Постанова

від 19.12.2023 по справі 922/2543/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2023 року м. Харків Справа №922/2543/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Радіонова О.О., суддя Стойка О.В.

секретар судового засідання Семченко Ю.О.

за участю представників сторін:

позивача - Солонец С.М. (в залі суду) - свідоцтво №774 від 30.07.2010, ордер ВІ №1123671 від 02.05.2023, договір про співпрацю №23/01/23-СП від 23.01.2023

відповідача - Оріщенко Н.С. (в залі суду) - ордер АХ №1163486 від 18.12.2023, свідоцтво ПТ №847 від 24.02.2017, Обора З.Б. (в залі суду) - ордер ВІ №1013444 від 19.12.2023. свідоцтво ПТ №3440 від 26.05.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Краєвид Агро (вх.№2227Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 19.09.2023

у справі №922/2543/23 (суддя Жиляєв Є.М., повний текст рішення підписано 29.09.2023)

за позовом Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області, Харківська область, смт.Близнюки,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро", Харківська області, село Веселе

про розірвання договорів та стягнення 534.326,18 грн

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Близнюківська селищна рада Лозівського району Харківської області звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро", в якому просить суд: стягнути з відповідача заборгованість за договорами оренди від 10.07.2007 в розмірі 413.840,79 грн, 47.360,98 грн пені, 9.969,33 грн 3% річних та 63.155,08 грн інфляційних втрат; розірвати договір оренди землі від 10.07.2007 на земельну ділянку кадастровий номер 6320680300:04600060730; розірвати договір оренди землі від 10.07.2007 на земельну ділянку кадастровий номер 6320680300:04:000:0731. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договорами оренди землі від 10.07.2007 в частині здійснення відповідачем повних та своєчасних орендних платежів за земельні ділянки в установлені договорами строки.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.09.2023 у справі №922/2543/23 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з ТОВ "Краєвид Агро" на користь Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області 413.840,79 грн заборгованості за договорами оренди від 10.07.2007; 47.360,98 грн пені; 9.969,33 грн 3% річних; 63.155,08 грн інфляційних втрат та 13.382,90 грн судового збору. Розірвано договір оренди землі від 10.07.2007 на земельну ділянку кадастровий номер 6320680300:04600060730, укладений між Близнюківською селищною радою Лозівського району Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро". Розірвано договір оренди землі від 10.07.2007 на земельну ділянку кадастровий номер 6320680300:04:000:0731, укладений між Близнюківською селищною радою Лозівського району Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро".

Відповідач з вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення повністю та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач посилається на те, що рішення господарського суду винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права щодо змісту та обґрунтованості судового рішення, а також у зв`язку з неповним встановленням обставин справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- суд першої інстанції прийняв вказану довідку податкового органу, як беззаперечний доказ, без наведення розрахунку заборгованості, в порушення п.3 ч.3 ст.162 ГПК України Позивачем обґрунтований розрахунок наведений не був, а суд першої інстанції не надав цьому належну оцінку;

- суд першої інстанції не дав оцінку тому факту, що розрахунок штрафних санкцій Позивачем здійснено невірно, оскільки в основу покладено цифри заборгованості, які не відповідають дійсності

- господарський суд не надав оцінки тому, що для розірвання за рішенням суду з підстав систематичної несплати орендної плати важливим є доведення наявності в сукупності двох умов: є доведення наявності в сукупності двох умов: 1)істотного порушення договору (систематична несплата орендної плати); 2)шкоди, завданої цим порушенням

- суд не прийняв до уваги переконливі та обґрунтовані докази відповідача на підтвердження складного матеріального стану та впливу військової агресії російської федерації на діяльність сільськогосподарського підприємства, що є форс-мажорними обставинами тому у зв`язку з чим, з урахуванням об`єктивного балансу та виняткових обставин, Відповідач просив суд врахувати виключні обставини, та не приймати рішення про розірвання договорів оренди землі.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2023 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Попков Д.О., Стойка О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 апеляційну скаргу ТОВ Краєвид Агро залишено без руху, в зв`язку з відсутністю доказів сплати судового збору у відповідному розмірі, належних доказів направлення копії апеляційної скарги іншій стороні по справі, клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги.

Відповідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2023 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Радіонова О.О., Стойка О.В., в зв`язку з перебуванням на навчанні судді Попкова Д.О.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.11.2023 у справі №922/2543/23 поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження та відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ Краєвид Агро; встановлено строк до 05.12.2023 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України; запропоновано учасникам справи до 05.12.2023 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів інших учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 Господарського процесуального кодексу України; призначено розгляд справи на 19.12.2023; зупинено дію рішення Господарського суду Харківської області від 19.09.2023 у справі №922/2543/23.

19.12.2023 через Відділ документального забезпечення Східного апеляційного господарського суду відповідачем було подано пояснення по справі, в яких ТОВ «Краєвид Агро» додатково зазначає, що суд першої інстанції належним чином не проаналізував, що вказана Головним управлінням ДПС в Харківській області інформація у листі від 24.05.2023 щодо наявної заборгованості ТОВ «Краєвид Агро» зі сплати орендної плати за землю стосується не лише двох земельних ділянок, щодо яких були заявлені позовні вимоги про розірвання договорів оренди, але й і інших земельних ділянок, що знаходяться на території Близнюківської територіальної громади Лозівського району Харківської області та перебувають у користуванні апелянта. При цьому, за твердженням апелянта Лист Головного управління ДПС в Харківській області від 24.05.2023 не є належним доказом встановлення заборгованості за договорами оренди землі від 10.07.2007 щодо земельних ділянок за кадастровими номерами 6320680300:04:000:0730 та 6320680300:04:000:0731. Суд першої інстанції жодним чином не перевірив розрахунки заборгованості з орендної плати із прив`язкою до умов договорів оренди землі усіх земельних ділянок, нормативної грошової оцінки земельних ділянок, даних податкових декларацій з плати за землю, долучених ТОВ «Краєвид Агро» до відзиву на позовну заяву, а також даних контррозрахунків відповідача щодо розміру заборгованості, викладених у відзиві на позовну заяву. Крім того, пеня, 3% річних та інфляційні витрати не підлягали стягненню, оскільки позивачем було взято за базу нарахування невірні суми заборгованості з орендної плати, а судом не була перевірена та врахована така інформація, не здійснено належну перевірку розрахунків штрафних санкцій. При цьому, на період дії воєнного стану штрафні санкції взагалі не могли бути нараховані зважаючи на норми ПК України. Також матеріалами справи не підтверджується факт саме систематичної несплати ТОВ «Краєвид Агро» орендної плати за спірні земельні ділянки, що виключає підстави для розірвання спірних договорів оренди земельних ділянок.

Також 19.12.2023 відповідачем було подано апеляційному суду клопотання про долучення додаткових доказів по справі, а саме платіжної інструкції №0000002161 від 18.12.2023 на суму 661987,37 грн, яка підтверджує, що станом на поточну дату не існує жодної заборгованості ТОВ «Краєвид Агро» з плати за землю (орендної плати) за земельні ділянки, розташовані в Близнюківській територіальній громаді Лозівського району Харківської області (як за спірні земельні ділянки за кадастровими номерами 6320680300:04:000:0730, 6320680300:04:000:0731, так і усі інші земельні ділянки). При цьому, апелянт просить визнати поважними причини неподання доказу в суді першої інстанції, долучити до матеріалів справи та врахувати її при розгляді справи. Обґрунтовуючи подання даного доказу, відповідач зазначає, що платіжну інструкцію №0000002161 від 18.12.2023 не було долучено до матеріалів справи раніше, оскільки на час розгляду справи в суді першої інстанції такий доказ був відсутній.

Розглянувши надане клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи нових доказів, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з наступного.

За приписами ч.ч. 1, 3, 5 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Отже, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи.

Водночас, така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку, передбаченому статтею 269 ГПК України, незалежно від причин неподання стороною таких доказів. Саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення зазначеної норми процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якої є однозначність та передбачуваність (такий висновок викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2021 у справі №908/3359/19, від 03.11.2021 у справі №915/951/20).

