Постанова

від 27.11.2024 по справі 363/2109/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 363/2109/21

провадження № 61-1973св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Луспеника Д. Д., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Виконавчий комітет Вишгородської міської ради, Вишгородська міська рада,

третя особа - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпро»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Літвінов Олексій Віталійович, на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15 червня 2023 року у складі судді Котлярової І. Ю. та постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Вишгородської міської ради, Вишгородської міської ради, третя особа - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпро» (далі - ОСББ «Дніпро»), про визнання протиправним та скасування рішення.

Позовну заяву обґрунтував тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 . У березні 2021 року він звернувся до Об`єднання власників житлового будинку «Дніпро» (далі - ОВЖБ «Дніпро») за інформацією про стан передачі на баланс ОВЖБ «Дніпро» будинку та критої автостоянки за адресою: вул. Набережна, 22, м. Вишгород, Київська область. З матеріалів, які надані ОВЖБ «Дніпро» дізнався, що згідно з листом від 02 серпня 2019 року міського голови м. Вишгород Момота О. депутату Вишгородської міської ради Круковцю В. В. приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Вишгород, тобто на баланс ОВЖБ «Дніпро» передано не було. Позивач стверджував, що рішення Виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 23 жовтня 2008 року № 278 «Про оформлення права власності на споруди та присвоєння поштової адреси нежитловому приміщенню» прийняте з порушенням вимог чинного законодавства та порушує його право спільної сумісної власності на будинок в цілому, допоміжні приміщення - незавершену будівництвом криту автостоянку, як допоміжного приміщення в складі цілісного майнового комплексу. За замовленням ОВЖБ «Дніпро» було проведено будівельно-технічну експертизу та згідно з висновком за результатами її проведення встановлено, що приміщення критої автостоянки (будівля гаража (літ. «Б»), що знаходиться на АДРЕСА_1 , відносяться до допоміжних приміщень будинку, оскільки такі приміщення необхідні для доступу та можливості технічного обслуговування системи теплопостачання і водопостачання будинку, а також призначені для побутового обслуговування мешканців багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 ; є неподільною частиною житлового комплексу, оскільки є частиною допоміжних приміщень для розміщення технічного обладнання будинку, яке забезпечує належне функціонування інженерних систем зазначеного жилого будинку. Тому крита автостоянка біля будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 564,1 кв. м, знаходиться в складі цілісного майнового комплексу будинку та є допоміжним приміщенням у складі будинку АДРЕСА_1 та призначена для забезпечення експлуатації багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 та побутового обслуговування його мешканців, а тому вона не може бути виділена в окреме нежитлове приміщення та передана до комунальної власності територіальної громади м. Вишгорода. Оскільки він та співвласники вказаного житлового будинку є також співвласниками допоміжних приміщень цього будинку, а виділяючи криту автостоянку біля будинку АДРЕСА_1 в окремий об`єкт, присвоюючи їй окрему поштову адресу та передаючи до об`єктів права комунальної власності територіальної громади м. Вишгорода, відповідач порушив право позивача та співвласників житлового будинку користуватися та розпоряджатися допоміжними приміщеннями будинку.

З огляду на викладене, з урахуванням уточнень позовних вимог, позивач просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 23 жовтня 2008 року № 278 «Про оформлення права власності на споруди та присвоєння поштової адреси нежитловому приміщенню»; визнати, що приміщення критої стоянки (будівля гаража літ. «Б»), що знаходиться на АДРЕСА_1 , відноситься до допоміжних приміщень будинку і належить йому на праві спільної сумісної власності з іншими співвласниками, оскільки ці приміщення необхідні для доступу та можливості технічного обслуговування системи теплопостачання і водопостачання будинку, а також призначені для побутового обслуговування мешканців багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 та є неподільною частиною житлового комплексу, оскільки є частиною допоміжних приміщень для розміщення технічного обладнання будинку, яке забезпечує належне функціонування інженерних систем вказаного житлового будинку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 15 червня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржуваним рішенням рішення Виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 23 жовтня 2008 року № 278 не порушуються будь-які права позивача, як співвласника багатоквартирного будинку, оскільки спірне приміщення не є допоміжним приміщенням цього будинку, право користування яким чи право на приватизацію частки якого міг би мати позивач.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв адвокат Літвінов О. В., задоволено частково. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15 червня 2023 року змінено, шляхом викладення її мотивувальної частини в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15 червня 2023 року залишено без змін.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що відповідно до висновку експерта № 1141/05-2021, виготовленому за результатами проведеної будівельно-технічної експертизи від 10 травня 2021 року, спірне приміщення критої автостоянки (будівля гаражу (літ. «Б»), яке знаходиться на АДРЕСА_1 , відносяться до допоміжних приміщень будинку, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність цього факту.

Водночас апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскільки наявне чинне рішення Вишгородської міської ради Київської області від 07 липня 2005 року № 265 про передачу спірного приміщення у комунальну власність м. Вишгорода, то скасування оспорюваного рішення Виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 23 жовтня 2008 року № 278 не призведе до відновлення порушеного права позивача і у задоволенні вимог позову треба відмовити саме з цих мотивів.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У лютому 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Літвінов О. В., через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення вимог його позову.

Як підставу касаційного оскарження заявник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 904/48/20 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:

- не надали належної оцінки тому, що крита автостоянка біля будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 564,1 кв. м, знаходиться в складі цілісного майнового комплексу будинку та є допоміжним приміщенням у складі будинку АДРЕСА_1 , призначена для забезпечення експлуатації багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 та побутового обслуговування його мешканців, а тому вона не може бути виділена в окреме нежитлове приміщення та передана до комунальної власності територіальної громади міста Вишгород;

- проігнорували, що заявник як співвласник багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , не надавав згоди на виділення в окреме приміщення, присвоєння окремої поштової адреси та передачу незавершеної будівництвом критої автостоянки на АДРЕСА_1 (біля будинку на АДРЕСА_1 ) у комунальну власність територіальної громади м. Вишгорода;

- не звернули увагу на те, що належним способом захисту прав позивача на спірний об`єкт нерухомості - автостоянку є скасування оспорюваного рішення Виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 23 жовтня 2008 року № 278, як документа на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності територіальної громади м. Вишгорода на це майно;

- не врахували, що рішення Вишгородської міської ради Київської області від 07 липня 2005 року № 265не порушує прав заявника, оскільки зазначеним рішенням ВАТ «ГЕМ» передав громаді м. Вишгорода багатоквартирний будинок, інженерні мережі та незавершену автостоянку в цілому як єдиний комплекс, без виділення автостоянки в окремий об`єкт.

Крім того, у касаційній скарзі заявник виклав клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, яке мотивоване тим, що повний текст постанови Київського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року він отримав на свою електронну пошту лише 09 січня 2023 року

Станом на момент розгляду справи Верховним Судом відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 від інших учасників справи не надходили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 08 лютого 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Літвінов О. В., на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю .

Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15 червня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року;відкрито касаційне провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті389 ЦПК України; витребувано з Вишгородського районного суду Київської області матеріали справи № 363/2109/21; надано учасникам справи строк на подання відзивів на касаційну скаргу.

У березні 2024 року матеріали справи № 363/2109/21 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2024 року справу № 363/2109/21 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково огляду на таке.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій установлено, що відповідно до акта від 30 грудня 1996 року Державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації, 1 черга 124-квартирного житлового будинку готова для введення в експлуатацію. Об`єкт має такі показники: 14 поверховий житловий будинок на 68 квартир, загальною площею 4 837,4 кв. м, з якої житлова - 2 753,9 кв. м.

Рішенням Виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 21 вересня 2004 року № 502, враховуючи розпорядження голови Вишгородської районної державної адміністрації від 31 грудня 1996 року № 42/46, вирішено прийняти безоплатно у комунальну власність територіальної громади м. Вишгорода житловий будинок в цілому на АДРЕСА_1 ; доручити Вишгородському бюро технічної інвентаризації виготовити свідоцтво про право власності територіальної громади м. Вишгорода на будинок АДРЕСА_1 в цілому.

