Ухвала
від 22.11.2023 по справі 761/13890/17
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-кп/824/1916/2023 Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченої ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 21 листопада 2022 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 21 листопада 2022 року

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Рені Одеської області, громадянку України, не працюючу, одружену, маючу на утриманні двох малолітніх дітей, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судиму,

визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдано у зв`язку з відсутністю в діянні обвинуваченої складу кримінального правопорушення.

Органом досудового розслідування ОСОБА_7 пред`явлено обвинувачення у тому, що вона відповідно до наказу першого заступника Голови Державної реєстраційної служби України ОСОБА_10 №2/к від 12.01.2015 призначена на посаду генерального директора Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр» (далі - ДП «ІРЦ») (код ЄДРПОУ33499803), яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 81-А.

28.01.2015, ДП «ІРЦ» за вказівкою ОСОБА_7 у ТОВ «Фейхуа» (код ЄДРПОУ 39299061) за кошти у розмірі 9 540,83 грн. придбало Ipad mini3 16 Gb+4G Silver НОМЕР_3.

31.01.2015 комісією з питань вводу в експлуатацію основних засобів та не матеріальних активів ДП «ІРЦ» прийнято рішення про введення в експлуатацію планшету Ipad mini3 16 Gb+4G Silver Apple, яке оформлено протоколом наради затвердженим ОСОБА_7 .

Того ж дня, ОСОБА_7 підписала наказ №1-НА відповідно до якого визнано активом та введено в експлуатацію планшет Ipad mini3 16 Gb+4G Silver Apple, первісною вартістю за одиницю 9 830,83 грн., який зараховано до групи 4 «Машини і обладнання» та встановлено строк корисного використання - 2 роки.

06.04.2015 ДП «ІРЦ» за вказівкою ОСОБА_7 у ТОВ «Фейхуа» (код ЄДРПОУ 39299061) згідно видаткової накладної, за кошти у розмірі 18 489,17 грн., придбано мобільний телефон Iphone 6 64Gb Silver Apple IW, який запропоновано ввести в експлуатацію з 06.04.2015 та призначити матеріально відповідальну особу ОСОБА_11 .

Крім того складено акт приймання-передачі основних засобів № РЦ- 00000006 від 06.04.2015, відповідно до якого начальник сектору ДП «ІРЦ» ОСОБА_12 прийняв від ДП «ІРЦ» для введення в експлуатацію мобільний телефон марки Iphone 6 64Gb Silver Apple IW.

07.04.2015 року складено акт приймання-передачі основних засобів (внутрішнє переміщення) № РЦ-00000015, відповідно до якого начальник сектору ОСОБА_12 передав, а ОСОБА_7 прийняла мобільний телефон марки Iphone 6 64Gb Silver Apple IW. Того ж дня між начальником сектору господарського обслуговування та матеріально-технічного забезпечення ОСОБА_12 та генеральним директором ОСОБА_7 підписано акт передачі матеріальних цінностей, а саме мобільного телефону Iphone 6 64Gb Silver Apple IW, серійний номер НОМЕР_1 , який зовнішніх пошкоджень не мав та перебував у справному стані.

20.05.2016 року Міністром юстиції України ОСОБА_13 підписано наказ за №1447/5 «Про припинення державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр» шляхом його ліквідації та створення комісії з припинення ДП «ІРЦ» на чолі з головою комісії, директором департаменту правового забезпечення ДП «Національні інформаційні системи» ОСОБА_14

28.07.2016 Наказом Міністерства юстиції України за № 4084/к ОСОБА_7 звільнено з посади генерального директора ДП «ІРЦ» у зв`язку з ліквідацією Підприємства, з яким остання ознайомилася 29.07.2016.

В подальшому, ОСОБА_7 з прямим умислом з корисливих мотивів з метою власного збагачення 29.07.2016 привласнила майно ДП «ІРЦ», а саме планшет Ipad mini 3 16 Gb+4G Silver Apple, серійний номер ІМЕІ НОМЕР_2 та мобільний телефон марки Iphone 6 - 64Gb Silver Apple IW, серійний номер ІМЕІ НОМЕР_1 , сукупною вартістю 38 618 гривень 56 копійок, та подала заяву на ім`я Голови комісії з припинення ДП «ІРЦ» ОСОБА_14 про втрату зазначених матеріальних цінностей у громадському транспорті.

22.02.2017 під час проведення обшуку приміщення квартири АДРЕСА_3 за місцем проживання ОСОБА_7 виявлено та вилучено Ipad mini3 16 Gb+4G Silver Apple, серійний номер ІМЕІ НОМЕР_2 та Iphone 6 64Gb Silver Apple IW, серійний номер ІМЕІ НОМЕР_1 , які остання незаконно привласнила та користувалася у власних цілях.

Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується у привласненні чужого майна, яке було їй ввірене, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 21 листопада 2022 року скасувати через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження; істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_15 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, та призначити покарання у виді штрафу у розмірі 5000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що, на переконання сторони обвинувачення, в даному випадку присутні всі елементи складу кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_7 здійснила незаконне і безоплатне обернення державного майна, яке їй ввірене та перебувало в її віданні, на свою користь. Суд не надав належної оцінки показанням свідка ОСОБА_16 незважаючи на те, що ліквідаційна комісії ДП «ІРЦ» неодноразово (двічі) зверталася до ОСОБА_7 з питання повернення вказаного майна, вона написала заяву про нібито викрадення зазначених речей, протее, як виявилося у подальшому, вказана заява не відповідала дійсності. ОСОБА_7 не вжила жодних реальних дій щодо повернення належного підприємству майна. Також суперечливим є висновок суду про те, що у даному кримінальному провадженні жодній особі шкода не завдана, оскільки з 29.07.2016 і по теперішній час зазначені матеріальні цінності не повернуті законному володільцю - державі через неправомірні дії ОСОБА_7 .

Захисник ОСОБА_8 подав заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в яких зазначив, що апеляційна скарга прокурора фактично зводиться до наведення вибіркових обставин справи та власного аналізу доказів без посилання на конкретні норми процесуального права, які, на переконання прокурора, порушені судом при встановленні обставин та оцінці доказів під час ухвалення вироку.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу; обвинувачену ОСОБА_7 та її захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора; провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Положеннями ст. 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Згідно приписів ст. 368 КПК України суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити, зокрема питання чи містить діяння, в якому обвинувачується особа, склад кримінального правопорушення та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Дані вимоги закону судом першої інстанції дотримані в повному обсязі.

Як вбачається зі змісту вироку, в ньому викладено формулювання обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_7 , яке визнане судом недоведеним, а також підстави виправдання із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Зокрема, ухвалюючи виправдувальний вирок, суд під час розгляду провадження відповідно до вимог кримінального процесуального закону, дотримався принципу змагальності сторін та свободи у поданні ними суду своїх доказів, передбаченого ч. 2 ст. 22 КПК України: сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом; ретельно дослідив і дав належну оцінку кожному доказу як окремо, так в їх сукупності і взаємозв`язку, та докладно навів мотиви прийнятого рішення.

Обвинувачена ОСОБА_7 в суді апеляційної інстанції пояснила, що

наміру назаволодіння майном не мала, навпаки вживала заходів для його повернення або відшкодування за залишковою вартістю. З січня 2015 року по липень 2016 року займала посаду керівника державного підприємства ДП «Інформаційно-ресурсний центр». Доступ до підприємства був режимний. В травні 2016 року їй стало відомо, що підприємство ліквідовано, на той момент вона перебувала у соціальній відпустці як мати, що має двох дітей малолітніх. Про те, що їїзвільнено вона дізналась 29 липня 2016 року. Під час ознайомлення з наказом про звільнення вона повідомила, що в неї є електронні засоби, а саме: телефон і планшет. Також вона намагалася зв`язатися з ОСОБА_14 -головою ліквідаційної комісії ДП «ІРЦ», щоб він зібрав комісію, якій би вона могла передати дане майно, що було проігноровано. Більш того, в грудні місяці 16 року 12 грудня ОСОБА_14 написав заяву, що ОСОБА_7 , зловживаючи своїм службовим становищем умисно, нанесла шкоду державі і написав заяву в поліцію.

Наявність складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, передбачає наявність та доведення поза розумним сумнівом кількох обставин: наявність прямого умислу на протиправне і безоплатне обернення цього чужого майна на свою користь, та реальне вчинення дій з реалізації саме цього умислу.

Суб`єкт злочину здійснює повноваження щодо майна на законній підставі: наділений правомочністю по розпорядженню, управлінню, доставці, зберіганню майна тощо.

При цьому, привласнення чужого майна передбачає незаконне і безоплатне обернення винним чужого майна, яке йому ввірене чи перебувало в його віданні, на свою користь чи користь третіх осіб.

Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.

При цьому під прямим умислом слід розуміти таке психічне ставлення особи до діяння і його наслідків, при якому особа усвідомлювала суспільна небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільна небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Так, з матеріалів справи убачається, що ОСОБА_7 у січні 2015 року була призначена на посаду генерального директора Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр».

У першій половині 2015 року ОСОБА_7 , як співробітник ДП «ІРЦ», для виконання своїх службових обов`язків, отримала у користування засоби зв`язку - планшет Ipad mini3 16 Gb+4G Silver Apple та мобільний телефон Iphone 6 64Gb Silver Apple IW, які на праві власності належали ДП «ІРЦ» та обліковувалися на балансі цього державного підприємства. Факт передачі цієї техніки ОСОБА_7 оформлено відповідними документами підприємства.

28.07.2016 року заступником Міністра юстиції України видано наказ № 4014/к про звільнення ОСОБА_7 з 29.07.2016 з посади генерального директора ДП «ІРЦ».

Водночас, прокурор надав суду наказ № 166-к від 29.07.2016 року (день тижня - п`ятниця), виданий головою Комісії з припинення ДП «ІРЦ» ОСОБА_14 , згідно якого визначалося з 29.07.2016 оголосити наказ Міністерства юстиції України від 28.07.2016 № 4014/к «Про звільнення ОСОБА_7 »

Отже, раніше п`ятниці 29.07.2016(до оголошення наказу Мінюсту про звільнення)ОСОБА_7 не могла дізнатися про те, що її звільнено.

Як пояснила суду під час допиту обвинувачена ОСОБА_7 , що узгоджується із показаннями свідка ОСОБА_17 , а також об`єктивно підтверджується копіями аркушів «Журналу обліку відвідувачів на об`єкті ДП «Інформаційно-ресурсний центр», та наданою прокурором суду копією заяви ОСОБА_7 про втрату матеріальних цінностей, вона ознайомлювалася з наказом про звільнення саме 02.08.2016. З 20 травня 2016 року по 29.07.2016 року вона перебувала у щорічній відпустці, а потім - у відпустці по догляду за дитиною. Отже, на підприємстві її не було і дізнатися про своє звільнення ОСОБА_7 не могла. Ввечері 29.07.2016 у п`ятницю, їй надійшло робоче CMC на мобільний телефон про її звільнення.

У понеділок 01.08.2016 ОСОБА_14 запропонував їй прибути наступного дня до ДП «ІРЦ» та ознайомитися з наказом про звільнення та виконати відповідні процедури.

Зазначена інформація повністю підтверджується показаннями свідка ОСОБА_18 , який працював у ДП «ІРЦ» на посаді начальника відділу інформаційної безпеки ДП «ІРЦ», про те, що територія приміщення ДП «ІРЦ» є режимним об`єктом з обмеженим колом доступу осіб і ОСОБА_7 пройшла на територію як працівник ДП для ознайомлення з наказом про звільнення, увесь час пересування ОСОБА_7 по території підприємства він особисто її супроводжував.

Крім того, судом досліджено лист від 10.08.2016 за вих. № 979/01 голови Комісії з ліквідації ДП "ІРЦ" ОСОБА_14 на адресу ОСОБА_7 , у якому ОСОБА_19 прямо зазначає, що заяву ОСОБА_7 про втрату матеріальних цінностей на Підприємстві отримано саме 02.08.2016, і у цій заяві ОСОБА_7 пропонує відшкодувати у грошовій сумі вартість майна, яке вона вважала втраченим. При цьому, зі змісту листа убачається, що ОСОБА_14 не згодний лише зі способом обрахування розміру відшкодування майна, ввіреного ОСОБА_7 .

У своїх показаннях у суді першої інстанції, будучи допитаний у якості свідка, ОСОБА_14 не заперечував, що ОСОБА_7 писала заяву про втрату цінностей та пропонувала повернення їх вартість.

Водночас, судом встановлено, що без дозволу, зокрема ОСОБА_14 як голови ліквідаційної комісії, зайти на територію підприємства ОСОБА_7 не могла, а відтак і вчинити в односторонньому поряду будь-які дії, спрямовані на повернення ввіреного їй майна чи відшкодування його визначеної вартості, що узгоджуються із її показаннями про те, що вона неодноразово намагалася повернути майно або його вартість, звертаючись із відповідними заявами, однак на територію підприємства її не пропускали, заяви не приймали.

Таким чином, спочатку ліквідаційною комісією під головуванням ОСОБА_14 ОСОБА_7 було відмовлено у прийнятті матеріальних цінностей, а у подальшому ОСОБА_14 написав заяву про вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України.

При цьому, свідок ОСОБА_14 не дав чітких пояснень щодо намагань спроб ОСОБА_7 повернути майно, на підприємство або компенсувати його вартість.

Отже, вказаними доказами спростовується обвинувачення ОСОБА_7 у тій частині, що 29.07.2016 вона ознайомилася з наказом про звільнення і цього ж дня, 29.07.2016 «з прямим умислом з корисливих мотивів з метою власного збагачення привласнила майно ДП «ІРЦ».

Оскільки ОСОБА_7 29.07.2016 не була на ДП «ІРЦ», то, вочевидь, не могла вчинити вищезазначених дій, у яких її обвинувачують. І жодних доказів на підтвердження цього прокурором суду не надано.

Згідно наданих прокурором доказів, які були досліджені судом, встановлено, що 02.08.2016 ОСОБА_7 , вважаючи ввірені їй матеріальні цінності втраченими, відразу запропонувала компенсувати їх вартість підприємству; також зі місту клопотання юридичної особи ДП «ІРЦ» в особі голови Комісії з ліквідації ОСОБА_20 , убачається, що ліквідаційній комісії відомо, що ОСОБА_7 зверталася до ОСОБА_14 як голови ліквідаційної комісії, щоб повернути майно, однак їй було безпідставно відмовлено; претензій до ОСОБА_7 ліквідаційна комісія не має, - отже у ОСОБА_7 не було умислу на безоплатне обернення зазначеного майна на свою користь, що виключає наявність у її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях зазначає, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (п. 29-30 рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").

Враховуючи висновки Європейського суду з прав людини, апеляційний суд погоджується з мотивами суду першої інстанції, викладеними у вироку щодо доказів, досліджених безпосередньо судом, і, відповідно, цілком погоджується з наданою їм оцінкою, як окремо кожному, так і у їх сукупності, які «поза розумним сумнівом» доводять, що в діях ОСОБА_7 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України.

За таких обставин, на переконання колегії суддів, доводи апеляційної скарги прокурора свого підтвердження не знайшли; істотних порушень кримінального процесуального закону, які слугували би безумовною підставою для скасування вироку під час апеляційного перегляду не встановлено, а відтак апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 21 листопада 2021 року щодо ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12016100100015897, - без зміни.

Касаційна скарга на ухвалу суду апеляційної інстанції може бути подана протягом трьох місяців з дня її проголошення до Верховного Суду.

Судді:




ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

СудКиївський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення22.11.2023
Оприлюднено01.01.2024
Номер документу115982989
СудочинствоКримінальне

Судовий реєстр по справі —761/13890/17

Ухвала від 10.05.2024

Кримінальне

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Голубицький Станіслав Савелійович

Ухвала від 01.04.2024

Кримінальне

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Голубицький Станіслав Савелійович

Ухвала від 01.04.2024

Кримінальне

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Голубицький Станіслав Савелійович

Ухвала від 28.02.2024

Кримінальне

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Голубицький Станіслав Савелійович

Ухвала від 22.11.2023

Кримінальне

Київський апеляційний суд

Сітайло Олена Миколаївна

Ухвала від 20.01.2023

Кримінальне

Київський апеляційний суд

Трясун Юрій Ростиславович

Ухвала від 12.01.2023

Кримінальне

Київський апеляційний суд

Трясун Юрій Ростиславович

Вирок від 21.11.2022

Кримінальне

Шевченківський районний суд міста Києва

Бугіль В. В.

Ухвала від 09.10.2019

Кримінальне

Шевченківський районний суд міста Києва

Бугіль В. В.

Ухвала від 18.01.2019

Кримінальне

Шевченківський районний суд міста Києва

Бугіль В. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні