Постанова

від 13.12.2023 по справі 363/2109/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 363/2109/21 головуючий у суді І інстанції Котлярова І.Ю.

провадження № 22-ц/824/13399/2023 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

13 грудня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Лобоцької В.П.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Вишгородської міської ради, Вишгородської міської ради, третя особа: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпро», про визнання протиправними та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 23 жовтня 2008 року № 278 «Про оформлення права власності на споруди та присвоєння поштової адреси нежитловому приміщенню»; визнати, що приміщення критої стоянки (будівля гаражу літера Б), що знаходиться по АДРЕСА_1 відноситься до допоміжних приміщень будинку і належить ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності з іншими співвласниками, оскільки дані приміщення необхідні для доступу та можливості технічного обслуговування системи теплопостачання і водопостачання будинку, а також призначені для побутового обслуговування мешканців багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_2 та є неподільною частиною житлового комплексу, оскільки є частиною допоміжних приміщень для розміщення технічного обладнання будинку, яке забезпечує належне функціонування інженерних систем житлового будинку АДРЕСА_2 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником квартири АДРЕСА_3 . У березні 2021 року позивач звернувся до ОВЖБ «ДНІПРО» за інформацією про стан передачі на баланс ОВЖБ «ДНІПРО» будинку та критої автостоянки за адресою: АДРЕСА_2 . З матеріалів, які надані ОВЖБ «ДНІПРО» дізнався, що згідно листа від 02 серпня 2019 року міського голови м. Вишгород Момота О. депутату Вишгородської міської ради Круковцю В.В., приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (гараж) знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Вишгород, тобто на баланс ОВЖБ «ДНІПРО» передано не було. Позивач вважає, що рішення Виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 23 жовтня 2008 року № 278 «Про оформлення права власності на споруди та присвоєння поштової адреси нежитловому приміщенню» прийняте з порушенням вимог чинного законодавства та порушує його право спільної сумісної власності на будинок в цілому, допоміжні приміщення - незавершену будівництвом криту автостоянку, як допоміжного приміщення в складі цілісного майнового комплексу. За замовленням ОВЖБ «ДНІПРО» було проведено будівельно-технічну експертизу та згідно висновку за результатами її проведення встановлено, що приміщення критої автостоянки (будівля гаражу (літ. «Б»), що знаходиться по АДРЕСА_1 відносяться до допоміжних приміщень будинку, оскільки дані приміщення необхідні для доступу та можливості технічного обслуговування системи теплопостачання і водопостачання будинку, а також призначені для побутового обслуговування мешканців багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_2 ; є неподільною частиною житлового комплексу, оскільки є частиною допоміжних приміщень для розміщення технічного обладнання будинку, яке забезпечує належне функціонування інженерних систем даного жилого будинку. Відтак, крита автостоянка біля будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 564,1 кв.м. знаходиться в складі цілісного майнового комплексу будинку та є допоміжним приміщенням у складі будинку № 22 та призначена для забезпечення експлуатації багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 та побутового обслуговування його мешканців, а тому вона не може бути виділена в окреме нежитлове приміщення та передана до комунальної власності територіальної громади міста Вишгород. Оскільки позивач та співвласники вказаного житлового будинку є також співвласниками допоміжних приміщень цього будинку, а виділяючи криту автостоянку біля будинку АДРЕСА_2 в окремий об`єкт, присвоюючи їй окрему поштову адресу та передаючи до об`єктів права комунальної власності територіальної громади м. Вишгород, відповідач порушив право позивача та співвласників житлового будинку користуватися та розпоряджатися допоміжними приміщеннями будинку.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 15 червня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та матеріального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач вказує про те, що суд першої інстанції обґрунтовуючи оскаржуване рішення посилається на те що, у матеріалах справи відсутні докази, з яких би вбачалося приналежність спірного приміщення до допоміжного. При цьому, зазначені твердження не відповідають дійсності. Так відповідно до Техніко-економічного рішення (проектного рішення під забудову) передбачено будівництво будинка виключно з автостоянкою. Тобто, Техніко - економічним рішенням було визначено, що будинок будувався з автостоянкою, на кровлі якої передбачена площадка для відпочинку для мешканців. Передача у комунальну власність відбувалась всього об`єкту, як цілісного комплексу. Щодо тверджень суду першої інстанції про відсутність технічного паспорту на будинок, позивач вказує, що у його розпорядженні немає технічного паспорту на будинок, крім цього у судовому засіданні суд жодного разу не запитав про існування технічного паспорту. Однак, слід звернути увагу, експерт, який проводив будівельно-технічну експертизу, серед документів які досліджував зазначає - сводный акт, що фактично і є технічним паспортом на будинок, про що зазначено у висновку експерта: № 1141/05-2021 від 10 травня 2021 року. Крім того, при підготовці апеляційної скарги, представник позивача звернувся з запитом до ОВЖБ «ДНІПРО» про надання копії технічного паспорту (сводного акту, оценочного акту, поэтажного плана). На запит було надано, копії сторінок зі сводного акту, оценочного акту, поэтажного плана (що стосується критої автостоянки). Повна версія технічного паспорту знаходиться у ОВЖБ «ДНІПРО». Так у зазначеному «Сводному акте» зазначено у розділі: Наименования строєний и сооружений - Жилой дом та Гараж. У « Оценочном акте » поряд з основною будівлею зазначений гараж. У «Поэтажном плане» міститься план гаражу. Тобто, це у тому числі підтверджує що спірна автостоянка є цілісним комплексом з будинком та не будувалась як окремий об`єкт. Позивач вказує, що у ОВЖБ «ДНІПРО» є можливість входити до спірного приміщення з метою забезпечення життєдіяльності всього будинку, але таке використання приміщення ОВЖБ «ДНІПРО» жодним чином не відновлює право Позивача на спільну сумісну власність на спірне приміщення. Також, суд першої інстанції зазначає, що не надані докази того, що спірне приміщення будувалося, як допоміжне приміщення, а не як інше приміщення в багатоквартирному будинку, що належать до житлового фонду. Однак, як вже зазначалось, позивачем надано Техніко-економічне рішення у якому зазначено, що будинок будувався разом з автостоянкою. Також, до позову надано висновок експерта: № 1141/05-2021 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 10 травня 2021 року. Крім цього, крита автостоянка, не може бути житловим приміщенням, у всіх документах спірне приміщення зазначене як нежитлове.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що відповідно до акту від 30 грудня 1996 року Державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації, 1 черга 124-квартирного житлового будинку готова для введення в експлуатацію. Об`єкт має такі показники: 14 поверховий житловий будинок на 68 квартир загальною площею 4 837,4 кв.м., з якої житлова - 2 753,9 кв.м.

Рішенням від 21 вересня 2004 року № 502 виконавчого комітету Вишгородської міської ради, враховуючи розпорядження голови Вишгородської районної державної адміністрації від 31 грудня 1996 року № 42/46, вирішено прийняти безоплатно у комунальну власність територіальної громади м. Вишгорода житловий будинок в цілому по АДРЕСА_2 ; доручити Вишгородському бюро технічної інвентаризації виготовити свідоцтво про право власності територіальної громади м. Вишгорода на будинок АДРЕСА_2 в цілому.

Рішенням Виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 21 вересня 2004 року № 504 «Про прийняття у комунальну власність незавершеного будівництва біля будинку по АДРЕСА_2 », було прийнято безоплатно у комунальну власність територіальної громади м. Вишгорода незавершене будівництво біля будинку по АДРЕСА_2 в цілому разом із зовнішніми мережами по АДРЕСА_2 . Передати безоплатно на баланс комунальному підприємству житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради незавершене будівництво біля будинку по АДРЕСА_2 .

Згідно рішення від 07 липня 2005 року № 265 виконавчого комітету Вишгородської міської ради, «Про прийняття у комунальну власність територіальної громади м. Вишгорода об`єктів від ВАТ «ГЕМ» вирішено: затвердити проекти договорів «про передачу у комунальну власність територіальної громади м. Вишгорода незавершеного будівництва по АДРЕСА_2 )» та «про передачу у комунальну власність територіальної громади м. Вишгорода будинку АДРЕСА_2 » та доручити т.в.о. Вишгородського міського голови Шаль О.Д. здійснити їх підписання. Прийняти безоплатно у комунальну власність територіальної громади м. Вишгорода житловий будинок АДРЕСА_2 . Доручити Відкритому акціонерному товариству «ГЕМ» за участю представників зацікавлених організацій та виконавчого комітету Вишгородської міської ряди передати на баланс виконавчому комітету Вишгородської міської ради для подальшої передачі експлуатуючим організаціям на баланс та в експлуатацію:

а) зовнішні електричні мережі житлового будинку АДРЕСА_2 (безоплатно);

б) зовнішні мережі холодного водопостачання та водовідведення житлового будинку АДРЕСА_2 (безоплатно);

в) зовнішні мережі телефонного та радіозв`язку житлового будинку АДРЕСА_2 (безоплатно);

г) зовнішні мережі теплопостачання та гарячого водопостачання житлового будинку АДРЕСА_2 (безоплатно);

Зобов`язати ВАТ «ГЕМ» передати у розпорядження Вишгородського КПЖ і КГ 400 м.кв. рубіпласту для проведення ремонту покриття даху будинку АДРЕСА_2 . Доручити ВАТ «ГЕМ» за участю представників виконавчого комітету Вишгородської міської ради та Вишгородського КПЖ і КГ передати на баланс виконавчому комітету Вишгородської міської ради для подальшої передачі на баланс та в експлуатацію Вишгородському КПЖ і КГ житловий будинок АДРЕСА_2 . Прийняти безоплатно у комунальну власність територіальної громади м. Вишгород незавершену будівництвом криту автостоянку по АДРЕСА_2 ). Доручити Відкритому акціонерному товариству «ГЕМ» за участю представників виконавчого комітету Вишгородської міської ради передати на баланс виконавчому комітету Вишгородської міської ради незавершену будівництвом криту автостоянку по вул. Набережній у м. Вишгороді.

Згідно договору від 13 липня 2005 року «про передачу у комунальну власність територіальної громади м. Вишгорода будинку АДРЕСА_2 », ВАТ «ГЕМ» передає, а виконавчий комітет Вишгородської міської ради приймає у комунальну власність територіальної громади м. Вишгорода в цілому, будинок АДРЕСА_2 та комплекс прилеглих інженерних мереж, в т. ч.:

а) зовнішні електричні мережі житлового будинку АДРЕСА_2 (безоплатно);

б) зовнішні мережі холодного водопостачання та водовідведення житлового будинку АДРЕСА_2 (безоплатно);

в) зовнішні мережі телефонного - та радіозв`язку житлового будинку АДРЕСА_2 (безоплатно);

г) зовнішні мережі теплопостачання та гарячого водопостачання житлового будинку АДРЕСА_2 (безоплатно);

д) ТП-877 з кабельною лінією (безоплатно) (все майно далі за текстом - Об`єкт).

Об`єкт передається як цілісний інженерний об`єкт, при цьому права власності, набуті на окремі квартири фізичними та юридичними особами до набуття чинності цим договором зберігаються у повному обсязі. Всі права та обов`язки щодо поточних та капітальних ремонтів, експлуатації, добудови, реконструкції і усунення недоробок переходять до нового власника з моменту підписання договору.

Рішенням виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 23 жовтня 2008 року № 278 «Про оформлення права власності на споруди та присвоєння поштової адреси нежитловому приміщенню», враховуючи рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради № 504 від 21 вересня 2004 року вирішено: виділити нежитлове приміщення загальною площею 564,1 кв.м., позначеного в акті введення в експлуатацію, літерою «Б», що знаходиться по АДРЕСА_2 в окремий об`єкт. Присвоїти зазначеному об`єкту поштову адресу: АДРЕСА_2 ». Оформити право комунальної власності за територіальною громадою міста Вишгород в особі Вишгородської міської ради на гараж, загальною площею 564,1 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_2 . Внести зміни до рішення Виконавчого комітету Вишгородської міської ради № 504 від 21 вересня 2004 року «Про прийняття у комунальну власність незавершеного будівництва біля будинку по АДРЕСА_2 , а саме: замінити у назві і тексті рішення слова «незавершене будівництво біля будинку по АДРЕСА_2 » на «об`єкт завершеного будівництва - нежитлове приміщення біля будинку по АДРЕСА_2 ». Вишгородському бюро технічної інвентаризації оформити та видати свідоцтво про право власності.

На підставі рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради № 278 від 23 жовтня 2008 року Вишгородською міською радою оформлено право комунальної власності територіальної громади міста Вишгород в особі Вишгородської міської ради на гараж (будівля гаражу (літ. «А») загальною площею 564,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується свідоцтвом на нерухоме майно від 10.11.2008 року серії САВ № 799420 .

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна право власності територіальної громади міста Вишгород в особі Вишгородської міської ради на гараж загальною площею 564,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , на підставі свідоцтва на нерухоме майно від 10 листопада 2008 року серії САВ № 799420 зареєстровано 24 лютого 2009 року.

Згідно технічного паспорту, виготовленого 04 вересня 2019 року, експлікації та плану гаражу, за адресою: АДРЕСА_2 знаходиться гараж, загальною площею 558,4 кв.м., основною - 386,0 кв.м., допоміжною площею 172,4 кв.м. Призначення приміщень: коридор, бойлерна, гараж, кабінет, коридор, кабінет, кладова, кладова, коридор. Замовником технічної інвентаризації є Вишгородська міська рада.

Відповідно до довідки № 1044 від 08 жовтня 2019 року виданої КП «Вишгородське бюро технічної інвентаризації» Вишгородській міській раді, площа гаража, який знаходить за адресою: АДРЕСА_2 становить: загальна - 558, 4 кв.м., основна - 386,0 кв.м. Загальна площа вказаного гаража зменшена на 5.7 кв.м., внаслідок уточнення технічної інвентаризації, що не є самочинним будівництвом.

Для експлуатації житлового будинку 08 травня 1997 року було створено ОВЖБ «ДНІПРО».

З долучених позивачем до матеріалів справи листів ОВЖБ «ДНІПРО» вбачається, що ОВЖБ «ДНІПРО» листом від 16 червня 2017 року № 39 повідомило Вишгородську міську раду про те, що ОВЖБ «ДНІПРО» прийняло рішення про прийняття на баланс житлового будинку і незавершеної будівництвом критої автостоянки по АДРЕСА_2 відповідно до проектного рішення під забудову та рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 07 липня 2005 року № 265, а також з вимогою привести опалення будинку у відповідність з технічною документацією, проектними рішеннями і технічним завданням.

В листі ОВЖБ «ДНІПРО» від 09 листопада 2017 року № 55 до Вишгородської міської ради було повідомлено про прохання передати на баланс ОСББ «ДНІПРО» житлового будинку по АДРЕСА_2 та незавершеної будівництвом критої автостоянки по АДРЕСА_2 та серед іншого повідомлено, що «на загальних зборах створена ініціативна група для вирішення питання з прийому передачі багатоквартирного житлового будинку на баланс ОСББ «ДНІПРО», та передачі незавершеної будівництвом критої автостоянки по АДРЕСА_2 ».

Листом від 23 липня 2019 року № 23-07/2019 ОВЖБ «ДНІПРО» повідомило Вишгородську міську раду про те, що Протоколом установчих зборів співвласники будинку закріпили своє право на незавершену будівництвом криту автостоянку та житловий будинок та висловили прохання передати на баланс житлового будинку по АДРЕСА_2 та незавершеної будівництвом критої автостоянки по АДРЕСА_2 », як цілісний майновий комплекс.

Згідно листа від 02 серпня 2019 року міського голови м. Вишгорода Момота О. депутату Вишгородської міської ради Круковцю В.В., приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (гараж) знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Вишгород (свідоцтво про право власності /САВ/799420/ видане 10 листопада 2008 року на підставі рішення Виконавчого комітету Вишгородської міської ради № 278 від 23 жовтня 2008 року)

ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 30 березня 1999 року є власником квартири АДРЕСА_3 .

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що права позивача не порушувались і підстав до задоволення позову немає.

Апеляційний суд частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України»).

Згідно ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

За умовами ч. 1 ст. 59 вказаного Закону, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно ч. 1 ст. 73 Закону, акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

У відповідності до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п.22 ст.1 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», приватизація державного або комунального майна (далі - приватизація) - платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути покупцями.

Згідно з ч.1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства (ч. 1 та ч. 2 ст. 319 ЦК України).

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

За умовами ч.ч.1-3 ст.355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (ч. 1 ст. 356 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Згідно ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», визначено, що допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава.

Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

У рішенні Конституційного Суду України у справі про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004 вказано, що в аспекті конституційного звернення і конституційного подання положення частини першої статті 1, положення пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» треба розуміти так: допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення) (пункт 2 частини першої статті 2 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна (пункт 3 частини першої статті 2 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року в справі № 598/175/15-ц (провадження № 14-363цс19) вказано, що: «законодавство розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення як окремого об`єкта нерухомості. Нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин. Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання. Суди не встановили, чи є спірне приміщення нежитловим, бо зі стадії проектування житлового будинку призначалося для торговельних потреб непромислового характеру, чи використовувалося воно як самостійний об`єкт нерухомості, а відтак чи є допоміжним».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року в справі № 760/34774/19 (провадження № 61-16370св20) зазначено, що: «суди не з`ясували належним чином чи є спірне приміщення за своїми технічними та юридичними характеристиками допоміжним, та що у ньому знаходитися технічне обладнання будинку (інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов і безпечної експлуатації квартир тощо), без доступу до якого експлуатація житлового будинку є неможливою, чи використовувалось воно для обслуговування будинку; чи навпаки є нежитловим».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 червня 2022 року в справі № 922/1406/21 зазначено, що: «Допоміжними приміщеннями мають вважатися всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 липня 2018 у справі № 916/2069/17, від 22 листопада 2018 у справі № 904/1040/18, від 15 травня 2019 у справі № 906/1169/17).

Отже, законодавством України встановлено загальне правило (своєрідну презумпцію) наявності у всіх нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку правового режиму допоміжних приміщень, а як виняток, лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення - для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

У справі, що розглядається, фактично спір стосується конкретного приміщення, яке зареєстровано як гараж (літ. «А») за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 564,1 кв.м., який, як стверджує позивач є допоміжним приміщенням багатоквартирного будинку та належить йому на праві спільної сумісної власності з іншими співвласниками.

Згідно висновку № 1141/05-2021 за результатами проведеної будівельно-технічної експертизи за замовленням ОВЖБ «ДНІПРО», в особі голови правління Водотовки Лідії Іванівни: приміщення критої автостоянки (будівля гаражу (літ. «Б»), що знаходиться по АДРЕСА_1 відносяться до допоміжних приміщень будинку, оскільки дані приміщення необхідні для доступу та можливості технічного обслуговування системи теплопостачання і водопостачання будинку, а також призначені для побутового обслуговування мешканців багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_2 ; є неподільною частиною житлового комплексу, оскільки є частиною допоміжних приміщень для розміщення технічного обладнання будинку, яке забезпечує належне функціонування інженерних систем жилого будинку АДРЕСА_2 .

Вказані висновки експерта відповідачем у справі не спростовані.

Доводів та мотивів, з яких зазначений висновок суд не взяв до уваги, оскаржуване судове рішення не містить.

За змістом ст. 76 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

У відповідності до вимог ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Частиною 1 ст. 77, ч. 1 ст. 78 ЦПК України - належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Отже, наданий позивачем висновок експерта є належним та допустимим доказом який помилково не прийнятий як такий судом першої інстанції.

На зазначені обставини суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку, що позивачем не надано доказів, що спірне приміщення є допоміжним приміщенням багатоквартирного будинку.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вказує про те, що рішення Виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 23 жовтня 2008 року № 278 «Про оформлення права власності на споруди та присвоєння поштової адреси нежитловому приміщенню» прийняте з порушенням вимог чинного законодавства та порушує його право спільної сумісної власності на будинок в цілому, допоміжні приміщення - незавершену будівництвом криту автостоянку, як допоміжного приміщення в складі цілісного майнового комплексу.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи спірну незавершену будівництвом криту автостоянку передано у комунальну власність територіальної громади м. Вишгорода ще на підставі рішення Виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 07 липня 2005 року № 265 «Про прийняття у комунальну власність територіальної громади м. Вишгорода об`єктів від ВАТ «ГЕМ». При цьому, зазначене рішення є чинним, позивачем не оскаржується та вимог щодо його скасування не заявлено.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 січня 2022 року у справі №522/1528/15-ц наведено висновок, що: «..ефективність позовної вимоги про визнання відсутності права чи про визнання права припиненим має оцінюватися, виходячи з обставин справи залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії)».

З урахуванням вказаних висновків Верховного Суду, колегія суддів вважає, що скасування оспорюваного рішення Виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 23 жовтня 2008 року № 278 не призведе до відновлення порушеного права позивача, оскільки наявне чинне рішення Вишгородської міської ради Київської області про передачу спірного приміщення у комунальну власність м. Вишгорода.

На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув та відмовляючи в задоволенні позову виходив з невірних мотивів, допустивши не відповідність висновків суду обставинам справи, що в силу вимог ст. 376 ЦПК України є підставою до зміни рішення в мотивувальній частині.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15 червня 2023 року змінити в мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повне судове рішення складено 18 грудня 2023 року.

Головуючий Фінагеєв В.О.

Судді Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.