Рішенням Виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 21 вересня 2004 року № 504 «Про прийняття у комунальну власність незавершеного будівництва біля будинку на АДРЕСА_1 » прийнято безоплатно у комунальну власність територіальної громади м. Вишгорода незавершене будівництво біля будинку на АДРЕСА_1 в цілому разом із зовнішніми мережами на АДРЕСА_1 . Передано безоплатно на баланс комунальному підприємству житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради незавершене будівництво біля будинку на АДРЕСА_1 .

Згідно з рішенням Виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 07 липня 2005 року № 265 «Про прийняття у комунальну власність територіальної громади м. Вишгорода об`єктів від ВАТ «ГЕМ» вирішено затвердити проекти договорів «Про передачу у комунальну власність територіальної громади м. Вишгорода незавершеного будівництва на АДРЕСА_1 » та «Про передачу у комунальну власність територіальної громади м. Вишгорода будинку АДРЕСА_1 », доручити т.в.о. Вишгородського міського голови Шаль О. Д. здійснити їх підписання. Прийняти безоплатно у комунальну власність територіальної громади м. Вишгорода житловий будинок АДРЕСА_1 в цілому разом із зовнішніми мережами на АДРЕСА_1 . Доручити Відкритому акціонерному товариству «ГЕМ» (далі - ВАТ «ГЕМ») за участю представників зацікавлених організацій та Виконавчого комітету Вишгородської міської ряди передати на баланс Виконавчому комітету Вишгородської міської ради для подальшої передачі експлуатуючим організаціям на баланс та в експлуатацію: а) зовнішні електричні мережі житлового будинку АДРЕСА_1 (безоплатно); б) зовнішні мережі холодного водопостачання та водовідведення житлового будинку АДРЕСА_1 (безоплатно); в) зовнішні мережі телефонного та радіозв`язку житлового будинку АДРЕСА_1 (безоплатно); г) зовнішні мережі теплопостачання та гарячого водопостачання житлового будинку АДРЕСА_1 (безоплатно). Зобов`язано ВАТ «ГЕМ» передати у розпорядження Вишгородського КПЖ і КГ 400,00 кв. м рубіпласту для проведення ремонту покриття даху будинку АДРЕСА_1 . Доручено ВАТ «ГЕМ» за участю представників Виконавчого комітету Вишгородської міської ради та Вишгородського КПЖ і КГ передати на баланс Виконавчому комітету Вишгородської міської ради для подальшої передачі на баланс та в експлуатацію Вишгородському КПЖ і КГ житловий будинок АДРЕСА_1 . Прийнято безоплатно у комунальну власність територіальної громади м. Вишгорода незавершену будівництвом криту автостоянку на АДРЕСА_1 (біля будинку АДРЕСА_1 ). Доручено ВАТ «ГЕМ» за участю представників Виконавчого комітету Вишгородської міської ради передати на баланс Виконавчому комітету Вишгородської міської ради незавершену будівництвом криту автостоянку по вул. Набережній у м. Вишгороді.

Згідно з договором від 13 липня 2005 року «Про передачу у комунальну власність територіальної громади м. Вишгорода будинку АДРЕСА_1 », ВАТ «ГЕМ» передає, а Виконавчий комітет Вишгородської міської ради приймає у комунальну власність територіальної громади м. Вишгорода в цілому, будинок АДРЕСА_1 та комплекс прилеглих інженерних мереж, а саме: а) зовнішні електричні мережі житлового будинку АДРЕСА_1 (безоплатно); б) зовнішні мережі холодного водопостачання та водовідведення житлового будинку АДРЕСА_1 (безоплатно); в) зовнішні мережі телефонного - та радіозв`язку житлового будинку АДРЕСА_1 (безоплатно); г) зовнішні мережі теплопостачання та гарячого водопостачання житлового будинку АДРЕСА_1 (безоплатно); д) ТП-877 з кабельною лінією (безоплатно) (все майно далі за текстом - Об`єкт). Об`єкт передається як цілісний інженерний об`єкт, при цьому права власності, набуті на окремі квартири фізичними та юридичними особами до набуття чинності цим договором, зберігаються у повному обсязі. Всі права та обов`язки щодо поточних та капітальних ремонтів, експлуатації, добудови, реконструкції і усунення недоробок переходять до нового власника з моменту підписання договору.

Рішенням Виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 23 жовтня 2008 року № 278 «Про оформлення права власності на споруди та присвоєння поштової адреси нежитловому приміщенню», враховуючи рішення Виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 21 вересня 2004 року № 504, вирішено: виділити нежитлове приміщення, загальною площею 564,1 кв. м, позначеного в акті введення в експлуатацію, літ. «Б», що знаходиться на АДРЕСА_1 в окремий об`єкт. Присвоїти зазначеному об`єкту поштову адресу: АДРЕСА_1 , Оформити право комунальної власності за територіальною громадою м. Вишгорода в особі Вишгородської міської ради на гараж, загальною площею 564,1 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_1 . Внесено зміни до рішення Виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 21 вересня 2004 року № 504 «Про прийняття у комунальну власність незавершеного будівництва біля будинку по АДРЕСА_1 », а саме: вирішено замінити у назві і тексті рішення слова «незавершене будівництво біля будинку по АДРЕСА_1 » на «об`єкт завершеного будівництва - нежитлове приміщення біля будинку по АДРЕСА_1 ». Вишгородському бюро технічної інвентаризації оформити та видати свідоцтво про право власності.

На підставі рішення Виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 23 жовтня 2008 року № 278 Вишгородською міською радою оформлено право комунальної власності територіальної громади м. Вишгорода в особі Вишгородської міської ради на гараж (будівля гаража (літ. «А»), загальною площею 564,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом на нерухоме майно від 10 листопада 2008 року серії НОМЕР_1 .

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна право власності територіальної громади міста Вишгород в особі Вишгородської міської ради на гараж, загальною площею 564,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва на нерухоме майно від 10 листопада 2008 року серії НОМЕР_1 зареєстровано 24 лютого 2009 року.

Відповідно до технічного паспорта, виготовленого 04 вересня 2019 року, експлікації та плану гаража, за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться гараж, загальною площею 558,4 кв. м, основною - 386,0 кв. м, допоміжною - 172,4 кв. м. Призначення приміщень: коридор, бойлерна, гараж, кабінет, коридор, кабінет, кладова, кладова, коридор. Замовником технічної інвентаризації є Вишгородська міська рада.

Згідно з довідкою від 08 жовтня 2019 року № 1044, виданою Комунальним підприємством КП «Вишгородське бюро технічної інвентаризації» Вишгородській міській раді, площа гаража, який знаходить за адресою: АДРЕСА_1 , становить: загальна - 558, 4 кв. м, основна - 386,0 кв. м. Загальна площа вказаного гаража зменшена на 5,7 кв. м, внаслідок уточнення технічної інвентаризації, що не є самочинним будівництвом.

Для експлуатації житлового будинку 08 травня 1997 року створено ОВЖБ «Дніпро».

Листом від 16 червня 2017 року № 39 ОВЖБ «Дніпро» повідомило Вишгородську міську раду про те, що воно прийняло рішення про прийняття на баланс житлового будинку і незавершеної будівництвом критої автостоянки на АДРЕСА_1 відповідно до проектного рішення під забудову та рішення Виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 07 липня 2005 року № 265, а також з вимогою привести опалення будинку у відповідність з технічною документацією, проектними рішеннями і технічним завданням.

У листі від 09 листопада 2017 року № 55 ОВЖБ «Дніпро» висловило до Вишгородської міської ради прохання передати на баланс ОСББ «Дніпро» житловий будинок на АДРЕСА_1 та незавершену будівництвом криту автостоянку на вул. Набережній. Також у вказаному листі ОВЖБ «Дніпро» серед іншого зазначило, що на загальних зборах створена ініціативна група для вирішення питання з прийому-передачі багатоквартирного житлового будинку на баланс ОСББ «Дніпро» та передачі незавершеної будівництвом критої автостоянки на вул. Набережній.

Листом від 23 липня 2019 року № 23-07/2019 ОВЖБ «ДНІПРО» повідомило Вишгородську міську раду про те, що протоколом установчих зборів співвласники будинку закріпили своє право на незавершену будівництвом криту автостоянку та житловий будинок та висловили прохання передати на баланс ОСББ «Дніпро» житлового будинку на АДРЕСА_1 та незавершену будівництвом криту автостоянку на вул. Набережній», як цілісний майновий комплекс.

Згідно з листом від 02 серпня 2019 року міського голови м. Вишгорода Момота О. депутату Вишгородської міської ради Круковцю В. В. , приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Вишгорода (свідоцтво про право власності / НОМЕР_1 / видане 10 листопада 2008 року на підставі рішення Виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 23 жовтня 2008 року № 278).

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 30 березня 1999 року є власником квартири АДРЕСА_1 .

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 вказував на те, що виділяючи допоміжне приміщення житлового будинку - криту автостоянку біля будинку АДРЕСА_1 в окремий об`єкт, присвоюючи їй окрему поштову адресу та передаючи до об`єктів права комунальної власності територіальної громади м. Вишгород, на підставі оскаржуваного рішення від 23 жовтня 2008 року № 278, відповідачі порушили його право та право інших співвласників житлового будинку АДРЕСА_1 на користування та розпорядження цим допоміжним приміщенням будинку.

Тому, з урахуванням уточнень, позивач просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 23 жовтня 2008 року № 278 «Про оформлення права власності на споруди та присвоєння поштової адреси нежитловому приміщенню»; визнати, що приміщення критої стоянки (будівля гаража літ. «Б»), що знаходиться на АДРЕСА_1 відноситься до допоміжних приміщень будинку і належить йому на праві спільної сумісної власності з іншими співвласниками, оскільки ці приміщення необхідні для доступу та можливості технічного обслуговування системи теплопостачання і водопостачання будинку, а також призначені для побутового обслуговування мешканців багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 та є неподільною частиною житлового комплексу, оскільки є частиною допоміжних приміщень для розміщення технічного обладнання, яке забезпечує належне функціонування інженерних систем вказаного житлового будинку.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що оскаржуваним рішенням рішення Виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 23 жовтня 2008 року № 278 не порушуються будь-які права позивача, як співвласника багатоквартирного будинку, оскільки спірне приміщення не є допоміжним приміщенням цього будинку, право користування яким чи право на приватизацію частки якого міг би мати позивач.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що відповідно до висновку експерта № 1141/05-2021, виготовленому за результатами проведеної будівельно-технічної експертизи від 10 травня 2021 року, спірне приміщення критої автостоянки (будівля гаража (літ. «Б»), яке знаходиться на АДРЕСА_1 , відносяться до допоміжних приміщень будинку, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність цього факту.

Водночас апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскільки наявне чинне рішення Вишгородської міської ради Київської області від 07 липня 2005 року № 265 про передачу спірного приміщення у комунальну власність м. Вишгорода, то скасування оспорюваного рішення Виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 23 жовтня 2008 року № 278 не призведе до відновлення порушеного права позивача і у задоволенні вимог позову ОСОБА_1 треба було відмовити саме з цих мотивів.

Верховний Суд з такими висновками судів першої та апеляційної інстанції погодитись не може з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та їх правове обґрунтування

Статтею 41 Конституції України та статтею 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що право власності є непорушним і право розпоряджатися майном належить лише власникові майна.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

За умовами частин першої-третьої статті 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Статтею 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», визначено, що допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Згідно з частинами першою, другою статті 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава.

Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Рішенням Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року у справі № 4-рп/2004 про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків вказано, що в аспекті конституційного звернення і конституційного подання положення частини першої статті 1, положення пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» треба розуміти так: допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення) (пункт 2 частини першої статті 2 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна (пункт 3 частини першої статті 2 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Законодавством України встановлено загальне правило (своєрідну презумпцію) наявності у всіх нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку правового режиму допоміжних приміщень, а як виняток, лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення - для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

У справі, що розглядається, фактично спір стосується конкретного приміщення, яке зареєстровано як гараж (літ. «А») за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 564,1 кв. м, який, як стверджує позивач, є допоміжним приміщенням багатоквартирного будинку та належить йому на праві спільної сумісної власності з іншими співвласниками.

Згідно з висновком № 1141/05-2021, що виготовлений за результатами проведеної будівельно-технічної експертизи за замовленням ОВЖБ «Дніпро» від 10 травня 2021 року, приміщення критої автостоянки (будівля гаража (літ. «Б»), що знаходиться на АДРЕСА_1 , відносяться до допоміжних приміщень будинку, оскільки ці приміщення необхідні для доступу та можливості технічного обслуговування системи теплопостачання і водопостачання будинку, а також призначені для побутового обслуговування мешканців багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 ; є неподільною частиною житлового комплексу, оскільки є частиною допоміжних приміщень для розміщення технічного обладнання будинку, яке забезпечує належне функціонування інженерних систем жилого будинку АДРЕСА_1 .

Вказані висновки експерта відповідачі у справі не спростували.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 04 червня 2019 року в справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

У випадку порушення права власності власник відповідно до статті 387 ЦК України має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Віндикаційний позов як спосіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належним йому майном.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на особливість правової природи віндикації.

Так, Велика Палата Верховного Суду зазначила у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18) про те, що умовами звернення з таким позовом є: 1) позивач є власником майна; 2) власник фактично втратив володіння річчю; 3) відповідач є незаконним володільцем; 4) власник і володілець не перебувають у договірних відносинах; 5) предметом позову може бути тільки індивідуально визначена річ; 6) ця річ на момент розгляду спору повинна існувати в натурі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16 (провадження № 14-2цс21) зазначила, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

Для витребування нерухомого майна оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18).

Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19)).

У справі, що переглядається Верховним Судом, ОСОБА_1 , зокрема, просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 23 жовтня 2008 року № 278 «Про оформлення права власності на споруди та присвоєння поштової адреси нежитловому приміщенню». Однак такі вимоги не є необхідним та ефективним способом захисту порушених прав особи, яка вважає себе власником спірного майна, що не приводить до їх поновлення.

Ефективним способом захисту у цій справі є вимоги про витребування спірного об`єкту нерухомого майна.

Однак позивач, звертаючись до суду з позовом, не заявив вимог про витребування спірного об`єкта нерухомого майна на свою користь та співвласників багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 .

Таким чином, позов ОСОБА_1 не може бути задоволений у зв`язку з обранням позивачем неналежного способу захисту прав.

Разом з тим суди першої та апеляційної інстанцій на вказане уваги не звернули, не врахували вказаних висновків Верховного Суду та відмовили у задоволенні позову ОСОБА_1 з інших мотивів по суті спору.

Висновки за результатами розгляду справи

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Ураховуючи, що суди першої та апеляційної інстанцій повно встановили обставини справи, надали наявним у справі доказам належну оцінку та дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову, однак неправильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального прав та порушили норми процесуального права, тому оскаржувані судові рішення підлягають зміні, шляхом викладення їх мотивувальних частин в редакції цієї постанови.

Щодо вирішення питання розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із розподілу судових витрат.

З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги, зміну рішень судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову лише в їх мотивувальній частині, судові витрати за подання позову, апеляційної та касаційної скарг залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 400, 402, 406, 412, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Літвінов Олексій Віталійович, задовольнити частково.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

В решті рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийД. Д. Луспеник Судді:І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець