Ухвала

від 13.12.2023 по справі 753/11161/23

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/11161/23

провадження № 2-з/753/229/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2023 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі судді Якусика О.В., за участю секретаря судового засідання Змієвської А.С., позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Подоляка В.Г., відповідача-2 ОСОБА_2 , представника відповідача-2 - адвоката Кручанюк Н.Л., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 753/11161/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Меженської Кароліни Сергіївни, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Нікітенко Юлії Миколаївни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю «Рентал Прайм» про скасування рішень про державну реєстрацію,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Меженської Кароліни Сергіївни, в якому просить:

- визнати протиправними дії державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Меженської Кароліни Сергіївни щодо державної реєстрації права власності на садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 349,6 кв.м. за ОСОБА_3 (індексний номер: 52894293 від 30.06.2020, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2111595180000);

- визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Меженської Кароліни Сергіївни щодо державної реєстрації права власності на садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 349,6 кв.м. за ОСОБА_3 (індексний номер: 52894293 від 30.06.2020, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2111595180000);

- скасувати державну реєстрацію права власності на садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 349,6 кв.м. за ОСОБА_3 , вчинену відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 52894293 від 30.06.2020, державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меженською Кароліною Сергіївною;

- припинити право власності ОСОБА_3 на частки садового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 349,6 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2111595180000, зареєстроване відповідно до рішення про державну про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 52894293 від 30.06.2020 18:58:13, державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меженською Кароліною Сергіївною;

- визнати недійсним договір дарування 1/2 частки садового будинку АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 09.07.2020 № 1012, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нікітенко Юлією Миколаївною;

- скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Нікітенко Юлії Миколаївни про державну реєстрацію права та їх обтяжень, а саме - реєстрацію права власності частки садового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 349,6 кв.м. за ОСОБА_2 (Індексний номер: 53046809 від 09.07.2020 15:47:25, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 21115951800000), прийнятого на підставі договору дарування частки садового будинку від 09.07.2020 № 1012;

- припинити право власності ОСОБА_2 на 1/2 частки садового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 349,6 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2111595180000, зареєстроване відповідно до рішення про державну про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 52894293 від 30.06.2020, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нікітенко Юлією Миколаївною.

Позовні вимоги обґрунтовані таким.

Відповідач-1 є колишньою дружиною померлого ОСОБА_4 .

26 травня 2011 року відповідач-1 уклала з ОСОБА_4 договір дарування земельної ділянки, за яким він прийняв від відповідача-1 в дар земельну ділянку площею 0,1200 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:90:621:0002. Згідно з п. 3.2. цього договору відповідач-1 засвідчила, що відчужувана земельна ділянка нікому іншому не продана, не подарована, не передана в іпотеку, не здана в оренду (найом), не є предметом сервітуту, суперфіцию, під забороною не перебуває, на земельній ділянці немає зареєстрованої в органах технічної інвентаризації забудови. Судового спору щодо земельної ділянки немає. Договір дарування земельної ділянки було зареєстровано у виконавчому органі Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) 10.10.2011 за № 10-7- 326. Таким чином право власності на вказану земельну ділянку перейшло до ОСОБА_4 .

12 липня 2011 року шлюб між відповідачем-1 та ОСОБА_4 розірвано і він знову взяв собі прізвище ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , одружився з позивачкою.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер і після його смерті відкрилася спадщина на майно. Позивачка входить до кола спадкоємців померлого.

Як зазначає позивач, під час подружнього життя, вона працювала та за рахунок отриманих прибутків від підприємницької діяльності здійснювалося будівництво та ремонт будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 349,6 кв.м., що розташований на земельній ділянці площею 0,1200 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:90:621:0002.

Однак за життя подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_1 не встигли у встановленому законом порядку оформити право власності на збудований Об`єкт нерухомого майна.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 16 вересня 2020 року заборонено приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Булгак Олесі Гурамівні вчиняти нотаріальні дії щодо спадкового майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , зокрема видавати свідоцтва про право власності на спадкове майно.

Позивач стверджує, що скориставшись смертю ОСОБА_4 , відповідачі вчинили ряд дій, пов`язаних із незаконною реєстрацією права власності на Об`єкт нерухомого майна.

Так, 30 червня 2020 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріально округу Меженською Кароліною Сергіївною було проведено реєстраційну дію щодо реєстрації права власності на вказаний Об`єкт нерухомого майна за Відповідачем-1, яка на думку позивача проведена відповідачем-3 з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, оскільки відповідач-3 провела реєстраційну дію на підставі документів, що не відповідають вимогам Закону та Порядку.

Зокрема, для реєстрації права власності відповідач-1 надала відповідачу-3 копію довідки від 04 жовтня 2006 року № 125, видану головою правління об`єднання садівничих товариств масиву «САДИ НИЖНІ-2» Бондаренком Олегом Вікторовичем, який не мав на те статутних і законодавчих повноважень і вніс до неї завідомо неправдиві відомості про те, що відповідач-1 є членом СТ «Дніпро» та власником садового будинку АДРЕСА_1 , у повному обсязі сплатила суму пайового внеску за вказаний будинок, а також те, що будинок АДРЕСА_1 було зведено в експлуатацію у 1990 році.

Також технічний паспорт, який подано Відповідачу-3, виготовлений в 2006 році, при цьому дані такого технічного паспорта актуальні протягом одного року з дати проведення технічної інвентаризації, а тому відомості, що містяться в техпаспорті були неактуальними на момент проведення реєстраційних дій щодо спірного об`єкта нерухомого майна. До того ж в техпаспорті відсутні обов`язкові реквізити - номер інвентаризаційної справи та реєстровий номер. Отже, поданий відповідачем-1 відповідачу-3 техпаспорт був недійсним та не міг бути виставою для реєстраційних дій.

Позивач також вказує, що для державної реєстрації права власності на будинки, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 p. мали бути подані технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, а у разі коли будинки розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, замість вказаних документів могли бути подані виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою та документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав. Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об`єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об`єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність.

Згідно з позицією позивача при проведенні реєстраційних дій приватний нотаріус Меженська К.С. порушила вимоги пунктів 12, 42, 81 Порядку № 1127, статей 10, 22, 23, 24 Закону, оскільки: для проведення державної реєстрації прав подано не оригінал, а ксерокопію Довідки; Довідка не містить відомостей про внесення членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі; для проведення державної реєстрації прав не подано документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Після реєстрації Об`єкту нерухомого майна за відповідачем-1, вона 09 липня 2020 року уклала договір дарування 1/2 частки садового будинку з відповідачем-2.

Як зазначає позивач, оскільки у Відповідача-1 були відсутні правові підстави для реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна на своє ім`я, відповідач-1 не мала права на розпорядження Об`єктом нерухомого майна, у зв`язку з чим договір дарування від 09 липня 2020 року має бути визнаний судом недійсним.

Також позивач вказує, що в договорі дарування 1/2 частки садового будинку не вказано кадастровий номер земельної ділянки. Оскільки земельна ділянка належить не відповідачу-1, а ОСОБА_4 , право власності на земельну ділянку до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не переходило, а відтак і право власності на житловий будинок без земельної ділянки не могло бути зареєстровано.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 червня 2023 року позовну заяву передано для розгляду судді Якусику О.В.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 14 липня 2023 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 21 липня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 753/11161/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12 вересня 2023 року.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 12 вересня 2023 року підготовче засідання відкладено на 19 жовтня 2023 року, залучено до участі у справі, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю «Рентал Прайм», залучено до участі у справі у якості співвідповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Нікітенко Юлію Миколаївну.

Відповідач-2 подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позовних вимог

Свої заперечення мотивував тим, що умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в т.ч. житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законом порядку. Оскільки спадкодавець ОСОБА_4 відповідно до договору дарування від 2011 року за життя не оформив у встановленому законом порядку право власності на спірне нерухоме майно, тому воно не може бути об`єктом спадкування.

Відповідач-2 зазначає, що на момент отримання ОСОБА_1 права на спадкування земельної ділянки, вона не набула статусу землекористувача і як наслідок не отримала право користування спірною земельною ділянкою. При цьому питання щодо визнання права власності в порядку спадкування нею не заявлено, відповідно і спору про право цивільне остання не заявляє, що позбавляє суд стверджувати про необхідність та ефективність судового захисту будь-якого цивільного права останньої.

На думку відповідача-2 обґрунтування позову зводяться виключно до незгоди з прийнятими державними реєстраторами рішеннями з посиланням на несуттєві процесуальні порушення, які не скасовують і не припиняють уже існуюче право власності на спірне нерухоме майно одноосібно з часу створення як об`єкта цивільних прав за ОСОБА_3 , частку якого останньою відчужено в дар ОСОБА_2 , який за три роки добросовісного володіння виконав його дороговартісний ремонт та повністю утримував спірне нерухоме майно.

Відповідач-2 вказує, що ОСОБА_1 свого права власності на спірне нерухоме майно не визначає і не доводить, а позовні вимоги виключно пов`язані з її інтересом в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 набути у власність якусь частину прав відносно спірного нерухомого майна.

Також відповідач-2 наголошує, що рішеннями Київради в користування ОСОБА_3 передано 2 окремі земельні ділянки ще до знайомства з майбутнім чоловіком ОСОБА_4 . Пізніше такі земельні ділянки були приватизовані та об`єднані в одну земельну ділянку, Державний акт на право на землю від 04.07.2005, виданий на підставі рішення Київської міської ради від 15.07.2004 та зареєстрований за № 408/1818 (копія додається). Спірний будинок був зведений до 1990 року, про що достеменно вказує наявна технічна документація із виділення земельних ділянок ОСОБА_3

13 листопада 2023 року позивач подала заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на садовий будинок АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта: 2111595180000, 1/2 частки спільної часткової власності на даний об`єкт належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , інша 1/2 частки спільної часткової власності належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Заява обґрунтована тим, що відповідачі кожен окремо або спільно можуть відчужити спірне нерухоме майно (свою частку у ньому), що з огляду на предмет позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Позивач вважає, що є обґрунтовані підстави припустити можливість вчинення відповідачами таких дій, оскільки 04 серпня 2020 року відповідач-1 заснувала Товариство з обмеженою відповідальністю «Рентал Прайм» та сформувала статутний капітал цього товариства за рахунок майнового внеску, а саме: земельної ділянки площею 0,1200 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:90:621:0002 та 1/2 садового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2111595180000, загальною площею 349,6 кв.м.

На думку позивача у випадку дооформлення відповдачем-1 та третьою особою документів, необхідних для переходу права власності на 1/2 частину будинку, і подальшого розпорядження цим майном виконання рішення суду у цій справі у разі задоволення позову може були утруднено. Також позивач наголошує, що ОСОБА_3 може вчинити зі спірним майном незаконні дії, оскільки раніше використовувала підроблені документи для оформлення права власності.

Дослідивши матеріали справи та заяви про забезпечення позову, заслухавши пояснення учасників справи, суд дійшов висновку про те, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

За змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Тобто в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для ефективного захисту прав або інтересів позивача. При цьому відповідно до вимог частини 3 статі 12, частини 1 статті 81 ЦПК України обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Види забезпечення позову визначені частиною першою статті 150 ЦПК України. Зокрема, згідно з пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність заходів забезпечення позову передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» визначено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Крім цього, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

За змістом статті 149 ЦПК України процесуальне законодавство визначає дві підстави для виття заходів забезпечення позову, а саме можливість (1) істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або (2) ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Досліджені судом обставини у цій справі свідчать, що після реєстрації за відповідачем-1 спірного нерухомого майна відбулося його відчуження - шляхом внесення 1/2 частини будинку до статутного капіталу юридичної особи та дарування 1/2 частини будинку віповідачу-2.

Суд вважає, що через ризик можливого подальшого відчуження спірного нерухомого майна на користь третіх осіб, або його обтяження іншим чином, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів позивача у випадку задоволення його позову та може призвести до того, що позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Те, що особа ще не вчинила дії, які могли би підтвердити намір відчужити це майно, не спростовує того, що у відповідачів як власників наявна можливість вільно розпорядитись спірним нерухомим майно, якщо не вжити заходи забезпечення позову. Зокрема, таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду, ухвалюючи постанову від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17.

Враховуючи, що ймовірне рішення про задоволення позову може мати наслідком повернення сторін у стан, що існував до державної реєстрації права власності на майно та до його відчуження, суд вважає, що заявником доведено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам як спадкоємця померлого ОСОБА_4 до ухвалення рішення у справі у разі відчуження відповідачами спірного майна, ускладнення захисту прав та інтересів заявника без вжиття таких заходів, та про обґрунтованість доводів заявника про наявність достатніх підстав вважати, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може зробити неможливим чи ускладнити ефективний захист прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При вирішенні заяви про забезпечення позову суд враховує наявність зв`язку між арештом будинку та позовними вимогами, які пред`явлені позивачем, а також співмірність таких заходів, зокрема те, що арешт будинку, щодо якого між сторонами виник спір, не є позбавленням права власності та не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів або інших осіб, яке носить тимчасовий характер.

Щодо доводів відповідача-2 про наявність арешту на спірне майно, накладеного ухвалою слідчого судді від 10 листопада 2021 року у справі № 753/22941/21, суд зауважує, що накладений в межах кримінального провадження арешт є заходом забезпечення саме кримінального провадження, в якому він накладений, і не може бути заходом забезпечення позовів, поданих в межах інших видів судочинства. Такий висновок, зокрема, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 23 лютого 2022 року у справі № 608/2172/18 (провадження № 51-4293км21).

Беручи до уваги наведені норми процесуального законодавства, оцінивши відповідно до вимог статті 89 ЦПК України обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням вказаних вище критеріїв, суд дійшов висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Також, дослідивши матеріали заяви, суд дійшов висновку про відсутність на цій стадії розгляду справи підстав для застосування зустрічного забезпечення позову, з огляду на відсутність відомостей щодо можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.

Керуючись статтями 2, 149, 152, 153, 258, 260 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 753/11161/23 задовольнити.

Накласти арешт на садовий будинок АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта: 2111595180000, 1/2 частки спільної часткової власності на даний об`єкт належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , інша 1/2 частки спільної часткової власності належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягувач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Боржник: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Боржник: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом і підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Строк пред`явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову - три роки.

Повний текст ухвали складений 25 грудня 2023 року.

Суддя О. В. Якусик