Ухвала

від 27.12.2023 по справі 990/340/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 грудня 2023 року

м. Київ

справа №990/340/23

адміністративне провадження № П/990/340/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Юрченко В.П., Бившевої Л.І., Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Голови Верховної Ради України Стефанчука Руслана Олексійовича про встановлення наявності повноважень на вчинення та здійснення певних дій,

УСТАНОВИВ:

25 грудня 2023 року до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Голови Верховної Ради України Стефанчука Руслана Олексійовича, в якій позивач просив встановити наявність компетенції (повноважень) Голови Верховної Ради України - суб`єкта владних повноважень посадової (службової) особи єдиного законодавчого органу державної влади України при здійсненні публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, наданні адміністративних послуг Стефанчука Руслана Олексійовича щодо підписання прийнятого Верховною Радою України в другому читанні та в цілому проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення правового регулювання питань, пов`язаних із здійсненням заходів правового режиму воєнного стану» (реєстр. № 8312 від 27.12.2022) та здійснення певних дій відповідно до положень Глави 22 Регламенту Верховної Ради України затвердженого Законом України від 10 лютого 2010 року № 1861-VI та положень Конституції України (Основного Закону України).

Колегія суддів, ознайомившись з матеріалами вказаної позовної заяви, зазначає наступне.

За змістом частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

За загальним правилом, встановленим частиною першою статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративні справи як суди першої інстанції вирішують місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди).

Водночас цією ж нормою встановлено виняток із такого правила, а саме - крім випадків, визначених частинами другою - четвертою статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, за приписами частини четвертої статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів призначення суддів Конституційного Суду України у процесі конкурсного відбору кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, а також Дорадчої групи експертів щодо оцінювання таких кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.

Таким чином, з урахуванням вказаних положень процесуального законодавства, колегія суддів зазначає, що законодавець встановив вичерпний перелік суб`єктів владних повноважень, які можуть виступати відповідачами у справах, що підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції, перелік яких не підлягає розширеному тлумаченню.

Колегія суддів зазначає, що зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що його позовні вимоги адресовані до Голови Верховної Ради України Стефанчука Руслана Олексійовича , однак Голова Верховної Ради України не належить до суб`єктів, вказаних за вичерпним переліком у частині четвертій статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, усталеною є позиція Верховного Суду й про те, що до підсудності Верховного Суду як суду першої інстанції віднесено лише ті спори щодо оскарження актів (дій чи бездіяльності) саме Верховної Ради України та які виникають у правовідносинах у яких саме Верховна Рада України як орган законодавчої влади реалізовує свої владні повноваження (крім законотворчої діяльності і випадків, коли акти Верховної Ради України підлягають перевірці на відповідність Конституції України (конституційність) Конституційним Судом України.

Таким чином, оскільки відповідачем у цій справі позивач зазначає Голову Верховної Ради України Стефанчука Руслана Олексійовича , то з огляду на приписи частини четвертої статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України заявлені позивачем вимоги не підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції.

Положеннями статті 27 Кодексу адміністративного судочинства України визначено виключну підсудність. Так, частинами першою, другою та третьою статті 27 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб`єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України, крім випадків, визначених цим Кодексом, адміністративні справи з приводу оскарження рішень Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель та рішень у сфері державної допомоги суб`єктам господарювання, адміністративні справи за позовом Антимонопольного комітету України у сфері державної допомоги суб`єктам господарювання, адміністративні справи, відповідачем у яких є дипломатичне представництво чи консульська установа України, їх посадова чи службова особа, а також адміністративні справи про оскарження актів, дій чи бездіяльності органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, та про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

Адміністративні справи з приводу оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, прийнятих на контрольних пунктах в`їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію, їхніх дій або бездіяльності вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідного контрольного пункту.

Підсудність окремих категорій адміністративних справ визначається цим Кодексом.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи суб`єктний склад учасників справи, вказаний у позовній заяві ОСОБА_1 , а також беручи до уваги заявлений позивачем предмет спору положення статті 27 Кодексу адміністративного судочинства України не застосовуються.

Перелік адміністративних справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам, визначено частиною першою статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України. Решта адміністративних справ підсудні окружним адміністративним судам (частина друга статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України).

