Рішення
від 04.12.2023 по справі 911/2250/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2250/23

Суддя О.В. Конюх, при секретарі судового засідання Лівандовському О.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області, м. Вишгород Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, м. Київ

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Оланта Ленд», м. Київ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на

стороні позивачаДержавне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України»

про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками лісового фонду,

за участю представників:

від прокуратури:Філіпенко О.І., службове посвідчення №069063 від 01.03.2023;

від позивача:Євсович В.М., в порядку самопредставництва, витяг по ЄДРПОУ;

від відповідача:Дубинська О.Г., адвокат, ордер серії АІ №1460801 від 15.09.2023; Кондратенко М.О., адвокат, ордер серії АІ №1498122 від 21.11.2023;

від третьої особи:Яременко З.І., в порядку самопредставництва, наказ №2-к від 02.01.2023, посадова інструкція провідного юрисконсульта, довіреність №439 від 05.10.2023,

СУТЬ СПОРУ:

Керівник Вишгородської окружної прокуратури Київської області 24.07.2023 звернувся до Господарського суду Київської області з позовом від 30.06.2023 №54-4351вих-23 в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Оланта Ленд», в якому просить суд:

1. Залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України»;

2. Усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження землями лісогосподарського призначення, шляхом скасування рішення державного реєстратора:

№50895186 від 30.01.2020 про реєстрацію права приватної власності ТОВ «Оланта Ленд» на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:001:0068;

№50901634 від 30.01.2020 про реєстрацію права приватної власності ТОВ «Оланта Ленд» на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:001:0063;

№50897658 від 30.01.2020 про реєстрацію права приватної власності ТОВ «Оланта Ленд» на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:001:0061;

№50898350 від 30.01.2020 про реєстрацію права приватної власності ТОВ «Оланта Ленд» на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:001:0064;

№50892836 від 30.01.2020 про реєстрацію права приватної власності ТОВ «Оланта Ленд» на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:001:0074;

№50896996 від 30.01.2020 про реєстрацію права приватної власності ТОВ «Оланта Ленд» на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:001:0065;

№50896028 від 30.01.2020 про реєстрацію права приватної власності ТОВ «Оланта Ленд» на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:001:0075;

3. Усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження землями лісогосподарського призначення, шляхом повернення на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації земельних ділянок з кадастровими номерами:

3222081400:02:001:0068 від ТОВ «Оланта Ленд»;

3222081400:02:001:0063 від ТОВ «Оланта Ленд»;

3222081400:02:001:0061 від ТОВ «Оланта Ленд»;

3222081400:02:001:0064 від ТОВ «Оланта Ленд»;

3222081400:02:001:0074 від ТОВ «Оланта Ленд»;

3222081400:02:001:0065 від ТОВ «Оланта Ленд»;

3222081400:02:001:0075 від ТОВ «Оланта Ленд».

4. Стягнути з відповідача на користь Київської обласної прокуратури судовий збір.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Розпорядженням Іванківської районної державної адміністрації від 06.07.2010 №1420 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу земельних ділянок у власність» затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано безоплатно у власність громадянам, у тому числі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 земельні ділянки загальною площею 12,8917 га на території Страхоліської сільської ради за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства.

На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_1 29.02.2012 видано державний акт серії ЯК №252804 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:001:0068 площею 2,0002 га; ОСОБА_2 29.02.2012 видано державний акт серії ЯК №202709 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:001:0063 площею 1,1352 га; ОСОБА_3 29.02.2012 видано державний акт серії ЯК №202797 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:001:0061 площею 1,8190 га; ОСОБА_4 29.02.2012 видано державний акт серії ЯК №202800 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:001:0064 площею 1,9579 га; ОСОБА_5 29.02.2012 видано державний акт серії ЯК №202810 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:001:0074 площею 1,9986 га; ОСОБА_6 29.02.2012 видано державний акт серії ЯК №202801 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:001:0065 площею 1,9807 га; ОСОБА_7 29.02.2012 видано державний акт серії ЯК №202811 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:001:0075 площею 2,0001 га.

У подальшому, власником земельних ділянок з кадастровими номерами 3222081400:02:001:0068, 3222081400:02:001:0063, 3222081400:02:001:0061, 3222081400:02:001:0064, 3222081400:02:001:0074, 3222081400:02:001:0065, 3222081400:02:001:0075 стало ТОВ «Оланта Ленд».

Прокурор твердить, що за матеріалами лісовпорядкування 2003 та 2014 років земельні ділянки з вище зазначеними кадастровими номерами є земельними ділянками лісогосподарського призначення, яка розташовані в 85 кварталі Оранського лісництва філії «Іванківське лісове господарство» ДСГП «Ліси України».

Прокурор твердить, що вилучення земельних ділянок державної власності - лісів площею понад 1 га для нелісогосподарських потреб належало до компетенції Кабінету Міністрів України.

Відтак, на переконання прокурора, Іванківською районною державною адміністрацією на підставі вищезазначеного розпорядження здійснено незаконне відведення земельної ділянки у приватну власність громадян без згоди землекористувача, без вилучення з постійного користування ділянки, без зміни цільового призначення ділянок, у тому числі за погодженням з постійним лісокористувачем, та, відповідно, без розроблення і затвердження в установленому порядку проекту землеустрою щодо відведення ділянки (в порядку зміни цільового призначення).

Щодо обраного способу захисту права прокурор, посилаючись на позицію постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 №359/3373/19 твердить, що заволодіння земельними ділянками є неможливим лише у разі, якщо на такі земельні ділянки в принципі за жодних умов не може бути виникнути право власності. Якщо ж закон допускає набуття права власності на земельні ділянки, але обмежує її використання лише з певною метою, то передання ділянок з порушенням такого обмеження може свідчити про те, що право власності порушника на земельну ділянку не виникало (пункт 59 постанови ВП ВС від 23.11.2021 у справі №359/3373/16).

Прокурор робить висновок про те, що критерієм розмежування між негаторним та віндикаційним позовом є доведення неможливості виникнення у громадянина або юридичної особи права власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення. Прокурор твердить, що у спорах, в яких правовий титул держави, державних або комунальних спеціалізованих лісогосподарських підприємств, установ чи організацій не припинявся, для належного розмежування віндикаційного та негаторного позовів необхідно встановити та підтвердити належними доказами факт оформлення речових прав держави на предмет спору. У випадку, якщо право власності держави та відповідний правовий титул на момент порушення та звернення до суду з позовом є чинним таке порушення може розглядатись як не пов`язане з позбавленням володіння, а позов про усунення перешкод у реалізації правомочностей користування та розпорядження є негаторним.

