Постанова
від 27.12.2023 по справі 815/7067/16
П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2023 р.м. ОдесаСправа № 815/7067/16

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Димерлія О.О.,

суддів Крусяна А.В., Шляхтицького О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.05.2023 року у справі №815/7067/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна» до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.07.2016 року №0000711404, від 13.07.2016 року № 0000794000

У С Т А Н О В И В:

13.12.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна» (далі - позивач, Товариство) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області:

- від 12.07.2016 року №0000711404 щодо збільшення суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 300 311 496 грн.;

- від 13.07.2016 року № 0000794000 щодо збільшення суми грошового зобов`язання по акцизному податку з реалізації суб`єктом господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у загальному розмірі 74 773 851 грн. 37 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю висновків податкового органу фактичним обставинам, оскільки, на думку позивача, первинними бухгалтерськими документами підтверджено реальність здійснення господарських операцій Товариства з його контрагентами та формування податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

Більше того, позивач уважає безпідставним донарахування зобов`язань зі сплати акцизного податку за роздрібну торгівлю тютюновими виробами, оскільки відсутні докази реалізації тютюнових виробів через роздрібну мережу кінцевому споживачу.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 березня 2017 року у справі №815/7067/16, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна» задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області від 12 липня 2016 року №0000711404 та від 13 липня 2016 року №0000794000.

Не погодившись із вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Постановою Верховного Суду від 08 липня 2021 року у справі №815/7067/16 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області задоволено частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 березня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року по справі №815/7067/16 - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій встановлюючи реальність здійснення господарських операцій ТОВ «Тедіс Україна» з його контрагентами на підставі первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, зокрема:

- не дослідили наявність або відсутність певних основних засобів та трудових ресурсів у контрагентів Товариства, та яким чином здійснювалось транспортування і зберігання придбаного товару;

- не надали оцінку та не дослідили посилання податкового органу стосовно того, що суми поставки, зазначені у накладних, які утворені в спірний період не відображені в регістрах бухгалтерського обліку Товариства, а суми податку не включені до складу податкових зобов`язань з податку на додану вартість за відповідні податкові періоди;

- приймаючи оскаржувані рішення, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили про відсутність обвинувальних вироків у кримінальних провадженнях відносно контрагентів позивача. Водночас, як зауважив суд касаційної інстанції, в Єдиному державному реєстрі судових рішень містяться вироки від 30 вересня 2016 року у справі №337/3539/16-к, від 9 листопада 2016 року у справі №337/3902/16-к та від 2 березня 2020 року у справі №1-кп/337/29/2-2020 відносно посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-Торгово-Транспортна Компанія» у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 статті 205 Кримінального кодексу України. Разом з цим, судами попередніх інстанцій не досліджено зазначені обставини, на які посилався податковий орган під час розгляду цієї справи;

- не дослідили питання фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні отриманих товарно-матеріальних цінностей та послуг, з відповідним документальним підтвердженням;

- не дослідили та не надили оцінку наявності або відсутності кредиторської заборгованості по господарським операціям по постачальникам товару;

- не дослідили, що керівник та головний бухгалтер Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Інсайт» в одній особі Ніколаєв Георге є громадянином Молдови та за оперативною інформацією знаходиться за межами України з 2012 року;

- не з`ясували питання здійснення кримінального провадження №3201506000000024, в межах якого проведена податкова перевірка та прийнято податкові повідомлення-рішення;

- не установили, які саме документи вилучені слідством, які обставини вони підтверджують та чи можливо їх долучити до матеріалів даної справи;

- не дослідили вироки Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 2 березня 2020 року у справі №337/2993/18 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 205-1 Кримінального кодексу України, та Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30 травня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 205 Кримінального кодексу України, яким установлено непричетність посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-торгово-транспортна компанія» до господарської діяльності цього підприємства;

- не дослідили доводи податкового органу стосовно того, що аналізом отриманих матеріалів кримінального провадження установлено реалізацію позивачем тютюнових виробів суб`єктам підприємницької діяльності на загальну суму 27046361,89 грн., в тому числі податок на додану вартість у розмірі 4507729,15 грн., однак суми поставки не відображені в регістрах бухгалтерського обліку Товариства, а суми податку не включені до складу податкових зобов`язань з податку на додану вартість за відповідні податкові періоди.

За наслідками нового розгляду справи Одеським окружним адміністративним судом 31 травня 2023 року прийнято рішення, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна» задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області від 12.07.2016 року № 0000711404, від 13.07.2016 року № 0000794000.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з реального характеру здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами та, як наслідок, відсутністю підстав для висновку контролюючого органу про заниження Товариством податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

В частині виявлених порушень щодо порядку сплати Товариством акцизного податку, суд попередньої інстанції зазначив про відсутність підстав для нарахування позивачу податкового зобов`язання по акцизному податку з роздрібної торгівлі тютюновими виробами з огляду на встановлення фактичного (реального) здійснення оптових поставок тютюнових виробів.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, Головним управлінням ДПС у Тернопільській області (далі скаржник, контролюючий/податковий орган) подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги податковий орган зауважує, що згідно із приписів частини п`ятої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Водночас, за наслідками нового розгляду справи судом першої інстанції не враховано висновки та зауваження щодо недосліджених обставин справи, викладені Верховним Судом у постанові від 08 липня 2021 року по справі №815/7067/16.

Зокрема, скаржник вказує на наявність кримінального провадження в зв`язку з несплатою податків за наслідками господарських операцій, оскільки контрагенти не мали можливості здійснювати ці операцій в зв`язку з відсутністю основних фондів, трудових ресурсів та касових апаратів у контрагентів-покупців товару.

Як наголошує податковий орган, судом першої інстанції не надано оцінку та не досліджено, що суми поставки, зазначені у накладних, які складені в спірний період не відображені в регістрах бухгалтерського обліку Товариства, а суми податку не включені до складу податкових зобов`язань з податку на додану вартість за відповідні податкові періоди.

Насамкінець, скаржник посилається на наявність податкової інформації про відсутність контрагентів позивача за юридичною адресою та відомостей кримінальних проваджень, в яких фігурують такі контрагенти.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна» спростовує доводи апеляційної скарги, вказуючи на законність ухваленого рішення та просить його залишити без змін.

Додатково, 27 вересня 2023 року у судовому засіданні ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду, яка занесена до протоколу судового засідання зобов`язано представника Головного управління ДПС у Тернопільській області надати суду:

1. Документи на підставі яких податковим органом установлено відсутність певних основних засобів та трудових ресурсів у контрагентів ТОВ «Тедіс Україна».

2. Докази в підтвердження недобросовісності ТОВ «Тедіс Україна» як платника податків або можливої фіктивності його контрагентів, зокрема: пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності юридичної особи, судових рішень, вироків.

3. Докази в підтвердження того, що суми поставки, зазначених у накладних, які утворені в спірний період не відображені в регістрах бухгалтерського обліку ТОВ «Тедіс Україна», а суми податку не включені до складу податкових зобов`язань з податку на додану вартість за відповідні податкові періоди.

4. Докази в підтвердження відсутності фактичної оплати ТОВ «Тедіс Україна» податку на додану вартість в ціні отриманих товарно-матеріальних цінностей та послуг.

5. Відомості щодо наявності або відсутності кредиторської заборгованості по господарським операціям з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2015 року по постачальникам товару.

6. Докази в підтвердження обставин, що керівник та головний бухгалтер ТОВ «Буд-Інсайт» в одній особі Ніколаєв Георге є громадянином Молдови та за оперативною інформацією знаходиться за межами України з 2012 року.

7. Відомості щодо стану розгляду кримінального провадження №3201506000000024 та копії документів, вилучених слідством в рамках даного кримінального провадження, з наданням пояснень щодо обставини, які підтверджують зазначені документи у відповідності до спірних правовідносин у даній справі.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як з`ясовано апеляційним судом, у відповідності до ухвали слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 06 жовтня 2015 року податковим органом проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Мегаполіс-Україна» (нова назва Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС Україна»), з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01 січня 2013 року по 30 вересня 2015 року, за результатами якої складено Акт від 30 червня 2016 року № 2641/14-04/30622532 (далі-акт перевірки).

Актом перевірки установлено порушення Товариством вимог:

- пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, на суму 200 207 664 грн.;

- підпункту 215.3.10 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов`язання по акцизному податку з роздрібної торгівлі тютюновими виробами, на суму 59 819 081 грн. 10 коп.

За висновками Акту перевірки з`ясовано, зокрема, що суми поставки, зазначені у видаткових накладних (вилучених в Житомирському структурному підрозділі ТОВ «Тедіс Україна») не відображені в регістрах бухгалтерського обліку Товариства, а суми податку не включені до складу податкових зобов`язань з податку на додану вартість за відповідні податкові періоди, внаслідок чого підприємством занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість по операціях з постачання товарів (тютюнових виробів) на загальну суму 4 507 729 грн., за рахунок не відображення в бухгалтерському та податковому обліку операцій з постачання тютюнових виробів на суму 27 046 361 грн. 89 коп.

Вказаний висновок зроблено на підставі матеріалів кримінального провадження № 3201506000000024 про обвинувачення ФОП ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.212, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України.

У подальшому, на підставі Акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 12 липня 2016 року №0000711404, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість, у розмірі 300 311 496 грн., у тому числі за основним платежем на суму 200 207 664 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 100 103 832 грн.;

- від 13 липня 2016 року №0000794000, яким збільшено суму грошового зобов`язання по акцизному податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у розмірі 74 773 851,37 грн., у тому числі за основним платежем на суму 59 819 081 грн. 10 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 14 954 770 грн. 27 коп.

Уважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що прийняті всупереч нормам податкового законодавства, Товариство звернулося до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, з урахуванням викладених висновків Верховного Суду у даній справі, колегія суддів зазначає про таке.

Згідно із пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно із розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт "а").

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України установлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підпунктом "г" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

Статтею 1 Закону №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, яка діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товарів (робіт, послуг), до податкового кредиту у суб`єкта господарювання виникає у разі:

- фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду;

- наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності;

- наявності належним чином складеної податкової накладної;

- ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у її межах.

Правові наслідки наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Отже, проведення будь-якої господарської операції підприємства має бути зафіксоване у порядку, встановленому правилами податкового та бухгалтерського законодавства, підтверджуватись первинними і розрахунковими документами, якими відображено зміст операцій, порядок їх виконання, зміни майнового стану платника податків.

Як слідує з матеріалів справи, на формування спірних податкових зобов`язань позивача у перевіряємому періоді, вплинули його господарські операції з контрагентами - Приватним підприємством «Торгівля та Дистрибьюція», Товариствами з обмеженою відповідальністю «Аксент Пром», «Буд-Інсайт», «Інтер-Пром-Сервіс», «Марлайн Трейд», «МВК Трейд», «СТДК Компані», «Будівельно-Торгово-Транспортна Компанія», «Aлекс Груп», «Арес-Термінал», «Контакт МКС», «Конфорт».

Як установлено апеляційним судом із висновків Акту перевірки від 30 червня 2016 року № 2641/14-04/30622532 контролюючий орган констатував заниження позивачем податку на додану вартість з тих підстав, що надані Товариством до перевірки документи хоча і відповідають зовнішнім ознакам первинних документів, однак не підтверджують реальність господарських операцій з поставки тютюнових виробів, проведених з його контрагентами у період, який охоплювався перевіркою.

В цілому обґрунтування, покладені в основу таких висновків, зводяться до наступного:

- відсутність в контрагентів необхідних матеріально-технічних можливостей та трудових ресурсів для реального здійснення спірних господарських операцій;

- порушення контрагентами податкового законодавства в частині не подання податкової звітності;

- за результати опрацювання зібраної податкової інформації (у тому числі отриманої від інших контролюючих органів) виявлено, що по операціях з постачання товарів (тютюнових виробів) лише оформлювались окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та правомірності формування сум податкового кредиту, наслідком чого є отримання по ланцюгу постачання від контрагента-постачальника та в подальшому до контрагентів-покупців необґрунтованої податкової вигоди у вигляді податкового кредиту з податку на додану вартість;

- наявність кримінальних проваджень, фігурантами яких є контрагенти позивача, як суб`єкти господарської діяльності з ознаками фіктивності.

Щодо проведених господарських операцій позивача з контрагентом ПП «Торгівля та Дистрибьюція», судовою колегією з`ясовано таке.

Відповідно до Акту перевірки щодо взаємовідносин позивача з ПП «Торгівля та Дистрибьюція» податковим органом установлено, що в бухгалтерському обліку ТОВ «Тедіс Україна» відображено взаєморозрахунки з ПП «Торгівля та Дистрибьюція» за період з 01.01.2015 року по 30.09.2015 року на загальну суму 921291493 грн. 99 коп., у тому числі ПДВ 153548582 грн. 33 коп.

Також за наслідками перевірки контролюючим органом установлено, що ПП «Торгівля та Дистрибьюція» за перевіряємий період перераховано кошти на рахунки ТОВ «Тедіс Україна» в загальній сумі 926869094 грн. 78 коп. Взаєморозрахунки з ПП «Торгівля та Дистрибьюція» оформлено видатковими та податковими накладними.

Так, з наявних в матеріалах справи документів судовою колегією установлено, що 01 серпня 2014 року між позивачем (в особі продавця) та ПП «Торгівля та Дистрибьюція» (в особі покупця) укладено Договір поставки №55-КЕ/14/КК. (т.1 а.с.29-30)

Відповідно до умов означеного Договору продавець зобов`язується передавати тютюнові або інші вироби (товар) у власність покупця відповідно до його замовлення (замовлень), а покупець зобов`язується приймати та оплачувати товар. Придбаний покупцем за Договором товар буде в подальшому реалізовуватися через об`єкти торгівлі покупця.

Вказаний Договір зі сторони ПП «Торгівля та Дистрибьюція» підписаний директором Шкільовою Наталією Миколаївною, повноваження якої підтверджено наданою випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. (т.1 а.с.31-32)

При цьому, у Приватного підприємства «Торгівля та Дистрибьюція» під час проведення спірних господарських операцій наявна ліцензія на здійснення оптової та роздрібної торгівлі тютюновими виробами. (т.1 а.с.39-40)

Також, згідно до Витягу з реєстру платників податку на додану вартість №1426514500515, вказаний контрагент є платником відповідного податку під час проведення спірних господарських операцій. (т.1 а.с.37-38)

Факт постачання товару (тютюнових виробів), відповідно до умов укладеного Договору зі означеним вище контрагентом підтверджується складеними видатковими та товарно-транспортними накладними, а також довіреностями на отримання відповідного товару (довірена особа ОСОБА_2 ) (т.1 а.с.150-154, т.2 а.с.55-59, а.с.90-272, т.3 а.с.2-277, т.4 а.с.2-397, т.5 а.с.2-275, т.6 а.с.2-246, т.8 а.с.2-346, т.9 а.с.2-210, т.11 а.с.2-10, т.16 а.с.2-317).

Факт здійснення оплати ПП «Торгівля та Дистрибьюція» отриманого товару (тютюнових виробів) підтверджується наданими банківськими документами АТ «Райффайзен банк Аваль» у м. Києві. (т.7 а.с.75-148).

Проаналізувавши наведені вище обставини та документи на предмет їх належності та достатності апеляційним судом установлено, що надані позивачем первинні документи, копії яких долучено до матеріалів справи, дають можливість установити зміст та обсяг господарських операцій, в них визначено найменування поставленого товару (тютюнових виробів), його кількість та вартість, а також сторони господарських операцій.

Наведене свідчить про те, що вказані документи у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій.

У свою чергу, контролюючим органом не наведено переконливих доводів, які ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними вище документами. Також скаржником не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано скаржником і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку або можливої фіктивності його постачальника, не доведено факту узгодженості дій ТОВ «Тедіс-Україна» з ПП «Торгівля та Дистрибьюція» з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагенту, та не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем спірних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект, тощо.

Як слідує зі змісту Акту перевірки та апеляційної скарги, податковий орган звертає увагу на те, що відповідно до зібраної податкової інформації та даних досудового розслідування в кримінальному провадженні №32015210000000119, в межах кримінального провадження допитаний комірник Приватного підприємства «Торгівля та Дистрибьюція» громадянин ОСОБА_2 .

Як повідомив ОСОБА_2 , що за адресою, де він працював, вказане підприємство займалося торгівлею б/у холодильниками, шинами та стелажами, тютюнових виробів останній не отримував й не відвантажував, такі вироби не постачалися.

Також допитана землевпорядник Гостомельської селищної ради громадянка ОСОБА_3 , яка вказала, що за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться автобусна зупинка з вбудованим магазином « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 , й складських приміщень там немає.

У свою чергу, керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 року №3262, згідно із якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень, апеляційним судом з`ясовано, що у провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа за №815/3931/16.

За результатами розгляду даної справи рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року, яке залишене без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року, позов ТОВ «ТЕДІС УКРАЇНА» задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкового повідомлення-рішення від 21 червня 2016 року № 0000482100.

Як слідує зі змісту судового рішення від 05 жовтня 2016 року по справі №815/3931/16, під час розгляду справи Одеським окружним адміністративним судом допитано як свідків:

- ОСОБА_5 (у період з 23 червня 2014 року по 27 серпня 2015 року обіймала посаду директора Приватного підприємства «Торгівля та Дистрибьюція»);

- ОСОБА_2 (у період з вересня 2014 року по середину серпня 2015 року працював на посаді комірника магазину № 9, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , в якому здійснює свою господарську діяльність Приватне підприємство «Торгівля та Дистрибьюція»);

- ОСОБА_6 (керівник Київського регіонального структурного підрозділу ТОВ «ТЕДІС УКРАЇНА»);

- ОСОБА_7 (менеджер зі збуту відділу по роботі з ключовими клієнтами ТОВ «ТЕДІС УКРАЇНА»).

У ході розгляду справи №815/3931/16, вказані свідки повністю підтвердили фактичне постачання позивачем на користь Приватного підприємства «Торгівля та Дистрибьюція» тютюнових виробів, конкретизувавши умови, підстави та порядок поставок.

Окрім цього, у наведеній вище справі суд першої інстанції відхилив посилання контролюючого органу на пояснення землевпорядника Гостомельської селищної ради про відсутність складського приміщення за адресою: Київська обл., смт. Гостомель, вул. Кірова, 3-Є, оскільки ці пояснення спростовуються Довідками про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру серії АП № 226265, серії АП № 226270, серії АП № 226267.

Апеляційний суд зауважує, що підстави звільнення від доказування визначені статтею 78 КАС України. Відповідно до частини четвертої цієї статті обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на положення частини четвертої статті 78 КАС України та набрання законної сили судовими рішеннями у справі №815/3931/16, в межах розгляду якої встановлені наведені обставини, судова колегія відхиляє доводи податкового органу на неможливість зберігання контрагентом отриманого від позивача товару у зазначених в первинних бухгалтерських документах місцях.

Як з`ясовано апеляційним судом, у матеріалах справи, що розглядається також наявні Довідки місць зберігання оптових партій тютюнових виробів серії АП №226265, №226270, №226267. (т.1 а.с.41-43)

У названих довідках зазначено, що місцями зберігання оптових партій тютюнових виробів Приватного підприємства «Торгівля та Дистрибьюція» є: м. Київ, вул. Миропільська, 4, магазин № 9, м. Київ, вул. Бориспільська, 7; Київська обл., м. Ірпінь, смт Гостомель, вул. Кірова, 3-Є.

Зазначені довідки надано відповідно до вимог пунктів 1.1, 2.1, 2.2 Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 28 травня 2002 року № 251, де визначено, що для внесення місць зберігання тютюнових виробів до Єдиного державного реєстру місць зберігання суб`єкти підприємницької діяльності подають заяву, до якої додається, зокрема, документ, який підтверджує право користування відповідним приміщенням.

Таким чином, доводи податкового органу щодо безтоварності господарських операцій позивача з ПП «Торгівля та Дистрибьюція» за період з 2014 року по 2015 року спростовуються наявними в справі первинними документами.

Також, як убачається з Акту перевірки, на адресу Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області від ГУ ДФС у м. Києві надійшли результати опрацювання податкової інформації щодо ПП «Торгівля та Дистрибьюція» за звітний період декларування ПДВ серпень 2014 року по серпень 2015 року за №211/26-15-14-04-03 від 22.02.2016 року.

Так, у відповідності до даної податкової інформації податковим органом виявлені нереальні господарські операції з придбавання/продажу товарів за звітні періоди декларування ПДВ, охоплений узагальненою податковою інформацією, даними Єдиного реєстру податкових накладних, щодо контрагентів по взаємопов`язаних ланцюгах таких операцій.