Так, частинами першою, другою та третьою статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: 1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; 2) адміністративні справи, пов`язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо: оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій; уточнення списку виборців; оскарження дій чи бездіяльності суб`єктів у сфері медіа, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників суб`єктів у сфері медіа, що порушують законодавство про вибори та референдум; оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб; 3) адміністративні справи, пов`язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні, або особами без громадянства; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті; 5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років». Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частинами першою та третьою цієї статті. Вищому антикорупційному суду підсудні справи про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції».

Згідно з частиною першою статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи - позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Водночас положеннями частин першої та другої статті 26 Кодексу адміністративного судочинства України визначено підсудність справ за місцем проживання або місцезнаходженням відповідача. Відповідно до частини першої, другої статті 26 Кодексу адміністративного судочинства України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначена адреса позивача (зокрема, з вказівкою для листування): АДРЕСА_1 , а також адреса відповідача: АДРЕСА_2 .

Відповідно до Указу Президента України від 16.11.2004 № 1417/2004 «Про утворення місцевих та апеляційних адміністративних судів, затвердження їх мережі» на територію Дніпропетровської області поширюються повноваження Дніпропетровського окружного адміністративного суду, а на територію міста Києва - Окружного адміністративного суду міста Києва.

Водночас відповідно до статей 1, 2 Закону України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва та утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року № 2825-IX установлено, що з дня набрання чинності цим Законом: Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом; Окружний адміністративний суд міста Києва невідкладно, протягом десяти робочих днів, передає судові справи, які перебувають у його володінні, до Київського окружного адміністративного суду; з дня початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду Київський окружний адміністративний суд невідкладно передає справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, до Київського міського окружного адміністративного суду.

Колегія суддів, з урахуванням вказаних приписів норм процесуального права, суб`єктний склад учасників справи, вказаний у позовній заяві ОСОБА_1 , а також беручи до уваги заявлений позивачем предмет спору і місцезнаходження (проживання, перебування) сторін, зазначає, що така справа може бути підсудна Дніпропетровському окружному адміністративному суду або Київському окружному адміністративному суду як суду першої інстанції за вибором позивача. Водночас, з матеріалів позову, поданого у цій справі ОСОБА_1 , не вбачається, до якого саме суду з тих, яким підсудна ця справа, позивач бажає її направити.

Вирішуючи питання щодо того, до якого суду необхідно направити цю справу, колегія суддів враховує, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Колегія суддів з урахуванням вказаних положень процесуального законодавства зазначає, що позивач має право звернутися до адміністративного суду за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених Кодексом адміністративного судочинства України. При цьому, слід враховувати, що частина перша статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України визначає право альтернативної територіальної підсудності, зокрема, саме щодо вирішення спору з приводу оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень, яка допущена стосовно конкретної фізичної особи. Вибір суду, якому саме територіально підсудна справа, є виключним правом позивача.

Зважаючи на те, що позивач у своїй позовній заяві та доданих до неї документах не вказав, до якого саме суду належить направити цю справу за територіальною підсудністю та помилково подав цей позов до Верховного Суду як до суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що цю справу належить направити до суду за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача, тобто до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Територіальна наближеність суду, який буде розглядати цю справу, до місця проживання (перебування, знаходження) позивача, забезпечить можливість ефективної реалізації ним закріплених у законі процесуальних прав та сприятиме належному виконанню наявних у нього процесуальних обов`язків.

Разом з тим, позивач не буде позбавлений можливості ініціювати перед судом, який розглядатиме його справу, питання про передачу справи до відповідного окружного адміністративного суду за місцезнаходженням (перебуванням) відповідача.

Відповідно до частини п`ятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу.

Пунктом 2 частини першої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що цю позовну заяву слід передати за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для вирішення цим судом питання про можливість відкриття провадження у справі.

Керуючись положеннями статей 22, 25, 29, 171, 243, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Голови Верховної Ради України Стефанчука Руслана Олексійовича про встановлення наявності повноважень на вчинення та здійснення певних дій передати за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (з дня складення повного судового рішення).

Передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка може бути оскаржена, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.

...........................

...........................

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

В.П. Юрченко

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду