Постанова

від 13.12.2023 по справі 2-1787/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

13 грудня 2023 року

м. Харків

справа № 2-1787/11

провадження № 22-ц/818/34/23

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів колегії - Маміної О.В., Тичкової О.Ю.

за участю секретаря Носової К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Харківська міська рада, ОСОБА_3 , Адміністрація Жовтневого району Харківської міської ради про визнання незаконним самовільного будівництва житлового будинку, відновлення порушених прав, усунення перешкод у користуванні, знесення незаконної будівлі, з апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 07 грудня 2020 року, ухвалене в складі судді Єрмоленко В.Б.,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2007позивач ОСОБА_1 звернулась досуду зпозовом та з урахуванням уточнень просила визнати незаконним проведення відповідачем самочинного будівництва двоповерхової будівлі літ. «А2-2» до житлового будинку «А1-1» на території домоволодіння АДРЕСА_1 на місці колишніх будівель літ. «Л» та «М», а саме колишнього сараю з льохом літ. «М», перебудову до цього сараю - приміщення першого поверху 2-12 пл. 26,3 кв.м., приміщення 2-11 пл. 11,9 кв.м., приміщення другого поверху 2-13 пл. 11,8 кв.м., приміщення 2-14 пл. 26,3 кв.м.та такими, що не відповідають державним будівельним нормам і правилам ДБН-260-9, є пожеженебезпечними, порушують права приватної власності. Просила також усунути перешкоди у праві користування приватною власністю - земельною ділянкою домоволодіння АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання відповідача знести за власний рахунок двоповерхову прибудову літ. «А2-2» до житлового будинку домоволодіння АДРЕСА_1 на місці зареєстрованого сараю з льохом літ. «М», прибудови до сараю, а саме приміщень №№ 2-11, 2-13, 2-14, а прим. 2-12 пл. 26,3 кв.м. привести в стан до початку будівництва( 2005) самовільної перебудови ( т. 1 а.с. 91-92, т. 2 а.с. 202-205, 227-230, 247-253).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилалась на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 21.05.1998 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Свирид Н.А., вона є власником домоволодіння АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки за вказаною адресою на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ХР № 046619 від 26.11.2014 року. Земельна ділянка та домоволодіння АДРЕСА_1 , яка межує з земельною ділянкою позивача, належить померлому ОСОБА_4 та знаходиться в фактичному користуванні його дочки - ОСОБА_2 . Відповідач, разом зі своїм чоловіком у 2006 році розпочали будівництво самочинної двоповерхової будівлі, яка розміщується на місці колишньої господарської будівлі, без отримання відповідних погоджувальних документів та дозволів державних установ. При зведенні другого поверху стіна будівлі фактично покладена на стіну будівлі, що розташована на ділянці ОСОБА_1 , що призводить до її руйнування. З приводу самоправних дій ОСОБА_2 позивач неодноразово зверталася до компетентних органів, які виносили неодноразові приписи про заборону зведення будівлі та її знесення, але вони відповідачем не виконувались.

Зазначала, що рішенням виконавчого комітету Жовтневої районної ради від 04.12.2001 № № 93-10 їй було дозволено провести прибудову розм. 2,5х 5,5 м. + 6,6х8 м., а також побудувати сарай розм. 5х6 м., господарчу прибудову розм. 6х6м. Сусідне домоволодіння АДРЕСА_1 належало ОСОБА_4 ( помер у 2012) та ОСОБА_5 у рівних частках по частині. У 2002 ОСОБА_4 та позивачем, за взаємною письмовою згодою, кожним на своїй земельній ділянці, побудовані господарські будівлі, які впритул прилягали стінами і по межі мали водовідвід. Після переїзду ОСОБА_4 до іншого місця проживання, у 2006 його донька-відповідач ОСОБА_2 самоправно, без жодного дозвільного документа, проекту на будівництво, без погодження з позивачем, в порушення п. 3.25 «Державні будівельні норми України» почала будівництво на межі, на місці колишньої господарської споруди, нового двоповерхового будинку, знищила частину шиферної та металевого каркасу огорожі, занесеної до техпаспорту, втрутилась на її земельну ділянку. При будівництві другого поверху, як вказує позивач, ОСОБА_2 навмисно зробила цегляну кладку стіни другого поверху на стіні господарської будівлі ОСОБА_1 , самоправно зірвала дах, водовідвід, зіпсувавши і пошкодивши покрівлю гаражу, прив`язалась з обох сторін до гаражу, вибила цеглу з кутів гаражу, вставила металеві прутки і свої цеглини, пошкодила ізоляційне захисне покриття-підложку між стіною і цоколем гаражу ОСОБА_1 . Вказувала, що відділ пожежного контролю, куди зверталась позивач, вказав, що відповідачами ОСОБА_6 порушені нормативні протипожежні вимоги в галузі проектування та будівництва, винесено постанову № 310 від 17.07.2007 про заборону будівництва. Аналогічний лист направлено Новобаварським районним відділом ГУ Державної служби з надзвичайних ситуацій у Харківській області, а також до інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області. Приписи Косолапови ігнорували, не зупиняли самовільне будівництво, хоча неодноразово попереджались про неприпустимість такого ( т. 1 а.с. 8-15, 26, 50-51,94-104, т. 4 а.с. 16-20).

