Постанова

від 21.12.2023 по справі 331/5612/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 21.12.2023 Справа № 331/5612/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 331/5612/21 Головуючий у 1 інстанції: Скользнєва Н.Г.

Провадження № 22-ц/807/1867/23 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«21» грудня 2023 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Бєлки В.Ю.,

Кочеткової І.В.,

секретар: Бєлова А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційними скаргами Запорізької обласної ради, Комунального закладу «Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» Запорізької обласної ради, ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Запорізької обласної ради, Комунального закладу «Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» Запорізької обласної ради, треті особи: голова Запорізької обласної ради Жук Олена Юріївна, ОСОБА_1 , про визнання незаконним та скасування рішення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Запорізької обласної ради, КЗ «Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» Запорізької обласної ради, треті особи: голова Запорізької обласної ради Жук О.Ю., ОСОБА_1 , про визнання незаконним та скасування рішення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що працював на посаді директора КЗ «Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» Запорізької обласної ради за контрактом терміном дії до 26 червня 2017 року, після закінчення строку дії контракту з 27 червня 2017 року був призначений виконуючим обов`язки директора до моменту призначення директора, обраного на підставі конкурсу.

01 червня 2021 року він переміг у конкурсі на посаду директора, проте 01 липня 2021 року головою Запорізької обласної ради було прийняте розпорядження № 188-к про скасування результатів конкурсу і призначення нового конкурсу на посаду директора.

Він взяв участь у новому конкурсі, проте конкурсна комісія 31 серпня 2021 року визначила переможцем конкурсу ОСОБА_1 .

Вважав, що розпорядження № 188-к від 01 липня 2021 року прийнято головою Запорізької обласної ради з перевищенням повноважень, а переможцем нового конкурсу 31 серпня 2021 року визначено особу, яка не відповідає вимогам до керівника закладу, не має обов`язкового трирічного стажу роботи у сфері культури; рішення конкурсної комісії з перевагою в один голос було ухвалено в умовах наявності в одного з членів конкурсної комісії реального конфлікту інтересів.

Рішення конкурсної комісії від 31 серпня 2021 року є протиправним і не може тягнути за собою жодних правових наслідків.

Він оскаржив розпорядження № 188-к від 01 липня 2021 року, рішення конкурсної комісії від 31 серпня 2021 року до Запорізького окружного адміністративного суду у справі № 280/9304/21.

07 жовтня 2021 року Запорізька обласна рада прийняла рішення № 70, яким призначила ОСОБА_1 директором Закладу на підставі протиправного рішення конкурсної комісії від 31.08.2021 року та у зв`язку з цим звільнила його з посади виконуючого обов`язки директора Закладу з посиланням на п.2 ст.36 КЗпП України.

На підставі зазначеного просив: визнати незаконним та скасувати рішення Запорізької обласної ради від 07 жовтня 2021 року № 70 «Про призначення переможців конкурсних доборів на посади керівників комунальних закладів, що є об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області у галузі культури та укладення з ними контрактів», крім тієї частини рішення, яка стосується КЗ «Запорізький академічний обласний український музично-драматичний театр ім. В.Г. Магара» Запорізької обласної ради; поновити його на роботі виконуючого обов`язки директора КЗ «Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» Запорізької обласної ради; стягнути з КЗ «Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» Запорізької обласної ради на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, який обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати (2060,73 гривень) на кількість робочих днів, починаючи з дня звільнення і закінчуючи днем поновлення на роботі; на підставі п.4 ч.1 ст.430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі; стягнути з відповідачів на його користь судові витрати.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18 липня 2023 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Запорізької обласної ради від 07 жовтня 2021 року № 70 «Про призначення переможців конкурсних доборів на посади керівників комунальних закладів, що є об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області у галузі культури та укладення з ними контрактів», крім тієї частини рішення, яка стосується КЗ «Запорізький академічний обласний український музично-драматичний театр ім. В.Г.Магара» Запорізької обласної ради.

Поновлено ОСОБА_2 на роботі на посаді виконуючого обов`язки директора КЗ «Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» Запорізької обласної ради.

Стягнуто з КЗ «Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» Запорізької обласної ради на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 853142 гривні 22 копійки.

Стягнуто з Запорізької обласної ради на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 908 гривень 00 копійок.

Стягнуто з Запорізької обласної ради на користь держави судовий збір в розмірі 454 гривні 00 копійок.

Стягнуто з КЗ «Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» Запорізької обласної ради на користь держави судовий збір в розмірі 8985 гривень 42 копійки.

