Постанова

від 13.12.2023 по справі 917/342/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2023 року м. Харків Справа № 917/342/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Хачатрян В.С., суддя Шутенко І.А.,

за участю секретаря судового засідання: Соляник Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача (апелянта): Гарасюта І.О., ордер серія ВЕ №1081834 від 20.02.2023;

від відповідача: Головатенко О.С., ордер серія АА № 1299200 від 01.05.2023;

розглянувши апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Сіма", Новодолинська сільрада, Овідіопольський район, Одеська область (вх. №2037 П/2),

на рішення Господарського суду Полтавської області від 11.09.2023 (повний текст складено 13.09.2023) та на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 26.09.2023 (повний текст складено 28.09.2023) у справі №917/342/23 (суддя Тимощенко О.М.),

за позовом Малого приватного підприємства "Сіма", Новодолинська сільрада, Овідіопольський район, Одеська область,

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Хорольський механічний завод", м. Хорол, Полтавська область,

про стягнення 613976,05грн та розірвання договору,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року Мале приватне підприємство "Сіма" (надалі МПП "Сіма") звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Хорольський механічний завод" (надалі ПрАТ "Хорольський механічний завод") про розірвання договору №257 від 08.02.2022 та стягнення 613976,05грн, з яких: 431071,20грн боргу з повернення попередньої оплати; 91292,62грн - пені, 11196,04грн - відсотків за користування чужими грошовими коштами та 80416,19грн - інфляційних збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не було своєчасно виготовлено та поставлено позивачу продукцію за договором №257 від 08.02.2022, що є підставою для повернення сплаченої позивачем попередньої оплати. Крім того, посилаючись на істотне порушенням відповідачем умов договору, а також на істотну зміну обставин для МПП "Сіма" у зв`язку із настанням форс-мажорними обставинами (окупація лівобережжя Херсонщини, де знаходяться всі активи підприємства), позивачем заявлено вимогу про розірвання такого договору.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 11.09.2023 у справі №917/342/23 відмовлено у задоволенні позову повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив з того, що 17.03.2022 позивач повідомив відповідача про настання форс-мажорних обставин та з цього моменту термін виконання зобов`язання по договору є зупиненим як для позивача, так і для відповідача, а тому прострочення виконання зобов`язання з виготовлення продукції та її поставки з боку відповідача не було. З наведених підстав суд відхилив доводи позивача про те, що мало місце істотне порушення відповідачем умов договору.

Щодо істотної зміни обставин як підстави для розірвання господарський суд зазначив, що оскільки строк дії договору за згодою сторін встановлено до 08.02.2023, тому станом на момент звернення позивачем з позовом до господарського суду (24.02.2023) і відповідно на момент прийняття судом даного рішення, спірний договір фактично уже був припиненим за закінченням строку його дії, у зв`язку з чим розірвання договору судом фактично є неможливим.

Додатковим рішенням Господарського суду Полтавської області від 26.09.2023 у справі №917/342/23 заяву ПрАТ "Хорольський механічний завод" про ухвалення додаткового рішення щодо понесених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з МПП "Сіма" на користь ПрАТ "Хорольський механічний завод" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 39000грн. В іншій частині відмовлено.

Приймаючи додаткове рішення, господарський суд першої інстанції виходив з того, що надані відповідачем докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 68000,00грн не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі. Проаналізувавши характер та обсяги виконаної адвокатом роботи, врахувавши принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що заява ПрАТ "Хорольський механічний завод" про ухвалення додаткового рішення щодо понесених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу по справі №917/342/23 підлягає частковому задоволенню в розмірі 39000,00грн.

Не погодившись із вищевказаними основним та додатковим рішеннями, позивач - МПП "Сіма" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 11.09.2023 та додаткове рішення від 26.09.2023 у справі №917/342/23 та увалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю; додаткове рішення про стягнення витрат на правничу допомогу скасувати.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неправильне з`ясування обставин, які мають значення для справи, внаслідок неповного дослідження та оцінки доказів.

В обґрунтування своїх доводів скаржник зазначає наступне:

- господарський суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про настання форс-мажорних обставин для позивача починаючи з 17.03.2022, внаслідок чого зазначено про зупинення всіх договірних строків виконання зобов`язань та застосовано до сторін дію п. 8.3 договору щодо автоматичного продовження терміну виконанню сторонами договірних зобов`язань у зв`язку з настанням форс-мажору;

- за твердженням позивача, із змісту листа МПП "Сіма" №17-03-22/24 від 17.03.2022 не вбачається конкретного посилання на неможливість виконання позивачем договору №257 від 08.02.2023, а також не зазначено яке саме зобов`язання покупець не має змоги виконати у зв`язку із військовою агресією проти України; вказаний лист є лише інформаційним повідомлення з боку позивача про існування на території України надзвичайних обставин, пов`язаних із військовою агресією, що впливає та обмежує безперешкодне ведення господарської діяльності, але зазначений лист не можна розглядати як повідомлення про неможливість виконання зобов`язань за договором з боку покупця;

- також місцевий господарський суд не надав належної правової оцінки умовам п.п. 3.3, 3.4 та 3.6 договору, які надають можливість самостійно розрахувати граничний строк поставки (передачі) відповідачем продукції, а саме - 55 робочих (банківських) днів з моменту здійснення попередньої оплати покупцем, тобто до 28.04.2023; внаслідок цього суд не встановив порушення відповідачем строків виготовлення продукції, у зв`язку з чим позивач правомірно відмовився від подальшого виконання договору та просив повернути суму сплаченого авансу, з урахуванням пені, відсотків за користування чужими коштами та інфляційних збитків;

- умовами укладеного між сторонами договором передбачено, що термін його дії не може бути припиненим до моменту повного виконання зобов`язань сторонами, тому на дату звернення позивача з позовом до суду (24.02.2023) у сторін залишаються невиконані належним чином зобов`язання за договором, незважаючи на закінчення встановленого строку дії договору;

- оскільки з боку постачальника (відповідача) мало місце істотне порушення умов договору, що полягає у порушенні строків виготовлення продукції, а також враховуючи те, що для МПП "Сіма" істотно змінились обставини (позбавлення контролю над всіма активами та майном підприємства внаслідок окупації лівобережжя Херсонщини) і покупець жодним чином не міг передбачити таку зміну обставин, позивач вважає, що договір №257 від 08.02.2022 підлягає розірванню;

- щодо оскарження додаткового рішення місцевого суду, то позивач послається на те, що в матеріалах справи відсутні детальний опис наданих послуг (виконаних робіт), рахунки та платіжні доручення, що підтверджують фактичне понесення відповідачем витрат на правничу допомогу, а також, враховуючи неспівмірність характеру та обсягів виконаних робіт (наданих послуг), невисоку складність цієї справи, позивач вважає, що понесення заявлених адвокатських витрат не було доведено відповідачем, а тому заява ПрАТ "Хорольський механічний завод" про ухвалення додаткового рішення щодо понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу по справі №917/342/23 не підлягає задоволенню.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2023 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Хачатрян В.С., суддя Шутенко І.А.

Апеляційна скарга залишалась судом без руху та після усунення апелянтом виявлених судом недоліків ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою МПП "Сіма" на рішення Господарського суду Полтавської області від 11.09.2023 та на додаткове рішення від 26.09.2023 у справі №917/342/23; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; призначено розгляд апеляційної скарги у справі №917/342/23 на 27.11.2023 о 11:00 год.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до апеляційного суду 30.10.2023 ПрАТ "Хорольський механічний завод" заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги, просить залишити оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції без змін. Свою позицію обґрунтовує наступним:

- позивач листом від 17.03.2023 повідомив відповідача про настання форс-мажорних обставин, що відповідно до п. 8.3 договору та положень чинного законодавства продовжує термін виконання сторонами договірних зобов`язань; отже, з 17.03.2022 термін виконання зобов`язання по договору є зупиненим для обох сторін, а тому відсутні підстави стверджувати про порушення відповідачем своїх зобов`язань та наявність підстав для відмови кредитора від договору у зв`язку з втратою інтересу до нього;

- незважаючи на повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин, зупинення договірних строків виконання зобов`язань та складність імпортування комплектуючих, у тому числі з-за кордону, відповідач продовжував добросовісно виконувати обов`язки за договором та вже 25.04.2022 повідомив позивача про готовність продукції до відвантаження;

- посилання позивача на наявність 10-денної прострочки виконання відповідачем зобов`язань (якої по суті не було з огляду на заявлений форс-мажор) не може бути підставою для відмови від договору у зв`язку із втратою позивачем інтересу та не може бути кваліфіковане як істотне порушення відповідачем умов договору та не є підставою для його розірвання.

Ухвалами Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 та від 20.11.2023 задоволено клопотання представників позивача та відповідача про їх участь у судових засіданнях по справі №917/342/23 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 оголошено перерву у судовому засіданні у справі №917/342/23 до 11.12.2023 до 10:45 год.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2023 повідомлено учасників справи, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги МПП "Сіма" на рішення Господарського суду Полтавської області від 11.09.2023 та на додаткове рішення від 26.09.2023 у справі №917/342/23 відбудеться 13.12.2023 об 11:15 год. Судове засідання по справі №917/342/23 ухвалено провести за участю представників сторін в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 13.12.2023 приймали участь представники позивача (апелянта) та відповідача поза межами приміщення суду в режимі відеоконфереції з використанням власних технічних засобів.

Представник позивача (апелянта) підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повінстю.

Представниця відповідача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, просила залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 08.02.2022 між Малим приватним підприємством "Сіма" (замовник/покупець) та Приватним акціонерним товариством "Хорольський механічний завод" (постачальник/продавець) укладено договір №257 (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язується виготовити та поставити обладнання (надалі - продукція), в комплектності згідно специфікації, та передати покупцеві документи на продукцію згідно договору, а покупець зобов`язується своєчасно й належним чином у порядку та на умовах, визначених договором, прийняти й оплатити таку продукцію (п. 1.1. договору).

За умовами п. 1.2 договору специфікацією визначено кількість та ціну продукції, що є предметом поставки за договором, а саме:

1) Сепаратор зерноочищувальний БСХ-100 з каналами пневмосепаруючими у кількості 1 шт. загальною вартістю 340650,00грн;

2) Шлюзовий затвор ШЗX-15 з приводом у кількості 1 шт. загальною вартістю 54090,00грн;

3) Конвеєр гвинтовий Ш-200, 4 п.м. у кількості 1 шт. загальною вартістю 65070,00грн;

4) Норія ковшово-стрічкова Н-50, 18 п.м. у кількості 1 шт. загальною вартістю 450180,00грн;

5) Вентилятор ВСД-6, ЗП (11,0 кВт) у кількості 1 шт. загальною вартістю 51570,00грн;

6) Розподілювач БСХ-6.00.160 у кількості 2 шт. загальною вартістю 8160,00грн;

7) Рамки БСХ-100 в зборі з решетами (під ріпак, сою) у кількості 2 шт. загальною вартістю 74496,00грн;

8) Решето БСХ-100 (обрубане, просверл. отвори) (під соняшник, кукурудзу, горох) у кількості 24 шт. загальною вартістю 30240,00грн;

9) Шафа управління ПУ-БСХ-Н-50-Ш-200.00 (без кабельно-провідникової продукції) у кількості 1 шт. загальною вартістю 101922,00грн;

10) Аспіраційне обладнання (перехідники, патрубки, відводи) у кількості 1 шт. загальною вартістю 110070,00грн;

11) Циклон ОТИ-150-1300.00.000 (із завитком і рамою ОТИ-150) у кількості 1 шт. загальною вартістю 89160,00грн;

12) Самопливне обладнання (Сектора, труби самопливні) у кількості 1 шт. загальною вартістю 61296,00грн.

Пунктом 2.3 договору визначено загальну суму договору за виготовлення постачальником продукції, яка становить 1436904,00грн, у тому числі ПДВ - 239484,00грн.

Відповідно до п. 3.3 договору виготовлення продукції починається після оплати не менше як 30% від суми, вказаної в п. 2.3 договору, решта 70% сплачується не пізніше ніж за два дні до моменту отримання продукції зі складу постачальника.

Термін виготовлення продукції - 45 робочих днів після здійснення попередньої оплати (п. 3.4 договору).

За умовами п. 3.6 договору про готовність продукції та її об`єм до відвантаження постачальник повідомляє покупця в телефонному режимі або за допомогою електронної пошти, який зобов`язаний на протязі 10 банківських днів доплатити до 100% суми договору та забрати зі складу постачальника вказану продукцію.

На виконання умов договору покупцем сплачено постачальнику передоплату в сумі 431071,20грн, яка становить 30% від загальної суми договору, що підтверджується платіжним дорученням № 93 від 10.02.2022 (а.с. 17, т.1).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв`язку із військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", було введено в Україні воєнний стан із 05:30 год 24.02.2022.

Основним видом діяльності МПП "Сіма" є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

З огляду на той факт, що на момент повномасштабного вторгнення позивач був зареєстрований за адресою: Херсонська область, Великолепетиський район, смт Велика Лепетиха, вул. Чкалова, 25-Д, а також всі активи, в тому числі рухоме та нерухоме майно, земельні ділянки, що використовувались для вирощування сільськогосподарської продукції, знаходились на лівобережжі Херсонської області та з березня 2022 року по сьогоднішній день знаходяться в окупації, позивачем було направлено на адресу ПрАТ "Хорольський механічний завод" повідомлення №17-03-22/24 від 17.03.2022 про настання форс-мажорних обставин за договором №257 від 08.02.2022 з доданим листом ТТП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 (а.с. 18-19, т.1).

25.04.2022 ПрАТ "Хорольський механічний завод" було направлено до МПП "Сіма" лист №0257, яким відповідач повідомив позивача про часткову готовність продукції до відвантаження, за винятком позиції №4 (Конвеєр гвинтовий Ш-200) та позиції №5 (Норія ковшово-стрічкова Н-50), з причин відсутності на українському ринку для вказаних товарів моторів редуктора та необхідність їх замовлення в Словенії (а.с. 20, т.1).

Враховуючи той факт, що, на думку позивача, постачальником було порушено строки виготовлення продукції на 10 днів, а також, беручи до уваги ту обставину, що 35% продукції, погодженої сторонами у специфікації, постачальником не виготовлено, позивачем було направлено відповідачу лист вих. №929-04/2022 від 29.04.2022, в якому містилось посилання на порушення умов договору з боку постачальника з вимогою про повернення отриманої від покупця передплати протягом 7 днів з моменту отримання листа (а.с. 21-23, т.1).

У відповідь на вказану вимогу, ПрАТ "Хорольський механічний завод" було направлено листи №935 від 19.05.2022 та №246 від 01.02.2023, якими відповідач повідомив, що виготовлення продукції не в повному обсязі не вважається істотними порушеннями договору та зазначив, що наразі повернути кошти немає можливості (а.с. 24 25, т.1).

Позивач зазначає, що оскільки ПрАТ "Хорольський механічний завод" було прострочено виконання зобов`язань щодо виготовлення та поставки продукції за договором №257 від 08.02.2022, тому для МПП "Сіма" виконання вказаного зобов`язання втратило інтерес та позивач відмовляється від прийняття виконання від відповідача.

З посиланням на ч. 3 ст. 672, ч. 3 ст. 693 ЦК України позивач вважає, що він має право вимагати у відповідача повернення суми передоплати, оскільки останній не передав товар, який відповідає умовам договору, у встановлений строк.

Разом з цим, п. 6.2 договору передбачено, що за порушення термінів поставки товару постачальник сплачує на користь покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період невиконання зобов`язань, від суми передплати (п. 3.2. договору) вартості товару, поставку якого прострочено, за кожний день прострочення.

На підставі п. 6.2. договору та положень ч. 3 ст. 693, ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу на суму внесеної ним попередньої оплати (431071,20грн), що складає 30% від загальної ціни договору: 91292,62грн - пені за період прострочення з 15.04.2022 по 15.10.2022; 11196,04грн - відсотків за користування грошовими коштами за період з 15.04.2022 по 24.02.2023; 80416,19грн - інфляційних збитків за період з квітня 2022 року по січень 2023 року.

За таких обставин, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до Господарського суду Полтавської області з цим позовом, в якому просив стягнути з відповідача 431071,20грн попередньої оплати, 91292,62грн пені, 11196,04грн відсотків за користування чужими коштами та 80416,19грн інфляційних збитків.

Крім того, посилаючись на істотне порушення відповідачем умов договору, а також враховуючи те, що для МПП "Сіма" істотно змінились обставини (позбавлення контролю над всіма активами та майном підприємства внаслідок окупації лівобережжя Херсонщині), які він жодним чином не міг передбачити, позивач просить суд розірвати договір №257 від 08.02.2022 на підставі ч. 2 ст. 651 та ч. 1 ст. 652 ЦК України.

У свою чергу, відповідач заперечує проти обґрунтованості позовних вимог, оскільки не погоджується з позицією позивача стосовно того, що ним було прострочено зобов`язання з виготовлення продукції. Зокрема, відповідач зазначає, що за умовами п. 8.3 договору виникнення форс-мажорних обставин автоматично продовжує термін по виконанню сторонами договірних зобов`язань. Отже, з моменту повідомлення позивачем про форс-мажорні обставини, тобто з 17.03.2022, термін виконання зобов`язання по договору є зупиненим, а тому прострочки з боку відповідача не було.

Як вже зазначалося, за результатами розгляду позовних вимог Господарським судом Полтавської області 11.09.2023 ухвалено оскаржуване рішення у справі №917/342/23, яким відмовлено у задоволенні позову повністю з підстав, зазначених раніше.

Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується з правильністю правових висновків суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

За приписами п. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Обов`язковість договору для виконання сторонами встановлена ст. 629 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли внаслідок виконання договірних зобов`язань щодо виготовлення та поставки обладнання (п.1.1. договору), тобто договір №257 від 08.02.2022 за своєю правовою природою є змішаним правочином, який містить елементи договорів поставки та підряду.

Отже, окрім загальних положень ЦК України щодо зобов`язань, правовідносини між сторонами мають бути врегульовані нормами параграфу 3 глави 54 "Купівля-продаж" та параграфу 1 глави 61 "Підряд" ЦК України.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні положення закріплені у ст. 193 ГК України.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

За змістом наведених положень закону, одностороння відмова від договору є юридичним фактом, який зумовлює його розірвання, отже, є правочином, який має юридичні наслідки у вигляді припинення господарських правовідносин. Розірвання господарського договору може здійснюватися за згодою сторін і в разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак, окремі види договорів допускають можливість одностороннього розірвання договору. Крім того, право сторони на одностороннє розірвання договору може бути встановлене законом або безпосередньо в договорі.

Як встановлено та зазначено вище, МПП "Сіма" (замовник/ покупець) наполягає на своєму праві односторонньої відмови від договору, у зв`язку з тим, що вважає, що ПрАТ "Хорольський механічний завод" (виконавцем/ постачальником) порушено строки виготовлення продукції протягом 45 робочих днів після здійснення попередньої оплати, тобто до 14.04.2022.

Також позивач посилається на те, що відповідач у визначений договором строк, який відповідно до умов п.п. 3.3, 3.4, 3.6 договору встановлено до 28.04.2022, не поставив йому обумовлену договором продукцію (обладнання) у повному обсязі, і таке порушення є істотним, що є підставою для розірвання договору.

Дослідивши наявні матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що за умовами п. 3.3 договору виготовлення продукції починається після оплати не менше як 30% від суми, вказаної в п. 2.3 договору, а решта 70% сплачується не пізніше ніж за два дні до моменту отримання продукції зі складу постачальника.

На виконання умов договору покупцем було сплачено постачальнику передоплату у сумі 431071,20грн, які становлять 30% від загальної суми договору, що підтверджується платіжним дорученням № 93 від 10.02.2022.

У той же час, п. 3.4. договору сторони погодили термін виготовлення продукції, який складає 45 робочих днів після здійснення попередньої оплати.

Таким чином, з огляду на положення п.п. 3.3 та 3.4. договору кінцевий термін виготовлення відповідачем продукції для поставки покупцю, обчислений з моменту здійснення попередньої оплати, припадає на 14.04.2022.

Разом з тим, судом встановлено, що позивачем 17.03.2022 було направлено на адресу відповідача повідомлення №17-03-22/24 про настання форс-мажорних обставин за договором №257 від 08.02.2022 із доданим до нього листом ТТП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1.

Зі змісту вказано листа вбачається посилання позивача на Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", лист ТТП України від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1, яким засвідчено форс-мажорні обставини, положення ст. 617 ЦК України, які передбачають звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань, а також зазначає, що починаючи з 24.02.2022 та у зв`язку з офіційно засвідченими ТПП України форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили): військової агресії РФ проти України, які є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для сторін по договору, зобов`язання за яким стало неможливим у встановлений термін згідно умов договору, внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) до їх офіційного закінчення.

Господарський суд першої інстанції, дослідивши вищенаведені обставини, а також умови п.п. 8.1. 8.3 укладеного між сторонами договору, дійшов висновку, що з моменту повідомлення позивачем про форс-мажорні обставини, тобто з 17.03.2022, термін виконання зобов`язання по договору є зупиненим як для позивача, так і для відповідача, а тому прострочення виконання зобов`язання з виготовлення продукції та її поставки після 14.04.2022 з боку відповідача не було.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками господарського суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Визначення обставин непереборної сили міститься в Законі України "Про торгово-промислові палати в Україні".

Так, ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

У Принципах міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА в редакції 2016 року) у ч.3 ст.7.1.7 "Непереборна сила (форс-мажор)" вказано, що сторона, яка не виконала зобов`язання, має повідомити іншу сторону про виникнення перешкоди та її вплив на здатність виконувати зобов`язання. Якщо повідомлення не отримане іншою стороною протягом розумного строку після того, як сторона яка не виконала дізналася або могла дізнатися про перешкоду, вона несе відповідальність за збитки, які стали результатом неотримання повідомлення.

У Принципах Європейського договірного права (ст.8.108(3)), присвяченій питанням форс-мажору, вказано, що невиконуюча зобов`язання сторона має впевнитися у тому, що повідомлення про перешкоду та її вплив на виконання отримане іншою стороною впродовж розумного строку після того, як невиконуюча сторона дізналася або повинна була дізнатися про ці перешкоди. Інша сторона має право на компенсацію збитків, завданих внаслідок неотримання такого повідомлення.

Верховний Суд у своїй практиці виокремив наступні елементи форс-мажорних обставин: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; і найголовніше - унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності (постанова Верховного Суду від 25.01.2022 №904/3886/21).

Тобто форс-мажор розглядається як обставина непереборної сили, запобігти якій зобов`язана сторона не може. Відповідно, неналежне виконання договору не є наслідком її неправомірних дій і виключає наявність вини, яка є обов`язковою умовою для настання відповідальності за порушення зобов`язання, якщо інше не установлено договором або законом. Така законодавча дефініція убезпечує особу від відповідальності за порушення без вини, і є однією з основоположних в цивільному праві.

Ще одним важливим законодавчим запобіжником є ст. 617 ЦК України, яка визначає обставини непереборної сили як підставу для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань. Аналогічний висновок випливає зі змісту ст. 218 ГК України, яка покладає на суб`єкта господарювання обов`язок довести, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

У зв`язку з повномасштабним вторгненням рф в Україну Торгово-промислова палата України 28.02.2022 розмістила на своєму офіційному сайті лист, яким засвідчила, що збройна агресія рф є форс-мажорною обставиною в контексті українського законодавства.

Колегія суддів зазначає, що лист Торгово-промислової палати лише в сукупності з іншими належними та допустимими доказами може засвідчити існування форс-мажорних обставин і мати доказову силу під час судового розгляду.

Згідно наявної в матеріалах справи виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30.11.2020, МПП "Сіма" було зареєстроване у смт Велика Лепетиха Великолепетиського району Херсонської області, яке внесено до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 25.04.2022 №75 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.04.2022 за № 453/37789.

Відповідно до розпорядження Херсонської обласної ради №16 від 17.02.2023 МПП "Сіма" внесено до переліку суб`єктів господарювання, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили.

Відповідач не заперечує факту настання форс-мажорних обставин для позивача внаслідок окупації території місця перебування та всіх активів підприємства позивача, проте не погоджується з його доводами про те, що повідомлення позивача від 17.03.2022 не зупиняє виконання зобов`язань для обох сторін договору.

Виходячи з досліджених обставин справи судом встановлено, що сторонами спору були погоджені умови регулювання правовідносин у випадку виникнення обставин непереборної сили.

Так, за умовами п.п. 8.1 - 8.3 договору, жодна із сторін не несе ніякої відповідальності за невиконання будь-якого з положень цього договору, якщо це невиконання з`явилося слідством стихійних бід, пожеж, воєн, страйків, військових дій, цивільних безладів, втручання боку властей, ембарго. Сторона для якої форс-мажорні обставини перешкоджають виконанню цього договору, повинна проінформувати іншу сторону про це в найкоротший термін, що не перевищує 5-ти робочих днів з моменту виникнення форс-мажору. Вплив форс-мажорних обставин автоматично продовжують терміни по виконанню зобов`язань сторонами відповідно до умов цього договору.

Разом з цим, суд зазначає, що виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 538 ЦК України).

Правилами зустрічного виконання зобов`язання, встановленими ст. 538 ЦК України, передбачено одночасне виконання кожною із сторін свого обов`язку.

Відповідно до ч. 3 ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Оскільки договір купівлі-продажу та/або поставки має двосторонній характер, тобто певні обов`язки покладаються як на одну, так і на іншу сторону, то у такому зобов`язанні кожна із сторін одночасно є боржником, та кредитором. З точки зору виконання такі зобов`язання є зустрічними, оскільки виконання свого обов`язку однією із сторін обумовлюється виконанням другою стороною свого обов`язку. Виконання зустрічних зобов`язань передбачає виконання кожною із сторін свого обов`язку у порядку, встановленому в даному випадку договором поставки. Якщо ж одна із сторін зобов`язання не виконує свого обов`язку у порядку і строки, встановлені договором, то відповідно друга сторона має право або зупинити виконання свого обов`язку, або відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору №257 від 08.02.2022 в контексті специфіки зустрічного виконання зобов`язання, де виконання свого обов`язку однією із сторін обумовлюється виконанням другою стороною свого зустрічного обов`язку, судовою колегією апеляційного господарського суду встановлено наступний алгоритм дій покупця (замовника) та виконавця (постачальника) у спірних правовідносинах, враховуючи вищенаведені умови договору, а саме:

- першочергово замовник сплачує виконавцю передоплату у розмірі 30% від загальної суми договору, що у даному випадку відбулося 10.02.2022;

- після цього виконавець розпочинає виготовлення обладнання, термін виготовлення продукції складає 45 робочих днів після здійснення попередньої оплати (у даному випадку до 14.04.2022);

- по готовності продукції (обладнання) постачальник повідомляє покупця, який протягом 10 банківських днів зобов`язаний доплатити 70% вартості товару та власними силами (засобами) вивезти готову продукцію зі складу відповідача.

У той же час, судом встановлено, що на етапі виготовлення обладнання позивач листом від 17.03.2022 повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин за договором №257 від 08.02.2022, що відповідно до положень п. 8.3. договору автоматично продовжує термін по виконанню зобов`язань сторонами договору.

Посилання скаржника про те, що лист МПП "Сіма" №17-03-22/24 від 17.03.2022 не є повідомленням про настання для нього форс-мажорних обставин з тих підстав, що в ньому відсутня інформація про неможливість виконання покупцем зобов`язань за договором, судом відхиляються.

Так, зі змісту договору слідує, що його умовами (п.п. 8.1. 8.3.) визначено, що сторона, для якої настали форс-мажорні обставини, зобов`язана в найкоротший термін сповістити в письмовій формі іншу сторону про їх настання чи закінчення.

У той же час, договором не встановлено обов`язковості такої умови як викладення в повідомленні фактів щодо неможливості виконання конкретного зобов`язання, у зв`язку з чим колегія суддів вважає, що лист МПП "Сіма" №17-03-22/24 від 17.03.2022 є саме повідомленням про настання для позивача форс-мажорних обставин, яке передбачено сторонами п.п. 8.1. 8.3. договору.

Суд також враховує, що вказаним листом від 17.03.2022 позивач повідомив відповідача про те, що зі своєї сторони намагається мінімізувати потенційні несприятливі наслідки такого невиконання зобов`язання.

Також, зі змісту листа від 17.03.2022 вбачається повідомлення позивачем відповідача про те, що саме виконання зобов`язання стало неможливим у встановлений договором строк, а не відсутність необхідності виготовлення ПрАТ "Хорольський механічний завод" на замолення МПП Сіма" відповідної продукції.

Тобто, на етапі виготовлення обладнання позивач повідомив відповідача лише про неможливість своєчасного виконання замовником своїх зобов`язань у встановлений договором строк через настання форс-мажорних обставин, у той же час, позивач посилався на втрату інтересу до договірних правовідносин з відповідачем та відсутність у покупця наміру придбати обладнання.

Судова колегія зазначає, що з моменту повідомлення позивачем про настання форс-мажорних обставин (17.03.2022) у відповідача були продовжені строки виконання зобов`язання по виготовленню обладнання також з тих підстав, що позивач не відмовлявся від договору в процесі його виконання (на етапі виготовлення обладнання) в порядку ч. 4 ст. 849 ЦК України, а лише повідомив про настання для нього форс-мажорних обставин з метою мінімізації потенційних несприятливих наслідків невиконання зобов`язання.

У зв`язку з тим, що виготовлення обладнання є технологічним процесом, який включає в себе різні етапи виробництва, що у даному випадку здійснювалося на умовах передоплати та відповідач витрачав власні кошти / матеріальні ресурси на закупівлю необхідних матеріалів (деталів), у останнього не було будь-якого об`єктивного розуміння того, в який саме моменту позивач зможе розпочати виконання своїх зобов`язань за договором щодо оплати повної вартості товару та вивозу власними силами готового обладнання зі складу відповідача.

Отже, повідомлення позивачем відповідача про форс-мажорні обставини у розумінні п. 8.3 договору свідчить про наявність підстав для зміни строку виконання зобов`язання для позивача - по оплаті повної вартості товару, а також для відповідача по виготовленню та поставки продукції, якщо строк виконання такого зобов`язання закінчується у період дії форс-мажорних обставин.

При цьому, вплив форс-мажорних обставин, на який позивач посилався у своєму листі від 17.03.2022, продовжує автоматично саме термін виконання зобов`язання сторін у строки, передбачені умовами договору, а не стосується відмови чи звільнення від виконання зобов`язань взагалі.

Вказане свідчить про те, що строк виконання зобов`язання відповідача по виготовленню спірного обладнання станом на 14.04.2022 не закінчився та, відповідно, не є простроченим.

Що стосується посилання позивача на те, що граничний строк поставки (передачі) відповідачем продукції, а саме - 55 робочих (банківських) днів з моменту здійснення попередньої оплати покупцем, тобто до 28.04.2023, колегія суддів зазначає, що граничний строк саме поставки цим договором взагалі не передбачено.

Як вже вказувалося раніше, відповідно до п. 3.6. договору по готовності продукції (обладнання) постачальник повідомляє покупця, який протягом 10 банківських днів зобов`язаний доплатити 70% вартості товару та власними силами (засобами) вивезти готову продукцію зі складу відповідача.

Тобто, фактична поставка та отримання обладнання залежать не від відповідача, а саме від дій позивача, який за умовами п. 3.6. договору зобов`язаний здійснити доплату 70% вартості товару, після чого останній набуває право власними силами забрати обладнання зі складу відповідача.

З огляду на встановлені судом обставини у цій справи, а також враховуючи умови укладеного між сторонами договору, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що з повідомлення позивачем про форс-мажорні обставини, тобто з 17.03.2022, термін виконання зобов`язання по договору є зупиненим як для позивача, так і для відповідача, а тому прострочення виконання зобов`язання з виготовлення продукції та її поставки з боку відповідача не було.

Водночас колегія суддів зазначає, що за наявними у матеріалах справи доказами слідує, що після 17.03.2022, незважаючи на зупинення строків виконання зобов`язань сторін, роботи з виготовлення обладнання відповідачем фактично виконувались.

Так, листом ПрАТ "Хорольський механічний завод" №0257 від 25.04.2022 повідомлено МПП "Сіма" про часткову готовність продукції до відвантаження, за винятком позиції № 4 (Конвеєр гвинтовий Ш-200) та позиції № 5 (Норія ковшово-стрічкова Н-50), з причин відсутності на українському ринку для вказаних товарів моторів редуктора та у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин для відповідача такі матеріали були замовлені та оплачені відповідачем у Словенії.

Позивач стверджує про те, що відповідачем роботи з виготовлення обладнання своєчасно та у повному обсязі виконані не були, що є підставою для розірвання договору.

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріали справи не містять доказів розірвання договору сторонами у добровільному порядку.

За змістом ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За змістом позовних вимог позивач обгрунтував їх з посиланням на відмову замовника від договору підряду у зв`язку із невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором у встановлений строк.

Так, за приписами ч. 2 ст. 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Згідно з ч. 4 ст. 849 ЦК України, замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Звідси, за нормами ст. 837, ч.ч. 2, 4 ст. 849 ЦК України, договір підряду є одним з цивільно-правових договорів, який має власне правове регулювання умов його укладення та визначає особливості захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.

Зокрема, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим або замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №922/2982/18, від 21.10.2019 у справі №916/3009/17).

Разом з цим, Верховний Суд у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 13.09.2019 у справі №911/1433/18 дійшов висновку, що оскільки положення ч.ч. 2, 4 ст. 849 ЦК містять дві самостійні підстави відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки таких дій, законність відмови замовника від договору підряду на підставі ч.2 ст. 849 ЦК у випадку недоведеності порушень умов договору підряду зі сторони підрядника не може "виправдовуватись" безумовним правом замовника відмовитися від договору підряду на підставі її частини четвертої. Обставини наявності або відсутності порушення умов договору підряду зі сторони підрядника мають безпосереднє значення для правильного вирішення судами спорів про визнання недійсною відмови замовника від договору підряду в порядку ч.2 ст.849 ЦК та підлягають з`ясуванню судами у вирішенні таких спорів. Відповідно, правові наслідки відмови замовника від договору підряду на підставі ст.849 ЦК є різними.