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 25 березня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, визнано незаконним проведення самочинного будівництва ОСОБА_2 двоповерхової будівлі на території домоволодіння АДРЕСА_1 на місці колишніх будівель літ. «Л» та «М» та зобов`язано ОСОБА_2 знести зазначену самочинну будівлю за власний рахунок. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 16 грн. (т.1 а.с. 305-307).

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 16.06.2015 заочне рішення залишено без змін ( а.с. 99-105 т. 2).

УхвалоюВищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.10.2015 заочне рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 25.03.2015 та ухвала Апеляційного суду Харківської області від 16.06.2015 скасовані, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції ( т. 2 а.с. 162-165).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 07 грудня 2020 року позовні вимоги - задоволено частково. Усунуто перешкоди у користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою та надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_2 , за власний рахунок, перенести зовнішні стіни самовільної двоповерхової прибудови «А2-2» до житлового будинку АДРЕСА_1 з боку буд. АДРЕСА_1 , а саме приміщень літ.2-12 першого поверху та прим. 2-14 другого поверху, на відстань 1,1 м. в глибину прибудови «А2-2». У іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено.

Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 23.02.2021 року доповнено рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 07 грудня 2020 абзацом наступного змісту: «Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору-16 грн. Судові витрати у розмірі 551 грн. 20 коп. компенсувати за рахунок держави».

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині усунення перешкоди у користуванні ОСОБА_1 земельною діялнкою та надвівними будівлями по АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_2 , за власний рахунок, перенести зовнішні стіни самовільної двоповерхорвої прибудови «А2-2» до житлового будинку АДРЕСА_1 з боку будинку АДРЕСА_1 , а саме приміщень літ 2-12 перого поверху та приміщення 2-14 другого поверну, на відстань 1,1 м в глибину прибудови «А2-2» та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В іншій частині оскаржуване рішення в частині відмовлених позовних вимог залишити без змін.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт вказує на порушення судом норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права. Звертає увагу на те, що суд вийшов за межі позовних вимог позивача ОСОБА_1 , оскільки позивач не заявляла позовних вимог щодо зобов`язання ОСОБА_2 перенести зовнішні стіни самовільної двоповерхової прибудові. Вказує, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.10.2015р. заочне рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 25.03.2015 по вказаній цивільній справі та ухвала Апеляційного суду Харківської області від 16.06.2015 скасовані, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (т. 2 а.с. 162-165). Вказує, що суд не прийняв до уваги висновки суду касаційної інстанції. Зазначає, що при новому розгляді справи судом першої інстанції була безпідставно прийнята тричі одночасна зміна предмета та підстав позову ОСОБА_1 , що вона називала уточненням позовних вимог, викладаючи свій позов у новій зміненій редакції, незважаючи на те, що фактичні обставини справи не змінювалися після закінчення підготовчого засідання, що є порушенням ч.4 ст.49 ЦПК України, згідно якої у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються. Вказує, що в обґрунтування рішення суд посилається на акт техніка-геодезіста ДП «Східгеоінформ» від 26.06.2011р. (т.4 а.с.66) та доповнення до акту від 26.06.2011р. (т.2 а.с.206-207), між тим вказує, що акт техніка-геодезіста ДП «Східгеоінформ» від 26.06.2011р. та доповнення до акту від 26.06.2011р. та залучені позивачем фотознімки, не є висновками експертів або письмовими доказами, тобто не належать до вичерпного переліку доказів, встановлених ст.76 ЦПК України. Зазначає, що перевірки та приписи державних органів, на які посилається суд в своєму рішенні, не підтверджують факт того, що ОСОБА_1 нібито не може користуватися надвірною будівлею, побудованою на земельній ділянці, що належить їй на праві власності.

У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

ОСОБА_2 оскаржує рішення лише в частині задоволених позовних вимог про усунення перешкод у користуванні ОСОБА_1 земельною діялнкою та надвівними будівлями по АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_2 , за власний рахунок, перенести зовнішні стіни самовільної двоповерхорвої прибудови «А2-2» до житлового будинку АДРЕСА_1 з боку будинку АДРЕСА_1 , а саме приміщень літ 2-12 перого поверху та приміщення 2-14 другого поверну, на відстань 1,1 м в глибину прибудови «А2-2».