Повернуто ОСОБА_2 з державного бюджету судовий збір в розмірі 908 гривень 00 копійок.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі на посаді виконуючого обов`язки директора КЗ «Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» Запорізької обласної ради.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Запорізька обласна рада подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що на час розгляду цієї справи та адміністративної справи № 280/9304/21 всі етапи конкурсного добору на посаду керівника закладу були завершені; рішення конкурсної комісії щодо визначення ОСОБА_1 переможцем конкурсу на час розгляду питання на засіданні обласної ради було чинним та було реалізовано та втратило силу до скасування адміністративним судом; Закон України «Про культуру» не передбачає повноважень органу управління перевіряти правомірність рішень конкурсної комісії; контракт з ОСОБА_1 позивачем не оскаржувався; за наслідками прийняття рішення від 07 жовтня 2021 року № 70 між ОСОБА_1 та Запорізькою обласною радою виникли трудові правовідносини; позивач не є учасником правовідносин між ОСОБА_1 та Запорізькою обласною радою; звільнення позивача як виконуючого обов`язки пов`язано з призначенням на посаду директора закладу; скасування рішення від 07 жовтня 2021 року № 70 порушило права та інтереси ОСОБА_1 ; посада виконуючого обов`язки керівника закладу відсутня у штатному розписі, поновлення позивача на посаді є неможливим, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Не погоджуючисьіз зазначенимрішенням суду,КЗ «Василівськийісторико-архітектурниймузей-заповідник«Садиба Попова»Запорізької обласноїради подавапеляційну скаргу,в якій,посилаючись нате,що начас розглядуцієї справита адміністративноїсправи №280/9304/21всі етапиконкурсного доборуна посадукерівника закладубули завершені;рішення конкурсноїкомісії щодовизначення ОСОБА_1 переможцем конкурсує актомодноразового застосування,яке вичерпалосвою дію,було реалізованота втратилосилу доскасування адміністративнимсудом;на часрозгляду питанняна засіданніобласної радирішення конкурсноїкомісії булочинним; Закон України «Про культуру» не передбачає повноважень органу управління перевіряти правомірність рішень конкурсної комісії, рішення від 07 жовтня 2021 року № 70 не стосується позивача безпосередньо; за наслідками прийняття рішення від 07 жовтня 2021 року № 70 між ОСОБА_1 та Запорізькою обласною радою виникли трудові правовідносини; контракт є чинним, на ОСОБА_1 поширюються гарантії трудового законодавства; позивач не є учасником правовідносин між ОСОБА_1 та Запорізькою обласною радою; посада виконуючого обов`язки керівника закладу відсутня у штатному розписі; позивач був прийнятий на роботу тимчасово; поновлення позивача на посаді є неможливим; довідка про доходи є неналежним доказом, останніми двома місяцями, які передували місяцю звільнення, є серпень та вересень 2021 року, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що на час розгляду цієї справи та адміністративної справи № 280/9304/21 всі етапи конкурсного добору на посаду керівника закладу були завершені; рішення конкурсної комісії щодо визначення її переможцем конкурсу було реалізовано та втратило силу до скасування адміністративним судом, є за своєю суттю актом одноразового застосування; рішення від 07 жовтня 2021 року № 70 не стосується позивача безпосередньо; за наслідками прийняття рішення від 07 жовтня 2021 року № 70 між нею та Запорізькою обласною радою виникли трудові правовідносини; контракт є чинним, на неї поширюються гарантії трудового законодавства; позивач не є учасником правовідносин між нею та Запорізькою обласною радою; посада виконуючого обов`язки керівника закладу відсутня у штатному розписі; позивач був прийнятий на роботу тимчасово, поновлення позивача на посаді є неможливим; довідка про доходи є неналежним доказом, останніми двома місяцями, які передували місяцю звільнення, є серпень та вересень 2021 року, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

ОСОБА_2 подав відзив на апеляційні скарги, в якому зазначив, що завершення етапу конкурсного добору не відміняє протиправність результатів конкурсу; скасоване рішення конкурсної комісії не породжує правових наслідків з моменту його прийняття; повноваження на призначення керівника закладу має лише голова обласної ради; законодавством не передбачено спосіб захисту як оскарження контракту, укладеного з новим працівником; ОСОБА_1 була обізнана про невідповідність вимогам конкурсу; ОСОБА_1 підлягає звільненню на підставі п. 6 ч. 1 ст. 40 КЗпП України; рішення від 07 жовтня 2021 року № 70 стосується його прав та інтересів, у разі звільнення ОСОБА_1 посада керівника буде вакантною та він буде поновлений на посаді як виконуючий обов`язки; тимчасовий характер виконання трудових обов`язків не позбавляє його гарантій захисту від незаконного звільнення, довідка про доходи оформлена належним чином та є належним доказом; виписка від 29 серпня 2023 року є неналежним доказом, видана на тимчасово окупованій території; судом першої інстанції було здійснено правильний розрахунок; зазначені скаржниками постанови Верховного Суду були прийняті за інших обставин справи.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково з огляду на таке.

За приписами п.2 ч. 1 ст.374ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч.ч.1,2,5 ст. 263ЦПК України).

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог у повному обсязі.

З таким висновком не погоджується колегія суддів.

Матеріалами справипідтверджено,що 26квітня 2014року ОСОБА_2 був призначенийна посадудиректора Комунальногозакладу «Василівськийісторико-архітектурниймузей-заповідник«Садиба Попова»Запорізької обласноїради (далі -Заклад)шляхом укладанняконтракту між Запорізькою обласною радою та позивачем, про що свідчить внесений до його трудової книжки запис (т.1, а.с.20).