На переконання колегії суддів, суд попередньої інстанції цілком об`єктивно визнав необґрунтованим посилання контролюючого органу на наявну в нього податкову інформацію як на підставу для відмови в задоволенні позову.

Апеляційний суд наголошує, що податкова інформація, наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок має виключно інформативний характер та не є належним доказом неправомірності дій відповідного платника податків.

Вказана правова позиція викладена, Верховним Судом в постанові від 02 квітня 2020 року по справі №160/93/19, від 25 жовтня 2023 року по справі №580/4208/22.

Більше того, інформація про контрагента позивача з автоматизованих інформаційних систем органів ДФС може бути підставою для висновків щодо нереальності господарських операцій лише в сукупності з іншими доказами, які підтверджують неможливість конкретного контрагента приймати участь у здійсненні конкретної господарської операції, що в даному випадку відсутнє.

Як наслідок, посилання податкового органу виключно на інформацію ІТС «Податковий блок» та інших інформаційних систем колегія суддів не визнає достатнім доказом для висновку про нереальність здійсненних контрагентом позивача спірних господарських операцій.

У свою чергу, податкова інформація зобов`язує контролюючий орган провести перевірку та з`ясувати всі обставини, встановити факти, відповідні докази. Однак, жодних доказів на підтвердження здійснених заходів, податковим органом не надано до суду.

До того ж, стверджуючи про порушення контрагентами податкового законодавства, контролюючий орган повинен був провести зустрічні звірки з метою документального підтвердження спірних господарських відносин, а також підтвердження виду, обсягу, характеру операцій та повноти розрахунків, для з`ясування їх реальності та правомірності відображення в обліку платника податків.

В силу приписів частини 2 статті 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте, доказів проведення перевірок та/або зустрічних звірок щодо контрагентів позивача матеріали справи не містять.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення з боку його контрагентом.

Відтак, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, а тому у разі підтвердження факту постачання товарів, платник не може відповідати за порушення, допущені покупцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

При цьому, як слідує зі змісту Акті перевірки, згідно до листа ОУ ДФС у Тернопільській області №37/19-00-07-0510 від 16.02.2016 року податковим органом установлено, що 22 грудня 2015 року по ПП «Торгівля та Дистрибьюція» до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, яке зареєстроване за №32015210000000119, за попередньою кваліфікацією згідно до ч.2 ст.205 КК України (фіктивне підприємство).

Водночас, як з`ясовано колегією суддів, кримінальне провадження, внесене 24 грудня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32015210000000119 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 209, частиною третьою статті 212, частинами першою, другою статті 364 Кримінального кодексу України, наявністю якого відповідач, у тому числі обґрунтовував свою позицію, закрито 10 листопада 2020 року постановою старшого слідчого з особливо важливих справ 4-го відділу кримінальних проваджень слідчого управління Офісу великих платників податків ДФС на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, у зв`язку з відсутністю ознак кримінальних правопорушень.

Щодо господарських операцій Товариства з контрагентом ТОВ «Аксент Пром».

Відповідно до Акту перевірки щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Аксент Пром», податковим органом з`ясовано, що в бухгалтерському облік ТОВ «Тедіс Україна» відображено взаєморозрахунки з вказаним контрагентом за перевіряємий період на загальну суму 18524449 грн. 89 коп., у тому числі ПДВ 3087408 грн. 32 коп.

Податковий орган у Акті перевірки зазначив, що надані під час перевірки первинні документи відповідають зовнішнім формальним ознакам, проте, не відображають реального руху ТМЦ.

Як слідує з матеріалів справи та з`ясовано апеляційним судом, 19 березня 2015 року між позивачем (в особі продавця) та ТОВ «Аксент Пром» (в особі покупця) укладено Договір поставки №8155-ДП/15.

Згідно до умов означеного Договору продавець зобов`язується передавати тютюнові або інші вироби (товар) у власність покупця відповідно до його замовлення (замовлень), а покупець зобов`язується приймати та оплачувати товар. Придбаний покупцем за договором товар буде в подальшому реалізовуватися через об`єкти торгівлі покупця. (т.1 а.с.143-144)

В свою чергу, вказаний договір зі сторони контрагента підписаний директором -Мордурєв В.Л., повноваження якого підтверджено наданою випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1 а.с.146)

З матеріалів справи, колегією суддів з`ясовано, що під час проведення спірних господарських операцій у ТОВ «Аксент Пром» наявна ліцензію на здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами. (т.1 а.с.147)

Також, згідно до Витягу з реєстру платників податку на додану вартість, під час проведення спірних господарських операцій ТОВ «Аксент Пром» було платником відповідного податку. (т.1 а.с.148)

При цьому, факт постачання товару (тютюнових виробів), відповідно до умов укладеного Договору зі вказаним контрагентом підтверджується складеними видатковими накладними, а також довіреностями на отримання відповідного товару. (т.4 а.с.127-234).

Факт здійснення оплати отриманого товару (тютюнових виробів) підтверджується наданими банківськими документами АТ «Райффайзен банк Аваль» у м. Києві. (т.7 а.с.63-74)

Більше того, на підтвердження фактичного виконання умов вказаного Договору Товариством надано до суду подорожні листи, що виписувались останнім під час здійснення постачання товарів (тютюнових виробів). (т.10 а.с.2-478)

Проаналізувавши наведені вище обставини та документи на предмет їх належності та достатності апеляційним судом установлено, що надані позивачем первинні документи, копії яких долучено до матеріалів справи, дають можливість установити зміст та обсяг господарських операцій, в них визначено найменування поставленого товару (тютюнових виробів), його кількість та вартість, а також сторони господарських операцій.

Наведене свідчить про те, що вказані документи у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій.

У свою чергу, контролюючим органом не наведено переконливих доводів, які ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними вище документами. Також скаржником не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано скаржником і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку або можливої фіктивності його постачальника, не доведено факту узгодженості дій ТОВ «Тедіс-Україна» з ТОВ «Аксент Пром» з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагенту, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем спірних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект, тощо.

Як слідує зі змісту Акту перевірки та апеляційної скарги, податковий орган звертає увагу на те, що відповідно до зібраної податкової інформації, зокрема з автоматизованої інформаційної системи «Податковий Блок» установлено відсутність у ТОВ «Аксент Пром» основних фондів та трудових ресурсів (найманих працівників).

Аналізуючи доводи скаржника щодо відсутності у контрагентів позивача, на думку податкового органу, необхідної кількості штатних та найманих працівників та власного та/або орендованого спеціального обладнання та техніки для виконання такого роду поставок, колегія суддів вказує про таке.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, тощо. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем (замовником).

Колегія суддів погоджується із висновком суду попередньої інстанції про те, що сама по собі недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Зокрема, у постанові від 03.09.2019 року у справі №810/3790/17 Верховний Суд вказав, що висновки про відсутність у контрагентів (по «ланцюгу» постачання) трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, наявної в базі даних ДФС. Водночас, податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні приписів статті 72 КАС України. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Відтак, судова колегія уважає необґрунтованими посилання контролюючого органу щодо відсутності у контрагента позивача необхідної кількості трудових ресурсів та основних фондів як на підставу для відмови в задоволенні позову.

Також, як убачається з Акту перевірки, на адресу Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області від ГУ ДФС у м. Києві надійшли результати опрацювання податкової інформації щодо ТОВ «Аксент Пром» за звітний період декларування ПДВ березень червень 2015 року за №223/26-15-14-04-03 від 29.02.2016 року.

За результати опрацювання зібраної податкової інформації (у тому числі отриманої від інших контролюючих органів) виявлено, що по операціях з постачання товарів (тютюнових виробів) лише оформлювались окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та правомірності формування сум податкового кредиту, наслідком чого є отримання по ланцюгу постачання від контрагента-постачальника та в подальшому до контрагентів-покупців необґрунтованої податкової вигоди у вигляді податкового кредиту з податку на додану вартість.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції уважає необґрунтованими посилання контролюючого органу на наявну в нього податкову інформацію як на підставу для відмови в задоволенні позову.

Так, податкова інформація, наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок має виключно інформативний характер та не є належним доказом неправомірності дій відповідного платника податків.

При цьому, інформація про контрагента позивача з автоматизованих інформаційних систем органів ДФС може бути підставою для висновків щодо нереальності господарських операцій лише в сукупності з іншими доказами, які підтверджують неможливість конкретного контрагента приймати участь у здійсненні конкретної господарської операції, що в даному випадку відсутнє.

Як наслідок, посилання податкового органу виключно на інформацію ІТС «Податковий блок» та інших інформаційних систем колегія суддів не визнає достатнім доказом для висновку про нереальність здійсненних контрагентом позивача спірних господарських операцій.

Водночас, податкова інформація зобов`язує контролюючий орган провести перевірку та з`ясувати всі обставини, встановити факти, відповідні докази. Однак, жодних доказів на підтвердження здійснених заходів, податковим органом не надано до суду.

Окрім цього, як слідує зі змісту Акті перевірки, згідно до листа ОУ ДФС у Тернопільській області №886/19-00-09-02 від 24.02.2016 року податковим органом установлено, що 22.12.2015 року по ТОВ «Аксент Пром» до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, яке зареєстроване за №32015210000000119, за попередньою кваліфікацією згідно до ч.2 ст.205 КК України (фіктивне підприємство).

Як установлено колегією суддів, кримінальне провадження, внесене 24 грудня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32015210000000119 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 209, частиною третьою статті 212, частинами першою, другою статті 364 Кримінального кодексу України, наявністю якого відповідач, у тому числі обґрунтовував свою позицію, закрито 10 листопада 2020 року постановою старшого слідчого з особливо важливих справ 4-го відділу кримінальних проваджень слідчого управління Офісу великих платників податків ДФС на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, у зв`язку з відсутністю ознак кримінальних правопорушень.

Щодо проведених господарських операцій Товариства з контрагентом ТОВ «Буд-Інсайт», колегією суддів установлено наступне.

13 лютого 2015 року між позивачем (в особі продавця) та ТОВ «Буд-Інсайт» (в особі покупця) укладено Договір поставки №4751-ДП/15, згідно до умов якого продавець зобов`язується передавати тютюнові або інші вироби (товар) у власність покупця відповідно до його замовлення (замовлень), а покупець зобов`язується приймати та оплачувати товар.(т.1 а.с.136-137)

Так, вказаний вище Договір зі сторони контрагента підписаний директором Крайняк О.О., повноваження якого підтверджено наданою випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. (т.1 а.с.139)

Під час проведення спірних господарських операцій у ТОВ «Буд-Інсайт» наявна ліцензія на здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами. (т.1 а.с.140)

У відповідності до відомостей із Витягу з реєстру платників податку на додану вартість, під час проведення спірних господарських операцій ТОВ «Буд-Інсайт» є платником податку на додану вартість. (т.1 а.с.141)

В даному випадку, факт постачання товару, відповідно до умов укладеного Договору зі вказаним контрагентом підтверджується складеними видатковими накладними, а також довіреностями на отримання відповідного товару. (т.4 а.с.127-234)

При цьому, факт здійснення оплати отриманого товару підтверджується наданими банківськими документами АТ «Райффайзен банк Аваль» у м. Києві. (т.7 а.с.48-62)

З аналізу зазначених вище документів апеляційним судом з`ясовано, що надані позивачем первинні документи, копії яких долучено до матеріалів справи, дають можливість установити зміст та обсяг господарських операцій, в них визначено найменування поставленого товару, його кількість та вартість, а також сторони господарських операцій.

Наведене свідчить про те, що вказані документи у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій.

Проте, контролюючим органом не наведено переконливих доводів, які ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними вище документами. При цьому, не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано скаржником і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку або можливої фіктивності його постачальника, не доведено факту узгодженості дій ТОВ «Тедіс-Україна» з ТОВ «Буд-Інсайт» з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагенту, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем спірних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект, тощо.

Стосовно доводів скаржника про те, що керівник та головний бухгалтер Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Інсайт» в одній особі ОСОБА_8 є громадянином Молдови та за оперативною інформацією знаходиться за межами України з 2012 року.

Дійсно, як з`ясовано в ході розгляду справи, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься інформація про керівника такого підприємства, де зазначено - ОСОБА_8 .

Водночас, податковим органом в підтвердження того, що за оперативною інформацією керівник даного підприємства знаходиться за межами України з 2012 року, не надано належних доказів, а матеріали справи таких не містять.

Більше того, як з`ясовано колегією суддів, що саме у період з 13.02.2015 року по 15.15.2015 року, тобто на момент укладання між позивачем та ТОВ «Буд-Інсайт» Договору поставки, керівником такого підприємства була інша особа, а саме Крайняк О.О. Наведене підтверджується випискою з ЄДРПОУ та Договором поставки №4751-ДП/15 від 13.02.2015 року.(т.212 а.с.213-218)

Насамкінець, судова колегія зауважує, що Ніколаєв Георге не зазначається у первинних документах, зібраних у матеріалах справи, як керівник відповідного контрагента. При цьому, податковим органом не надано до суду доказів участі вказаної особи у діяльності ТОВ «Буд-Інсайт».

За таких обставин, наведені вище доводи податкового органу є безпідставними та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Разом з цим, як слідує зі змісту Акту перевірки, відповідно до зібраної податкової інформації, зокрема з автоматизованої інформаційної системи «Податковий Блок» установлено відсутність у ТОВ «Буд-Інсайт» основних фондів та трудових ресурсів (найманих працівників).

Аналізуючи доводи скаржника щодо відсутності у контрагентів позивача, на думку податкового органу, необхідної кількості штатних та найманих працівників та власного та/або орендованого спеціального обладнання та техніки для виконання такого роду поставок, колегія суддів вказує про таке.

Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, тощо. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем (замовником).

Апеляційний суд наголошує, що сама по собі недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Крім того, висновки податкового про відсутність у контрагентів (по «ланцюгу» постачання) трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, наявної в базі даних ДФС.

Водночас, податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні приписів статті 72 КАС України.

Така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Відтак, посилання контролюючого органу щодо відсутності у контрагента позивача необхідної кількості трудових ресурсів та основних фондів як на підставу для відмови в задоволенні позову є необґрунтованими.

Також, як зазначено у Акті перевірки, згідно до листа ОУ ДФС у Тернопільській області №886/19-00-09-02 від 24.02.2016 року податковим органом установлено, що 22.12.2015 року по ТОВ «Буд-Інсайт» до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, яке зареєстроване за №32015210000000119, за попередньою кваліфікацією згідно до ч.2 ст.205 КК України (фіктивне підприємство).

Разом з тим, кримінальне провадження, внесене 24 грудня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32015210000000119, наявністю якого відповідач, у тому числі обґрунтовував свою позицію, закрито 10 листопада 2020 року постановою старшого слідчого з особливо важливих справ 4-го відділу кримінальних проваджень слідчого управління Офісу великих платників податків ДФС на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю ознак кримінальних правопорушень.

Щодо проведених господарських операцій Товариства з контрагентом ТОВ «Інтер-Пром-Сервіс», колегією суддів установлено таке.

Так, між позивачем (в особі продавця) та ТОВ «Інтер-Пром-Сервіс» (в особі покупця) 21 квітня 2015 року укладено Договір поставки № 11910-3П/15. (т.1 а.с.66-67)

Відповідно до умов означеного Договору продавець зобов`язується передавати тютюнові або інші вироби (товар) у власність покупця відповідно до його замовлення (замовлень), а покупець зобов`язується приймати та оплачувати товар. Придбаний покупцем за Договором товар буде в подальшому реалізовуватися через об`єкти торгівлі покупця.

Вказаний вище Договір зі сторони контрагента підписаний директором Тищенком В.О., повноваження якого підтверджено наданою випискою із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1 а.с.69)

Разом з цим, під час проведення спірних господарських операцій у ТОВ «Інтер-Пром-Сервіс» наявна ліцензія на здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами. (т.1 а.с.71)

Згідно до Витягу з реєстру платників податку на додану вартість, вказаний контрагент є платником відповідного податку під час проведення спірних господарських операцій (т.1 а.с.72)

Факт постачання товару (тютюнових виробів), відповідно до умов укладеного Договору зі вказаним контрагентом підтверджується складеними видатковими накладними, а також довіреностями на отримання відповідного товару. (т.17 а.с.172-227)

У свою чергу, факт здійснення оплати отриманого товару підтверджується наданими банківськими документами ПАТ «СБЕРБАНК». (т.7 а.с.3-9)

Проаналізувавши такі документи на предмет їх належності та достатності апеляційним судом установлено, що надані позивачем первинні документи, копії яких долучено до матеріалів справи, дають можливість установити зміст та обсяг господарських операцій, в них визначено найменування поставленого товару, його кількість та вартість, а також сторони господарських операцій.

Наведене свідчить про те, що вказані документи у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій.

Проте, податковим органом не наведено переконливих доводів, які ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними вище документами. Також скаржником не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано скаржником і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку або можливої фіктивності його постачальника, не доведено факту узгодженості дій ТОВ «Тедіс-Україна» з ТОВ «Інтер-Пром-Сервіс» з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагенту, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем спірних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект, тощо.

Як убачається з Акту перевірки, на адресу Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області від Східної ОДПІ м. Харків ГУ ДФС у Харківській області надійшли результати опрацювання податкової інформації щодо ТОВ «Інтер-Пром-Сервіс» за звітний період декларування ПДВ травень - вересень 2015 року за №81/20-38-22-03-04 від 12.02.2016 року.

За результати опрацювання зібраної податкової інформації (у тому числі отриманої від інших контролюючих органів) виявлені нереальні господарські операції з придбавання/продажу товарів/послуг за звітні періоди декларування ПДВ, охоплений узагальненою податковою інформацією. Аналізуючи ланцюг постачання ТОВ «Інтер-Пром-Сервіс» податковим органом установлено, що придбаний товар не відповідає реалізованому. Згідно до проведеного аналізу баз даних вбачається обрив ланцюга постачання на першій ланці. Таким чином, станом на момент складення податкової інформації не можливо зробити висновки щодо підтвердження взаємовідносин з контрагентами, у зв`язку з вищевикладеним та відсутністю підтвердження відомостей по ланцюгу постачання.

У свою чергу, судова колегія уважає необґрунтованими посилання контролюючого органу на наявну в нього податкову інформацію як на підставу для відмови в задоволенні позову. Так, податкова інформація, наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок має виключно інформативний характер та не є належним доказом неправомірності дій відповідного платника податків.

Більше того, інформація про контрагента позивача з автоматизованих інформаційних систем органів ДФС може бути підставою для висновків щодо нереальності господарських операцій лише в сукупності з іншими доказами, які підтверджують неможливість конкретного контрагента приймати участь у здійсненні конкретної господарської операції, що в даному випадку відсутнє.

Як наслідок, посилання податкового органу виключно на інформацію ІТС «Податковий блок» та інших інформаційних систем колегія суддів не визнає достатнім доказом для висновку про нереальність здійсненних контрагентом позивача спірних господарських операцій.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що податкова інформація зобов`язує контролюючий орган провести перевірку та з`ясувати всі обставини, встановити факти, відповідні докази. Проте, жодних доказів на підтвердження здійснених заходів, податковим органом не надано до суду.

Також, як слідує зі змісту Акту перевірки, відповідно до зібраної податкової інформації, зокрема з автоматизованої інформаційної системи «Податковий Блок» установлено відсутність у ТОВ «Інтер-Пром-Сервіс» основних фондів та трудових ресурсів (найманих працівників).

Аналізуючи наведене, колегія суддів вказує, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, тощо. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем (замовником).

Апеляційний суд наголошує, що сама по собі недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Крім того, висновки податкового про відсутність у контрагентів (по «ланцюгу» постачання) трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, наявної в базі даних ДФС.

Водночас, податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні приписів статті 72 КАС України.

Така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Відтак, посилання контролюючого органу щодо відсутності у контрагента позивача необхідної кількості трудових ресурсів та основних фондів як на підставу для відмови в задоволенні позову є необґрунтованими.

Також, як зазначено у Акті перевірки, згідно до листа ОУ ДФС у Тернопільській області №886/19-00-09-02 від 24.02.2016 року податковим органом установлено, що 22.12.2015 року по ТОВ «Інтер-Пром-Сервіс» до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, яке зареєстроване за №32015210000000119, за попередньою кваліфікацією згідно до ч.2 ст.205 КК України (фіктивне підприємство).

Водночас, кримінальне провадження, внесене 24 грудня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32015210000000119, наявністю якого відповідач, у тому числі обґрунтовував свою позицію, закрито 10 листопада 2020 року постановою старшого слідчого з особливо важливих справ 4-го відділу кримінальних проваджень слідчого управління Офісу великих платників податків ДФС на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю ознак кримінальних правопорушень.

Щодо проведених господарських операцій Товариства з контрагентом ТОВ «Марлайн Трейд».

Між позивачем (в особі продавця) та ТОВ «Марлайн Трейд» (в особі покупця) 22 грудня 2014 року укладено Договір поставки № 31496-МА/14.

Відповідно до умов вказаного Договору продавець зобов`язується передавати тютюнові або інші вироби (товар) у власність покупця відповідно до його замовлення (замовлень), а покупець зобов`язується приймати та оплачувати товар. Придбаний покупцем за цим Договором товар буде в подальшому реалізовуватися через об`єкти торгівлі покупця. (т.1 а.с.82-83)

Так, вказаний Договір зі сторони контрагента підписаний директором Шабров С.О., повноваження якого підтверджено наданою випискою із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1 а.с.85)

Як з`ясовано судовою колегією, у ТОВ «Марлайн Трейд» під час проведення спірних господарських операцій наявна ліцензія на здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами. (т.1 а.с.86)

Також, згідно до Витягу з реєстру платників податку на додану вартість, вказаний контрагент є платником податку на додану вартість під час проведення спірних господарських операцій. (т.1 а.с.87)

В даному випадку, факт постачання товару, відповідно до умов укладеного Договору зі вказаним контрагентом підтверджується складеними видатковими накладними, а також довіреностями на отримання відповідного товару. (т.1 а.с.113-232)

Судом апеляційної інстанції установлено, що факт здійснення оплати ТОВ «Марлайн Трейд» отриманого товару підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими документами, а також прибутковими касовими ордерами. (т.7 а.с.13-14, а.с.154-257)

З аналізу зазначених вище документів апеляційним судом з`ясовано, що надані позивачем первинні документи, копії яких долучено до матеріалів справи, дають можливість установити зміст та обсяг господарських операцій, в них визначено найменування поставленого товару, його кількість та вартість, а також сторони господарських операцій.

Наведене свідчить про те, що вказані документи у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій.

Разом з цим, податковим органом не наведено переконливих доводів, які ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними вище документами. Окрім того, не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано скаржником і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку або можливої фіктивності його постачальника, не доведено факту узгодженості дій ТОВ «Тедіс-Україна» з ТОВ «Марлайн Трейд» з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагенту, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем спірних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект, тощо.

Як слідує зі змісту Акту перевірки, відповідно до зібраної податкової інформації, зокрема з автоматизованої інформаційної системи «Податковий Блок» установлено відсутність у ТОВ «Марлайн Трейд» основних фондів та трудових ресурсів (найманих працівників).

Колегія суддів вказує, що сама по собі недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Відтак, відсутність у контрагента добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем (замовником).

При цьому, висновки податкового про відсутність у контрагентів (по «ланцюгу» постачання) трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, наявної в базі даних ДФС.

Водночас, податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні приписів статті 72 КАС України.

Така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Щодо проведених господарських операцій товариства з контрагентом ТОВ «МВК Трейд».

23 квітня 2015 року між позивачем (в особі продавця) та ТОВ «МВК Трейд» (в особі покупця) укладено Договір поставки № 12110-ДП/15, згідно до умов якого продавець зобов`язується передавати тютюнові або інші вироби (товар) у власність покупця відповідно до його замовлення (замовлень), а покупець зобов`язується приймати та оплачувати товар. Придбаний покупцем за цим договором товар буде в подальшому реалізовуватися через об`єкти торгівлі покупця. (т.1 а.с.127-128)

Так, вказаний вище Договір зі сторони контрагента підписаний директором Свистак Д.М., повноваження якого підтверджено наданою випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. (т.1 а.с.131)

Під час проведення спірних господарських операцій у ТОВ «МВК Трейд» наявна ліцензія на здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами. (т.1 а.с.132, 135)

При цьому, згідно до Витягу з реєстру платників податку на додану вартість, ТОВ «МВК Трейд» є платником відповідного податку під час проведення спірних господарських операцій. (т.1 а.с.133)

Як убачається з матеріалів справи, факт постачання товару, згідно до умов укладеного Договору зі вказаним контрагентом підтверджується складеними видатковими накладними, а також довіреностями на отримання відповідного товару. (т.13 а.с.2-334)

Разом з цим, факт здійснення оплати отриманого товару підтверджується наданими банківськими документами. (т.7 а.с.29-47)

Проаналізувавши такі документи на предмет їх належності та достатності апеляційним судом з`ясовано, що надані позивачем первинні документи, копії яких долучено до матеріалів справи, дають можливість установити зміст та обсяг господарських операцій, в них визначено найменування поставленого товару, його кількість та вартість, а також сторони господарських операцій.

Викладене свідчить про те, що вказані документи у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій.

Водночас, скаржником не наведено переконливих доводів, які ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними вище документами. Крім цього, не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано скаржником і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку або можливої фіктивності його постачальника, не доведено факту узгодженості дій ТОВ «Тедіс-Україна» з ТОВ «МВК Трейд» з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагенту, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем спірних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект, тощо.

Аналізуючи доводи скаржника щодо відсутності у контрагентів позивача, на думку податкового органу, необхідної кількості штатних та найманих працівників та власного та/або орендованого спеціального обладнання та техніки для виконання такого роду поставок, колегія суддів вказує про таке.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, тощо. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем (замовником).

Так, у постанові від 03.09.2019 року у справі №810/3790/17 Верховний Суд вказав, що висновки про відсутність у контрагентів (по «ланцюгу» постачання) трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, наявної в базі даних ДФС. Водночас, податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні приписів статті 72 КАС України. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

До того ж, стверджуючи про порушення контрагентами податкового законодавства, контролюючий орган повинен був провести зустрічні звірки з метою документального підтвердження спірних господарських відносин, а також підтвердження виду, обсягу, характеру операцій та повноти розрахунків, для з`ясування їх реальності та правомірності відображення в обліку платника податків.

В силу приписів частини 2 статті 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте, доказів проведення перевірок та/або зустрічних звірок щодо контрагентів позивача матеріали справи не містять.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення з боку його контрагентом.

Відтак, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, а тому у разі підтвердження факту постачання товарів, платник не може відповідати за порушення, допущені покупцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Також, як зазначено у Акті перевірки, згідно до листа ОУ ДФС у Тернопільській області №886/19-00-09-02 від 24.02.2016 року податковим органом установлено, що 22.12.2015 року по ТОВ «МВК Трейд» до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, яке зареєстроване за №32015210000000119, за попередньою кваліфікацією згідно до ч.2 ст.205 КК України (фіктивне підприємство).

Водночас, кримінальне провадження, внесене 24 грудня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32015210000000119, наявністю якого відповідач, у тому числі обґрунтовував свою позицію, закрито 10 листопада 2020 року постановою старшого слідчого з особливо важливих справ 4-го відділу кримінальних проваджень слідчого управління Офісу великих платників податків ДФС на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю ознак кримінальних правопорушень.

Стосовно господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «СТДК Компані», колегією суддів з`ясовано наступне.

08 червня 2015 року між позивачем (в особі продавця) та ТОВ «СТДК Компані» (в особі покупця) укладено Договір поставки №15938-МА/15, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передавати тютюнові або інші вироби (товар) у власність покупця відповідно до його замовлення (замовлень), а покупець зобов`язується приймати та оплачувати товар. Придбаний покупцем за договором товар буде в подальшому реалізовуватися через об`єкти торгівлі покупця. (т.1 а.с.75-76)

В свою чергу, вказаний договір зі сторони контрагента підписаний директором Семівол Я.В., повноваження якого підтверджено наданою випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. (т.1 а.с.78)

При цьому, відповідний контрагент під час проведення спірних господарських операцій мав ліцензію на здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами. (т.1 а.с.79)

Також, згідно до Витягу з реєстру платників податку на додану вартість №1505834500072, вказаний контрагент був платником відповідного податку під час проведення спірних господарських операцій. (т.1 а.с.80)

В даному випадку, факт постачання товару на адресу ТОВ «СТДК Компані», відповідно до умов укладеного Договору, підтверджується складеними видатковими накладними, а також довіреностями на отримання відповідного товару.(т.15 а.с.2-56)

Факт здійснення оплати отриманого товару підтверджується наданими банківськими документами, а також прибутковими касовими ордерами. (т.7 а.с.36-38, 149-153)

Проаналізувавши такі документи на предмет їх належності та достатності апеляційним судом з`ясовано, що надані позивачем первинні документи, копії яких долучено до матеріалів справи, дають можливість установити зміст та обсяг господарських операцій, в них визначено найменування поставленого товару, його кількість та вартість, а також сторони господарських операцій.

Наведене свідчить про те, що вказані документи у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій.

У свою чергу, скаржником не наведено переконливих доводів, які ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними вище документами. Крім цього, не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Разом з цим, не подано скаржником і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку або можливої фіктивності його постачальника, не доведено факту узгодженості дій ТОВ «Тедіс-Україна» з ТОВ «СТДК Компані» з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагенту, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем спірних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект, тощо.

Як убачається з Акту перевірки, на адресу Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області від ГУ ДФС у м. Києві надійшли результати опрацювання податкової інформації щодо ТОВ «СТДК Компані» за звітний період декларування ПДВ березень червень 2015 року за №226/26-15-14-04-03 від 29.02.2016 року.

За результати опрацювання зібраної податкової інформації (у тому числі отриманої від інших контролюючих органів) виявлено, що по операціях з постачання товарів (тютюнових виробів) лише оформлювались окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та правомірності формування сум податкового кредиту, наслідком чого є отримання по ланцюгу постачання від контрагента-постачальника ТОВ «ТК Мегаполіс-Україна» до ТОВ «СТДК Компані» та в подальшому до контрагентів-покупців необґрунтованої податкової вигоди у вигляді податкового кредиту з податку на додану вартість.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції уважає необґрунтованими посилання контролюючого органу на наявну в нього податкову інформацію як на підставу для відмови в задоволенні позову.

