Постанова

від 26.12.2023 по справі 320/6885/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/6885/23 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О.,

Грибан І.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

У С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, у якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 27 вересня 2022 року № 1034680-2408-1023.

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, у якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 27 вересня 2022 року № 1034680-2408-1023.

Свої вимоги позивач мотивує безпідставним покладенням на нього обов`язку зі сплати орендної плати за землю, оскільки фактично відповідна земельна ділянка використовується фермерським господарством, якому вона була передана позивачем.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31.05.2023 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Свою позицію обґрунтовує тим, що згідно з висновками Верховного Суду з моменту створення фермерського господарства та його державної реєстрації до нього за нормами Закону № 973 переходять права та обов`язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі. Таким чином, з моменту реєстрації ФГ «Садове С.Галайки» позивач втратив статус землекористувача, відповідно оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги та просить суд залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 24 травня 2002 року між позивачем (Орендар) та Тетіївською районною державною адміністрацією (Орендодавець) укладений договір оренди землі, за предметом якого Орендодавець надає на підставі розпорядження Тетіївської районної державної адміністрації № 117 від 29 квітня 2002 року та змін до цього розпорядження від 23 травня 2002 року за № 136, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення державної власності з кадастровим номером 3224681200:04:003:0001 загальною площею 36,8031 га, яка знаходиться на території Галайківської сільської ради Тетіївського району Київської області.

Листом від 01 лютого 2022 року №02-33/196 виконавчим комітетом Тетіївської міської ради контролюючому органу було надано перелік орендарів станом на 01 лютого 2022 року, згідно з яким ОСОБА_1 є орендарем земельної ділянки (кадастровий номер 3224681200:04:003:0001 площею 36,8031 га) нормативно грошова оцінка (далі також НГО) якої становить 1 135 211, 35 грн, розмір орендної плати від НГО 12%.

На підставі наданих даних ГУ ДПС у Київській області проведено нарахування орендної плати за 2022 рік та в подальшому винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 27 вересня 2022 року № 1034680-2408-1023, яким позивачу нараховано податкове зобов`язання у сумі 136225,40 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правових позицій, викладених Верховним Судом у постановах від від 27 січня 2022 року у справі № 808/2838/17 та від 18 червня 2021 року у справі № 400/1730/19, згідно з якими: «той факт, що використання земельних ділянок відбувається через створене позивачем Фермерського господарства «Прогрес Агро Плюс» не змінює статусу позивача як орендаря земельної ділянки та не звільняє його від визначеного чинним законодавством обов`язку сплачувати орендну плату. Не звільняє його від цього обов`язку і фактична сплата Фермерського господарства «Прогрес Агро Плюс» орендної плати за землю. Платник податку, як це встановлено підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Податкового кодексу України, є обов`язковим елементом податку, який визначається виключно нормами Податкового кодексу України. Статтею 2 Податкового кодексу України встановлено, що зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу».Оскільки, орендарем земельної ділянки, розташованої на території Галайківської сільської ради Тетіївського району Київської області для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 3224681200:04:003:0001, є фізична особа ОСОБА_1 , і саме він уклав договір оренди на земельну ділянку для ведення фермерського господарства, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідно він і несе обов`язок щодо сплати орендної плати за вказану земельну ділянку.

Надаючи правову оцінку правомірності прийнятого судом першої інстанції рішення з урахуванням доводів апеляційної скарги та встановлених обставин справи, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За визначенням підпунктів 14.1.73 , 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі ПК України):

землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди;

плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу (частина 1 статті 124 Земельного кодексу України).

Приписами підпункту 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України встановлено, що платниками плати за землю є платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Згідно з пунктом 285.1 статті 285 ПК України базовим податковим (звітнім) періодом для плати за землю (земельного податку) є календарний рік.

Положеннями пункту 286.1 та 286.5 статті 286 ПК України визначено, що підставою для нарахування земельного податку є:

а)дані державного земельного кадастру;

б)дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

в)дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю);

г)дані сертифікатів на право на земельні частки (паї);

ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв);

д)дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї).

Нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни (пункт 288.1 статті 288 ПК України).

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).

За правилами статей 125 та 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28 листопада 2022 року орендарем земельної ділянки площею 36.8035 га в межах території Галайківської сільської ради Тетіївського району Київської області з кадастровим номером 3224681200:04:003:0001 вказаний ОСОБА_1 .

Статтею 5 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Частиною 1 та 2 статті 21 цього Закону встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується орендарем з дня виникнення права користування земельною ділянкою, тобто з дня державної реєстрації права оренди відповідно до договору оренди земельної ділянки. Сплата орендної плати є обов`язком орендаря, яке кореспондується з його правом користування земельною ділянкою.

Згідно з частиною 2 статті 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами земельних торгів.

Як вбачається з матеріалів справи, 27 травня 2002 року позивачем було зареєстровано селянське (фермерське) господарство «Садове с. Галайки» (код ЄДРПОУ 31970273).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, як і виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

В силу вимог статті 8 Закону України «Про фермерське господарство» після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України (частина 1 статті 7 Закону України «Про фермерське господарство»).

Відповідно до статті 12 цього Закону землі фермерського господарства можуть складатися із:

1)земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування;

2)земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування.

У Постановах Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі № 808/2838/17 та від 18 червня 2021 року у справі № 400/1730/19 викладено наступні правові висновки, щодо правовідносин, аналогічних тим, що склались у межах справи, що розглядається: «Той факт, що використання земельних ділянок відбувається через створене позивачем Фермерського господарства «Прогрес Агро Плюс» не змінює статусу позивача як орендаря земельної ділянки та не звільняє його від визначеного чинним законодавством обов`язку сплачувати орендну плату. Не звільняє його від цього обов`язку і фактична сплата Фермерського господарства «Прогрес Агро Плюс» орендної плати за землю.

Платник податку, як це встановлено підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Податкового кодексу України, є обов`язковим елементом податку, який визначається виключно нормами Податкового кодексу України. Статтею 2 Податкового кодексу України встановлено, що зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу».

Таким чином у правовідносинах з орендної плати за землі державної та комунальної власності, які були надані фізичній особі для створення фермерського господарства: податковий обов`язок щодо сплати орендної плати у таких правовідносинах лежить на орендарі земельної ділянки, який визначений в договорі оренди земельної ділянки і право користування земельною ділянкою якого зареєстровано в державному реєстрі речових прав. Податковий обов`язок щодо сплати орендної плати за землі державної та комунальної власності виникає у фермерського господарства, для створення якого фізичній особі була надана земельна ділянка, після переходу до нього прав орендаря в установленому законом порядку.

Оскільки, як свідчать фактичні обставини справи, орендарем земельної ділянки розташованої на території Галайківської сільської ради Тетіївського району Київської області для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 3224681200:04:003:0001 є ОСОБА_1 , і саме він уклав договір оренди на земельну ділянку для ведення фермерського господарства, відповідно він і несе обов`язок щодо сплати орендної плати за вказану земельну ділянку.

Доводи апеляційної скарги щодо набуття ФГ «Садове С.Галайки» права користування вказаною земельною ділянкою колегія суддів відхиляє, з огляду на те, що умовами договору оренди землі від 24 травня 2002 року, укладеного між позивачем та Тетіївською районною державною адміністрацією, не передбачено, що після державної реєстрації фермерського господарства до останнього переходять права та обов`язки орендаря, будь-які додаткові угоди до вказаного договору в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи викладене у сукупності та зважаючи на нормативне регулювання спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 27 вересня 2022 року № 1034680-2408-1023 прийнято ГУ ДПС у Київській області відповідно до вимог чинного законодавства України, а підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову в цій справі.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки їх суть зводиться до констатації норм законодавства, а не помилок чи то порушень судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, за таких обставин доводи апеляційної скарги не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 229, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

І.О. Грибан