Отже, рішення суду першої інстанції переглядається лише в оскаржуваній частині.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про усунення перешкод у користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою та надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_2 , за власний рахунок, перенести зовнішні стіни самовільної двоповерхової прибудови, суд першої інстанції виходив з того, що порушені права позивача та неможливо у інший спосіб вирішити спір між сторонами.

Судом першої інстанції встановлено, що права ОСОБА_1 при обкладенні відповідачем цеглою двоповерхової самовільно збудованої житлової будівлі, покладення стіни будівлі на стіну гаражу, руйнування частини паркану, де були встановлені прутки для визначення меж двох земельних ділянок будинку АДРЕСА_2 , що свідчить про недотримання попередніх розмірів колишнього сараю літ. «Л», пошкодження даху і покрівлі гаражу, до якого фактично вбудована зовнішня стіна, що також підтверджуєтся відповідними перевірками та приписами, були порушені, оскільки вона не може користуватися надвірною будівлею, побудованою на земельній ділянці, що належить їй на праві власності.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 21.05.1998, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Свирид Н.О. за реєстровим № 378, ОСОБА_1 належить житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , що складався із будинку літ. А-1 та надвірних будівель: вбиральні літ.«В», сараю літ. «Г» , льоху літ. «Д», споруди N-N-1, N-2, 45.

Рішенням Виконавчого комітету Жовтневої в м. Харкові районної ради народних депутатів від 07 лютого 1984 року № 31-5 дозволено ОСОБА_4 прибудови та переобладнання приміщення у будинку АДРЕСА_1 (т. 2 а.с. 84)

Рішенням Виконавчого комітету Жовтневої в м. Харкові районної ради народних депутатів від 04 травня 1982 року № 7-1 дозволено ОСОБА_4 прибудови та переобладнання приміщення у будинку АДРЕСА_1 (т. 2 а.с. 85).

Рішенням Виконавчого комітету Жовтневої в м. Харкові районної ради від 03 серпня 1999 року № 55-46 дозволено ОСОБА_4 провести прибудову розміром /3,60х4,20/+/1,60х1,80/ м, сарай літ. «Б» збільшити до розмірів 5,0х8,0 м по АДРЕСА_1 (т. 2 а.с. 86).

Рішенням виконавчого комітету Жовтневої районної ради від 04.12.2001 № 93-10дозволено ОСОБА_1 провести прибудову розм. 2,5х 5,5 м. + 6,6х8 м., побудувати сарай розм. 5х6 м., господарчу прибудову розм. 6х6м ( т. 1 а.с. 34).

Технічна документація по встановленню меж земельної ділянки та оформленню права власності на неї ОСОБА_1 складено у 2003, межі земельної ділянки погоджені з власниками суміжних земельних ділянок, у тому числі з ОСОБА_4 ( т. 1 а.с. 16-21).

Позивачу на праві власності належить земельна ділянка пл. 0,0686 га відповідно до рішення ХХ1 сесії ХХ1У скликання Харківської міської ради від 28.04.2004 № 5704 ( акт про право власності серії ХР № 046619 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 26.05.2011 у задоволенні позову ОСОБА_4 , ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ,Територіальної громади м.Харкова, третя особа Управління Держкомзему у м.Харкові про визнання приватизації земельної ділянки недійсною відмовлено. Як випливає з рішення, акт погодження межі земельної ділянки від 10.07.2003 підписано зі всіма власниками, відрізки меж погоджені ( т. 3 а.с. 67-68).

Згідно акту техніка-геодезіста ДП «Східгеоінформ» від 26.06.2011, виконуючи замовлення відповідно з отриманими від ОСОБА_1 матеріалами з технічної документації, проведено винос та закріплення на місцевості меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 .Винесені знаки закріплені на місцевості металевими трубами і забарвлені на місцевих предметах.Схематичне креслення додається до акту ( т. 4 а.с. 66).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєструІпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна, житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_4 -1/2 частина, ОСОБА_5 -1/2 частина.

Рішенням виконкому Жовтневої районної ради від 03.08.1999 № 55-46 дозволено ОСОБА_4 провести прибудову розм. 3,6х4,20 + 1,60х 1,80 для розташування підсобних приміщень, існуючий сарай літ. «Б»( зміна літерів) збільшити до розмірів 5,0х8,0м. Будівництво виконати згідно санітарним, будівельним нормам та проектній документації, затвердженої МУА та внести зміни до технічної документації міськБТІ після закінчення будівництва ( т. 2 а.с. 86).

Матеріали справи містять дані про те, що в житловому будинку АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_4 , дружина ОСОБА_7 , дочка ОСОБА_2 та її сім`я чоловік ОСОБА_8 , діти ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ( т. 2 а.с. 87).