Так, податкова інформація, наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок має виключно інформативний характер та не є належним доказом неправомірності дій відповідного платника податків.

При цьому, інформація про контрагента позивача з автоматизованих інформаційних систем органів ДФС може бути підставою для висновків щодо нереальності господарських операцій лише в сукупності з іншими доказами, які підтверджують неможливість конкретного контрагента приймати участь у здійсненні конкретної господарської операції, що в даному випадку відсутнє.

Як наслідок, посилання податкового органу виключно на інформацію ІТС «Податковий блок» та інших інформаційних систем колегія суддів не визнає достатнім доказом для висновку про нереальність здійсненних контрагентом позивача спірних господарських операцій.

Водночас, податкова інформація зобов`язує контролюючий орган провести перевірку та з`ясувати всі обставини, встановити факти, відповідні докази. Однак, жодних доказів на підтвердження здійснених заходів, податковим органом не надано до суду.

Стосовно господарських операцій Товариства з контрагентом ТОВ «Алекс Групп».

Так, між позивачем (в особі продавця) та ТОВ «Алекс Групп» (в особі покупця) 30 січня 2015 року укладено Договір поставки №3182-ДП/15, у відповідності до умов якого продавець зобов`язується передавати тютюнові або інші вироби (товар) у власність покупця відповідно до його замовлення (замовлень), а покупець зобов`язується приймати та оплачувати товар. Придбаний покупцем за договором товар буде в подальшому реалізовуватися через об`єкти торгівлі покупця. (т1 а.с.120-121)

Вказаний договір зі сторони контрагента підписаний директором Бернгардт К.Л., повноваження якого підтверджено випискою із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. (т.1 а.с.123)

Як установлено апеляційним судом, під час проведення спірних господарських операцій ТОВ «Алекс Групп» мало діючу ліцензію на здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами. (т.1 а.с.124)

Згідно із Витягу з реєстру платників податку на додану вартість, під час проведення спірних господарських операцій ТОВ «Алекс Групп» є платником податку на додану вартість. (т.1 а.с.125)

В даному випадку, факт постачання товару, відповідно до умов укладеного Договору зі вказаним контрагентом, підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, а також довіреностями на отримання відповідного товару. (т.11 а.с.12-111)

Також, як слідує з матеріалів справи, факт здійснення ТОВ «Алекс Групп» оплати отриманого товару підтверджується наданими банківськими документами. (т.7 а.с.29-35)

З аналізу зазначених вище документів апеляційним судом з`ясовано, що надані позивачем первинні документи, копії яких долучено до матеріалів справи, дають можливість установити зміст та обсяг господарських операцій, в них визначено найменування поставленого товару, його кількість та вартість, а також сторони господарських операцій.

Наведене свідчить про те, що вказані документи у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій.

Проте, контролюючим органом не наведено переконливих доводів, які ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними вище документами. При цьому, не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано скаржником і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку або можливої фіктивності його постачальника, не доведено факту узгодженості дій ТОВ «Тедіс-Україна» з ТОВ «Алекс Групп» з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагенту, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем спірних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект, тощо.

Також, як слідує зі змісту Акту перевірки, відповідно до зібраної податкової інформації, зокрема з автоматизованої інформаційної системи «Податковий Блок» установлено відсутність у ТОВ «Алекс Групп» основних фондів та трудових ресурсів (найманих працівників).

Аналізуючи наведене, колегія суддів вказує, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, тощо. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем (замовником).

Апеляційний суд наголошує, що сама по собі недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Крім того, висновки податкового про відсутність у контрагентів (по «ланцюгу» постачання) трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, наявної в базі даних ДФС.

Водночас, податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні приписів статті 72 КАС України.

Така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Крім цього, як зазначено у Акті перевірки, згідно до листа ОУ ДФС у Тернопільській області №886/19-00-09-02 від 24.02.2016 року податковим органом установлено, що 22.12.2015 року по ТОВ «Алекс Групп» до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, яке зареєстроване за №32015210000000119, за попередньою кваліфікацією згідно до ч.2 ст.205 КК України (фіктивне підприємство).

Водночас, кримінальне провадження, внесене 24 грудня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32015210000000119, наявністю якого відповідач, у тому числі обґрунтовував свою позицію, закрито 10 листопада 2020 року постановою старшого слідчого з особливо важливих справ 4-го відділу кримінальних проваджень слідчого управління Офісу великих платників податків ДФС на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю ознак кримінальних правопорушень.

При цьому, безпідставними є посилання скаржника, що в ході проведення огляду податкової адреси, за якою ТОВ «Алекс Групп» отримано ліцензію на торгівлю тютюновими виробами, податковим органом установлено відсутність даного підприємства, оскільки доказів в підтвердження зазначених обставин не надано, а матеріали справи таких не містять.

Щодо проведених господарських операцій товариства з контрагентом ТОВ «Арес-Термінал», колегією суддів установлено таке.

Так, між позивачем (в особі продавця) та ТОВ «Арес-Термінал» (в особі покупця) 02 квітня 2015 року укладено Договір поставки №9995-ДП/15, згідно до умов якого продавець зобов`язується передавати тютюнові або інші вироби (товар) у власність покупця відповідно до його замовлення (замовлень), а покупець зобов`язується приймати та оплачувати товар. Придбаний покупцем за договором товар буде в подальшому реалізовуватися через об`єкти торгівлі покупця. (т.1 а.с.113-114)

В свою чергу, вказаний Договір зі сторони контрагента підписаний директором Байкараб С.І., повноваження якого підтверджено наданою випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1 а.с.116)

Під час проведення спірних господарських операцій у ТОВ «Арес-Термінал» наявна ліцензія на здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами. (т.1 а.с.117)

Також, згідно із Витягу з реєстру платників податку на додану вартість, під час проведення спірних господарських операцій ТОВ «Арес-Термінал» є платником відповідного податку. (т.1 а.с.118)

В даному випадку, факт постачання товару, відповідно до умов укладеного Договору зі вказаним контрагентом, підтверджується складеними видатковими накладними, а також довіреностями на отримання відповідного товару. (т.18 а.с.2-54)

Більше того, факт здійснення оплати отриманого товару підтверджується наданими банківськими документами. (т.7 а.с.27-28)

Проаналізувавши такі документи на предмет їх належності та достатності апеляційним судом з`ясовано, що надані позивачем первинні документи, копії яких долучено до матеріалів справи, дають можливість установити зміст та обсяг господарських операцій, в них визначено найменування поставленого товару, його кількість та вартість, а також сторони господарських операцій.

Викладене свідчить про те, що вказані документи у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій.

Водночас, скаржником не наведено переконливих доводів, які ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними вище документами. При цьому, не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано скаржником і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку або можливої фіктивності його постачальника, не доведено факту узгодженості дій ТОВ «Тедіс-Україна» з ТОВ «Арес-Термінал» з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагенту, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем спірних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект, тощо.

Як убачається з Акту перевірки, на адресу Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області від ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області надійшли результати опрацювання податкової інформації щодо ТОВ «Арес-Термінал» за звітний період декларування ПДВ квітень 2015 року по лютий 2016 року за №9/10/10-16/22-02/39659327 від 22.02.2016 року.

За результати опрацювання зібраної податкової інформації (у тому числі отриманої від інших контролюючих органів) виявлені нереальні господарські операції з придбавання/продажу товарів/послуг за звітні періоди декларування ПДВ, охоплений узагальненою податковою інформацією.

Проте, судова колегія уважає необґрунтованими посилання контролюючого органу на наявну в нього податкову інформацію як на підставу для відмови в задоволенні позову. Так, податкова інформація, наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок має виключно інформативний характер та не є належним доказом неправомірності дій відповідного платника податків.

Більше того, інформація про контрагента позивача з автоматизованих інформаційних систем органів ДФС може бути підставою для висновків щодо нереальності господарських операцій лише в сукупності з іншими доказами, які підтверджують неможливість конкретного контрагента приймати участь у здійсненні конкретної господарської операції, що в даному випадку відсутнє.

Як наслідок, посилання податкового органу виключно на інформацію ІТС «Податковий блок» та інших інформаційних систем колегія суддів не визнає достатнім доказом для висновку про нереальність здійсненних контрагентом позивача спірних господарських операцій.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що податкова інформація зобов`язує контролюючий орган провести перевірку та з`ясувати всі обставини, встановити факти, відповідні докази. Проте, жодних доказів на підтвердження здійснених заходів, податковим органом не надано до суду.

Крім того, як зазначено у Акті перевірки, згідно до листа ОУ ДФС у Тернопільській області №886/19-00-09-02 від 24.02.2016 року податковим органом установлено, що 22.12.2015 року по ТОВ «Арес-Термінал» до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, яке зареєстроване за №32015210000000119, за попередньою кваліфікацією згідно до ч.2 ст.205 КК України (фіктивне підприємство).

Водночас, кримінальне провадження, внесене 24 грудня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32015210000000119, наявністю якого відповідач, у тому числі обґрунтовував свою позицію, закрито 10 листопада 2020 року постановою старшого слідчого з особливо важливих справ 4-го відділу кримінальних проваджень слідчого управління Офісу великих платників податків ДФС на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю ознак кримінальних правопорушень.

При цьому, безпідставними є посилання скаржника, що в ході проведення огляду податкової адреси, за якою ТОВ «Арес-Термінал» отримано ліцензію на торгівлю тютюновими виробами, податковим органом установлено відсутність даного підприємства, оскільки доказів в підтвердження зазначених обставин не надано, а матеріали справи таких не містять.

Щодо проведених господарських операцій товариства з контрагентом ТОВ «Контакт МКС», колегією суддів установлено наступні обставини.

26 лютого 2015 року між позивачем (в особі продавця) та ТОВ «Контакт МКС» (в особі покупця укладено Договір поставки №5981-ДП/15, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передавати тютюнові або інші вироби (товар) у власність покупця відповідно до його замовлення (замовлень), а покупець зобов`язується приймати та оплачувати товар. Придбаний покупцем за договором товар буде в подальшому реалізовуватися через об`єкти торгівлі покупця. (т.1 а.с.105-106)

Вказаний вище Договір зі сторони контрагента підписаний директором Писарьковим Д.С., повноваження якого підтверджено наданою випискою із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1 а.с.108)

Так, як слідує з матеріалів справи, під час проведення спірних господарських операцій у ТОВ «Контакт МКС» наявна ліцензія на здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами. (т.1 а.с.109-110)

Також, згідно до Витягу з реєстру платників податку на додану вартість, вказаний контрагент є платником відповідного податку під час проведення спірних господарських операцій (т.1 а.с.111)

Факт постачання товару, відповідно до умов укладеного Договору зі вказаним контрагентом, підтверджується складеними видатковими накладними, а також довіреностями на отримання відповідного товару.(т.15 а.с.2-125)

У свою чергу, факт здійснення оплати отриманого товару підтверджується наданими банківськими документами. (т.7 а.с.20-26)

З аналізу зазначених вище документів апеляційним судом з`ясовано, що надані позивачем первинні документи, копії яких долучено до матеріалів справи, дають можливість установити зміст та обсяг господарських операцій, в них визначено найменування поставленого товару, його кількість та вартість, а також сторони господарських операцій.

Наведене свідчить про те, що вказані документи у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій.

Однак, контролюючим органом не наведено переконливих доводів, які ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними вище документами. При цьому, не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано скаржником і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку або можливої фіктивності його постачальника, не доведено факту узгодженості дій ТОВ «Тедіс-Україна» з ТОВ «Контакт МКС» з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагенту, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем спірних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект, тощо.

Як убачається з Акту перевірки, на адресу Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області від Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у м. Києві надійшли результати опрацювання податкової інформації щодо ТОВ «Контакт МКС» за звітний період декларування ПДВ 01.02.2015 року по 29.02.2016 року за №56/22-4/39237335 від 28.03.2016 року.

За результати опрацювання зібраної податкової інформації (у тому числі отриманої від інших контролюючих органів) виявлені нереальні господарські операції з придбавання/продажу товарів/послуг за звітні періоди декларування ПДВ, охоплений узагальненою податковою інформацією.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції уважає необґрунтованими посилання контролюючого органу на наявну в нього податкову інформацію як на підставу для відмови в задоволенні позову.

Так, податкова інформація, наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок має виключно інформативний характер та не є належним доказом неправомірності дій відповідного платника податків.

При цьому, інформація про контрагента позивача з автоматизованих інформаційних систем органів ДФС може бути підставою для висновків щодо нереальності господарських операцій лише в сукупності з іншими доказами, які підтверджують неможливість конкретного контрагента приймати участь у здійсненні конкретної господарської операції, що в даному випадку відсутнє.

Крім того, як зазначено у Акті перевірки, згідно до листа ОУ ДФС у Тернопільській області №886/19-00-09-02 від 24.02.2016 року податковим органом установлено, що 22.12.2015 року по ТОВ «Контакт МКС» до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, яке зареєстроване за №32015210000000119, за попередньою кваліфікацією згідно до ч.2 ст.205 КК України (фіктивне підприємство).

Водночас, кримінальне провадження, внесене 24 грудня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32015210000000119, наявністю якого відповідач, у тому числі обґрунтовував свою позицію, закрито 10 листопада 2020 року постановою старшого слідчого з особливо важливих справ 4-го відділу кримінальних проваджень слідчого управління Офісу великих платників податків ДФС на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю ознак кримінальних правопорушень.

При цьому, безпідставними є посилання скаржника, що в ході проведення огляду податкової адреси, за якою ТОВ «Контакт МКС» отримано ліцензію на торгівлю тютюновими виробами, податковим органом установлено відсутність даного підприємства, оскільки доказів в підтвердження зазначених обставин не надано, а матеріали справи таких не містять.

Щодо проведених господарських операцій Товариства з контрагентом ТОВ «Конфорт», колегією суддів установлено таке.

З матеріалів справи слідує, що між позивачем (в особі продавця) та ТОВ «Конфорт» (в особі покупця) 12 травня 2015 року укладено Договір поставки №13540-ДП/15.

Згідно до умов такого Договору продавець зобов`язується передавати тютюнові або інші вироби (товар) у власність покупця відповідно до його замовлення (замовлень), а покупець зобов`язується приймати та оплачувати товар. Придбаний покупцем за цим Договором товар буде в подальшому реалізовуватися через об`єкти торгівлі покупця. (т.1 а.с.98-99)

В свою чергу, вказаний договір зі сторони контрагента підписаний директором Красильніковим О.В., повноваження якого підтверджено наданою випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1 а.с.101)

При цьому, під час проведення спірних господарських операцій у ТОВ «Конфорт» наявна ліцензія на здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами (т.1 а.с.102)

Згідно до Витягу з реєстру платників податку на додану вартість, під час проведення спірних господарських операцій ТОВ «Конфорт» є платником податку на додану вартість. (т.1 а.с.103)

В даному випадку, факт постачання товару, відповідно до умов укладеного Договору зі вказаним контрагентом підтверджується складеними видатковими накладними, а також довіреностями на отримання відповідного товару.(т.9 а.с.212-276)

Факт здійснення оплати отриманого товару підтверджується наданими банківськими документами (т.7 а.с.15-19)

Апеляційний суд уважає, що реальність спірних господарських операцій позивача з ТОВ «Конфорт», за наслідками яких останнім були сформовані показники податкового кредиту у періоді, який перевірявся, підтверджуються сукупністю наявних в матеріалах справи первинних документів, що характеризують і обумовлюють зміст таких спірних господарських операцій, містять всі обов`язкові реквізити, складені уповноваженими особами, це дає можливість ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій і правильність їх оформлення, а тому, в силу приписів статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та фіксують факти їх здійснення.

Також, такі первинні документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

У свою чергу, скаржником не наведено переконливих доводів, які ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними вище документами. При цьому, не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано скаржником і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку або можливої фіктивності його постачальника, не доведено факту узгодженості дій ТОВ «Тедіс-Україна» з ТОВ «Конфорт» з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагенту, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем спірних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект, тощо.

Як зазначено у Акті перевірки, згідно до листа ОУ ДФС у Тернопільській області №886/19-00-09-02 від 24.02.2016 року податковим органом установлено, що 22.12.2015 року по ТОВ «Конфорт» до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, яке зареєстроване за №32015210000000119, за попередньою кваліфікацією згідно до ч.2 ст.205 КК України (фіктивне підприємство).

Водночас, кримінальне провадження, внесене 24 грудня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32015210000000119, наявністю якого відповідач, у тому числі обґрунтовував свою позицію, закрито 10 листопада 2020 року постановою старшого слідчого з особливо важливих справ 4-го відділу кримінальних проваджень слідчого управління Офісу великих платників податків ДФС на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю ознак кримінальних правопорушень.

Що ж до посилань контролюючого органу про відсутність фактичної оплати ТОВ «Тедіс Україна» податку на додану вартість в ціні отриманих товарно-матеріальних цінностей та послуг, апеляційний суд звертає увагу на таке.

На підтвердження здійснення Товариством оплати податку на додану вартість в ціні отриманих від виробників тютюнових виробів товарно-матеріальних цінностей, позивачем долучено до матеріалів справи копії довідок АТ «Сбербанк» №11402/5/07-2-5 від 28.08.2021 року, АТ КБ «Приватбанк» від 10.10.2023 року та виписок по рахунку ТОВ «Тедіс Україна» в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», які містять відомості щодо здійсненої у 2015 році оплати за придбання у виробників товару, а саме АТ «Джей ТІ Інтернешнл Компані Україна», ПрАТ ТК «В.А.Т. «Прилуки», ПзП «Імперіал Тобако Юкрейн», ПАТ «Філіп Морріс Україна», ПрАТ «Філіп Морріс Сейлз енд Дистнриб`юшн».(т.212 а.с.49-74)

Окрім цього, на підтвердження відсутності кредиторської заборгованості ТОВ «Тедіс Україна» перед постачальниками товару, а саме АТ «Джей ТІ Інтернешнл Компані Україна», ПрАТ ТК «В.А.Т. «Прилуки», ПзП «Імперіал Тобако Юкрейн», ПАТ «Філіп Морріс Україна», ПрАТ «Філіп Морріс Сейлз енд Дистнриб`юшн», матеріали справи містять копії Актів звірки (взаєморозрахунків).(т.212 а.с.75-175)

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами.

Загалом, як установлено апеляційним судом в ході розгляду справи, висновок контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, та як наслідок про порушення Товариством правил формування податкового кредиту здійснено без аналізу господарських операцій та первинної документації й по суті такий ґрунтується на даних досудових розслідувань в кримінальних проваджень щодо ПП «Торгівля та Дистрибьюція», ТОВ «Аксент Пром», ТОВ «Буд-Інсайт», ТОВ «Інтер-Пром-Сервіс», ТОВ «Марлайн Трейд», ТОВ «МВК Трейд», ТОВ «СТДК Компані», ТОВ «Будівельно-Торгово-Транспортна Компанія», ТОВ «Aлекс Груп», ТОВ «Арес-Термінал», ТОВ «Контакт МКС», ТОВ «Конфорт».

Щодо відомостей кримінального провадження №3201506000000024, в межах якого здійснювалась податкова перевірка та прийнято податкові повідомлення-рішення.

На підставі частини п`ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 року №3262, апеляційним судом установлено наявність відомостей щодо кримінального провадження №3201506000000024 про обвинувачення ФОП ОСОБА_1 .

Зокрема, вироком Богунського районного суду м. Житомира від 19.06.2023 року у справі №295/818/18 ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 212, ч.1,4 ст.358 Кримінального кодексу України та виправдано у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінальних правопорушень.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду у справі №295/818/18 апеляційну скаргу прокурора Житомирської обласної прокуратури Жука О.В. залишено без задоволення, а вирок Богунського районного суду м. Житомира від 19.06.2023 року, яким ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.212, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України, та виправдано у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінальних правопорушень залишено без змін.

Зазначені судові рішення не мітять установлених обставин щодо позивача та/або його контрагентів.

Разом з цим, як слідує з матеріалів справи, в рамках досудового розслідування в рамках кримінального провадження №3201506000000024, поставною старшого лейтенанта податкової поліції Ломовцева М.С. слідчого управління фінансового розслідування ГУ ДФС у Житомирській області визнано речовим доказом по кримінальному провадженні та приєднано до справи речі та документи, які вилучені на підставі ухвали Богунського районного суду №295/14270/15-к від 29.09.2015 року за адресою АДРЕСА_3 .(т.2 а.с.13)

В свою чергу, в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні 08 грудня 2015 року ухвалою Богунського районного суду м. Житомира задоволено скаргу ТОВ «ТК «Мегаполіс-Україна».