За обставин же прийняття державним органом виконавчої влади рішення про припинення правового титулу та відведення земельної ділянки з державної (комунальної) у приватну власність, держава втрачає право володіння на предмет спору, а тому належним способом захисту у випадку незаконності такого відведенні є віндикаційний позов про витребування земельної ділянки.

Таким чином прокурор наголошує на тому, що у даному позові прокурором обрано вірний спосіб захисту, а саме пред`явлення до суду негаторного позову, оскільки спірні земельні ділянки відносяться до земель лісогосподарського призначення та будь-яким органом державної влади чи місцевого самоврядування жодних рішень про їх вилучення з державного лісового форду і з постійного користування спеціалізованого лісогосподарського підприємства не приймалось.

Щодо підстав представництва інтересів держави в особі Київської ОДА у справі суд встановив таке.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Положення статей 13, 14 Конституції України визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Констиуцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з частиною 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Частинами 1, 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 з`ясовуючи поняття інтереси держави визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України Про прокуратуру.

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру).

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Сама по собі обставина не звернення позивача/позивачів з позовом протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом/органами своїх функцій із захисту інтересів держави.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві права передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

При цьому, на сьогодні однозначною є практика Європейського суду з прав людини, яка відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав.

Отже, з урахуванням вище викладеного, у розумінні положень статей 73, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України прокурор, звертаючись з позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини того, що суб`єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.

Господарський суд звертає увагу на те, що саме лише посилання прокурора у позовній заяві на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження захисту державних інтересів, не достатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абз. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (відповідний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №911/1497/18).

Прокурор твердить, що землі лісогосподарського призначення 85 кварталу Оранського лісництва, що розташовані у Вишгородському районі Київської області за межами населеного пункту належать до земель державної власності та на підставі планово-картографічних матеріалів лісоупорядкування знаходяться у постійному користуванні ДСГП «Ліси України», філія «Іванківське лісове господарство» як правонаступника Державного підприємства «Іванківське лісове господарство». Правоможності власника щодо вказаних земель у порядку ст. 122 Земельного кодексу України належать Київській обласній державній адміністрації, яка прокурором визначена як орган, уповноважений законом здійснювати відповідні владні функції у спірних відносинах позивач.

Вишгородська окружна прокуратура зверталась до Київської обласної військової адміністрації із листом-повідомленням від 14.02.2023 №54-1090вих23 щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, у якому повідомляла про виявлені факти вибуття з володіння держави земельних ділянок із грубим порушенням норм чинного законодавства, яке дає підстави для висновку про порушення інтересів держави, які мають бути захищені у суді компетентним органом державної влади; просила про результати розгляду листа та вжиті заходи невідкладно проінформувати прокуратуру, а також проінформувати про те, чи погоджувалося вилучення та зміна цільового призначення спірних земельних ділянок.

У відповідь Київська обласна військова адміністрація направила до прокуратури лист від 06.03.2023 №2318/08.09.02-N-2023, у якому вказала, що Київська обласна державна адміністрація (Київська обласна військова адміністрація) як орган виконавчої влади позбавлена можливості самостійно встановлювати порушення законодавства та не має законодавчих підстав для проведення відповідних перевірок; також повідомила, що у період 2011-2023 роки розпоряджень щодо погодження вилучення та зміни цільового призначення, а також розпорядження про вилучення та зміну цільового призначення земельних ділянок із кадастровими номерами 3222081400:02:001:0068, 3222081400:02:001:0063, 3222081400:02:001:0061, 3222081400:02:001:0064, 3222081400:02:001:0074, 3222081400:02:001:0065, 3222081400:02:001:0075 не видавала; також не вживала заходів цивільно-правового характеру та не зверталася до суду із позовною заявою про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження вказаними земельними ділянками, які належать до земель лісового фонду.

Враховуючи вищенаведене, суд встановив, що вимоги Закону України Про прокуратуру та Господарського процесуального кодексу України щодо підстав звернення з позовом до суду прокурора були дотримані.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №911/2250/23 в порядку загального позовного провадження. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України».

25.08.2023 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив від 22.08.2023 №22/08-2023, в якому відповідач просить суд застосувати до позовних вимог загальний строк позовної давності, відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заперечення мотивовані тим, що ТОВ «Оланта Ленд» 30.01.2020 придбало від громадянина ОСОБА_8 спірні земельні ділянки як земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства за нотаріально посвідченими відплатними договорами купівлі-продажу, за якими здійснено оплату, а право власності на вказані земельні перейшло до відповідача з моменту державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Вказані договори не були оспорені або визнані недійсними, отже враховуючи презумпцію правомірності правочину, ТОВ «Оланта Ленд» є добросовісним набувачем земельних ділянок.

У провадженні Іванківського районного суду Київської області перебувала справа №366/235/18 за позовом керівника Броварської місцевої прокуратури про визнання незаконними та скасування розпорядження Іванківської РДА №1420 від 06.07.2010, яким затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам, визнання незаконними державних актів на право власності на спірні земельні ділянки, виданих на підставі розпорядження, витребування з незаконного володіння ОСОБА_8 на користь держави спірних земельних ділянок. Провадження у справі було закрито ухвалою від 15.09.2020, яка залишена без змін Постановою Київського апеляційного суду від 24.11.2020, після заміни за клопотанням прокурора відповідачів фізичних осіб-громадян на юридичну особу ТОВ «Оланта Ленд».

Також у провадженні Іванківського районного суду перебувала справа №366/2348/15-ц за позовом Іванківського міжрайонного прокурора про визнання недійсним та скасування розпорядження Іванківської РДА від 06.07.2010 №1420, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки. Рішенням від 30.11.2015 позов було залишено без задоволення з підстав недоведеності факту віднесення спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення. Рішенням Апеляційного суду Київської області від 05.03.2016 рішення від 30.11.2015 скасовано, позов прокурора залишено без задоволення з інших підстав, а саме з підстав незазначення прокурором відповідачами фізичних осіб власників державних актів, у яких за оспорюваним розпорядженням виникло право на землю.

Відповідач твердить, що за результатами розгляду зазначених справ розпорядження Іванківської РДА від 06.07.2020, яким було затверджено проект землеустрою про передачу земельних ділянок громадянам у власність не було скасовано.

Відповідач твердить, що прокурор не довів позовні вимоги належними та допустимими доказами, оскільки листи ВО «Укрдержліспроект» як неуповноваженої особи не підтверджують належність спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення; межі кварталу 85 Оранського лісництва у Державному земельному кадастрі відсутні, оскільки землі Оранського лісництва ДСГП «Ліси України» в Державному земельному кадастрі не були зареєстровані. Планово-картографічні матеріали лісоупорядкування від 2003 року у порушення Інструкції з проведення лісоупорядкування у єдиному державному лісовому фонді СРСР не містять погодження органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища; у порушення Інструкції про порядок виготовлення та розмноження лісових карт, не завірені Іванківським районним відділом земельних ресурсів.

