Постанова

від 14.12.2023 по справі 449/765/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 449/765/19

провадження № 61-7251св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

за позовом ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Стрілківська сільська рада, Бібрська міська рада, відділ у Перемишлянському районі Головного Управління Держгеокадастру, державний реєстратор виконавчого комітету Бібрської міської ради Поломаний Володимир Дмитрович, державний реєстратор приватного нотаріуса Перемишлянського районного нотаріального округу Руда Світлана Василівна,

треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

за позовом ОСОБА_3 ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуОСОБА_2 та ОСОБА_3 , подану представником ОСОБА_6 , на постанову Львівського апеляційного суду від 28 червня 2022 року у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Стрілківської сільської ради, Бібрської міської ради, відділу у Перемишлянському районі ГУ Держгеокадастру, державного реєстратора виконавчого комітету Бібрської міської ради Поломаного В. Д. (далі - державний реєстратор Поломаний В. Д.), державного реєстратора приватного нотаріуса Перемишлянського районного нотаріального округу Руда С. В. (далі - державний реєстратор Руда С. В.) про визнання незаконним і скасування рішення, скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки.

Позов мотивований тим, що вона є власником будинковолодіння з відповідними господарськими спорудами та земельної ділянки, яка безпосередньо межує з будинком ОСОБА_2 . До належного їй будинковолодіння існує єдиний заїзд, яким вона постійно користується. Враховуючи розташування проїзду та використання його для дорожнього сполучення, такий відноситься до земель загального користування, які не підлягають приватизації чи іншої передачі у приватну власність громадян. Однак всупереч чинному законодавству відповідач ОСОБА_2 його приватизувала.

Зокрема, ОСОБА_2 успадкувавши від своєї матері будинок по АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці, що знаходилася у фактичному користуванні, без жодних документів, що посвідчують право власності, та вилучення земельної ділянки з комунальної власності громади села, за відсутності акту погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами, за відсутності будь-яких правових підстав та з грубим порушенням чинного законодавства, набула у власність земельну ділянку площею 0,2197 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4623387200:10:001:0160), земельні ділянки площею 0,1594 га (кадастровий номер 4623387200:10:001:0161) та площею 0,0609 га (кадастровий номер 4623387200:10:001:0162) для ведення особистого селянського господарства.

Листом Стрілківської сільської ради від 03 грудня 2018 року повідомлено про те, що рішенням сесії сільської ради ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості). Після виготовлення проектною організацією технічної документації, сесія сільської ради відмовила ОСОБА_2 у затвердженні через те, що на актах погодження меж були відсутні підписи суміжних землекористувачів. ОСОБА_2 звернулася із позовною заявою до Перемишлянського районного суду Львівської області і постановою Перемишлянського районного суду Львівської області 07 березня 2017 року задоволено позов ОСОБА_2 до Стрілківської сільської ради, визнано протиправною бездіяльність Стрілківської сільської ради щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_2 та зобов`язано Стрілківську сільську раду затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_2 , що в с. Малі Ланки (Стрілківська сільська рада) Перемишлянського району Львівської області, кадастрові номери 4623387200:10:001:0160, 4623387200:10:001:0161, 4623387200:10:001:0162.

У подальшому на виконання постанови Перемишлянського районного суду Львівської області від 07 березня 2017 року Стрілківська сільська рада прийняла рішення за № 343 від 26 липня 2017 року, згідно якого затверджено технічну документацію щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_2 , жительки АДРЕСА_1 . Передано у власність гр. ОСОБА_2 земельні ділянки: площею 0,2197 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4623387200:10:001:0160); площею 0,1594 га (кадастровий номер - 4623387200:10:001:0161), площею 0,0609 га (кадастровий номер - 4623387200:10:001:0162) для ведення особистого селянського господарства.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду 23 квітня 2019 року постанову Перемишлянського районного суду Львівської області від 07 березня 2017 року в адміністративній справі № 449/203/17 скасовано та провадження у справі закрито. Таким чином, оскільки рішення Стрілківською сільською радою № 343 від 26 липня 2017 року приймалося виключно на виконання постанови Перемишлянського районного суду Львівської області від 07 березня 2017 року, яка скасована, а провадження у справі закрито, це рішення сільської ради підлягає скасуванню як незаконне. Оскільки вирішення питань про погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі в межах населеного пункту віднесено до виключної компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад, про що приймається рішення, а також враховуючи скасування судового рішення про зобов`язання затвердити вказану технічну документації, вважає, що оскаржуваний акт органу місцевого самоврядування прийнято всупереч Конституції України та з порушенням земельного законодавства, а тому такий необхідно визнати незаконним та скасувати.

Враховуючи те, що ОСОБА_7 здійснила державну реєстрацію права власності на земельні ділянки, то така реєстрація відповідно до вимог чинного законодавства підлягає скасуванню.

Крім цього, ОСОБА_2 у квітні 2019 року відчужила одну із спірних земельних ділянок в користь третьої особи, відтак підлягає визнанню недійсним і укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договір дарування спірної ділянки, так як така незаконно набута відповідачем у власність.

ОСОБА_1 просила суд:

визнати незаконним та скасувати рішення 12 сесії 7 скликання Стрілківської сільської ради Перемишлянського району Львівської області від 26 липня 2017 року № 343 «Про затвердження технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території Стрілківської сільської ради»,

визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Поломаного В. Д. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 серпня 2017 року за індексним номером 36795122, згідно із яким зареєстровано право власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1594 га для ведення особистого селянського господарства за кадастровим номером 4623387200:10:001:0161;

визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Поломаного В. Д. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 серпня 2017 року за індексним номером 36794796, згідно із яким зареєстровано право власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0609 га для ведення особистого селянського господарства за кадастровим номером 4623387200:10:001:0162;

визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Поломаного В. Д. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 серпня 2017 року за індексним номером 36794325, згідно із яким зареєстровано право власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,2197 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель за кадастровим номером 4623387200:10:001:0160;

визнати недійсним договір дарування (серія та номер 326, посвідчений 12 квітня 2019 року приватним нотаріусом Рудою С. В.) земельної ділянки площею 0,2197 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4623387200:10:001:0160;

визнати недійсним та скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Рудої С. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 квітня 2019 року за індексним номером 46443874.

У листопаді 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Позов мотивований тим, що він є власником земельної ділянки кадастровий номер № 4623387200:10:001:0160, будинку АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 перешкоджає встановленню твердих меж вказаної земельної ділянки та межової споруди, чим втручається у його право самостійно господарювати на своїй землі, на власний розсуд користуватися будинком та земельною ділянкою. Право власності на будинок АДРЕСА_1 набуто ним в дар від його матері - ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 325 від 12 квітня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Рудою С. В. Право власності на земельну ділянку для обслуговування будинку набуто у дар від ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 326 від 12 квітня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Рудою С. В. Земельна ділянка кадастровий номер № 4623387200:10:001:0160 для обслуговування житлового будинку площею 0,2197 га зареєстрована в державному земельному кадастрі 02 грудня 2013 року відділом Держземагенства у Перемишлянському районі на підставі технічної документації з землеустрою. Ділянка частково огороджена прозорою металевою сіткою. Під час складання технічної документації із землеустрою на вказану земельну ділянку фізичні позначки межі і межові знаки в кількості 26 штук передані на зберігання попередньому власникові ділянки ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 є власником сусіднього будинку АДРЕСА_1 і суміжним землекористувачем. Право власності на будинок набула в спадок після смерті батька - ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Право власності на будинок зареєстровано, в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25 листопада 2016 року.

Земельна ділянка для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 позначена на кадастровому плані земельної ділянки кадастровий номер 4623387200:10:001:0160 (Витяг з ДЗК № НВ -460082206013) лінією А-Б, була визначена межовими знаками. Як зазначено у витязі з ДЗК відомості про обмеження прав у використанні земельної ділянки в Державному земельному кадастрі не зареєстровані.

Відповідач знищила межові знаки земельної ділянки кадастровий номер № 4623387200:10:001:0160 по лініях Д-Е, Е-А, А-Б та перешкоджає у встановленні на вказаних лініях твердих меж, межових знаків та межової споруди. Попередній власник ділянки ОСОБА_2 намагалася порозумітися з відповідачем на основі принципу непорушності права власності, добросусідства, відновлення меж і межових знаків відповідно до даних земельно-кадастрової документації, однак відповідач заперечує. Вказані дії відповідача унеможливлюють для нього огородження ділянки і створюють умови безперешкодного і безконтрольного користування своєю земельною ділянкою для обслуговування житлового будинку сторонніми особами на їх розсуд, в тому числі мешканцями будинку АДРЕСА_3 , що є втручанням у право вільного володіння своїм майном та в приватне життя.

З приводу перешкоджання відповідача у встановленні твердих меж та зведенні огорожі, з метою їх встановлення (відновлення) попередній власник будинку та земельної ділянки ОСОБА_2 серед іншого зверталася із заявами до Управління з охорони земель Головного управління Держгеокадастру України у Львівській області, Стрілківської сільської ради, Перемишлянський районний відділ Львівської регіональної філії ДП ЦЦЗК. Управління з охорони земель листом від 11 липня 2018 року № Х-1415/0-1233/6-18 надало роз`яснення про необхідність розгляду спору сільською радою. Стрілківська сільська рада листом від 16 травня 2018 року № 144 рекомендувала звернутися до суду, Перемишлянський районний відділ Львівської регіональної філії ДП ЦДЗК вказав на неможливість виконати роботи з землеустрою по відновленню меж, оскільки ОСОБА_1 знищує межові знаки. 18 червня 2019 року він звертався до Бібрської міської ради із заявою про сприяння відновленню межових знаків, у відповідь його також скеровано до суду.

Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої документації із землеустрою. Отже, тверді межі і межові знаки належної йому ділянки мають бути відновлені згідно земельно-кадастрової документації, на підставі якої ділянки була зареєстрована в державному земельному кадастрі.

ОСОБА_3 просив суд усунути йому перешкоди у користуванні будинком за адресою: АДРЕСА_1 та земельною ділянкою кадастровий номер 4623387200:10:001:0160 з боку ОСОБА_1 , а саме не чинити перешкоди та сприяти встановленню твердих меж, відновленню межових знаків і зведення огорожі вказаної ділянки згідно земельно-кадастрової документації.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Перемишлянського районного суду Львівської області від 04 березня 2020 року об`єднано в одне провадження цивільну справу № 449/1526/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою зі справою № 449/765/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Стрілківської сільської ради, відділу у Перемишлянському районі ГУ Держгеокадастру, державного реєстратора Поломаного В. Д., державного реєстратора Руда С. В. про визнання незаконним і скасування рішення, скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки та присвоєно справі № 449/765/19.

Рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 21 грудня 2021 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_3 задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_3 у користуванні будинком за адресою: АДРЕСА_1 та земельною ділянкою кадастровий номер 4623387200:10:001:0160, а саме не чинити перешкоди та сприяти встановленню твердих меж, відновленню межових знаків і зведення огорожі вказаної ділянки згідно земельно-кадастрової документації.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відсутність Акту погодження меж у землевпорядній документації не може бути підставою для відмови органом Держгеокадастру у затвердженні проекту відведення земельної ділянки. При цьому згідно висновку експерта № 010/21 від 19 лютого 2021 року, розміщення проїзду (заїзду, автомобільної дороги) загального користування з АДРЕСА_1 через земельну ділянку кадастровий номер 4623387200:10:001:0160 (на якій розташований будинок та господарські будівлі ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 ), в умовах існуючої забудови до суміжних земельних ділянок по АДРЕСА_3 (без кадастрового номеру) та по АДРЕСА_3 (кадастровий номер 4623387200:10:001:0071), а також до земельної ділянки по АДРЕСА_3 (кадастровий номер 4623387200:10:001:0074) з дотриманням будівельних норм з 1930 року до часу виконання експертизи - неможливе. Тому врахувавши зазначене суд відмовив у задоволенні первісної позовної заяви.

При цьому суд врахував, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки кадастровий номер 4623387200:10:001:0160, площею 0,2197 га, яка розташована в АДРЕСА_1 та власником житлового будинку за цією адресою, однак відновити межі земельних ділянок в натурі Перемишлянським районним відділом Центру ДЗК неможливо, оскільки ОСОБА_1 знищує межові знаки, які були встановлені інженером землевпорядником Центру ДЗК, а саме які фіксували захват земельної ділянки за кадастровим номером 4623387200:10:001:0160 ОСОБА_2 . Тому суд зробив висновок, що зустрічна позовна заява підлягає до задоволення.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Львівського апеляційного суду від 28 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 21 грудня 2021 року скасовано.

Ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Стрілківської сільської ради, Бібрської міської ради, відділу у Перемишлянському районі ГУ Держгеокадастру, державного реєстратора Поломаного В. Д., державного реєстратора Руда С. В., треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання незаконним і скасування рішення, скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення 12 сесії 7 скликання Стрілківської сільської ради Перемишлянського району Львівської області від 26 липня 2017 року № 343 «Про затвердження технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території Стрілківської сільської ради» в частині передання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,2197 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд кадастровий номер 4623387200:10:001:0160, в АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним договір дарування номер 326, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений 12 квітня 2019 року приватним нотаріусом Рудою С. В., земельної ділянки площею 0,2197 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 .

Скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 квітня 2019 року, згідно з яким право власності на земельну ділянку кадастровий номер 4623387200:10:001:0160 зареєстровано за ОСОБА_3 .

У задоволенні іншої частини позовних ОСОБА_1 відмовлено.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зобов`язання ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_3 у користуванні будинком та земельною ділянкою відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 073,60 грн, сплачений за подання позову та апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що колегія суддів погоджується із тим, що рішення Стрілківської сільської ради № 343 від 26 липня 2017 року прийнято на виконання постанови Перемишлянського районного суду Львівської області від 07 березня 2017 року, яке скасовано за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка не брала участі у цій справі та провадження у справі закрито (т. 1, а. с. 21-24).

Для висновку про можливість передачі землі у приватну власність необхідно фактично з`ясувати наявність у складі такої земельної ділянки проходу або проїзду, яка має статус землі загального користування. У цьому контексті не може залишитися поза увагою суду те, що у 2014 році ОСОБА_2 зверталася до суду з позовом до Стрілківської сільської ради про визнання права власності на земельні ділянки (справа № 449/131/14). У межах справи № 449/131/14 апеляційним судом встановлено, що мати позивача, не набувши права власності на земельні ділянки на законних підставах до смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , не могла включити їх до спадкового майна, тому позивач не набула право власності на ці земельні ділянки у порядку спадкування, при цьому зазначала про своє право на приватизацію земельних ділянок, якими користувалась її мати. Тому апеляційний суд, врахувавши розташування проїзду та використання його для дорожнього сполучення з трьома господарствами, дійшов висновку про віднесення спірної земельної ділянки, яка є заїздом для кількох землекористувачів, до земель загального користування, які не підлягають приватизації чи іншій передачі у приватну власність громадян. Рішення Апеляційного суду Львівської області від 02 грудня 2014 року у справі № 449/131/14 набрало законної сила та у касаційному порядку, зокрема щодо мотивів відмови у позові, не оскаржувалося. Колегія суддів виходить із безумовної преюдиційності фактів встановлених у цій справі для спірних правовідносин, а будь які протилежні доводи учасників справи є безпідставними та необґрунтованими.

З матеріалів справи вбачається, що ще у 2010 році між батьком позивача - ОСОБА_8 та ОСОБА_2 , як суміжними землекористувачами, існували непорозуміння з приводу проїзду до відповідних ділянок. Згідно складеного Акту від 15 листопада 2010 року згоди щодо облаштування проїзду не досягнуто, при цьому встановлено, що рішення Стрілківської сільської ради № 117 від 07 вересня 2010 року щодо облаштування проїзду не погоджувалося із суміжними землекористувачами (т. 1, а. с. 114, 115). Вказаним рішенням сільська рада вирішила перенести заїзд, який проходить по центральній частині подвір`я ОСОБА_2 , жительки АДРЕСА_1 в інше місце, а саме на початок присадибної ділянки перед житловим будинком шириною 3,00 м (враховуючи поворот - ширина збільшується). 17 грудня 2010 року на рішення Стрілківської сільської ради № 117 від 07 вересня 2010 року прокурор вніс протест і таке рішенням Стрілківської сільської ради № 132 від 08 жовтня 2014 року скасоване (т. 1, а. с. 116-118).

Тому колегія суддів вважає підставними вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення Стрілківської сільської ради від 26 липня 2017 року № 343 в частині передання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,2197 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4623387200:10:001:0160, оскільки саме на цій земельній ділянці розташований проїзд, який використовується для дорожнього сполучення з трьома господарствами, в тому числі господарства ОСОБА_1 .

Також судом встановлено, що відповідно до договору дарування номер 326, який посвідчений 12 квітня 2019 року приватним нотаріусом Рудою С. В., ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,2197 га, кадастровий номер 4623387200:10:001:0160, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 46443874 від 12 квітня 2019 року. Враховуючи доведеність вимог про необхідність скасування у відповідній частині рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого дарувальник ОСОБА_2 набула у власність земельну ділянку, тобто встановлену незаконність такого юридичного факту, договір дарування спірної земельної ділянки підлягає визнанню недійсним у зв`язку з неможливістю останньою розпоряджатися відповідним об`єктом цивільних прав.