Зобов`язано прокурора відділу нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Житомирської області Левченко Р.Ю. винести постанову про скасування постанови слідчого управління фінансового розслідування ГУ ДФС у Житомирській області Ломовцева М.С. про приєднання предметів до справи як речових доказів, винесену 02.10.2015 року в частині повернення документів, які не стосуються господарської діяльності фізичних осіб-підприємців ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 (т.2 а.с.14)

Зі змісту Акту перевірки слідує, що Тернопільською ОДПІ згідно до листа ГУ ДФС у Тернопільській області від 16.12.2015 року за №31/19-00-07-0510 отримано матеріали кримінального провадження за №3201506000000024 від 06.05.2015 року.

Так, як стверджує податковий орган, аналізом отриманих матеріалів кримінального провадження, зокрема вилучених видаткових накладних, установлено реалізацію Житомирським структурним підрозділом ТОВ «ТК «Мегаполіс Україна» тютюнових виробів суб`єктам підприємницької діяльності на загальну суму 27046361 грн. 89 коп., в тому числі податок на додану вартість у розмірі 4507729 грн. 15 коп.

Однак суми поставки не відображені в регістрах бухгалтерського обліку Товариства, а суми податку не включені до складу податкових зобов`язань з податку на додану вартість за відповідні податкові періоди.

Тобто, позиція податкового органу в цій частині зводиться до того, що реалізація тютюнових виробів здійснювалась саме фізичним особам під час роздрібної торгівлі, та підтверджується видатковими накладними, які були вилучені під час кримінального провадження.

У свою чергу, у судовому засіданні представник позивача стверджував про невідповідність висновків контролюючого органу щодо здійснення Товариством реалізації тютюнових виробів саме фізичним особам. Більше того, представник позивача заперечував наявність таких видаткових накладних.

При вирішенні спорів даної категорії справ, необхідно враховувати, що відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте, у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать про порушення платником податків норм податкового, митного законодавства, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене слідує зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Разом з цим, податковим органом не надано до суду першої інстанції та апеляційної інстанції видаткові накладні, які вилучені слідством в рамках кримінального провадження. При цьому, Акт перевірки не містить посилання на конкретні видаткові накладні (дата, номер, контрагент, товар, ціна), які були вилучені в рамках досудового розслідування у кримінальному проваджені та які вказують на факт реалізації ТОВ «Тедіс Україна» тютюнових виробів фізичним особам під час здійснення роздрібної торгівлі.

За наведених вище обставин, судова колегія дійшла висновку, що доводи податкового органу про реалізацію позивачем тютюнових виробів фізичним особам під час роздрібної торгівлі і як наслідком не відображення сум таких поставок в регістрах бухгалтерського обліку Товариства та їх не включення до складу податкових зобов`язань з податку на додану вартість за відповідні податкові періоди, є безпідставними.

Щодо проведених господарських операцій Товариства з контрагентом ТОВ «Будівельно-Торгово-Транспортна Компанія», колегією суддів установлено наступні обставини.

У Єдиному державному реєстрі судових рішень містяться вироки від 30 вересня 2016 року у справі №337/3539/16-к, від 9 листопада 2016 року у справі №337/3902/16-к та від 2 березня 2020 року у справі №1-кп/337/29/2-2020 відносно посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-Торгово-Транспортна Компанія» у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 статті 205 Кримінального кодексу України.

Зокрема, зі змісту вироку Хортицького районного суд м. Запоріжжя від 30 вересня 2016 року у справі №337/3539/16-к слідує, що згідно до реєстраційної та установчої документації, і податкової звітності, ОСОБА_11 у період часу з 11.12.2014 року по 21.12.2015 року рахувався директором ТОВ «Будівельно-торгово-транспортна компанія» (код ЄДРПОУ 39541635) та з 23.10.2015 року по 21.12.2015 року засновником вказаного суб`єкта підприємницької діяльності, тобто його учасником, а саме власником частки у розмірі 100% статутного капіталу, який зареєстровано 10.12.2014 року у Запорізькому міському управлінні юстиції Головного управління юстиції у Запорізькій області, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Харчова, 5.

Як установлено районним судом під час розгляду кримінальної справи, що створення Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-торгово-транспортна компанія» відбулося без справжнього наміру здійснювати господарську діяльність, яка передбачена статутом вказаного Товариства, а з метою прикриття незаконної діяльності, у порушення вимог та положень чинного законодавства України.

За наслідками розгляду справи №337/3539/16-к затверджено угоду від 07 вересня 2016 року про визнання винуватості між прокурором другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України Ковальчуком О.П., та обвинуваченим ОСОБА_11 .

Визнано винуватим ОСОБА_11 у вчиненні злочину, передбаченого ст.205 ч.1 КК України, та призначено йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 8500 грн.

Суд попередньої інстанції відхилив зазначені обставини, на які посилався податковий орган під час розгляду цієї справи. Водночас, дослідження таких обставин має значення для правильного вирішення спору, оскільки наведені матеріали містять відомості щодо фіктивності саме суб`єкта господарювання, який є контрагентом позивача у цій справі.

Апеляційний суд наголошує, що матеріали справи містять Договір поставки №21686-ЗП/15, укладений 05 серпня 2015 року між позивачем та ТОВ «Будівельно-торгово-транспортна компанія». Вказаний вище договір зі сторони контрагента підписаний саме директором ОСОБА_11 .

На переконання судової колегії, факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена рішенням суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, а тому відображення в податковому обліку наслідків такої господарської операції є безпідставним.

Таким чином, здійснення взаємовідносин з фіктивними контрагентами позбавляє платника податків права на формування податкової вигоди, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою документів. Документи видані контрагентом засудженим за фіктивне підприємництво не підтверджують реальність господарських операцій платника податку навіть, якщо мають всі передбачені законом реквізити.

Аналогічний правовий висновок, викладений Верховним Судом, зокрема, але не виключно, у постанові від 08 липня 2021 року у справі №815/7067/16.

Беручи до уваги вищевикладене, судова колегія уважає, що під час розгляду справи знайшли своє підтвердження доводи податкового органу щодо спростування обставин фактичного здійснення оптових поставок тютюнових виробів на адресу ТОВ «Будівельно-торгово-транспортна компанія».

Ураховуючи зміст розрахунку штрафних (фінансових) санкцій та донарахованих сум ПДВ, судова колегія дійшла висновку, що податкове повідомлення-рішення від 12.07.2016 року №0000711404 в частині збільшення ТОВ «Тедіс Україна» суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 13 925 883 грн., у тому числі за основним платежем на суму 9 283 922 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 4 641 961 грн., є правомірним та не підлягає скасуванню.(т. 213 а.с.78)

В частині виявлених порушень щодо порядку сплати позивачем акцизного податку, колегія суддів зазначає, що наведене правопорушення є похідним від спростування фактичного здійснення оптових поставок тютюнових виробів на адресу ТОВ «Будівельно-торгово-транспортна компанія».

Відтак, з огляду на зміст детального розрахунку податкових зобов`язань та штрафних (фінансових) санкцій з акцизного податку, податкове повідомлення-рішення від 13 липня 2016 року №0000794000 в частині збільшення ТОВ «Тедіс Україна» суми грошового зобов`язання по акцизному податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у загальному розмірі 3 696 923 грн. 13 коп., у тому числі за основним платежем на суму 2 957 538 грн. 50 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 739 384 грн. 63 коп., є правомірним та не підлягає скасуванню. (т. 213 а.с.79)

За таких обставин, заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна» вимоги щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в наведеній вище частині задоволенню не підлягають.

Згідно із п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписами статті 317 КАС України передбачено підстави для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

З огляду на викладене вище, судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а відтак, згідно до ст. 315, 317 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Ураховуючи, що оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог, на підставі приписів ч.6 ст. 139 КАС України, апеляційний суд змінює розподіл судових витрат.

Згідно до положень ч. 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до матеріалів справи судовою колегією з`ясовано, що 13 грудня 2016 року під час звернення до суду з адміністративним позовом ТОВ «Тедіс Україна» сплачено судовий збір у загальному розмірі 5 626 280 грн. 21 коп.

За таких обставин, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, розмір судових витрат, що підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у справі складає 5 361 938 грн. 11 коп. (5 626 280 грн. 21 коп. 264 342 грн. 10 коп.)

Керуючись ст. 139, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.05.2023 року у справі №815/7067/16 скасувати щодо визнання протиправними та скасування:

- податкового повідомлення-рішення від 12.07.2016 року №0000711404 в частині збільшення ТОВ «Тедіс Україна» суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 13 925 883 грн., у тому числі за основним платежем на суму 9 283 922 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 4 641 961 грн.;

- податкового повідомлення-рішення від 13 липня 2016 року №0000794000 в частині збільшення ТОВ «Тедіс Україна» суми грошового зобов`язання по акцизному податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у загальному розмірі 3 696 923 грн. 13 коп., у тому числі за основним платежем на суму 2 957 538 грн. 50 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 739 384 грн. 63 коп.

Прийняти у цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні вище вказаних вимог ТОВ «Тедіс Україна» відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області, як відокремленого підрозділу ДПС України (код ЄДРПОУ ВП 44143637) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна» (код ЄДРПОУ 30622532) суму сплаченого судового збору в розмірі 5361938 (п`ять мільйонів триста шістдесят одна тисяча дев`ятсот тридцять вісім) гривень 11 копійок.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.05.2023 року у справі №815/7067/16 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Суддя-доповідач О.О. ДимерлійСудді А.В. Крусян О.І. Шляхтицький

СудП'ятий апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення27.12.2023
Оприлюднено29.12.2023
Номер документу115981322
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них

Судовий реєстр по справі —815/7067/16

Ухвала від 05.03.2024

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Шишов О.О.

Ухвала від 13.02.2024

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Шишов О.О.

Ухвала від 02.02.2024

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Шишов О.О.

Окрема думка від 27.12.2023

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Крусян А.В.

Постанова від 27.12.2023

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Димерлій О.О.

Ухвала від 08.11.2023

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Димерлій О.О.

Ухвала від 31.10.2023

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Димерлій О.О.

Ухвала від 19.10.2023

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Димерлій О.О.

Ухвала від 05.10.2023

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Димерлій О.О.

Ухвала від 20.09.2023

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Димерлій О.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні