Постанова

від 28.05.2024 по справі 990/340/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 травня 2024 року м. Дніпросправа № 990/340/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Кругового О.О., Баранник Н.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 р. (суддя Кучма К.С.) в адміністративній справі №990/340/23 за позовом ОСОБА_1 до Голови Верховної Ради України Стефанчука Руслана Олексійовича, про встановлення наявності повноважень на вчинення та здійснення певних дій,-

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 р. відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовними вимогами ОСОБА_1 , пред`явленими до Голови Верховної Ради України ОСОБА_2 про встановлення компетенції (повноважень) щодо підписання прийнятого Верховною Радою України в другому читанні та в цілому проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення правового регулювання питань, пов`язаних із здійсненням заходів правового режиму воєнного стану" (реєстр. № 8312 від 27.12.2022) та здійснення певних дій відповідно до положень Глави 22 Регламенту Верховної Ради України затвердженого Законом України від 10 лютого 2010 року № 1861-VI та положень Конституції України (Основного Закону України).

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначену ухвалу та передати справу на розгляд суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що відмова суду у відкритті провадження у справі є перешкоджанням у доступі до правосуддя; переданий на вирішення суду спір належить до справ адміністративної юрисдикції; регламентні проблеми Верховної Ради можуть і повинні розв`язуватися судом; Верховна Рада України під час визначення шляхом голосування щодо прийняття чи відхилення проекту постанови виконує владні управлінські функції.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити оскаржену ухвалу суду першої інстанції без змін, як законну та обґрунтовану, оскільки ОСОБА_1 порушив перед судом компетенційний спір, не будучи суб`єктом владних повноважень.

Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постановляючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції керувався приписами пункту першого частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо, позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 3 частини першої статті 19 цього ж Кодексу передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд сформував чітку та послідовну судову практику з питання застосування процесуального закону щодо спорів з приводу встановлення компетенції.

Так, у постанові від 16 серпня 2023 р. у справі № 440/3862/18 Верховний Суд визначив, що «компетенційний» спір - це спір за позовом одного суб`єкта владних повноважень до іншого, в якому позивач захищає свої права шляхом доведення, що певні повноваження за законом належать йому (встановлення судом наявності компетенції), але протиправно привласнюються відповідачем, або шляхом доведення, що певні повноваження за законом належать відповідачу (встановлення судом відсутності компетенції), який не визнає цього та наполягає на тому, що такі повноваження покладені законом на позивача. Метою вирішення такого спору є гарантування принципу правової визначеності, унеможливлення дублювання однакових повноважень декількома суб`єктами владних повноважень або ухилення держави в особі створених нею органів від виконання певних функцій. Вирішуючи такий спір, адміністративний суд втілює в життя конституційну норму, згідно з якою «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України» (частина друга статті 19 Основного Закону України).

Наявність у особи права на звернення до суду має вирішуватися на етапі відкриття провадження у справі. При вирішенні цього питання суди мають враховувати поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, яке слід тлумачити в контексті частини третьої статті 124 Конституції України в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підпадають під юрисдикцію саме адміністративних судів, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі наполягає на тому, що ініційований ним спір має публічно-правовий характер і підлягає вирішенню адміністративним судом в порядку адміністративного судочинства України.

Однак, предметом позову, пред`явленого ним до Голови Верховної Ради України ОСОБА_2 , є встановлення наявності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень.

ОСОБА_1 не має статусу суб`єкта владних повноважень, між ним та Головою Верховної Ради України ОСОБА_2 не виникли правовідносини з приводу наявності чи відсутності компетенції, тобто відсутній спір.

За правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постанові від 12 грудня 2018 р. у справі №802/2474/17-а, відсутність спору виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженої ухвали суду, передбачені статтею 320 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 р. в адміністративній справі №990/340/23 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили 28 травня 2024 р. і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддяА.В. Шлай

суддяО.О. Круговий

суддяН.П. Баранник