18.02.2006 власник частини будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_4 надав письмовий дозвіл ОСОБА_2 , зятю ОСОБА_8 , для поліпшення житлових умов їх сім`ї, зробити перепланування, будівництво другого житлового поверху над існуючими будівлями під літерами а6, «Л», з`єднавши їх між собою, для створення в подальшому для них права власності на частину житлового будинку ( т. 2 а.с. 90).

За інформацією КП «Харківське міське БТІ» від 20.03.2018 № 3430104.10, згідно з наявними архівними матеріалами інвентаризаційної справи 11.01.2008 , при проведенні технічної інвентаризації житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , заінвентаризована житлова прибудова літ. «А2-2», яка утворилась в результаті переобладнання господарської будівлі літ. «Л» ( прим. 2-12), прибудови (прим. 2-11) та надбудови ( приміщення 2-14, 2-15, 2-16). В результаті вказаного будівництва та переобладнання утворився новий об`єкт. Дозвільні документи на будівництво прибудови літ. «А2-2» до житлового будинку до КП «Харківське міське БТІ» не надані, у зв`язку з чим частина прибудови ( прим. 2-11, 2-13, 2-14, 2-15) належать згідно п. 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затв. Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 127 від 24.05.2001 до числа самочинно побудованих будівель, а частина прим. 2-12 -до числа самочинно переобладнаних будівель (т. 4 а.с. 42-43).

Згідно з даними технічного паспорта на житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовленого 07.02.2008, приміщення 2-12 пл. 26,3м переобладнано із сарая в кухню, приміщення 2-11 пл. 11,9 м., приміщення 2-13 пл. 11,8 м., приміщення 2-го поверху 2-14 пл. 26,3 кв.м., приміщення 2-15 пл. 11,2 кв.м. самовільно збудовані ( т. 2 а.с. 91-96). Рік побудови А2-2 в технічному паспорті 2007 ( т. 1 а.с. 192).Оновлений техпаспорт суду не представлено.

З матеріалів інвентаризаційної справи буд. АДРЕСА_1 , вбачається, що 15.01.2008 складено акт поточних змін та заінвентаризовано збудований ОСОБА_1 гараж «Е» ( на місці дерев`яного сараю «Б», що був розташований впритул до межі з 70-років попереднім власником), частина стіни якого об`єднана з частиною будівлі, розташованої по АДРЕСА_1 ( т. 3 а.с. 60-62).

Як стверджує ОСОБА_1 , не заперечує і відповідач, що між позивачем та ОСОБА_4 існувала домовленість про розташування кожним своїх надвірних будівель ( гараж «Е» та сарай «Л») на межі, що потягло об`єднання стін цих будівель.

Позивач зазначає, що дозволу на збільшення розміру сараю до 5х8м., прибудову другого поверху над сараєм літ. «Л» та об`єднання зовнішніх стін з гаражем «Е», вона не надавала.

В матеріалах справи мається копія довідки-згоди ОСОБА_1 від 19.03.1998 сусіду ОСОБА_4 на збільшення розташованого у нього сараю до розмірів 4х8м.( т. 1 а.с. 169).

З доповнення до акту від 26.06.2011, складеного техніком-топографом 20.11.2015 випливає, що при обстеженні ділянки 25 встановлено, що побудована будівля на ділянці № НОМЕР_1 виступає на ділянку № НОМЕР_2 на 0,13м. за рахунок накладення цегляної кладки на будову ( гараж) та за рахунок нависання даху на 0,4м. Загальний розмір виступу на ділянку № НОМЕР_2 складає 0,53м. Площа виступу по фундаменту складає 1,1 кв.м., по даху, що нависає, -3,3 кв.м. ( т. 2 а.с. 206-207).

З інформації Новобаварського районного відділу у м.Харкові Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області від 24.04.2018 № 260-539 вбачається, що співробітником відділу здійснено вихід на місце з метою перевірки факту, викладеного ОСОБА_1 . Перевіркою встановлено, що за адресою АДРЕСА_1 , на території приватного домоволодіння є житловий будинок, розміщення якого порушує вимоги додатку 3.1 ДБН 360-92 ** «Планування і забудова міських і сільських поселень», а саме не витримано протипожежний розрив від житлового будинку до житлового будинку та господарської споруди-гаражу на земельній ділянці по АДРЕСА_3 . ( т. 3 а.с. 142).

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Тобто стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану (стаття 376 ЦК України).

Отже, юридичними фактами, які становлять правову підставу знесення самочинного будівництва, є: істотне відхилення від проекту та/або істотне порушення будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; неможливість проведення перебудови або відмова особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення.