Судовою колегією враховується, що надана відповідачем платіжна інструкція №0000002161 від 18.12.2023 - не існувала станом на момент розгляду справи господарським судом першої інстанції (19.09.2023), що виключає можливість долучення такого доказу до матеріалів справи та надання йому правової оцінки судом апеляційної інстанції.

Позивач не скористався наданим ст. 263 ГПК України процесуальним правом, відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Проте, представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В свою чергу представники відповідача наполягали на незаконності рішення господарського суду, присили скасувати його та задовольнити апеляційну скаргу.

Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст.269 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:

10.07.2007 між Близнюківською районною державною адміністрацією (Орендодавцем, позивач по справі) та ТОВ Краєвид-Агро (Орендарем, відповідач по справі) було укладено Договір оренди землі №б/н, який був зареєстрований у Близнюківському райвідділі Харківської регіональної філії центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.07.2007 за №040768500255, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 152.0269 га, яка розташована на території Алісівської сільської ради Близнюківського району Харківської області (кадастровий номер земельної ділянки: 6320680300:04:000:0730) зі строком дії - 25 років.

Відповідно до Акту приймання-передачі земельної ділянки, що є додатком до цього договору, Близнюківською районною державною адміністрацією передано, а ТОВ Краєвид-Агро прийнято земельну ділянку площею 152,0269 га, яка розташована на території Алісівської сільської ради Близнюківського району Харківської області.

10.07.2007 між Близнюківською районною державною адміністрацією (Орендодавцем, позивач по справі) та ТОВ Краєвид-Агро (Орендарем, відповідач по справі) було укладено Договір оренди землі №б/н, який був зареєстрований у Близнюківському райвідділі Харківської районної філії центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.07.2007 за №040768500256, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 50,0738 га. яка розташована на території Алісівської сільської ради Близнюківського району Харківської області (кадастровий номер земельної ділянки: 6320680300:04:000:0731), зі строком дії - 25 років.

Відповідно до Акту приймання-передачі земельної ділянки, що є додатком до цього договору, Близнюківською районною державною адміністрацією передано, а ТОВ Краєвид-Агро прийнято у строкове платне користування земельну ділянку площею 50,0738 га, яка розташована на території Алісівської сільської ради Близнюківського району Харківської області.

Зазначені Договори мають ідентичні положення, тож відповідно до пункту 11 вказаних Договорів орендна плата вноситься за базовий податковий (звітний) період рівними частками, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно, протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 28 укладених Договорів права орендодавця визначено згідно статті 24 Закону України "Про оренду землі".

Пунктом 38 Договорів передбачено, що їх дія припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Пунктом 39 Договорів визначено умови розірвання договору в односторонньому порядку, а саме - несплата орендної плати за період більше 3 місяців.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна територіальна громада, Близнюківська селищна рада, код ЄДРГІОУ 04400021 є власником земельних ділянок кадастровий номер 6320680300:04:000:0730 та кадастровий номер кадастровий номер 6320680300:04:000:0731, що є предметом спірних договорів оренди землі.

Орендна плата за вказаними договорами оренди складає 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна ТОВ Краєвид Агро орендує у Близнюківської селищної ради земельні ділянки кадастровий номер 6320680300:01:000:0437 площею 2,3414 га, кадастровий номер 6320680301:01:000:0001 площею 0,3297 га, кадастровий номер 6320680301:01:000:0002 площею 0.6278 га кадастровий номер 6320680301:01:000:0003 площею 0.3965 га. кадастровий номер 6320680301:01:000:0004 площею 0.2309 га. кадастровий номер 6320680301:01:000:0005 площею 0.3083 га.

Загалом відповідачем прийнято у строкове платне користування у Близнюківської селищної ради земельні ділянки загальною площею 206,3353 гектари.

За твердженням позивача, відповідачем порушено умови Договорів оренди землі від 10.07.2007 в частині здійснення повної та своєчасної орендної плати за період 2021-2023 роки, а також вимоги статей 21, 25 Закону України "Про оренду землі", у зв`язку з чим, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою за період 2021-2023 роки у розмірі 413.840,79 грн.

Листом ГУ ДПС в Харківській області від 24.05.2023 підтверджується, що ТОВ Краєвид Агро має податковий борг з орендної плати за землю, який станом на 01.01.2022 становить 200.000,00 грн, станом на 01.01.2023 307.602,43 грн, станом на 23.05.2023 413.840,79 грн.

31.03.2023 в зв`язку з систематичним невиконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині здійснення своєчасної та повної сплати орендних платежів, позивачем було надіслано на адресу ТОВ Краєвид-Агро претензію за вих. №02-0/1000 від 30.03.2023, в якій відповідача повідомлено про наявну заборгованість за договорами оренди землі та вказано про необхідність сплатити вказану заборгованість з орендної плати.

Відповідач зворотної відповіді позивачу не надав та заборгованість з орендної плати у розмірі 413.840,79 грн за період 2021-2023 роки позивачу не сплатив.

На думку позивача зазначені обставини свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, в зв`язку з чим він звернувся до Господарського суду Харківської області для їх захисту у судовому з позовом про стягнення з відповідача 413.840,79 грн заборгованості за договорами оренди від 10.07.2007; 47.360,98 грн пені; 9.969,33 грн 3% річних; 63.155,08 грн інфляційних втрат та розірвання договорів оренди землі від 10.07.2007, укладених між Близнюківською селищною радою Лозівського району Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро".

В свою чергу відповідач проти позовних вимог заперечував як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді, зазначив що посилання позивачем на довідку податкового органу є невірним, не відповідає дійсності та не може бути прийнятий судом до уваги, зауважено про те, що інших розрахунків на підтвердження вказаної суми позивач не наводить та до позовної заяви не додає, тоді, як вірний розмір орендної плати складає 262.797,52 грн. При цьому, відповідач вказує, що ним у 2021 року було сплачено орендну плату за користування земельними ділянками орендну плату на загальну суму 196.468,68 грн відповідно до платіжних доручень №1709 від 01.03.2021, №1748 від 16.03.2021 та №0000001737 від 30.12.2021, на підтвердження чого посилається на довідку №01/30-08КрА від 30.08.2023. З урахуванням наведеного, на переконання відповідача, сума боргу станом на 01.01.2022 становить 66.328,84 грн, а не 200.000,00 грн. За 2022 рік нормативно грошова оцінка земельної ділянки не переглядалася, тому розмір орендної плати становить 43.799,58 грн, у 2022 року було зменшено розмір орендної плати відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану", з урахуванням чого, сума боргу станом на 01.01.2023 склала 43.799,58 грн, тому станом на 23.05.2023 сума орендної плати склала 103.847,39 грн. Таким чином, на переконання відповідача, загальна сума заборгованості станом на 23.05.2023 складає 213.975,81 грн.

Також відповідачем зазначено про те, що розрахунок штрафних санкцій позивачем здійснено невірно, у зв`язку з військовою агресією сертифікат Торгово-промислової палати України не видається, а підставою для звільнення від сплати штрафних санкцій у наслідок настання форс-мажорних обставин за договором є Лист ТПП, у зв`язку з чим, на переконання відповідача, на час воєнного стану відсутні підстави для нарахування та застосування штрафних санкцій до відповідача.

Господарський суд, задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, зазначив, що в матеріалах справи відсутні належні докази сплати орендної плати у розмірі 413.840,79 грн. за договорами оренди землі від 10.07.2007, тож суд дійшов до висновку про обґрунтованість доводів позивача. Також, у зв`язку з порушенням відповідачем грошових зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 47360,98 грн. пені, 9969,33 грн. 3% річних та 63155,08 грн інфляційних втрат і відповідні розрахунки відповідають нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 47360,98 грн пені, 9.969,33 грн 3% річних та 63.155,08 грн інфляційних втрат є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню. Крім того, обґрунтованими визнано позовні вимоги щодо розірвання спірних договорів орендних ділянок, в зв`язку з систематичною несплатою оренди.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, колегія суддів зазначає про таке.

Згідно з ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо із актів цивільного законодавства. У випадках встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

За умовами ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, тобто договір оренди - це угода сторін про взаємні зобов`язання, відповідно до яких орендодавець за плату передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про оренду землі» орендна плата є істотною умовою договору. Статтею 21 цього ж Закону встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Стаття 288 Податкового Кодексу України визначає, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати; у разі невиконання зобов`язань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.

