Ухвала

від 28.12.2023 по справі 175/10270/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

№175/10270/23

провадження 2-о/175/208/23

УХВАЛА

28 грудня 2023 року смт. Слобожанське

Суддя Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області Васюченко О.Г. ознайомившись з матеріалами заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Підгороденска міська рада, про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 26 грудня 2023 року звернулася до суду з заявою, заінтересована особа: Підгороденска міська рада, про встановлення факту, що має юридичне значення.

Зі змісту заяви та доданих до неї матеріалів витікає, що заявник звернувся до суду з заявою в порядку окремого провадження згідно норм ЦПК України, в якій просить суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт постійного проживання з спадкодавцем ОСОБА_2 , оскільки остання, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та після її смерті відкрилась спадщина на майно і для отримання свідоцтва про вправо на спадщину на спадкове майно необхідно встановити вказаний факт, тобто встановлення вказногофакту безпосередньопов`язано звиникненням узаявника правана отриманнята оформленняспадщини,а томусаме виникненнятакого правапередбачає спір,який маєбути розглянутийв порядкупозовного провадженняза участюспадкоємців померлого,у зв`язкуз вищенаведеним в даному випадку вбачається спір про право, що свою чергу виключає розгляд вказаної заяви в порядку окремого провадження.

Статтею 1 ЦПК України встановлено, що Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Згідно із частиною 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження (частини 2 статті 19 ЦПК України).

Згідно із частиною 1 статті 293 ЦК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Зміст частини 1, 2 статті 315 ЦПК України дає підстави вважати, що в порядку окремого провадження суд розглядає не лише справи про встановлення тих фактів, які вказані у частини 1 статті 315 Кодексу, а й інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, за виключеннями, передбаченими частиною 3 статті 315 Кодексу.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 1 постанови «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року № 5, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Що ж стосується конкретно справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, то згідно із частиною 4 статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Суддею встановлено, що в обґрунтування поданої заявизаявник вказує, що встановлення вище наведеного факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини необхідне заявнику для оформлення права на спадщину.

Аналіз заяви, дозволяє зробити висновок, що встановлення факту, про який просить заявник, пов`язано із подальшим вирішенням спору про право.

Згідно із статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1269, частини 1 статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статті 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (статті 1272 ЦК України).

Аналіз вказанихнорм законудає підставидля висновку,що прийняттяспадщини євольовою дієюспадкоємця,за виключеннямтих випадків,коли спадщинавважається прийнятоюспадкоємцем черезпряму вказівкузакону таза умови,що вінне відмовивсявід їїприйняття.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Виходячи з наведеного прихожу до висновку, що заявнику, слід відмовити у відкритті провадження у справі, оскільки вбачається спір про право, тому в даному випадку заява не підлягає розгляду в окремому провадженні, а заявнику слід звернутися до належного суду в порядку позовного провадження згідно норм ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

На підставі викладеного, керуючись ст. 261, ч. 4 ст. 315 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Підгороденска міська рада, про встановлення факту, що має юридичне значення та рекомендувати заявнику звернутися до належного суду з позовною заявою в порядку позовного провадження згідно норм ЦПК України.

Ухвала набрала законної сили 28 грудня 2023 року.

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Суддя