ОСОБА_1 звернулася у тому числі з вимогою про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 квітня 2019 року, згідно з яким право власності на земельну ділянку кадастровий номер 4623387200:10:001:0160 зареєстровано за ОСОБА_3 , тому задоволення такої вимоги необхідне для повного та ефективного відновлення прав позивача.

Не спростовує зазначених висновків суду і покликання на висновок експерта № 010/21 від 19 лютого 2021 року, яким встановлено, що розміщення проїзду (заїзду, автомобільної дороги) загального користування з АДРЕСА_1 через земельну ділянку кадастровий номер 4623387200:10:001:0160, в умовах існуючої забудови до суміжних земельних ділянок по АДРЕСА_3 (без кадастрового номеру) та по АДРЕСА_3 (кадастровий номер 4623387200:10:001:0071), а також до земельної ділянки по АДРЕСА_3 (кадастровий номер 4623387200:10:001:0074) з дотриманням будівельних норм з 1930 року до часу виконання експертизи - неможливе, оскільки в силу частини другої статті 102 ЦПК України предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Крім цього, не може залишитися поза увагою суду і те, що експерти ТзОВ «Гал-світ» не повідомлялися про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків, передбачених статтями 384, 385 КК України, лише зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність по статті 384 КК України. Відтак враховуючи те, що такий був поданий з порушенням встановлених судом та законом строків, а будь які поважні причини пропуску строків, які перешкоджали ОСОБА_3 звернутися до експертів раніше, чи своєчасно просити суд про призначення експертизи, останній суду не надав, колегія суддів критично оцінює такий висновок експерта.

При цьому позовні вимоги про визнання незаконним і скасування рішення 12 сесії 7 скликання Стрілківської сільської ради від 26 липня 2017 року № 343 в частині передання у власність ОСОБА_2 земельних ділянок площею 0,1594 га (кадастровий номер - 4623387200:10:001:0161), площею 0,0609 га (кадастровий номер - 4623387200:10:001:0162) для ведення особистого селянського господарства, визнання незаконним та скасування рішень державного реєстратора щодо цих земельних ділянок задоволенню не підлягають, оскільки вказаний проїзд знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 4623387200:10:001:0160. Відтак передання у власність ОСОБА_2 земельних ділянок площею 0,1594 га (кадастровий номер - 4623387200:10:001:0161), площею 0,0609 га (кадастровий номер - 4623387200:10:001:0162) для ведення особистого селянського господарства права та інтереси позивача не порушує.

Задоволення у відповідній частині позовних вимог ОСОБА_1 виключає можливість задоволення позовних вимог ОСОБА_3 .

Окремо колегія суддів звернула увагу на доводи апеляційної скарги щодо порушення місцевим судом таємниці нарадчої кімнати. Зокрема, позивач стверджує, що з часу видалення у нарадчу кімнату 17 грудня 2021 року та до ухвалення оскаржуваного рішення 21 грудня 2021 року, суд розглянув ряд справ з постановленням відповідних судових рішень (справи № 449/1701/21, № 449/1707/21, № 449/1712/21, 449/1714/21, 449/1127/21), на підтвердження чого подала копії судових рішень із сайту ЄДРСР. Як вбачається з матеріалів справи, розгляд даної цивільної справи проводився за присутності учасників справи, здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, при цьому видалившись до нарадчої кімнати 17 грудня 2021 року о 10:53:25 суд не повернувся цього дня для проголошення вступної та резолютивної частини рішення, а проголосив таку лише 21 грудня 2021 року без звукозапису, за відсутності учасників справи. При цьому перебуваючи у нарадчій кімнаті суд розглядав низку судових справ та постановляв судові рішення, що з урахуванням положень статті 245 ЦПК України є порушенням таємниці наради суддів та не може залишатися поза увагою апеляційного суду (т. 2, а. с. 161-170).

Доводи апеляційної скарги про процесуальні порушення, допущені судом щодо розгляду заяви про відвід, на увагу не заслуговують, оскільки відповідні дії суду першої інстанції у цій частині відповідали вимогам статті 40 ЦПК України.

Аргументи учасників справи

У липні 2022 року представник ОСОБА_2 та ОСОБА_9 - ОСОБА_6 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила скасувати постанову апеляційного суду, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційну скаргу мотивовано тим, щов матеріалах справи затверджена в установленому порядку містобудівна документація відсутня, правової оцінки її постанова апеляційного суду не містить. Визначені кадастровим планом межі земельної ділянки площею 0,2197 га не оспорюються, в тому числі спільна межа між домогосподарствами АДРЕСА_2 , позначена на плані літерами «А Б». В цих визначених межах площа земельної ділянки може бути лише 0,2197 га. Площа ділянки 0,2197 га - не оспорюється. Оскільки судом апеляційної інстанції не було скасовано пункт 1 рішення Стрілківської сільської ради №343 від 26 липня 2017 року, яким затверджено технічну документацію з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок ОСОБА_2 , то така документація є законною і має враховуватися як доказ відсутності проїзду через ділянку кадастровий номер 4623387200:10:001:0160.

Позивач не є власником суміжної ділянки, як помилково вказав апеляційний суд. Також помилково вказав, що «будинковолодіння межують між собою, а правовідносини між їх власниками та з приводу існування цих об`єктів цивільних прав врегульовані, у тому числі відповідними судовими рішеннями». В матеріалах справи щодо наведеного судові рішення відсутні.

Право власності чи право користування, як абсолютне право, підлягає захисту лише за умови доведення факту його порушення. Жодних доказів, які б в розумінні статті 39 ЗК України, Закону України «Про основи містобудування», Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про державний земельний кадастр» визначали в межах земельної ділянки кадастровий номер 4623387200:10:001:0160 землі загального користування позивачем не представлено. Накладання приватизованої земельної ділянки площею 0,2197 га на землі загального користування с. Малі-Ланки судами обох інстанцій не встановлено. Безпосередньо апеляційним судом належних та допустимих доказів, що ідентифікують в розумінні статті 39 ЗК України в межах земельної ділянки кадастровий номер 4623387200:10:001:0160 наявність земель загального користування з відповідною площею, шириною, межами не досліджувалось за їх відсутності.

Розглядаючи заяву ОСОБА_2 . Стрілківська сільська рада не мала права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення щодо затвердження технічної документації з землеустрою. Підстави визнання незаконним та скасування індивідуального акта органу місцевого самоврядування визначено законом - якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Тому скасування Восьмим апеляційним адміністративним судом рішення Перемишлянського районного суду у справі № 449/203/17 не є підставою визнання рішення Стрілківської сільської ради № 343 від 26 липня 2017 року незаконним.

Рішення Стрілківської сільської ради № 343 від 26 липня 2014 року в частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,2197 га скасовано судом з підстав безумовної преюдиційності фактів встановлених, на думку суду, рішенням Апеляційного суду Львівської області від 02 грудня 2014 року у справі № 449/131/14. Встановленим фактом наявності земель загального користування у складі земельної ділянки площею 0,2197 га суд визнав оцінку доводів апеляційної скарги: «враховуючи розташування проїзду та використання його для дорожнього сполучення з трьома господарствами, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарг щодо віднесення спірної земельної ділянки, яка є заїздом для кількох землекористувачів, до земель загального користування, які не підлягають приватизації чи іншої передачі у приватну власність громадян». Оцінку доводів апеляційної скарги суд ототожнив з преюдицією, яка згідно статті 82 ЦПК України не підлягає доказуванню, оскільки ідентифікацію «спірної земельної ділянки» в рішенні від 02 грудня 2014 року не наведено.

За загальним визначенням заїзд, як земельна ділянка в розумінні статті 79-1 ЗК України, має ідентифікуватися місцем його розташування, параметрами, площею, межами, а головне містобудівною документацією (стаття 39 ЗК України), що його визначає в статусі земель загального користування. У справі № 449/131/14 заїзд (проїзд) до будинку АДРЕСА_1 не були предметом позову, не досліджувались, судом апеляційної інстанції не ідентифікований. Рішенням апеляційного суду від 02 грудня 2014 року істинність існування «заїзду», як «факту» не перевіряється за відсутності доказів, на підставі яких він міг бути встановлений судом. В рішенні від 02 грудня 2014 року апеляційний суд вийшов за межі доводів апеляційної скарги і встановив порушення норм матеріального права при ухваленні рішення, а саме статті 12 ЗК України щодо виключної компетенції органу місцевого самоврядування у передачі земель комунальної власність у приватну власність. При цьому Стрілківська сільська рада не заперечувала передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки для обслуговування житлового будинку площею 0,2197 га.

Таким чином, звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не має трактуватись як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні особою, яка не приймала участі у цій справі. ОСОБА_3 не приймав участі у справі № 449/131/14 і заперечує безпідставні твердження позивача про приватизацію у складі земельної ділянки за кадастровим номером 4623387200:10:001:0160 земель загального користування.

Сторінкою 22 експертного висновку № 010/21 від 19 лютого 2021 року на підставі даних державного земельного кадастру експертом показано: не сформована земельна ділянка позивачки розташована між двома сформованими і приватизованими земельними ділянками, але з АДРЕСА_1 ділянка позивача межує саме з землями комунальної власності, що апеляційним судом не враховано. Висновком експерта встановлено факт, що використання прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 як заїзду відбувається з порушенням державних будівельних норм, це порушує права власників на безпечне володіння своїм майном. Висновок не спростований іншими матеріалами справи. Суд не звернув уваги, що користування сусідами прибудинковою територією будинку АДРЕСА_1 відбувається з порушенням державних будівельних норм і створює незручності власникам будинку АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 обставини, встановлені висновком експертизи, не спростувала.

У вересні 2022 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржене судове рішення залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Зазначає, що безпідставним і неправдивим є твердження скаржника про відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження наявності на земельній ділянці кадастровий номер 4623387200:10:001:0160 проїзду загального користування, оскільки обов`язковим до врахування судовим рішення апеляційної інстанції від 02 грудня 2014 року у справі № 449/131/14 було чітко встановлено як наявність проїзду на приватизованих згідно рішення Стрілківської сільської ради № 343 від 26 липня 2017 року земельних ділянках, так і неможливість передачі у власність таких земельних ділянок.

Як вбачається зі скасованого рішення Стрілківської сільської ради № 343 від 26 липня 2017 року, підставою для його прийняття була постанова Перемипілянського районного суду Львівської області від 07 березня 2017 року у справі № 449/203/17. В цей же час, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року постанову Перемишлянського районного суду Львівської області від 07 березня 2017 року в адміністративній справі № 449/203/17 скасовано та провадження у справі закрито. Таким чином, якщо було скасовано судове рішення на підставі якого приймалося рішення Стрілківської сільської ради № 343 від 26 липня 2017 року, то зазначене рішення сільської ради також втрачає законну силу.

Правомірно суд апеляційної інстанції не врахував поданий скаржником суду першої інстанції висновок експерта № 010/21 від 19 лютого 2021 року. Він не є належним та допустимим доказом, оскільки його подано суду з порушенням встановлених судом та законом строків і відсутні поважні причини, які перешкоджали ОСОБА_3 звернутися до експертів раніше, чи своєчасно просити суд про призначення експертизи.

Скаржник стверджує, що ОСОБА_1 може собі облаштувати інший заїзд до свого домоволодіння через ділянку комунальної власності, що межує з її домоволодінням. Однак через ділянку кадастровий номер 4623387200:10:001:0160 проїзд вже наявний.

Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду

Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктами 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні порушив норми процесуального права та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 465/5009/14ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 541/775/17, від 30 жовтня 2019 року у справі № 302/470/16-ц, від 03 жовтня 2021 рок у справі № 707/815/19, від 01 червня 2022 року у справі № 453/222/19, від 17 квітня 2018 року у справі № 822/1468/17).

Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у задоволенні клопотання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про зупинення виконання постанови Львівського апеляційного суду від 28 червня 2022 року відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 24 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду. Доповнення від 21 жовтня 2023 року до касаційної скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , поданої представником ОСОБА_6 , на постанову Львівського апеляційного суду від 28 червня 2022 рокузалишено без розгляду.

Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що постанова суду апеляційної інстанцій оскаржуються в частині задоволених позовних вимогОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Стрілківської сільської ради, Бібрської міської ради, відділу у Перемишлянському районі ГУ Держгеокадастру, державного реєстратора Поломаного В. Д., державного реєстратора Руда С. В. про визнання незаконним і скасування рішення Стрілківської сільської ради від 26 липня 2017 року № 343 в частині передання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер 4623387200:10:001:0160, визнання недійсним договору дарування від 12 квітня 2019 року цієї земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку за ОСОБА_3 , а також відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні будинком та земельною ділянкою. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.

Фактичні обставини

Суди встановили, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок в АДРЕСА_1 (на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25 листопада 2016 року).

ОСОБА_3 є власником житлового будинку в АДРЕСА_1 , який він набув від своєї матері ОСОБА_2 . Відповідно до договору дарування номер 326, який посвідчений 12 квітня 2019 приватним нотаріусом Перемишлянського районного нотаріального округу Рудою С. В., ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,2197 га кадастровий номер 4623387200:10:001:0160, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 46443874.

Постановою Перемишлянського районного суду Львівської області від 07 березня 2017 року у справі № 449/203/17 задоволено позов ОСОБА_2 до Стрілківської сільської ради Перемишлянського району Львівської області, визнано протиправною бездіяльність Стрілківської сільської ради щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_2 та зобов`язано Стрілківську сільську раду затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_2 , що в с. Малі Ланки (Стрілківська сільська рада) Перемишлянського району Львівської області, кадастрові номери 4623387200:10:001:0160, 4623387200:10:001:0161, 4623387200:10:001:0162.

Рішенням Стрілківської сільської ради Перемишлянського району Львівській області № 343 від 26 липня 2017 року затверджено технічну документацію щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_2 , жительки АДРЕСА_1 та передано у власність гр. ОСОБА_2 земельні ділянки: площею 0,2197 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4623387200:10:001:0160); площею 0,1594 га (кадастровий номер - 4623387200:10:001:0161), площею 0,0609 га (кадастровий номер - 4623387200:10:001:0162) для ведення особистого селянського господарства.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року, постанову Перемишлянського районного суду Львівської області від 07 березня 2017 року в адміністративній справі № 449/203/17 скасовано та провадження у справі закрито.

Згідно відповіді начальника Перемишлянського районного відділу Львівської регіональної філії ДП ЦДЗК, Перемишлянським районним відділом Центру ДЗК неможливо виконати землевпорядні роботи, оскільки гр. ОСОБА_1 знищує межові знаки, які були встановлені інженером землевпорядником Центру ДЗК, а саме, які фіксували захват земельної ділянки за кадастровим номером 4623387200:10:001:0160 гр. ОСОБА_2 .

Згідно висновку експерта № 010/21 від 19 лютого 2021 року розміщення проїзду (заїзду, автомобільної дороги) загального користування з АДРЕСА_1 через земельну ділянку кадастровий номер 4623387200:10:001:0160 (на якій розташований будинок та господарські будівлі ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 ), в умовах існуючої забудови до суміжних земельних ділянок по АДРЕСА_3 (без кадастрового номеру) та по АДРЕСА_3 (кадастровий номер 4623387200:10:001:0071), а також до земельної ділянки по АДРЕСА_3 (кадастровий номер 4623387200:10:001:0074) з дотриманням будівельних норм з 1930 року до часу виконання експертизи - неможливе.

Апеляційний суд також встановив, що рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 03 березня 2014 року у справі № 449/131/14 позов ОСОБА_2 до Стрілківської сільської ради, третя особа Реєстраційна служба Перемишлянського районного управління юстиції про визнання права власності на земельні ділянки задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку загальною площею 0,44 га, з яких: 0609 га та 0,1594 га призначені для ведення особистого селянського господарства та 0,2197 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, які розташовані на території Стрілківської сільської ради в с. Малі Ланки Перемишлянського району Львівської області.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 02 грудня 2014 року рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 03 березня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові ОСОБА_2 відмовлено повністю. Зокрема, оскаржуючи рішення суду Стрілківська сільська рада покликалася на те, що таке ухвалено без врахування наявності з 1958 року заїзду до господарств ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , тому просила змінити рішення та визнати право власності за позивачкою з урахуванням існуючого заїзду до відповідних господарств. У межах справи № 449/131/14 апеляційним судом встановлено, що мати позивачки, не набувши права власності на земельні ділянки на законних підставах до смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , не могла включити їх до спадкового майна, тому позивачка не набула право власності на ці земельні ділянки у порядку спадкування, при цьому зазначала про своє право на приватизацію земельних ділянок, якими користувалась її мати. Крім цього, апеляційний суд врахував розташування проїзду та використання його для дорожнього сполучення з трьома господарствами, дійшов висновку про віднесення спірної земельної ділянки, яка є заїздом для кількох землекористувачів, до земель загального користування, які не підлягають приватизації чи іншій передачі у приватну власність громадян. Рішення Апеляційного суду Львівської області від набрало законної сила та у касаційному порядку, зокрема щодо мотивів відмови у позові, не оскаржувалося.

Позиція Верховного Суду

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до Бібрської міської ради, відділу у Перемишлянському районі ГУ Держгеокадастру, державного реєстратора виконавчого комітету Бібрської міської ради Поломаного В. Д., державного реєстратора Руда С. В.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, пункт 41).

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (провадження № 12-31гс22).

У справі, що переглядається, зміст і характер позовних вимог ОСОБА_1 , відносин між учасниками справи, встановлені судами обставини справи свідчать, що спір в оскарженій частині про визнання незаконним і скасування рішення, скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки, визнання недійсним договору дарування виник між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Стрілківською сільською радою. Тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Бібрської міської ради, відділу у Перемишлянському районі ГУ Держгеокадастру, державного реєстратора Поломаного В. Д., державного реєстратора Руда С. В. судам слід було відмовити в зв`язку з їх пред`явленням до неналежних відповідачів. Тому постанову апеляційного суду в цій частині належить скасувати, а рішення суду першої інстанції про відмову у позові щодо цих вимог - змінити в мотивувальній частині.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Стрілківської сільської ради, та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 .

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження

№ 61-20968 сво 21)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження

№ 61-2417сво19).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

У статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (див., зокрема: постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року в справі № 361/2965/15-а (провадження № 11-190апп18), від 09 листопада 2021 у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21)).

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм (стаття 39ЗК України, тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У статті 83 ЗК України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 листопада 2021 року у справі № 707/815/19 (провадження № 61-7620св21), на яку посилається особа, яка подала касаційну скаргу, вказано, що «жодних доказів того, що в Тубільцівській сільській раді розроблявся генеральний план села Хрещатик сторонами не надано, як і не надано доказів того, що спірній земельній ділянці належним чином був визначений статус проїзду чи проходу. … З огляду на вказане суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що спірна земельна ділянка станом на 2011 рік перебувала в комунальній власності Тубільцівської сільської ради та в користуванні відповідача ОСОБА_2 . Дана земельна ділянка знаходиться за межами прибережної захисної смуги, ніколи не визначалася як проїзд загального користування … . Та обставина, що позивачка не може пройти до річки Рось, не використовуючи земельну ділянку відповідача, не свідчить про те, що частина його земельної ділянки є проїздом чи проходом».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2018 року у справі № 465/5009/14-ц (провадження № 61-3664св18) вказано, що «скасовуючи рішення Львівської міської ради про передачу відповідачам у власність земельної ділянки, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, мотивував своє рішення тим, що, у порушення вимог статті 83 ЗК України, до складу земельної ділянки входять землі загального користування (проїзд). Суд зазначив, що вказана обставина (наявність проїзду загального користування між будинками АДРЕСА_1) підтверджується показами свідків, листом Державного комітету України з земельних ресурсів від 7 липня 2008 року №14-11-13/7272, державним актом на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,06 га по АДРЕСА_1. Проте відповідно до наведених норм законодавства використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою. Всупереч вказаним нормам суд не дав належної оцінки наявним у справі викопіюванням з плану м. Львова; не встановив на підставі генерального плану м. Львова та плану земельно-господарського устрою, чи відносилася передана відповідачам у власність спірна частина земельної ділянки до земель загального користування, та встановив обставини, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи, на підставі неналежних доказів».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 302/470/16-ц (провадження № 61-32685св 18) зазначено, що «судами правильно зазначено, що суд не вправі втручатися в компетенцію органів місцевого самоврядування, а вирішення питання про статус спірної дороги (пішохідна чи проїзна) належить до компетенції сільської ради. Посилання позивача про відсутність під`їзду належного розміру до його будинку не є підставою для визнання частково недійсним спірного державного акту на право приватної власності та скасування рішення сільської ради, оскільки у такому випадку він не позбавлений права звернутися до суду з позов про усунення перешкод у користуванні власністю або про встановлення відповідного земельного сервітуту».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 червня 2022 року у справі № 453/222/19 (провадження № 61-2024св21) зроблено висновок, що «у справі, що переглядається: суди не звернули увагу на те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази про те, що частина спірної земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_2 на підставі рішення Опорецької сільської ради від 27 серпня 2005 року № 45, належить до земель загального користування; наявна у матеріалах справи план - схема меж земельних ділянок та ситуаційний план села (т. 1, а. с. 161 - 162) не є належними документами, на підставі яких встановлюється межі земель загального користування (вулиць, доріг, тощо). Згідно з нормами статей 12, 13 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» такими документами є детальний план території; генеральний план населеного пункту, згідно з яким розробляється детальний план територій; суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, посилався як на доказ існування спірної вулиці (проїзду) на план належної ОСОБА_1 земельної ділянки (т. 1, а. с. 12 - 16), до якої нібито передбачено заїзд з вулиці (межа від точки «А» до точки «Б» - землі Опорецької сільської ради), хоча документи, які є у матеріалах справи на вказаних аркушах не містять графічного підтвердження такої інформації; суди посилались як на доказ існування спірної вулиці (проїзду) на «Схему розміщення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку і ведення особистого сільського господарства гр. ОСОБА_2 с. Опорець» (т. 1, а. с. 18 - 19). Проте ці схеми та креслення не можуть вважатися належними доказами існування спірної вулиці (проїзду), оскільки з них неможливо встановити місцерозташування будь-яких земельних ділянок, у прив`язці вулиці (проїзду) до них. Таким чином, суди не встановили обставин, за яких мали би підстави дійти висновку про існування вулиці (проїзду) до належної позивачу земельної ділянки через земельну ділянку, яка надана у приватну власність ОСОБА_2».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 750/3322/17 (провадження № 14-110цс18) вказано, що «з проекту землеустрою щодо відведення в оренду ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0078 га на АДРЕСА_1, що міститься у матеріалах справи, вбачається, що останній звертався до приватного підприємства «Гео Граф» з заявою про виготовлення проекту землеустрою зазначеної земельної ділянки на підставі рішення 33 сесії 6 скликання Чернігівської міської ради від 30 вересня 2013 року, яким було надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки при умові розроблення та затвердження в установленому порядку землевпорядної документації протягом року. На виконання цього рішення проект землеустрою був розроблений та погоджений управлінням архітектури та містобудування, а також управлінням Держземагентства у Чернігівському районі Чернігівської області та в подальшому був затверджений на 40 сесії міської ради 6 скликання. Проте Державна інспекція сільського господарства у Чернігівській області в ході проведеної перевірки встановила, що передана в оренду ОСОБА_3земельна ділянка є провулком, що з`єднує дві вулиці - АДРЕСА_1, наявність якого підтверджується містобудівною документацією - планом м. Чернігова М1:500. У зв`язку з цим управлінням архітектури та містобудування відкликало свій висновок про погодження проекту землеустрою ОСОБА_3 Таким чином, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що земельна ділянка площею 0,0078 га, яка була відведена ОСОБА_3, сформована за рахунок земель житлової та громадської забудови прибудинкової території та є провулком між вулицями АДРЕСА_1. Передача в оренду земельної ділянки загального користування порушує права мешканців цих вулиць. Відтак апеляційний суд правильно вказав про незаконність прийнятого Чернігівською міською радою рішення про затвердження проекту відведення та передачу земельної ділянки ОСОБА_3 площею 0,0078 га на АДРЕСА_1 та недійсність договору оренди цієї земельної ділянки, укладеного між Чернігівською міською радою та ОСОБА_3».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19) зазначено, що «стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж слід вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а з мотивів відмови. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки, яка знаходиться поза межами населеного пункту, із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідним територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (територіальним органом Держгеокадастру в районах (містах)) в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів. Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справах № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18) та № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18)».

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17)).

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина восьма статті 83ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з мотивувальної частини із зазначенням, зокрема мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

У частинах першій - третій, сьомій статті 102 ЦПК України передбачено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110ЦПК України).

У справі, що переглядається:

аналіз змісту рішення Апеляційного суду Львівської області від 02 грудня 2014 року у справі № 449/131/14 свідчить, що ним розглянута справа за позовом ОСОБА_2 до Стрілківської сільської ради, третя особа Реєстраційна служба Перемишлянського районного управління юстиції, про визнання права власності на земельні ділянки. Апеляційний суд врахував доводи апеляційної скарги сільської ради щодо розташування проїзду та використання його для дорожнього сполучення з трьома господарствами, віднесення спірної земельної ділянки до земель загального користування як заїзду для кількох землекористувачів. Разом з тим суд в наведеній справі безпосередньо не досліджував докази щодо віднесення спірної земельної ділянки до земель загального користування та/або розташування на ній проїзду, який використання для дорожнього сполучення з господарством ОСОБА_1 ;

апеляційний суд помилково послався на преюдиційність зазначеного судового рішення, не проаналізував та не встановив на підставі наданих сторонами належних доказів чи віднесена спірна частина земельної ділянки, передана у власність ОСОБА_2 на підставі оспорюваного рішення Стрілківської сільської ради від 26 липня 2017 року № 343 (у складі земельної ділянки з кадастровим номером 4623387200:10:001:0160), до земель загального користування (є проїздом)та необхідна для дорожнього сполучення з господарством ОСОБА_1 ,зокрема технічної документації із землеустрою, кадастрових планів, рішень сільської ради тощо;

не є належним чином обґрунтованими і висновки апеляційного суду щодо відхилення доказового значення висновку земельно-технічної експертизи № 010/21 від 19 лютого 2021 рокупро неможливість розміщення спірного проїзду (заїзду, автомобільної дороги) загального користування з дотриманням будівельних норм. Зміст цієї експертизи не свідчить, що її предметом є висновок з питання права. Цей висновок підготовлений на замовлення учасника справи, тому вказано, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність саме по статті 384 КК України.Суд першої інстанції прийняв зазначений висновок та надав йому оцінку. Натомість апеляційний суд лише послався, що цей висновок був поданий до суду першої інстанції з порушенням встановлених судом та законом строків, поважні причини пропуску строків, які перешкоджали ОСОБА_3 звернутися до експертів раніше, чи своєчасно просити суд про призначення експертизи, він суду не надав. При цьому апеляційний суд, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про можливість прийняття цього доказу до розгляду, мав самостійно вирішити це питання, надавши оцінку відповідним доводам учасників справи в суді першої інстанції, з урахування принципів рівності учасників справи, змагальності, неприпустимості зловживання процесуальними правами, а також значенням цього доказу для правильного вирішення справи.

За таких обставин апеляційний суд не встановив обставин, за яких мав підстави дійти висновку про існування проїзду до належної ОСОБА_1 земельної ділянки через земельну ділянкуз кадастровим номером 4623387200:10:001:0160, яка належить ОСОБА_3 . Тому зробив передчасний висновок про наявність підстав для визнання незаконним та скасування рішення Стрілківської сільської ради від 26 липня 2017 року № 343 в частині передання у власність ОСОБА_2 вказаної земельної ділянки, відповідно, наявність підстав для задоволення інших позовних вимог ОСОБА_1 в оскарженій частині, заявлених як похідних.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду та частково рішення суду першої інстанції ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що:

касаційну скаргу слід задовольнити частково,

постанову апеляційного суду скасувати,

рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Бібрської міської ради, відділу у Перемишлянському районі ГУ Держгеокадастру, державного реєстратора виконавчого комітету Бібрської міської ради Поломаного В. Д., державного реєстратора приватного нотаріуса Перемишлянського районного нотаріального округу Руда С. В. змінити в мотивувальній частині, а в іншій частині вирішення позовних вимог до вказаних відповідачів - залишити без змін;

передати справу в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Стрілківської сільської ради в оскарженій частині та позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Тому розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (див. висновок у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18)).

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 28 червня 2022 року скасувати.

Рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 21 грудня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Бібрської міської ради, відділу у Перемишлянському районі Головного Управління Держгеокадастру, державного реєстратора виконавчого комітету Бібрської міської ради Поломаного Володимира Дмитровича, державного реєстратора приватного нотаріуса Перемишлянського районного нотаріального округу Руда Світлани Василівни змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Справу № 449/765/19 в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Стрілківської сільської ради про визнання незаконним і скасування рішення Стрілківської сільської ради в частині, визнання недійсним договору дарування, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, а також позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні будинком та земельною ділянкою передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної постанова Львівського апеляційного суду від 28 червня 2022 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук