Постанова

від 26.02.2024 по справі 449/765/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 449/765/19 Головуючий у 1 інстанції: Борняк Р.О.

Провадження № 22-ц/811/22/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючогосудді: Ванівського О.М.,

суддівЦяцяка Р.П., Шеремети Н.О.

секретаря: Цьони С.Ю.

з участю: представника позивача ОСОБА_1 адвоката Мотрука М.Ю.,

представника відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 адвоката Мельницької Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справуза апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 21 грудня 2021 року,-

в с т а н о в и в:

У червні2019року позивачка ОСОБА_1 звернулася досуду зпозовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Стрілківської сільської ради, Бібрської міської ради, відділу у Перемишлянському районі ГУ Держгеокадастру, Державного реєстратора виконавчого комітету Бібрської міської ради Поломаного В.Д., Державного реєстратора приватного нотаріуса Перемишлянського районного нотаріального округу Руда С.В. про визнання незаконним і скасування рішення, скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки.

Вимоги обґрунтовувала тим, що є власником будинковолодіння з відповідними господарськими спорудами та земельної ділянки, яка безпосередньо межує з будинком відповідачки ОСОБА_2 . До належного їй будинковолодіння існує єдиний заїзд, яким вона постійно користується. Враховуючи розташування проїзду та використання його для дорожнього сполучення, такий відноситься до земель загального користування, які не підлягають приватизації чи іншої передачі у приватну власність громадян, однак всупереч чинному законодавству відповідач ОСОБА_2 приватизувала такий.

Зокрема, відповідачка ОСОБА_2 , успадкувавши від своєї матері будинок по АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці, що знаходилася у фактичному користуванні, без жодних документів, що посвідчують право власності на таку та вилучення земельної ділянки з комунальної власності громади села, за відсутності акту погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами, за відсутності будь-яких правових підстав та з грубим порушенням чинного законодавства, набула у власність земельну ділянку площею 0,2197 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4623387200:10:001:0160) та земельні ділянки площею 0,1594 га (кадастровий номер 4623387200:10:001:0161) та площею 0,0609 га (кадастровий номер 4623387200:10:001:0162) для ведення особистого селянського господарства.

Листом Стрілківської сільської ради Перемишлянського району Львівської області від 03.12.2018 повідомлено про те, що рішенням сесії сільської ради ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості). Після виготовлення ліцензованою проектною організацією технічної документації, сесія сільської ради відмовила ОСОБА_2 у затвердженні через те, що на актах погодження меж були відсутні підписи суміжних землекористувачів.

ОСОБА_2 звернулася із позовною заявою до Перемишлянського районного суду Львівської області і постановою Перемишлянського районного суду Львівської області 07 березня 2017 року задоволено позов ОСОБА_2 до Стрілківської сільської ради Перемишлянського району Львівської області, визнано протиправною бездіяльність Стрілківської сільської ради щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_2 та зобов`язано Стрілківську сільську раду затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_2 , що в с. Малі Ланки (Стрілківська сільська рада) Перемишлянського району Львівської області, кадастрові номери 4623387200:10:001:0160,4623387200:10:001:0161,4623387200:10:001:0162.

У подальшому, на виконання постанови Перемишлянського районного суду Львівської області від 07 березня 2017 року Стрілківська сільська рада Перемишлянського району Львівській області прийняла рішення за № 343 від 26 липня 2017 року, згідно якого затверджено технічну документацію щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_2 , жительки АДРЕСА_1 , передано у власність гр. ОСОБА_2 земельні ділянки: площею 0,2197 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4623387200:10:001:0160); площею 0,1594 га (кадастровий номер - 4623387200:10:001:0161), площею 0,0609 га (кадастровий номер - 4623387200:10:001:0162) для ведення особистого селянського господарства.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду 23 квітня 2019 року постанову Перемишлянського районного суду Львівської області від 07 березня 2017 року в адміністративній справі № 449/203/17 скасовано та провадження у справі закрито.

Таким чином, оскільки рішення Стрілківською сільською радою № 343 від 26 липня 2017 року приймалося виключно на виконання постанови Перемишлянського районного суду Львівської області від 07 березня 2017 року, яка постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року скасована, а провадження у справі закрито, вважає, що це рішення сільської ради підлягає скасуванню як незаконне.

Оскільки вирішення питань про погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі в межах населеного пункту, віднесено до виключної компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад, про що приймається рішення, а також враховуючи скасування судового рішення про зобов`язання затвердити вказану технічну документацію, вважає, що оскаржуваний акт органу місцевого самоврядування прийнято всупереч Конституції України та з порушенням земельного законодавства, а тому такий необхідно визнати незаконним та скасувати.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 здійснила державну реєстрацію права власності на земельні ділянки площею 0,2197 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4623387200:10:001:0160); площею 0,1594 га (кадастровий номер - 4623387200:10:001:0161), площею 0,0609 га (кадастровий номер - 4623387200:10:001:0162) для ведення особистого селянського господарства, то така реєстрація відповідно до вимог чинного законодавства підлягає скасуванню.

Крім цього, ОСОБА_2 у квітні 2019 року відчужила одну із спірних земельних ділянок в користь третьої особи, відтак підлягає визнанню недійсним і укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договір дарування спірної ділянки, так як така незаконно набута відповідачкою у власність.

Просила визнати незаконним та скасувати рішення 12 сесії 7 скликання Стрілківської сільської ради Перемишлянського району Львівської області від 26.07.2017 № 343 «Про затвердження технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території Стрілківської сільської ради», рішення державного реєстратора виконавчого комітету Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області Поломаного Володимира Дмитровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.08.2017 за індексним номером 36795122, згідно із яким зареєстровано право власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1594 га для ведення особистого селянського господарства за кадастровим номером 4623387200:10:001:0161; рішення державного реєстратора виконавчого комітету Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області Поломаного Володимира Дмитровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.08.2017 за індексним номером 36794796, згідно із яким зареєстровано право власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0609 га для ведення особистого селянського господарства за кадастровим номером 4623387200:10:001:0162; рішення державного реєстратора виконавчого комітету Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області Поломаного Володимира Дмитровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень обтяжень від 28.08.2017 за індексним номером 36794325, згідно із яким зареєстровано право власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,2197 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель за кадастровим номером 4623387200:10:001:0160; визнати недійсним договір дарування (серія та номер 326, посвідчений 12.04.2019 приватним нотаріусом Перемишлянського районного нотаріального округу Рудою Світланою Василівною) земельної ділянки площею 0,2197 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4623387200:10:001:0160, визнати недійсним та скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Перемишлянського районного нотаріального округу Рудої Світлани Василівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.04.2019 за індексним номером 46443874.

У листопаді 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Вимоги обґрунтовував тим, що є власником земельної ділянки кадастровий номер №4623387200:10:001:0160, будинку АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 перешкоджає встановленню твердих меж вказаної земельної ділянки та межової споруди, чим втручається у його право самостійно господарювати на своїй землі, на власний розсуд користуватися будинком та земельною ділянкою. Право власності на будинок АДРЕСА_1 набуто ним в дар від його матері ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 325 від 12.04.2019 посвідченого приватним нотаріусом Перемишлянського районного нотаріального округу Рудою С.В.

Крім цього, право власності на земельну ділянку для обслуговування будинку АДРЕСА_1 -Ланки набуто у дар від ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 326 від 12.04.2019, посвідченого приватним нотаріусом Перемишлянського районного нотаріального округу Рудою С.В. Земельна ділянка кадастровий номер № 4623387200:10:001:0160 для обслуговування житлового будинку площею 0,2197 га зареєстрована в державному земельному кадастрі 02.12.2013 відділом Держземагенства у Перемишлянському районі на підставі технічної документації з землеустрою.

Ділянка частково огороджена прозорою металевою сіткою. Під час складання технічної документації із землеустрою на вказану земельну ділянку фізичні позначки межі і межові знаки в кількості 26 штук передані на зберігання попередньому власникові ділянки ОСОБА_2 . Відповідач ОСОБА_1 є власником сусіднього будинку АДРЕСА_1 і суміжним землекористувачем. Право власності на будинок набула в спадок після смерті батька ОСОБА_5 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Право власності на будинок зареєстровано, в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.11.2016 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер № 32562682 від 25.11.2016.

Земельна ділянка для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 позначена на кадастровому плані земельної ділянки кадастровий номер 4623387200:10:001:0160 (Витяг з ДЗК № НВ -460082206013) лінією А-Б, була визначена межовими знаками. Як зазначено у витязі з ДЗК відомості про обмеження прав у використанні земельної ділянки в Державному земельному кадастрі не зареєстровані.

Відповідачка знищила межові знаки земельної ділянки кадастровий номер №4623387200:10:001:0160 по лініях Д-Е, Е-А, А-Б та перешкоджає у встановленні на вказаних лініях твердих меж, межових знаків та межової споруди. Попередній власник ділянки ОСОБА_2 намагалася порозумітися з відповідачем на основі принципу непорушності права власності, добросусідства, відновлення меж і межових знаків відповідно до даних земельно-кадастрової документації, однак відповідач заперечує. Вказані дії відповідача унеможливлюють для нього огородження ділянки і створюють умови безперешкодного і безконтрольного користування своєю земельною ділянкою для обслуговування житлового будинку сторонніми особами на їх розсуд, в тому числі мешканцями будинку АДРЕСА_3 належного відповідачу, що є втручанням у право вільного володіння своїм майном та в приватне життя.

З приводу перешкоджання відповідача у встановленні твердих меж та зведенні огорожі, з метою їх встановлення(відновлення) попередній власник будинку та земельної ділянки ОСОБА_2 серед іншого зверталася із заявами до Управління з охорони земель Головного управління Держгеокадастру України у Львівській області, Стрілківської сільської ради, Перемишлянський районний відділ Львівської регіональної філії ДП ЦЦЗК. Управління з охорони земель листом від 11.07.2018 № Х-1415/0-1233/6-18 надало роз`яснення про необхідність розгляду спору сільською радою. Стрілківська сільська рада листом від 16.05.2018 № 144 рекомендувала звернутися до суду, Перемишлянський районний відділ Львівської регіональної філії ДП ЦДЗК вказав на неможливість виконати роботи з землеустрою по відновленню меж, оскільки ОСОБА_1 знищує межові знаки. 18.06.2019 він звертався до Бібрської міської ради із заявою про сприяння відновленню межових знаків, у відповідь його також скеровано до суду.

Звертає увагу, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої документації із землеустрою. Отже, тверді межі і межові знаки належної йому ділянки мають бути відновлені згідно земельно-кадастрової документації, на підставі якої ділянки була зареєстрована в державному земельному кадастрі.

Ухвалою Перемишлянськогорайонного судуЛьвівської областівід 04.03.2020р.об`єднано водне провадження цивільну справу № 449/1526/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою із справою № 449/765/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Стрілківської сільської ради, відділу у Перемишлянському районі ГУ Держгеокадастру, Державного реєстратора виконавчого комітету Бібрської міської ради Поломаного В.Д., Державного реєстратора приватного нотаріуса Перемишлянського районного нотаріального округу Руда С.В. про визнання незаконним і скасування рішення, скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки та присвоєно справі № 449/765/19.

Оскаржуваним рішеннямПеремишлянського районногосуду Львівськоїобласті від21грудня 2021року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Стрілківської сільської ради, відділу у Перемишлянському районі ГУ Держгеокадастру, Державного реєстратора виконавчого комітету Бібрської міської ради Поломаного В.Д., Державного реєстратора приватного нотаріуса Перемишлянського районного нотаріального округу Руда С.В. про визнання незаконним і скасування рішення, скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки відмовлено.

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_3 у користуванні будинком за адресою: АДРЕСА_1 та земельною ділянкою кадастровий номер 4623387200:10:001:0160, а саме не чинити перешкоди та сприяти встановленню твердих меж, відновленню межових знаків і зведення огорожі вказаної ділянки згідно земельно-кадастрової документації.

Рішення суду оскаржила позивачка ОСОБА_1 , вважає рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

В апеляційній скарзі зазначає, що є власником будинковолодіння з відповідними господарськими спорудами та земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Її будинковолодіння межує з будинком відповідача ОСОБА_3 , що розташоване на цій же вулиці під АДРЕСА_1 та яке він отримав у дар від своєї матері ОСОБА_2 .

Рішенням Стрілківської сільської ради Перемишлянського району Львівськох області № 343 від 26.07.2017 року затверджено технічну документацію щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі ОСОБА_2 та передано у її власність земельні ділянки площею 0,2197 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 кадастровий номер 4623387200:10:001:0160, площею 0,1594 га кадастровий номер 4623387200:10:001:0161, площею 0,0609 га кадастровий номер 4623387200:10:001:0162 для ведення особистого селянського господарства.

У подальшому, земельну ділянку площею 0,2197 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 кадастровий номер 4623387200:10:001:0160 ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_3 (договір дарування від 19.04.2019).

Стверджує, що відповідним рішенням ОСОБА_2 оформлено право власності на земельну ділянку, яка є єдиним заїздом до її будинковолодіння, яким постійно користується, тобто порушується її право на вільний проїзд до будинковолодіння.

При цьому, такий проїзд відноситься до земель загального користування, які не підлягають приватизації чи передачі у власність громадянам.

Покликається на відсутність при проведенні приватизації акту погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами.

Звертає увагу на судові рішення у справі № 449/131/14 за позовом ОСОБА_2 про визнання права власності на земельні ділянки, де апеляційним судом скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

При цьому, апеляційним судом встановлено наявність проїзду на приватизованих згідно рішення Стрілківської сільської ради № 343 від 26.07.2017 земельних ділянках так і неможливість передачі у власність таких земельних ділянок.

Також, суд не врахував, що підставою прийняття рішення Стрілківської сільської ради № 343 від 26.07.2017 була постанова Перемишлянського районного суду Львівської області від 07 березня 2017 року у справі 449/203/17, однак така скасована постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року, а провадження у справі закрито.

Окремо зазначає, що висновок експерта № 010/21 від 19.02.2021 є неналежним та недопустимим доказом та не міг бути прийнятим судом, оскільки такий поданий з порушенням встановлених судом та законом строків, а будь які поважні причини пропуску строків, які перешкоджали ОСОБА_3 звернутися до експертів раніше, чи своєчасно просити суд про призначення експертизи, відсутні.

Крім цього, відповідні аркуші у такому виконані іноземною мовою, відтак подання такого висновку порушує принцип провадження судочинства державною мовою.

Також, не погоджується із змістом та викладом висновку експерта, який на її думку дав оцінку підставності позовних вимог та оцінку тому, що проїзд влаштовано через приватне землекористування.

Зазначаючи про невідповідність будівельним нормам спірного проїзду та недостатність для проїзду, у тому числі пожежних машин, експерт не враховує, що це єдиний проїзд до будинковолодіння, відтак можливість доїхати до такого пожежній машині в інший спосіб, відсутня в принципі.

Звертає увагу на те, що за наявності вищезазначених підстав для задоволення її позову, не може бути задоволений позов ОСОБА_3 , оскільки земельна ділянка, про усунення перешкод у користуванні якої він просить, не може йому належати.

Вважає, що суд допустив порушення таємниці нарадчої кімнати, оскільки з часу видалення у нарадчу кімнату та до ухвалення оскаржуваного рішення, розглянув ряд справ з постановленням відповідних судових рішень (справи № 449/1701/21, № 449/1707/21, № 449/1712/21, 449/1714/21, 449/1127/21).

Просить скасувати рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 21 грудня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 , а у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

19квітня 2021р.на адресуапеляційного судунадійшов відзивпредставника ОСОБА_2 ОСОБА_6 на апеляційнускаргу, у якому представник покликається на відповідні обставини справи та норми матеріального права, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Постановою Львівськогоапеляційного судувід 28червня 2022р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 21 грудня 2021 року скасовано.

Ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Стрілківської сільської ради, Бібрської міської ради, відділу у Перемишлянському районі ГУ Держгеокадастру, Державного реєстратора виконавчого комітету Бібрської міської ради Поломаного В.Д., Державного реєстратора приватного нотаріуса Перемишлянського районного нотаріального округу Руда С.В., за участю третіх осіб ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про визнання незаконним і скасування рішення, скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення 12 сесії 7 скликання Стрілківської сільської ради Перемишлянського району Львівської області від 26.07.2017 № 343 «Про затвердження технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території Стрілківської сільської ради» в частині передання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,2197 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд кадастровий номер4623387200:10:001:0160,в АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним договір дарування номер 326, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений 12.04.2019 приватним нотаріусом Перемишлянського районного нотаріального округу Рудою Світланою Василівною, земельної ділянки площею 0,2197 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 .

Скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.04.2019, згідно з яким право власності на земельну ділянкукадастровий номер 4623387200:10:001:0160 зареєстровано за ОСОБА_3 .

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зобов`язання ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_3 у користуванні будинком за адресою: АДРЕСА_1 та земельною ділянкою кадастровий номер 4623387200:10:001:0160, а саме не чинити перешкоди та сприяти встановленню твердих меж, відновленню межових знаків і зведення огорожі вказаної ділянки згідно земельно-кадастрової документації відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3073 (три тисячі сімдесят три) гривень 60 копійок сплачений за подання позову та апеляційної скарги.

Постановою ВС від 14 грудня 2023р. касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 28 червня 2022 року скасовано.

Рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 21 грудня 2021 рокув частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Бібрської міської ради, відділу у Перемишлянському районі Головного Управління Держгеокадастру, державного реєстратора виконавчого комітету Бібрської міської ради Поломаного Володимира Дмитровича, державного реєстратора приватного нотаріуса Перемишлянського районного нотаріального округу Руда Світлани Василівнизмінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Справу № 449/765/19 в частиніпозовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,Стрілківської сільськоїрадипро визнаннянезаконним іскасування рішенняСтрілківської сільськоїради вчастині,визнання недійснимдоговору дарування,скасування державноїреєстрації прававласності наземельну ділянку, а такожпозовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні будинком та земельною ділянкоюпередано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В судове засідання, з`явились представник позивача ОСОБА_1 адвокат Мотрук М.Ю. та представник відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 адвокат Мельницька Г.В., інші учасники справи не з`явилися, будучи повідомленими належним чином у відповідності до ст. 128 ЦПК України.

Отже, з урахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Сторони мали реальну можливість реалізувати свої процесуальні права з доведенням своєї позиції по справі, у тому числі через можливість брати участь в судовому засідання в режимі відеоконференції або через представника.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції перевіряє законність судового рішення лише в межах позовних вимог заявлених в суді першої інстанції.

З огляду на зазначене, судом апеляційної інстанції переглядається оскаржуване судове рішення лише в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Стрілківської сільської радипро визнаннянезаконним іскасування рішенняСтрілківської сільськоїради вчастині,визнання недійснимдоговору дарування,скасування державноїреєстрації прававласності наземельну ділянку, а такожпозовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні будинком та земельною ділянкою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_1 адвокатаМотрука М.Ю.на підтриманнядоводів апеляційноїскарги,представника відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 адвокатаМельницької Г.В.на їїзаперечення,дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, за наявними в ній і додатково поданими доказами, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно задовольнити частково з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що відсутність Акту погодження меж у землевпорядній документації не може бути підставою для відмови органом Держгеокадастру у затвердженні проекту відведення земельної ділянки, при цьому згідно висновку експерта № 010/21 від 19.02.2021, розміщення проїзду (заїзду, автомобільної дороги) загального користування з АДРЕСА_1 через земельну ділянку кадастровий номер 4623387200:10:001:0160 (на якій розташований будинок та господарські будівлі ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 ), в умовах існуючої забудови до суміжних земельних ділянок по АДРЕСА_3 (без кадастрового номеру) та по АДРЕСА_3 (кадастровий номер 4623387200:10:001:0071), а також до земельної ділянки по АДРЕСА_3 (кадастровий номер 4623387200:10:001:0074) з дотриманням будівельних норм з 1930 року до часу виконання експертизи неможливе, тому врахувавши зазначене суд відмовив у задоволенні первісної позовної заяви.

При цьому, врахувавши, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки кадастровий номер 4623387200:10:001:0160, площею 0,2197 га, яка розташована в АДРЕСА_1 та власником житлового будинку в АДРЕСА_1 , однак відновити межі земельних ділянок в натурі Перемишлянським районним відділом Центру ДЗК неможливо, оскільки ОСОБА_1 знищує межові знаки які були встановлені інженером землевпорядником Центру ДЗК, а саме які фіксували захват земельної ділянки за кадастровим номером 4623387200:10:001:0160 ОСОБА_2 , суд дійшов висновку, що зустрічна позовна заява підлягає до задоволення.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок в АДРЕСА_1 (на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25 листопада 2016 року.(т.1 а.с. 242).

Право власності ОСОБА_1 набула на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25.11.2016 року після смерті свого батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с. 29).

ОСОБА_3 є власником житлового будинку в АДРЕСА_1 , який він набув від своєї матері ОСОБА_2 відповідно додоговору дарування номер 326, який посвідчений 12 квітня 2019р. приватним нотаріусом Перемишлянського районного нотаріального округу Рудою С.В., ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,2197 га кадастровий номер4623387200:10:001:0160, цільове призначеннядля будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 46443874.(т.1 а.с.237-241)

Постановою Перемишлянського районного суду Львівської області від 07 березня 2017 року у справі № 449/203/17 задоволено позов ОСОБА_2 до Стрілківської сільської ради Перемишлянського району Львівської області, визнано протиправною бездіяльність Стрілківської сільської ради щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_2 та зобов`язано Стрілківську сільську раду затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_2 , що в с. Малі Ланки (Стрілківська сільська рада) Перемишлянського району Львівської області, кадастрові номери 4623387200:10:001:0160, 4623387200:10:001:0161, 4623387200:10:001:0162.(т.1 а.с.39-40)

Рішенням Стрілківської сільської ради Перемишлянського району Львівській області № 343 від 26 липня 2017 року затверджено технічну документацію щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_2 , жительки АДРЕСА_1 та передано у власність гр. ОСОБА_2 земельні ділянки: площею 0,2197 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4623387200:10:001:0160); площею 0,1594 га (кадастровий номер - 4623387200:10:001:0161), площею 0,0609 га (кадастровий номер - 4623387200:10:001:0162) для ведення особистого селянського господарства.(т.1 а.с.41)

Як вбачається із матеріалів справи, а саме, з Рішення Стрілківської сільської ради Перемишлянського району Львівській області №343 від 26 липня 2017 року, таке прийнято, зокрема, і на виконання постанови Перемишлянського районного суду Львівської області від 07 березня 2017 року і таким затверджено технічну документацію щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та передано у власність ОСОБА_2 відповідні земельні ділянки.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року, постанову Перемишлянського районного суду Львівської області від 07 березня 2017 року в адміністративній справі № 449/203/17 скасовано за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка не брала участі у цій справі та провадження у справі закрито (т.1 а.с.21-24)

З матеріалів справи також вбачається, що рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 03 березня 2014 року у справі № 449/131/14 позов ОСОБА_2 до Стрілківської сільської ради, третя особа Реєстраційна служба Перемишлянського районного управління юстиції про визнання права власності на земельні ділянки задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку загальною площею 0,44 га, з яких: 0609 га та 0,1594 га призначені для ведення особистого селянського господарства та 0,2197 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, які розташовані на території Стрілківської сільської ради в с. Малі Ланки Перемишлянського району Львівської області.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 02 грудня 2014 року рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 03 березня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким упозові ОСОБА_2 відмовлено повністю. Зокрема, оскаржуючи рішення суду Стрілківська сільська рада покликалася на те, що таке ухвалено без врахування наявності з 1958 року заїзду до господарств ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , тому просила змінити рішення та визнати право власності за позивачкою з урахуванням існуючого заїзду до відповідних господарств.У межах справи № 449/131/14 апеляційним судом встановлено, що мати позивачки, не набувши права власності на земельні ділянки на законних підставах до смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , не могла включити їх до спадкового майна, тому позивачка не набула право власності на ці земельні ділянки у порядку спадкування, при цьому зазначала про своє право на приватизацію земельних ділянок, якими користувалась її мати.Крім цього, апеляційний суд врахував розташування проїзду та використання його для дорожнього сполучення з трьома господарствами, дійшов висновку про віднесення спірної земельної ділянки, яка є заїздом для кількох землекористувачів, до земель загального користування, які не підлягають приватизації чи іншій передачі у приватну власність громадян. Рішення Апеляційного суду Львівської області від набрало законної сила та у касаційному порядку, зокрема щодо мотивів відмови у позові, не оскаржувалося.

Перевіряючи підставність вимог учасників спірних правовідносин, зазначені у доводах позовних заяв та апеляційної скарги, оскільки задоволення одних виключає можливість задоволення інших, а також законність оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить із такого.

Згідно з частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно зі статтею 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, ЗК України) розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування.

Статтею 83 ЗК України встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

Відповідно до статті 21 Закону України "Про дорожній рух" автомобільна дорога, вулиця являє собою частину території, в тому числі, в населеному пункті, призначену для руху транспортних засобів і пішоходів, з усіма розміщеними на ній спорудами.

Статтями 16,18 Закону України "Про автомобільні дороги" визначено, що вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю. Вулиці і дороги міст та інших населених пунктів поділяються на магістральні дороги (безперервного руху та регульованого руху), магістральні вулиці загальноміського значення (безперервного руху та регульованого руху), магістральні вулиці районного значення, а також вулиці і дороги місцевого значення. Складовими вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є: проїзна частина вулиць і доріг, трамвайне полотно, дорожнє покриття, штучні споруди, споруди дорожнього водовідводу, технічні засоби організації дорожнього руху, зупинки міського транспорту, стоянки таксі, тротуари, пішохідні та велосипедні доріжки, зелені насадження, наземні та підземні мережі, майданчики для паркування.

Відповідно до положень статті 90 ЗК України власники земельних ділянок мають право, зокрема, самостійно господарювати на землі. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно зі статтею 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм для користування.

Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 55 Закону України «Про землеустрій» від 22 травня 2003 року № 858-IVвстановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно ізстаттею 198 ЗК Україникадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.

Погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі земельних ділянок у власність чи в користування. Встановлення меж земельної ділянки по суті зводиться до вирішення питань, чи не належить земельна ділянка іншому власнику чи правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.

Відповідно до частин 1-3ст. 158 ЗК Україниземельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом (частина п`ятастатті158 ЗК України).

У матеріалах справи наявна технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_2 надана відділом Держгеокадастру у Перемишлянському районі на запит адвоката позивачки ОСОБА_11 (т. 1 а.с. 32-41).

Крім цього, позивачкою надано і технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 42-54).

З матеріалів справи вбачається, що ще у 2010 році між батьком позивачки ОСОБА_5 та відповідачкою ОСОБА_2 , як суміжними землекористувачами існували непорозуміння з приводу проїзду до відповідних ділянок, згідно складеного Акту від 15.11.2010 згоди щодо облаштування проїзду не досягнуто, при цьому встановлено, що рішення Стрілківської сільської ради № 117 від 07.09.2010 щодо облаштування проїзду не погоджувалося із суміжними землекористувачами (т. 1 а.с. 114, 115).

Власне вказаним рішенням Стрілківської сільської ради № 117 від 07.09.2010 сільська рада вирішила перенести заїзд, який проходить по центральній частині подвір`я ОСОБА_2 , жительки АДРЕСА_1 в інше місце, а саме на початок присадибної ділянки перед житловим будинком шириною 3,00 м (враховуючи поворот ширина збільшується).

17 грудня 2010 на рішення Стрілківської сільської ради № 117 від 07.09.2010 прокурор вніс протест і таке, рішенням Стрілківської сільської ради № 132 від 08.10.2014 скасоване (т. 1.а.с. 116-118).

Відповідно до п. «г» та п. «е» ч. 1 ст. 91 ЗК України, власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Відповідно до пункту "а" частини четвертої статті 83 ЗК України, до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

Застосовуючи зазначену правову норму до спірних правовідносин, суд першої інстанції не надав значення, що у 2014 році ОСОБА_2 зверталася до суду з позовом до Стрілківської сільської ради, третя особа Реєстраційна служба Перемишлянського районного управління юстиції, про визнання права власності на земельні ділянки.

Так, рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 03 березня 2014 року, справа № 449/131/14 позов ОСОБА_2 до Стрілківської сільської ради, третя особа Реєстраційна служба Перемишлянського районного управління юстиції про визнання права власності на земельні ділянки задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку загальною площею 0,44 га, з яких: 0609 га та 0,1594 га призначені для ведення особистого селянського господарства та 0,2197 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, які розташовані на території Стрілківської сільської ради в с. Малі Ланки Перемишлянського району Львівської області.

При цьому, рішенням Апеляційного суду Львівської області від 02.12.2014 рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 03 березня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким упозові ОСОБА_2 до Стрілківської сільської ради, третя особа Реєстраційна служба Перемишлянського районного управління юстиції про визнання права власності на земельні ділянки загальною площею 0,44 га, з яких: 0609 га та 0,1594 га призначені для ведення особистого селянського господарства та 0,2197 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, які розташовані на території Стрілківської сільської ради в с. Малі Ланки Перемишлянського району Львівської області відмовлено повністю.

Зокрема, оскаржуючи рішення суду Стрілківська сільська рада покликалася на те, що таке ухвалено без врахування наявності з 1958 року заїзду до господарств ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , тому просила змінити рішення та визнати право власності за позивачкою з урахуванням існуючого заїзду до відповідних господарств.

Відповідно до ч.1 ст.417 ЦПК України, вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Передаючи справу в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Стрілківської сільської ради в оскарженій частині та позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції серед іншого зазначив, про необхідність встановлення обставин існування проїзду до належної ОСОБА_1 земельної ділянки через земельну ділянкуз кадастровим номером 4623387200:10:001:0160, яка належить ОСОБА_3 ..

На виконання вказаних вимог, апеляційному суду надано картографічні матеріали 1956 року(викопіювання) схеми села Малі Ланки Стрілківської сільської ради колишнього Перемишлянського району, та викопіювання з Проекту роздержавлення і приватизації земель Стрілківської сільської ради Перемишлянського району 1995р., на яких зазначено заїзд площею 0,1 га.(а.с.156-157 т.3)

Відповідно до частини першої статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Системний аналіз наведених вище положень частини першої статті 15, частини другої статті 16 ЦК України, частини другої статті 152, 155 ЗК України та роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" свідчить про те, що при вирішенні питання про незаконність рішення органу місцевого самоврядування, суд має встановити не тільки дотримання вимог законодавства щодо відведення земельної ділянки, а й факт порушення таким актом прав особи, яка звернулася до суду за захистом порушених прав - користування земельною ділянкою. Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 16.09.2020 року у справі №450/1483/17.

У постанові Верховного Суду від 26.10.2022 року (справа № 158/1788/20 прописано, що для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Тому суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб і, залежно від встановленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову у їх задоволенні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 243/8040/17.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від23 травня 2018 року у справі № 465/5009/14-ц(провадження № 61-3664св18) вказано, що «скасовуючи рішення Львівської міської ради про передачу відповідачам у власність земельної ділянки, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, мотивував своє рішення тим, що, у порушення вимог статті 83 ЗК України, до складу земельної ділянки входять землі загального користування (проїзд). Суд зазначив, що вказана обставина (наявність проїзду загального користування між будинками АДРЕСА_1) підтверджується показами свідків, листом Державного комітету України з земельних ресурсів від 7 липня 2008 року №14-11-13/7272, державним актом на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,06 га по АДРЕСА_1. Проте відповідно до наведених норм законодавства використання земельжитлової тагромадської забудовиздійснюється відповіднодо генеральногоплану населеногопункту,іншої містобудівноїдокументації,плану земельно-господарськогоустрою. Всупереч вказаним нормам суд не дав належної оцінки наявним усправі викопіюваннямз планум.Львова;не встановивна підставігенерального планум.Львова таплану земельно-господарськогоустрою,чи відносиласяпередана відповідачаму власністьспірна частиназемельної ділянкидо земельзагального користування, та встановив обставини, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи, на підставі неналежних доказів».

Таким чином, враховуючи наявність на земельній ділянці відповідача ОСОБА_3 проїзду загального користування та факт скасування постанови Перемишлянського районного суду Львівської області від 07.03.2017р., яка передувала та була передумовою прийняття рішення Стрілківської сільської ради № 343 від 26.07.2017р., колегія суддів приходить висновку про підставність вимог позивачки ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення 12 сесії 7 скликання Стрілківської сільської ради Перемишлянського району Львівської області від 26.07.2017 № 343 «Про затвердження технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території Стрілківської сільської ради» в частині передання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,2197 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 (кадастровий номер4623387200:10:001:0160, оскільки саме на цій земельній ділянці розташований проїзд, який використовується для дорожнього сполучення з трьома господарствами, в тому числі господарства ОСОБА_1 .. Зворотного відповідачами не доведено.

Також, судом встановлено, що відповідно додоговору дарування номер 326, який посвідчений 12.04.2019 р. приватним нотаріусом Перемишлянського районного нотаріального округу Рудою Світланою Василівною, ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,2197 га кадастровий номер4623387200:10:001:0160, цільове призначеннядля будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 46443874 від 12.04.2019.

Відповідно до ч. 1ст. 202 ЦК Україниправочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Така дія повинна бути правомірною, а її неправомірність є підставою для визнання правочину недійсним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Згідно ізст. 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5, 6ст. 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи доведеність вимог про необхідність скасуванняу відповідній частині рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого дарувальник ОСОБА_2 набула у власність земельну ділянку, тобто встановлену незаконність такого юридичного факту, договір дарування спірної земельної ділянки від 12.04.2019р. підлягає визнанню недійсним, у зв`язку з неможливістю останньою розпоряджатися відповідним об`єктом цивільних прав.

Положенням ч. 2 ст. 334 ЦК України встановлено, щоправа на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(далі Закон)державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із абз. 3 ч. 3 ст. 26 цього закону ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

З метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

У постановах Верховного Суду, наприклад, від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 07 квітня 2021 року у справі № 640/12313/19-ц, від 07 квітня 2021 року у справі № 465/7960/18-ц, вже висловлено позицію щодо правильного застосування абзацу 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 звернулася, у тому числі з вимогою про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.04.2019, згідно з яким право власності на земельну ділянкукадастровий номер 4623387200:10:001:0160 зареєстровано за ОСОБА_3 , тому задоволення такої вимоги необхідне для повного та ефективного відновлення прав позивачки.

Задоволення у відповідній частині позовних вимог ОСОБА_1 виключає можливість задоволення позовних вимог ОСОБА_3 , відтак у задоволенні позовних вимоги останнього про зобов`язання ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_3 у користуванні будинком за адресою: АДРЕСА_1 та земельною ділянкою кадастровий номер 4623387200:10:001:0160, а саме не чинити перешкоди та сприяти встановленню твердих меж, відновленню межових знаків і зведення огорожі вказаної ділянки згідно земельно-кадастрової документації необхідно відмовити.

Згідно з вимогами статті 82 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Саме суди першої та апеляційної інстанцій як суди факту здійснюють дослідження та оцінку доказів.

Дослідження доказів це процесуальна діяльність суду та інших учасників цивільного процесу щодо безпосереднього сприйняття і вивчення в судовому засіданні фактичних даних, якими сторони обґрунтовують свої вимоги чи заперечення. Вона провадиться в судовому засіданні з додержанням принципів усності, безпосередності та безперервності. Зокрема, під час судового розгляду справи суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясовує обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджує в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються. З урахуванням змісту спірних правовідносин, обставин справи та зібраних у справі доказів суд під час розгляду справи по суті може змінити порядок з`ясування обставин справи та порядок дослідження доказів, про що зазначається у протоколі судового засідання (стаття 228 ЦПК України).

Оцінка доказів завершує весь процес доказування. Результати оцінки доказів знаходять відображення в мотивувальній частині судового рішення, в якому суд зобов`язаний вказати, які факти судом встановлені, на основі яких доказів, які докази були відкинуті судом і з яких мотивів. Оцінка зібраних доказів здійснюється з точки зору їх достовірності, повноти, несуперечності, достатності на основі внутрішніх переконань.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

За положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Тобто, серед джерел доказів, відповідно до статті 76 ЦПК України, крім іншого, є висновок експерта.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дульський проти України» від 01.06.2006 року, яке відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судом, як джерело права, зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

Відповідно до приписів статті 110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Оцінюючи наявний в матеріалах справи висновок судового експерта на предмет належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємного зв`язку з іншими доказами по справі, керуючись принципом, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, враховуючи позовні вимоги позивача, колегія суддів вважає, що наявний в матеріалах справи висновок земельно - технічної експертизи № 010/21 від 19 лютого 2021 року, є не належним доказом у справі, оскільки такий підготовлений на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_2 , яка затверджена оскаржуваним рішенням №343 від 26 липня 2017р. і, беручи до уваги, що такий суперечить картографічним матеріалам 1956 року(викопіювання) схеми села Малі Ланки Стрілківської сільської ради колишнього Перемишлянського району, та викопіюванню з Проекту роздержавлення і приватизації земель Стрілківської сільської ради Перемишлянського району 1995р., на яких зазначено заїзд площею 0,1 га, а тому такий колегією суддів не береться до уваги.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що у своєму висновку експерт виходить з того, що проїзд влаштовано через приватне землекористування, разом з тим земельна ділянка на якій розміщено проїзд, перейшла у приватну власність на підставі рішення, яке власне і є предметом оскарження у вказаній справі. Водночас, як вбачається із матеріалів справи спірний проїзд існував задовго до передачі земельної ділянки на якій він розміщений, у приватну власність.

В частині доводів апеляційної скарги щодо порушення місцевим судом таємниці нарадчої кімнати, то колегією суддів встановлено наступне.

Позивачка стверджує, що з часу видалення у нарадчу кімнату 17.12.2021р. та до ухвалення оскаржуваного рішення 21.12.2021р., суд розглянув ряд справ з постановленням відповідних судових рішень (справи № 449/1701/21, № 449/1707/21, № 449/1712/21, 449/1714/21, 449/1127/21), на підтвердження чого подала копії судових рішень із сайту ЄДРСР.

Згідно ізстаттею 245 ЦПК України,під час ухвалення судового рішення ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який розглядає справу. Під часперебування внарадчій кімнатісуддя немає праварозглядати іншісудові справи. Судді не мають права розголошувати хід обговорення та ухвалення рішення у нарадчій кімнаті.

Отже, таємниця нарадчої кімнати є охоронюваною законом.

Відповідно до частини першоїстатті 244 ЦПК України, після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати (спеціально обладнаного для ухвалення судових рішень приміщення) для ухвалення рішення, оголосивши орієнтовний час його проголошення.

Згідно із частинами першою та шостоюстатті 268 ЦПК України, рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення суду. У разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин рішення суд повідомляє, коли буде складено повне рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, розгляд даної цивільної справи проводився за присутності учасників справи, здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, при цьому видалившись до нарадчої кімнати 17.12.2021р. о 10:53:25 суд не повернувся цього дня для проголошення вступної та резолютивної частини рішення, а проголосив таку лише 21.12.2021р. без звукозапису, за відсутності учасників справи, при цьому перебуваючи у нарадчій кімнаті суд розглядав низку судових справ та постановляв судові рішення, в порушення статті 245 ЦПК України, що є порушенням таємниці нарадчої кімнати(т.2а.с.161-170).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Відповідно до ч.1п.1,3,4ст.376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:п.1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; п.3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; п.4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

При ухваленні рішення, суд визначає витрати, пов`язані з розглядом справи.

Згідно ст.133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу ( п.1ч.3ст.133 ЦПК України).

За змістом ст..141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі відмови в позові-на позивача. Враховуючи те, що позивач ОСОБА_1 оплатила за подачу позову та апеляційної скарги, яка підлягає задоволенню судом, 3073 грн. судового збору, зазначені судові витрати підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_3 ..

Керуючись ст.ст. 259, 367, 368, 372, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України,Львівський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 21 грудня 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Стрілківської сільської ради в частині визнання незаконним і скасування рішення Стрілківської сільської ради в частині, визнання недійсним договору дарування, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, а такожпозовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні будинком та земельною ділянкою скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третіх осіб ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним договору даруваннята скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення 12 сесії 7 скликання Стрілківської сільської ради Перемишлянського району Львівської області від 26.07.2017 № 343 «Про затвердження технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території Стрілківської сільської ради» в частині передання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,2197 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд кадастровий номер 4623387200:10:001:0160, в АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним договір дарування номер 326, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений 12.04.2019 приватним нотаріусом Перемишлянського районного нотаріального округу Рудою Світланою Василівною, земельної ділянки площею 0,2197 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 .

Скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.04.2019, згідно з яким право власності на земельну ділянку кадастровий номер 4623387200:10:001:0160 зареєстровано за ОСОБА_3 .

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зобов`язання ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_3 у користуванні будинком за адресою: АДРЕСА_1 та земельною ділянкою кадастровий номер 4623387200:10:001:0160, а саме не чинити перешкоди та сприяти встановленню твердих меж, відновленню межових знаків і зведення огорожі вказаної ділянки згідно земельно-кадастрової документації відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3073 (три тисячі сімдесят три) гривень 60 копійок сплачений за подання позову та апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 29 лютого2024 року.

Головуючий: Ванівський О.М.

Судді: Цяцяк Р.П.

Шеремета Н.О.