Згідно зі ст. 36 Закону України «Про оренду землі» спори, пов`язані з орендою землі, вирішуються в судовому порядку.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Закону, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно пункту "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати оренду плату.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендар сплачує орендодавцю орендну плату незалежно від наслідків своєї господарської діяльності і вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений законом або договором.

Положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов`язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином і у відповідності до умов договору, Цивільного кодексу України та інших нормативних актів цивільного законодавства.

Розмір орендної плати за користування земельною ділянкою та строки та порядок її внесення відповідачем встановлені сторонами в договорах оренди землі від 10.07.2007, зокрема в пункті 11.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Як вже зазначалось, в пункті 28 договору визначено обов`язки орендаря в тому числі - своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Положеннями п. 287.1. статті 287 Податкового кодексу України встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Таким чином, плата за землю здійснюється в залежності від суб`єкта належності земельної ділянки: власником землі сплачується земельний податок, а орендарем за договором оренди землі - орендна плата.

Згідно з п.п. 288.1. - 288.4. статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Виходячи з системного аналізу норм земельного та податкового законодавства України, орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі", підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України), з іншого - є однією з форм плати за землю як обов`язкового платежу в складі податку на майно нарівні із земельним податком (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Разом з тим основною підставою для нарахування орендної плати за землю є саме договір оренди земельної ділянки (частина 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі", пункт 288.1 статті 288 ПК України).

При цьому колегія суддів враховує, що за змістом частини 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі" Податковим кодексом України регулюються виключно строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, тоді як всі інші питання, зокрема, розмір, умови нарахування та внесення орендної плати за землю, порядок та підстави зміни такого розміру, встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, про що також зазначено в пункті 288.4 статті 288 цього Кодексу (наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 925/258/17).

Позивачем до матеріалів справи надано Лист ГУ ДПС в Харківській області від 24.05.2023, за відомостями якого відповідач має податковий борг з орендної плати за землю, який станом на 01.01.2022 становить 200.000,00 грн, станом на 01.01.2023 307.602,43 грн, станом на 23.05.2023 413.840,79 грн.

Розглядаючи наданий доказ, колегія суддів виходить з того, що відповідно до п.61.1 ст.61 Податкового кодексу України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з ст.41 ПК України контролюючими органами є: податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Отже, суд першої інстанції прийняв в якості належного та допустимого доказу Лист ГУ ДПС в Харківській області від 24.05.2023 та цілком обґрунтовано визнав, що інформація, наведена податковим органом є такою, що підтверджує наявність у відповідача податкового боргу з орендної плати за землю та свідчить про наявність у відповідача заборгованості з орендної плати за спірний період за спірними договорами оренди землі.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що ним у 2021 року було сплачено орендну плату за користування земельними ділянками орендну плату на загальну суму 196.468,68 грн відповідно до платіжних доручень №1709 від 01.03.2021, №1748 від 16.03.2021 та №0000001737 від 30.12.2021, на підтвердження чого посилається на довідку №01/30-08КрА від 30.08.2023.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані довідка та платіжні документи на загальну суму 196.468,68 грн, на які посилаться апелянт, - відсутні в матеріалах справи.

В той же час матеріали справи свідчать, що позивач Близнюківська селищна рада в зв`язку з систематичним невиконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині здійснення своєчасної та повної сплати орендних платежів зверталася до Орендаря з відповідною претензією з вимогою погасити заборгованість з орендної плати, але зазначена вимога була проігноровані відповідачем.

Отже, відповідач всупереч взятих на себе договірних зобов`язань не сплатив заборгованість з орендної плати, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість з орендної плати на підставі договорів оренди землі від 10.07.2007, на підставі чого суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині заявленої до стягнення 413.840,79 грн заборгованості за спірними договорами оренди.

В зв`язку з порушенням відповідачем грошових зобов`язань, крім основної суми заборгованості позивач просив стягнути з відповідача суми пені в розмірі 47.360,98 грн, 3% річних в розмірі 9.969,33 грн та інфляційних втрат в розмірі 63.155,08 грн, які були задоволені судом першої інстанції і з чим також погоджується колегія суддів з огляду на таке.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до норм ст.530 Цивільного кодексу України зобов`язання має бути виконане у встановлений строк (термін).

За змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини першої та другої статті 217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Положеннями статті 218 Господарського кодексу України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, а саме невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

У даному разі судом встановлено, що відповідачем порушено умови договорів оренди землі 10.07.2007, щодо обов`язку своєчасно та повністю здійснювати орендні платежі у встановлені договорами строки.

Відповідно до положень пункту 14 договорів оренди землі, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

З огляду на вищевикладене, враховуючи необхідність задоволення позовних вимог про стягнення суми основної заборгованості, а також правильність здійсненого позивачем розрахунку, судова колегія вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги Близнюківської селищної ради про стягнення пені в розмірі 47.360,98 грн, 3% річних в розмірі 9.969,33 грн та інфляційних втрат в розмірі 63.155,08 грн.

Як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді відповідач посилається на необхідність звільнення його від застосування штрафних санкцій в даному випадку в наслідок настання форс-мажорних обставин в результаті військової агресії, при цьому наполягаючи на тому, що сертифікат ТПП України не видається, а підставою для звільнення від сплати штрафних санкцій є Лист ТПП.

Суд першої інстанції ретельно розглянув питання щодо неможливості застосування в даному випадку наслідків настання форс-мажорних обставин, з огляду на відсутність в матеріалах справи відповідних належних доказів з боку відповідача.

Статтею 617 Цивільного кодексу України, а також статтею 218 Господарського кодексу України, передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).

Частиною 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05:30 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався, і діє на даний час.

Торгово-промисловою палатою України було оприлюднено лист №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким повідомлено, що військова агресія російської федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).

Зазначена обставина визнається судом загальновідомою та не потребує доказування.

Це означає, що введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору. Але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов`язань.

Тобто, відповідачі, посилаючись на форс-мажорні обставини, мають довести зв`язок між невиконанням зобов`язань та воєнними діями в Україні. Отже, ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання.

13.05.2022 Торгова Промислова Палата України опублікувала на сайті пояснення, що сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» та деталізовано в розділі б Регламенту засвідчення ТПП України та регіональними ТПП форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 18.12.2014.

Відповідно до частини 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув грунту, інші стихійні лиха тощо.

Водночас, частиною 1 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Відповідно до абзацу 3 частини 3 статті 14 вказаного Закону ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

На законодавчому рівні не змінено порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Тобто, норми Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» є діючими, а видача відповідних сертифікатів особам, які звернулись до ТТП за їх видачею здійснюється ТПП безупинно.

Так, у постанові Касаційного господарського суду від 01.06.2021 у справі №910/9258/20 суд послався на раніше сформульований у цілій низці своїх постанов висновок, відповідно до якого: засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на ТПП України та уповноважені нею регіональні ТПП; форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для конкретного випадку виконання зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Керуючись наведеними правовими висновками суду касаційної інстанції, при розгляді форс-мажорних спорів наразі (як і раніше) суди виходять з того, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат ТПП України чи уповноваженої нею регіональної ТПП.

Таким чином, лист ТПП не є сертифікатом у розумінні наведеного положення закону, та разом з тим, не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта, для якого настали певні форс-мажорні обставини. Вказаний лист має загальний характер та безпосередньо не доводить обставини, які можуть слугувати підставою для звільнення відповідача від відповідальності.

Навіть у разі наявності сертифікату ТПП України про форс-мажорні обставини, суд має оцінювати цей доказ у сукупності з іншими.

Колегія суддів зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер, саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Отже, як вбачається з вищенаведених норм чинного законодавства та практики суду касаційної інстанції щодо їх застосування, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат ТПП України чи уповноваженої нею регіональної ТПП, при цьому встановлюється на наявність чи відсутність обставин форс-мажору саме для конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Сам лише факт проведення бойових дій чи запровадження обмежень воєнного часу не звільняє сторону від відповідальності, якщо такі обставини прямо не перешкоджають фізично чи юридично виконати конкретний обов`язок за договором. Відповідну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.03.2023 у справі №922/1093/22, від 23.03.2023 у справі №920/505/22 тощо.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази повідомлення позивача відповідачем про неможливість виконання зобов`язань за вказаними вище Договорами, в той же час матеріалами справи підтверджується той факт, що позивач перестав сплачувати орендну плату за спірними Договорами оренди ще до початку військової агресії.

Таким чином, колегія суддів констатує, що розв`язання повномасштабної збройної агресії та введення воєнного стану є виключними важкими обставинами, які у рівній мірі впливають на обидві сторони, а у даному конкретному випадку відповідачем не доведено прямого причинно-наслідкового зв`язку між несплатою відповідачем орендних платежів у 2021-2023 роках та війною в Україні.

Щодо вимоги про розірвання спірних Договорів оренди землі та їх поверенення, колегія суддів зазначає про таке.

Згідно зі ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди; строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Як вже зазначалось, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі (ст. 21 Закону України "Про оренду землі").

Статтею 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У статті 141 Земельного кодексу України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема в пункті "д" частини 1 цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї з сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором (пункт 38 договору).

Системний аналіз зазначених положень законодавства та враховуючи врегулювання відносин, пов`язаних з орендою землі, зокрема, положеннями Цивільного кодексу України, слід дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом "д" статті 141 Земельного кодексу України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, згідно якої необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

У даному випадку порушення умов Договору є "істотним" з огляду на довготривале невнесення відповідачем орендної плати, на сплату якої розраховував позивач, надаючи земельну ділянку у користування.

Частиною 3 статті 152 Земельного кодексу України визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Пунктом 7 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, припинення правовідношення.

Отже, розірвання договору оренди - це спосіб захисту прав та інтересів суб`єктів правовідносин, передбачений законодавством.

Обов`язок орендаря повернути земельну ділянку та привести її в придатний для подальшого використання стан невід`ємно пов`язаний з настанням певного юридичного факту - припинення чи розірвання договору оренди землі. А тому після припинення чи розірвання договору оренди у орендаря виникає обов`язок повернути земельну ділянку орендодавцю.

Як вже зазначалось, пунктом 39 Договорів оренди визначені умови розірвання договору в односторонньому порядку - несплата орендної плати за період більше 3 місяців.

Листом ГУ ДПС у Харківській області за вих. №28266/6/20-40-04-11-14 від 24.05.2023 підтверджується, що відповідач припинив виконувати свій обов`язок з оплати орендних платежів у 2021 році, у 2022 році, та до 2023 року та своєчасно не здійснював сплату орендних платежів у встановлені договорами строки та розмірах.

Відповідно до пункту 38 договорів оренди, дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Після припинення дії договору оренди орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (пункт 21 договорів оренди).

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини та беручи до уваги систематичну несплату відповідачем орендної плати за Договорами оренди землі, в розумінні ч.2 ст.651 ЦК України та що є самостійною підставою для їх розірвання на підставі відповідних пунктів спірних Договорів оренди, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині розірвання договору оренди землі від 10.07.2007 на земельну ділянку кадастровий номер 6320680300:04600060730, укладений між Близнюківською селищною радою Лозівського району Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро" та розірвання договору оренди землі від 10.07.2007 на земельну ділянку кадастровий номер 6320680300:04:000:0731, укладений між Близнюківською селищною радою Лозівського району Харківської області та ТОВ "Краєвид Агро" з яким погоджується колегія суддів.

Інші доводи апеляційної скарги та заперечення відповідача не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення про задоволення позову, прийнятого судом першої інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006), де зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Харківської області від 19.09.2023 у справі №922/2543/23 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, відхилені колегією суддів апеляційної інстанції як такі, що є необґрунтованими та не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, підстави для задоволення апеляційної скарги ТОВ "Краєвид-Агро" - відсутні.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Краєвид Агро залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 19.09.2023 у справі №922/2543/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. 286 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 25.12.2023

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя О.О. Радіонова

Суддя О.В. Стойка