Під істотним порушенням будівельних норм і правил необхідно розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність та загрожує життю й здоров`ю людини, тощо.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 725/5630/15-ц (провадження № 14-341цс18) та постановах Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 361/765/16-ц (провадження № 61-33103св18), від 02 лютого 2022 року у справі № 521/16974/17 (провадження № 61-9290св21), від 17 січня 2022 року у справі № 442/4338/17 (провадження № 61-1460св21).

Знесення самочинного будівництва є крайнім заходом і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 липня 2019 року у справі № 462/469/14-ц (провадження № 61-23742св18); від 21 травня 2020 року у справі № 726/824/15-ц (провадження № 61-45216св18).

У постанові Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі № 369/8792/16-ц (провадження № 61-21385св18) зроблено висновок, що право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають органи державної влади, органи місцевого самоврядування і інспекції державного архітектурно-будівельного контролю. У разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду мають такі особи за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власник (користувач) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК України).

Скасовуючи заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 25 березня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 16 червня 2015 року Вищим спеціалізований судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ було вказано на те, що: суди не звернули увагу на те, що, заперечуючи проти позову, відповідач вказувала, що саме позивачем порушено будівельні норми та правила, оскільки гараж ОСОБА_1 збудовано на межі з будинком АДРЕСА_1 та на фундаменті сараю (літ. «Л»), який належав ОСОБА_4 , а останньому було надано дозвіл на перебудову житлового будинку та проведення прибудови для розташування підсобних приміщень рішеннями Виконавчого комітету Жовтневої в м. Харкові районної ради народних депутатів від 04 травня 1982 року № 7-1, від 07 лютого 1984 року № 31-5 та від 03 серпня 1999 року № 55-46, які судами не досліджені. Крім того, відповідач зазначила, що після завершення ОСОБА_4 вказаної прибудови Харківським БТІ були внесені відповідні зміни до технічної документації будинку АДРЕСА_1 ; у матеріалах справи відсутні належні то допустимі докази, що відповідач прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 та є власником або користувачем земельної ділянки та домоволодіння по АДРЕСА_1 ; судом не з`ясовано, чи є ОСОБА_2 належним відповідачем за вказаним позовом;

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказував на доцільність призначення відповідної експертизи згідно з вимогами ст. 143 ЦПК України для об`єктивного вирішення справи.

Звертав увагу на те, що суд не встановив розміри самочинно збудованого нерухомого майна, не перевірив, за яких обставин зведено це приміщення; не з`ясував, чи є таке будівництво самочинним й таким, що порушує права позивача; взагалі не дослідив можливості перебудови спірної будівлі та чи вирішувалося таке питання між сторонами у добровільному порядку; унаслідок чого не встановив, чи існують перешкоди у користуванні позивачем належним їй майном та земельною ділянкою; у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин й правовою нормою, що їх регулює.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_3 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Люботинського міського управління юстиції Харківської області від 29.12.2012 року.

Згідно відповіді завідуючої П`ятою ХДНК № 1511/01-16 після померлого ОСОБА_4 у матеріалах спадкової справи міститься заява ОСОБА_7 про відмову від прийняття спадщини на користь дочки ОСОБА_2 . Інших заяв про прийняття спадщини або про відмову у прийнятті спадщини не подавалось.

Згідно матеріалів справи в житловому будинку АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_4 , дружина ОСОБА_7 , дочка ОСОБА_2 та її сім`я чоловік ОСОБА_8 , діти ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ( т. 2 а.с. 87).

Згідно зі статтями1216,1218 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини першої та другоїстатті 1220 ЦК Україниспадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Статтями1217,1223 ЦК Українипередбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265 цього Кодексу(спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до частини третьоїстатті 1268 ЦК Україниспадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Отже, ОСОБА_2 є такою, що прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_4 .

Крім того, ОСОБА_1 особисто наголошувала на тому, що саме ОСОБА_2 побудувала спірну будівлю.

Отже, ОСОБА_2 є належним відповідачем у справі.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, скасовуючи рішення суду першої інстанції та постанову Харківського апеляційного суду звертав увагу на доцільність призначення у справі експертизи для об`єктивного розгляду справи.

Судом апеляційної інстанції при повторному перегляді справи було роз`яснено сторонам право заявити клопотання про призначення експертизи, зважаючи на важливість такого доказу для вирішення справи.

За клопотанням ОСОБА_2 у справі була призначена земельно-технічна та будівельно-технічна експертиза.

Згідно висновку експерта № СЕ-19/121-23/10508 від 26.09.2023 року:

1.Житлова прибудова літ. «А2-2» до житлового будинку АДРЕСА_1 (приміщення 2-12 та приміщення 2-14), яка іменується такою на технічному паспорті КП «Харківське міське БТІ» від 07.02.2008р. на аркуші під назвою: «План будинку» по інвентаризаційній справі № 1721 (далі також - житлова прибудова літ. «А2-2») знаходиться в межах відведеної земельної ділянки за адресою.: АДРЕСА_1 та розташована на відстані:

-0,15 м. від межи з приватизованою земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , що має кадастровий номер 6310137900:04:044:0001, яка належить позивачу з боку АДРЕСА_1 ;

-0,06 м. від межи з приватизованою земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , що має кадастровий номер 6310137900:04:044:0001, яка належить позивачу з тильного боку ділянок АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 .

2.Двоповерхова житлова прибудова літ. «А2-2» (приміщення 2-12 та приміщення 2-14) до житлового будинку АДРЕСА_1 не виступає на приватизовану земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , що має кадастровий номер 6310137900:04:044:0001 та збудована на власному стрічковому фундаменті в межах земельної ділянки АДРЕСА_1 загальною площею 684,0 м2 .

3.По відношенню один до одного Житлова прибудова літ. «А2-2» до житлового будинку АДРЕСА_1 та гараж (літ. «Е») за адресою: АДРЕСА_1 побудовані наступним чином:

-облицювання з силікатної цегли південно-східної стіни житлової прибудови літ. «А2-2» (приміщення літ 2-12 колишньої господарської будівлі літ. «Л») на рівні другого поверху на відмітці 2,200 обпирається частково на північно-західну стіну гаражу літ «Е», однак знаходиться у відведених межах земельної ділянки АДРЕСА_1 загальною площею 684,0 м2 ;

-бетонна стіна гаражу літ «Е» збудована впритул південно-східної стіни житлової прибудови літ. «А2-2» (приміщення літ 2-12 колишньої господарської будівлі літ. «Л») та на рівні 1-го поверху на відмітці 0,000 частково обпирається на стрічковий бетонний фундамент житлової прибудови літ. «А2-2» (приміщення літ 2-12 колишньої господарської будівлі літ «Л»);

-південно-західна бетонна стіна гаражу літ «Е» на відмітці 0,000 також частково обпирається на бетонний фундамент, що розташований в межах земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ; інші стіни гаражу літ. «Е» обпираються на власний бетонний фундамент в межах приватизованої земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , що має кадастровий номер 6310137900:04:044:0001.

4Враховуючи, факт зведення житлової прибудови літ. «А2-2» (приміщення 2-12 та приміщення 2-14) до житлового будинку АДРЕСА_1 та гаражу (літ. «Е») на земельній ділянці кадастровий номер 6310137900:04:044:0001 за адресою: АДРЕСА_1 впритул один до одного, що не відповідає вимогам п. 3.25 ДБН 360-92** (передбачено відстань не менш 1,0 м до межі сусідньої ділянки), мають місто з технічної точки зору перешкоди у користуванні власникам обох земельних ділянок «для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту». (Дивись пояснення дослідницької частини висновку, щодо періодів зведення будівель житлової прибудови літ. «А2-2» (приміщення 2-12 та приміщення 2-14) до житлового будинку АДРЕСА_1 та гаражу літ «Е» по АДРЕСА_1 ).

5Перенесення зовнішньої стіни житлової прибудови літ. «А2-2» (приміщення 2-12 та приміщення 2-14), яка знаходиться поряд з земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , в бік земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 на будь-яку відстань призведе до її руйнування та порушення цілісності всієї житлової прибудови літ. «А2-2». Враховуючи, що гараж літ «Е» прибудований до житлової прибудови літ. «А2-2», частково перетинає її в плані та частково розташований на її фундаменті, перенесення зовнішньої стіни житлової прибудови літ. «А2-2» (приміщення 2-12 та приміщення 2-14) може призвести до руйнування та порушення цілісності окремих конструкцій гаражу літ. «Е» (стіни та даху), що знаходиться на приватизованій земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310137900:04:044:0001).

В судовому засіданні експерт підтвердив свій висновок та надав роз`яснення щодо питань, які виникли в ході його дослідження.

ОСОБА_1 та її представник звертали увагу суду та експерта на те, що експертом при проведенні експертизи невірно зазначена загальна площа земельної ділянки ОСОБА_2 , а саме експертом зазначена загальна площа 684,0 м2, а згідно геодезичної зйомки загальна площа земельної ділянки ОСОБА_2 складає 683,0 м2.

Експерт в судовому засіданні пояснив, що дані геодезичної зйомки відображають фактичний розмір земельної ділянки на цей час.

Між тим, згідно технічної документації та відомостей з державного реєстру речових прв на нерухоме майно площа земельної ділянки ОСОБА_2 , яка обліковується за будинком АДРЕСА_1 становить 684 м2, тому експерт при наданні висновку обгрунтовано виходив із площі земельної ділянки 684 м2.

ОСОБА_1 та її представник вказували на те, що висновок експерта про те, що бетонна стіна гаражу літ. «Е» на рівні першого поверху частково обпирається на стрічковий бетонний фундамент житлової прибудови літ. «А2-2» (колишня господарська будівля літ. «Л») - суперечить матеріалам справи, оскільки гараж літ. «Е» був побудований у 2002 році і в 2003 році був внесений до кадастрової документації, а не в 2007 році, як про це зазначив експерт.

В судовому засіданні експерт зазначив, що висновок щодо того, що бетонна стіна гаражу літ. «Е» на рівні першого поверху частково обпирається на стрічковий бетонний фундамент житлової прибудови літ. «А2-2» зроблено ним перш за все в результаті огляду конструкції фундаментів на ділянках примикання будівель після розкриття (відкопування) конструкції фундаментів.

Згідно дослідницької частини висновку експерта № СЕ-19/121-23/10508 від 26.09.2023 року, ним було взято до уваги рішення виконавчого комітету Жовтневої районної ради народних депутатів Харківської області від 02.07.1984 року № 31-5 «Про дозвіл прибудови та переобладнання приміщень у будинку АДРЕСА_3 » та рішення виконавчого комітету Жовтневої районної ради народних депутатів Харківської області від 03.08.1999 року № 55-46, про дозвіл на території домоволодіння по АДРЕСА_1 провести прибудову розміром /3,60 х 4,20/ + /1,60 х 1,80/ для розташування підсобних приміщень існуючий сарай літ. «Б» (згодом була змінена на літ. «Л») збільшити до розмірів 5,0 х 8,0 м».

Отже, фундамент будівлі літ «Л» був виготовлений до 1999 року.

За наведених обставин, висновки експерта про те, що бетонна стіна гаражу літ. «Е» на рівні першого поверху частково обпирається на стрічковий бетонний фундамент житлової прибудови літ. «А2-2» не спростовуються доводами ОСОБА_1 про те, що гараж літ. «Е» був побудований у 2002 році.

ОСОБА_1 вказувала, що ОСОБА_2 зруйнувала частину паркану між їх земельними ділянками. Між тим, експерт звернув увагу на те, що паркан примикає не до будівлі ОСОБА_2 , а до будівлі ОСОБА_1 гаражу літ. «Е», що ще раз підтверджує відсутність порушень прав землекористування ОСОБА_1 з боку ОСОБА_2 .

Геодезична зйомка, яку взяв до уваги експерт, виконана інженером геодезистом ОСОБА_11 , який згідно кваліфікаційного сертифіката від 12.03.2019 року спроможний проводити геодезичні та картографічні роботи. Згідно даних з відкритих джерел ОСОБА_11 є керівником ТОВ «Армадабудпроект», основним видом діяльності якої є діяльність інженерії, геології та геодезії.

ОСОБА_1 була присутня під час огляду будівель експертом клопотання про призначення додаткової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи не заявляла.

Висновки експерта належними та допустимими доказами не спростувала.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції вважав можливим перенести зовнішні стіни самовільної двоповерхової прибудови «А2-2» до житлового будинку АДРЕСА_1 з боку буд. АДРЕСА_1 , а саме приміщень літ.2-12 першого поверху та прим. 2-14 другого поверху, на відстань 1,1 м. в глибину прибудови «А2-2», між тим, висновки суду про можливість такого перенесення є необгрунтованими, спростовуються висновками експертизи № СЕ-19/121-23/10508 від 26.09.2023 року

Так,згідно висновківексперта перенесення зовнішньої стіни житлової прибудови літ «А2-2» (приміщення 2-12 та приміщення 2-14), яка знаходиться поряд з земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , в її глибину призведе до порушення цілісності всієї житлової прибудови літ «А2-2» та порушення всього житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , до якого вона примикає з наступних причин:

Слід зазначити, що згідно з висновками експерта, гараж літ «Е» прибудований до житлової прибудови літ «А2- 2», частково перетинає її в плані та частково розташований на її фундаменті, перенесення зовнішньої стіни житлової прибудови літ «А2-2» (приміщення 2-12 та приміщення 2-14) може призвести до руйнування та порушення цілісності окремих конструкцій гаражу літ «Е» (стіни та даху), що знаходиться на приватизованій земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310137900:04:044:0001).

Отже, перенесення зовнішньої стіни самовільної двоповерхової прибудови «А2-2» до житлового будинку АДРЕСА_1 з боку буд. АДРЕСА_1 , а саме приміщень літ.2-12 першого поверху та прим. 2-14 другого поверху, на відстань 1,1 м. в глибину прибудови «А2-2» є неможливим.

ОСОБА_1 наполягала на тому, що ОСОБА_12 порушила її право користування земельною ділянкою.

Між тим, такі висновки спростовуються висновком експерта, яким однозначно встановлено, що, будівлі, про знесення яких просила позивач не знаходяться на земельній ділянці ОСОБА_1 , натомість її гараж обпирається на фундамент, який розташований на земельній ділянці АДРЕСА_1 , а отже той факт, що облицювання житлової прибудови літ. «А2-2» частково обпираєтсья на стіну гаражу літ. «Е» та знаходиться при цьому на межі ділянки АДРЕСА_1 , не може вважатися порушенням права користування земельною ділянкою ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 вказувала на порушення її права обслуговувати її гараж літ. «Е», на порушення протипожежних норм при будівництві спірних будівель.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ОСОБА_4 існувала домовленість про розташування кожним своїх надвірних будівель (гараж «Е» та сарай «Л»). Матеріали справи містять копію довідки ОСОБА_1 від 19.03.1998 року про згоду на збільшення розташованого ОСОБА_4 сараю.

Будівлі літ. «Е» та літ. «Л» були за згодою ОСОБА_13 та ОСОБА_4 розміщені на межі земельних ділянок впритул одна до одної. Отже, знесенням спірних будівель та приведенням їх у первісний стан, який узгоджено власниками не відновить можливості для ОСОБА_1 обслуговувати стіну будівлі літ. «Е», яка є спільною з будівлею літ. «Л», не усуне порушення протипожежних норм, а саме відсутності розриву між цими будівлями.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у знесенні ОСОБА_1 не оскаржувала.

ОСОБА_1 наполягала на усуненні їй перешкод в користуванні земельною ділянкою саме шляхом знесення будівлі, що є крайнім заходом.

Дійсно, ОСОБА_1 неодноразово зверталась до різних інстанцій щодо порушення її прав у зв`язку із самовільним будівництвом прибудови за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно припису від 29.06.2006 року на ім`я ОСОБА_4 заступника голови з питань діяльності виконавчих органів районного ради рекомендовано припинити самовільне будівництво прибудови до будинку. У разі невиконання припису будуть вжиті заходи адміністративного впливу та прибудова буде знесена (т. 1 а.с. 13).

Приписи Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області направлялись ОСОБА_4 неодноразово, а саме 07.11.2006 року, 18.10.2006 року, 17.11.2006 року, 24.05.2008 року (т. 3 а.с. 70-72).

Згідно акту від 20.06.2007 року заборонено ОСОБА_2 продовжувати самовільне будівництво, вручити припис (т. 1 а.с. 15).

Згідно відповіді від 24.07.2007 року ОСОБА_4 за самовільне розпочате будівництво прибудови до житлового будинку та надбудови сараю літ. «Л» у приватному будинковолодінні АДРЕСА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 97 КУоАП (т. 1 а.с. 26).

Згідно відповіді відділення Державного пожежного нагляду Жовтневого районного відділу за виявлені порушення ОСОБА_7 вручена постанова «Про застосування запобіжних заходів» № 310 від 17.07.2007 року, згідно якої забороняються подальші роботи по будівництву та оздобленню будівлі (т. 1 а.с. 99).

Згідно відповіді Виконавчого комітету Жовтневої районної в м. Харкові ради факт самовільного будівництва ОСОБА_2 підтверджений, їй направлено повторний припис про закінчення самовільного будівництва (т. 1 а.с. 100).

Дійсно, судом беззаперечно встановлено, що будівлі літ. 2-11, 2-13 та літ. 2-14 по АДРЕСА_1 є самочинними.

Колегія суддів наголошує, що знесення самочинного об`єкта нерухомості відповідно достатті 376 ЦК Україниє крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.

Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду у постанові від 31 травня 2021 року при розгляді справи№ 320/1889/17-ц.

Спірні будівлі розташовані на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .

Доказів порушень цілісності будівлі літ. «Е», які б знаходились у причинному зв`язку з самочинним будівництвом спірних будівель матеріали справи не містять.

Пошкодження покрівлі будівлі літ. «Е», в ході самочинного будівництва може бути усунуте шляхом здійснення необхідних інженерно-технічних заходів, тобто в інший спосіб ніж знесення. ОСОБА_2 пояснила, що ОСОБА_1 не надає згоди на відновлення дефектів покрівлі будівлі літ. «Е» до ухвалення остаточного судового рішення у цій справі.

Між тим, порушень прав ОСОБА_1 щодо користування належною їй земельною ділянкою не встановлено. ОСОБА_1 не доведено, що будівлі, про знесення яких вона просить загрожують її життю та здоров`ю, є небезпечними.

Приймаючи до уваги вищевикладене доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішенняповністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст.367,368,374, 376,381,382 ЦПКУкраїни, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 07 грудня 2020 року в частині задоволення позовних вимог - скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити у повному обсязі.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення виготовлено 23 грудня 2023 року.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.В. Маміна

О.Ю. Тичкова