В Статуті Комунального закладу «Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» Запорізької обласної ради (в редакції 2009 року), зокрема, в пункті 1.1 зазначено, що Заклад є науково-дослідним й культурно-освітнім закладом та входить до складу об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області (т.1, а.с.102).

Рішенням Запорізької обласної ради від 06.04.2017 року №6 ОСОБА_2 було звільнено з посади директора Комунального закладу «Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» Запорізької обласної ради у зв`язку із закінченням строку дії контракту (трудового договору) на підставі п.2 ст.36 КЗпП України (т.1, а.с.11, 100). Одночасно зазначеним рішенням ОСОБА_2 призначено виконуючим обов`язки директора Закладу до прийняття рішення обласної ради про призначення на посаду директора Закладу (пункт 2 рішення).

Судом першоїінстанції встановлено,що уподальшому Запорізькоюобласною радоюнеодноразово призначалисяі проводилисяконкурси (конкурснідобори)на посадудиректора Закладу,в якихпозивач бравучасть.

На першомузасіданні конкурсноїкомісії,яке відбулося01червня 2021року,документи,які поданітретьою особою- ОСОБА_1 ,комісією буливизнані такими,що невідповідають вимогам,встановленим ЗакономУкраїни «Прокультуру»,та ОСОБА_1 не допущенодо участіу другомузасіданні конкурсноїкомісії,що підтверджуєтьсяпротоколом (т.1,а.с.13). Зазначене рішення ОСОБА_1 не оскаржувала. За результатами другого засідання конкурсної комісії 01 червня 2021 року ОСОБА_2 визнано переможцем конкурсного добору (т.1, а.с.19).

24 червня 2021 року на засіданні Запорізької обласної ради восьмого скликання рішення про призначення ОСОБА_2 директором Закладу та укладення з ним контракту прийнято не було, що підтверджується витягом з протоколу від 24 червня 2021 року (т.1, а.с.111-113).

Розпорядженням голови Запорізької обласної ради від 01 липня 2021 року № 188-к скасовано результати конкурсу на посаду директора Закладу і оголошено новий конкурс на вказану посаду (т.1, а.с.21).

Рішенням першого засідання конкурсної комісії від 31 серпня 2021 року до участі у другому засіданні конкурсної комісії допущено трьох кандидатів на посаду директора Закладу: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (т.1, а.с.29-30).

До початку другого засідання конкурсної комісії, кандидат ОСОБА_3 зняв свою кандидатуру (т.1, а.с.34), а отже, у другому засіданні конкурсної комісії брали участь два кандидата ОСОБА_2 і ОСОБА_1 . Переможцем конкурсу 31 серпня 2021 року визнано ОСОБА_1 (Протокол № 2 від 31.08.2021року) (т.1, а.с.35).

04 жовтня 2021 року ОСОБА_2 оскаржив рішення конкурсної комісії, оформлене Протоколом № 2 від 31.08.2021року, а також розпорядження № 188-к від 01.07.2021 року до Запорізького окружного адміністративного суду.

Рішенням Запорізької обласної ради від 07 жовтня 2021 року № 70 «Про призначення переможців конкурсних доборів на посади керівників комунальних закладів, що є об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області у галузі культури та укладення з ними контрактів» (далі - Рішення Запорізької обласної ради № 70): ОСОБА_1 призначено на посаду директора Закладу шляхом укладання з нею контракту строком на 5 років, за результатами конкурсу, наступного робочого дня після прийняття цього рішення (підстава: рішення конкурсної комісії про визначення переможця конкурсного добору на посаду директора Закладу від 31.08.2021 року, оформлене протоколом другого засідання конкурсної комісії від 31.08.2021 року № 2) (т.1, а.с.47-48) (пункт 1); виконуючого обов`язки директора ОСОБА_2 звільнено на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України у день прийняття цього рішення. Зроблено застереження, що у випадку відсутності ОСОБА_2 на роботі з підстав тимчасової втрати працездатності датою звільнення, днем припинення трудових відносин слід вважати перший робочий день після поновлення працездатності (пункт 3) (т.1, а.с.47, зворот, а.с.48).

З 05 жовтня 2021 року по 08 грудня 2021 року ОСОБА_2 був тимчасово непрацездатним (т.2, а.с.65-66), із займаної посади звільнений з 09 грудня 2021 року (т.2, а.с.64).

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07.02.2022 року, ухваленим у справі № 280/9304/21, позовну заяву ОСОБА_2 до голови Запорізької обласної ради Жук О.Ю., Запорізької обласної ради, третя особа ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення задоволено частково. Визнано протиправнимта скасованорішення конкурсноїкомісії з проведення конкурсного добору на посаду директора Закладу, оформлене протоколом № 2 від 31.08.2021 року, про визначення ОСОБА_1 переможцем конкурсного добору на посаду директора Закладу та рекомендування Запорізькій обласній раді призначити ОСОБА_1 на посаду директора Закладу шляхом укладення з нею контракту строком на п`ять років за результатами конкурсу. В частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Запорізької обласної ради Жук О.Ю. від 01 липня 2021 року №188-к відмовлено (т.1, а.с.186-199). Зазначене рішення суду постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.07.2022 року залишено без змін (т.1, а.с.179-185).

Нормою частини 13 статті 21-5 Закону України «Про культуру» визначено, що у разі виявлення фактів, що свідчать про конфлікт інтересів члена конкурсної комісії, такий член конкурсної комісії не бере участі в голосуванні.

Статтею 1 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що реальний конфлікт інтересів суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Порядок проведення конкурсного добору керівника комунального закладу культури, що є об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області (далі-Порядок), затверджений рішенням Запорізької обласної ради від 15.12.2016 року № 9 (т.1, а.с.43, зворот).

Згідно з пунктом 3 розділу V Порядку члени конкурсної комісії зобов`язані не допускати конфлікту інтересів під час проведення конкурсного добору. Перед початком розгляду документів, поданих кандидатами на участь у конкурсному доборі, член конкурсної комісії зобов`язаний повідомити про конфлікт інтересів та надати пояснення щодо обставин, які можуть перешкоджати об`єктивному виконанню ним обов`язків, про що зазначається в протоколі. Член конкурсної комісії, який повідомив про конфлікт інтересів, участі в голосуванні не бере.

Запорізьким окружнимадміністративним судомпід часрозгляду справи№№ 280/9304/21 встановлено, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань співзасновниками Громадської організації «Науково-дослідна, історико-археологічна спілка «Ритон»« (ЄДРПОУ: 43603744, дата реєстрації 28.04.2020 року) зазначені ОСОБА_1 , яка також є головою цієї організації та ОСОБА_4 , який і є членом конкурсної комісії. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є співзасновниками громадської організації (юридичної особи приватного права), зареєстрованої 28.04.2020 року, в якій керівником є ОСОБА_1 (т.1, а.с.24).

При цьому, ОСОБА_4 брав участь в обох засіданнях конкурсної комісії (т.1, а.с.26-36), голосував як з питання про допуск ОСОБА_1 до участі у другому засіданні конкурсної комісії, так і з питання про визначення ОСОБА_1 переможцем конкурсу. Під час другого засідання конкурсної комісії, розглядалося звернення про конфлікт інтересів у члена комісії ОСОБА_4 , по якому ОСОБА_4 надав пояснення комісії (т.1, а.с.26 зворот, а.с.28 зворот, а.с.29), однак не відмовився від участі у голосуванні.

Оскільки у члена конкурсної комісії ОСОБА_4 при голосуванні з питань кандидатури ОСОБА_1 є суперечність між його приватним інтересом, пов`язаним зі створенням та управлінням спільно створеною з ОСОБА_1 громадською організацією, та повноваженнями щодо голосування з питань її ж кандидатури на посаду директора Закладу, цей член комісії не повинен був брати участі в голосуванні з питань, пов`язаних з кандидатурою ОСОБА_1 . А оскільки рішення по кандидатурі ОСОБА_1 , як суд вже встановив, було прийнято з перевагою в один голос і без голосу ОСОБА_4 не могло бути прийнято, суд дійшов висновку про протиправність рішення конкурсної комісії від 31.08.2021 року про визначення ОСОБА_1 переможцем конкурсного добору.

Крім того, Запорізький окружний адміністративний суд встановив, що відповідно до змісту трудової книжки ОСОБА_1 , її стаж роботи у сфері культури розпочався 05.10.2020 року, конкурс був проведений у серпні 2021 року, що не є достатнім для участі в доборі кандидатів на посаду керівника комунального закладу культури (т.1, а.с.195).

Отже, оскільки ОСОБА_1 станом на 31.08.2021року не мала обов`язкового трирічного стажу роботи у сфері культури, вона не могла бути допущеною до участі в доборі кандидатів на посаду директора Закладу, а відтак, не могла стати переможцем такого добору (конкурсу).

Таким чином, при проведенні конкурсу 31.08.2021 року було допущено грубі порушення ч.1 ст.21-1, ч.7 і ч.13 ст.21-5 Закону України «Про культуру», що має наслідком протиправність результатів такого конкурсу.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки адміністративним судом визнано протиправним та скасовано рішення конкурсної комісії, оформлене протоколом № 2 від 31.08.2021 року, про визнання ОСОБА_1 переможцем конкурсного добору на посаду директора Закладу та рекомендування Запорізькій обласній раді призначити ОСОБА_1 на посаду директора Закладу шляхом укладення з нею контракту, зазначене рішення конкурсної комісії є протиправним саме з моменту його прийняття.

Аналогічний правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 12.03.2020 року у справі № 9901/777/18, де зазначено, що скасування акта суб`єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта. Визнання ж акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моментунабрання чинностівідповідним судовимрішенням абоз іншоговизначеного судоммоменту післяприйняття такогоакта (п.66 постанови).

Оскільки рішення конкурсної комісії судом скасовано (а не визнано нечинним), це свідчить про те, що таке рішення не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття.

При цьому, аналіз норми ч.15 ст.21-5 Закону України «Про культуру» дозволяє дійти висновку про те, що на посаду керівника закладу призначається лише переможець конкурсу, а отже особа, яка в конкурсі не перемогла (або була протиправно визначена переможцем) не може стати керівником закладу.

З оглядуна змістрішення Запорізькогоокружного адміністративногосуду від07.02.2022року,яким визнанопротиправним таскасовано рішенняконкурсної комісії,оформлене протоколом№ 2від 31.08.2021року,доводи апеляційнихскарг проте,що зазначенерішення конкурсноїкомісії єактом одноразовогозастосування,яке вичерпалосвою дію та втратило силу до скасування адміністративним судом, не заслуговує на увагу.

Згідно з пунктом 1 оспорюваного в цій справі рішення Запорізької обласної ради від 07.10.2021року № 70 єдиною підставою для прийняття рішення про призначення ОСОБА_1 директором Закладу є рішення конкурсної комісії від 31.08.2021, яке визнано протиправним та скасоване судом, а тому не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття (т.1, а.с.47, зворот).

За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що для призначення ОСОБА_1 директором Закладу 07.10.2021 року у Запорізької обласної ради не існувало правових підстав, а за таких обставин відсутні підстави для звільнення позивача з посади виконуючого обов`язки директора.

Щодо доводів апеляційних скарг про призначення ОСОБА_2 виконуючим обов`язки директора Закладу до прийняття будь-якого рішення про призначення на посаду директора Закладу, без необхідності надання правової оцінки такому рішенню, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є, зокрема, закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Згідно із п.2 ч.1 ст.23 КЗпП України трудовий договір може бути, зокрема, на визначений строк, встановлений за погодженням сторін.

За приписами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, трудові відносини з виконуючим обов`язки директора продовжують діяти до моменту призначення нового директора саме у законний спосіб та на законних підставах, а не до моменту протиправного призначення нового директора. При цьому, протиправне, з порушенням встановленого законом порядку і процедури, призначення нового директора, не свідчить про наявність обставини, з якою сторони пов`язували момент припинення трудових відносин, а отже не свідчить про наявність підстав для звільнення виконуючого обов`язки директора, передбачених п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України.

Саме аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 14.09.2022 року у справі № 686/26971/21 та від 27.01.2021 року у справі № 686/21123/19.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що обставини цієї цивільної справи і справ №№ 686/26971/21, 686/21123/19, які мають значення для вищевказаного висновку, є подібними, зокрема: предметом розгляду в усіх справах є позовні вимоги про поновлення на посадах виконуючих обов`язки директорів; позивачі були звільнені з посад виконуючих обов`язки з посиланням на одну й ту саму норму, а саме п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України; в усіх справах строк дії трудових відносин з виконуючим обов`язки директора було встановлено до моментупризначення директорана посаду у встановленому порядку; заміщення посади директора відбувалося на конкурсних засадах, дотримання яких є обов`язковим для роботодавців-відповідачів та органів управління; при цьому в усіх справах позивачі брали участь у конкурсах; однак при проведенні конкурсів в усіх випадках були допущені грубі порушення, що мали наслідком протиправність результатів конкурсу; в усіх наведених справах у конкурсах безпідставно перемогла інша особа, а позивачі були звільнені з посад виконуючих обов`язки.

Так, у справі № 686/26971/21 позивач був звільнений 26.07.2021 року з посади директора у зв`язку з закінченням строкового договору і того ж дня призначений тимчасово виконуючим обов`язки директора до призначення директора в установленому законом порядку; згодом, 14.09.2021 року конкурсна комісія провела засідання і визначила переможцем конкурсу іншу особу (не позивача, при цьому позивач теж брав участь у конкурсі); надалі переможець конкурсу був призначений на посаду директора, а позивач звільнений з посади виконуючого обов`язки з посиланням на п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України.

Суд встановив порушення при оцінюванні учасників, голосуванні та визначенні переможця конкурсного відбору і зазначив, що орган управління не позбавлений права провести новий конкурс із дотриманням встановленої процедури. Порушення процедури проведення конкурсу стало підставою, на якій суд касаційної інстанції залишив без змін судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими було визнано протиправними та скасовано накази як про звільнення позивача, так і про призначення нового (незаконно призначеного) директора, та поновлено позивача на посаді виконуючого обов`язки директора.

Отже, як у справі № 686/26971/21, так і в справі, яка переглядається апеляційним судом, позивач був призначений на посаду виконуючого обов`язки директора до моменту призначення директора, однак новийдиректор бувпризначений занаслідками конкурсу,проведеного зістотним порушеннямпроцедури (тобто не був призначений з дотриманням встановленого законом порядку), а отже, законного призначення директора не відбулося, а відтак немає передбаченої п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України підстави для звільнення виконуючого обов`язки директора.

