Ухвала

від 12.12.2023 по справі 753/22941/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №753/22941/21 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/6860/2023 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2023 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 10 листопада 2021 року, -

за участю:

прокурора ОСОБА_8 ,

представника власника майна ОСОБА_7 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 10 листопада 2021 року задоволено клопотання прокурора Дарницької окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 , про накладення арешту на майно за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020105020000139 від 11.07.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 356, ч.1 ст.129, ч.4 ст.190, ч.1 ст.366, ч.2 ст.162, ч.3 ст.365-2, ч.5 ст.185, ч.1 ст.209, ч.1 ст.125 КК України та накладено арешт на садовий будинок АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта: 2111595180000, 1/2 частки спільної часткової власності на даний об`єкт належить ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інша 1/2 частки спільної часткової власності належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:621:0002, площею 0,1200 га, на якій розташований будинок за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом встановлення заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження та користування даним майном.

Ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 30 грудня 2021 року виправлено описку, а саме вказавши дату внесення відомостей про кримінальне правопорушення - 11.07.2020

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 10 листопада 2021 року та її скасувати. Постановити нову ухвалу, якою повністю відмовити у задоволенні клопотання прокурора Дарницької окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 , про накладення арешту на майно.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною. Вирішення слідчим суддею клопотання про арешт майна відбулося з істотним порушенням вимог ст.ст. 98, 131, 132, 171, 172, 173, 370 КПК України.

В порушення положень ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглянуто слідчим суддею без повідомлення та участі власника, володільця майна, в слідчого судді були відсутні підстави вважати, що таке неповідомлення власника майна буде процесуально необхідним з метою забезпечення арешту, як передбачено ч. 2 ст. 172 КПК України.

Також апелянт зазначає, що доводи клопотання про накладення арешту на майно, не підтверджено належними доказами. Слідчий суддя, приймаючи вказане рішення щодо арешту майна, не переконався в обгрунтованості доводів клопотання прокурора та не перевірив їх під час судового розгляду.

Визначаючи майно речовим доказом, прокурором не доведено та не обгрунтовано, яке відношення вказане майно має до кримінального провадження. Відповідність вказаного майна критеріям, зазначеним в ст. 98 КПК України, є абстрактним, не підтверджене жодним доказ у провадженні. Отже накладений арешт на майно не може не призвести до порушення прав відповідних власників на законне володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Крім того апелянт зазначає, що в силу норм Конституції та положень Земельного Кодексу України імперативно встановлено стосовно іноземних громадян та осіб без громадянства, можливість використовувати земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва виключно на умовах оренди. Виключення становлять випадки успадкування земельних ділянок для садівництва іноземними громадянами або особами без громадянства. Проте за таких умов, останні повинні відчужити такі земельні ділянки протягом одного року з моменту набуття прав на них (ч. 4 ст. 81 ЗК України).

Відповідно доводи прокурора щодо включення до майна померлого ОСОБА_10 садового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки на якій такий розміщено є ілюзорними та неадекватними, відповідно є припущеннями, так як в силу прямої заборони Закону не можуть виникати.

При цьому слідчий суддя прийняв рішення, яке за відсутності належних процесуальних підстав, що обмежує право власника майна на відповідне повноцінне користування майном.

ОСОБА_6 в письмових поясненнях до апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала складена слідчим суддею в позапроцесуальний спосіб, містить оцінку судового рішення іншого слідчого судді у іншому кримінальному провадженні, тобто прийнята з істотним порушенням норм КПК України за очевидної відсутності законних підстав для накладення арешту на майно із встановленням заборони користуватися ним, а тому підлягає скасуванню.

На обґрунтування вимог клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що розгляд клопотання прокурора про арешт майна відбувся без виклику власника майна та його представника, копію ухвали отримано лише 16.10.2023 року.

16.11.2023 прокурором Дарницької окружної прокуратури ОСОБА_8 надіслано документи у кримінальному провадженні №12020105020000139, на підтвердження доводів сторони обвинувачення щодо законності арешту майна, а саме: витяги з ЄРДР у кримінальних провадженнях №12020105020000139 та №12023100020002604 /т. 1 а.с. 154-157/. Копію повідомлення про підозру ОСОБА_9 , від 09.06.2023 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України у кримінальному провадженні №12020105020000139 /т. 1 а.с.158-160/. Копію ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 03.04.2023, якою звільнено ОСОБА_11 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції ЗУ від 13.05.2014 № 1261-VII) на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності /т. 1 а.с. 162-164/. Копію ухвали слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 13.07.2023, якою задоволено клопотання слідчого та надано дозвіл на затримання підозрюваної ОСОБА_9 з метою її приводу до Дарницького районного суду м. Києва, для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу вигляді тримання під вартою.

Також від власника майна ОСОБА_6 08.12.2023 надійшло клопотання про проведення апеляційного розгляду за його участю у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення підсистеми "EasyCon", зважаючи на запроваджений воєнний стан та з огляду на те, що він отримав міжнародний захист в Бельгії, де проживає із сім`єю, яке було задоволено суддею - доповідачем.

Проте в судовому засіданні 12.12.2023 за допомогою програмного забезпечення підсистеми "EasyCon" не вдалося зв`язатися з власником майна ОСОБА_6 , з урахуванням думки представника останнього та прокурора, які вважали за можливе проводити судовий розгляд у відсутності власника майна, положень ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405, ст. 422 КПК України, колегія суддів дійшла висновку про можливість проведення апеляційного розгляду у відсутність останнього.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна, яка підтримала вимоги апеляційної скарги, з наведених у них підстав, пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення даної апеляційної скарги та вважав оскаржувану ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вказана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання про арешт майна відбувся без повідомлення власника майна та його представника, матеріали справи не містять відомостей про направлення копії ухвали власнику майна, однак як зазначає апелянт, що копію оскаржуваної ухвали отримано 16.10.2023 року, іншої інформації матеріали справи не містять, у зв`язку з чим колегія суддів вбачає підстави для задоволення клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.

Як убачається з матеріалів, наданих судом першої інстанції, що в провадженні СВ Дарницького УП ГУНП у м Києві перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до ЄРДР за №12020105020000139 від 11.07.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 356, ч. 1 ст. 129, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 162, ч. 3 ст. 365-2, ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 125 КК України.

10.11.2021 прокурор Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020105020000139 від 11.07.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 356, ч.1 ст.129, ч.4 ст.190, ч.1 ст.366, ч.2 ст.162, ч.3 ст.365-2, ч.5 ст.185, ч.1 ст.209, ч.1 ст.125 КК України, а саме на садовий будинок АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта: 2111595180000, 1/2 частки спільної часткової власності на даний об`єкт належить ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інша 1/2 частки спільної часткової власності належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:621:0002, площею 0,1200 га, на якій розташований будинок за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом встановлення заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження та користування даним майном.

На обґрунтування вимог даного клопотання прокурор послався на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що невідомі особи шахрайським шляхом заволоділи майном, а саме будинком за адресою АДРЕСА_3 .

Так, 30.08.2014 ОСОБА_12 зареєструвала шлюб з ОСОБА_13 та з моменту одруження проживали за адресою АДРЕСА_3 (Садове товариство «Дніпро»).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_13 помер.

Допитана в якості потерпілої ОСОБА_14 повідомила, що 10.07.2020, приблизно о 14 год. 00 хв., до подвір`я будинку за адресою АДРЕСА_3 , де проживали ОСОБА_14 разом з ОСОБА_13 , увійшли ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , які представились як власники вказаного помешкання, пред`явивши витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права спільної сумісної власності.

10.07.2020 ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , прибувши з групою агресивно налаштованих осіб та в грубій формі з застосуванням насильства в подальшому вигнали ОСОБА_14 з будинку. На неодноразові прохання припинити свавілля та надати змогу забрати особисті речі, вказані особи ніяким чином не реагували.

Крім цього, в ході проведення досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_9 є колишньою дружиною покійного ОСОБА_13 , шлюб між якими зареєстровано 22.04.1994, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 19.05.2011 р. Після укладення шлюбу з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 взяв її прізвище - ОСОБА_15 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб.

12.07.2011 шлюб між ними було розірвано та ОСОБА_16 повернув собі прізвище ОСОБА_17 , що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 12.07.2011.

Спільне сумісне майно подружжя ОСОБА_9 та ОСОБА_13 було добровільно поділено між ними.

Так, 26.05.2011 ОСОБА_9 уклала з ОСОБА_13 договір про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за яким квартиру АДРЕСА_4 визнано виключно особистою приватною власністю ОСОБА_9 .

Того ж дня, 26.05.2011., перебуваючи у приміщенні приватного нотаріуса, ОСОБА_9 уклала з ОСОБА_13 договір дарування земельної ділянки, за яким останній прийняв від ОСОБА_9 в дар земельну ділянку площею 0,1200 га за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 8000000000:90:621:0002.

Крім того, того ж дня - 26.05.2011 ОСОБА_9 взяла у ОСОБА_13 в борг 90000 доларів США на строк до 30.09.2011., про що надала відповідна розписку.

Крім цього встановлено, що за життя ОСОБА_13 не встиг оформити право власності на будинок, який будував власноручно.

29.06.2019 ОСОБА_13 отримав в садовому товаристві «Дніпро» довідку про те, що він фактично проживає в будинку з 2011.

19.02.2020 приватним нотаріусом ОСОБА_18 було відкрито спадкову справу № 65546138.

10.07.2020, під час перебування на території, за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_9 надала довідку про те, що вона є членом Садового товариства «Дніпро» та згідно рішення загальних зборів членів СТ, а саме протоколом № 7 від 03.1988, остання є власником вказаного будинку.

Крім цього, як видно з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності ОСОБА_9 на будинок зареєстровано рішенням приватного нотаріуса Київського нотаріально округу ОСОБА_19 , державна реєстрація прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 52894293 від 30.06.2020 на підставі довідки від 04.10.2006 р. № 125, виданої Об`єднанням садівничих товариств масиву «Сади Нижні-2» Дарницького району м. Києва, але земельна ділянка фактично і юридично знаходиться на території Садового Товариства «Дніпро» ЄДРПО 25681001, відповідно вищезгадану довідку має видавати голова Садового Товариства «Дніпро» ОСОБА_20 .

Крім того, 09.07.2020, ОСОБА_9 уклала договір дарування з ОСОБА_6 , за яким він набув право власності на 1/2 частину будинку, цей договір було посвідчено приватним нотаріусом Київського нотаріально округу ОСОБА_21 .

Крім цього, реєстрація права власності на будинок за ОСОБА_9 відбулася з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі в тексті ухвали - Закон) та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. №1127 (далі в тексті ухвали - Порядок).

Так відповідно до п. 41 Порядку, для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються: документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси; письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність); договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Натомість, ОСОБА_9 для реєстрації права власності надала нотаріусу лише довідку від 04.10.2006. № 125 про те, що вона є членом садового товариства «Дніпро» і є власником садового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , який побудовано господарчим способом і введено в експлуатацію в 1990 році.

Така довідка відповідно до Порядку та Закону не є документом на підставі якого дозволяється реєстрація права власності. Також, при реєстрації було подано копію зазначеної довідки.

Крім того, відповідно до п. 3.2. договору дарування земельної ділянки від 26.05.2011. ОСОБА_9 засвідчила, що на земельній ділянці немає зареєстрованої в органах технічної інвентаризації забудови. Відтак, викликає сумнів вказівка в довідці від 04.10.2006. № 125 інформація про введення в 1990 році в експлуатацію садового будинку.

Документ, що підтверджує присвоєння будинку адреси, не видавався.

Технічний паспорт, який подано реєстратору виготовлений в 2006 році. При цьому відповідно до примітки Додатку 5 до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 24.05.2001 № 127, дані технічного паспорта актуальні протягом одного року з дати проведення технічної інвентаризації. Таким чином, відомості, що містяться в техпаспорті є неактуальними. До того ж в техпаспорті відсутні обов`язкові реквізити - номер інвентаризаційної справи та реєстровий номер.

Таким чином, Законом і Порядком чітко визначено перелік документів, які необхідні для реєстрації права власності на нерухоме майно, проте ОСОБА_9 для державної реєстрації права власності на будинок подано документ, що не відповідає п. 41, п. 42 Порядку.

Викладене свідчить про незаконність державної реєстрації права власності ОСОБА_9 на будинок, а відтак з цього слідує, що вона не мала права на передачу в дар 1/2 будинку ОСОБА_6 не будучи законним власником майна.

Також, слід зазначити, що в договорі дарування 1/2 вказаного будинку, кадастровий номер земельної ділянки не вказано і право власності на земельну ділянку за ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , а відтак і право власності на житловий будинок без земельної ділянки не могло бути зареєстровано.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20.08.2020 накладено арешт на садовий будинок АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкта 2111595180000, частки спільної часткової сумісної власності належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , частки спільної часткової сумісної власності належить ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:621:0002 площею 0,1200 га, на якій розташований вказаний будинок із забороною вчиняти будь-які дії щодо відчуження вказаними об`єктами нерухомого майна.

У подальшому, 08.11.2021 до Дарницької окружної прокуратури міста Києва від ОСОБА_14 надійшла заява про вчинення кримінального правопорушення суддею Шевченківського районного суду м. Києва. До заяви долучено ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02.09.2021 (справа №761/31175/21). Також, 09.11.2021 від ОСОБА_14 надійшло клопотання про накладення арешту на майно, а саме вищевказаний будинок та земельну ділянку.

Так, згідно ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 02.09.2021 (справа №761/31175/21) скасовано арешт у кримінальному провадженні № 12020100100003788 від 22.07.2020, а саме з садового будинку АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкта 2111595180000, частки спільної часткової сумісної власності належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , частки спільної часткової сумісної власності належить ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:621:0002 площею 0,1200 га, на якій розташований вказаний будинок.

Так, згідно вказаної ухвали зазначено, що кримінальне провадження №12020100100003788 від 20.07.2020 закрито слідчим СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві 05.05.2020, тобто до внесення відомостей до ЄРДР. При цьому вказане кримінальне провадження не перебуває у провадженні СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві.

Крім того, арешт на вказані об`єкти накладався у рамках кримінального провадження №12020100020003788, а не №12020100100003788, як зазначено в ухвалі суду.

На даний час рішення про закриття вказаного кримінального провадження не приймалося, а органом досудового розслідування є СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві, а тому і питання скасування арешту майна мало вирішуватися Дарницьким районним судом міста Києва.

Вказане дає підстави стверджувати, що зазначена ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02.09.2021 постановлена з грубим порушенням вимог КПК України та, ймовірно, на підставі підроблених документів.

Зазначене підтверджує той факт, що і на даний час існує ризик знищення, пошкодження, відчуження майна, що є предметом дослідження у кримінальному провадженні.

Постановою прокурора Дарницької окружної прокуратури міста Києва від 09.11.2021 ОСОБА_8 садовий будинок АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкта: 2111595180000, 1/2 частки спільної часткової власності на даний об`єкт належить ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та інша 1/2 частки спільної часткової власності належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:621:0002, площею 0,1200 га, на якій розташований вказаний будинок, визнано речовим доказом в кримінальному провадженні №12020105020000139 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 356, ч. 1 ст. 129, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 162, ч. 3 ст. 365-2, ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 125 КК України.

З метою всебічного, об`єктивного та неупередженого розслідування кримінального провадження та встановлення істини у справі, зважаючи на те, що садовий будинок АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта: 2111595180000, 1/2 частки спільної часткової власності на даний об`єкт належить ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та інша 1/2 частки спільної часткової власності належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:621:0002, площею 0,1200 га, на якій розташований будинок за адресою: АДРЕСА_3 , визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, є об`єктом кримінального правопорушення, і з метою їх збереження, виникла необхідність у накладенні арешту, оскільки наразі мають місце обґрунтовані підозри щодо подальших протиправних дій по незаконному відчуження майна.

10.11.2021 ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва задоволено вказане клопотання прокурора та накладено арешт на садовий будинок АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта: 2111595180000, 1/2 частки спільної часткової власності на даний об`єкт належить ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інша 1/2 частки спільної часткової власності належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:621:0002, площею 0,1200 га, на якій розташований будинок за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом встановлення заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження та користування даним майном.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були, досліджені матеріали судового провадження, а також з`ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При винесенні ухвали слідчим суддею, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також обставини кримінального провадження №12020105020000139 від 11.07.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 356, ч. 1 ст. 129, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 162, ч. 3 ст. 365-2, ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 125 КК Українита можливе відношення до нього вказаного майна, а тому слідчий суддя обґрунтовано задовольнив вказане клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вище зазначене майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно, з підстав того, що воно відповідає критеріям речових доказів, визначених ст. 98 КПК України, постановою прокурора від 09.11.2021 визнано речовим доказом в даному кримінальному провадженні /т. 1 а.с.79-83/.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.

Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання, як накладення арешту.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. ст. 132, 170, 173 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування.

Твердження апелянта про те, що оскаржувана ухвала складена слідчим суддею в поза процесуальний спосіб, є голослівними та спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що клопотання прокурора про арешт майна надійшло до Дарницького районного суду м. Києва відповідно до штампу на супровідному листі 10.11.2021 /а.с. 90/, та відповідно до протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 10.11.2021, слідчим суддею визначено ОСОБА_1 /т. 1 а.с. 91/.

При цьому відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Як вбачається з матеріалів клопотання, прокурором також подано клопотання про розгляд його без його участі та без повідомлення власника майна на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, а тому з урахуванням вище викладених обставин, слідчий суддя прийшов до вірного висновку щодо розгляду клопотання про арешт майна без повідомлення власника майна.

Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

При цьому колегія суддів вважає, що слідчим суддею правомірно накладено арешт із забороною вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження та користування вказаним майном, виходячи з того, що предметом розслідування кримінального провадження №12020105020000139 від 11.07.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 356, ч. 1 ст. 129, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 162, ч. 3 ст. 365-2, ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 125 КК України є шахрайські дії щодо вище вказаного майна, а заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Всі інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу, - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,

п о с т а н о в и л а:

Поновити представнику власника майна ОСОБА_6 - адвокату ОСОБА_7 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 10 листопада 2021 року.

Ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 10 листопада 2021 року, - залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4