Проаналізувавши наявні у справі докази, колегія суддів зазначає, що лист позивача №29-04/2022 від 29.04.2022, направлений відповідачу з інформацією про порушення ПрАТ "Хорольський механічний завод" умов договору щодо своєчасного виготовлення обладнання (прострочка виготовлення обладнання на 10 днів) та вимогою про повернення передоплати у розмірі 431071,20грн протягом 7 календарних днів, не може вважатися мотивованою відмовою від договору, оскільки, як вже зазначалося раніше, у відповідності до п. 8.3. договору з моменту повідомлення позивачем про форс-мажорні обставини (з 17.03.2022) термін виконання зобов`язань по договору є зупиненим для обох сторін.

Судом також встановлено, що листом №935 від 19.05.2022 відповідач повідомив позивача про те, що продукція повністю готова до передачі у повній відповідності з умовами договору.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про недоведеність позивачем факту істотного порушення відповідачем зобов`язань, які є підставою для розірвання договору, оскільки, по-перше, строк виконання зобов`язання сторонами по договору є зупиненим (продовженим) на підставі п. 8.3. договору у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин; по-друге, позивач не відмовлявся від договору протягом строку виготовлення відповідачем обладнання, виплативши відповідачу плату за частину виконаної роботи, а допущена відповідачем прострочка виготовлення обладнання (10 днів) є незначною, відбулась також у зв`язку з форс-мажорними обставинами та не є тим порушенням договору, яке позбавило значною мірою позивача того, на що він розраховував при укладанні договору; по-третє, термін виготовлення обладнання та строк поставки не є тотожними поняттями, у даному випадку строк поставки взагалі не встановлено умовами договору, він залежить від дій позивача, а тому його не було пропущено відповідачем.

Щодо позовної вимоги про розірвання договору №257 від 08.02.2022 з підстав істотної зміни обставин, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що окупація території та втрата активів підприємством МПП "Сіма" по суті є істотною зміною обставин в розумінні ст. 652 ЦК України.

Однак, закон пов`язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин. Відсутність хоча б однієї з умов тягне за собою відмову у задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю таких позовних вимог.

У даному випадку, за встановлених обставин, а саме те, що станом на момент подання позову відповідач повністю виконав умови договору (виготовив обладнання та повідомив про готовність його передачі позивачу), колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що у спірних правовідносинах передбачена п. 3 ч. 2 ст. 652 ЦК України умова є відсутньою, оскільки відповідач за власні кошти закупив матеріали та з власних ресурсів виготовив обладнання, однак отримав лише 30% передплати, у зв`язку з чим невиконання умов договору позивачем значною мірою позбавить відповідача того, на що він розраховував при укладанні договору.

Крім того, судом встановлено, що за умовами п. 9.2 договору №257 від 08.02.2022, цей договір вступає в силу з дня його підписання сторонами і діє протягом дванадцяти календарних місяців з моменту його підписання, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Отже, строк дій договору № 257 від 08.02.2022 закінчився 08.02.2023.

У ст. 631 ЦК зазначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з ч. 3 ст. 651 ЦК у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. У ст. 653 ЦК визначені правові наслідки розірвання договору: зобов`язання сторін припиняються. з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Тобто одним із наслідків розірвання договору є припинення зобов`язань сторін, що виникли у сторін такого Договору відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 та ст. 509 ЦК. Відтак за змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 16.09.2022 у справі №913/703/20, від 07.08.2018 у справі №910/7981/17, від 18.11.2019 у справі №910/16750/18.

Враховуючи те, що станом на момент звернення позивачем з позовом до господарського суду (24.02.2023) спірний договір фактично уже був припиненим у зв`язку з закінченням строку його дії, тому розірвання договору судом є фактично неможливим.

З урахуванням викладеного вище, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що заявлені вимоги позивача про розірвання договору № 257 від 08.02.2022 задоволенню не підлягають.

Що стосується посилання позивача на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.05.2018 зі справи №927/333/17, та від 09.04.2020 у справі №910/4962/18, колегія суддів зазначає, що у цих справах Верховний Суд не викладав висновків щодо розірвання договору поза межами строку його дії.

Так, предметом касаційного перегляду у справі №927/333/17 були висновки судів щодо нарахування пені після припинення дії договору, які наразі не є релевантними до правовідносин у справі, яка переглядається.

У справі №910/4962/18 Верховний Суд висловив правову позицію з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин відсутності припинення та продовження існування зобов`язань між сторонами в зв`язку з підписанням ними актів наданих послуг з організації перевезень вантажів за період з липня 2017 року по березень 2018 року, тобто по день звернення позивача з позовом та дійшов висновку про те, що чинне законодавство не передбачає таку підставу припинення зобов`язання як закінчення строку дії договору.

При цьому колегія суддів апеляційної інстанції при розгляді цієї справи також враховує, що поняття "строк дії договору" та "строк виконання зобов`язання" не є тотожними, і висновки суду першої інстанції суперечать правовим позиціям Верховного Суду у наведених справах.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача суми боргу з повернення попередньої оплати, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до положень ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було здійснено попередню оплату (30%) в сумі 431071,20грн

За приписами ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення попередньої оплати.

При цьому, слід зазначити про те, що попередня оплата підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким здійснювалось таке перерахування.

У даному випадку, матеріали справи свідчать про те, що строк виготовлення продукції відповідачем не було порушено з огляду на зупинення зобов`язань сторін по договору на підставі п. 8.3. договору.

За умовами п. 4.1 договору поставка здійснюється автомобільними партіями на умовах EXW (Iнкотермс 2010): м. Хорол Полтавської область, вул. Небесної Сотні, 106 або з використанням послуг перевізника транспортної організації) за домовленістю сторін. Навантаження на транспорт покупця верхнє, за рахунок постачальника.

Як вже зазначалося, листом №935 від 19.05.2022 відповідач повідомив позивачу про те, що продукція повністю готова до передачі у повній відповідності до умов договору.

Крім того, в ході розгляду справи відповідач посилався на те, що хоча сума попередньої оплати ним була витрачена на виготовлення замовленої позивачем продукції, але, зважаючи на конкретні обставини цього спору, відповідач поверне позивачу суму передоплати після реалізації обладнання іншому підприємству.

За таких обставин, господарський суд обґрунтовано відхилив доводи позивача про те, що продукція не була виготовлена у повному обсязі. У даному випадку позивач не позбавлений можливості отримати передбачений договором товар у визначеному п. 4.1. договору місці (м. Хорол).

Разом з тим, відповідно до п. 4.2 договору відвантаження продукції має здійснюватись після 100% оплати, а відтак, оскільки позивач не здійснив 100% оплату продукції, тому у відповідача не виникло зобов`язання з її поставки.

Господарський суд першої інстанції обґрунтовано відзначив, що оскільки укладений між сторонами договір має двосторонній характер, тобто певні обов`язки покладаються як на одну, так і на іншу сторону, тому у позивача відсутні підстави вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України.

Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача попередньої оплати у розмірі 431071,20грн.

Також позивач просив стягнути з відповідача 91292,62грн пені, нарахованої на підставі п. 6.2. договору на суму передоплати за період прострочення з 15.04.2022 по 15.10.2022, 11196,04грн відсотків річних за користування грошовими коштами за період з 15.04.2022 по 24.02.2023 та 80416,19грн інфляційних збитків за період з квітня 2022 року по січень 2023 року.

Господарський суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що позивач помилково ототожнює термін виготовлення товару та термін поставки. Як вже зазначалося, строки поставки у договорі не встановлено (залежить від сплати покупцем повної вартості обладнання), на відміну від терміну виготовлення товару.

Так, за умовами п. 6.2 договору за порушення термінів поставки товару постачальник сплачує на користь покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період не виконання зобов`язань, від суми передплати (п. 3.2, договору) вартості товару, поставку якого прострочено, за кожний день прострочення.

Судом встановлено, що відповідачем не було порушено терміни поставки товару, отже нарахування позивачем пені відповідно до умов п. 6.2. договору є безпідставним.

Відповідно до ч. 3 ст. 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно з положеннями ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 625 ЦУ України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, оскільки судом встановлено, що у відповідача не виникло зобов`язання з повернення суми попередньої оплати, тому нарахування позивачем сум відсотків за користування грошовими коштами та інфляційних збитків також є безпідставним.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 91292,62грн пені, 11196,04грн відсотків за користування грошовими коштами та 80416,19грн інфляційних збитків.

Що стосується оскарження позивачем додаткового рішення суду першої інстанції від 26.09.2023, то колегія суддів зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Згідно із ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом з тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України).

У розумінні положень ч.ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Разом з тим у ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, також визначені положеннями ч.ч. 6, 7 та 9 ст. 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5 7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись визначені ч.ч. 5 7 та 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений також у п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Слід також зазначити, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем до відзиву на позовну заяву надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які були понесені та очікує понести у зв`язку із розглядом справи, згідно якого відповідачем планувалося витратити на професійну правничу (правову) допомогу орієнтовно 40000,00грн.

У заяві про ухвалення додаткового рішення щодо понесених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу по справі №917/342/23 відповідачем зазначено, що сума витрат на професійну (правничу) допомогу пов`язану із справою, включаючи складання заяв по суті справи, складання документів з процесуальних питань, участь у судових засіданнях та інша правова допомога згідно договору - заявлялась у розмірі 50000,00 грн. Однак зважаючи на заявлені МПП "Сіма" вимоги, ініціювання забезпечення позову та апеляційного провадження, а також складність справи та значний її обсяг, ціна договору, за яким надавалась правова допомога була збільшена і становить 68000,00 грн

На підтвердження понесення судових витрат відповідачем надано суду наступні докази (копії): договір про надання правничої допомоги № 23/03/2023 від 23.03.2023; додаток №1 від 23.03.2023 до цього договору; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2174/10; ордер серія АІ №1372103 від 27.03.2023; узагальнюючий акт наданих послуг до договору від 23.03.2023 про надання правничої (правової) допомоги від 11.09.2023; диплом доктора філософії DR №001068.

Матеріалами справи підтверджується, що 23.03.2023 ПрАТ "Хорольський механічний завод" (замовник) та адвокатське об`єднання "ДЖІ ЕНД ДІ" (виконавець) уклали договір про надання правничої (правової) допомоги (надалі договір), за умовами якого виконавець зобов`язується власними силами або шляхом залучення третіх осіб надавати правничу (правову) допомогу замовнику, що полягає в захисті прав та інтересів ПрАТ "Хорольський механічний завод" у справі №917/342/23 за позовом МПП "Сіма" до відповідача ПрАТ "Хорольський механічний завод" про стягнення 613976,05грн. Правова (правнича) допомога за цим договором включає (але не обмежується): аналіз позовних вимог, формування правової позиції, збір доказів, ведення переговорів, підготовка відзиву на позовну заяву, складання інших документів, що необхідні для захисту інтересів замовника, представництво інтересів замовника в судах України та ін (п.1.1 договору).

За умовами п. 1.3. договору для надання правничої (правової) допомоги замовнику за даним договором виконавець уповноважує адвокатів Адвокатського об`єднання "ДЖІ ЕНД ДІ", зокрема Деледивку Сергія Григоровича, що діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №2174/10 від 30.01.2003, виданого Київською обласною кваліфікаційною дисциплінарною комісією адвокатури. При наданні правничої (правової) допомоги адвокати можуть діяти разом або окремо, незалежно один від одного.

Пунктом 2.11 договору визначено, що виконавець у відповідності до предмета договору, передбаченого п.п. 1.1, 1.2. зобов`язується надавати замовникові наступну правничу допомогу:

а) надавати замовнику консультації, висновки, довідки та роз`яснення чинного законодавства України; формувати позицію у справі із врахуванням судової практики, збирати докази; складати процесуальні документи, що є необхідними для ефективного захисту прав та інтересів замовника, вчиняти інші дії, визначені п. 1.2 цього договору;

б) представляти та захищати інтереси замовника в органах державної влади та місцевого самоврядування, в установах, організаціях і підприємствах, незалежно від форми власності, а також у відносинах з фізичними особами;

в) представляти та захищати інтереси замовника в судах всіх юрисдикцій першої, апеляційної і касаційної інстанцій.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що розмір витрат на професійну правничу (правову) допомогу, що надається за цим договором, в тому числі гонорару адвоката за надання правничої (правової) допомоги, а також за представництво інтересів замовника в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою (надалі - "Ціна Договору" або "Сума витрат на професійну правничу (правову) допомогу"), включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів та інші дії, що визначені п.1.1, 1.2 та 2.1 цього договору, визначається згідно Порядку обчислення розміру витрат на професійну правничу (правову) допомогу, що погоджений сторонами в Додатку №1 і є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно п. 7.2. договору додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками.

У додатку №1 до договору сторони погодили, що до визначення розміру витрат на професійну (правничу) допомогу, в тому числі гонорару адвоката, не застосовується погодинна оплата. Визначення розміру витрат на професійну (правничу) допомогу, в тому числі гонорару адвоката, встановлюється у фіксованому розмірі вартості послуг (робіт), що обумовлені в п. 3 цього додатку, помноженому на кількість наданих послуг (виконаних робіт) виконавцем. Остаточний розмір витрат на професійну (правничу) допомогу, в тому числі гонорару адвоката, буде визначений сторонами в акті наданих послуг.

Відповідно до п. 3 додатку № 1 до договору вартість послуг (виконаних робіт), що надаються (виконуються) виконавцем:

- ознайомлення з позовною заявою іншого учасника справи та доданими до позову матеріалами, детальний аналіз вимог позовної заяви - вартість 10000,00грн;

- формування правової позиції по справі (вивчення судової практики, визначення правової позиції по справі, вибір лінії захисту інтересів замовника - вартість 10000,00грн (комплекс дій);

- збір доказів по справі - вартість 7500,00грн;

- виготовлення адвокатом копій документів у відповідності до вимог ГПК України - вартість 1500,00грн - за один комплект;

- ознайомлення із заявами по суті справи, документами з процесуальних питань та доказами, наданими іншими учасниками справи під час розгляду справи судом - вартість 5000,00грн за один документ;

- складання заяв по суті справи - 7500,00грн за одну заяву по суті справи;

- складання документів з процесуальних питань: заяви, клопотання, заперечення проти заяв і клопотань тощо - вартість 2500,00грн за один документ;

- участь в судових засіданнях (представництво та захист інтересів змовника) - 5000,00грн за участь в одному засіданні;

- ознайомлення з матеріалами справи в суді - вартість 2500,00грн;

- підготовка до розгляду справи в судових засіданнях - 2500,00грн за підготовку до одного засідання;

- аналіз рішення суджу по справі , визначення та узгодження правової позиції щодо апеляційного та касаційного оскарження - вартість 10000,00грн - комплекс дій;

- складання апеляційної та касаційної скарг - 15000,00грн - за одну скаргу.

Також, до заяви про ухвалення додаткового рішення щодо понесених судових витрат на правничу допомогу по справі №917/342/23 відповідачем надано Узагальнюючий акт наданих послуг від 11.09.2023 до договору від 23.03.2023 про надання правничої (правової) допомоги (підписаний сторонами договору), в якому вказано, що виконавцем надано замовнику наступну правову допомогу:

- ознайомлення з позовною заявою МПП "Сіма" про розірвання договору, стягнення суми авансу та штрафних санкцій, аналіз правової позиції позивача на суму 10000,00 грн;

- формування правової позиції по справі №917/342/23: комплекс дій, що включає аналіз законодавства, аналіз судової практики, пошук і підбір правових позицій КГС ВС та ВПВС, вивчення доказів, визначення правової позиції по справі, вибір лінії захисту інтересів замовника та ін. - на суму 10000,00 грн;

- збір доказів по справі - на суму 7500,00 грн;

- виготовлення адвокатом копій документів у відповідності до вимог ГПК України - на суму 3000,00грн (відзив на позовну заяву, відзив на апеляційну скаргу);

- складання заяв по суті справи: розроблення, підготовка та подання відзиву на позовну заяву; розроблення, підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу - на суму 15000,00грн за дві заяви по суті;

- участь в судових засіданнях: 2 судових засідання в Господарському суді Полтавської області; 1 судове засідання в Східному апеляційному господарському суді - на суму 15000,00грн;

- підготовка до розгляду справи в судових засіданнях - на суму 7500,00грн (загальна кількість судових засідань по справі в суді першої та апеляційної інстанціях - 3).

Матеріалами справи підтверджено, що правову допомогу відповідачу у справі надавав, в тому числі представництво в судових засіданнях в режимі відеоконференції здійснював адвокат Деледивка С.Г. на підставі договору №23/03/2023 про надання правничої (правової) допомоги від 23.03.2023 та ордеру серії АІ №1372103 від 27.03.2023.

Проаналізувавши надані відповідачем документи, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що надані відповідачем докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 68000,00грн не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

При цьому місцевий господарський суд зазначив, що виокремлення адвокатом в узагальнюючому акті від 11.09.2023 році послуги "збір доказів по справі" (при цьому відповідачем подано лише 1 доказ (копію складеної економістом калькуляції)), "підготовка до розгляду справи в судових засіданнях" (відносно засідань по справі в суді першої інстанції) як самостійного виду адвокатської послуги є необґрунтованим, адже охоплюється діями адвоката при формуванні правової позиції по справі №917/432/23 та складанні заяв по суті справи (розроблення, підготовка та подання відзиву на позовну заяву). Крім цього, суд відзначив, що в переліку послуг (робіт) Узагальнюючого акту від 11.09.2023 відповідач вказав - розроблення, підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу (ціна за заяву - 7500,00грн), виготовлення адвокатом копій документів у відповідності до вимог ГПУК України (відзив на апеляційну скаргу - 1500,00грн); участь в 1 судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду (ціна - 5000,00грн за участь в одному засіданні) та підготовка до розгляду справи в судових засіданнях, а саме: в суді апеляційної інстанції (ціна 2500,00 грн).

Кожна судова інстанція має вирішувати питання про розподіл судових витрат, тому за наведеними положеннями ст. 124 ГПК України особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду тієї інстанції, де такі витрати були понесені (постанова Верховного Суду від 14.02.2019 у справі №916/24/18).

З огляду на викладене, за висновком суду першої інстанції, витрати на правничу допомогу відповідача на суму 29000,00грн є необґрунтованими та неспівмірним із фактично наданим обсягом юридичної допомоги та мають бути виключені із загальної вартості наданих відповідачу послуг правничої допомоги.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги характер та обсяги виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким також погоджується колегія суддів, про те, що заява ПрАТ "Хорольський механічний завод" про ухвалення додаткового рішення щодо понесених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу по справі №917/342/23 підлягає частковому задоволенню в розмірі 39000,00грн.

Доводи апеляційної скарги позивача про відсутність детального опису наданих послуг, суд апеляційної інстанції не може прийняти до уваги, оскільки в матералах справи міститься Узагальнюючий акт наданих послуг від 11.09.2023, який містить вид правничої допомоги, час витрачений адвокатом на її надання, вартість кожного виду послуг та дату їх виконання, у зв`язку з чим колегія суддів вважає, що вказаний Узагальнюючий акт фактично містить детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Подібні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду від 19.06.2023 у справі №570/699/21.

Щодо відсутності рахунків та платіжних доручень, які підтверджують фактичне понесення витрат відповідачем, то колегія суддів звертає увагу, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Оцінивши заявлені витрати ПрАТ "Хорольський механічний завод" на професійну правничу допомогу та подані на їх підтвердження докази, з урахуванням критеріїв пропорційності, розумності і реальності таких витрат, їх співмірності зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення заяви відповідача та стягнення з позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 39000,00грн.

У зв`язку із наведеним колегія судів відхиляє доводи апеляційної скарги з огляду на неспростування скаржником в межах доводів апеляційної скарги висновків, які покладені в основу оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги не приймаються колегією судів до уваги, оскільки вони жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, та не доводять неправильність чи незаконність прийнятого судового рішення.

Таким чином, оскільки доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних рішень не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваних судових рішеннях висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга МПП "Сіма" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Полтавської області від 11.09.2023 та додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 26.09.2023 у справі №917/342/23 підлягають залишенню без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Сіма" на рішення Господарського суду Полтавської області від 11.09.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 26.09.2023 у справі №917/342/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 11.09.2023 та додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 26.09.2023 у справі №917/342/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. 286 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 25.12.2023.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя В.С. Хачатрян

Суддя І.А. Шутенко