Натомість проект землеустрою, затверджений розпорядженням Іванківської РДА від 06.07.2010 №1420, погоджений Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища Київської області, Управлінням культури та туризму, Київською обласною СЕС, Управлінням Держкомзему в Іванківському районі Київської області, про що вказано у судовому рішенні у справі 3366/235/18.

Відповідач твердить, що прокурором невірно обрано спосіб захисту права, посилаючись на те, що відповідно до статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право), і що діями відповідача, не пов`язаними із позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння (постанова ВП ВС від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц).

Серед способів захисту майнових прав цивільне законодавство виокремлює витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку статтей 287-388 ЦК України (віндикаційний позов) та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно із статтею 391 ЦК України (негаторний позов).

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна х чужого незаконного володіння суд витребовує це майно від відповідача, який незаконно ним володіє, на користь позбавленого володіння позивача власника.

Негаторний позов застосовується для захисту від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, а не для захисту права володіння, яке належить власнику незалежно від вчинених щодо нього порушень.

Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність володіння в особи нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння (пункт 72 постанови ВП ВС від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц).

Відповідач твердить, що вимагаючи усунути перешкоди у здійсненні права користування і розпорядження спірними земельними ділянками, прокурор обрав неналежний спосіб захисту прав, оскільки спірні земельні ділянки знаходяться у володінні відповідача, що підтверджується реєстрацією права на спірні земельні ділянки у Державному реєстрі речових прав за відповідачем. Саме рішення про реєстрацію прав прокурор вимагає скасувати, намагаючись відновити таким чином право володіння спірними земельними ділянками, яке вважає порушеним.

Відповідач вважає, що належним способом захисту права мав би бути віндикаційний позов, а до відповідача мали б застосовуватися гарантії, встановлені законодавством для добросовісного набувача.

Також відповідач твердить, що до нього має бути застосований принцип, сформульований Європейським судом з прав людини у рішення «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24.06.2003, відповідно до якого наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила.

Також відповідач твердить, що прокурором заявлено позов про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні спірними земельними ділянками, до якого за загальним правилом строк позовної давності не застосовується, оскільки порушення зазвичай є триваючим.

Однак, враховуючи, що позивач фактично має на меті відновити володіння та отримати реєстраційне підтвердження володіння спірними земельними ділянками, законним власником яких він вважає державу, до позовних вимог прокурора повинен застосовуватися загальний строк позовної давності.

Розпорядження Іванківської РДА №1420, яким було затверджено проект землеустрою та передано земельні ділянки безоплатно у власність громадянам, було прийнято 06.07.2010. Під час розгляду у 2015 році справи №366/2348/15-ц суд звертав увагу на пропуск прокурором без поважних причин строку позовної давності тривалістю у три роки. Той факт, що звертаючись в серпні 2015 року з позовом, прокурор не залучив до участі у справі належних відповідачів, не може бути підставою для поновлення строку позовної давності.

Також відповідач в якості додатку до відзиву подав суду окремо оформлену заяву від 22.08.2023 №22/08-2023 про застосування строку позовної давності.

12.09.2023 до Господарського суду Київської області від Філії «Іванківське лісове господарство ДП «Ліси України» надійшла заява від 07.09.2023 №744 про долучення пояснень, в якій третя особа просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Третя особа твердить про те, що за змістом ст. 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством. Відповідно до ст. 57 Лісового кодексу України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до ЗК України.

Згідно із пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу УКраїни до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісоупорядкування.

Спірні земельні ділянки відносяться до земель лісогосподарського призначення і за матеріалами лісоупорядкування перебувають у лісовому фонді Оранського лісництва та є землями лісового фонду ДП «Ліси України» в особі філії «Іванківське лісове господарство», що підтверджується копією планшету (фрагмент) лісоупорядкування, який є документом, що підтверджує право постійного користування згідно пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України.

15.09.2023 від прокуратури надійшла відповідь від 12.09.2023 №54-5846вих-23 на відзив, у якому прокурор наполягає, що ним обрано вірний спосіб захисту права шляхом подання до суду негаторного позову про усунення перешкод у володінні та користуванні земельними ділянками, оскільки уповноваженим органом державної виконавчої влади рішення про передачу, зміну цільового призначення земельних ділянок та передачу їх у приватну власність громадян не приймалось, відтак право власника, постійного користувача та дійсного володільця спірної земельної ділянки до цього часу у законний спосіб не припинене, що вказує на те, що право власності спірною земельною ділянкою, в силу законодавчо встановлених обмежень на оборот земель лісогосподарського призначення, у відповідача не виникло. Тож прокурор вважає, що ефективним способом захисту, спрямованим на повернення земельної ділянки, є негаторний позов (ст. 391 ЦК України).

У підготовчому судовому засіданні 25.09.2023 суд оголосив перерву до 16.10.2023.

11.10.2023 від філії «Іванківське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» надійшли письмові пояснення від 10.10.2023 №858 щодо позову, у яких третя особа просить суд задовольнити позов Вишгородської окружної прокуратури.

13.10.2023 від відповідача до суду надійшли заперечення від 12.10.2023 №12/10-2023 на відповідь на відзив, у якому відповідач проти позовних вимог прокурора заперечує та твердить що:

відповідно до ст. 6,7 Закону України «Про Державний земельний кадастр» надавати відомості з Державного земельного кадастру уповноважені виключно органи Держгеокадастру;

на Публічній кадастровій карті України відсутні відомості про межі кварталів та виділів Оранського лісництва. У розумінні ст. 79-1 ЗК України, ст. 8 Закону України «Про Державний земельний кадастр» дослідження що стосуються меж земельних ділянок та координат поворотних точок проводяться за даними документації із землеустрою, які до матеріалів справи не подані. Встановлення факту перебування спірних земельних ділянок у межах 85 кварталу Оранського лісництва має бути здійснено на підставі планово-картографічних матеріалів лісоупорядкування, які були чинними на момент затвердження проекту землеустрою, тобто матеріалів від 2003 року, які містять лише контури (абриси) меж земель 85 кварталу, які не вказують на перетин спірних земельних ділянок із землями лісового фонду. Вказані матеріали 2003 року всупереч Інструкції про порядок виготовлення та розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986 року, не погоджені органом землекористування;

прокурором невірно обрано спосіб захисту права шляхом подання негаторного позову, оскільки державна реєстрація права на земельні ділянки за відповідачем презюмує вибуття земельних ділянок з володіння особи, яку прокурор вважає власником, а до віндикаційного позову, має бути застосована позовна давність.

