3857 га..

На виконання вимог Закону України «Про державний земельний кадастр» державним кадастровим реєстратором проставлено відповідні відмітки на проекті землеустрою, земельну ділянку зареєстровано у Державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрового номера5122983400:01:001:0824.

18.12.2020 до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області позивач подав заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки, площею - 2,0000 га. у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою - Одеська обл., Подільській р-н, Куяльницька сільська рада, та копію проекту землеустрою, у чому йому було відмовлено.

Сільська рада відмовила позивачу у погодженні розробленого проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки. Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача, позивач ОСОБА_3 звернувся до адміністративного суду з вдіповідним позовом. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.05.2021 (справа № 420/3729/21) позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Куяльницької ради Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_3 від 18.12.2020 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею - 2,0000 га., у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою - Одеська область, Подільський район, Куяльницька сільська рада. Зобов`язано Куяльницьку сільську раду Подільського району Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 18.12.2020 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею - 2,0000 га., у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою - Одеська область, Подільський район, Куяльницька сільська рада та прийняти відповідне рішення, з урахуванням вищевикладених висновків суду.

Після чого 24.06.2021 Куяльницька сільська рада Подільського району Одеської області удруге прийняла рішення № 2145-УШ про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянськогогосподарства ОСОБА_3 ..

Постановою Одеського окружного адмінстративного суду від 28.01.2022 року (справа № 420/23413/21) за позовом ОСОБА_3 визнано протиправним та скасовано п. 1 рішення Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області від 24 червня 2021 року «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» в частині відмови ОСОБА_3 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею - 2,0000 га., яка розташована на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, в зв`язку з тим, що слідчим відділом Подільського відділу поліції ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019160180001654 від 26 грудня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 358 КК України. Зобов`язано Куяльницьку сільську раду Подільського району Одеської області затвердити поданий ОСОБА_3 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки 5122983400:01:001:0824 у власність, орієнтовною площею - 2,0000 га., із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області для ведення особистого селянського господарства на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області за межами населеного пункту.

Надані позивачем докази та загальнодоступні відомості із Державного реєстру судових рішень не містять відомостей про надання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5122983400:01:001:0824, розробку ним такого проекту та подання відповідачу Куяльницькій сільській раді Подільського району Одеської області на затвердження такого проєкту.

Без надання вказаних доказів посилання позивача на порушення наданням права власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_2 , його правомірних очікувань набути у власність вказану ділянку не грунтуються на вимогах закону.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на погодження представником Куяльницької сільської ради акту прийому-передачі межових знаків на зберігання 19.03.2021 та проставлення державним кадастровим реєстратором відповідних відміток на проекті землеустрою та реєстрацію спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрового номеру 5122983400:01:001:0824 спростовуються наданим позивачем актом прийомки-передачі межових знаків на зберігання ОСОБА_3 як власнику земельної ділянки від 19.03.2020, в якому йдеться про земельну ділянку № 5122983400:01:001…. без вказівки останніх чотирьох цифр (частково відсутній текст).

При цьому, виконавцем згідно Акту вказаний сертифікований інженер-землевпорядник ФОП ОСОБА_12 , який є виконавцем Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам України, у тому числі і ОСОБА_3 , згідно Договору № 200322 від 19.03.2020.

Докази існування іншого Акту прийому-передачі межових знаків на зберігання позивачу ОСОБА_3 від 19.03.2021 та проставлення державним кадастровим реєстратором відповідних відміток на проекті землеустрою та реєстрацію спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрового номеру 5122983400:01:001:0824 відсутні.

З наданих позивачем судових рішень також вбачається, що триває процедура проходження позивачем ОСОБА_3 з 2001 року набуття ним права власності на земельну ділянку в порядку приватизації з кадастровим № 5122983400:01:001:0818 із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у визначеному пунктом «б» частини першої статті 121 ЗК України розмірі 2,0000 га..

Вказане є визначальним для правильного висновку суду про недоведеність позивачем порушення його законних прав, свобод та інтересів, та яких саме, оскаржуваними рішеннями Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області від 30.11.2021 № 3690 - VIII та від 22.12.2021 № 3990 - VIII про надання дозволу на виготовлення технічної документації та затвердження технічної документації щодо відведення земельної ділянки з кадастровим № 5122983400:01:001:0824, площею - 2,000 га., для ведення особистого селянського господарства.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача вірно враховано судом під час ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову, зокрема з урахуванням висновків, зроблених Верховним Судом в постанові від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18, про те, що відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Помилкове посилання суду на спростування змістом положень статті 118 ЗК України, згідно яких завершальним етапом процедури безоплатної приватизації земельних ділянок є саме затвердження проекту землеустрою та передача (надання) земельної ділянки у власність, доводів позивача, що він першим пройшов всі передбачені земельним законодавством процедури безоплатної приватизації земельної ділянки, а тому першим отримав легітимні сподівання та правомірні очікування на законне завершення такої процедури, не спростовує правильних висновків суду про недоведеність позивачем належними доказами порушення його прав, свобод та інтересів прийняттям оскаржуваних рішень Куяльницькою сільською радою під час приватизації ОСОБА_2 спірної земельної ділянки.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є недоведеними, а тому вона підлягає залишенню без задоволення.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , відсутні.

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389,390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 20 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 25 грудня 2023 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С. О. Погорєлова

О. М. Таварткіладзе