Доводи апеляційних скарг про те, що у справі № 686/26971/21 конкурсна комісія не визначила переможця, колегія суддів вважає неприйнятними, адже у вказаній справі конкурсна комісія прийняла рішення, але не оголосила його на засіданні (тобто прийняла рішення з грубим порушенням); при цьому, важливим є саме: факт наявності в обох справах факту грубого порушення конкурсної процедури, а не індивідуальні відмінності між характером таких порушень; протиправності рішення конкурсної комісії (в обох справах), а не причини, з яких таке рішення є протиправним. Крім того за змістом постанови у справі № 686/26971/21 особа, яка незаконно перемогла у конкурсі, на час розгляду справи вже була призначена директором, що не перешкодило в поновленні виконуючого обов`язки на посаді.

Доводи відповідачів про те, що у справі № 686/26971/21 посада виконуючого обов`язки була наявна у штатному розписі, не заслуговують на увагу, оскільки зі змісту постанови не вбачається такої обставини.

Крім того, ця обставина не є суттєвою, оскільки у випадку поновлення на посаді виконуючого обов`язків керівника, діючий (незаконно призначений) керівник підлягає звільненню на підставі п.6 ч.1 ст.40 КЗпП України, тобто посада керівника стає вакантною, а виконання обов`язків керівника покладається на особу, поновлену судом на посаді виконуючого обов`язки.

Виконуючий обов`язки директора є тимчасовим керівником юридичної особи; він виконує ту саму роботу і ті самі функціональні обов`язки, що і постійний керівник; у юридичної особи завжди повинен бути керівник (постійний або тимчасовий), відомості про якого вносяться до реєстру; посада керівника може бути вилучена зі штатного розпису лише у випадку припинення юридичної особи (ліквідації чи реорганізації); у разі відсутності призначеного на законних підставах постійного керівника, його функції виконує виконуючий обов`язки; тобто, у разі ухвалення рішення про поновлення незаконно звільненого виконуючого обов`язки керівника, роботодавець (уповноважений орган) повинен звільнити діючого (незаконно призначеного) керівника на підставі п.6 ч.1 ст.40 КЗпП України («поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу») та поновити виконуючого обов`язки, як особу, яка раніше виконувала цю роботу.

За змістом постанови Верховного Судувід 27січня 2021року,ухваленої усправі №686/21123/19, позивача 03.12.2018 року призначили виконуючим обов`язки директора на строк до призначення керівника у встановленому порядку; 29.03.2019 року було видано наказ про проведення конкурсу на посаду директора, в якому позивач взяв участь, але 25.04.2019 року переможцем конкурсу була визнана інша особа. 14.05.2019 року позивача було звільнено з посади директора з посиланням на п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України. Суд встановив невідповідність переможця конкурсу встановленим кваліфікаційним вимогам, зокрема відсутність необхідного стажу роботи, що має місце і в цій справі. Як наслідок, Верховний Суд залишив без змін судові рішення судів попередніх інстанцій, якими було визнано незаконним та скасовано рішення конкурсної комісії і поновлено позивача на посаді виконуючого обов`язки директора.

Позивача в згаданій справі було звільнено на підставі наказу органу управління, а передумовою для видачі такого наказу був, в свою чергу, протокол конкурсної комісії, згідно з яким конкурсна комісія визнала (як було згодом встановлено протиправно) переможцем конкурсу іншу особу (не позивача). Тобто, як і в цій справі, конкурсна комісія безпідставно визнала переможцем особу, яка завідомо не відповідала кваліфікаційним вимогам, і таке рішення конкурсної комісії мало наслідком призначення цієї особи директором і звільнення виконуючого обов`язки директора.

При цьому Верховний Суд зазначив, що призначення керівника у законний спосіб не відбулося, адже не можна ототожнювати незаконне призначення нового керівника і призначення керівника у законний спосіб. Відсутність призначення нового керівника у законний спосіб і стало підставою для поновлення на посаді виконуючого обов`язки.

Не заслуговує на увагу посилання в апеляційних скаргах на постанову ВерховногоСуду від12.05.2021року усправі №9901/286/19 в обґрунтування доводів щодо неефективного (з точки зору відповідача) способу захисту, з огляду на різні фактичні обставини зазначеної справи і справи, яка розглядається.

Так,у справі№ 9901/286/19 позивач, як колишній член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, оскаржував, зокрема, указ, яким було звільнено з посади його наступника та призначено на цю посаду вже наступного (третього після позивача) члена ради.

За змістом цієї постанови Верховного Суду від 12.05.2021 року працівник не може оскаржувати звільнення наступного за ним працівника і призначення на цю посаду третього працівника. А в справі, яка переглядається, позивач оскаржує не рішення про звільнення ОСОБА_1 (адже такого рішення не приймалося), а рішення про своє звільнення, яким одночасно було протиправно призначено на посаду директора Закладу ОСОБА_1 . При цьому, оскільки без протиправного призначення ОСОБА_1 не відбулося б і протиправного звільнення позивача, то оспорюване позивачем рішення є таким, що спричинило для позивача негативні наслідки у вигляді його безпідставного звільнення, а отже, порушило трудові права позивача, і позивач має право на оскарження такого рішення.

Крім того,суд першоїінстанції правильновважав безпідставнимипосилання відповідачівна постановуВерховного Судувід 29січня 2021року усправі 140/2133/19та постановуВерховного Судувід 19жовтня 2020року усправі №815/1294/16, з огляду на різний предмет спору, адже в зазначених справах позивачі не були звільненими працівниками і не заявляли вимог про поновлення на роботі, а отже не довели порушення своїх прав.

Так, у справі № 140/2133/19 позивач був лише учасником конкурсу та не працював виконуючим обов`язки керівника; за наслідками конкурсу переможця призначили на посаду, однак позивача при цьому з будь-якої посади не звільняли. У справі №815/1294/16 позивачем була первинна профспілкова організація, тобто навіть не учасник конкурсу і не звільнений працівник.

З аналогічних мотивів суд першої інстанції відхилив посилання відповідача на справи: № 9901/317/19 (постанова Верховного Суду від 01 липня 2020 року і №9901/338/19 (постанова Верховного Суду від 27 листопада 2019 року), в яких позивачі оскаржували укази Президента України про призначення глави Адміністрації Президента України і Секретаря Ради національної безпеки і оборони України, не беручи при цьому жодної участі у спірних правовідносинах ні як учасники конкурсних процедур, ні як звільнені працівники.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності твердження відповідача про те, що скасування рішення про призначення ОСОБА_1 на посаду директора Закладу не відновить прав позивача, оскільки ОСОБА_2 оскаржує рішення обласної ради про своє звільнення, яке, було обумовлене незаконним призначенням ОСОБА_1 на посаду і здійснювалося одночасно з таким призначенням.

Отже, скасування рішення про звільнення позивача має наслідком поновлення позивача на посаді, що є ефективним і передбаченим законом способом захисту незаконно звільненого працівника, адже призводить до відновлення порушеного права на працю, з одночасним звільненням на підставі п.6 ч.1 ст.40 КЗпП України працівника, який виконував цю ж роботу під час вимушеного прогулу позивача.

Доводи апеляційної скарги третьої особи про те, що укладений з ОСОБА_1 контракт є чинним і ніким не оскаржувався, колегія суддів вважає неприйнятними, оскільки ані цивільне, ані трудове законодавство не вимагає від незаконно звільненого працівника звертатися з вимогою про визнання недійсним контракту, укладеного з новим, призначеним на посаду замість позивача, працівником. Факт укладення з ОСОБА_1 контракту є похідним від оспорюваного в цій справі рішення, та не свідчить про законність призначення її на посаду, а також не створює перешкод для поновлення на посаді незаконно звільненого позивача.

Не є перешкодою для такого поновлення відсутність посади виконуючого обов`язки директора у штатному розписі Закладу, оскільки цей факт є похідним від незаконного рішення про призначення ОСОБА_1 директором Закладу та звільнення позивача.

Доводи апеляційних скарг про те, що скасування оскаржуваного рішення може поставити третю особу у невизначене правове становище, не заслуговують на увагу, оскільки правові наслідки поновлення позивача на посаді для ОСОБА_1 визначає норма п.6 ч.1 ст.40 КЗпП України, яка є імперативною та не передбачає розбіжностей в її тлумаченні.

До того ж, ОСОБА_1 брала участь у справі № 280/9304/21 і після ухвалення рішення про скасування рішення конкурсної комісії від 31.08.2021 року, ОСОБА_1 зазначене судове рішення не оскаржувала, до апеляційної скарги Запорізької обласної ради не приєднувалася, а отже фактично погодилася з тим, що результати конкурсу 31.08.2021 року є протиправними.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання незаконним та скасування рішення Запорізької обласної ради від 07.10.2021року № 70 «Про призначення переможців конкурсних доборів на посади керівників комунальних закладів, що є об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області у галузі культури та укладення з ними контрактів» в оспорюваній позивачем частині, як такого, що суперечить закону і порушує право позивача на працю та поновлення його на посаді виконуючого обов`язки директора.

Не заслуговують на увагу й доводи апеляційних скарг щодо неврахування судом відповідної судової практики Верховного Суду, зокрема у справах: №761/27037/17-ц (постанова ВС від 31 жовтня 2018 року), №640/498/17-ц (постанова ВС від 26 грудня 2018 року), № 310/2284/17 (постанова ВС від 30 жовтня 2019 року) №405/1526/17 (постанова ВС від 15 лютого 2023 року), №752/22483/20 (постанова ВС від 08 березня 2023 року), оскільки у наведених справах та у справі, яка переглядається, судами встановлено різні фактичні обставини, доказування вимог і застосовані до них норми права.

Колегія суддів вважає помилковим посилання відповідачів на правову позицію, яка викладена в постанові від 10 квітня 2020 року у справі №286/811/17, оскільки правова позиція у справі №686/26971/21(постанова від 14 вересня 2022 року) сформована судом касаційної інстанції пізніше.

Проте доводи апеляційних скарг в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу заслуговують на увагу.

Згідно з ч.6 ст.43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

За приписами ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27Закону України«Про оплатупраці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КабінетуМіністрів Українивід 8лютого 1995року №100 (далі - Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу третього пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пункту 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку).

Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час затримки розрахунку.

За матеріалами справи 07 жовтня 2021 року Запорізька обласна рада прийняла рішення № 70, яким звільнила позивача з посади виконуючого обов`язки директора Закладу з посиланням на п.2 ст.36 КЗпП України.

Оскільки ОСОБА_2 був тимчасово непрацездатним і не працював у період з 05.10.2021 року по 08.12.2021року (що підтверджується листками непрацездатності) останніми двома місяцями роботи позивача, які передували звільненню, є серпень та вересень 2021 року, а не як помилково зазначив суд першої інстанції у рішенні - вересень і жовтень 2021 року.

Із запису в трудовій книжці ОСОБА_2 вбачається, що запис про звільнення у трудовій книжці позивача зроблено 09.12.2021 року (т.2, а.с.64).

Число робочих днів, починаючи з дня, наступного за днем звільнення позивача (09 грудня 2021 року) і станом на день ухвалення рішення у справі, становить 414 робочих днів.

Проте, суд не звернув увагу на те, що копія Довідки про доходи ОСОБА_2 за №242 від 12.10.2021 року (т.1, а.с.49), яка надана позивачем, не відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, оскільки зазначена довідка не містить підпису керівника установи, а двома останнімимісяцями,що передувализвільненню,в нійзазначені вересень іжовтень 2021року, в той час як позивача було звільнено 07 жовтня 2021 року.

За вказаних обставин, колегія суддів не погоджується з висновком суду в цій частині.

Відповідно до штатного розпису на 2021 рік, посадовий оклад директора Комунального закладу «Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» Запорізької обласної, затвердженого директором Департаменту культури, туризму, національностей та релігії Запорізької обласної державної адміністрації 24 квітня 2021 року, становить 6889,00 грн., надбавка за вислугу років -10% від посадового окладу (688 грн.) (т.3, а.с.136-137).

З довідки,яка наданана вимогуапеляційного судувід 15грудня 2023року №5вбачається,що усерпні 2021року ОСОБА_2 не працював, знаходився у щорічній основній відпустці, а тому останніми двома місяцями, яки передували звільненню, та які фактично відпрацьовані позивачем були липень та вересень 2021 року, в яких було відпрацьовано 26 робочих днів (17 робочих днів у липні 2021 року та 9 робочих днів у вересні 2021 року), нарахована заробітна плата 20069,48 грн. (13840,31 грн. в липні 2021 року, 6229,17 грн. - у вересні 2021 року), середньоденна заробітна плата 771,90 грн. (т.4, а.с.79).

Не заслуговує посилання позивача на зміст Довідки про доходи за №242 від 12.10.2021 року в частині нарахованої суми доходу за вересень 2021 року -14 809,41 грн., оскільки до зазначеної суми включені: разова премія до Дня Незалежності України в розмірі посадового окладу - 6889 грн., та кошти, які сплачені за листом непрацездатності (т.1, а.с.49).

Отже за період вимушеного прогулу з 10 грудня 2021 року по 18 липня 2023 року розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь позивача, становить 319 566,60 грн. (771,90 грн. х 414 робочих днів = 319 566,60 грн.).

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про часткову обґрунтованість апеляційних скарг, та наявність підстав згідно з п.п. 2,4 ч.1 ст.376 ЦПК України для скасування рішення суду в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та прийняття в цій частині нової постанови такого змісту. Позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково. Стягнути з Комунального закладу «Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» Запорізької обласної ради на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 319566 гривень 60 копійок. В частині позовних вимог ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, поновлення на роботі рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької обласної ради задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Комунального закладу «Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» Запорізької обласної ради задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18 липня 2023 року у цій справі скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та прийняти в цій частині нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Запорізької обласної ради, Комунального закладу «Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» Запорізької обласної ради, треті особи: голова Запорізької обласної ради Жук Олена Юріївна, ОСОБА_1 , про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Стягнути з Комунального закладу «Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» Запорізької обласної ради на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 319566 (триста дев`ятнадцять тисяч п`ятсот шістдесят шість) гривень 60 копійок.

В частині позовних вимог ОСОБА_2 до Запорізької обласної ради, Комунального закладу «Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» Запорізької обласної ради, треті особи: голова Запорізької обласної ради Жук Олена Юріївна, ОСОБА_1 , про визнання незаконним та скасування рішення, поновлення на роботі рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 27 грудня 2023 року.

Головуючий А.В. Дашковська

Судді: В.Ю. Бєлка

І.В. Кочеткова