У судовому засіданні 16.10.2021 представник позивача Київської ОДА подав письмові пояснення, у яких просить суд задовольнити позовні вимоги керівника Вишгородської окружної прокуратури.

Позивач твердить, що спірні земельні ділянки передано у приватну власність за рахунок земель, що перебувають у постійному користуванні ДСГП «Ліси України» (як правонаступника ДП «Іванківське лісове господарство») без виключення їх з Державного лісового фонду України, що вбачається з планово-картографічних матеріалів лісоупорядкування 2003 та 2014 років, які погоджені Державним управлінням екології та природних ресурсів Київської області та затверджені Київським обласним управлінням лісового та мисливського господарства, а інформація Українського державного проектного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом.

Позивач твердить, що порушено порядок зміни цільового призначення зазначених земельних ділянок із земель лісогосподарського призначення, оскільки рішення (розпорядження) Київською ОДА, Кабінетом Міністрів України про вилучення чи зміну цільового призначення не надавались (не приймались).

Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства листом від 27.02.2017 повідомило, що не надавало погоджень на передачу, припинення, вилучення чи зміну цільового призначення спірних земельних ділянок, ДП «Іванківське лісове господарство» погодження чи згоди на вилучення або припинення права постійного користування також не надавало.

У підготовчому судовому засіданні 16.10.2023 суд оголосив перерву до 30.10.2023, про що присутні представники всіх учасників провадження були повідомлені особисто під розпис.

23.10.2023 Вишгородська окружна прокуратура надала до суду тексти судових рішень у справі №366/2348/15-ц та витяги з Державного земельного кадастру по спірним земельним ділянкам із супровідним листом від 18.10.2023 №54-6761вих-23.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.10.2023 підготовче провадження закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті на 13.11.2023.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 13.11.2023 суд оголосив перерву до 04.12.2023, про що присутні представники всіх учасників справи були повідомлені особисто під розпис.

30.11.2023 Керівник Вишгородської окружної прокуратури Київської області звернувся до Господарського суду Київської області з заявою від 28.11.2023 №54-7820вих-23 про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи по забезпеченню позову у справі №911/2250/23 у спосіб:

1. Накладення арешту та заборони державним реєстраторам здійснювати будь-які реєстраційні дії, у тому числі реєстрації (перереєстрації), пов`язані з відчуження, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власників на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222081400:02:001:0068, 3222081400:02:001:0063, 3222081400:02:001:0061, 3222081400:02:001:0064, 3222081400:02:001:0074, 3222081400:02:001:0065, 3222081400:02:001:0075, які зареєстровані за Товариством з обмеженою відповідальністю «Оланта Ленд»;

2. Заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Оланта Ленд» та будь-яким іншим фізичним і юридичним особам проводити вирубування дерев та будівельні роботи на земельних ділянках з кадастровими номерами 3222081400:02:001:0068, 3222081400:02:001:0063, 3222081400:02:001:0061, 3222081400:02:001:0064, 3222081400:02:001:0074, 3222081400:02:001:0065, 3222081400:02:001:0075.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.12.2023 заяву Керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області від 28.11.2023 №54-7820вих-23 про забезпечення позову у справі №911/2250/23 задоволено.

У судове засідання 04.12.2023 з`явились представники всіх учасників провадження.

Після виходу з нарадчої кімнати у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши позов Керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до ТОВ «Оланта Ленд», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивачаДержавне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками лісового фонду, дослідивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

відповідно до пункту 7 ст. 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

За змістом до ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» актами місцевих державних адміністрацій є розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, які є обов`язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Розпорядженням Іванківської РДА від 06.07.2010 №1420 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу земельних ділянок у власність» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів за рахунок земель запасу Страхоліської сільської ради громадянам згідно із додатком; вирішено передати у власність для ведення особистого селянського господарства земельні ділянки за межами навелених пунктів за рахунок земель запасу Страхоліської сільської ради громадянам згідно із додатком, у тому числі: ОСОБА_3 1,8190 га, ОСОБА_4 1,9579 га; ОСОБА_5 1,9986 га; ОСОБА_2 1,1352 га; ОСОБА_6 1,9807 га, ОСОБА_7 2,0 га, ОСОБА_1 2,0 га.

У рішенні Іванківського районного суду Київської області від 30.11.2015 у справі №366/2348/15-ц вказано про дослідження судом у матеріалах проекту землеустрою Довідки управління Держкомзему у Іванківському районі Київської області від 18.05.2010 №903/26-173, відповідно до якої спірні земельні ділянки відводились за рахунок земель запасу (шифр рядка 94) ріллі (графа 05).

На підставі вказаного розпорядження громадяни оформили Державні акти на право власності на земельну ділянку, а саме:

ОСОБА_5 Державний акт від 29.02.2012 на земельну ділянку кадастровий номер 322081400:02:001:0074 площею 1,9986 га за адресою Київська область. Іванківський район, Страхоліська сільська рада, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства;

ОСОБА_7 Державний акт від 29.02.2012 на земельну ділянку кадастровий номер 322081400:02:001:0075 площею 2,0001 га за адресою Київська область. Іванківський район, Страхоліська сільська рада, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства;

ОСОБА_1 Державний акт від 29.02.2012 на земельну ділянку кадастровий номер 322081400:02:001:0068 площею 2,0002 га за адресою Київська область. Іванківський район, Страхоліська сільська рада, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства;

ОСОБА_6 Державний акт від 29.02.2012 на земельну ділянку кадастровий номер 322081400:02:001:0065 площею 1,9807 га за адресою Київська область. Іванківський район, Страхоліська сільська рада, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства;

ОСОБА_3 Державний акт від 29.02.2012 на земельну ділянку кадастровий номер 322081400:02:001:0061 площею 1,8190 га за адресою Київська область. Іванківський район, Страхоліська сільська рада, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства;

ОСОБА_2 Державний акт від 29.02.2012 на земельну ділянку кадастровий номер 322081400:02:001:0063 площею 1,1352 га за адресою Київська область. Іванківський район, Страхоліська сільська рада, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства;

ОСОБА_4 Державний акт від 29.02.2012 на земельну ділянку кадастровий номер 322081400:02:001:0064 площею 1,9579 га за адресою Київська область. Іванківський район, Страхоліська сільська рада, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства.

У рішенні Іванківського районного суду Київської області від 30.11.2015 у справі №366/2348/15-ц а також у рішенні Апеляційного суду Київської області від 03.03.2016 у справі №366/2348/15-ц вказано про те, що у подальшому ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на підставі договорів купівлі-продажу від 03.08.2012 відчужили належні їм земельні ділянки із кадастровими номерами 3222081400:02:001:0061, 3222081400:02:001:0063, 3222081400:02:001:0064, 3222081400:02:001:0065, 3222081400:02:001:0068, 3222081400:02:001:0074, 3222081400:02:001:0075 на користь ОСОБА_8 .

Між ТОВ «Оланта Ленд» (покупець) та громадянином України ОСОБА_8 (продавець) було укладено та посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Камінською І.М. договори купівлі-продажу земельної ділянки:

1) від 30.01.2020, за реєстровим номером 138, відповідно до якого продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає у власність земельну ділянку за адресою Київська область, Іванківський район, Страхоліська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки 3222081400:02:001:0061, площею 1,8190 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, за ціною продажу відповідно до Звіту суб`єкта оціночної діяльності станом на 27.01.2020 663500,00 грн. без ПДВ. Земельна ділянка зареєстрована у Державному земельному кадастрі, що підтверджується витягом №НВ-3218125262020 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, виданим 20.01.2020 відділом в Іванківському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області, відповідно до якого жодні обмеження щодо використання земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, не зареєстровані. Як вбачається із засвідченої банком копії платіжної інструкції від 24.07.2020 №1135, ТОВ «Оланта Ленд» сплатило продавцю ОСОБА_8 згідно договору №138 суму 663 500,00 грн.;

2) від 30.01.2020, за реєстровим номером 143, відповідно до якого продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає у власність земельну ділянку за адресою Київська область, Іванківський район, Страхоліська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки 3222081400:02:001:0063, площею 1,1352 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, за ціною продажу відповідно до Звіту суб`єкта оціночної діяльності станом на 27.01.2020 414 300,00 грн. без ПДВ. Земельна ділянка зареєстрована у Державному земельному кадастрі, що підтверджується витягом №НВ-3218174122020 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, виданим 21.01.2020 відділом в Іванківському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області, відповідно до якого жодні обмеження щодо використання земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, не зареєстровані. Як вбачається із засвідчених банком копій платіжних інструкцій від 15.07.2020 №1131 та від 24.07.2020 №1133, ТОВ «Оланта Ленд» сплатило продавцю ОСОБА_8 згідно договору №143 суми 6370,50 грн. та 381 000,00 грн.;

3) від 30.01.2020, за реєстровим номером 136, відповідно до якого продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає у власність земельну ділянку за адресою Київська область, Іванківський район, Страхоліська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки 3222081400:02:001:0064, площею 1,9579 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, за ціною продажу відповідно до Звіту суб`єкта оціночної діяльності станом на 27.01.2020 714 300,00 грн. без ПДВ. Земельна ділянка зареєстрована у Державному земельному кадастрі, що підтверджується витягом №НВ-3218179682020 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, виданим 22.01.2020 відділом в Іванківському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області, відповідно до якого жодні обмеження щодо використання земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, не зареєстровані. Як вбачається із засвідченої банком копії платіжної інструкції від 15.07.2020 №1130, ТОВ «Оланта Ленд» сплатило продавцю ОСОБА_8 згідно договору №136 суму 667870,50 грн;

4) від 30.01.2020, за реєстровим номером 134, відповідно до якого продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає у власність земельну ділянку за адресою Київська область, Іванківський район, Страхоліська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки 3222081400:02:001:0065, площею 1,9807 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, за ціною продажу відповідно до Звіту суб`єкта оціночної діяльності станом на 27.01.2020 724 100,00 грн. без ПДВ. Земельна ділянка зареєстрована у Державному земельному кадастрі, що підтверджується витягом №НВ-3218116882020 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, виданим 20.01.2020 відділом в Іванківському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області, відповідно до якого жодні обмеження щодо використання земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру не зареєстровані. Як вбачається із засвідчених банком копій платіжних інструкцій від 24.06.2020 №1118 та від 15.07.2020 №1132, ТОВ «Оланта Ленд» сплатило продавцю ОСОБА_8 згідно договору №134 суми 51 033,50 грн. та 626 000,00 грн.;

5) від 30.01.2020, за реєстровим номером 130, відповідно до якого продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає у власність земельну ділянку за адресою Київська область, Іванківський район, Страхоліська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки 3222081400:02:001:0068, площею 2,0002 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, за ціною продажу відповідно до Звіту суб`єкта оціночної діяльності станом на 27.01.2020 730 500,00 грн. без ПДВ. Земельна ділянка зареєстрована у Державному земельному кадастрі, що підтверджується витягом №НВ-3218115922020 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, виданим 20.01.2020 відділом в Іванківському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області, відповідно до якого жодні обмеження щодо використання земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру не зареєстровані. Як вбачається із засвідчених банком копій платіжних інструкцій від 16.06.2020 №1113 та від 23.06.2020 №1114, ТОВ «Оланта Ленд» сплатило продавцю ОСОБА_8 згідно договору №130 суми 263 017,50 грн. та 420000,00 грн.;

6) від 30.01.2020, за реєстровим номером 122, відповідно до якого продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає у власність земельну ділянку за адресою Київська область, Іванківський район, Страхоліська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки 3222081400:02:001:0074, площею 1,9986 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, за ціною продажу відповідно до Звіту суб`єкта оціночної діяльності станом на 27.01.2020 727 600,00 грн. без ПДВ. Земельна ділянка зареєстрована у Державному земельному кадастрі, що підтверджується витягом №НВ-3218173122020 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, виданим 21.01.2020 відділом в Іванківському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області, відповідно до якого жодні обмеження щодо використання земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, не зареєстровані. Як вбачається з засвідченої банком копії платіжної інструкції від 16.06.2020 №1110, ТОВ «Оланта Ленд» сплатило продавцю ОСОБА_8 згідно договору №122 суму 680 306,00 грн.;

7) від 30.01.2020, за реєстровим номером 120, відповідно до якого продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає у власність земельну ділянку за адресою Київська область, Іванківський район, Страхоліська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки 3222081400:02:001:0075, площею 2,0001 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, за ціною продажу відповідно до Звіту суб`єкта оціночної діяльності станом на 27.01.2020 728 100,00 грн. без ПДВ. Земельна ділянка зареєстрована у Державному земельному кадастрі, що підтверджується витягом №НВ-3218179152020 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, виданим 22.01.2020 відділом в Іванківському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області, відповідно до якого жодні обмеження щодо використання земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, не зареєстровані. Як вбачається із засвідченої банком копії платіжної інструкції від 22.04.2020 №972, ТОВ «Оланта Ленд» сплатило продавцю ОСОБА_8 згідно договору №120 суму 680 773,50 грн.

Як вбачається з інформацій з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.03.2023:

на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 50897658 від 30.01.2020 приватним нотаріусом Камінською І.М. здійснено державну реєстрацію права приватної власності ТОВ «Оланта Ленд», код ЄДРПОУ 42624611 на об`єкт нерухомого майна 2019584132220 земельну ділянку кадастровий номер 3222081400:02:001:0061 площею 1,819 га, на підставі договору купівлі-продажу від 30.01.2020 №138;

на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 50901634 від 30.01.2020 приватним нотаріусом Камінською І.М. здійснено державну реєстрацію права приватної власності ТОВ «Оланта Ленд», код ЄДРПОУ 42624611 на об`єкт нерухомого майна 2019759432220 земельну ділянку кадастровий номер 3222081400:02:001:0063 площею 1,1352 га, на підставі договору купівлі-продажу від 30.01.2020 №143;

на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 50898350 від 30.01.2020 приватним нотаріусом Камінською І.М. здійснено державну реєстрацію права приватної власності ТОВ «Оланта Ленд», код ЄДРПОУ 42624611 на об`єкт нерухомого майна 2019617932220 земельну ділянку кадастровий номер 3222081400:02:001:0064 площею 1,9579 га, на підставі договору купівлі-продажу від 30.01.2020 №136;

на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 50896996 від 30.01.2020 приватним нотаріусом Камінською І.М. здійснено державну реєстрацію права приватної власності ТОВ «Оланта Ленд», код ЄДРПОУ 42624611 на об`єкт нерухомого майна 2019554832220 земельну ділянку кадастровий номер 3222081400:02:001:0065 площею 1,9807 га, на підставі договору купівлі-продажу від 30.01.2020 №134;

на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 50895186 від 30.01.2020 приватним нотаріусом Камінською І.М. здійснено державну реєстрацію права приватної власності ТОВ «Оланта Ленд», код ЄДРПОУ 42624611 на об`єкт нерухомого майна 2019468232220 земельну ділянку кадастровий номер 3222081400:02:001:0068 площею 2,0002 га, на підставі договору купівлі-продажу від 30.01.2020 №130;

на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 50892836 від 30.01.2020 приватним нотаріусом Камінською І.М. здійснено державну реєстрацію права приватної власності ТОВ «Оланта Ленд», код ЄДРПОУ 42624611 на об`єкт нерухомого майна 2019356732220 земельну ділянку кадастровий номер 3222081400:02:001:0074 площею 1,9986 га, на підставі договору купівлі-продажу від 30.01.2020 №122;

на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 50896028 від 30.01.2020 приватним нотаріусом Камінською І.М. здійснено державну реєстрацію права приватної власності ТОВ «Оланта Ленд», код ЄДРПОУ 42624611 на об`єкт нерухомого майна 2019506632220 земельну ділянку кадастровий номер 3222081400:02:001:0075 площею 2,0001 га, на підставі договору купівлі-продажу від 30.01.2020 №120.

Відповідно до ст.ст. 79, 79-1 Земельного кодексу України (за станом на січень 2020 року) земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до пункту 162 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ від 17.10.2012 №1051, відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі:

1) витягу з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру;

2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41;

3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану);

4) копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.

Відповідно до підпункту 4 пункту 171 вказаного Пордку, відомості з Державного земельного кадастру у формі витягу з Державного земельного кадастру надаються про:

земельну ділянку з: відомостями про речові права на земельну ділянку, їх обтяження, одержаними в порядку інформаційної взаємодії з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, включно з іншими відомостями, внесеними до Поземельної книги, а також відомостями про ділянки надр, надані у користування відповідно до спеціальних дозволів на користування надрами та актів про надання гірничих відводів, одержаними в порядку інформаційної взаємодії між Державним земельним кадастром, Держгеонадрами та Держпраці (за наявності), та посиланням на документи, на підставі яких відомості про обмеження у використанні земель внесені до Державного земельного кадастру (за наявності), за формою згідно з додатком 47;

усіма відомостями, внесеними до Поземельної книги, крім відомостей про речові права на земельну ділянку, що виникли після 1 січня 2013 р., а також відомостями про ділянки надр, надані у користування відповідно до спеціальних дозволів на користування надрами та актів про надання гірничих відводів, одержаними в порядку інформаційної взаємодії між Державним земельним кадастром, Держгеонадрами та Держпраці (за наявності), та посиланням на документи, на підставі яких відомості про обмеження у використанні земель внесені до Державного земельного кадастру (за наявності), за формою згідно з додатком 47-1.

У порядку підготовки справи до розгляду (частина 1 ст. 177 ГПК України) суд в ухвалі про відкриття провадження від 26.07.2023 зобов`язував прокурора подати витяги з Державного земельного кадастру по спірним земельним ділянкам. У межах підготовчого судового засідання прокурору було роз`яснено (пункт 5 частини 2 ст. 182 ГПК України) що вказані витяги мають бути досліджені судом з метою вичерпної ідентифікації спірних земельних ділянок, оскільки витяги містять інформацію про спірні земельні ділянки, у тому числі дату та підставу реєстрації земельної ділянки з визначеним кадастровим номером у Державному земельному кадастрі, зареєстроване цільове призначення, зареєстровані права та обмеження у використанні тощо. Однак, витяги з Державного земельного кадастру на спірні земельні ділянки подані не були. Натомість були подані Інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, відповідно до яких на спірні земельні ділянки цільове призначення 01.03 Для ведення особистого селянського господарства, категорія землі сільськогосподарського призначення 30.01.2020 зареєстровано право приватної власності ТОВ «Оланта Ленд».

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина 2 статті 1 Лісового кодексу України).

Земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів регулюються Земельним кодексом України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому кодексу (частина 2 статті 3 Земельного кодексу України).

За основним цільовим призначенням Земельний кодекс України передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (пункт "е" частини 1статті 19 Земельного кодексу України).

Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (стаття 63 Лісового кодексу України).

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 5 Лісового кодексу України).

Відповідно до статті 57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

За змістом статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно п. 2 ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» (який набрав чинності 01.01.2013) земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номеру.

За змістом статей 125,126 Земельного кодексу України, як у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, так і станом на час розгляду справи, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом та виникає з моменту державної реєстрації права.

Згідно пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (у редакції до 20.06.2022) до здійснення державної реєстрації права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення, які до набрання чинності Земельним кодексом України передані їм на такому праві, це право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Законом України № 2321-IX від 20.06.2022 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів" до пункту 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України внесені зміни, відповідно до яких вказаний пункт викладено у такій редакції: "До здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування".

Відтак, станом на дату звернення прокурора із позовом до суду (21.07.2023) відповідно до чинної редакції наведеного пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України планово-картографічні матеріали лісоупорядкування є належними доказами права постійного користування ДСГП «Ліси України» в особі філії «Іванківське лісове господарство» як правонаступника Державного підприємства «Іванківське лісове господарство».

До матеріалів справи додано витяги з Проекту організації та розвитку лісового господарства Державного підприємства «Іванківське лісове господарство» (Оранське лісництво) 2015 року, Проекту організації та розвитку лісового господарства Іванківського ДЛГ 2004 року, із копіями картографічних матеріалів (планшетів) у яких відображено квартал 85 (Урочище «Медвежа гора»), Проекту організації і розвитку лісового господарства державного підприємства «Іванківське лісове господарство» (пояснувальна записка до перспективного плану організації і розвитку лісового господарства) від 2005 року (у якому наведено розподіл площ за лісотаксовими розрядами, відповідно до якого 85 квартал Оранського лісництва віднесений до V розряду).

Листом від 27.02.2017 №04-36/356 Київське обласне та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства повідомило прокуратуру про те, що земельні ділянки із визначеними вище кадастровими номерами в адмінмежах Страхоліської сільської ради накладаються на землі лісогосподарського призначення ДП «Іванківський лісгосп» Оранське лісництво квартал 85. Управління та постійний лісокористувач ДП «Іванківський лісгосп» погодження на вилучення та зміну цільового призначення по вищезазначених ділянках не надавало.

Як вбачається з листів Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект» від 22.07.2016 №472 та від 18.02.2022 №167 та доданих до них фрагментів з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталів та їх виділів і межами земельних ділянок відповідно до вказаних кадастрових номерів, спірні земельні ділянки із кадастровими номерами 3222081400:02:001:0061, 3222081400:02:001:0063, 3222081400:02:001:0064, 3222081400:02:001:0065, 3222081400:02:001:0068, 3222081400:02:001:0074, 3222081400:02:001:0075 візуально накладаються на квартал №85 Оранського лісництва ДП «Іванківський лісгосп» за матеріалами лісоупорядкування 2003 та 2014 років; при цьому земельна ділянка кадастровий номер 3222081400:02:001:0064 візуально повністю накладається на квартал №85 Оранського лісництва, інші спірні земельні ділянки виходять за позначені межі 85 кварталу, тобто візуально має місце часткове накладення.

При цьому суд погоджується із твердженням відповідача про те, що за доданими до справи графічними матеріалами лісоупорядкування, що були чинними на час затвердження проекту землеустрою та прийняття Іванківською РДА розпорядження №1420, не можна визначити площі накладення, позаяк вказані матеріали не містять координат поворотних точок меж кварталу 85 Оранського лісництва, а проект землеустрою, на підставі якого у Державному земельному кадастрі були зареєстровані спірні земельні ділянки, до справи не поданий.

Серед основних засад (принципів) господарського судочинства частина 3 ст. 2 ГПК України визначає рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (частини 3 та 4 ст. 13 ГПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 14 ГПК України).

Відтак, учасники справи мають враховувати, що обов`язок доведення своєї позиції належними, допустимими та достатніми доказами, збір доказів та наповнення доказової бази у справі закон покладає на учасників справи, а не на суд.

Прокурор просить суд усунути перешкоди у здійсненні Київською ОДА права користування та розпорядження землями лісогосподарського призначення у спосіб скасування вищенаведених рішень державного реєстратора про реєстрацію права приватної власності ТОВ «Оланта Ленд» та повернення земельних ділянок із кадастровими номерами 3222081400:02:001:0061, 3222081400:02:001:0063, 3222081400:02:001:0064, 3222081400:02:001:0065, 3222081400:02:001:0068, 3222081400:02:001:0074, 3222081400:02:001:0075 на користь держави в особі Київської ОДА. При цьому прокурор наполягає на тому, що ним обрано спосіб захисту права саме шляхом подання до суду негаторного позову про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні нерухомим майном.

Застосування такого способу захисту порушеного права прокурор аргументував тим, що цей позов подано саме як негаторний, оскільки вважає, що незаконне зайняття відповідачем земельної ділянки лісогосподарського призначення з порушенням Земельного та Лісового кодексів України, треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави в особі Київської ОДА на землі лісогосподарського призначення.

З позиції відповідача ТОВ «Оланта Ленд» державна реєстрація його права на земельні ділянки підтверджує вибуття їх з володіння позивача, у зв`язку з чим відповідач вважає, що прокурором невірно обрано спосіб захисту права, позаяк у даному випадку мав би бути поданий віндикаційний позов про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, до якого має бути застосовано позовну давність.

За вимогами статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Ураховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, як правило, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц).

Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовну презумпцію права власності такої особи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17).

З визнанням того, що державною реєстрацією права власності на нерухоме майно підтверджується володіння цим майном, у судову практику увійшла концепція "книжкового володіння".

Відтак, акт володіння нерухомим майном, як правило, може підтверджувати державна реєстрація права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння). Цей висновок Велика Палата Верховного Суду сформулювала у названій постанові від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц (пункти 43, 89). Його надалі послідовно застосовує Верховний Суд.

Так, в п. 72 Постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

Згідно приписів ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Тобто негаторний позов це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

На відміну від негаторного позову віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) "юридично" - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом (постанова Верховного Суду від 23.11.2023 у справі №370/457/20).

У даному випадку сторони ведуть мову про різні об`єкти цивільних прав.

Прокурор просить суд усунути перешкоди у здійсненні власником Київською ОДА права користування та розпорядження землями лісогосподарського призначення, якими є землі кварталу 85 Оранського лісництва, право постійного користування якими належить третій особі ДСГП «Ліси України» в особі філії «Іванківське лісове господарство» та яке підтверджується у порядку пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України планово-картографічними матеріалами лісоупорядкування, до яких у цій частині зміни не вносилися, що додатково підтверджується відсутністю будь-яких рішень уповноважених органів про вилучення земельних ділянок лісогосподарського призначення.

У даному випадку вбачається, що частково у межах кварталу 85 Оранського лісництва, частково поза його межами здійснено державну реєстрацію спірних земельних ділянок кадастрові номери 3222081400:02:001:0061, 3222081400:02:001:0063, 3222081400:02:001:0064, 3222081400:02:001:0065, 3222081400:02:001:0068, 3222081400:02:001:0074, 3222081400:02:001:0075, право власності на які зареєстровано за відповідачем ТОВ «Оланта Ленд» 30.01.2020.

Помилковим є твердження відповідача про належний спосіб захисту у вигляді подання віндикаційного позову про витребування вказаних спірних земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

Вказані земельні ділянки є окремими іншими об`єктами цивільних прав (у розумінні вищенаведених ст. 79, 79-1 ЗК України), з іншим зареєстрованим цільовим призначенням, з іншими кадастровими номерами, площею та межами, які накладаються, однак не співпадають із кварталом 85 Оранського лісництва та виходять за його межі. Позивач не є власником вказаних окремих інших об`єктів цивільних прав, відповідно не має щодо них права подання віндикаційного позову.

Разом із тим, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі №48/340, від 22.10.2019 у справі №923/876/16 та багатьох інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто, забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18 (пункт 63), від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 16.02.2021 у справі №910/2861/18 (пункт 98).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий правовий висновок сформульований, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (пункт 52), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (пункт 76).

Скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на спірні земельні ділянки не призводить до відновлення прав держави на землі лісогосподарського призначення у межах 85 кварталу Оранського лісництва, оскільки задоволення такої вимоги не припинить існування у Державному реєстрі прав на нерухоме майно зареєстрованих об`єктів нерухомого майна із реєстраційними номерами 2019584132220, 2019759432220, 2019617932220, 2019554832220, 2019468232220, 2019356732220, 2019506632220; а також не припинить існування у Державному земельному кадастрі зареєстрованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення, цільове призначення 01.03 Для ведення особистого селянського господарства із кадастровими номерами 3222081400:02:001:0061, 3222081400:02:001:0063, 3222081400:02:001:0064, 3222081400:02:001:0065, 3222081400:02:001:0068, 3222081400:02:001:0074, 3222081400:02:001:0075, які частково накладаються на землі 85 кварталу Оранського лісництва.

Вимога про повернення на користь держави в особі Київської ОДА земельних ділянок із кадастровими номерами 3222081400:02:001:0061, 3222081400:02:001:0063, 3222081400:02:001:0064, 3222081400:02:001:0065, 3222081400:02:001:0068, 3222081400:02:001:0074, 3222081400:02:001:0075 як окремих об`єктів нерухомого майна, які візуально виходять за межі 85 кварталу Оранського лісництва, взагалі не відповідає змісту спірних відносин, позаяк щодо цих об`єктів цивільних прав Київська ОДА не має правоможностей власника.

Відповідно до частини 13 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі:

поділу або об`єднання земельних ділянок;

скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації;

якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", не було зареєстровано протягом року з вини заявника.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Земельний кодекс України не передбачає можливості одночасного існування декількох правових титулів щодо об`єкта земельних відносин.

Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру визначено Законом України «Про Державний земельний кадастр».

За змістом частини першої статті 24, частини четвертої статті 25 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

У ч. 6 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» передбачено, що підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки, зокрема, невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

У частині десятій статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

З урахуванням наведених положень норм чинного законодавства, якщо земельна ділянка, щодо якої здійснено реєстрацію, знаходиться у межах іншої земельної ділянки, вчинена державним кадастровим реєстратором державна реєстрація в Державному земельному кадастрі є неправомірною та підлягає скасуванню.

Подібні правові висновки щодо неможливості реєстрації в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини викладено у постанові Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №906/603/18.

Суд у даному випадку мав би застосувати редакцію Закону України «Про Державний земельний кадастр» станом на дату державної реєстрації земельних ділянок. Однак, встановити з матеріалів справи ким, коли та на підставі яких документів у Державному земельному кадастрі було здійснено державну реєстрацію спірних земельних ділянок (враховуючи, що розпорядження Іванківської РДА №1420 прийняте 06.07.2010, видані громадянам Державні акти на підставі вказаного розпорядження датовані 29.02.2012, за твердженням прокурора відчуження земельних ділянок на користь ОСОБА_8 відбулось 03.08.2012, а Закон України «Про Державний земельний кадастр» набрав чинності 01.01.2013) не видається за можливе внаслідок неподання прокурором витягів з Державного земельного кадастру на спірні земельні ділянки.

Відповідно до частини 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

З огляду на викладене, належним способом захисту права у спірних правовідносинах мала б бути вимога про скасування державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі із закриттям Поземельної книги; скасування державної реєстрації об`єктів нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно із одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки. З цього приводу суд звертає увагу сторін на позицію постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.09.2023 у справі №307/624/17.

Щодо заяви відповідача про застосування до вимог прокурора позовної давності, суд зазначає таке.

Позовна давність є строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Вона обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 ЦК України та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (стаття 256, частина перша статті 260, частина третя статті 267 ЦК України).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Якщо ж суд встановить, що право або охоронюваний законом інтерес позивача дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору (сторона спірних правовідносин за конкретною позовною вимогою), суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за неповажності причин її пропущення, наведених позивачем (постанови Великої Палати Верхового Суду від 22.08.2018 у справі №369/6892/15-ц, від 31.10.2018 у справі №367/6105/16-ц, від 07.11.2018 у справі №575/476/16-ц, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (пункт 73), від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц (пункт 80), від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 61), №522/2201/15-ц (пункт 62) та №522/2110/15-ц (пункт 61), від 07.08.2019 у справі №2004/1979/12 (пункт 71), від 18.12.2019 у справі №522/1029/18 (пункт 134), від 16.06.2020 у справі №372/266/15-ц (пункт 51), від 07.07.2020 у справі N 712/8916/17-ц (пункт 28), 29.06.2021 у справі №904/3405/19 (пункт 57), від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункт 129)).

З огляду на відсутність матеріальних підстав для задоволення позову у суду відсутні підстави для розгляду питання про застосування у справі строку позовної давності. Крім того, без витягів з Державного земельного кадастру відсутня можливість встановити, коли спірні земельні ділянки з`явились у Державному земельному кадастрі та відповідно у Публічній кадастровій карті.

Решта доводів учасників справи та всі подані докази судом уважно досліджені та розглянуті та не спростовують вказаного висновку суду. У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, суд ухвалює рішення про відмову у позові Вишгородській окружній прокуратурі Київської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Оланта Ленд» про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками лісового фонду.

У зв`язку із відмовою у позові відповідно до ст. 129 ГПК України суд залишає за прокуратурою витрати по сплаті судового збору.

Відповідно до частин 9 та 10 ст. 145 ГПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Керуючись статтями 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У позові Керівнику Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації відмовити повністю.

2. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Київської області від 01.12.2023 про забезпечення позову.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 27.12.2023.

Суддя О.В. Конюх

Дата ухвалення рішення04.12.2023
Оприлюднено29.12.2023
Номер документу115969401
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —911/2250/23

Ухвала від 15.04.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Кравчук Г.А.

Ухвала від 20.03.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Кравчук Г.А.

Ухвала від 07.02.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Кравчук Г.А.

Ухвала від 15.01.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Кравчук Г.А.

Рішення від 04.12.2023

Господарське

Господарський суд Київської області

Конюх О.В.

Ухвала від 01.12.2023

Господарське

Господарський суд Київської області

Конюх О.В.

Ухвала від 30.10.2023

Господарське

Господарський суд Київської області

Конюх О.В.

Ухвала від 25.09.2023

Господарське

Господарський суд Київської області

Конюх О.В.

Ухвала від 26.07.2023

Господарське

Господарський суд Київської області

Конюх О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні