Постанова

від 25.12.2023 по справі 2-519/11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2023 року місто Київ

справа № 2-519/11

провадження №22-ц/824/13480/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу та доповнення до апеляційної скарги Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ)

на ухвалу Подільського районного суду м.Києва від 18 січня 2023 року, постановлену у складі судді Захарчук С.С.,

у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, заінтересована особа: ТОВ «Росвен Інвест Україна»,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність начальника Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції міста Києва по не скасуванню арешту, який зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на підставі постанови ВДВС Подільського районного управління юстиції у м.Києві від 29 березня 2016 року та який накладений на нерухоме майно ОСОБА_1 .

Скарга обґрунтована тим, що 6 червня 2016 року державним виконавцем ВДВС Подільського районного управління юстиції Ясінською К.М. було накладено арешт на нерухоме майно боржника. Виконавче провадження було відкрито за заявою ПАТ «Банк «Форум» на виконання рішення Подільського районного суду м.Києва від 13 грудня 2011 року. Заборгованість за вказаним рішенням було погашено в повному обсязі на адресу ТОВ «Росвен Інвест Україна», з яким ПАТ «Банк «Форум» було укладено договір про відступлення права вимоги за кредитним договором.

Згідно актуальної інформації за виконавчим провадженням в Автоматизованій системі виконавчих проваджень, виконавче провадження є закінченим. Однак арешт, накладний 6 червня 2016 року державним виконавцем ВДВС Подільського районного управління юстиції у м.Києві Ясінською К.М. у виконавчому провадженні на майно боржника не скасований.

Представник боржника - адвокат Прилепа Р.А. звертався із офіційною заявою до начальника відділу з проханням скасувати арешт.

Однак, під час офіційного прийому в Подільському ВДВС адвокату було повідомлено, що зняти арешт не вбачається за можливе, скільки виконавче провадження є завершеним.

Посилаючись на зазначені обставини, просила поновити порушені права ОСОБА_1 шляхом скасування арешту та скасувати арешт, який зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Ухвалою Подільського районного суду м.Києва від 18 січня 2023 року скаргу ОСОБА_1 задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність начальника Подільського РВ ДВС міста Києва ГТУЮ ув м.Києві, яка полягає у не скасовані арешту майна ОСОБА_1 , який було накладено згідно з постановою від 29 березня 2016 року. Зобов`язано начальника Подільського ВДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві відповідно до норми Закону України «Про виконавче провадження» скасувати арешт майна ОСОБА_1 , який було накладено згідно з постановою від 29 березня 2016 року. У задоволенні решти вимог скарги відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Подільський відділ подав апеляційну скаргу з доповненнями, в який просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та позовну заяву залишити без розгляду. В апеляційній скарзі посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Зокрема зазначає про те, що в оскаржуваній ухвалі відсутнє будь-яке посилання на докази, які безпосередньо вказували на бездіяльність начальника відділу. Зобов`язуючи начальника Подільського відділу скасувати арешт майна ОСОБА_1 , передбачає несанкціоноване втручання у роботу Автоматизованої системи виконавчого провадження, що в свою чергу тягне за собою настання негативних наслідків. Відомості про фактичне виконання рішення суду, про що зазначив суд у своїй ухвалі, жодними доказами не доведено. Завершення виконавчого провадження на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», що мало місце в даному випадку, не передбачає фактичного виконання рішення.

Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу заявник не скористався.

В судове засідання ОСОБА_1 , її представник адвокат Прилепа Р.А., начальник Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві, представник заінтересованої особи ТОВ «Росвен Інвест Україна» не з`явилися, про місце, день і час засідання суду були повідомлені. Направлене на адресу ОСОБА_1 судове повідомлення повернуто до суду без вручення, з відміткою поштового відділенні «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.167-168). Представнику ОСОБА_1 адвокату Прилепі Р.А., Подільському відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), ТОВ «Росвен Інвест Україна» судові повідомлення були направлені на електронні адреси, що підтверджується звітами про направлення та доставку вихідної кореспонденції ( а.с. 161-165), причини своєї неявки суду не повідомили. Врахувавши такі обставини, колегія суддів вважала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутність осіб, які не з`явилися, відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України.

Оскільки справу розглянуто за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення.

Судом установлено, що 11 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та АКБ «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум», був укладений кредитний договір № 0155/08/01 - Anew, відповідно до умов якого позивачка отримала від відповідача кредит в сумі 25200 доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12% та зобов`язалася повернути наданий кредит у повному обсязі до 11 квітня 2015 року шляхом внесення щомісячних платежів у сумі не менше 300 доларів США.

Рішенням Подільського районного суду м.Києва від 13 грудня 2011 року позов ПАТ «Банк Форум» задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Форум» 23821 доларів США 10 центів заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до довідки ТОВ «Росвен Інвест Україна» від 22 серпня 2018 року, виданої ОСОБА_1 , згідно договору № 1035-Ф про відступлення прав вимоги за кредитним договором від 16 березня 2018 року, укладеного між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» було уступлено право вимоги до боржника ОСОБА_1 , кредитний договір №0155/08/01- Anew.

Ухвалою Подільського районного суду м.Києва від 19 жовтня 2018 року було замінено стягувача ПАТ «Банк Форум» на ТОВ «Росвен Інвест Україна».

Згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_1 накладено арешт на її нерухоме майно на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 від 29 березня 2016 року.

6 травня 2019 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до начальника Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, у якій просила скасувати вказаний арешт на її майно, з огляду на те, що рішення Подільського районного суду м.Києва від 13 грудня 2011 року було виконане в повній мірі.

Відповідно до відомостей про виконавче провадження НОМЕР_1 воно є завершеним.

Також довідкою від 20 вересня 2018 року ТОВ «Росвен Інвест Україна» повідомило боржника про те, що ТОВ «Росвен Інвест Україна» не має будь-яких майнових претензій до ОСОБА_1 та поручителя, залишок боргу списано та анульовано за кредитним договором № 0155/08/01- Anew від 11 квітня 2008 року, укладеного між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_1 .

Постановляючи ухвалу про часткове задоволення скарги, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки при закінченні виконавчого провадження, державним виконавцем не було вирішено питання про зняття арешту з майна, та враховуючи те, що відповідно до письмових пояснень ТОВ «Росвен Інвест Україна» у ОСОБА_1 як боржника у виконавчому провадженні боргові зобов`язання перед товариством виконані у повному обсязі, виконавче провадження закінчено, а у товариства відсутні претензії до скаржника, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення скарги. Одночасно, суд не прийняв до уваги доводи ОСОБА_1 в частині скасування арешту судом, адже ця дія віднесена до повноважень державної виконавчої служби, яка здійснює виконавчі дії за відповідним виконавчим листом.

Проте, з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Згідно із ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст.ст.1-3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців. Правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Статтею 447 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

За змістом ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів (ч.5 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Скаржником не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 як боржник у виконавчому провадженні зверталася до державного виконавця з заявами про скасування арешту, не надано доказів відмови начальника Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві та мотивів такої відмови.

Саме по собі посилання заявника у скарзі на те, що представнику боржника на офіційному прийомі в Подільському районному відділі державної виконавчої служби було повідомлено про неможливість зняття арешту у зв`язку з тим, що виконавче провадження завершене, та рекомендовано звернутися до суду, є лише поясненнями заявника, які жодними належними та допустимими доказами не підтверджені. Надана заявником до скарги роздруківка даних автоматизованої системи виконавчих проваджень за виконавчим провадженням № НОМЕР_1 є неповною і не підтверджує як підстави для повернення виконавчого документа стягувачеві, так і відсутність у боржника будь-яких невиконаних зобов`язань, зокрема перед виконавчою службою.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що висновок суду першої інстанції про незаконність дій начальника Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві щодо відмови у скасуванні арешту, який було накладено згідно з постановою від 29 березня 2016 року, є помилковим, оскільки вимоги ОСОБА_1 є недоведеними.

Про те, що висновок суду першої інстанції в частині задоволення скарги ОСОБА_1 є помилковим свідчить наданий до доповнень до апеляційної скарги витяг з Автоматизованої системи виконавчого провадження від 26 липня 2023 року, з якого вбачається, що постановою державного виконавця виконавчий документ повернуто стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, державним виконавцем прийнято відповідне рішення про стягнення виконавчого збору в сумі 26203,1 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, що діяла на час прийняття державним виконавцем постанови від 6 червня 2016 року, виконавчий документ повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до ч.1 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції Закону, що діяв на той час, у разі закінчення виконавчого провадження ( крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу, за відсутності відомостей про сплату боржником виконавчого збору та витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, не може бути знятий..

Таким чином, судом першої інстанції неповно встановлені обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам, що відповідно до ст.376 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваної ухвали та прийняття нового судового рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 в частині визнання неправомірною бездіяльність начальника Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, яка полягає у не скасуванні арешту майна ОСОБА_1 , який було накладено згідно з постановою від 29 березня 2016 року та зобов`язання начальника Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження» скасувати арешт майна ОСОБА_1 , який було накладено згідно з постановою від 29 березня 2019 року.

Ухвала суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні решти вимог скарги ОСОБА_1 не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) задовольнити.

Ухвалу Подільського районного суду м.Києва від 18 січня 2023 року в частині задоволення скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірною бездіяльність начальника Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, яка полягає у не скасуванні арешту майна ОСОБА_1 , який було накладено згідно з постановою від 29 березня 2016 року, та зобов`язання начальника Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження» скасувати арешт майна ОСОБА_1 , який було накладено згідно з постановою від 29 березня 2019 року, скасувати та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні вимог скарги в цій частині.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус